Програми "Зерно Херсонщини 2012 2015"

Вид материала

Содержание

Районна комплексна програма
2. Основні проблеми
4. Завдання Програми
5. Основні напрямки розв’язання проблем
5.1. Структура посівів
5.2. Технологічне забезпечення
5.3. Виробництво зерна на зрошуваних землях
5.4. Сортові ресурси, селекція та насінництво
5.5. Якість зерна та розвиток системи контролю
5.6. Матеріально-технічне забезпечення
5.7. Науково-методичне забезпечення
5.8. Розвиток ринку зерна
6. Економічна ефективність

Подобный материал:

ІВАНІВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

ГОЛОВИ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

28.04.2012 № 258

Про проект районної комплексної

програми “Зерно Херсонщини 2012 – 2015”

На виконання розпорядження голови обласної державної адміністрації від 28 березня 2012 року № 222 „Про завдання місцевих органів виконавчої влади щодо проведення весняно-польових робіт у 2012 році та проект обласної комплексної програми “Зерно Херсонщини 2012 – 2015”, керуючись статтею 6, пунктами 3, 5 частини першої статті 13, пунктом 1 частини першої статті 39, частиною першою статті 41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”:

1. Схвалити проект районної комплексної програми “Зерно Херсонщини 2012 – 2015”, що додається.

2. Управлінню агропромислового розвитку районної державної адміністрації підготувати необхідний пакет документів щодо проекту програми, схваленого цим розпорядженням, та забезпечити направлення в установленому порядку на розгляд районної ради.

3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на першого заступника голови районної державної адміністрації Піскоху М.П.

Голова районної

державної адміністрації С.С.Каністратенко

СХВАЛЕНО

Розпорядження голови районної

державної адміністрації

28.04.2012 № 258

РАЙОННА КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА

“ЗЕРНО ХЕРСОНЩИНИ 2012 – 2015”

(ПРОЕКТ)

1. Вступ

Зерновий сектор є стратегічною галуззю економіки району, що визначає обсяги, пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення району, зокрема продуктів переробки зерна і продукції тваринництва, формує істотну частку доходів сільськогосподарських виробників, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій. Зерновиробництво є базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропромислового комплексу та основою аграрного експорту.

Природно-кліматичні умови та родючі землі нашого регіону сприяють вирощуванню багатьох зернових культур і дозволяють отримати високоякісне продовольче зерно в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу.

Разом з тим, подальший розвиток галузі вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду цілого ряду позицій щодо технічно-технологічних, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всього комплексу.

Матеріально-технічне забезпечення зерновиробництва та ефективність праці не відповідають прийнятим стандартам і потребам галузі. Відсутність достатніх фінансових ресурсів стримує впровадження новітніх технологій, використання високоякісного насіння, обмежує застосування інших матеріально-технічних ресурсів.

2. Основні проблеми

Виробництво зерна стає все більш залежним від впливів погодних факторів. Нераціональне використання земельних ресурсів і низька культура землеробства призводять до виснаження і деградації ґрунтів, зменшення вмісту гумусу та поживних речовин.

Необхідно наростити виробництво зерна, покращивши при цьому якісні та кількісні показники.

Основними причинами виникнення проблем в зерновиробництві є:

погіршення погодно-кліматичних умов: часті засухи, недостатність вологи в ґрунті, значне зниження температури без наявності сніжного покрову на полях;
різке погіршення балансу гумусу і поживних речовин внаслідок значного зменшення обсягів застосування мінеральних та органічних добрив;
недотримання системи раціонального використання земель, поширення деградаційних процесів внаслідок порушення ґрунтозахисних технологій;
високий відсоток нелегального використання паїв;
несприятлива цінова політика на зерновому ринку та неефективність економічного механізму підтримки галузі;
неможливість використання земельних часток (паїв) цілісними технологічними масивами;
відсутність коштів у сільгосптоваровиробників на відновлення, реконструкцію та розширення мережі зрошувальних систем;
недостатнє впровадження новітніх малозатратних інтенсивних технологій обробки ґрунту, значна зношеність основних засобів виробництва,

2

сільськогосподарської техніки;

із наявних 19,1 тис.га зрошуваних земель використовується 14,2 тис.га, або 74%;
відсутність у товаровиробників проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь;
недостатнє технічне забезпечення аграрної галузі, що становить лише
50-60% від технологічної потреби.

