Загальна інформація про діяльність ат «златобанк» у 2011 році
| Вид материала | Закон |
- Примітка Облікова політика Примітка Загальна інформація про діяльність банку, 481.64kb.
- Примітка Облікова політика. Примітка Загальна інформація про діяльність банку, 194.91kb.
- Примітка Облікова політика. Примітка Загальна інформація про діяльність банку, 493.85kb.
- Загальна інформація про діяльність Банку, 796.08kb.
- Загальна інформація про діяльність банку, 387.8kb.
- Інформація про наукову І науково-технічну діяльність Ужгородського національного університету, 712.19kb.
- Загальна інформація про діяльність Банку Найменування Банку, 1974.92kb.
- Загальна інформація про діяльність Банку Найменування Банку, 2181.51kb.
- Загальна інформація про діяльність Банку Найменування Банку, 760.15kb.
- Загальна інформація про діяльність Банку, 7547.22kb.
Примітка 1.2 «Основи облікової політики та складання звітності».
Облікова політика Банку – це сукупність визначених в межах чинного законодавства України принципів, методів, засобів організації бухгалтерського обліку, що використовуються для складання та подання фінансової звітності.
Облікова політика АТ «ЗЛАТОБАНК» розроблена відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ґрунтується на правилах бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, основних вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (далі – МСБО) та Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі – МСФЗ), які спрямовані на розкриття достовірної та прозорої інформації у фінансовій звітності, прогнозування економічних показників та фінансового аналізу результатів діяльності, а також організацію системи управління ризиками.
Вимоги облікової політики Банку визначенні таким чином, щоб досягалась основна мета обліку операцій та складання фінансової звітності в банку – повне та коректне охоплення операцій обліком, своєчасне виявлення та реєстрація проведених операцій, якісне накопичення та узагальнення даних про проведені операції з метою наявності в будь-який час адекватної фінансової інформації про стан Банку.
Облікова політика, згідно з МСФЗ, встановлює єдині методологічні підходи до побудови та організації бухгалтерського обліку та звітності, єдине розуміння і відображення в обліку фінансово-господарських операцій для всіх структурних підрозділів Банку, філій та відділень.
Облікова політика затверджується наказом Голови Правління Банку та є незмінною протягом поточного року за виключенням випадків внесення змін до установчих документів Банку, змін у чинному законодавстві України та нормативно-правових актів, що регламентують ведення обліку в Україні.
Відмінності між облікової політикою банку та міжнародними стандартами фінансового обліку пов’язані з виконанням вимог нормативно-правових актів Національного банку України, основними з яких є формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями здійснюються на повний розмір чистого кредитного ризику, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій відповідно до вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 № 279 (із змінами). Це відрізняється від вимог МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінки» у частині зменшення корисності фінансових активів. В Банку існують статті звітності, щодо яких облікова політика не застосовувалася відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, але суттєвою з них є тільки сформовані резерви.
В своїй обліковій політиці банк керується принципами достовірності, повноти висвітлення, превалювання сутності над формою, автономності, обачності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, послідовності та історичної (фактичної) собівартості.
Бухгалтерський облік передбачає процес визнання конкретної статті балансу – звіту про фінансовий стан Банку, основними елементами якого є активи, зобов'язання та власний капітал.
Необхідною умовою для визнання активів і зобов'язань в балансі є оцінка, тобто можливість визначення грошової суми, в якій елементи балансу мають бути відображені у звітності.
Своєчасна і об'єктивна оцінка (переоцінка) активів, зобов'язань (балансових і позабалансових) та прийняття на підставі такої оціночної інформації адекватних управлінських рішень надають змогу здійснити заходи, спрямовані на поліпшення структури балансу, зменшення низьколіквідних і недоходних (неробочих активів), що, в свою чергу, сприяє зміцненню фінансового стану та стабільності Банку.
Для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності активи і зобов’язання Банку оприбутковуються та обліковуються за:
- вартістю їх придбання чи виникнення - за історичною або первісною вартістю: активи - за сумою сплачених за них коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації; зобов’язання – за сумою мобілізованих коштів в обмін на такі зобов’язання або сумою коштів чи їх еквівалентів, які підлягають сплаті для погашення зобов'язань у процесі звичайної господарської діяльності;
- справедливою (ринковою) вартістю: активи - за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання (обміну) таких активів у поточний час, зобов’язання – за тією сумою коштів, якою може бути погашене у поточний час таке зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Вираз «обізнані, зацікавлені та незалежні сторони» означає наявність добре проінформованого покупця, який має бажання купити, і добре проінформованого продавця, що має бажання продати, які є незалежними та діють у власних інтересах; приведення вартості активів у відповідність до справедливої здійснюється шляхом їх переоцінки, класифікації на предмет зменшення корисності та наявних кредитних ризиків.
Крім того у залежності від характеру та змісту завдань різних складових його облікової системи, використовуються інші методи оцінки окремих груп активів і зобов’язань, а саме:
- балансова вартість – це вартість, за якою актив, зобов'язання та власний капітал відображаються в балансі. Балансова вартість для фінансового активу та фінансового зобов'язання складається з основної суми, нарахованих процентів та неамортизованої премії і дисконту, суми переоцінки, суми визнаного зменшення корисності;
- амортизована собівартість - це вартість, за якою оцінюються фінансовий актив, фінансове зобов'язання та яка складається із собівартості придбання, зменшеної на суму погашення основної суми боргу, збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка, зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності;
- договірна вартість – вартість активу, передбачена договорами, укладеними Банком з його контрагентами;
- залишкова вартість – різниця між первісною (переоціненою) вартістю активу та сумою нарахованого зносу чи створеного резерву;
- вартість предмету застави – вартість, визначена за узгодженістю між Банком та позичальником (заставодавцем) та зафіксована у відповідному договорі застави;
- ліквідаційна вартість – сума коштів, яку передбачається отримати у разі ліквідації певного активу;
- номінальна вартість – вартість, вказана на цінних паперах, банкнотах, монетах тощо;
- переоцінена вартість – вартість активу після його переоцінки;
- поточна (відновлювана) вартість – сума грошових коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації, яку потрібно було б витратити для придбання (створення) такого самого або аналогічного активу на поточний момент (дату балансу);
- теперішня вартість – теперішня (дисконтована) сума майбутніх чистих грошових надходжень, які очікуються від використання активу; теперішня (дисконтована) вартість майбутніх платежів, які, як очікується, потрібні для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності Банку;
- чиста вартість реалізації – ціна реалізації активу в умовах звичайної господарської діяльності за вирахуванням витрат на збут.
