Законодавство про орсп

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

Рекомендації щодо змісту матеріалів оцінки впливів діючих об’єктів на навколишнє середовище (ОВНС). Правила проведення робіт»^²⁴.

У рекомендаціях розглянуто мету, завдання, порядок, обсяг підготовки матеріалів ОВНС, питання щодо врахування громадських інтересів при здійсненні екологічної експертизи, перелік вихідних даних для виконання ОВНС, загальні принципи складання звітних матеріалів ОВНС тощо.

До складу матеріалів ОВНС входять такі розділи:

• підстави до проведення ОВНС;

• фізико-географічна характеристика району розташування діючого об’єкта;

• загальна характеристика об’єкта та його господарської діяльності;

• відходи виробництва, їх знешкодження та утилізація;

• оцінка впливів господарської діяльності на навколишнє природне середовище;

• оцінка впливів господарської діяльності на навколишнє соціальне середовище;

• оцінка впливів господарської діяльності на навколишнє техногенне середовище;

• комплексні заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища і його безпеки;

• Заява про екологічні наслідки діяльності.

Розроблені Рекомендації щодо змісту матеріалів оцінки впливів діючих об’єктів на навколишнє середовище (ОВНС). Правила проведення робіт мають ряд суттєвих відмінностей від будівельних норм ДБН А.2.2–1–2003, призначених для складання ОВНС при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд.

До цих відмінностей слід зарахувати:

• широкий перелік підстав до проведення ОВНС, які значно розширюють сферу застосування ОВНС діючих об’єктів;

• використання при проведенні ОВНС не тільки проектної документації, а й низки відомчих матеріалів, підготовлених під час експлуатації об’єкта господарювання;

• використання результатів обстеження діючого об’єкта організаціями, які здійснюють контроль щодо охорони довкілля і здоров’я населення (управління охорони навколишнього природного середовища, санітарно-епідеміологічна служба, гідрометслужба та ін.);

• використання результатів безпосереднього огляду діючого об’єкта, його споруд, окремих дільниць, виробничої та навколишньої території, ознайомлення на об’єкті з технологічним процесом, умовами зберігання, утилізації та знешкодження відходів виробництва та ін.;

• використання результатів інструментальних вимірювань на території підприємства та на об’єктах навколишнього середовища, що дозволяє на місці оцінити вплив підприємства на навколишнє середовище.

Таким чином, користуючись наявною проектною і відомчою документацією та результатами натурних обстежень, можна здобути достатньо надійні та об’єктивні дані щодо впливу діючого об’єкта на навколишнє середовище, простежити за тенденцією змін навколишнього середовища в часі, звірити проектні дані щодо прогнозу його стану з даними натурного обстеження та здійснити в разі необхідності відповідне коригування в системі запланованих природоохоронних заходів.

В українському законодавстві питання екології відображені у кодексах:

А також у спеціальних законах:

Практично, всі ці закони в тій чи іншій мірі стосуються процесів створення та діяльності ОРСП.

Так, наприклад, стаття 6 ссылка скрыта, передбачає, що продукти харчування та сільськогосподарська продукція, в яких вміст радіонуклідів не перевищує затверджених допустимих рівнів, вважаються придатними для реалізації та споживання.

Допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування та сільськогосподарській продукції затверджуються Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Національною комісією радіаційного захисту населення України.

Продукція, вироблена в зонах радіоактивного забруднення, повинна мати сертифікат відповідності затвердженим допустимим рівням вмісту радіонуклідів, в якому зазначаються відомості про місце виробництва продукції, вміст радіонуклідів, відповідального виробника цієї продукції і контролера, який перевірив її на вміст радіонуклідів.

Отже, ОРСП повинен контролювати дотримання цих норм Закону.

Довідково

Близько 33 млн. тонн фруктів і овочів в рік проходить лише через європейські ОРСП, що складає майже 40% від загальної суми, яка споживається в рік.

ОРСП у світі концентрують свої зусилля сьогодні на двох аспектах захисту навколишнього середовища:

управління відходами, зокрема, за рахунок рециркуляції,
економія енергії.

За даними різних обстежень WUWM зроблені в 2004 і 2006 відходи на ОРСП складали від 1,5 до 2% кількості фруктів і овочів (близько 500.000 тонн на рік). Відповідні витрати на ОРСП в глобальному масштабі оцінюються в 40 мільйонів євро на рік, або від 5 до 10% від загального річного обороту ОРСП.

