Geum.ru

Конспект лекцій з курсу "Політична економія" тема предмет І методи політичної економії план

Вид материалаКонспект

Содержание


Тема 8. підприємство як товаровиробник. підприємництво
Тема 9. розвинута форма товарного виробництва.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

ТЕМА 8. ПІДПРИЄМСТВО ЯК ТОВАРОВИРОБНИК. ПІДПРИЄМНИЦТВО



План.
  1. Суть, структура, функції та принципи діяльності державного підприємства.
  2. Підприємництво: суть, умови функціонування та економічні форми організації.


1. Державне підприємство - це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності у різних галузях народного господарства. Закон України "Про підприємства" дає таке визначення підприємства: "Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)".

Економічна сутність підприємства полягає в тому, що воно має на межі одержання прибутку, його діяльність спрямована на отримання прибутку після реалізації товару, об'єктивними умовами його існування є безперервний, постійно повторюваний процес виробництва, тобто відтворення.

Факторами виробництва його є робоча сила і виробничі фонди.

Як економічне явище підприємство характеризується певною сукупністю продуктивних сил і виробничих відносин

1) воно має певну кількість засобів виробництва і робітників, що дає можливість виконувати закінчений цикл операцій і здійснювати випуск продукції. Підприємство також характеризується певною організацією виробничого процесу, спрямованого на досягнення економічної ефективності.

2) підприємство - це певна підсистема виробничих відносин. Засоби виробництва можуть бути в різних формах власності різних видів приватної та державній. Відносини власності на рівні підприємств реалізуються безпосередньо через працю та управління. На рівні підприємства реалізуються суспільна форма праці та різноманітні форми її організації: спеціалізація, кооперація, зміна праці, комбінують, у суспільне тощо.

Державне підприємство несе повну відповідальність за свої зобов’язання через державою та іншими підприємствами, організаціями за дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни. Підприємство, яке не виконує свої зобов'язання за розрахунками, може бути оголошене банком, що його обслуговує, платоспроможним (банкротом).

Ефективність діяльності підприємства значною мірою визначається його структурною організацією. Звичайно, в різних галузях вона неоднакова. Все ж найхарактернішими структурними підрозділами підприємства є такі: виробництва, цехи, відділи, дільниці, ферми, бригади. Підприємства можуть на добровільних засадах об'єднуватися у спілки, господарські асоціації, концерни за галузевим, територіальним та іншими принципами.

Державні підприємства виконують ряд функцій:
  • економічні: задоволення потреб споживача в продукції; упровадження досягнень НТП; забезпечення конкурентоздатності підприємства; створення необхідного й додаткового продукту; розвиток виробничої інфраструктури; самофінансування.
  • соціальні: формування колективу; поліпшення умов і змісту праці; удосконалення кваліфікаційного складу працівників; культурно-освітня та спотривно-оздоровча робота; поліпшення житлових умов працівників; розвиток соціальної інфраструктури.
  • економічні: вдосконалення технологічних процесів; створення і розвиток економічної інфраструктури; наукові і технічні вирішення проблем навколишнього середовища і раціонального природокористування.

Принципами економічної діяльності є такі:

1) самоокупність затрат (беззбитковість) і рентабельність;

2) самофінансування;

3) матеріальна зацікавленість у кінцевих результатах;

4) грошовий контроль за діяльністю підприємства;

5) повна економічна відповідальність за кінцеві результати господарювання, виконання договорів.

Органічною складовою організації економічної діяльності підприємства є внутрігосподарський розрахунок. Він охоплює систему економічних відносин внутрішніх підрозділів - цехів, відділів, дільниць, бригад - між собою і підприємством у цілому. Його основою є відповідальність структурних підрозділів підприємства за підвищення якості виробів і послуг та їх економічну ефективність.

Для виявлення резервів і розробки заходів щодо підвищення ефективності виробництва застосовуються розрахункові показники:

1) чисельність працюючих;

2) фонд зарплати;

3) обсяг товарної (реалізованої) продукції, послуг;

4) середньорічна вартість основних виробничих фондів.

Прогресивною формою внутрігосподарського розрахунку є колективний підряд - нова форма реалізації самостійності і відповідальності. Вона означає, що між підрозділами підприємства і адміністрацією укладається договір на виробництво продукції, послуг, а також умови оплати праці. Обидві сторони несуть матеріальну відповідальність за виконання умов підряду. Заробіток кожного залежить від особистого вкладу в кінцевий результат, загального успіху колективу.

