План Вступ Розділ Аналіз екологічного стану соціуму в Україні та за її межами. Розділ 2

Вид материала

Документы

Содержание Аналіз екологічного стану соціуму в Україні та за її межами. Рух Екологічних Поселенців в Україні та за її межами. Перспективи розвитку суспільства. Принцип екореконструкції. А на Землі бути добру!

Подобный материал:

• План Вступ 3 Розділ Основи виникнення І становлення інституту президентства 7 Розділ, 590.65kb.
• План Вступ Розділ І. Стан інформатизації в Україні Розділ, 315.25kb.
• План вступ 3 Розділ 1 Джерела кредитної інформації 8 Розділ 2 Якісний аналіз кредитного, 713.54kb.
• План. Вступ. Розділ Причини виникнення та розвиток терористичних організацій в минулому., 455.44kb.
• План. Вступ. Розділ Причини виникнення та розвиток терористичних організацій в минулому., 779.15kb.
• Курсова робота аналіз фінансового стану підприємства Зміст, 789.46kb.
• План реферату Вступ Розділ Історія турніру Розділ Забезпечення безпеки та правопорядку, 141.03kb.
• План розділ Вихідні дані Розділ Розрахункові таблиці Розділ Висновки та пропозиції, 376.26kb.
• Литвак Олег Михайлович доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент апрн україни, 1177.67kb.
• План. Вступ. Розділ Кредитна політика банку, її основні елементи, 870.96kb.

Національний університет

“К И Є В О - М О Г И Л Я Н С Ь К А А К А Д Е М І Я”

_____________________________________________________________________

Факультет Природничих наук

Кафедра екології


Рух Екологічних Поселенців в Україні та за її межами. Аналіз ситуації. Перспективи розвитку. Концепція екореконструкції.


Кваліфікаційна робота на здобуття

академічного звання магістра екології

Вороніна Миколи Олеговича


Науковий керівник –

професор, доктор медичних наук Замостян В. П.


Київ – 2004


План


Вступ


Розділ 1. Аналіз екологічного стану соціуму в Україні та за її межами.


Розділ 2. Рух Екологічних Поселенців в Україні та за її межами.


Розділ 3. Перспективи розвитку суспільства. Принцип екореконструкції.


Висновки

Вступ

На сьогодні наша вражаюча здатність збільшувати власну чисельність та рівні нашого матеріального споживання значно випереджує нашу здатність зрозуміти та відреагувати на весь спектр проблем, які ми собі створюємо.

Крістофер Флавін^[1]


