Аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні
| Вид материала | Документы |
СодержаниеТаблиця 1.7 Законодавча база здійснення інноваційної діяльності в Україні |
- Закон україни про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні, 142.58kb.
- 5. Аналіз стану існуючого житлового фонду м. Луганська, 48.5kb.
- Н. В. Інноваційний менеджмент, 36.13kb.
- Систематизовано базові положення теорії ресурсного забезпечення інноваційної діяльності, 40.51kb.
- Перелік дисциплін, які виносяться, 177.67kb.
- Ими вимогами та положеннями інструкції Національного банку України (нбу) за нбу №368, 953.22kb.
- План Вступ Розділ Аналіз екологічного стану соціуму в Україні та за її межами. Розділ, 498.53kb.
- Концепція Державної програми розвитку інноваційної інфраструктури, 89.19kb.
- Вступ 3 теоретичні основи регулювання підприємницької діяльності 7 Поняття підприємницької, 147.27kb.
- Перелік тем рефератів, 52.17kb.
Отже, характерними рисами інноваційної політики промислово розвинених країн на сучасному етапі розвитку є: органічне поєднання діяльності корпорацій в інноваційній сфері та малих інноваційних структур; визначення пріоритетів інноваційного науково-технічного розвитку і напрямів фінансування великих державних програм, що ґрунтується на політичному, законодавчому та бюджетному процесах; розгалуження фінансових інструментів реалізації інноваційної політики; сприяння розвитку венчурних фірм; заохочення підприємств різних форм
власності до збільшення витрат на НДДКР; спрощення передачі технологій державними науково-дослідними установами малим фірмам; стимулювання співробітництва і кооперації у сфері НДДКР; сприяння розвитку малого інноваційного бізнесу.
Процеси управління інноваційною діяльністю в Україні мають свою специфіку. Як відомо, стратегія реформ в Україні на найвищому рівні визначена як інноваційна
[42, 97, 182]. Але, на жаль, значна частина проблем, що виникають у процесі переходу національної економіки до інноваційної моделі розвитку – це невизначеність загальноекономічної політики держави, форм та засобів підтримки інноваційної діяльності.
Основними елементами інноваційної інфраструктури в Україні, як і в інших країнах, є державні інноваційні фінансово-кредитні установи, венчурні компанії та фонди, зони інтенсивного науково-технічного розвитку (технополіси), технологічні парки (технопарки), інноваційні центри (технологічні, регіональні, галузеві), інкубатори (інноваційні, технологічні, інноваційного бізнесу), консалтингові (консультаційні) фірми та ін.
Здійснення інноваційної діяльності в Україні регулюється значною кількістю законодавчих актів, що нерідко суперечать один одному. У табл. 1.7 наведені основні законодавчі акти та постанови, що регулюють здійснення інноваційної діяльності в Україні.
Як видно з табл. 1.7, постійні зміни законодавчих актів, що повинні були сприяти розвитку інноваційної діяльності, через непослідовність та заплутаність насправді стали вагомим чинником, що його стримує. Часті зміни державного органу управління інноваційною діяльністю в країні також не сприяли прискоренню інноваційного розвитку. Так, у 1994 р. з'явилася Державна служба України з питань критичних технологій і спеціальної інформації. У 1995 р. був створений Державний інноваційний фонд (ДІФ). За час свого існування (близько 8 років) ДІФ було профінансовано суб’єктів господарювання на загальну суму майже 700 млн. грн. Однак до державної казни було повернено лише 7% коштів, і використання їх на розвиток інноваційної діяльності піддається сумніву [40]. У 1999 р. на базі ДІФ була створена Державна інноваційна компанія (ДІК), що мала здійснювати маркетингові дослідження ринку, підготовку бізнес-планів, організацію та проведення експертизи.
Також ДІК здійснювала фінансово-економічний аналіз інноваційних проектів, надання юридичних та консалтингових послуг та брала участь у розробці регіональних інноваційних програм чи проектів [179]. Діяльність ДІК не дала позитивних результатів.