Для ОРСП важливим завданням є не тільки і не стільки вивезти відходи з ринку, а й перетворити проблему на вигоду:

Відходи можна збирати, сортувати і здавати як втор сировину.
Налагодити переробку відходів.
Отримання енергії із відходів.

Власне, з цією метою Правила торгівлі на території РАЦ «Шувар» (ссылка скрыта) забороняють змішувати органічне (відходи фруктів та овочів) та неорганічне (папір, дерево, поліетилен, пластик) сміття. Сміття має бути відсортоване і поміщено у відповідний контейнер.

В частині економії енергії ОРСП вдаються до використання різноманітних енергозберігаючих технологій.

Інші екологічні аспекти роботи ОРСП (шум, рух, уникнення розповсюдження відходів у громадських місцях) є також важливими, але менш затратними для ринків.

ОРСП: Тверді відходи

Отже, відходи – це потенційно головна причина екологічних проблем. Діапазон таких проблем - від ризиків стосовно охорони здоров'я, ризиків пожеж, запахів та дискомфорту від горіння і забруднення ґрунту і поверхневих водних джерел.

Контроль за твердими відходами є, таким чином, ключовою проблемою, яку потрібно буде вирішувати. Відходи, що вироблюються на ринку, матимуть високий органічний склад (мінімум 50 відсотків), з високим вмістом (60÷70 відсотків) вологості і низьким теплотворенням.

У кожному місті налагоджено систему для збору та вивозу твердих відходів. Як правило, така система орієнтується на збір невеликих за розміром побутових відходів, ймовірно з використанням транспортних засобів компресійного типу. Для великих ринків це, як правило, не завжди прийнятно, оскільки це може включати в себе додаткове виконання роботи персоналу ринку для збору відходів.

Системою, що часто використовується на ринках, є така, що використовує контейнерний обмін, заснований на використанні транспортних засобів з підйому перекидних контейнерів. Перекидні контейнери повинні бути розташовані в стратегічних місцеположеннях на ринку для поступового заповнення, звичайно від ручних транспортних візків. Вони повинні збиратися наприкінці кожного робочого дня і порожні перекидні контейнери повинні залишатися для наступного збирання.

Іншим методом для збирання твердих відходів, що є розповсюдженим на Європейських ринках - це використання металевих або пластмасових контейнерів на поворотних колесах. Проте, вони мають дуже обмежений об'єм (близько 1 кубічного метра) і вимагають того, щоб транспортні засоби для збирання відходів бути обладнаними підйомним та вертикальним механізмом. Контейнери середнього розміру об'ємом 2÷3 кубічних метри також іноді використовуються, але знову вимагають спеціальних вилкових підйомників, вмонтованих до транспортного засобу для вивозу відходів.

Зберігання контейнерів чистими може також викликати велику проблему, у разі якщо не існує спеціального устаткування для автоматичного чищення.

Загальне очищення дорожніх і підлогових поверхонь в межах ринку є також дуже важливим. Для цього можуть використовуватися механічні методи, або невеликі, з ручним керуванням протиральні машини, або вакуумні машини, обладнані щітками для очищення бордюру.

Для невеликих вторинних оптових ринків, найзручнішим механічним засобом для збору відходів може бути трактор у комбінації з причепом. В даному випадку відходи збиралося б на ринку у фіксованих місцях (звичайно сконструйованих із оштукатуреної кам'яної кладки або бетону), а потім ручним способом переносилися б в трейлери. Часто таке обслуговування може бути організоване з місцевим підрядчиком, як правило, фермером, хто вже володіє таким устаткуванням (Див. СанПиН 5781-91 «Санитарные правила для предприятий продовольственной торговли» (ссылка скрыта).

Усі роботи, повинні виконуватись з вимогами відповідних екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших норм, що діють на території України.

Закон України «Про відходи» (ссылка скрыта) визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення (ссылка скрыта) передбачена відповідальність за порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення.

Система дозволів

Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (ссылка скрыта) визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів. Основною метою цього Закону є упорядкування процедур видачі документів дозвільного характеру та запровадження основних принципів державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності.

Дозвільна система у сфері господарської діяльності – це сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб’єктами господарювання у зв’язку із видачею документів дозвільного характеру.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб’єкти господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність.

Згаданим Законом визначено поняття «документ дозвільного характеру», під яким розуміється дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб’єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності, а об’єктом, на який видається такий документ, є земельна ділянка, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга.

Виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюється:

- необхідність одержання документа дозвільного характеру;

- дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру;

- платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру;

- строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру;

- вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру;

- можливість набуття суб’єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.

