Конспект лекцій з курсу "Політична економія" тема предмет І методи політичної економії план

Вид материала

Конспект

Содержание Рис. 1. Структура продукту Рис.2. Вартісна структура продукту Мр = рКа

Подобный материал:

• Конспект лекцій з курсу «Політична економія», 1507.17kb.
• Закони І категорії політичної економії, 52.32kb.
• Програма вступних випробувань зі спеціальності «Менеджмент» 03060104) для осіб,, 76.66kb.
• Політекономія тема Предмет І метод політичної економії, 215.52kb.
• Тематичний план з курсу "історія економічних вчень" за спеціальністю "менеджмент організацій", 213.5kb.
• План: Об'єкт та предмет політології. Політологія І суміжні науки. Загально наукові, 56.9kb.
• Конспект лекцій по дисципліні "політична економія", 3336.16kb.
• Теорія політичної системи, 683.18kb.
• Конспект лекцій з курсу «психологія», 623.58kb.
• Конспект лекцій з курсу, 1427.27kb.

Рис. 1. Структура продукту

У процесі обміну виробнику треба відшкодувати витрати засобів виробництва та робочої сили. Витрати окремого виробника на тотожні витратам суспільства. Тільки сукупні витрати суспільної праці на виробництво продукту набувають форми суспільно необхідних витрат, тобто виступають у формі вартості.

Вартість спожитих засобів виробництва	Заново створена вартість
	Необхідною працею	Додатковою працею
Витрати підприємства (собівартість)
Витрати суспільства (вартість)

Рис.2. Вартісна структура продукту

Витрати підприємця на виробництво певного обсягу продукції залежать від строку, за який можлива зміна ресурсів, що використовується.

Протягом короткого строку певні ресурси (обладнання, верстати, будівлі) залишаються незмінними. Кількість інших ресурсів (праця, сировина, допоміжні матеріали) може змінюватись. У зв‘язку з цим розрізняють поняття “постійні” та “змінні” витрати. Останні змінюються зі зміною обсягу виробництва. В межах наявних виробничих потужностей величина постійних витрат не залежить від кількості створюваної продукції. Постійні витрати мають місце навіть тоді, коли продукт не створюється (амортизація, опалення, освітлення, реклама). Для розширення виробництва продукції слід передусім відповідно збільшити кількість змінних ресурсів та інтенсивніше використовувати наявні виробничі потужності.

За тривалий період можна змінити кількість усіх зайнятих ресурсів, у тому числі виробничі потужності. Відповідно всі ресурси у цей період розглядаються як змінні.

Сума постійних і змінних витрат фірми при виробництві певної кількості продукту становить загальні (сукупні) витрати. Збільшення кількості вироблюваної продукції супроводжується зростанням сукупних витрат.

Для того, щоб порівняти витрати на виробництво продукту з його ціною, треба підрахувати витрати на виробництво одиниці продукту, або середні витрати. Середні витрати поділяються на середні постійні та середні змінні. Середні постійні витрати зі зростанням виробництва знижуються. Це пояснюється тим, що сукупні постійні витрати у короткостроковий період залишаються незмінними. Відповідно зі збільшенням випуску продукції постійні витрати на одиницю продукту змішуються.

Середні змінні витрати змішуються до мінімального рівня, який відповідає випуску максимальної кількості продукту, що припадає на зростаючі змінні ресурси. Після цього середні змінні витрати починають зростати, оскільки збільшення виробництва цього продукту потребує непропорційного збільшення змінних факторів.

2. У процесі кругообігу й обороту фондів в умовах ринку грошові затрати підприємства відособлюються від вартості у вигляді витрат і приймаються форму собівартості продукції. Собівартість продукції (робіт, послуг) підприємства складається із затрат природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів та інших затрат на виробництво та реалізацію. Отже, собівартість – це виражені в грошовій формі затрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Ці затрати за їх економічним змістом можна згрупувати таким чином:
   

1. матеріальні затрати (без зворотних відходів – залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв);
   
2. витрати на оплату праці;
   
3. відрахування на державне соціальне страхування;
   
4. відрахування на обов‘язкове медичне страхування;
   
5. амортизація основних фондів, включаючи прискорену амортизацію;
   
6. інші витрати.
   