Якщо балансова вартість активів (наданих кредитів та розміщених депозитів) перевищує оцінену суму очікуваного відшкодування, то визнається зменшення їх корисності. Зменшення корисності в бухгалтерському обліку відображається шляхом формування спеціальних резервів за рахунок витрат Банку.
Оцінка (переоцінка) активів та зобов'язань Банку можуть бути відображені в обліку різними способами, відповідно до нормативних актів Національного банку України з питань ведення бухгалтерського обліку, а саме:
- коригуванням відповідної статті балансового звіту,
- переоцінкою статей балансу в іноземній валюті, за виключенням немонетарних, за офіційним валютним курсом;
- формуванням спеціальних резервів у національній валюті (за активами в національній валюті),
- формуванням спеціальних резервів у іноземній валюті (за активами в іноземній валюті), шляхом переоцінки якого за офіційним валютним курсом забезпечується незалежність оцінки активу в іноземній валюті від коливань валютних курсів.
Під час підготовки річної фінансової звітності за 2011 рік Банк виходив з того, що його діяльність буде безперервною і в нього є можливість продовжувати діяльність в осяжному майбутньому, що підтверджено співвідношенням поточних активів та зобов’язань, бізнес-планами, бюджетами, підтримкою акціонерів банку та наявністю доступу до джерел фінансування.
У Банку бухгалтерський облік ведеться у валюті України. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за офіційним валютним курсом, установленим Національним банком України на дату здійснення операції або складання звітності.
Примітка 1.3 «Консолідована фінансова звітність»
АТ «ЗЛАТОБАНК» не є материнським банком та не консолідує фінансову звітність.
Примітка 1.4 «Первісне визнання фінансових інструментів»
Бухгалтерський облік фінансових інструментів та їх оцінка здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти”.
Фінансові інструменти поділяються на фінансові активи, фінансові зобов’язання та інструменти власного капіталу і похідні фінансові інструменти.
Банк оцінює фінансові інструменти під час первісного визнання за справедливою вартістю, включаючи витрати на операцію, і відображає в бухгалтерському обліку відповідно як актив та зобов'язання, які не підлягають взаємозаліку.
Витрати на операцію, що безпосередньо пов'язані з визнанням фінансового інструменту включаються у суму дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом.
Після первісного визнання всі фінансові активи повинні переоцінюватися за їх справедливою вартістю, крім наведених нижче їх категорій, які оцінюються за амортизованою собівартістю:
- дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу (амортизована собівартість зменшена на суму резерву сумнівних боргів);
- фінансових інвестицій, що утримуються Банком до їх погашення;
- фінансових активів, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити.
Банк амортизує дисконт (премію) протягом строку дії фінансового інструменту із застосуванням ефективної ставки відсотка. Сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована на дату погашення фінансового інструменту.
Банк визнає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового активу або фінансового зобов'язання та вартістю договору в кореспонденції з рахунками премії (дисконту), якщо під час первісного визнання він визначає вартість фінансового активу або фінансового зобов'язання за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова. Протягом звітного року Банком було визнано прибуток на суму різниці між справедливою вартість фінансового зобов’язання та вартістю договору на суму 30 716 тис. грн.
Банк визначає справедливу вартість фінансового активу або фінансового зобов'язання шляхом дисконтування всіх очікуваних майбутніх грошових потоків із застосуванням ринкової процентної ставки щодо подібного фінансового інструменту.
Банк припиняє визнання фінансового активу, якщо:
а) строк дії прав на грошові потоки від фінансового активу, що визначені умовами договору, закінчується;
б) фінансовий актив передається без збереження всіх ризиків та винагород від володіння цим активом.
Банк визнає різницю між балансовою вартістю фінансового активу та сумою отриманої компенсації як інші операційні доходи або витрати в разі припинення визнання такого активу.
Банк припиняє визнання в балансі фінансового зобов'язання або його частини, якщо таке зобов'язання погашено або строк його виконання закінчився.
Банк відображає в бухгалтерському обліку обмін між позичальником та кредитором борговими фінансовими інструментами за суттєво відмінними умовами як погашення первісного фінансового інструменту та визнання нового фінансового інструменту. Аналогічно суттєві зміни умов за фінансовим інструментом або його частиною банк відображає в бухгалтерському обліку як погашення первісного фінансового інструменту та визнання нового фінансового інструменту.
Примітка 1.5 «Торгові цінні папери».
Протягом звітного періоду АТ «ЗЛАТОБАНК» не здійснював торгових операцій з цінними паперами.
Примітка 1.6 «Кредити та заборгованість клієнтів»
Надані (отримані) кредити первісно оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за справедливою вартістю (в сумі фактично наданих/отриманих коштів, уключаючи комісійні та інші витрати, що безпосередньо пов'язані із цими операціями) відповідно як актив та зобов'язання.
До витрат на операцію належать комісійні, сплачені агентам, консультантам, брокерам і дилерам, збори органам регулювання, фондовим біржам, податки та держмита тощо.
Кредити та заборгованість клієнтів оцінюються після первісного визнання за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка під час нарахування процентів та амортизації дисконту (премії).
Основна сума боргу за кредитною операцією обліковується на відповідних балансових рахунках в залежності від таких критеріїв класифікації кредитів:
- цільове призначення кредитів (кредити, надані позичальникам на задоволення потреби в коштах на фінансування поточної діяльності, кредити овердрафт, операції репо, враховані векселі, кредити на поточні потреби фізичних осіб, кредити в інвестиційну діяльність, фінансовий лізинг, кредити надані на інші цілі);
- вид контрагента (банки, суб’єкти господарювання, фізичні особи, органи державної влади та місцевого самоврядування);
- термін користування кредитними коштами: (короткострокові [до року], довгострокові [більше одного року]);
- стан кредитної заборгованості: строкові, прострочені, сумнівні, безнадійні.
У залежності від вищевказаних критеріїв бухгалтерський облік наданих кредитів ведеться за різними балансовими рахунками.
