Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів юридичного факультету

Вид материала

Документы

Содержание Соціальна сфера - барометр соціального спокою і злагоди Правове виховання дітей за допомогою казок Комплексний підхід в профілактиці

Подобный материал:

• Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів, 1115.96kb.
• Науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів, 2327.55kb.
• Аспірантів та студентів які беруть участь у роботі Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 4521.97kb.
• «Україна І світ: гуманітарно-технічна еліта І соціальний прогрес» Міжнародна науково-теоретична, 43.81kb.
• Міністерство освіти І науки україни східноукраїнський національний університет імені, 206.5kb.
• V міжнародна науково-практична конференція молодих учених, аспірантів, студентів, 106.58kb.
• Від щирого серця вітаємо викладачів, науковців, співробітників, аспірантів та студентів, 276.67kb.
• Програма проходження практики студентами юридичного факультету спеціальностей, 277.97kb.
• Робоча навчальна програма вивчення дисципліни для студентів юридичного факультету Загальний, 1199.61kb.
• Програма курсу для студентів юридичного факультету Львів 2002, 413.01kb.

Список використаних джерел

1. А. Ф. Колодій Національний вимір суспільного буття. –Львів.: Астролябія, 2008. – 368 с.
   
2. Н. В. Брезгулевская Виды федерации и модели федерализма / Н.В. Брезгулевская // Правоведение. – 2005. – № 3. – С. 150- 162.
   
3. М. В. Глигич-Золотарева О судьбах федерализма в России // Конституционное и муниципальное право. – - М.: Юрист, 2006, № 2. - С. 22-27.
   
4. Хакимов Рафаель. Федерализм: российское и международное измерение.. – Казань, 2004. – 688 с.
   

СОЦІАЛЬНА СФЕРА - БАРОМЕТР СОЦІАЛЬНОГО СПОКОЮ І ЗЛАГОДИ

СУСПІЛЬСТВА

Доповідач:Журба Т., студентка групи Юм – 82 СумДУ

Науковий керівник: Рєзнік М.М., викладач кафедри права


Соціальна сфера - особлива галузь нашої держави, своєрідний барометр соціальної злагоди. Соціальне страхування в Україні має відповідати вимогам конституційного права, контролюватися державою з публічним висвітленням у засобах масової інформації.

В Україні сформована трирівнева пенсійна система, перевага якої полягає в тому, що вона ліквідує «зрівнялівку» в пенсійному забезпеченні: більшу пенсію одержуватиме той, хто працював більше років і одержував вищу зарплату.

Позитивними сторонами сучасних економіко-правових перетворень у соціальній сфері також є персоніфікація внесків і страхова солідарність. Інститут соціального страхування, з одного боку, пов'язаний із компенсаційним характером страхових внесків, а з іншого - законодавчо гарантує кожній застрахованій особі відповідний розмір допомоги й послуг [1, с. 6].

Але, незважаючи на деякі поліпшення, соціальний стан країни потребує системних змін, реформування пенсійної реформи є гострою справою.

Нині в Україні видатки на пенсійні виплати випереджаючими темпами зростають порівняно із заробітною платою, що суперечить основному принципу фінансової стабільності пенсійної системи, адже спричиняє появу дефіциту коштів бюджету Пенсійного фонду. Незважаючи на покриття цього дефіциту коштами державного бюджету, саме його існування є серйозною проблемою, яка потребує невідкладного вирішення. Ще одним негативним моментом є від'ємна еластичність соціальних витрат стосовно номінального зростання валового внутрішнього продукту [2, с. 103].

На сьогодні досить важливою проблемою є дублювання окремих функцій фондів соціального страхування. Запровадження загальної для всіх фондів процедури стягнення і обліку страхових внесків є фактором підвищення ефективності адміністративного управління системою соціального страхування і зменшення дефіциту бюджетних фондів [3, с.118].

Перехід на адресне надання соціальної допомоги не досяг довгострокового ефекту, оскільки не забезпечував захисту населення від соціальних ризиків.