Таблиця 1.7
Законодавча база здійснення інноваційної діяльності в Україні
| № п/п | Рік | Назва документу | Регульоване питання |
| | 1991 р. | Закон України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності"[66] | правові засади здійснення наукової та науково-технічної діяльності |
| | 1993 р. | Закон України "Про науково-технічну інформацію" [66] | правова охорона інтелектуальної власності |
| | 1995 р. | Закон України "Про наукову і науково-технічну експертизу"[66] | |
| | 1998 р. | Закон України "Про наукову і науково-технічну діяльність" [177] | створення Державного інноваційного фонду |
| | 1999 р. | Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків"[66] | спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків |
| | 1999 р. | Указ Президента «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» [180] | створення на базі ДІФ Державної інноваційної компанії |
| | 2001 р. | Закон України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" | пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки |
| | 2002 р. | Закон України "Про інноваційну діяльність" [181] | правові засади здійснення інноваційної діяльності |
| | 2003 р. | Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" [183] | стратегічні і середньострокові пріоритетні напрями інноваційного розвитку |
| | 2004 р. | Закон України "Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукомістких технологій" [66] | програма розвитку високих наукомістких технологій |
| | 2005 р. | Указ Президента України «Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій» № 1873/2005 [186] | створення Державного агентства України з інвестицій та інновацій |
| | 2006 р. | Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків" та інших законів України» [177], | правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інноваційної діяльності 15 технологічних парків |
| | 2007 р. | Постанова Кабінету Міністрів України № 1007 «Про внесення змін і визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» [66] | Українську державну інноваційну компанію перейменовано у Державну інноваційну фінансово-кредитну установу |
| | 2007 р. | Наказ Державного агентства України з інвестицій та інновацій № 104 від «Про затвердження Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для утримання регіональних центрів інноваційного розвитку та впровадження регіональних і галузевих інноваційних програм» [186] | регіональні та галузеві інноваційні програми |
| | 2007 р. | Наказ Державного агентства України з інвестицій та інновацій № 105 «Порядок проведення конкурсного відбору регіональних і галузевих програм, які впроваджуватимуться за рахунок бюджетних коштів” [186] | порядок проведення конкурсного відбору регіональних і галузевих програм, які впроваджуватимуться за рахунок бюджетних коштів |
| | 2007 р. | Розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання утворення регіональних центрів інноваційного розвитку» [66] | утворення Північно-східного регіонального центру інноваційного розвитку |
На 2002р. 93% інноваційних проектів, що мали фінансуватися компанією, були зірвані [192]. У 2006 р. з метою забезпечення ефективного управління спеціалізованою Українською державною інноваційною компанією її було передано до сфери управління Державного агентства України з інвестицій та інновацій (Держінвестицій).
У 2007 р. Держінвестицій стало спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності. Для забезпечення реалізації державної політики та посилення регіональної компоненти в інноваційній інфраструктурі Держінвестицій була створена національна мережа з 11 регіональних центрів інноваційного розвитку, які розташовані у містах Вінниця, Дніпропетровськ, Донецьк, Київ, Львів, Луцьк, Миколаїв, Севастополь, Ужгород та Харків і охоплюють своєю діяльністю всю територію України.
У 2007 р. Держінвестицій утворило Північно-східний регіональний центр інноваційного розвитку. Метою його діяльності є забезпечення інформаційно-аналітичної, методичної, організаційної та іншої підтримки інноваційного розвитку Полтавської, Сумської та Харківської області. Північно-східний регіональний центр інноваційного розвитку з центром у Харкові проводить аналіз інноваційного потенціалу та забезпечує наукову та іншу підтримку впровадження програм і проектів інноваційного розвитку регіону, у тому числі через механізм програмно-цільового фінансування відповідно до законодавства на конкурсній основі науково-технічних програм і окремих розробок, спрямованих на реалізацію пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки.
Таким чином, проведений аналіз сучасного стану інноваційної діяльності в Україні дозволяє зробити наступні висновки. Україна характеризується сприятливими умовами для розвитку інноваційної діяльності й має значний потенціал для стрімкого інноваційного розвитку. Однак суттєві перешкоди фінансового, політичного, правового характеру постають на шляху масової реалізації інновацій. Основними проблемами інноваційного розвитку в Україні та її регіонах на сучасному етапі є такі: відсутні реальні механізми об'єднання наявних ресурсів, їх концентрації на найбільш значних та перспективних напрямах розвитку; відсутня залежність між збільшенням обсягу продажу інноваційної продукції промислових підприємств та зростанням фінансування здійснюваних ними досліджень і розробок; інноваційна політика немає чіткої спрямованості у вирішенні конкретних економічних проблем регіонів, в їх реструктуризації з урахуванням ринкових чинників. В Україні сформовано законодавче поле, яке визначає правові основи розвитку наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Однак при цьому здійснено кроки, які не сприяють інноваційному поступу: ліквідовано Державний Інноваційний Фонд України; призупиняється набуття чинності Закону України “Про інноваційну діяльність”; не виконуються положення Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки України” щодо фінансування та формування державних науково-технічних програм. Крім того, правові нормативні документи не визначають остаточно механізми фінансування, контролю та одержання результатів на рівні держави та регіону.