Банк здійснює облік кредитних, вкладних (депозитних) операцій в іноземній валюті, а також нарахування доходів і витрат аналогічно до порядку обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій у національній валюті. Банк відображає в бухгалтерському обліку курсові різниці від переоцінки суми кредиту та вкладу (депозиту), а також нарахованих за ними процентів в іноземній валюті у зв'язку зі зміною офіційного валютного курсу за рахунком 6204 "Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами".
Банк здійснює облік заборгованості за кредитами, що придбана в іншому банку (фінансовій установі), аналогічно до обліку наданих кредитів.
Банк здійснює облік заборгованості за кредитами, що продана іншому банку (фінансовій установі), аналогічно до проданих іпотечних кредитів.
У разі несвоєчасного погашення заборгованості позичальником за сумою основного боргу та відсутності рішення про подовження строку погашення кредиту, тобто про його пролонгацію, несплачена сума наступного робочого дня після закінчення строку погашення кредиту (частки, траншу), обумовленого кредитним договором, переноситься на рахунки для обліку прострочених кредитів. У разі досягнення домовленості з позичальником щодо подовження терміну дії кредитного договору, яке є свідченням продовження відносин з надійним та платоспроможнім позичальником, такі кредити (сума основного боргу) обліковуються за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати пролонгації договору до дати їх погашення.
Прострочена понад 31-го дня заборгованість за нарахованим процентами за виданими Банком кредитам підлягає резервуванню у розмірі 100% таких доходів.
Якщо є об’єктивне свідчення зменшення корисності кредитів унаслідок однієї або кількох подій, що відбулися після їх первісного визнання і впливають на величину чи строки попередньо оцінених майбутніх грошових потоків від використання фінансового активу, Банк визнає зменшення корисності фінансового активу чи групи фінансових активів. Зменшення корисності в бухгалтерському обліку відображається шляхом формування спеціальних резервів за рахунок витрат банку.
Для розрахунку суми резерву під кредитні ризики, що необхідно сформувати на звітну дату, Банк здійснює оцінку кредитних ризиків за всіма кредитними операціями.
Резерви під кредитні ризики за основною сумою кредитних операцій поділяються на резерв під стандартну та нестандартну заборгованість. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні". Окремо враховуються резерви, сформовані за балансовими кредитними операціями (які враховані на балансових рахунках) та позабалансовими кредитними операціями (гарантії, акцепти та авалі, зобов’язання з кредитування, що надані банкам і клієнтам).
Протягом звітного періоду Банк не списував за рахунок резервів безнадійної кредитної заборгованості клієнтів.
Гарантії, що надає Банк за клієнтів, являються формою забезпечення їх зобов’язань перед третіми особами. Гарантії надаються в межах установленого Національним банком України нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента.
Надані Банком гарантії на дату набрання ними чинності враховуються на відповідних позабалансових рахунках груп 900 “Гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банкам” і 902 “Гарантії, що надані клієнтам” незалежно від наявності чи відсутності покриття у формі гарантійних депозитів або блокованих коштів клієнтів.
Суми зобов'язань за наданими гарантіями списуються з позабалансових рахунків груп 900 та 902 за умови припинення зобов'язань Банку за гарантією. Зобов'язання Банку за наданою гарантією припиняються внаслідок настання однієї з таких обставин:
- повернення до Банку оригіналу гарантійного листа;
- отримання Банком від бенефіціара/банка-гаранта належним чином оформленого листа або повідомлення засобами телекомунікаційного зв'язку про зняття відповідальності за гарантією;
- погашення Банком зобов'язань за гарантією шляхом сплати відповідної суми;
- закінчення терміну дії гарантії (гарантія припиняє свою дію наступного робочого дня після закінчення обумовленого в договорі гарантії терміну).
Протягом звітного періоду Банк не сплачував зобов’язань за гарантіями.
У бухгалтерському обліку операції з документарними акредитивами відображаються відповідно до їх економічної суті за балансовими та позабалансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.
Після отримання від банку-емітента повідомлення про відкриття на користь бенефіціара (клієнта нашого Банку) акредитива Банк бенефіціара обліковує суму акредитива на позабалансовому рахунку 9802 "Акредитиви до виконання".
Станом на 31.12.2011 року в Банку обліковується 1 експортний акредитив на суму 1 497 тис. грн.
Примітка 1.7 «Цінні папери у портфелі банку на продаж».
Облік цінних паперів у портфелі банку на продаж здійснюється відповідно до інструкції з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 3 жовтня 2005 року N 358
У портфелі цінних паперів на продаж обліковуються акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери, а саме:
боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру і/або змоги тримати до дати їх погашення або за наявності певних обмежень щодо обліку цінних паперів у портфелі до погашення;
цінні папери, які банк готовий продати у зв'язку із зміною ринкових відсоткових ставок, його потребами, пов'язаними з ліквідністю, а також наявністю альтернативних інвестицій;
акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість;
фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані та/або утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців;
інші цінні папери, придбані з метою утримання їх у портфелі на продаж.
На дату балансу цінні папери в портфелі на продаж відображаються:
за справедливою вартістю;
за собівартістю з урахуванням часткового списання внаслідок зменшення корисності - акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо;
за найменшою з двох величин: балансовою вартістю та справедливою вартістю за вирахуванням витрат на операції, пов'язаних з продажем, - інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що переведені в портфель на продаж та утримуються для продажу протягом 12 місяців;
за найменшою з двох величин: вартістю придбання (собівартістю) та справедливою вартістю за вирахуванням витрат на операції, пов'язаних з продажем, - інвестиції в асоційовані та дочірні компанії, що придбані та утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців.
Цінні папери в портфелі банку на продаж, що обліковуються за справедливою вартістю, підлягають переоцінці. Обов'язково на дату балансу результати переоцінки відображаються в капіталі банку.
Усі цінні папери в портфелі банку на продаж на дату балансу підлягають перегляду на зменшення корисності.
Дохід за борговими цінними паперами визнається під час кожної переоцінки, але не рідше одного разу на місяць. Амортизація дисконту (премії) здійснюється одночасно з нарахуванням процентів.
Витрати на операції, пов'язані з придбанням боргових цінних паперів у портфель на продаж, відображаються за рахунками з обліку дисконту (премії) під час первісного визнання цих цінних паперів.