В умовах ринку перехід на принцип адресності має поєднуватись з процесом зміни натуральних пільг на цільові грошові виплати - компенсації. Заміна передбачає попередню інвентаризацію пільг, створення особливого реєстру певної категорії громадян, які потребують державної соціальної допомоги. Конкретним інструментом реалізації цих завдань стане Єдиний державний автоматизований реєстр [4, с. 29].

Попре те, що Концепція соціального забезпечення населення України та Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування були спрямовані на перехід від бюджетного до страхового принципу фінансування певних напрямів соціальних видатків, створення нових механізмів управління коштами соціального страхування на основі паритетності представників від застрахованих осіб, роботодавців та держави, вітчизняна модель соціального страхування функціонує без чіткого визначення механізмів контролю з боку соціальних партнерів [5, с. 2]. Останнє визначає необхідність у системних змінах, бо саме адекватна законодавча база з питань праці та соціального захисту населення в Україні має стати неодмінною передумовою зростання довіри до держави усіх верств населення і, насамперед, найбільш соціально вразливих.

Усвідомлення необхідності створення нової концепції соціальної політики вже вийшло на рівень конкретних дій. Прийнято низку рекомендацій Уряду Фонду загальнообов'язкового соціального страхування, органам місцевого самоврядування щодо вдосконалення системи соціального страхування [6, с. 29].

Отже, реформування зазначеної системи доцільно здійснювати на

основі:

• чіткого визначення джерел і розмірів фінансування за різними
  

видами соціального страхування;

• усунення дублювання функцій;
  
• удосконалення методів контролю й підвищення ролі
  

соціальних партнерів в управлінні соціальним страхуванням;

• збереження соціальних гарантій;
  
• створення економічних передумов зростання заробітної плати
  

як найвищого фактору соціального страхування.

Також доцільно вдосконалити методологію формування соціально орієнтованої бюджетної політики країни. Для цього потрібно:

• оптимізувати механізм регулювання соціальних витрат;
  

• перейти від розподільного визначення обсягів фінансування
  

соціальних витрат до формування їх у соціальному блоці бюджету;

• удосконалити між бюджетні відносини. Поступове
  

співвідношення джерел фінансування за рахунок державних і місцевих коштів має становити 10 до 90;

• скласти проекти регіональних соціальних бюджетів.
  

Загалом, аналізуючи систему соціального страхування в Україні як складову соціального забезпечення необхідно наголосити, що вона потребує сьогодні концептуальних змін, адекватних сучасним соціально - економічним реаліям у країні. Для цього, зокрема, необхідно перейти від системи мінімальних соціальних виплат до системи соціальних стандартів, що забезпечують якісно нових рівень життя.

Вирішення проблемних питань перелічених вище дозволить зберегти курс на провадження пенсійної реформи, на збереження страхових принципів пенсійного забезпечення, а також створить передумови для здорових тенденцій в економіці, суспільства, зростання народного добробуту чим забезпечить поліпшення якісних показників вітчизняної економіки, зростання реального валового внутрішнього продукту, поглиблення курсу ринкових перетворень.


Література

1.Новіков В. Актуальні питання реформування системи

соціального захисту населення / В. Новіков // Україна: аспекти праці. – 2005. - № 4. – с.6.

2.Бєліков О. Державні гарантії соціального захисту в умовах

економічної кризи / О. Бєліков // Юридичний журнал. – 2009. - № 6. – с. 103 – 107.

3.Зезека Н. До питання реформування ефективної соціальної

політики України / Н. Зезека // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 4. – с. 117 – 119.

4.Трухова Г. Держава як об’єкт соціального партнерства / Г.

Трухова // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 1. – с. 27 – 30.

5.Тимофеєва О. Нагальні проблеми соціального захисту населення

України / О. Тимофеєва // Праця і зарплата. – 2004. - № 30. – с.2.

6.Стаховська Н. Соціальне забезпечення чи захист? / Н. Стаховська // Підприємництво, господарство і право. – 2000. - № 8. – с. 54 – 57.


ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ЗА ДОПОМОГОЮ КАЗОК

Доповідач: Заворотько Т., студентка групи ЖТ-02СумДУ

Науковий керівник: Кононенко О.Я.,ст.викладач кафедри права


Правове виховання дітей — це виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів [1, с. 230 ]. Необхідність організації правового виховання учнівської молоді зумовлена розбудовою Української держави, існування якої немислиме без відповідного рівня правової культури її громадян, інтенсивною трансформацією правової системи, необхідністю подолання правового нігілізму та правової неграмотності. Щоб сприяти виробленню ефективної концепції правового виховання підростаючого покоління, необхідно використовувати наочність. У цьому допоможуть казки-як предмет вироблення належної правової свідомості уже з дитячих років.

Мета правового виховання учнів на основі казок — будування правового фундаменту у дітей, формування в подальшому правової культури громадянина України, що складається передусім зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття.

Проблема правового виховання школярів почала інтенсивно розроблятись з восьмидесятих років минулого століття, коли у школах було введено вивчення спеціального навчального предмета "Основи Радянської держави і права". У площині мого наукового дослідження викликають певний інтерес наукові пошуки вчених-педагогів І. Козубовської, А. Нікітіна, В. Обухова, В. Оржеховської, Л. Твердохліб, М. Фіцули та вчених-правників Т. Барило, В. Бермана, Г. Миньковського, В. Оксамитного. У цих працях розкрито зміст та методику правового виховання учнів середніх та старших класів загальноосвітньої школи. Однак проблема правового виховання молодших школярів до певної міри висвітлюється тільки в працях І. Козубовської, В. Оржеховської, М. Фіцули, але в них не розкрито проблему правового виховання молодших школярів як систему діяльності початкової школи. Окрім того, вони не завжди за своїм змістом і методикою відповідають реаліям сьогоднішнього дня.

На думку педагогів, сьогодні до першого класу приходить значна кількість дітей, які мали відхилення у поведінці в дитячому садку, не бажають учитися, тобто недостатньо підготовлені до школи. За даними вибіркових досліджень вони складають 6-8 відсотків. На час закінчення початкової школи кількість важких учнів складає 10-12 відсотків [2, с. 4].

Рання профілактика викликана тим, що спостерігається такий тривожний симптом, як омолодження дитячої злочинності. Сьогодні на обліку в правоохоронних органах питома вага молодших школярів складає 6-8 відсотків .Зроблений В.Оржеховською аналіз 4500 негативних проявів поведінки, з яких 3400 межували з правопорушеннями (ситуація ризику), показав, що 10,1% вчинків скоєно учнями 7-10 років (початкових класів і молодшими підлітками), 13% – учнями 11-12 років, 22% – 13-14 років, 44,9% – 15-16 років [3, с. 352].

Ось чому правове виховання є одним із головних напрямків загального процесу виховання, що містить у собі правову освіту, виховання поваги до чинних законів і норм права, формування активної позиції щодо протиправних і антигромадських дій .

Правове виховання тісно пов’язане із моральним, оскільки мораль – одна з форм суспільної свідомості, сукупність загальноприйнятих норм, принципів і правил, що регулюють поведінку людей. „Однією з основних складових системи виховання підростаючого покоління нашої держави є його правове виховання, – справедливо стверджує Й. Васькович. Однак в останні десятиліття рівень правової культури громадян України значно знизився. Загрозливих масштабів набули скептицизм, цинізм, лицемірство, недодержання законів” [4, с. 49-50].

У процесі наукового дослідження ми поставили перед собою завдання здійснити аналіз сучасної практики правового виховання молодших школярів з виявлення найістотніших позитивних і негативних сторін у плані його змісту, шляхах його реалізації в процесі позаурочної виховної роботи, підготовленості класоводів і батьків до правовиховної роботи з учнями молодших класів.

На превеликий жаль, в Україні недостатня теоретична і практична підготовленість учителя почат­кових класів до правової виховної роботи з учнями, відсутність необхідної методичної літератури призводить до серйозних недоліків у справі правового виховання молодших школярів.

Вирішальним моментом правового виховання учнів молодшого віку є те, що воно має хаотичний характер, не цілеспрямоване і не систематичне, відсутня програма правової виховної роботи з учнями початкових класів. Відсутність єдиної програми здійснення правового виховання негативно позначається на його ефективності. Наявність такої програми дозволила б підняти правову виховну роботу зі школярами на вищий організаційний і змістовний рівень, а також надати такому вихованню характер неперервного і управляючого процесу .