3. Мета

Стратегічною метою розвитку є становлення високопродуктивного агропромислового виробництва, спроможного забезпечити продовольчі потреби населення району, брати активну учать у формуванні національної продовольчої безпеки та експортного потенціалу держави.

Метою Програми є збільшення валового виробництва зерна та поліпшення його якості незалежно від погодно кліматичних умов, підтримка розвитку інших галузей аграрного сектору економіки, сприяння подальшому підвищенню культури землеробства.

4. Завдання Програми

Основними завданнями Програми є:

- досягнення валового виробництва зерна в 2015 році до 157 тис.тонн (додаток 2);

- гарантування забезпечення зростаючих потреб населення і переробних галузей району та області (борошномельної, круп’яної, комбікормової, спиртової, біопаливної та інших) у зерні належної якості, а також у сировині для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування;

- забезпечення посіву зернових культур елітним та високорепродукційним насінням;

- підвищення ефективності використання сільськогосподарських земель шляхом застосування новітніх технологій, використання земельних часток (паїв) цілісними технологічними масивами;

- створення додаткових робочих місць в агропромисловому комплексі;

- спрямування інвестиційної політики на відновлення та розвиток вітчизняного ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва, переробної і харчової промисловості, широке залучення як вітчизняних, так і зарубіжних інвестицій;

- здійснення державної науково-технічної політики в розвитку селекції і насінництва зернових культур, удосконалення наукового, інформаційного та кадрового забезпечення;

- прискорення технічного та технологічного переоснащення сільськогосподарської галузі;

- забезпечення раціонального використання землі, оптимізація структури посівних площ, підвищення екологічної чистоти довкілля;

- формування ринкової інфраструктури.

3

5. Основні напрямки розв’язання проблем

Збільшення обсягів виробництва зерна буде здійснено шляхом:

інтенсивного ведення галузі зерновиробництва;
підвищення урожайності зернових культур;
удосконалення землекористування, структури посівів, попередників, обробітку ґрунту;
впровадження сучасних сортів і гібридів, поліпшення насінництва;
збільшення обсягів внесення мінеральних та органічних добрив;
проведення хімічної меліорації земель, захисту рослин;
підвищення якості зерна;
науково-методичного забезпечення, розвитку ринку зерна;
оснащення господарств сучасною високоефективною технікою;
більш раціонального використання біокліматичного потенціалу і зональних природно-кліматичних умов;
післяжнивні та поукісні посіви зернових;
запровадження в сівозміни посухостійких культур таких як сорго;
нарощування виробництва зерна на зрошуваних землях.

5.1. Структура посівів

Структура посівних площ зернових культур потребує подальшого вдосконалення з урахуванням ринкових потреб сільськогосподарської продукції.

Необхідно посівні площі озимої пшениці довести до науково обґрунтованих норм, збільшити площі посіву озимого ячменю як високоврожайної продовольчої і зернофуражної культури, яка у південній степовій зоні при задовільних умовах перезимівлі за врожайністю не поступається озимій пшениці та на 10-12 ц/га перевищує ярий ячмінь, зернової кукурудзи, сорго й особливо зернобобових культур, у тому числі гороху.

Для забезпечення потреб у зерні передбачається визначити посівні площі зернових культур у 2012-2015 роках у межах 45-47 тис.га, у тому числі
29-31 тис.га озимої пшениці.

В останні роки наш регіон потерпає від посух. І ми все частіше звертаємо увагу на соргові культури, як найбільш пластичні та невибагливі до екстремальних умов вирощування.

