Geum.ru

Наша справа ”, №4 ’ 2001

Вид материалаДокументы

Содержание


Податковий облік відсотків за кредитом
Бухгалтерський облік кредитних операцій
Подобный материал:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   42

Податковий облік відсотків за кредитом


Витрати на сплату відсотків за кредитом відносяться на витрати підприємства відповідно до пп. 5.5.1 ст. 5 Закону про податок на прибуток, яким установлено, що «...до складу валових витрат входять будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами і депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку».

У випадку якщо мета залучення кредиту не пов’язана з веденням господарської діяльності, витрати на виплату відсотків до валових витрат не відносяться.

Власне ж факт використання кредитних коштів на цілі, пов’язані з веденням господарської діяльності, обов’язково має бути підтверджено документально, що зазначено в листі ДПАУ від 11.06.99 р. № 8463/7/15-1117.

На підприємствах, 50 і більше відсотків статутного фонду яких перебуває у власності або управлінні (безпосередньо або опосередковано) осіб, що є нерезидентами, а також тих, які є згідно із Законом про податок на прибуток неприбутковими підприємствами, віднесення на валові витрати відсотків за борговими зобов’язаннями має свої особливості.

Так, згідно з пп. 5.5.2 ст. 5 Закону про податок на прибуток віднесення ними до складу валових витрат на виплату або нарахування відсотків за борговими зобов’язаннями на користь підприємств (кредиторів) з аналогічними ознаками (50 і більше відсотків статутного фонду яких перебуває у власності або управлінні нерезидентів або які є неприбутковими) у будь-якому податковому періоді дозволяється в сумі, що не перевищує суми доходів такого платника податків (позичальника) протягом звітного періоду, отриманої у вигляді відсотків, збільшеної на суму, що дорівнює 50 % оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми отриманих відсотків.

При виплаті відсотків за кредитом на користь нерезидента підприємству слід утримати і сплатити до бюджету за рахунок такої виплати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 відсотків виплачуваної суми, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, що набрали чинності (п. 13.2 Закону про податок на прибуток).

Стосовно участі у формуванні об’єкта обкладення податком на прибуток курсових різниць щодо відсотків, нарахованих на основну суму валютного кредиту, в нинішній момент проблеми як такої не існує через те, що ДПАУ фактично відмовилася від позиції, викладеної в її листі від 06.08.99 р. № 4652/6/15-1116, згідно з якою такі курсові різниці в податковому обліку не відображалися.

У своєму листі від 09.06.2000 р. № 8006/7/15-1117 ДПАУ вже визнає, що оскільки відсотки, нараховані на основну суму валютного кредиту, відображаються в податковому обліку, то розраховані курсові різниці (додатні або від’ємні), які виникають у результаті перерахунку сум заборгованості в іноземній валюті (тобто заборгованості за відсотками) за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного періоду, і балансовою вартістю такої заборгованості мають бути відображені у складі валових доходів (шляхом відображення в рядку 2.5 додатка Б до декларації про прибуток підприємства) або валових витрат платника податків (шляхом відображення в рядку 29.10 додатка З до декларації).

Бухгалтерський облік кредитних операцій


За своєю економічною природою кредит є зобов’язанням підприємства, тобто заборгованістю, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому призведе до зменшення ресурсів підприємства, що містять у собі економічні вигоди.

Відображення інформації про отримані банківські кредити на рахунках бухгалтерського обліку залежить від того, до якого виду зобов’язань підприємства може бути віднесено заборгованість щодо таких кредитів.

Зобов’язання підприємства відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання» (далі – П(С)БО 11), поділяються, зокрема, на:

довгострокові, наведені в розділі III пасиву Балансу;

поточні, наведені в розділі IV пасиву Балансу.


Поточними згідно з П(С)БО 2 «Баланс» слід вважати зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства (протягом відрізку часу між купівлею запасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від реалізації виготовленої з них продукції, товарів або послуг) або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Зобов’язання, які не є поточними, належать до довгострокових.

Звідси випливає, що кредити банку, отримані підприємством, термін повернення яких перевищує 12 календарних місяців або один операційний цикл підприємства, якщо останній більше 12 місяців (такі кредити можуть залучатися підприємством для придбання обладнання, оплати поточних витрат, фінансування капітальних вкладень), відносяться до його довгострокових зобов’язань.

Якщо термін повернення кредиту менше 12 місяців або одного операційного циклу, якщо останній перевищує 12 місяців (такі кредити надаються для подолання підприємством тимчасових фінансових складнощів, що виникають у зв’язку з браком коштів для покриття витрат виробництва і обігу), то заборгованість за таким кредитом відноситься до поточних зобов’язань.

Принципова різниця між відображенням в обліку довгострокових і поточних зобов’язань полягає в такому.

Згідно з п. 10 П(С)БО 11 довгострокові зобов’язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Поточні ж зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.