Аудиторська фірма “Фінком-Аудит”
| Вид материала | Документы |
- Аудиторська фірма, 50.28kb.
- Звіт незалежної аудиторської фірми тов "Аудиторська фірма Аудит лтд" про фінансову, 109.96kb.
- Аудиторський звіт, 1210.06kb.
- Аудиторська фірма, 570.84kb.
- Аудиторська фірма “АленАудит”, 6536.2kb.
- Аудиторська фірма “АленАудит”, 626.74kb.
- Аудиторська фірма “АленАудит”, 579.64kb.
- Другий етап кваліфікаційного іспиту для одержання сертифіката аудитора банків, 763.34kb.
- Товариство з обмеженою відповідальністю аудиторська фірма “мегаком”, 172.64kb.
- Аудиторська фірма, 230.98kb.
Примітка 1.3. Консолідована фінансова звітність
Консолідована фінансова звітність банком не надається, у зв’язку з тим, що банк не являється ні материнською компанією, ні учасником інших промислово-фінансових груп.
Примітка 1.4. Первісне визнання фінансових інструментів
Фінансові активи та зобов’язання відображаються за справедливою вартістю, первісною вартістю або амортизованою собівартістю залежно від їх класифікації.
Справедлива вартість – це сума, за яку можна обміняти актив або погасити заборгованість під час операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, це поточна ціна пропозиції для фінансових активів і ціна попиту для фінансових зобов’язань, що котируються на активному ринку. Фінансовий інструмент уважається таким, що котирується на активному ринку, якщо котирування цього фінансового інструменту є вільно та регулярно доступними на фондовій біржі чи іншій організації та якщо ці котирування відображають фактичні й регулярні ринкові операції, що здійснюються на загальних умовах.
За відсутності активного ринку основою для визначення поточної справедливої вартості є дані про останні договори, здійснені між непов’язаними сторонами. Суми, що отримані під час проведення примусових операцій (вимушений розпродаж майна в рахунок погашення боргів, під час ліквідації тощо), не є справедливою вартістю.
Для визначення справедливої вартості фінансових інструментів, щодо яких немає інформації про ринкові ціни із зовнішніх джерел, використовуються такі методики оцінки, як дисконтування грошових потоків та аналіз фінансової інформації про об’єкти інвестування. Застосування методик оцінки може потребувати припущень, що не підкріплені ринковими даними. У цій звітності інформація розкривається в тих випадках, за яких заміна такого припущення можливим альтернативним варіантом може призвести до суттєвої зміни сум прибутку, доходів, витрат, загальної суми активів чи зобов’язань.
Первісна вартість – це сума сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справелива вартість інших ресурсів, наданих для придбання активу на дату придбання, яка включає витрати на проведення операції. Оцінка за первісною вартістю застосовується до інвестицій в інструменти капіталу, які не мають ринкових котирувань і справедлива вартість яких не може бути достовірно визначена.
Витрати на проведення операції – витрати, притаманні придбанню, випуску або вибуттю фінансового активу чи зобов’язання і які не були б сплачені, якби операція не відбулася. Витрати на проведення операції не включають премій або дисконтів за борговими інструментами, витрат на фінансування, внутрішніх адміністративних витрат чи витрат на зберігання.
Амортизована собівартість – це сума, за якою фінансовий актив чи зобов’язання оцінюється під час первісного визнання, мінус виплати основної суми, плюс нараховані відсотки, плюс (або мінус) накопичена амортизація будь-якої різниці між первісною сумою та сумою погашення із застосуванням методу ефективної ставки відсотка та мінус будь-яке зменшення фінансових активів унаслідок знецінення.
Метод ефективної ставки – метод обчислення амортизованої собівартості фінансового активу або фінансового зобов’язання та розподілу доходів чи витрат від відсотків на відповідний період. Ефективна ставка відсотка – це ставка, за якою розрахункові майбутні грошові виплати або надходження (без урахування майбутніх збитків, пов’язаних з наданням кредитів) точно дисконтуються протягом очікуваного терміну дії фінансового інструменту або у відповідних випадках протягом коротшого терміну до чистої балансової вартості фінансового активу або фінансового зобов’язання.