Маючи високу посухостійкість, сорго не має собі рівних по урожайності зерна і зеленої маси у несприятливі роки. Потужна коренева система, яка глибоко проникає у грунт, дозволяє рослині використовувати вологу і поживні речовини, які недоступні іншим рослинам.

У посушливій зоні необхідно збільшувати площі посівів сорго, питома вага якого може складати до 10% у групі зернових культур.

Результати багаторічних досліджень наукових установ свідчать, що для одержання високих урожаїв озимої пшениці, необхідно не менше 50% її розміщувати по чорних парах. Особливо висока ефективність чорних парів спостерігається у посушливі роки. Згідно з науково - обгрунтованими

4

рекомендаціями чорний пар повинен складати 18-22% до ріллі. У районі доглянутий належним чином чорний пар повинен займати біля 19-20 тис.га.

Пари повинні утримуватись у чистому від бур’янів стані, лише тоді вони будуть виконувати свою основну функцію – накопичення вологи в грунті й раціональне її використання.

Оптимізація посівів соняшнику до науково обґрунтованого рівня (до 13-15% від богарної ріллі), ріпаку, сої, гороху, багаторічних трав поліпшить склад попередників зернових культур.

У польових сівозмінах зернові культури повинні займати в господарствах в залежності від спеціалізації 50 - 60 % ріллі.

Пріоритет надаватиметься озимій пшениці, озимому ячменю, кукурудзі на зерно та круп’яним культурам.

Виробництво зерна за таких умов при середній урожайності 33,4 ц/га становитиме в 2015 році 157 тис.тонн.

5.2. Технологічне забезпечення

Основний приріст виробництва зерна буде досягнуто за рахунок освоєння інтенсивних технологій вирощування зернових культур та їх ресурсного забезпечення.

Раціональне розміщення зернових культур на кращих попередниках забезпечить збільшення виробництва зерна на 10-12%.

Традиційними попередниками, особливо для озимих зернових, залишаються чисті, зайняті пари, багаторічні та однорічні трави, зернобобові культури, соя.

У технології вирощування зернових культур важливе значення має застосування диференційованого вологозберігаючого обробітку ґрунту з урахуванням типу ґрунтів, біологічних особливостей культур, попередників, їх забур’яненості, розповсюдженості хвороб і шкідників тощо.

Під озимі зернові культури після більшості непарових попередників буде запроваджуватися мілкий обробіток ґрунту, а також шляхом застосування комбінованих агрегатів. Під ярі зернові культури необхідно застосовувати глибокий обробіток ґрунту: під ранні зернові глибиною 20 - 22 см, під пізні –
25 - 27 см.

Одержання запланованого урожаю зернових культур буде досягнуто за умови запровадження науково обґрунтованої системи удобрення. При вирощуванні зернових потрібно дотримуватися таких вимог та правил:

- вносити мінеральні добрива з урахуванням результатів агрохімічного обстеження ґрунтів та тканинної діагностики, а також вологозабезпеченості ґрунту, забезпечувати позитивний баланс їх внесення;

- для поліпшення якісних показників зерна здійснювати дробне внесення азотних добрив, для озимої пшениці планувати проведення позакореневого підживлення;

- вносити 10 - 15 кг фосфору в рядки під час сівби, а при низькому рівні родючості ґрунту застосовувати складні добрива;

5

- забезпечити сучасною спеціалізованою технікою для внесення добрив, перш за все, комбінованими сівалками для рядкового внесення добрив при сівбі, підживлювачами для прикореневого та позакореневого підживлення, в кількості, необхідній для своєчасного проведення робіт;

- вносити мінеральні добрива в грунт найбільш ефективними способами, що забезпечують високу їх окупність та приріст урожаю зернових культур;

- вносити добрива на зрошуваних землях для забезпечення найвищої їх окупності;

- більш широко використовувати на добриво побічну продукцію рослинництва (солому, стебла кукурудзи, соняшнику), що забезпечує грунт органічною речовиною, макро- та мікроелементами;

- широко впроваджувати мікроелементи, мікробіологічні препарати та регулятори росту рослин.