З давніх часів людство намагається промоделювати світ, спрогнозувати, що нас чекає у майбутньому і т. ін. Якнайточніші прогнози – одна з найважливіших наукових задач усіх часів. На даному етапі всім стає зрозумілим той факт, що НТП і пов’язана з ним еволюція людства – хибний шлях розвитку, що веде до погіршення здоров’я планети і людства в цілому. Починаючи від економічних теорій К. Маркса – класична школа – з їх нескінченими ресурсними потоками, закінчуючи неокласичним підходом, що до певної міри усвідомлює вичерпність ресурсів порівняно з темпами їх розробки, можна прослідкувати розвиток ідеї моделювання суспільних процесів. Суть в тому, що всі успішні моделі розвитку суспільства на даний час зводяться до того, що сама психологія людини, її ставлення до природи має бути змінено для успішного продовження життя без завдання шкоди навколишньому середовищу. Як зазначав Лестер Р. Браун у своїй статті „Виклики нового століття”: „Настав час для того, що історик Томас Кун описує як зміну парадигми. У своїй класичній праці „Структура наукової революції” Кун зауважує, що коли наукове розуміння реальності у певній галузі розвиваючись досягає стану, де існуюча теорія більш не пояснює адекватно цю реальність, тоді теорію треба міняти. Її треба привести у відповідність з новими даними заміняючи стару парадигму новою.”^[2] Важко не погодитись з авторитетом відомого вченого, так як змінювати реальні закони природи ми ще не навчилися. Тому ми приходимо до цілком логічного висновку, що міняти треба наші теорії, наш підхід до світу, систему світосприйняття, цінностей, нашу культуру й мораль в цілому. Як ми побачили, не зважаючи на заклики вчених екологів, міжнародного співтовариства та ще багатьох різних авторитетів, такої зміни у свідомості не було. З впевненістю можна констатувати зростання усвідомлення серйозності проблеми: це може показати хоча б та ж реклама, що почала майоріти „екологічно чистими” лозунгами, що свідчить про те, що і бізнес почав заробляти на „екологічності” продукції, про яку почало дбати суспільство; але зміни свідомості або парадигми не відбулося: людство у більшості своїй дотепер вважає, що щастя в багатстві і чим більше ти споживаєш ресурсів (більше машин, вілл, та заводів маєш) тим щасливішою людиною ти є. Таке хибне ставлення мас до щастя і є тим ступором, що стримує зміну свідомості. Цьому стримуванню допомагають шалені машини: Голівуд, із своєю пропагандою американського стилю життя, що сповідує пере споживання серед населення, система державного управління, за якою лише найбагатші (ті хто найбільше споживає) мають владу і влада стає скоріше бажаним шматком сала, як гроші, ніж серйозною і відповідальною роботою; і головний монстр – це вся наша система: транспорт, що заставляє нас все активніше витрачати вичерпні ресурси Землі, електроенергія, що робить нас від неї залежними і базується теж на вичерпних джерелах, наука, що з впевненістю задля вивчення чогось ламає його перед тим як усвідомити наслідки свого руйнування і на зразок голівуду виховує у нас споживацький підхід до світу (адже ціль розвитку науки – це „людина лежача”, за яку все роблять автомати), бо і сама у більшості своїй не може прожити без споживання електроенергії. Наприклад... Тут доречно буде пригадати відповідь Збіґнєва Бжезінського на моє запитання щодо переспоживання ресурсів американцями і можливих перспектив зміни такого американського стилю життя: „America doesn’t want to change.”^[13] А між іншим США, населення яких складає лише 5% від світового, споживає 40% всіх світових ресурсів і дає навколишньому середовищу третину світових забруднень.^[19] Цей список монстрів можна продовжувати ще довго, і саме через його громіздкість і не вдається пересилити його стандартними методами, тією ж наукою і громадським галасом. Саме в цьому я вбачаю причину неефективності впровадження сталого світосприйняття за тими рекомендаціями, що були представлені Світовою комісією з довкілля та розвитку Генеральній Асамблеї ООН у доповіді „Наше історичне майбутнє”. Як писав генеральний секретар ООН Кофі Анан у передмові до доповіді Інституту Всесвітнього Спостереження 2002 року: „концептуальний та політичний прорив досягнутий в Ріо, на жаль не мав достатньої сили, щоб змінити наш звичний спосіб ведення справ. Нині, коли все світове співтовариство готується до всесвітнього самміту зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі у вересні 2002 року, несталі підходи до економічного прогресу залишаються домінуючими. Дійсно цей самміт вже не зможе уникнути висновку, що існує прірва між цілями та обіцянками, зазначеними в Ріо, та повсякденними реаліями як в багатих, так і в бідних країнах.”^[3] І вже після того саміту можна побачити, що він досягнув лише частини своїх цілей, а саме: „посилення глобального розуміння всієї важливості досягнення сталого балансу між природою та людським господарюванням.” ^[3] Але можна побачити, що така ціль (висунута чомусь на перше місце Кофі Ананом) є другорядною адже усвідомлення того, що ми щось робимо не так і так вже досить сильне, але „злидні, що ведуть до дегуманізації людського життя”^[4] залишаються практично на тому ж рівні, ліси все так само винищуються, нафта так само качається, а „національна та глобальна система управління”^[4] залишаються не перебудованими; я вже не кажу про решту проблем, за якими ми просто не встигаємо^[1]. Отже зараз стає очевидним той факт, що лише таких балачок вже не вистачає, вони не змінюють парадигми про яку говорив Кун^[2] не міняють причини всіх проблем – споживацького підходу людини до Природи.