Тому, щоб вирішити ці проблеми, необхідно виробити змістовну, точну, обгрунтовану концепцію завдань правового виховання, орієнтуючись на фактори, які зумовили потребу у посиленні правового виховання.

Дослідники проблем правового виховання учнівської молоді М. Володько і О. Карпов вважають, що морально-правове виховання лише тоді може дати позитивний ефект, коли воно має комплексний характер і починається в сім'ї, дитячих садках, у школі буквально з першого класу.

Правове виховання може дати позитивні результати тільки за умови, що при його організації враховують не тільки вікові особливості молодших школярів, а й здійснюють його диференційовано, тобто з урахуванням реального стану правосвідомості і поведінки учнів. У процесі навчання відбувається перебудова сприймання. Воно піднімається на вищий ступінь розвитку. Якщо, наприклад, сприймання першокласників зумовлюється перш за все зовнішніми особливостями самого предмета (діти помічають тільки яскраво виражені ознаки, часто виділя­ють випадкові деталі, не сприймаючи при цьому важливих, суттєвих), то до кінця четвертого класу сприймання все частіше визначається потребами, інтересами, життєвим досвідом учнів. У зв'язку з цим виховна робота з ними має базуватися на використанні моральних установок, переваг чуттєвого сприймання дітьми наявних життєвих ситуацій. На прикладах конкретних ситуацій важливо дохідливо пояснити дітям категорії добра, зла, жорстокості, справедливості, несправедливості, заздрості і т.д. Одночасно учням 1-4 класів у доступній формі повідомляють елементарні уявлення про важливі закони нашої країни, правила праці та поведінки у школі, вдома, на вулиці, пояснюється роль осіб, які охороняють порядок у місті, селі, прищеплюється повага до цих людей."Спрямованість на запам'ятовування, – пише А. Смирнов, – бажання запам'ятати той чи інший матеріал, ставлення до запам'ятовуваного у значній мірі визначається тим, який емоційний вплив цього матеріалу, який його емоційний тон. Всім добре відоме із особистого досвіду бажання запам'ятати те, що сподобалось, що викликало позитивну емоцію" [5, с. 344].

У правовиховній роботі з молодшими школярами враховують специфіку їх пізнавальних інтересів. . А тому у пригоді і стануть казки-як засіб впливу на свідомість школяра з метою формування правових життєвих орієнтирів на майбутнє.

Корисний для учнів правовий матеріал сприймається ними надто поверхово, а захоплюючий сюжет закриває правильну моральну оцінку подій і явищ. Краще використовувати позитивні приклади, подані в цікавій формі за допомогою казки чи іншого літературного жанру. Спираючись на позитивний морально-правовий досвід учнів, учитель повинен підкреслювати творчий характер українського права, домагатися сприйняття права не як системи заборон, а як важливого регулятора суспільних відносин і діяльності кожного громадянина України.

Практичне обґрунтування наведених вище теоретичних положень ми здійснювали у процесі формуючого експерименту, де відбувалося цілеспрямоване і систематичне формування правової культури та правових уявлень молодших школярів. В основному експериментальні завдання реалізовувалися під час різноманітних форм позакласної роботи. Експериментальне дослідження особливостей опрацювання народної казки як засобу виховання молодших школярів проводилося в Сумській загальноосвітній школі №26. Отримані дані дозволили зробити кількісний і якісний аналіз та на його підставі розробити методику формуючого експерименту. У його результаті була розроблена програма правового виховання молодших школярів на основі казок та методика його в позакласній виховній роботі. Ми використовували такі шляхи пропагування правомірної поведінки: бесіди, вікторини, обговорення прочитаного, голосне читання, огляд наявної в бібліотеці літератури, використання газетних чи журнальних статей на правову тематику. У процесі пошуково-експериментальної роботи у правовому вихованні молодших школярів використовувалася гра. Гра як форма право-виховної роботи зачіпала емоційну сферу молодших школярів. Присутність глядачів, почуття відповідальності за якість свого виступу перед колективом викликали в учнів прагнення виступати краще, чим досягався істотний виховний ефект. Розігрувалася певна ситуаційна сценка-уривок із казки-як метод кращого образного сприймання крізь призму правових знань. Створення спеціальних ситуацій для практичного втілення конкретних правил поведінки в школі, спілкування на позакласних заходах давало можливість побачити, як учень самостійно вибирав відповідну лінію поведінки, наскільки в нього сформувалися звички правомірної поведінки.