Протягом 2012 - 2015 років внесення мінеральних добрив під зернові культури передбачається збільшити до 80 кг діючої речовини на гектар при оптимальному співвідношенні макроелементів.

Однією з нагальних проблем землеробства є відтворення та збереження родючості ґрунтів. Важливим заходом, який сприяє поліпшенню фізико-хімічних властивостей ґрунтів та підвищенню ефективності використання добрив, є хімічна меліорація ґрунтів.

Впровадження інтегрованої системи захисту на всій площі посіву зернових культур, яка базується на раціональному використанні організаційно-господарських, агротехнічних, хімічних, біологічних та інших заходів, дасть змогу зменшити втрати врожаю зерна від хвороб, шкідників і бур’янів до 30%, попередити масове розмноження шкідливих організмів, зменшити використання хімічних засобів та забезпечити більш ефективне їх використання.

Для проведення хімічних заходів потрібно щороку близько 41,5 тонн засобів захисту рослин (додаток 3).

5.3. Виробництво зерна на зрошуваних землях

Зрошувані землі є гарантом продовольчої безпеки району, особливо в роки з несприятливими погодними умовами, а тому їх ефективне використання для виробництва зерна є одним із пріоритетних напрямків цієї Програми.

В районі налічується 19,1 тисячі гектарів зрошуваних земель, або 20% від загальної площі сільгоспугідь. Через незадовільний технічний стан внутрішньогосподарських мереж, дощувальної техніки та інші причини не використовується 4,9 тис.га. В останні роки, завдяки діям Уряду, обласної державної адміністрації та органів місцевого самоврядування, зусиллям сільгосптоваровиробників та інвесторів площі використання зрошуваних земель досягли 14,2 тис.га, або 74% від наявного меліоративного клину.

Підвищенню ефективності використання зрошуваних земель сприятимуть наступні заходи:

- розвиток і реконструкція зрошувальних систем;

- відновлення виробництва вітчизняної дощувальної техніки;

- оптимізація структури посівних площ на зрошенні;

6

- розширене впровадження водозберігаючих технологій зрошення;

- забезпечити ефективне функціонування меліоративної системи району у 2012 році на площі 14,2 тис.га з подальшим збільшенням їх у 2015 році до 15,7 тис.га;

Важливим резервом виробництва зерна є післяжнивні посіви проса і гречки на зрошенні.

Структура посівних площ на зрошуваних землях повинна передбачати вирощування до 50% зернових культур в залежності від забезпеченості водоподачі та спеціалізації господарства, що забезпечить формування страхового насіннєвого та продовольчого фонду.

5.4. Сортові ресурси, селекція та насінництво

Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва тісно пов’язаний із використанням у землеробстві новітніх досягнень у галузі селекції і насінництва.

Впровадження нових високопродуктивних, стійких до несприятливих погодно-кліматичних умов і хвороб сортів, оновлення елітного та репродукційного насіння дасть змогу збільшити врожайність і виробництво зерна на 20 - 25%.

Для сільгосптоваровиробників району пропонуються розроблені центром наукового забезпечення агропромислового виробництва області, Інститутом зрошуваного землеробства НААНУ наукові рекомендації щодо впровадження у виробництво високоінтенсивних та пластичних сортів озимої пшениці, які мають високий потенціал врожайності та адаптовані до посушливих умов регіону.

Розширяться площі сортів сильної і цінної пшениці та озимого ячменю.

Однією з важливих зернових культур залишається кукурудза. Нове покоління її гібридів відрізняється підвищеною холодостійкістю у весняний період, швидким стартовим ростом, що забезпечить оптимізацію вегетаційного періоду та гарантованого дозрівання зерна.