Цінні папери з портфеля банку на продаж можуть бути переведені в портфель до погашення в разі закінчення строку, протягом якого банк був позбавлений права формувати портфель до погашення.
Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, справедливу вартість яких надалі неможливо достовірно оцінити, обліковуються за собівартістю в портфелі банку на продаж.
Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, які обліковувалися за собівартістю, у разі наявності критеріїв достовірної оцінки їх справедливої вартості переводяться на оцінку за справедливою вартістю в портфелі банку на продаж.
Станом на 31 грудня 2011 року у портфелі Банку на продаж обліковується шість акцій приватного акціонерного товариства «Фондова біржа ПФТС» номінальною вартістю 10 тис. грн. Зазначені акції обліковувалися за собівартістю.
Згідно пункту 1.7 «Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами» затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.02.2007 року № 31 формування резерву за цими акціями не здійснювалося.
Примітка 1.8 «Цінні папери у портфелі банку до погашення».
Протягом звітного періоду АТ «ЗЛАТОБАНК» не здійснював операції з цінними паперами у портфелі до погашення.
Примітка 1.9 «Інвестиційна нерухомість».
Протягом звітного періоду об’єкти інвестиційної нерухомість АТ «ЗЛАТОБАНК» не придбавалась.
Примітка 1.10 «Основні засоби».
Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо є імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначена.
Придбані (створені) основні засоби Банк визнає за первісною вартістю.
Первісна вартість придбаного об'єкта основних засобів складається з витрат на придбання, транспортування, монтаж, налагодження основних засобів а також з сум податків, зборів які не відшкодовуються банку. Інші витрати, що безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням також включаються до первісної вартості.
Під час експлуатації первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов’язаних із поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), у результаті чого збільшуються майбутні економічні вигоди, первісно очікувані від використання цього об’єкта.
Після первісного визнання об'єкта основних засобів як активу його подальший облік Банк здійснює за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності
Амортизація основних засобів (крім малоцінних необоротних матеріальних активів) нараховується щомісячно із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів.
В Банку під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість необоротних активів прирівнюється до нуля
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів нараховується у першому місяці використання об’єкта у розмірі 100 процентів його вартості.
Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється Банком під час їх первісного визнання та зазначається в акті (форма ОЗ-1) по кожному окремому об’єкту.
Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається з урахуванням таких факторів:
- очікуваного використання об’єкта з урахуванням його розрахункової потужності або фізичної продуктивності;
- строків корисного використання подібних активів;
- фізичного та морального зносу, що передбачається;
- правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об’єкта та інших факторів.
Банком встановлені наступні строки корисного використання основних засобів:
- будинки, споруди – 50 років;
- транспортні засоби – 4-6 роки;
- меблі, інструменти, сейфи та інший господарський інвентар – 4-7 років;
- електронно-обчислювальні машини, інші машини для оброблення інформації, засоби зчитування та друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мобільні телефони, рації, мікрофони, обладнання офісне – 3-5 років;
- побутові електроприлади – 3-5 років;
- зброя – 7 років;
- картини, скульптури, інше – 7 років.
- інше – 2-5 років
При перегляді Банком в кінці звітного року строків корисного використання основних засобів було розширено діапазон строку корисного використання для меблів, інструментів, сейфів та іншого господарського інвентаря на 3-7 років та для електронно-обчислювальних машин, інших машин для оброблення інформації, засобів зчитування та друку інформації, інших інформаційних систем, телефонів, мобільних телефонів, рацій, мікрофонів, офісного обладнання на 2-7 років.
На звітну дату Банк не здійснював переоцінку основних засобів та не визнавав знецінення основних засобів.
Примітка 1.11 «Нематеріальні активи».
Придбані (створені) нематеріальні активи Банк визнає за первісною вартістю.
Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з вартості придбання, мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, придатного для використання за призначенням.
Первісна вартість нематеріальних активів в період експлуатації збільшується на суму витрат, пов’язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, що сприятиме збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.
Після первісного визнання нематеріального активу його подальший облік Банк здійснює за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.
Амортизація нематеріальних активів нараховується щомісячно із застосуванням прямолінійного методу, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів
Строк корисного використання нематеріальних активів встановлюється Банком на кожній об’єкт окремо, але не може бути більшим, ніж 20 років.
При перегляді Банком в кінці звітного року норм амортизації та строку корисного використання нематеріальних активів – зміни до діючих не здійснювався.
На звітну дату Банк не здійснював переоцінку нематеріальних активів.
Примітка 1.12 «Оперативний лізинг (оренда)».
Протягом звітного періоду Банком було передано в оперативний лізинг (оренду) власний пос-термінал. Вартість обладнання, що передано в оренду складає 5 тис. грн., та обліковується на окремому аналітичному рахунку 4400.
Станом на 01.01.2012 року загальна балансова вартість основних засобів, що передані Банком в оперативний лізинг складає 259 тис. грн, накопичена амортизація за цими основними засобами складає 96 тис. грн.
Прийняті в оперативний лізинг (оренду) активи на підставі договору оперативного лізингу (оренди) та акта приймання-передачі обліковуються установою Банку (лізингоодержувачем) за позабалансовим рахунком 9840 “Основні засоби та нематеріальні активи, що прийняті в оперативний лізинг (оренду)” за вартістю, що зазначається в договорі про оперативний лізинг (оренду).
Станом на 01.01.2012 року загальна балансова вартість основних засобів, що прийняті Банком в оперативний лізинг складає 94 127 тис. грн,
Примітка 1.13 «Фінансовий лізинг (оренда)».
Протягом звітного періоду Банк не надавав та не отримував основні засоби в фінансовий лізинг (оренду).
Примітка 1.14 «Довгострокові активи, призначені для продажу, та активи групи вибуття».
Протягом звітного періоду Банк не придбавав довгострокові активи для продажу та активи групи вибуття.
Примітка 1.15 «Припинена діяльність».
У звітному періоді Банк не здійснював діяльності, яка була б припиненою.
Примітка 1.16 «Похідні фінансові інструменти».
АТ «ЗЛАТОБАНК» операції з похідними фінансовими інструментами протягом звітного періоду не здійснював.