Свого часу у курсі „Екологічна Філософія” п. Дупленка^[9] ми розглядали цю проблему з позиції моралі, філософії та релігії. І намагалися запропонувати шлях, рекомендації або спосіб змінити парадигму суспільного світосприйняття. Звучало багато пропозицій, починаючи від утворення власних нових законів і силового регулювання до створення нових релігійних течій та концепцій і відповідно регулювання духовного, наводилися приклади існуючих релігій та концепцій, за якими чомусь нікому йти не хотілося... У одній релігії занадто випирав культ особистості лідера у іншій концепції все було занадто надумано... Словом по завершенню курсу у мене лишилося відчуття того, що ми нічого так і не вигадали. Цікаву концепцію, бачення, вирішення проблеми, що полягає у створенні нової галузі науки Екологічної Медицини, запропонував завідувач кафедри екології п. В. П. Замостян у своїй статті „Екологія з точки зору медика або елементи побудови екологічної медицини”^[20]. Після ознайомлення з нею у мене чомусь залишилося враження, що її суть полягає у тому, що Природу, як і людину, треба лікувати; і в голові засіли чомусь лікарі з зеленими хрестами на біленьких шапочках, що бігають з слухавками, слухають дерева і лікують навколишнє середовище.

Відомий певний песимізм і у міжнародних наукових екологічних колах. Концепцію вигадали (мається на увазі концепція сталого розвитку), а реальні механізми впровадження не розроблені, або розроблені та не діють. Цікавою і доречною тут видається думка щодо сталого розвитку пана В. П. Замостяна, що він висловив у своїй статті в наукових записках НаУКМА: „В угоду світовому бізнесу прийнята і концепція сталого, або стійкого розвитку. Концепція сталого розвитку з часів самміту в Ріо перетворилась в догму, утворились численні інститути сталого розвитку, приймаються державні документи по сталому розвитку і мало хто задумується над проблемою і над подальшим удосконаленням шляхів її вирішення. Не випадково пояснення і визначення цієї концепції часто не відповідають її назві sustainable development. За даними деяких авторів ^{[14], [15], [16], [17]} ми споживаємо в 10 разів більше ресурсів біосфери, ніж це можливо для сталого існування. Домінують інтереси бізнесу. Екологічна свідомість сучасної людини відстає від науково-технічного рівня. Такою є біологічна суть людини. Багато фахівців-екологів вважає, що концепція сталого розвитку в редакції Ріо прийнята в угоду світовому бізнесу. Відомий економіст Світового Банку Герман Дейлі, аналізуючи чернетку "Порядку дня на 21 століття" зауважив "Цей приголомшуючий документ - не що інше, як дружнє хропіння бездіяльних економістів, які перебувають в догматичній дрімоті."^[18] А от думка іншого видатного фахівця з глобальних проблем екології М. Мойсеєва: "Мені здається, що концепція сталого розвитку - одне з найнебезпечніших оман сучасності. Особливо в тому вигляді, як вона інтерпретується політиками і економістами."^[17] Сталий розвиток - це завуальоване економічне зростання в світі, який за влучним виразом Девіда Кортена ^[18], є "повним", тобто всі економічні ніші вже зайняті. У суспільства, цивілізації, як і у організму, є певні періоди життя: розвиток, зрілість, старіння. Можна припустити, що сучасний економічний організм суспільства розвиток уже пройшов, він увійшов у стадію зрілості. Задача людства виправити хвороби розвитку і забезпечити максимально тривале життя нашого економічного організму у його взаємодії з біосферою.” ^[19] Можна зрозуміти розпач вчених, адже насправді наука як така настільки слаба у моделюванні суспільних процесів через архіскладність системи „Суспільство”, що просто стає не дивним той факт, що рекомендації і прогнози науковців, які по суті своїй люблять протиріччя та суперечки одне з одним, виявляються вельми неточними, коли йдеться про суспільні процеси. Тому з впевненістю можна констатувати факт, що не наука врятує світ а, як не банально це звучить, – краса.