Науковці Інституту землеробства південного регіону рекомендують, в господарствах району висівати не більше двох – трьох сортів озимих зернових культур, не нижче першої репродукції, що районовані та перспективні, доповнюючи один одного за біологічними і господарськими ознаками.

Найбільш урожайними сортами озимої пшениці є Херсонська безоста, Херсонська 99, Овідій, Кохана, (створені в ІЗЗ), здатні забезпечувати врожайність – 80-100 ц/га, озимого ячменю - Росава, Достойний, Основа – 70-80 ц/га, гібридів кукурудзи - Сиваш, Тендра, Азов – 115-120 ц/га.

Названі сорти мають використовуватись на заміну поширених на півдні України сортів – Одеська 267, Ніконія, Вікторія одеська, Селянка, Куяльник.

На сьогоднішній день, в зв’язку, з вступом України в міжнародні організації вимоги до насінницької роботи значно зросли – кінцевою ланкою в насінництві зернових культур повинна бути – перша репродукція (сертифіковане насіння).

З метою забезпечення посіву прогнозованих площ необхідно мати щороку до 9,4 тис.тонн високоякісного насіння основних зернових культур, у тому числі 7,2 тис.тонн озимих та 2,2 тис.тонн ярих зернових (додатки 4, 5).

7

5.5. Якість зерна та розвиток системи контролю

Одним із основних напрямків, завдяки якому реально підвищується ефективність діяльності сільськогосподарських господарств, є впровадження заходів, що сприяють поліпшенню якості зерна. До 2015 року збільшити питому вагу обсягів виробництва зерна озимої пшениці з якістю не нижче третього класу ДСТУ в межах 60 - 70% від її валового збору. Це можливо за умови дотримання новітніх технологій вирощування зернових культур, запровадження загального державного контролю за якістю зерна та продуктів його переробки, встановлення системного моніторингу його ринку. Нарощування обсягів виробництва зерна та поліпшення його якості нерозривно пов’язані з впровадженням організаційних заходів, спрямованих на підвищення технічного, технологічного рівня зерновиробництва, використання якісного насіння, а також із забезпеченням сучасними методиками та приладами визначення якісних показників зерна, підвищенням вимог до збереження зерна та продуктів його переробки, посиленням відповідальності на хлібоприймальних, заготівельних та зернопереробних підприємствах, вдосконаленням чинної нормативно-технічної документації.

Планується здійснення таких невідкладних заходів:

- посилення державного контролю за станом матеріально-технічної бази на підприємствах системи хлібопродуктів (заготівельних, зберігаючих, переробних) згідно з технічними вимогами та регламентами, створення загально галузевої комп'ютерної мережі щодо якості зерна та продуктів його переробки в державі у сфері контролю згідно з чинним законодавством;

- проведення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки.

У процесі обробки і зберігання насіння застосовуватимуться енергозберігальні маловитратні технології на основі наукових розробок.

Завдяки створенню Державної інспекції сільського господарства в районі посилиться контроль за якістю зерна.

5.6. Матеріально-технічне забезпечення

Валове виробництво, урожайність зернових культур та якість зерна в значній мірі залежать від техніко-технологічного рівня його виробництва. Передпосівний обробіток ґрунту та посів, проведені в оптимальні агротехнічні строки підвищують урожайність на 10-15 %. Через розтягування тривалості збирання урожаю втрати зерна становлять щорічно до 10%, а зібране із запізненням зерно втрачає свою якість і із категорії продовольчого переходить в фуражне.

У вирішенні зазначеної проблеми значна частка припадає на засоби механізації. Адже тільки конструктивно досконала, технологічно якісна і безпечна техніка спроможна забезпечити дотримання всіх тих аграрних вимог, які ставляться в процесі агропромислового виробництва.