Примітка 1.17 «Податок на прибуток»
У звітному періоді Банком визнано поточний податок на прибуток у сумі 322 тис. грн. При визначенні суми податку, що підлягає сплаті за 2011 рік Банком застосовувалися наступні ставка податку:
- у I кварталі - 25 %, у II-IV кварталах - 23 % від суми прибутку визначеного у податковому обліку.
При розрахунку відстрочених податкових активів та зобов’язань Банком визначено відстрочений податковий актив у сумі 1 515 тис. грн., що призвело до зменшення витрат по відстроченому податку на прибуток на суму 318 тис. грн. При визначенні відстроченого податкового активу банком застосовувалася ставка податку 21%.
Різниця між сумою поточного та відстроченого податку на прибуток виникла в результаті наступних подій:
- у фінансовому обліку визнано витрати, які не включаються до суми валових витрат з метою розрахунку податкового прибутку в сумі 27 017 тис. грн., що призвело до збільшення суми податку на прибуток на 6 484 тис. грн. До таких витрат відносяться витрати на формування резерву під невикористані відпустки та нарахування до фондів по цим резервам, витрати на сплату членських внесків та спонсорська допомога, витрати на ремонт ОЗ, що у податковому обліку віднесено на збільшення вартості групи ОЗ, інші витрати, що не враховуються у складі валових витрат згідно податкового законодавства;
- у податковому обліку визнано витрати, які у звітному періоді не визнаються в фінансовому обліку на суму 134 тис. грн., що призвело до зменшення суми податку на прибуток на суму 34 тис. грн. До таких витрат належать витрати на придбання у першому кварталі 2011 року МНМА вартістю до 1000 грн.;
- у фінансовому обліку визнано доходи, які не включаються до суми валових доходів з метою розрахунку податкового прибутку в сумі 30 720 тис. грн., що призвело до зменшення суми податку на прибуток на 7 680 тис. грн. До таких доходів віднесено сума доходів, включених до складу валових доходів за першою подією у минулих періодах, дохід від залучених депозитів за ставкою, яка нижча ринкової;
- у податковому обліку визнано валові доходи, які у звітному періоді не визнаються в фінансовому обліку в сумі 3 372 тис. грн., що призвело до зменшення суми податку на прибуток на 843 тис. грн. До таких доходів віднесено відсотки за кредитами які були нараховані в бухгалтерському в минулих періодах;
- різниця між сумою витрат на амортизаційні відрахування за даними податкового та бухгалтерського обліку склала 1 584 тис грн., що призвело до зменшення суми податку на прибуток на 367 тис. грн.
Тимчасові різниці, пов’язані з фінансовими інвестиціями в дочірні та асоційовані компанії, станом на 31.12.2011 р. у Банку відсутні.
У Банку станом на 31.12.2011 р. не обліковуються суми витрат (доходу) з податку на прибуток, пов’язаних з прибутком (збитком) від діяльності, що припинена.
Примітка 1.18 «Власні акції, викуплені в акціонерів банку».
Протягом звітного періоду Банк на здійснював викуп власних акцій у акціонерів банку.
Примітка 1.19 «Доходи та витрати».
У бухгалтерському обліку доходи та витрати обліковуються відповідно до вимог Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.03.2003 № 255 (зі змінами), і таких принципів:
- нарахування та відповідність доходів і витрат - відображення в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності доходів і витрат під час їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів та порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, з метою визначення фінансового результату звітного періоду;
- якщо дата виникнення зобов’язань та їх погашення відбувається протягом одного календарного місяця, то нарахування процентів та комісій за ними може не проводитись;
- отримані доходи, які відносяться до майбутніх періодів, обліковуються як відстрочені доходи на рахунку доходів майбутнього періоду або на рахунках неамортизованого дисконту;
- здійснені витрати та платежі, які відносяться до майбутніх періодів, обліковуються як відстрочені витрати на рахунку витрат майбутнього періоду або на рахунках неамортизованого дисконту (премії);
- обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів Банку.
Доходи і витрати визнаються за таких умов:
а) визнання реальної заборгованості за активами та зобов'язаннями Банку;
б) фінансовий результат операції, пов'язаної з наданням (отриманням) послуг, може бути точно визначений.
Визнані Банком доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку із застосуванням принципів нарахування та відповідності. Нарахування доходів і витрат здійснюється не рідше одного разу на місяць за кожною операцією (договором) окремо.
Критерії визнання доходу і витрат застосовуються окремо до кожної операції банку.
Кожний вид доходу і витрат відображається в бухгалтерському обліку окремо.
Якщо на дату нарахування неможливо визначити дохід (витрати) за останні 2-3 дні місяця, то такий дохід (витрати) визнається наступного місяця.
Доходи (витрати) за одноразовими послугами визнаються без відображення за рахунками нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у тому звітному періоді, у якому послуги фактично надаються (отримуються).
Доходи (витрати) за безперервними послугами (наприклад, комісії за інформаційно-розрахункове обслуговування в системі електронних платежів, за послуги користування системою електронної пошти тощо) визнаються щомісяця протягом усього строку дії угоди про надання (отримання) послуг і відображаються в бухгалтерському обліку за принципом нарахування.
Доходи (витрати) за послугами, що надаються поетапно, визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії угоди про надання (отримання) послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування. Нарахування доходів (витрат) здійснюється з дати оформлення документа, що підтверджує надання (отримання) послуги.
Доходи (витрати) за послугами з обов'язковим результатом визнаються за фактом надання (отримання) послуг або за фактом досягнення передбаченого договором результату.
Доходи і витрати визнаються за кожним видом діяльності банку (операційної, інвестиційної, фінансової).
У результаті операційної діяльності в Банку виникають такі доходи і витрати:
- процентні доходи і витрати;
- комісійні доходи і витрати;
- прибутки (збитки) від торговельних операцій;
- дохід у вигляді дивідендів;
- витрати на формування спеціальних резервів Банку;
- доходи від повернення раніше списаних активів;
- інші операційні доходи і витрати;
- загальні адміністративні витрати;
- податок на прибуток.
Процентні доходи і витрати - операційні доходи і витрати, отримані (сплачені) Банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що заборговані Банку (залучені Банком), суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка. До них належать:
- доходи (витрати) за операціями з коштами, розміщеними в інших банках (залученими від інших банків);
- доходи (витрати) за кредитами та депозитами, наданими (отриманими) юридичним та фізичним особам, та за іншими фінансовими інструментами, у тому числі за цінними паперами;
- доходи у вигляді амортизації дисконту (премії).