Краса полягає в геніальній простоті ідей викладених В. Мегре у своїй серії книг „Дзвін Кедрів Росії”^[7] Треба просто змінити свій світогляд, і почати змінювати світ на краще, міняючи при цьому світогляд оточуючих. Тут доречно було б пригадати одну мудрість, що дійшла до нас з ХІ ст., і була залишена одним монахом в одній із книг: „Коли я був підлітком, я намагався змінити весь світ. Коли я став хлопцем, я не жалів сил, щоб поміняти власне місто. Як подорослішав, я намагався переробити свою сім’ю. Коли ж я постарів, я зрозумів, що не досяг усього цього, тому що витратив всі свої сили не на те. Тоді я усвідомив, що треба вдосконалювати самого себе, бо, виховавши себе, я зміг би виховати власну сім’ю: близькі мені люди, ставши кращими, зробили б досконалішим місто, де ми жили, а це, в свою чергу, зробило б весь світ Спільною Країною Щастя.”^[6]

Дуже дієвим методом, що допомагає змінити в першу чергу себе, як виявляється, є робота В. Мегре, що вилилася в серію книжок „Дзвін Кедрів Росії”^[7]. На даний час ця серія складається з 7 книг, в планах автора дописати ще 2 і одну (останню) за задумом автора має написати народ (вона так і називається „Народна Книга”). В книгах у художній манері, доступній широким масам населення, описано певний період життя автора, який вплинув на нього і змінив в першу чергу його, через що читач, розуміючи ті зміни, що відбувалися з автором, легко і натурально змінюється на краще і сам. В книгах не говориться нічого особливо нового для нас, все, що читаєш видається чимось давно забутим але знайомим... І в той же час, після прочитання книг у багатьох людей виховується абсолютно новий, більш здоровий, підхід до себе і світу в цілому. Після прочитання люди усвідомлюють, що щастя насправді не в грошах, і навіть „не в їх кількості”, а у ЩАСТІ. Все геніально і просто, адже дійсно щасливим можна бути і „в шалаші”, в той же час, ми знаємо багато прикладів нещасних багатіїв... Усвідомлення того, що власне щастя і здоров’я залежать тільки від тебе, а точніше від твого сприйняття світу, наповнює людину щастям (прошу вибачення за надто часте повторення цього слова), а значить і здоров’ям. Тут доречно буде пригадати відповідь покійного нині декана, в той час ще, Департаменту Соціальних Наук та Технологій Національного Університету „Києво-Могилянська Академія” п. Полтавця, який був відомим лікарем-фармацевтом, до того як став деканом факультету, на питання про причини такої кардинальної зміни професії: „я все життя вигадував препарати для того щоб вилікувати людей і часто бачив, що мої ліки не завжди приносять щастя, а потім зрозумів, що краще зробити людину щасливою, і тоді вона вилікує себе сама.”^[8] Крім того життєва філософія Мегре робить із людини пасивної, невдоволеної життям, людину активну готову і здатну будувати власне щастя власними ж руками, причому розуміння власного щастя не відділяється від щастя всіх людей і всесвіту в цілому. Саме через цей момент, книги В. Мегре^[7] набули такого резонансу в Росії^[10], Україні^{[11], [12]}, Чехії^[24], Словаччині^[25], Німеччині^[26], Литві^[27], Канаді^[28], Англії^[29], Естонії^[30], Швейцарії^[31] та Ізраїлю^[32]. Саме ці книги й ініціювали Рух Екологічних Поселенців, що зараз набирає силу в Україні та за її межами.

