Наша справа ”, №4 ’ 2001

Вид материалаДокументы

Содержание


Бухгалтерський облік курсових різниць за валютним кредитом
Подобный материал:
1   ...   34   35   36   37   38   39   40   41   42

Бухгалтерський облік курсових різниць за валютним кредитом


Відповідно до статті 5 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (далі – Закон № 996) підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України. Тому об’єкти бухгалтерського обліку, виражені в іноземній валюті, підлягають перерахунку (оцінці) в гривневий еквівалент на певну дату за відповідним курсом, установленим НБУ.

Дати, на які в нинішній момент для цілей бухгалтерського обліку здійснюється перерахунок у грошову одиницю України, наведені в додатку до Положення з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.02.96 р. № 29 (далі – Положення № 29). Стосовно кредитних відносин це дата складання фінансової звітності та дата погашення заборгованості за кредитом (відсотками).

Тут необхідно зауважити, що дія Положення № 29 припиняється з моменту набуття чинності (01.01.2001 р.) П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.08.2000 р. за № 515/4736 (далі – П(С)БО 21).

До 01.01.2001 р. Положення № 29, як і раніше, може використовуватися, але з урахуванням вимог п. 3 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування» від 30.11.99 р. № 291, тобто в частині, які не містить кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку.

Положення № 29 визначає курсову різницю як різницю між оцінкою в українській валюті активів і пасивів, що підлягають перерахунку. До таких пасивів належать, зокрема, кредити в іноземній валюті, до активів – валютні кошти, отримані за кредитним договором.

З позиції П(С)БО 21 курсова різниця – це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Разом з цим об’єктом перерахунку є не активи і пасиви, а монетарні («статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи і зобов’язання, що будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей чи їх еквівалентах») і немонетарні статті (інші, ніж монетарні статті балансу).

При цьому, незважаючи на істотні розбіжності в термінології, П(С)БО 21 не вносить практично нічого нового до обліку курсових різниць щодо заборгованості за валютними кредитами (відсотками).

У новому Плані рахунків для обліку курсових різниць передбачено такі рахунки:

714 «Дохід від операційної курсової різниці»;

744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»;

945 «Втрати від операційної курсової різниці»;

974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».


Підприємства, що використовують рахунки класу 8, для обліку відповідних витрат застосовують рахунки:

84 «Інші операційні витрати», на якому, зокрема, обліковуються втрати від курсових різниць;

85 «Інші витрати», на якому ведеться облік витрат на інвестиційну та фінансову діяльність підприємства, а також витрат внаслідок надзвичайних подій.


Відображення доходів (втрат), що виникають внаслідок зміни валютних курсів, відбувається в два етапи. Спочатку в кореспонденції з рахунками валютних статей (312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті», 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» та ін.) курсові різниці потрапляють на рахунки доходів або витрат (714, 744, 945, 947), звідки згодом списуються на рахунок 79 «Фінансові результати». При використанні старого Плану рахунків додатна (від’ємна) курсова різниця без віднесення її на рахунки витрат (доходів) відразу списувалася на рахунок 80 «Прибутки та збитки».

Як видно з назви самих рахунків, для відображення в обліку курсових різниць принципове значення має їх зв’язок із здійсненням операційної чи іншої (фінансової або інвестиційної) діяльності.

Так, курсові різниці, нараховані щодо активів і зобов’язань в іноземній валюті, пов’язаних із здійсненням операційної діяльності (виробництвом або реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а також діяльності, яка не є інвестиційною чи фінансовою), є операційними.

Відповідно до неопераційних відносяться курсові різниці, нараховані щодо активів і зобов’язань в іноземній валюті, пов’язаних із здійсненням інвестиційної та фінансової діяльності.

П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» дає таке визначення фінансової діяльності: діяльність, що спричинює зміни розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

Одержання кредиту в іноземній валюті та сплата відсотків за користування кредитними коштами спричинює вищезазначені зміни, з чого випливає, що курсові різниці щодо відповідної заборгованості перед банком будуть неопераційними.

До неопераційних також належать курсові різниці, що виникають при перерахунку на кінець звітного періоду залишку коштів в іноземній валюті, отриманих згідно з кредитним договором і не витрачених з будь-яких причин.

У Звіті про фінансові результати (форма № 2) дохід від неопераційних курсових різниць показується в рядку 130 «Інші доходи», втрати від неопераційних курсових різниць – у рядку 160 «Інші витрати».

Крім показників форми № 2, зміна курсів валют впливає на заповнення показників, що відображаються у Звіті про рух грошових коштів (форма № 3). Так, у рядку 040 «Прибуток (збиток) від нереалізованих курсових різниць» у графі «Надходження» відображаються збитки, у графі «Витрати» – прибутки від курсових різниць у результаті перерахунку статей балансу в іноземній валюті, не пов’язаних з операційною діяльністю.

У формі № 3 по рядку 420 «Вплив зміни валютних курсів на залишок грошових коштів» показується сума збільшення або зменшення залишку грошових коштів в іноземній валюті в результаті коливань валютного курсу протягом звітного періоду.