Визнання фінансових інструментів здійснюється таким чином:
операції з фінансовими інструментами відображаються в балансі на дату розрахунку, тобто на дату набуття (передавання) права власності на них;
боргові цінні папери, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах, первісно визнаються за справедливою вартістю;
кошти та депозити в іноземній валюті, інвестиції на продаж, боргові цінні папери до погашення, кредити банкам чи іншим позичальникам і всі фінансові зобов’язання первісно визнаються за справедливою вартістю з урахуванням витрат, що безпосередньо пов’язані з проведенням операції. Результат коригування вартості цінних паперів, що перебувають в портфелі банку на продаж, під час їх первісного визнання відображається в звіті про власний капітал.
Подальший облік фінансових інструментів банк здійснює таким чином:
боргові цінні папери, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах, переоцінюються під час кожної зміни їх ринкової вартості. Результат від зміни справедливої вартості включається до звіту про фінансові результати в тому періоді, у якому цей результат виник;
боргові цінні папери на продаж переоцінюються один раз на квартал на звітну дату. Результат переоцінки включається в звіти про сукупні доходи та про власний капітал, реалізований результат переоцінки, а також процентний дохід, розрахований за методом ефективної процентної ставки, уключаються в звіт про фінансові результати;
інвестиції в інструменти капіталу на продаж, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити, обліковуються за первісною вартістю з урахуванням резерву під знецінення;
кошти та депозити в іноземній валюті, боргові цінні папери до погашення та віднесені до категорії кредитів і авансів, а також кредити банкам та іншим позичальникам обліковуються за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективної процентної ставки.
Витрати під знецінення визнаються в звіті про фінансові результати в міру їх виникнення внаслідок однієї або декількох подій (збиткових подій), що відбулися після початкового визнання фінансового активу, і якщо ця подія (або події) впливає на розрахункові грошові потоки від фінансового активу або групи фінансових активів, які можуть бути достовірно оцінені.
Об’єктивними свідченнями зменшення корисності (знецінення) фінансових активів є інформація, яка стосується таких збиткових подій:
значні фінансові труднощі, що виникли у боржника;
порушення боржником умов договору;
створення кредитором у зв’язку з економічними або юридичними причинами, що випливають з фінансових труднощів боржника, таких умов, які не були б створені за інших обставин (зміна процентної ставки, пролонгація тощо);
наявність інформації про значне скорочення розрахункових майбутніх грошових потоків за групою фінансових активів з часу первісного їх визнання.
У разі відсутності об’єктивних ознак знецінення окремо оціненого фінансового активу (незалежно від його суттєвості) Банк відносить цей актив групи фінансових активів, що мають схожі характеристики кредитного ризику, і здійснює їх загальну оцінку на предмет знецінення.
Резерв під знецінення формується шляхом віднесення відповідної суми на витрати банку. Сума резерву розраховується як різниця між балансовою вартістю фінансового активу та теперішньою вартістю розрахункових грошових потоків, дисконтованих за первісною ефективною процентною ставкою.
Якщо в наступному періоді сума витрат від знецінення активу зменшується і це зменшення може бути об’єктивно віднесене до події, яка відбулася після визнання таких витрат, то визнані раніше витрати сторнуються шляхом коригування рахунку резерву. Сума зменшення відображається в звіті про фінансові результати.
Якщо знецінені фінансові активи реструктуризуються або їх умови суттєво змінюються у зв’язку з фінансовими труднощами позичальника, знецінення цих активів розраховується з використанням первісної ефективної процентної ставки, визначеної до зміни умов.
Активи, погашення яких неможливе, списуються за рахунок сформованого резерву під знецінення після завершення всіх необхідних процедур щодо відшкодування активу.