Можна довго говорити про актуальність даної теми, яку засвідчує хоча б список посилань, що складається з найсвіжіших наукових робіт останніх років та інформації зібраної автором за останні 2 роки. В даній роботі розглянуто цікаве суспільне явище „Рух Екологічних Поселенців”, поняття і смисл якого розкриваються у вступі до другого розділу „Рух Екологічних Поселенців в Україні та за її межами.” У першому розділі роботи „Аналіз екологічного стану соціуму в Україні та за її межами” досліджено проблему соціальних віянь та тенденцій, що могли формувати екологічну свідомість суспільства. У третьому розділі „Перспективи розвитку суспільства. Принцип екореконструкції” запропоновано реальний вихід із ситуації, що склалася, який вже працює і набирає дедалі сильніших обертів, розроблено нову концепцію на зразок „sustainable development” під назвою „принцип екореконструкції” і побудовано концептуальну модель розвитку суспільства з урахуванням Руху Екологічних Поселенців.

Розділ 1. Аналіз екологічного стану соціуму в Україні та за її межами.


На початку двадцять першого століття планета, здається, стає дедалі меншою. Товари, гроші, люди, ідеї та забруднення рухаються світом з безпрецедентною швидкістю і в небачених масштабах, приголомшуючи фінансових менеджерів, політичних лідерів, а також екологічні системи.

Гіларі Френч^[39]


Можна проводити різні типи аналізу екологічного стану суспільства починаючи від епідеміологічних досліджень і закінчуючи аналізом здоров’я навколишнього середовища (т. з. environmental analysis). Але передумови, що сприяють розвитку Руху Екологічних Поселенців, а також коріння екологічних проблем, з якими стикається людство нині, лежать у просторі психології людського сприйняття світу. Тому у даному розділі розглядатиметься перш за все психологічний аспект аналізу екологічної ситуації, що склалася.

До цитати п. Френч наведеної в епіграфі можна було б додати, що крім фінансових менеджерів, політичних лідерів та екологічних систем наш розвиток приголомшує і нас самих, простих людей, все наше суспільство. Як уже згадувалося у вступі проти формування більш екологічно свідомого світосприйняття працює шалена кількість „шалених машин”, що насаджує людським масам споживацький підхід до світу. Але з часів самміту „Планета Земля” у Ріо (можливо й раніше, зараз важко визначити) запрацювали інші „шалені механізми”, які підвищували усвідомлення того, що людство потребує більш екологічно правильного світосприйняття і більш екологічно свідомого відношення до світу. Мас-медіа, і навіть той же Голівуд почали пропагувати більш свідомий підхід до навколишнього світу: у новинах почали з’являтися зворушливі коментарі щодо „екологічних катастроф”, що смакуються як сенсації, почали активніше знімати зворушливі фільми, що підспудно несуть у собі концепцію захисту нещасних тваринок, та рослинок для дітей, цілі канали присвятили природному світові; зросло захоплення містикою, магією та таїнами, що несе у собі природа. Я вже не кажу про інтернет, що майорить екологічними гаслами, організаціями та екологічними проблемами, за якими з особливою увагою слідкує людство. Навіть бізнес, що почав продавати і воду „екологічно найчистішу”, і досить багато на цьому заробив у техногенно хворих містах, що багатіють у сучасному світі, (моїй бабусі Азі до сих пір дивно, як люди можуть купувати воду у пляшках, щоб її пити, коли у неї поруч джерельна, між іншим краща за якістю ніж найчистіша екологічно „розпляшкована”...) серйозно вплинув на формування необхідності і важливості екологічної чистоти навколо людини у місцях наймасовішого скупчення населення, де такої екологічної чистоти і здоров’я не вистачає. Сама Природа нагородила нас техногенними катастрофами, що почастішали останнім часом, і дала їжу нам для роздумів, а мас-медіа для галасу. Так галас здійснений екологами і простими людьми, яким не байдужою виявилася доля того світу, у якому вони живуть, почав поширюватися планетою. Досить сильна за своєю авторитетністю наука також зіграла свою позитивну роль у його формуванні.