Майно - це реальний капітал. Крім того, підприємства мають грошовий капітал.

Вклад грошового капіталу в підприємство з метою утримання у справжності засобів виробництва, їх нарощування або поліпшення, збільшення капіталу економічною наукою розуміється як інвестиції. В цілому інвестиція - це довгострокове вкладення капіталу (коштів) в економіку.

Підприємства нагромаджують свій капітал власними силами, і це розглядається в економічній науці та практиці як самофінансування.

Підприємства з метою поліпшення організаційних умов господарювання можуть створювати будь-які об'єднання чи входити до діючих.

В Україні відповідно до чинного законодавства підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни.


2. Підприємство виступає основним напрямком удосконалення господарської діяльності і важливою умовою створення ринкового середовища.

Підприємство передбачає конкретну діяльність підприємця. А.Сміт вважав, що підприємець - власник. котрий зважується ризикувати заради реалізації якої-небудь комерційної ідеї та отримання прибутку. Він саме планує, організовує виробництво, розпоряджається його результатами. На думку Ж.Б.Сея, підприємець - це економічний агент, який комбінує фактори виробництва.

Економічна та організаційна творчість і новаторство - це серцевина підприємництва. Підприємництво - це певна система функціонування підприємства, основу якої становлять демократичні форми його економічної діяльності, забезпечення для нього права ініціативи у виборі сфер, форм і методів господарювання, економічної, організаційної та технічної творчості і новаторства. В центрі даної системи знаходиться підприємець - компетентний господарник, здатний забезпечити організацію ведення господарства на базі найновіших досягнень економічної і технічної науки.

Підприємство може розвиватися лише в певному економічному середовищі. Насамперед воно передбачає наявність у суб'єкта чітко визначеної сукупності прав і свобод щодо вибору виду господарської діяльності та джерел її фінансування, планування, доступу до ресурсів, організації й управління, збуту продукції тощо. Йдеться про економічну автономію підприємства. Воно фактично означає відмову від командних методів вирішення господарських завдань.

В Законі України "Про підприємництво" сформульовані такі принципи підприємництва:
  • вільний вибір видів діяльності;
  • залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
  • самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, встановлення цін відповідно до законодавства;
  • вільний найом працівників;
  • залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонене або не обмежене законодавством;
  • вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;
  • самостійне здійснення підприємцем як юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частини валютної виручки на свій розсуд.



ТЕМА 9. РОЗВИНУТА ФОРМА ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА.

КАПІТАЛ І НАЙМАНА ПРАЦЯ


План.
  1. Просте й розвинуте товарне виробництво.
  2. Капітал як економічна категорія товарного виробництва.
  3. Наймана праця: суть і риси.


1. Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку.

Товарне виробництво виникає як просте товарне виробництво. Воно засноване на особистій праці власника засобів виробництва, дрібне за своїми розмірами, йому власні прямі поєднання виробника із засобами виробництва та відсутність експлуатації людини людиною. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт.

Водночас відбуваються істотні модифікації в самих товарних відносинах. З одного боку, з'являються власники грошей і засобів виробництва. з іншого - люди, позбавлені їх і змушені продавати свій єдиний товар - робочу силу. Перші з них стають підприємцями, які можуть наймати робочу силу, інші - найманими робітниками, які не мають засобів виробництва. а тому й засобів для існування.

Таким чином, просте товарне виробництво стало ґрунтом для виникнення капіталістичного господарства, капіталістичних відносин. Цьому процесу значно сприяло й так зване первісне нагромадження капіталу - насильницьке відокремлення виробників від засобів виробництва, а також розвиток купецького та лихварського капіталів. Як наслідок, безпосередні виробники, позбавлені засобів існування, стають продавцями своєї робочої сили і покупцями продуктів своєї праці. Це означає, що поряд з ринком засобів праці й предметів споживання, виникає новий - ринок праці. Форма господарства, коли товаром стає не лише продукт людської праці, а й саме робоча сила людини, називається капіталістичним товарним виробництвом.

Між простою і розвинутою формами товарного виробництва є спільні риси й відмінності.