8

Одним із головних та визначальних факторів подальшого динамічного та ефективного розвитку агропромислового виробництва є безперервне оновлення необхідних для цього технічних засобів, за рахунок придбання та введення в експлуатацію нової техніки, яка створюється на основі нових ідей і технічних досягнень забезпечує більшу частину щорічного приросту продуктивності праці, а відтак зростання обсягів валової продукції.

Проте оновлення парку сільськогосподарських машин в останні роки не забезпечує технологічної потреби. Основним чинником, що стримує таке оновлення, є дефіцит коштів у сільгосптоваровиробників.

На даний час машинно – тракторний парк сільгоспвиробників Іванівського району має значний технологічний знос. Зокрема, відпрацювали амортизаційний термін 71% тракторів, 80% зернозбиральних комбайнів, майже половина ґрунтообробної і посівної техніки. Термін експлуатації тракторів та комбайнів становить 15-20 років. Використання такої техніки призводить до збільшення питомої ваги вартості паливо-мастильних матеріалів, технічних обслуговувань та ремонтів, розтягування строків виконання технологічних операцій, спрощення технологій вирощування сільськогосподарських культур, що в значній мірі впливає на собівартість продукції.

Темпи оновлення машинно – тракторного парку не тільки не забезпечують потреби в складній сільськогосподарській техніці на даний час, а й будуть серйозною перешкодою в збільшенні виробництва продукції рослинництва в майбутньому. Через відсутність коштів за останні 5 років машинно-тракторний парк в районі оновлено лише на 2 - 5%.

Для виробництва запланованого обсягу зерна в сільгосптоваровиробників району налічується 613 тракторів, 128 зернозбиральних комбайнів, 117 плугів, 260 культиваторів, 179 сівалок.

Сільгосптоваровиробники району мають недостатню технологічну забезпеченість основною сільськогосподарською технікою. По тракторах вона складає лише 75,3 %, ґрунтообробних машинах – 67 %, посівних машинах – 71 % та зернозбиральних комбайнах – 68 %. У напружені періоди польових робіт сільгосптоваровиробники, з метою своєчасного і якісного їх проведення, вимушені залучати сільськогосподарську техніку з промислових підприємств, учбових закладів та агротехнічних формувань. Слід зазначити, що під час збирання врожаю 2011 року сільгосптоваровиробники району залучали 49 зернозбиральних комбайнів з інших регіонів України, що є економічно недоцільним.

Отже необхідно провести технічне та технологічне переоснащення сільгосптоваровиробників, підняти рівень забезпечення технікою відповідно до потреби. Розширення обсягів застосування новітніх ґрунтозахисних технологій з використанням енергонасичених тракторів у комплексі з комбінованими широкозахватними агрегатами, на відміну від традиційних технологій, забезпечить проведення цих робіт в оптимальні строки, дасть змогу зменшити споживання паливно-мастильних матеріалів та скоротити питому вагу енерго- та трудозатрат в собівартості продукції до 25-30 відсотків.

Втрати зернових при несвоєчасному збиранні та використанні застарілих моделей комбайнів становлять 2-3 ц/га. Це – біля 13,5 тис. тонн зерна. До них додаються втрати, пов’язані з погіршенням якості зерна. За ці кошти можна

9

придбати 10 комбайнів вітчизняного виробництва (вартість – від 1,2 до
2,0 млн.грн).

Разом з тим в 2010-2011 роках намітилась позитивна тенденція по збільшенню обсягів придбання техніки, хоча в цілому вони є недостатніми. Обсяги придбання тракторів складають щорічно 15-20 шт, а зернозбиральних
комбайнів 1-2. При таких обсягах закупівлі техніки вона практично не оновлюється.

Для забезпечення на рівні технологічної потреби та своєчасного оновлення машинно-тракторного парку необхідно створити умови для придбання сільгосптоваровиробниками району не менше 10 – 12% від наявної техніки. На державному рівні в цьому напрямі існує декілька програм. Це часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, надання техніки у фінансовий лізинг, здешевлення кредитної ставки. Але обсяги фінансування даних програм не забезпечують потреби сільгосптоваровиробників.