Порядок видачі документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади установлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом. Такий порядок має передбачати, зокрема, вичерпний перелік документів, які необхідно подати суб’єкту господарювання для одержання документа дозвільного характеру та строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку його дії. Видача документів дозвільного характеру місцевими дозвільними органами здійснюється за принципом організаційної єдності, що передбачає наявність адміністратора, у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 4 вказаного Закону, суб’єкт господарювання має право вибору способу отримання документів дозвільного характеру: безпосередньо за зверненням у відповідні місцеві дозвільні органи, представники яких здійснюють прийом суб’єктів господарювання в одному приміщенні, або за зверненням до адміністратора.

Порядок взаємодії представників місцевих дозвільних органів, які здійснюють прийом суб’єктів господарювання в одному приміщенні, затверджується відповідною місцевою радою (її виконавчим комітетом) або районною державною адміністрацією.

Надзвичайно важливим у Законі є принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

На підставі статті 6 згаданого Закону адміністратор веде реєстр документів дозвільного характеру. Інформація, що міститься в реєстрі, є відкритою. За користування даними реєстру справляється плата, розмір якої встановлюється районною державною адміністрацією або міською радою за погодженням із відповідним територіальним органом уповноваженого органу, що зараховується до відповідного бюджету.

Статтею 7 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» врегульовано порядок видачі місцевими дозвільними органами документів дозвільного характеру. Згідно із положеннями цієї статті суб’єкт господарювання або уповноважена ним особа подає адміністратору заяву, форма якої затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням уповноваженого органу та за погодженням з дозвільними органами. Адміністратор реєструє заяву та документи в журналі, який ведеться за зразком, встановленим уповноваженим органом. Заява та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату та номер їх реєстрації.

Частиною четвертою зазначеної статті передбачено, що забороняється вимагати від заявника для одержання документа дозвільного характеру документи, не передбачені законодавством.

З набиранням чинності у січні 2006 року Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» на території України було створено близько 700 центрів з видачі документів дозвільного характеру.

Будівництво ОРСП: дозволи, узгодженість планування та інша підготовча документація

Дозволи для початку господарської діяльності. Суб’єкт підприємницької діяльності не має права розпочати господарську діяльність без отримання ряду дозвільних документів від центральних і місцевих органів влади, а саме:

дозвіл санітарно-епідеміологічної служби;
дозвіл Держнагляду з охорони праці;
дозвіл на будівництво;
дозвіл на місце розташування об'єктів за межами населених пунктів.

Дозвіл пожежної охорони. Відповідно до статті 10 Закону України «Про пожежну безпеку» (ссылка скрыта) підприємства починають свою діяльність після отримання дозволу в органах пожежної охорони, які здійснюють експертизу проектів з пожежної безпеки та видачу дозволів на початок роботи, а також беруть участь в прийомі об'єктів в експлуатацію. Введення в експлуатацію нових, реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, впровадження нових технологій, передача у виробництво нових пожежобезпечних машин, механізмів, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів Державного пожежного нагляду забороняється.

Санітарно - епідеміологічна служба, серед інших, видає дозволи на відкриття організацій торгівлі та громадського харчування, підприємств харчової промисловості, узгодження земельних ділянок, проектів, лабораторні дослідження. Видача дозволів регламентується Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (ссылка скрыта).

дозвіл Держнагляду з охорони праці. Суб'єкт підприємницької діяльності, який планує розпочати діяльність з виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатацію об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, повинен отримати відповідний дозвіл Держнагляду з охорони праці України або його територіального органу. Перелік видів діяльності підвищеної небезпеки і порядок отримання дозволу визначений постановою КМУ від 15 жовтня 2003 р. № 1631 «Про затвердження Порядку видачі дозволу Державним комітетом з охорони праці та його територіальними органами» (ссылка скрыта).

Ліцензійні умови провадження будівельної діяльності. Виконання функцій замовника в будівництві переросло в підприємницький вид діяльності та одержало своє нове «західне» визначення - інжиніринг. У той же час діяльність, яку охоплює поняття виконання функцій замовника в будівництві і частково інжиніринг (крім проектних робіт), не включена в перелік ліцензованих видів діяльності відповідно до Закону України «Про ліцензування деяких видів господарської діяльності» (ссылка скрыта) та Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Держбуду від 13.09.2001 р. № 112/182 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальних та проектних робіт для будівництва, зведення несучих і огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)» (ссылка скрыта).