Комісійні доходи і витрати (далі - комісії) - операційні доходи і витрати за наданими (отриманими) послугами, сума яких обчислюється пропорційно сумі активу або зобов'язання чи є фіксованою.
Комісії за наданими (отриманими) послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов'язаного з ними фінансового інструменту поділяються на:
а) комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Ці комісії визнаються в складі первісної вартості фінансового інструменту і впливають на визначення сум дисконту та премії за цим фінансовим інструментом. До них належать такі комісії:
- комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) Банком і пов'язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки;
- комісії, що отримані (сплачені) Банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту;
- комісії, що отримані (сплачені) Банком від випуску боргових зобов'язань, що обліковуються за амортизованою собівартістю.
Комісії за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) Банком і пов'язані зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що не обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, включають:
- комісії за оцінку фінансового стану позичальника;
- комісії за оцінку гарантій, застав;
- комісії за обговорення умов інструменту;
- комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо.
Комісії, що отримані (сплачені) Банком за зобов'язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту, визнаються невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту, якщо є ймовірність того, що кредитний договір буде укладено. Якщо строк наданого зобов'язання з кредитування закінчується без надання кредиту, то на кінець строку зобов'язання комісії визнаються комісійними доходами (витратами).
Якщо фінансовий інструмент обліковується за справедливою вартістю із визнанням змін справедливої вартості через прибутки/збитки, то комісії, отримані (сплачені) Банком, визнаються комісійними доходами (витратами) під час первісного визнання такого фінансового інструменту;
б) комісії, що отримуються (сплачуються) під час надання послуг, визнаються доходами (витратами). До них належать:
- комісії за розрахунково-касове обслуговування клієнтів;
- комісії за обслуговування кредитної заборгованості;
- комісії за резервування кредитної лінії, які розраховуються на пропорційній часу основі протягом строку дії зобов'язання;
- комісії за управління інвестицією тощо;
в) комісії, що отримуються (сплачуються) після виконання певних дій, визнаються як дохід (витрати) після завершення певної операції. До них належать комісії за розподіл акцій (часток) клієнтів, розміщення цінних паперів за операціями з андеррайтингу, за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів, синдикування кредиту, за довірче обслуговування клієнтів тощо.
Прибутки (збитки) від торговельних операцій - результат (прибуток чи збиток) від операцій з купівлі-продажу різних фінансових інструментів. У тому числі за операціями з цінними паперами та за операціями з іноземною валютою Банк визнає прибутки та збитки:
- від реалізації фінансових інвестицій;
- від змін в оцінці (переоцінці) інвестицій до справедливої вартості;
- від результату переоцінки активів і зобов'язань в іноземній валюті у разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.
Дохід у вигляді дивідендів - дохід, який виникає в результаті використання Банком цінних паперів з нефіксованим прибутком. Дохід у вигляді дивідендів, який належить до отримання, відображається в бухгалтерському обліку з дати отримання інформації, що емітент прийняв рішення про виплату дивідендів, коли виникає право акціонерів на їх отримання (це не стосується дивідендів за викупленими Банком власними акціями, оскільки дивіденди за ними не нараховуються і не сплачуються).
Витрати на формування спеціальних резервів - це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів Банку та списання безнадійних активів.
Доходи від повернення раніше списаних активів - кошти, що надійшли для погашення заборгованості, яка була визнана Банком безнадійною щодо отримання.
Інші операційні доходи і витрати - доходи і витрати від операцій, що не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також ті, що не включені у вищезазначені групи операційних доходів і витрат, зокрема:
- доходи (витрати) від оперативного лізингу (оренди);
- витрати за послуги аудиту;
- витрати на інкасацію;
- неустойки (штрафи, пені), що отримані (сплачені) за банківськими операціями, інше.
Загальні адміністративні витрати - операційні витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності Банку. До них належать витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов'язкові нарахування, додаткові виплати, премії, навчання тощо); амортизація необоротних активів; витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо); гонорари за професійні послуги (юридичні, медичні тощо); витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо); сплата податків та інших обов'язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління Банком.
Податок на прибуток - операційні витрати Банку, пов'язані із сплатою податку відповідно до чинного законодавства України та з урахуванням вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку щодо визнання відстрочених податкових зобов'язань та податкових активів.
За результатами інвестиційної діяльності Банк визнає:
- доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій в асоційовані компанії;
- доходи (витрати) за операціями із збільшення (зменшення) інвестицій у дочірні установи;
- доходи (витрати) від реалізації (придбання) основних засобів та нематеріальних активів тощо.
За результатами операцій, пов'язаних із фінансовою діяльністю, Банк визнає:
- доходи (витрати) за операціями з цінними паперами власного боргу;
- дивіденди, що сплачені протягом звітного періоду;
- доходи, які виникають у результаті випуску інструментів власного капіталу тощо.
Примітка 1.20 «Іноземна валюта».
Операції в іноземній валюті під час первісного визнання відображаються у гривні шляхом перерахунку суми в іноземній валюті із застосуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют на дату здійснення операції (дата визнання активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат).
Операції з іноземною валютою за балансовими рахунками (у разі їх первісного визнання) відображаються за такими курсами:
а) за офіційним курсом на дату валютування відображається іноземна валюта в подвійній оцінці - за номіналом та в гривневому еквіваленті (доходи та витрати, що нараховані, отримані або сплачені в іноземній валюті; усі зарахування та списання з кореспондентського рахунку, куплена-продана іноземна валюта тощо);
б) за ринковим курсом гривні відображаються в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривню;
в) за крос-курсом, визначеним згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют, що встановлений НБУ на день проведення операції, під час здійснення операцій з конвертації готівкової іноземної валюти;
г) за офіційним курсом гривні відображаються на дату нарахування, отримання і сплати доходів та витрат в іноземній валюті. У разі здійснення коригуючих проводок шляхом сторнування за рахунками доходів і витрат сума у гривні за проводкою сторно має дорівнювати сумі у гривні за помилковою проводкою;
ґ) за офіційним курсом на дату сплати авансу (попередньої оплати) гривня відображається в разі придбання за іноземну валюту немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) та отримання робіт і послуг;
д) за офіційним курсом на дату одержання авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті гривня відображається в разі надання послуг, виконання робіт, реалізації немонетарних активів.
