Основні причини конфлікту

Вид материалаДокументы

Содержание


В любому конфлікті винні дві сторони
Характеристика педагогічних конфліктів
Шляхи особистого виходу з конфлікту
Подобный материал:
Основні причини конфлікту:

  • Неефективна комунікація
  • Особистісні і професійні настанови при взаємодії
  • Недостатнє знання індивідуальних особливостей партнера
  • Невміння надавати і приймати підтримку
  • Низький рівень саморегуляції
  • Розходження в цілях, уявленнях і цінностях
  • Поведінкові особливості і стереотипи поведінки



Риси характеру і особливості поведінки, властиві конфліктній особистості:

  • Прагнення будь-що домінувати, бути першим. Сказати своє останнє слово
  • Бути настільки принциповим, що це підштовхує до ворожих дій і вчинків
  • Зайва прямолінійність у висловлюваннях
  • Критика, необґрунтована і неаргументована
  • Поганий настрій, що періодично повторюється
  • Консерватизм мислення, поглядів, переконань
  • Прагнення сказати правду в очі
  • Безцеремонне втручання в особисте життя
  • Прагнення до незалежності, бажання робити «все, що хочу»
  • Коли наполегливість межує із нав’язливістю
  • Несправедливе оцінювання вчинків і дій інших людей, применшення їх ролі
  • Неадекватне оцінювання своїх можливостей і здібностей, їх переоцінювання
  • Вияв зайвої ініціативи



Негативні наслідки конфліктів:

  • Веде до непорозуміння
  • Створює образи
  • Руйнує взаємини
  • Призводить до стресу
  • Формує почуття невдоволення
  • Порушує особистий та міжособистісний спокій
  • Призводить до психологічного дискомфорту
  • Послаблює ціннісно-орієнтаційну єдність колективу
  • Знижує згуртованість у колективі
  • Погіршує моральний клімат у колективі
  • Гальмує розвиток у колективі



Позитивні наслідки конфлікту:

  • Конфлікти зосереджують увагу на проблемах, які мають бути вирішені
  • Конфлікти показують, як нам треба змінюватись
  • Конфлікти розкривають наші прагнення і бажання
  • Конфлікти зясовують, хто ми є і які наші цінності
  • Конфлікти допомагають нам зрозуміти іншу людину і її цінності
  • Конфлікти оберігають взаємини від роздратувань та образ
  • Завдяки конфліктам долається депресія
  • Конфлікти послаблюють нудьгу, стимулюють інтерес.



В ЛЮБОМУ КОНФЛІКТІ ВИННІ ДВІ СТОРОНИ


Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації


«Акула» (суперництво, примус). Акули намагаються переконати опонентів, силоміць примушуючи їх розв’язувати конфлікт. Для акул найголовніше – власні цілі, а стосунки з людиною мають для них другорядне значення. Вони будь-якою ціною готові добиватися свого. Їх мало хвилює те, чи вони комусь подобаються. Акули переконані, що конфлікти вирішуються тоді, коли хтось перемагає. Вони намагаються здобути перемогу, приголомшуючи суперників, нападаючи раптово, а також залякуючи чи погрожуючи їм з позиції сили.


«Сова» (переговори, співпраця). Сови дуже високо цінують власні цілі та стосунки. Вони розглядають конфлікт як проблему, яку треба розв’язувати і шукають таке рішення, яке б задовольнило їх власні цілі і цілі іншої сторони. Сови сприймають конфлікти як засіб поліпшення стосунків шляхом послаблення напруження між двома людьми. Сови не заспокояться доти, доки не буде знайдено рішення, яке б задовольнило і їх самих і іншого.


«Лисиця» (компроміс). Лисиці невибагливі як у своїх цілях, так і в стосунках із людьми. Лисиці шукають компромісу. Вони жертвують частиною своїх домагань під час конфлікту й переконують іншого поступитися також якоюсь частиною своїх цілей. Вони шукають такого рішення, щоб обидві сторони отримали «золоту середину». Вони готові пожертвувати заради досягнення згоди для спільного добра як частиною своїх домагань, так і стосунками.


«Черепаха» (уникнення). Черепахи втікають і ховаються в свій панцир, щоб уникнути конфлікту. Вони відмовляються від власних цілей і тримаються осторонь як від суперечливих питань, через які виникає конфлікт, так і від людей, причетних до суперечки. Вони вважають, що вирішувати конфлікт – річ безнадійна, їм легше втекти (фізично чи психологічно) від конфлікту, ніж зустрітися з ним.


«Плюшевий ведмедик» . для ведмедиків найголовніше – хороші стосунки, а власні цілі не мають для них значення. Вони прагнуть усім подобатися, щоб усі їх любили й цінували. Вони вважають, що конфлікти не можна обговорювати без шкоди для стосунків. Ведмедики бояться завдати болю, образити, зіпсувати стосунки під час конфлікту. Їх правило: «Я готовий пожертвувати власними цілями, роби все, що хочеш, аби тільки я тобі подобався».


Кожен конфлікт, незалежно від причини його виникнення, має таку структуру:
  • Сторони (учасники конфлікту)
  • Несумісність цінностей і намірів сторін
  • Поведінка, спрямована на ліквідацію планів і руйнування намірів іншої сторони
  • Застосування різних засобів з метою впливу на поведінку іншої сторони в потрібному напрямку.



Будь-який реальний конфлікт розвивається в часі, тобто є процесом. У широкому розумінні динаміка конфлікту – це послідовна зміна певних стадій або етапів, які характеризують процес розвитку конфлікту від виникнення конфліктної ситуації до розв’язання конфлікту.