Отже, у процесі експериментальної роботи значно зріс діапазон використання різноманітних методів і форм правовиховної роботи з молодшими школярами, що й зумовило її ефективність.

На теоретико-узагальнюючому етапі експериментального дослідження стало очевидним, що у процесі цілеспрямованого використання системи вправ і завдань, спрямованих на усвідомлення специфіки народних казок як дієвого засобу виховання учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень сформованості умінь опрацювання народних казок. Проведення формуючого експерименту дозволило значно розширити правові знання і уявлення молодших школярів, домогтися розуміння ними особистої відповідальності за свої вчинки і поведінку. Вивчення правових питань викликало в учнів значний інтерес, сприяло якісним змінам джерел правової інформації дітей, виробленню у них правильної громадянської позиції. Школярі усвідомили необхідність постійно дотримуватись правил поведінки у школі і за її межами, розуміння особистої відповідальності за порушення дисципліни й порядку в школі, вдома і на вулиці. У них зріс інтерес до правової інформації. Школярі типові казкові ситуації «Рятуйте!Нас зїв сірий вовк!», «Мене викрали в Льодовикове царство!Я хочу додому», «Мене посадили у в’язницю, бо я хотів допомогти Гарбузу добратися додому» почали сприймати не як фантистичні яскраві епізоди, а правові, над якими треба мислити, які потрібно аналізувати та найцінніше застосовувати в житті. Отже, є потреба впровадження даної системи роботи у практику початкової школи, що вимагає наступного цілеспрямованого наукового та емпіричного обґрунтування.


Бібліографія

1. Герасименко В.М. Про стан негативних тенденцій серед неповнолітніх та заходи щодо їх попередження: Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. «Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді»./ В.М. Герасименко – К., 1994. – 230 с.
   
2. Яковлева Н.Г. Проблемы профилактики правонарушений учащихся общеобразовательных школ // Проблемы предупреждения правонарушений учащихся общеобразовательных школ / Н.Г.Яковлева.. – М.: ВНИИ проблем укрепления законности и правопорядка, 1990. – С. 4.
   
3. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх: Навч.-метод. посібн. /В.М.Оржеховська. – К.: ВіАн, 1996. – 352 с.
   
4. Васькович Проблема правового виховання молоді. // Право України/ Й. Васькович – 1997.– №2. – С. 49-50.
   
5. Смирнов А.А. Избранные психологические труды: В 2-х т. /А.А.Смирнов-М.: Педагогика,1987. – Т.2. – 344с.
   

КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД В ПРОФІЛАКТИЦІ

ПРАВОПОРУШЕНЬ СЕРЕД ДІТЕЙ

Доповідач: Кононенко О.Я., ст. викладач кафедри права


Діти відносяться до числа найменш захищених соціальних груп насе­лення. Тому запобігання та профілакти­ка правопорушень, в тому числі, злочинів серед них є одним з приоритетних напрямків діяльності як держави, так і суспільства у цілому.

Злочинність неповнолітніх має певні особ­ливості, які виявляються у рівні, структурі, динаміці, детермінантах і мотивації. Відпо­відно і профілактика її специфічна. На сьогодні подолання злочинності не­повнолітніх є чи не найважливішим і найбо­лючішим завданням нашого суспільства. Від того, яким виросте майбутнє покоління, які моральні та соціальні цінності йому будуть притаманні, як воно навчиться жити у су­спільстві, залежить майбутнє держави, у тому числі кожного з нас [1,с.146 ].

Слід констатувати, що в умовах складної соціально-економічної ситуації в державі, зменшення питомої ваги заробітної плати у структурі грошових доходів громадян, взагалі низького рівня життя багатьох сімей, рівень злочин­ності серед неповнолітніх не знижується. Так, протягом 2010р. в Сумській області неповнолітніми вчинено 520 злочинів. До кримінальної відповідальності притягнуто 434 дітей, що на 27 або на 6,6% більш ніж у 2009 році. Аналіз стану дитячої злочинності показує, що до скоєння злочинів причетні в більшості учні шкіл (149-33,3 %), неповнолітні, які ніде не навчаються і не працюють (113-26,0% ), учні ПТУ (49-11,3% ).