На практиці розрізняють:

1. цехову собівартість – всі затрати на виробництво, за виключенням загальнозаводських;
   
2. виробничу (фабрично-заводську) – всі затрати на виробництво без позавиробничих затрат;
   
3. повну собівартість – всі затрати, пов‘язані з виробництвом продукції і послуг, і позавиробничі затрати (затрати на тару, упаковку, доставку продукції);
   
4. індивідуальну собівартість – затрати на одиницю окремих видів продукції.
   

Усі підприємства визначають планову собівартість. Вона обчислюється на початку виробничого циклу на основі нормативів, технологічних карт при складанні виробничо-фінансового плану. Фактична (звітна) собівартість визначається на основі фактично зроблених витрат.

При калькуляції продукції розрізняють:

прямі витрати – пов‘язані з процесом виробництва (затрати на сировину, матеріали, зарплата основних виробничих працівників). Вони відносяться на окремі види продукції;

непрямі витрати – пов‘язані з роботою підприємства в цілому (цехові й загальновиробничі витрати).

За економічним змістом затрати діляться на:

Основні – пов‘язані безпосередньо з виробництвом продукції;

Накладні – включають витрати на організацію, управління, технічну підготовку й обслуговування виробництва, відсотки за кредит банку, витрати на охорону праці та оплату праці управлінського апарату, канцелярські витрати тощо.

Співвідношення (пропорціональність) елементів затрат у повній собівартості на виробництво продукції характеризує структуру собівартості. Ця структура на підприємствах різних галузей неоднакова.

Чинники зниження собівартості, що залежать від підприємства – це постійні і змінні витрати. До них належать:

1. економія сировини та матеріалів завдяки впровадженню ефективних технологій;
   
2. зниження амортизаційних відрахувань за рахунок інтенсивного використання техніки, підвищення коефіцієнта змінності роботи – устаткування, скорочення витрат на управління.
   

3. Зворотним током витрат виробництва є прибуток. Він тим більший, чим менші витрати виробництва, і навпаки. Кількісно прибуток – це різниця між доходом від реалізації продукції та сукупними витратами на її виробництво.
   

За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу, а отже, характеризує чистий доход у тому вигляді, в якому той виступає на поверхні економічних явищ в умовах економічної відокремленості виробника. Чистий доход – виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє собою основну складову доходу. Джерело чистого доходу – додаткова і певною мірою необхідна праця. Оскільки чистий доход є категорією розподілу, то його можна також визначити як реалізований надлишок вартості товару понад виробничі витрати. Внаслідок відхилення ціни товару від його вартості чистий доход кількісно не збігається з вартістю додаткового продукту. Відокремленість витрат виробника, які набувають форми собівартості, зумовлює відокремленість доходу, який набуває форми прибутку.

За К.Марксом, прибуток – це перетворена форма додаткової вартості. Додаткова вартість m – це функція змінного капіталу f(v), який авансується на робочу силу: m=f(v). Прибуток Р – це функція авансованого капіталу P=f(c+v), де с – капітал, аванований на купівлю засобів виробництва.

Величина прибутку, за Марксом, залежить від середньої суспільної норми прибутку. Це означає щодо певної межі прибуток можна розглядати як функцію капіталу, оскільки фактором зростання маси прибутку є розмір капіталу.

Мр = рКа

де Мр – маса прибутку; р – норма прибутку; К - розмір авансового капіталу.

4. Валовий продукт підприємства – важливий показник, яким користуються для аналізу його економіки. Це маса вироблених матеріальних благ і послуг у грошовому виразі за певний період (доба, місяць, квартал, рік). Він створюється працею колективу, є його власністю і відображає обсяг затрат як живої, так і уречевленої праці у формі спожитих засобів виробництва й оплати праці.
   

А	Б		В		Д	Г
Матеріальні затрати		Зарплата		Прибуток

Грошові затрати підприємства


Чистий продукт підприємства