У динаміці конфлікту звичайно виділяють чотири стадії:
  • Виникнення об’єктивної конфліктної ситуації
  • Усвідомлення ситуації як конфліктної хоча б одним із її учасників.
  • Перехід до конфліктної поведінки
  • Розв’язання конфлікту


У теорії та практиці виділяють такі важливі ознаки конфліктної ситуації:

  • Випадки приниження гідності особистості в офіційній або неофіційній ситуації.
  • Різка зміна стосовно функціональних обов’язків колег
  • Випадки ухилення від виконання вказівок, розпоряджень безпосередніх керівників
  • Негативне ставлення до колег або працівників, словесні або фізичні образи
  • Замкнутість, самотність, пригніченість окремих осіб
  • Формальний характер роботи в колективі
  • Негативні судження про колег та інших



КОНФЛІКТ (офіційний термін) – суперечність, яка виникає між людьми у зв’язку із вирішенням питань виробничого, громадського або особистого характеру.


Конфлікти виникають під час зіткнення поглядів, інтересів, прагнень різних осіб або груп людей. Отже саме поняття конфлікту ширше, ніж просто незгода між людьми, сварка чи погіршення стосунків. Адже конфлікти бувають різні. Є конструктивні конфлікти, які позитивно впливають на життя людей і суспільства, служать джерелом самовдосконалення й саморозвитку особистості, здружують членів групи, стимулюють ефективний вихід з проблемних ситуацій. І деструктивні конфлікти, що призводять до воєн, насильства, розриву стосунків, до самотності та згуби.

Якщо конструктивні конфлікти виявляються у принципових зіткненнях думок, у дискусіях, то деструктивні у дрібних і великих сварках, непорозуміннях. Тому деструктивні конфлікти потрібно швидко залагоджувати і ліквідовувати. У колективі це буде сприяти оздоровленню соціально-психологічного клімату, підвищить активність і працездатність людей. В особистому житті призведе до покращення стосунків, до взаємної любові та поваги.


Характеристика педагогічних конфліктів
  • Конфлікти діяльності, що виникають через невиконання учнем навчальних завдань, успішність навчання
  • Конфлікти поведінки, що виникають через порушення учнем правил поведінки в учбовому закладі і поза ним
  • Конфлікти відносин, що виникають у сфері емоційно- особистісних стосунків учнів і вчителів та їх спілкування в процесі педагогічної діяльності


Особливості педагогічних конфліктів:
  • Професійна відповідальність учителя за педагогічно правильне роз’яснення ситуації
  • Різний соціальний статус учасників конфліктів, чим визначається їх різна поведінка в конфлікті
  • Різниця віку і життєвого досвіду породжує різну міру відповідальності за помилки під час їх розв’язання
  • Через різне розуміння учасниками подій та їх причин вчителю не завжди легко зрозуміти глибину переживань дитини, а учневі – впоратись із своїми емоціями
  • Присутність інших учнів під час конфлікту робить їх не тільки свідками, а й учасниками, конфлікт набуває «Виховного» змісту
  • Професійна позиція вчителя в конфлікті зобов’язує його брати на себе ініціативу в розв’язанні конфлікту
  • Будь-яка помилка вчителя під час розв’язання конфлікту породжує нові ситуації та конфлікти
  • Конфлікту в педагогічній діяльності легше запобігти, ніж успішно його розв’язати.



Основні способи ліквідації конфліктів:

  1. «Адміністративний» - здійснюється за рахунок вилучення елементів, що перестали сприяти успіху цілого (переведення в інший колектив).
  2. «Авторитетний третій» - передбачає звертання до тієї людини, що користується довірою й авторитетом обох конфліктуючих сторін, які цілком погоджуються й підкоряються її рішенню.
  3. «Педагогічний» - полягає в переконання протилежних сторін у шкоді конфлікту для колективу, родини, передбачає, довірчу індивідуальну бесіду з кожною із сторін.
  4. «Ситуативний» - полягає в створенні ситуації, у ході якої конфліктуючим особам доручається одна спільна справа, причому в успішному виконання роботи вони повинні використовувати результати, досвід один одного і постійно обмінюватись інформацією. Цей метод потрібно використовувати обережно, після глибокого аналізу конфліктуючих сторін.
  5. «Комунікабельний» - передбачає розкладання конфлікту у присутності обох сторін і директора на складові елементи, розбір конфлікту. У цьому випадку під час заслуховування конфліктуючих сторін варто бути максимально тактовним, ураховуючи індивідуальні особливості сторін. На одного краще подіяти м’яким звертанням, умовлянням, іншого – скоріше переконати. Можна також використовувати вимогу, попередження, але вони не повинні бути сформульовані в образливій формі.



Шляхи особистого виходу з конфлікту:
  • Щоб знизити напруження, не зосереджуйтесь на власних станах і думках, а спробуйте налаштуватися на партнера, стати на його місце
  • Дайте висловитись співрозмовникові й уважно його вислухайте
  • Висловіть партнерові те враження, що зробили його слова: «Я засмучений тим, як ви розмовляєте зі мною»
  • Якщо партнер у чомусь правий, визнайте свою помилку і запропонуйте вихід із ситуації
  • Дайте відчути партнерові поважне ставлення до його особистості, значущість і цінність його думок і суджень
  • Підкресліть свою близькість із співрозмовником, знайдіть щось спільне між вами
  • Покажіть, що ви розумієте стан співрозмовника.