На сьогодні відсутня єдина нормативна база, що встановлює порядок отримання дозвільних документів для будівництва, навіть за наявності основоположних нормативних документів, що регулюють питання отримання прав на забудову - законів України «Про основи містобудування» (ссылка скрыта), «Про планування і забудові територій» ссылка скрыта), "Про архітектурну діяльність» (ссылка скрыта), «Про інвестиційну діяльність» (ссылка скрыта).

Документом, який за своїм призначенням має вирішити питання, пов'язані з допустимими видами забудови та переліком документів, необхідних для їх здійснення, є місцеві правила забудови згідно ст.ст. 1, 22 Закону про забудову територій.

Загальний алгоритм отримання дозвільних документів сформувався практикою і представлений наступними етапами:

1 етап - отримання дозволу на будівництво об'єктів містобудування (передпроектна стадія);

2 етап - одержання вихідних даних на об'єкт будівництва (передпроектна стадія);

3 етап - отримання проектної документації на будівництво (проектна стадія);

4 етап - погодження, експертиза та затвердження проектної документації (проектна стадія);

5 етап - отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

дозвіл на будівництво та проектування. Вести мову про будівельний, інвестиційний проект можна тільки маючи на руках документ, що свідчить про отримання дозволу на будівництво, а точніше на будівництво та проектування, згідно зі ст. 24 Закону про забудову.

Даний дозвіл є поняттям абстрактним і може мати такі практичні вирази:

рішення органу місцевого самоврядування про відведення земельної ділянки (ч. 2 ст. 24 Закону про забудову);
розпорядження виконавчого органу місцевої влади про дозвіл на проектування і будівництво об'єкта у разі наявності в особи документів, які відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України посвідчують право на земельну ділянку (ч. 4 ст. 24 Закону про забудову).

дозвіл на отримання вихідних даних і проектування. У деяких випадках зацікавлена особа, не маючи можливості отримати один з перерахованих вище документів, що представляють дозвіл на будівництво, щоб не затягувати передпроектну стадію, може клопотатися про дозвіл на отримання вихідних даних і проектування, яким можуть бути рішення органу місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта (ст. 151 ЗКУ). З отриманням дозволу на проектування та будівництво особа отримує статус забудовника, замовника в будівництві. Однак реалізувати свій статут забудовника, а саме пройти алгоритм отримання дозвільних документів, оформивши дозвіл на початок виконання будівельних робіт, необхідно встигнути у дворічний термін згідно зі ст. 24 Закону про забудову.

Дилема дозволів: інвестор і забудовник. Багато забудовників примудряються використовувати свій статус в якості товару, безумовно, товаром є інвестиційний проект, на виконання якого особа отримала дозвіл. У придбанні даного товару зацікавлений інвестор, один з постійних учасників будівельного циклу. Якщо інвестор і забудовник не збігаються в одній особі, то на практиці, в даному випадку, вдаються до інвестиційних договорів, угод пайової участі і навіть договорів про пайову участь у будівництві, що містить елементи часткового делегування прав забудовника інвестору. Але основною проблемою і небезпекою для інвестора при цьому залишається те, що дозвільні документи на протязі всього будівельного циклу будуть оформлятися на забудовника. Звичайно, подолати ці складнощі інвестор може, увійшовши до числа засновників забудовника або шляхом укладення договору простого товариства згідно Цивільного кодексу України (ссылка скрыта).

Отримання вихідних даних на проектування. Після отримання дозволу на будівництво забудовника чекає процедура отримання вихідних даних на проектування, які належать згідно з ст. 5 Закону про архітектурну діяльність:

завдання на проектування;

архітектурно-планувальне завдання;

технічні умови щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури;

дані технічних обстежень;

інші вихідні дані, які виходять з призначення об'єкта, необхідні для проектування та здійснення інвестиційної діяльності.

Процедура отримання вихідних даних починається з розробки замовником завдання на проектування об'єкта. Це офіційний документ замовника, який надалі буде надано генеральному проектувальнику і містить основні реквізити і соціально-економічні показники об'єкта будівництва, вимоги до його планувальних, архітектурних, інженерних і геологічних рішень, основними параметрами, вартості, організації та термінів будівництва, а також особливих вимог до його експлуатації, які повинні входити до складу проектно-кошторисної документації.

Замовнику має сенс розробляти завдання на проектування спільно з проектувальником. Практично саме в цьому документі у замовника буде можливість втілити свій творчий похід і ентузіазм до створення капітальної споруди під чітким керівництвом проектувальника.