У структурі злочинності неповнолітніх найбільша частка припадає на злочини ко­рисливого та корисливо-насильницького спрямування: крадіжки – 65%; грабежі – 8,5%; розбої – 3,1%; не­законні заволодіння автотранспортом – 2,3%; вимагання – 1,5%. Характерною є незначна частка злочинів насильницького характеру: хуліганства – 4,0 %; тяжкі тілесні ушкодження - 0,2%; убивства - 0,2 %; зґвалтування - 0,8 %. Кількість тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень, грабежів, хуліганств, розбоїв, убивств, вимагань, злочинів пов'язаних зі зброєю та скоєних в стані алкогольного сп'яніння дещо зменшилась. Спо­стерігається зростання окремих видів злочинів – кра­діжок, групових злочинів дітей разом з дорослими, незаконного заволодіння автомобілями, зґвалтувань.

На вказані тенденції негативно впливають не тільки об'єктивні причини, зв’язані з не вирішенням багатьох со­ціальних та економічних проблем, але й серйозні недоліки в роботі по попередженню правопорушень та злочинності молоді.

Агресивну поведінку підлітків провокує і поширення у засобах масової інформації, теле-, кіно-, відеопродукції наскрізь просяк­нутої елементами жорстокості, на­сильства, моральної та сексуаль­ної розпусти. Відсутня жорстка позиція державних органів контро­лю у сфері телебачення, радіо­мовлення, преси, які не вживають заходів щодо обмеження вільного поширення такої продукції. Жур­нали і газети сумнівного змісту дотепер вільно продаються за ко­пійки, а тому доступні кожному школяру. На держав­ному рівні давно час розібратися з цим негативним явищем. І не тіль­ки заборонити рекламу, як це зробила Верховна Рада України, алкоголю та тютюнових виробів, а й пропаганду розпусти та на­силля [2, с.44]

Злочинність неповнолітніх тісно пов'яза­на з пияцтвом і алкоголізмом, наркоманією, бродяжництвом, іншими негативними соці­альними явищами, що пов'язані із злочин­ністю. Неприємні тенденції спостерігаються в останні роки щодо попиту на спиртні напої та пияцтво серед неповнолітніх і молоді. Са­ме пияцтво сприяє вчиненню різних злочи­нів: умисних і необережних; учинених упер­ше та рецидивних; насильницьких і корисли­вих тощо.

З вини деяких батьків діти за­лишають сім'ї. Причинами такого розвитку подій стає незабезпечен­ня неповнолітніх належними умова­ми виховання, фізичного і духов­ного розвитку, а також поширення випадків такого вкрай негативного соціального явища, як насильство в сім'ї [3, с.19].

За офіційною статистикою спостерігаєть­ся тенденція до зменшення бездоглядних і безпритульних дітей, але, якщо взяти до ува­ги той факт, що значно зменшилась кількість народжуваності у державі, то реальною є тен­денція до збільшення кількості безпритуль­них і бездоглядних дітей в Україні.

Отже, так звані фонові явища (негативні соціальні явища, що тісно пов'язані із зло­чинністю: пияцтво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, бродяжництво, проституція, порнографія, СНІД, незаконна міграція, азартні ігри тощо) досить негативно вплива­ють на злочинність, у тому числі на злочин­ність неповнолітніх, та у більшості випадків не можуть існувати окремо [1, с.148].

Далеко не всі питання організації діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування з профілактики правопорушень серед дітей врегульовані нормативно, обґрунтовані та підтверджені практикою.

Практична реалізація цих завдань подекуди пов’язана з обмеженням прав і свобод неповнолітніх, торкається їх інтересів, інтересів інших осіб. Це в першу чергу стосується введення так званої «комендантської години», якою обмежується перебування дітей без супроводу батьків або осіб, які їх замінюють у громадських місцях - розважальних установах, комп'ютерних клубах, на вулицях. Правозахисники вважають таке запровадження порушенням прав людини, оскільки таким обмеженням порушується право людини на свободу пересування. Без належного контролю за виконанням цього нововведення, цей захід може виявитися лише формальністю і нанесе більше шкоди ніж користі.