Під час первісного визнання фінанасовий актив або фінансове зобов’язання оцінюються за їх справедливою вартістю плюс ( у випадку фінансового активу або фінансового зобов’язання не за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку) витрати на операцію, які прямо відносяться до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов’язання.
Після первісного визнання фінансові активи оцінюються за їхньою справедливою вартістю без будь-яких вирахувань щодо витрат на операцію, яку може понести Банк при продажу або іншому вибутті, за винятком таких фінансових активів:
- позики та дебіторська заборгованість оцінюються за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективної процентної ставки;
- інвестиції, утримувані до погашення, оцінюються за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективної процентної ставки;
- інвестиції в інструменти власного капіталу, які не мають ринкової ціни котирування на активному ринку і справедливу вартість яких не можна достовірно оцінити, та похідні інструменти, індексовані стосовно таких інструментів власного капіталу, які не котируються та мають погашатися при прийнятті цих інструментів, оцінюються за собівартістю.
Після первісного визнання фінансові зобов’язання оцінюються за амортизованою собівартістю, застосовуючи метод ефективної процентної ставки.
Примітка 1.5. Торгові цінні папери
В 2010 році Банк проводив операції з:
- борговими цінними паперами, акціями та іншими цінними паперами з нефіксованим прибутком, які придбавав з метою отримання прибутку від короткотермінових коливань ринкової ціни або дилерської маржі та продажу в найближчий час;
- будь-якими іншими цінними паперами, що визначаються Банком на етапі первісного визнання як такі, щодо яких Банк має намір і змогу обліку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки (крім акцій, які не мають котирувальної ціни на активному ринку, справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити). Облік цінних паперів у торговому портфелі банку здійснюється в балансі Банку за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки. Цінні папери в торговому портфелі Банку оцінюються за справедливою вартістю. Витрати на операції з придбання цінних паперів у торговий портфель визнаються за рахунками витрат під час первісного визнання таких цінних паперів. Справедлива вартість цінних паперів, що перебувають в обігу на організаційно оформлених ринках, визначається за їх ринковою ціною. Методика визначення справедливої вартості для кожної категорії цінних паперів, що знаходяться в торговому портфелі Банку, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України, МСФЗ та внутрішніми документами АТ „Банк Велес”. Визнання справедливої вартості цінних паперів, доходів і витрат та облік операцій, пов’язаних з цінними паперами, залежить від виду цінного паперу, характеру вкладень, методів сплати доходу, форми випуску та інших факторів, передбачених чинним законодавством, відповідними нормативно-правовими актами Національного банку України та положеннями Банку. В разі, якщо внутрішніми положеннями Банку неможливо визначити справедливу вартість цінних паперів, вони мають обліковуватися за амортизованою собівартістю та за ними має бути підрахована сума очікуваного відшкодування та визначене зменшення корисності. Сума збільшення або зменшення балансової вартості цінних паперів на дату балансу внаслідок переоцінки до справедливої вартості відображається в бухгалтерському обліку за рахунками переоцінки як прибуток чи збиток на суму різниці між справедливою вартістю цінного паперу і його балансовою вартістю. Балансова вартість цінних паперів складається з основної суми, нарахованих процентів та неамортизованого дисконту (премії), суми переоцінки. В торговому портфелі банку перебували як облігації внутрішньої державної позики, що рефінансуються Національним банком України, так і боргові цінні папери (векселі) інших підприємств і організацій. Проценті доходи за ОВДП нараховувалися при кожній зміні ринкової вартості таких боргових цінних паперів. Амортизація дисконту проводилась рівними частинами на дату балансу.
Цінні папери цієї категорії не можуть бути перекласифіковані в цінні папери на продаж чи до погашення.
Результати від торгівлі цінними паперами відображені в Звіті про фінансові результати за статтями – процентні доходи та торгівельний дохід.
Цінні папери, які є об’єктом операцій репо в торговому портфелі банку відсутні.
Формування резервів здійснюється за результатами щомісячної, річної станом на 01 січня, позапланової інвентаризації портфеля цінних паперів, оформляється протоколом засідання Кредитно - інвестиційно комітету.