Визначення вартості проектно-вишукувальних робіт. З цього моменту починається співпраця замовника та вибраного ним проектувальника, яке оформляється договором на виконання проектно-вишукувальних робіт, укладеним у відповідності з пунктом 4 Глави 61 ЦКУ і ст. 324 ГКУ. Для визначення вартості сторони можуть скористатися «Правилами визначення вартості проектно-вишукувальних робіт для будівництва, здійснюваного на території України. ДБН Д.1.1-7-2000» із змінами, внесеними згідно з Доповненням № 1, затвердженим наказом Держбуду України від 10.07.2002 р. № 7, проте вони носять рекомендаційний характер для підприємств, що здійснюють проектно-вишукувальні роботи без залучення бюджетних коштів. Тому для надання Правил обов'язкової сили «недержавними» сторонами необхідно зробити посилання на їх застосування в договорі на проектно-вишукувальні роботи.

Істотну роль в обґрунтованості визначення вартості проектно-вишукувальних робіт визначає Лист Держбуду від 31.03.2008 р. № 144 «Про індекси та показники визначення кошторисної вартості проектно-вишукувальних робіт». Як правило, тема вартості даних робіт є каменем спотикання між замовником і проектувальником, використання наведених документів дозволяє сторонам вирішити питання вартості робіт об'єктивно.

Архітектурно-планувальне завдання. На підставі завдання на проектування генпроектувальник виконує розрахунки потреб у навантаженні на зовнішні міські, інженерні комунікації і системи для забезпечення функціонування об'єкта будівництва. Отримання завдання на проектування дає можливість замовнику замовити архітектурно-планувальне завдання (далі - АПЗ) - документ, який визначає комплекс містобудівних вимог та умов проектування об'єкта, що випливають з рішення органу місцевої ради, положень затвердженої містобудівної документації, а також державних будівельних норм.

Єдина процедура розробки та надання замовником АПЗ, технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури, склад вихідних даних на проектування, порядок встановлення розміру плати за їх видачу визначаються ст. 5 Закону «Про архітектурну діяльність», постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок надання архітектурно-планувального завдання та технічних умов щодо інженерного забезпечення об'єкта архітектури і визначення розміру плати за їх видачу» від 20 грудня 1999, № 2328.

Саме в АПЗ визначається перелік необхідних технічних умов, інших вихідних даних на проектування та будівництво об'єкта, встановлюються стадії проектування. Термін дії АПЗ визначається не менше двох років і вважається продовженим на термін до завершення будівництва, якщо воно було розпочато протягом цих двох років і здійснюється у нормативний термін.

АПЗ готується управліннями містобудування та архітектури виконавчих органів місцевих рад у місячний термін з урахуванням завдання на проектування, наданого замовником. Для отримання АПЗ замовник повинен надати до управління архітектури наступні документи:

дозвіл на проектування та будівництво об'єкта з графічними матеріалами;
завдання на проектування;
акт обстеження земельної ділянки.

Отримуючи АПЗ, замовник може замовити генпроектувальнику інженерні вишукування, а саме: топографо-геодезичні, геологічні, гідрологічні, гідрометеорологічні, археологічні, радіаційні, біологічні і т.д. Порядок здійснення топографо-геодезичних зйомок регулюється Інструкцією ГОНТА -2.04-02-98. До отримання повного комплекту інженерних вишукувань для будівництва замовник не має права просуватися до наступної проектної стадії.

Збір технічних умов. Маючи на руках АПЗ та дозвіл на будівництво, замовнику належить обійти міські служби та організації та зібрати технічні умови для забезпечення: водопостачання, водовідведення, дощової каналізації, теплопостачання, електричного енергопостачання, газопостачання, зовнішнього освітлення, телефонізації, диспетчеризації, телебачення, радіофікації, цивільної оборони, безпеки руху, сміттєвідводу, під'їздів і шляхів, пожежної безпеки. Міські служби та організації надають технічні умови у 15-денний термін відповідно до ст. 5 Закону про архітектурну діяльність.

Термін дії технічних умов обмежений двома роками.

Умови пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури. Згідно зі ст. 27 Закону про забудову вихідними даними можуть бути також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури. Доказом отримання цих вихідних даних буде Довідка про виконання умов щодо пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури.

Проектна стадія. Коли замовник отримає всі вихідні дані по проекту, він входить в нову стадію -

Blog

Законодавство про орсп

Содержание