На кожну наступну після визнання дату балансу:
а) усі монетарні статті в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату балансу;
б) немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за собівартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату визнання (дату здійснення операції);
в) немонетарні статті в іноземній валюті, що обліковуються за справедливою вартістю, відображаються в бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів на дату визначення їх справедливої вартості.
Доходи і витрати (нараховані, отримані, сплачені) в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку за рахунками класів 6 і 7 у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату їх визнання з використанням технічних рахунків групи 380 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів”. Усі доходи та витрати, відносяться до звіту про прибутки та збитки, в якому відображається також і результат переоцінки активів та пасивів.
Активи і зобов’язання в іноземній валюті відображаються у фінансовій звітності в гривневому еквіваленті за офіційним курсом на дату складання звітності або на дату їх визнання. Залишки за технічними рахунками 3800 “Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів” та 3801 “Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів” не включаються до фінансової звітності.
Переоцінка (перерахунок залишків за рахунками в іноземній валюті в еквівалентні суми в гривнях за офіційним курсом гривні до іноземних валют) усіх монетарних статей балансу в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют. Курсова різниця від переоцінки монетарних статей балансу в іноземній валюті в бухгалтерському обліку відображається за балансовим рахунком 6204 «Результат від переоцінки валютних рахунків».
Дебіторська заборгованість з придбання оборотних і необоротних активів за іноземну валюту та кредиторська заборгованість з продажу оборотних і необоротних активів за іноземну валюту відображаються у бухгалтерському обліку за офіційним курсом гривні до іноземних валют на дату їх виникнення і не переоцінюються під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.
Кредиторська заборгованість з придбання оборотних і необоротних активів за іноземну валюту та дебіторська заборгованість з продажу оборотних і необоротних активів за іноземну валюту переоцінюються під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.
Переоцінка залишків в іноземній валюті за балансовими рахунками з обліку нарахованих доходів та витрат здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.
Переоцінка доходів і витрат майбутніх періодів в іноземній валюті за монетарними активами та зобов’язаннями здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют до часу їх визнання (відображення за рахунками доходів і витрат у відповідному звітному періоді).
Доходи і витрати майбутніх періодів в іноземній валюті за немонетарними статтями не переоцінюються в разі зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.
Переоцінка позабалансових вимог і зобов’язань в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного курсу гривні до іноземних валют.
Політика керівництва банку щодо збитків унаслідок зміни курсу валюти визначається сукупністю принципів, стандартів, критеріїв та норм, які закріплюються у внутрішньобанківських документах (положеннях, процедурах, регламентах, інструкціях і т.п.), а здійснюється через врегулювання сукупності відносин, які виникають між функціональними та структурними підрозділами та/або працівниками банку у операційної діяльності, пов’язаної з цією категорію ризику.
Керівництвом банку приділяється значна увага управлінню валютними ризиками, які виникають через несприятливі коливання курсів іноземних валют.
Основною складовою управління ризиком збитків у випадку виникнення ситуацій, пов’язаних з валютним ризиком, є забезпечення спроможності Банку залучати і розміщати ресурси з дотриманням запланованої маржі для отримання очікуваного прибутку і з найменшими втратами. Головним критерієм, для прийняття рішень - є максимізація прибутку від коливання курсів валют на ринку під час проведення валютних операцій Банку.
Основними методами управління валютними ризиками щодо мінімізації збитків, які використовуються банком є:
- Прогнозування курсів валют;
- Встановлення лімітів валютних позицій;
- Диверсифікація валютної корзини (кошику валют);
- Встановлення лімітів на збитки від коливання валют.
Управління у випадку виникнення ситуацій, пов'язаних з валютним ризиком відбувається за відповідним сценарієм. Терміни та обсяги дій, за кожним окремим сценарієм, встановлюються за рішенням Правлінням Банку.
Комітет з управління ризиками, активами та пасивами керує валютними ризиками шляхом встановлення лімітів на відкриті валютні позиції за операціями банку.
Примітка 1.21 «Взаємозалік статей активів і зобов’язань».
Протягом звітного періоду банк не здійснював взаємозалік статей активів та зобов’язань.
Примітка 1.22 «Звітність за сегментами».
Бізнес-сегменти діяльності визначаються як окремі компоненти, які займаються наданням окремих видів продуктів або послуг, схильні до ризику та мають норми прибутку, що відрізняються від ризику та прибутку інших сегментів.
Сегменти діяльності Банку визначаються за таким основними критеріями:
- характер продуктів або послуг;
- вид або категорію клієнтів, які користуються даними продуктами або послугами;
- особливість роботи з групами клієнтів;
- напрямок діяльності;
- прибутковість/збитковість сегменту.
При складанні звітності у Банку виділяються такі сегменти діяльності: корпоративний бізнес, індивідуальний бізнес та міжбанківський бізнес.
Активи сегмента відображають ті активи, які використовуються в його операційній діяльності і які безпосередньо можуть бути віднесені до сегмента або розподілені на визначеній основі. Активи сегмента не включають в себе активи, які відносяться до податку на прибуток. Балансова вартість активів сегмента визначається за вирахування резервів, які сформовані за відповідними активами. Активи сегментів також не включають активи, які використовуються для загальних потреб Банку. При складанні звіту не підлягали розподілу за сегментами готівкові кошти в касі банку та відділень а також матеріальні необоротні активи та інші активи, що використовуються для загальних потреб банку.
Зобов’язання сегменту – це операційні зобов’язання, що виникають в процесі діяльності сегменту і які безпосередньо можуть бути віднесені до сегмента або розподілені на визначеній основі за винятком зобов’язань з податку на прибуток. При складанні звіту не розподілялися за сегментами нараховані витрати за господарською діяльністю та забезпечення відпусток.
Доходами звітного сегмента визнається дохід, який безпосередньо відноситься до сегмента, та відповідна частина доходу банку, що може бути віднесена до сегмента від зовнішньої діяльності або від операцій між іншими сегментами в межах одного банку.