Примітка 1.6. Кредити та заборгованість клієнтів
Облік наданих кредитів в балансі Банку проводиться за сумою основного боргу скоригованою на суму резервів, сформованих на потенційні збитки від проведення кредитних операцій.
На дату балансу кредити оцінено за амортизованою собівартістю з використанням ефективної процентної ставки під час здійснення амортизації дисконту (премії) та нарахування процентів.
Облік процентних доходів за наданими кредитами здійснювався за методом нарахування із застосуванням ефективної процентної ставки.
Формування спеціального резерву під стандартну та нестандартну заборгованість для покриття кредитного ризику проводиться у відповідності до нормативно-правових актів Національного банку України з урахуванням прийнятого забезпечення (застави, гарантій та порук). Для формування резервів кредити оцінюються на індивідуальній або портфельній основі з відображенням суми резерву за відповідними рахунками з обліку резервів за кредитними операціями. Формування загального резерву під заборгованість для погашення можливих збитків за кредитами за 2010 рік банк не проводив. Кошти, які можуть бути направлені до таких резервів, обліковуються в балансі банку за статтею – Загальні резерви.
Банк використовує оцінки, припущення і професійні судження, які впливають на суми активів і зобов’язань, що відображені у фінансовій звітності за поточний фінансовий рік та відображатимуться у фінансовй звітності за наступний фінансовий рік. Оцінки та судження регулярно переглядаються й базуються на досвіді керівництва та інших факторах, уключаючи майбутні події, очікування яких за наявних умов є обгрунтованим. Найсуттєвіші оцінки та судження були такими:
Знецінення кредитів, наданих банкам та іншим позичальникам
Банк регулярно перевіряє свій кредитний портфель щодо можливого знецінення. Під час визначення того, чи потрібно визнавати витрати на формування резервів під знецінення, керівництво Банку застосовує професійні судження про наявність ознак, що свідчать про зменшення майбутніх грошових потоків за кредитним портфелем, перш ніж може бути виявлено знецінення за окремим кредитом у цьому портфелі. Такий показник може включати дані, які можна визначити та які характеризують негативну зміну платоспроможності позичальника, а також зміну національних або місцевих економічних умов, пов’язаних з невиконанням зобов’язань за кредитами Банку. Під час розрахунку майбутніх грошових потоків Банк застосовує оцінки на основі минулого досвіду щодо витрат за активами з подібними характеристиками кредитного ризику, аналогічно до тих активів у портфелі, які використовуються для прогнозування майбутніх грошових потоків. Методика та припущення, що використовуються для оцінки сум і строків майбутніх грошових потоків, постійно аналізуються для уникнення будь-якої розбіжності між розрахунковими і фактичними витратами. Резерви під знецінення індивідуально значаних кредитів розраховуються за методом дисконтування майбутніх грошових потоків за цими кредитами з урахуванням погашення кредиту і реалізації забезпечення за відповідним кредитом. Збільшення або зменшення розбіжності на 10% між фактичними резервами і розрахованими майбутніми дисконтованими потоками грошових коштів за індивідуально значними кредитами, яка може бути в результаті виникнення різниці в сумах і строках грошових потоків, призведе до збільшення або зменшення резервів під знецінення кредитного портфеля.
За 2010 рік Банк провів списання вартості наданих кредитів позичальникам, які самостійно не погасили таку заборгованість та провівши передбачені законодавством процедури у сумі 99 тис. грн. за рахунок сформованого резерву, а також суму нарахованих, але не отриманих відсотків за цими кредитами в сумі 1 тис. грн. Повернення попередньо списаних кредитів за рахунок раніше сформованих резервів в 2010 році не було.
На кінець звітного періоду банком видані фінансові гарантії кредитного характеру, як відкличні так і безвідкличні. Дані про ці гарантії наведено в примітці 39 таблиця 39.2 до цього Річного звіту.