У той же час, „шалені машини” згадувані у вступі не перестали працювати пропагуючи цікаві види спорту, вбивства, та руйнування, що підспудно несуть у собі концепцію переспоживання та споживацького підходу. У свідомості мас починає формуватися каша, до дуалізму якої ми вже, по суті, звикли, зважаючи на нашу дуалістичну природу. Мається на увазі споконвічний принцип боротьби добра і зла, що панує у нашій голові.

Саме ця підвищена активність „шалених машин” та їх доступність і призводить до підвищення популярності жанрів, як у літературі так і мистецтві, де боротьба світла і тьми проступає на перший план. Саме цим можна пояснити небувалий розквіт „фентезі” і решти літературних напрямків, що підвищують наш рівень емоційності у судженнях. З кожною прочитаною книжкою ми емоційніше сприймаємо як прояви зла так і добра. Така гіперемоційність почала відчуватися у світі останнім часом. І не можна недооцінювати її позитивності і в той же час негативності. Її позитивні моменти проявляються у можливих проявах ентузіазму, що зможуть перевернути світ на краще. І, як ми розуміємо, негативний її момент – це той факт, що з таким же ентузіазмом світ може бути перевернутий на гірше.

У світлі таких світових віянь не відставала й Україна, елітні маси, якої підключені до світових тенденцій стали формувати відповідним чином підсвідомість мас простого народу. Під „елітними масами” тут маються на увазі люди, що здатні формувати думку решти, яких ми будемо називати „масою простого народу”. Як до перших так і до других можна зачислити: науковців, представників українського мас-медіа, керівного складу України, решту народу. При чому нема статичного розділення на тих, хто говорить, і тих, хто слухає. Відбувається динамічний обмін інформацією у генеральних напрямках зазначених вище.

Досить серйозно рівень емоційності підвищують притаманні лише нам політичні перипетії, та змагання влади, що під впливом міжнародних віянь, замість того щоб дбати про народ і таким чином заробляти собі авторитет, почала дбати про власний „імідж”, витрачаючи шалені гроші на „керування масами”.

Можна назвати багато, й серйозних, екологічних проблем як у світі так і в Україні, що все серйозніше починають давити на психіку. Але цього і так вже в світі науки достатньо. Світові проблеми та пропозиції щодо їх вирішення можна почитати у щорічних доповідях Інституту Всесвітнього Спостереження^[41]. Для України ж достатньо глянути Національні доповіді Державних управлінь екології та природних ресурсів^[42]. З ними можна погоджуватись чи ні, але з впевнеістю можна стверджувати їх певну наукову достовірність, що і впливає відповідним чином на формування свідомості громадськості. Громадська думка позитивно сприйняла факти надані науковцями, через що і підвищилася усвідомлення серйозності проблеми.


Розділ 2. Рух Екологічних Поселенців в Україні та за її межами.


Антропогенний тиск на природні системи Землі досяг такого рівня, коли він з дедалі більшою вірогідністю може викликати проблеми, які ми дедалі менше можемо передбачати. Подолання цих труднощів очевидно вимагатиме більше, ніж просто реагувати на проблеми, коли вони виникають. Нам треба розробити нову етику, що управлятиме нашими стосунками з природою...

Кріс Брайт^[38]


Почнемо з визначення. Під терміном „Рух Екологічних Поселенців” у даній роботі розуміється суспільне явище у вигляді міжнародного руху екологічного спрямування, до якого належать люди з новою, більш екологічно здоровою, парадигмою^[2] світосприйняття, що був ініційований серією книг В. Мегре „Дзвін Кедрів Росії”^[7].

За В. Н. Мегре вся переломна історія, що з ним трапилась, і була описана у першій книзі його серії^[7], яка й ініціювала весь Рух, трапилася навесні 1994 року^[21], тому, думаю буде цілком логічним відраховувати започаткування цього Руху саме з цього часу, з моменту зміни свідомості його самого, що призвела до змін у всьому світі.

Захоплюючу історію створення першої книги в авторській інтерпретації її творця (з перших рук) можна прочитати у другій книзі „Звенящие Кедры России” ^[22], що є логічним продовженням ідей і концепцій викладених автором у своєрідній манері ще в першій книзі^[23].