Сьогодні у суспільстві дедалі утверджується думка про те, що запобігти злочинності неповноліт­ніх лише за допомогою засобів кримінально-право­вого впливу на підлітків-правопорушників неможли­во. Тому виникає потреба у створенні ювенальної юстиції, яка б передбачала: комплексну взаємодію державних і недержавних установ та організацій з метою виявлення; запобігання вчиненню злочинів та їх профілактику; правовий вплив на неповнолітніх, які вчинили злочини, та осіб, що своїми діями сприяли антисоціальній пове­дінці; соціальну реабілітацію неповнолітніх право­порушників та адаптацію їх у суспільстві. Необхідність створення в Україні системи юве­нальної юстиції зумовлена тим, що положення чин­ного законодавства не повною мірою відповідають міжнародним договорам, що були ратифіковані Україною: Конвенція про права дитини (ст.40), Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх [4, С.31].

Для здійснення ефективної профілактики правопорушень серед дітей, необхідний комплексний підхід, зусилля всьо­го суспільства в вирішенні цієї проблеми. Осторонь не можуть залишатися ні органи державної влади та місцевого самоврядування і створені при них органи, ні державні підприємства, установи, організації (заклади освіти, охорони здоров’я культурно-просвітницькі, спор­тивні установи тощо) та їх трудові колективи, ні громадські формування та органі­зації та окремі громадяни, ні ЗМІ. Їхня діяль­ність та порядок взаємозв'язку визначені законом та іншими нормативними актами. Кожен із зазначених суб’єктів має своє функціональне призначення, обсяг прав та обов’язків, форми і методи діяльності, певну компетенцію.

Поєднуючи загальні та спеціальні заходи профілактичної роботи, здійснюючи як індивідуальний, так і колективний методи правового виховання можна ефективно впливати на причини та умови здійснення правопорушень серед дітей

Підвищенню ефективності профілактики правопорушень серед дітей сприятиме застосування таких заходів як:

- узгодження та приведення у відповідність до Конституції України положень нормативно-правових актів що регламентують роботу у сфері профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- удосконалення координації та.взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування, об’єднань громадян на вирішенні проблем профілак­тики правопорушень, злочинності. З цією метою створити органи ювенальної юстиції, які б об’єднували зусилля усіх суб’єктів профілактики неповнолітніх;

- проведення лекцій, бесід в школах, профтехучили­щах та вищих навчальних закладах щодо підви­щення рівня правової культури учнів та їх батьків із залученням студентів – юристів, викладачів правових дисциплін, фахівців різних галузей права;

- проведення заходів, спрямованих на підтримку й розвиток освіти та культури, збереження та розви­ток духовно-морального спадкоємства. Заборонити показ та розповсюдження відео та друкованої продукції, що пропагують насильство, розбещеність, тощо;

- проведення виховних та організаційних заходів щодо створення умов для реалізації особистих прав, сво­бод та законних інтересів дітей та молоді;

- організація для неповнолітніх, схильних до правопорушень, літніх таборів військово – патріотичної спрямованості;

- сприяння утворенню молодіжних фор­мувань, дискусійних клубів, об'єднань та клубів, у від­повідності з інтересами підлітків


Література


1.Расюк Е. Деякі кримінологічні аспекти злочинності неповнолітніх. / Е.Расюк // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – №4. ст..146 - 148

2.Присяжнюк В. Чи затишно дітям під крилом закону?/ В. Присяжнюк // Вісник прокуратури. – 2009. – №1. ст. 42 - 46

3.Лісовий М. Прокуратура на захисті прав і свобод неповнолітніх / М. Лісовий // Вісник прокуратури. – 2010. – №1.ст. 18 - 21

4.Семенішин М. Напрями запобігання злочинів, які вчиняються неповнолітніми. / М. Семенішин // Економіка, фінанси, право. – 2010. – №9. ст. 33-34