Примітка 1.7. Цінні папери у портфелі банку на продаж
Протягом 2010 року у портфелі цінних паперів на продаж обліковувалися акції, інші цінні папери з нефіксованим прибутком та боргові цінні папери, а саме:
- боргові цінні папери з фіксованою датою погашення, які банк не має наміру і/або змоги тримати до дати їх погашення або за наявності певних обмежень щодо обліку цінних паперів у портфелі до погашення;
- цінні папери, які банк готовий продати у зв’язку із зміною ринкових відсоткових ставок, його потребами, пов’язаними з ліквідністю, а також наявністю альтернативних інвестицій;
- акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, за якими неможливо достовірно визначити справедливу вартість;
- фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні компанії, що придбані та/або утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців;
- інші цінні папери, придбані з метою утримання їх у портфелі банку на продаж.
Придбані цінні папери первісно оцінюються за їх справедливою вартістю з урахуванням витрат на операції з придбання. Витрати за операціями з придбання боргових цінних паперів у портфель на продаж відображаються за рахунками з обліку дисконту (премії) на дату їх придбання. Надалі цінні папери оцінюються за їх справедливою вартістю, з віднесенням результату переоцінки на рахунки з обліку капіталу.
Для визначення справедливої вартості цінних паперів на продаж Банк використовує ринкові котирування. Якщо активний ринок відсутній, Банк визнає справедливу вартість, використовуючи оціночні моделі. Оціночні моделі включають використання останніх ринкових операцій між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами, посилання на теперішню справедливу вартість іншого, практично ідентичного інструмента, аналіз дисконтованих грошових потоків та інші використовувані моделі. У разі наявності методу оцінки, який зазвичай використовують учасники ринку для визначення ціни інструмента, та існують підтвердження цін, одержаних при фактичному проведенні операції, Банк застосовує цей метод.
Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі на продаж, справедливу ціну яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності.
Дисконт або премія за борговими цінними паперами у портфелі на продаж амортизується протягом періоду з дати придбання до дати їх фактичного продажу за методом ефективної ставки відсотка.
Станом на кінець дня 31 грудня 2010 року в портфелі банку на продаж обліковувалися наступні цінні папери:
| Цінні папери, які входять до складу портфелю цінних паперів на продаж | Метод оцінки та переоцінки/створення резервів | Стаття звіту про фінансові результати у якому відображається процентний та дивідендний дохід | ||
| Назва емітента | Вид цінного паперу | Балансова вартість | ||
| ЗАТ „Будівельник” | акції | 10000,00 | Перегляд на зменшення корисності | Дивідендний дохід |
Балансова вартість цінних паперів у портфелі банку на продаж складається з основної суми, нарахованих відсотків та неамортизованого дисконту (премії), суми переоцінки, суми визнаного зменшення корисності.
Примітка 1.8. Цінні папери у портфелі банку до погашення
Операцій з цінними паперами, які б перебували в портфелі банку до погашення, за 2010 рік банк не проводив.
Примітка 1.9. Інвестиційна нерухомість
Інвестиційна нерухомість – нерухомість (земля чи будівля або частина будівлі, або їх поєднання), утримувана банком з метою отримання лізингових (орендних) платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для надання послуг або адміністративних цілей. Банк в своєму складі має відокремлене нежитлове приміщення, яке використовує з метою отримання орендних платежів, а також збільшення капіталу банку.
Під час первісного визнання інвестиційної нерухомості банк оцінює та відображає її і бухгалтерському обліку за первісною вартістю, яка включає ціну придбання цієї нерухомості та всі витрати, що безпосередньо пов’язані з її придбанням. Витрати на поточне обслуговування, ремонт та утримання об’єкта інвестиційної нерухомості визнаються витратами під час їх здійснення. Капітальні інвестиції на реконструкцію об’єкта інвестиційної нерухомості збільшують його вартість. Після первісного визнання об’єкта інвестиційної нерухомості подальшу його оцінку банк здійснює за первісною (переоціненою) вартістю (собівартістю) з урахуванням накопиченої амортизації та втрат від зменшення корисності.