Важливим стимулюючим фактором в оновленні машинно-тракторного парку та зменшенні фінансового навантаження на сільгосптоваровиробників є часткова компенсація вартості. Тому на рівні з існуючими державними програмами фінансової підтримки необхідно передбачити в місцевих бюджетах кошти на часткову компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва, придбаної протягом дії Програми.

Пріоритетною у 2012-2015 роках буде співпраця з машино-технологічним комплексом Державної продовольчо-зернової корпорації України, яка володіє найбільшим в Україні парком зернозбиральних комбайнів та зерновозів, а також планує надавати послуги по підбору, тюкуванню та вивезенню соломи, грунтообробці, посіву, обробку посівів засобами захисту рослин.

Постачання запасних частин і ремонтних матеріалів здійснюють підприємства агропостачання та комерційні установи, що функціонують в області (більше 60 підприємств, зокрема ТОВ “Техноторг”, Украгрозапчастина). Основним методом відновлення працездатності тракторів і зернозбиральних комбайнів є ремонт вузлів та агрегатів на ремонтних підприємствах області та за її межами з подальшим складанням їх у господарствах.

5.7. Науково-методичне забезпечення

Науково-методичний супровід Програми забезпечує регіональний центр наукового забезпечення агропромислового виробництва області.

Виконання завдань Програми буде здійснюватися за рахунок використання досягнень науково-технічного прогресу, серед яких провідна роль належить освоєнню господарствами інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Особлива увага приділятиметься створенню та прискореному впровадженню у виробництво нових сортів та гібридів зернових культур, сої, овочевих, що може забезпечити 10 - 15% приросту валового збору.

Кожним сільськогосподарськими підприємством будуть укладені угоди на науковий супровід вирощування сільськогосподарських культур з Центром наукового забезпечення агропромислового виробництва області.

10

За умов повного освоєння та дотримання зональних науково-обґрунтованих рекомендацій у комплексі з іншими технологічними заходами можна підвищити продуктивність земель на 40-50%.

Щороку до виробництва рекомендуватимуться нові сорти й гібриди сільськогосподарських культур вітчизняної селекції, мають високий потенціал урожайності, стійкі до стресових умов, ураження хворобами, з високою якістю продукції, придатні до вирощування за інтенсивними технологіями, різних напрямків використання.

У селекції буде посилено дослідження щодо підвищення рівня посухо- та зимостійкості, стійкості до ураження борошнистою росою, кореневими гнилями, бурою іржею, сажковими та іншими хворобами.

Нові вітчизняні сорти і гібриди сільськогосподарських культур, які будуть вирощуватись у 2012 - 2015 роках, є цілком конкурентноздатними з іноземними, а за багатьма ознаками перевищують їх.

Програма передбачає істотно підвищити науково-методичний рівень насінництва та прискорити впровадження нових сортів у виробництво для повнішої реалізації генетичного потенціалу їх продуктивності.

Науковими установами будуть розроблені та запроваджені у виробництво сучасні зональні конкурентоспроможні інтенсивні технології вирощування нових сортів сільськогосподарських культур по кращих попередниках та на зрошенні з урожайністю зерна озимої пшениці 50 - 60 ц/га, озимого ячменю – 45-50 ц/га, ярого ячменю – 35 - 40 ц/га, кукурудзи – 70 – 100 ц/га.

На зрошуваних землях упроваджуватимуться новітні технології шляхом застосування програмного забезпечення планування та управління комплексом агротехнічних заходів вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням меліоративного стану площ і ресурсного забезпечення господарств.

При обробітку ґрунту будуть використовуватися наукові розробки з мінімізації, вологозбереження, суміщення операцій шляхом застосування комбінованих агрегатів, а також технології прямої сівби. Виробництву будуть запропоновані удосконалені системи удобрень і захисту рослин з оптимальним використанням нових видів добрив, пестицидів, регуляторів росту, а також сільськогосподарської техніки нового покоління.