Витратами звітного сегмента визнаються витрати, пов’язані з основною діяльністю сегмента, що безпосередньо відносяться до нього, та відповідна частина витрат, що можуть бути обґрунтовано віднесені до сегмента, уключаючи витрати від зовнішньої діяльності, та витрати, пов’язані з операціями з іншими сегментами в межах одного банку.
У звітному році в Банку доходи (крім курсових різниць, результату переоцінки валютних рахунків та доходів від оренди) і витрати (крім інших операційних витрат та загальних адміністративних витрат) відображалися на аналітичних рахунках бухгалтерського обліку в розрізі корпоративного бізнесу, індивідуального бізнесу та міжбанківського бізнесу.
Ціноутворення операцій між сегментами діяльності визначається на комерційних умовах. У разі потреби одного сегмента в коштах (наявності вільних коштів) здійснюється їх залучення (передача) від іншого сегмента за ставкою вартості ресурсів.
У 2011 році Банк не вносив змін до облікової політики сегментів.
Оскільки Банк не здійснює свою діяльність за межами України, звітність за географічним сегментом не складається.
Примітка 1.23 «Ефект змін в обліковій політиці та виправлення суттєвих помилок».
Протягом звітного періоду Банком не вносилися зміни до облікової політики та не проводилися виправлення суттєвих помилок.
Примітка 2 «Економічне середовище, в умовах якого банк здійснює свою діяльність».
Завершивши півторарічний період спаду, економіка України другий рік поспіль продовжує демонструвати позитивну динаміку зростання. На тлі позитивної макроекономічної динаміки та грошової і валютно-фінансової стабільності в 2011 р. спостерігалася тенденція до подолання дисбалансів між доходами та видатками в системі державних фінансів.
У 2011 році спостерігалися зміни у структурі зростання. Якщо у 2010 році в Україні відбувалося суто відновлювальне зростання, то в 2011 році воно стало більш зрілим.
По-перше, активізувалося банківське кредитування. Багато вітчизняних підприємств нарощували обсяги виробництва і потребували не тільки реструктуризації боргів, а й залучення нових. Таким чином, інвестиції стали важливим локомотивом економічного зростання. Досі вони були пасивною частиною ВВП, а зростання валового нагромадження забезпечувалося за рахунок відновлення запасів.
По-друге, очевидна тенденція відновлення внутрішнього споживчого ринку. Зростання номінальних доходів населення, скорочення безробіття та виліковування домашніх господарств від "кризового синдрому" сприяли активізації споживчого попиту.
Внутрішні умови розвитку економіки України формувалися під впливом таких чинників.
1. Збільшення припливу капіталів в Україну, активізація банківського сектору та відновлення довіри до банківської системи з боку домогосподарств створили умови для пожвавлення кредитування реального сектору. Відновлення інвестиційних програм у реальному секторі зумовило зростання попиту на середньо- та довгострокові кредитні ресурси.
2. Фінальні етапи реалізації проектів з підготовки до Євро-2012 забезпечили певний попит на будівельно-монтажні роботи в умовах низької ділової активності на ринку нерухомості.
3. Покращення урожаю зернових та, як наслідок, позитивні темпи зростання у сільському господарстві забезпечили умови для насичення внутрішнього ринку продовольства та збільшення експортних поставок.
4. Значний обсяг платежів з погашення та обслуговування внутрішнього та зовнішнього державного та гарантованого державою боргу стримував інвестиційну активність у державному секторі. Високий рівень валового та короткострокового зовнішнього боргу країни збільшує її уразливості до зовнішніх шоків на світових фінансових ринках.
За 2011 рік індекс промислового виробництва становив - 7,3% (у 2010 році – 11,2%). Індекс споживчих цін становив 4,6%, (у 2010 році – 9,1%). Валові валютні резерви Національного банку України на кінець грудня 2011 року склали 31,795 млрд. доларів США (за рік зменшення склало 2,78 млрд. доларів США).
За таких умов головними позитивними підсумками 2011 року в монетарній сфері слід уважати стабілізацію ситуації на валютному ринку, поступове відновлення довіри до банків з боку населення, зниження інфляційного тиску та формування на цій основі підґрунтя для подолання кризи і подальшого відновлення економіки.
За результатами діяльності протягом всього 2011 року економічні показники діяльності АТ «ЗЛАТОБАНК» знаходилися в межах встановлених Національним банком України.
Примітка 3 «Перехід на нові та переглянуті стандарти та тлумачення, що забезпечують контекст, у якому слід читати стандарти».
Рада з Міжнародних стандартів фінансової звітності та Комітет з інтерпретацій щорічно випускають нові стандарти та інтерпретації, а також зміни, доповнення, уточнення та удосконалення діючих стандартів і інтерпретацій.
Перераховані нижче нові МСФЗ| та інтерпретації стали обов'язковими для застосування з 1 січня 2011 року.
МСФЗ (IAS) 24 «Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін» (у новій редакції) вступив в силу з 1 січня 2011 року. У стандарті уточнено визначення пов'язаної сторони з метою спрощення ідентифікації відносин пов'язаних сторін, особливо в частині значного впливу і спільного контролю. Для компаній, пов'язаних з державою, було внесено часткове виключення з вимог по розкриттю інформації. До таких компаній не будуть застосовуватися загальні вимоги до розкриття інформації, що містяться в МСФЗ (IAS) 24. Замість цього в стандарт був доданий ряд альтернативних положень, згідно з якими в разі компаній, пов'язаних з державою, вимагається розкриття такої інформації:
- назва уряду і характер його відносин з компанією, що представляє фінансову звітність;
- характер та обсяг індивідуально значущих угод;
- описова або кількісна інформація про обсяг інших угод, які в сукупності є значущими.
Дана поправка застосовується ретроспективно відповідно до вимог МСФЗ (IAS) 8 «Облікова політика, зміни в облікових оцінках та помилки".
Інтерпретація IFRIC 14 «Передоплати мінімальних потреб у фінансуванні» (поправка) вступила в силу з 1 січня 2011 року. Інтерпретація містить вказівки з оцінки суми очікуваного відшкодування чистого пенсійного активу. Поправка дозволяє компанії розглядати передоплату мінімальних потреб у фінансуванні як актив. Поправка застосовується ретроспективно на початок самого раннього з представлених періодів в першій фінансової звітності, в якій компанія застосувала інтерпретацію її початковій редакції.