У цих технологіях поряд із використанням традиційних добрив і хімічних меліорантів застосовуватимуться технологічні процеси використання побічної продукції попередників як органічних добрив, а також широкого використання сидеральних добрив. Мінеральні добрива будуть використовуватися з урахуванням вмісту елементів живлення у ґрунті, запланованого рівня біологічно якісного врожаю і збереження при цьому родючості ґрунту.

Водночас для забезпечення оптимального фітосанітарного стану посівів пропонуватимуться інтегровані системи захисту посівів сільськогосподарських культур від хвороб, шкідників та бур’янів, які поєднують агротехнічні, біологічні та хімічні методи боротьби зі шкідливими організмами.

У рамках виконання Програми науковими установами здійснюватиметься комплексне науково-інформаційне її супроводження, проводитимуться науково-

11

практичні семінари, конференції, організовуватимуться навчання спеціалістів і керівників господарств.

Наукові досягнення широко висвітлюватимуться у засобах масової інформації.

5.8. Розвиток ринку зерна

Важливим завданням є організація функціонування сектору зернового ринку, що забезпечує ефективний обіг виробленого зерна і формування відповідного попиту, за рахунок чого створюються передумови збалансованого подальшого розвитку галузі. Тому вся робота буде сконцентрована на організації сучасної ринкової інфраструктури, що забезпечить ефективне просування продукції до кінцевого споживача.

Підвищення ефективності функціонування інфраструктури зернового ринку передбачається за рахунок:

створення і поліпшення діяльності роботи інформаційно-консультативних структур; будуть проводитись заходи з організації навчання та перепідготовки кадрів, семінарів;
організації ефективної системи сервісних структур; важливу роль в цьому сегменті інфраструктури ринку зерна відіграє проблема розвитку сучасного складського господарства;
покращення діяльності торгівельної мережі внутрішнього ринку, основним завданням якої є стимулювання, формування і задоволення ринкового попиту; буде забезпечена суттєва підтримка формування кооперативних каналів збуту зерна та іншої сільськогосподарської продукції.

6. Економічна ефективність

Розвиток агропромислового комплексу в цілому і його складових частин до 2015 року створює можливості гарантувати продовольчу безпеку населення в межах визначених норм споживання продуктів харчування і відновити експортний потенціал агропромислового комплексу, розвинутися переробній і харчовій промисловості.

Прогнозування на зерновому ринку та у галузі зерновиробництва, збільшення у структурі виробництва питомої ваги продовольчого зерна і раціоналізація структури виробництва, ресурсів та обсягів реалізації забезпечить підвищення економічної ефективності виробництва зерна.

Виконання Програми дозволить одержати валовий збір зерна на кінець 2015 року до 157 тис. тонн. Такі обсяги виробництва повністю забезпечать:

- потребу району в продовольчому та фуражному зерні;

- формування Державного резервного, страхових та перехідних насіннєвих фондів.

Значна частина зерна (50 - 60%) використовуватиметься для експортних поставок.

Загальний економічний ефект залежатиме від кон’юнктури ринку, дієвості важелів державної політики в регулюванні розвитку зернової галузі,

12

ресурсоокупності використовуваних технологій вирощування зернових культур, структури та якості продукції. Задекларовані Програмою обсяги виробництва зерна забезпечать 25 - 28 і більше відсотків рентабельності поточних витрат, за рахунок чого будуть створені умови розширеного зернового виробництва.

7. Фінансування Програми

Фінансове забезпечення Програми здійснюватиметься за рахунок:

інвестиційних джерел формування коштів (довгострокові кредити, власні кошти за рахунок амортизаційних відрахувань, іноземні інвестиції, прибуток підприємств);
інноваційних джерел (лізингова);
коштів державного, місцевих бюджетів в межах наявних фінансових ресурсів та інших джерел.