Перехід Руху в реалії нашого життя ознаменувала створена В. М. Мегре громадська організація екологічного спрямування „Володимирський Фонд Культури і підтримки творчості” у м. Володимир 17 березня 1999 р. статут якої можна подивитися на офіційному сайті організації^[33].

Цікавість цього руху полягає у його влучності і доцільності. На фоні емоційного стану соціуму, проаналізованому у попередньому розділі, ідеї, досить емоційно і доступно викладені Мегре, набули шаленої популярності серед народних мас в Росії^[10], Україні^{[11], [12]}, Чехії^[24], Словакії^[25], Германії^[26], Литві^[27], Канаді^[28], Англії^{[29], [37]}, Естонії^[30], Швейцарії^[31] та Ізраїлю^[32]. Про їх популярність також говорить той факт, що книги Мегре – найпопулярніша книга у Росії^[43]. З високим рівнем емоційності сприйняття цих ідей та серйозною активністю пов’язаною з ними стикнувся і я сам у своєму публічному житті^{[44], [45], [46]}.

Цікавий момент, що культивується у даному русі, як видно з попередніх посилань на сайти руху – це принцип „екологічної дії”, або „екореконструкції”, що позитивно сприймається учасниками цього руху, і дуже вчасно ліг на виховану „шаленими машинами” і сучасним екологічним станом у містах, селах та світі в цілому, підсвідомість народних мас. Ця культивація полягає в особистому усвідомленні того факту, що потрібно негайно діяти, щоб щось змінити на екологічно більш правильний лад. Одним з важливих моментів усвідомлення є добровільна, свідома заміна пріоритетів. Грошам і владі протиставляється достойний конкурент – особисте щастя кожної людини і тебе самого в тому числі, що як ми розуміємо залежить лише від світосприйняття людини.

Реальні дії Руху спрямовані на створення мережі екопоселень в Україні, і реалізацію пов’язаних з нею інформаційних, бізнесових, та законодавчих змін. Під екологічним поселенням розуміється ділянка еродованої землі, або землі, що не придатна для сільського господарства, яка екологічно реконструюється або рекультивується шляхом насадження багаторічних рослин. Такі популярні серед екопоселенців ділянки планується засадити таким чином, щоб вони були стійкими (високий рівень біорізноманіття), екологічно чистими (низький рівень власного забруднення), і щасливими (високий рівень усвідомлення гармонійності світу і себе у ньому). Популярною серед екопоселенців є ідея дружби з тваринами, які обов’язково мають допомагати і полегшувати їх працю (певний рівень симбіозу). Показовою є фраза екопоселенця Сергія Семеренка після скептичного прочитання вголос статті „про шкідливість білки, як гризуна, сім’я якої, здатна зіпсувати врожай горіхів на 5 га лісу.”: „Це ж треба. Як вони не розуміють, що лише одна сім’я білок може зібрати для тебе врожай з 5 гектарів.” ^[48]

Концепція і стратегія розвитку Руху Екологічних Поселенців в Україні досить непогано викладена у „Концепції створення екологічних поселень на Україні”^[47] створеній організацією „Рідна Земля”^[11] при підтримці ресурсного центру „Родинне Джерело”^[12], і яка була позитивно сприйнята певними депутатами Верховної Ради України, міністром Екології та природних ресурсів, та професором Вакулюком П. Г.^[49] і вже реалізується. Тільки під Києвом (у Київській області) створюються такі екологічні поселення: екопоселення під с. „Мотижин”, „Ходорів”^[50], „Балико-Щученка”, „Трипілля” ^[52], „Гавронщина”, „Бугаївка” ^[51] Юр’ївка^[11] і решта. Важливо усвідомлювати, що процес створення екопоселення не є швидким у часі, адже першочергову роль у створенні екопоселення відводять насадженню багаторічних рослин, причому найефективнішим методом їх вирощування вважається вирощування рослин з насіння. Скажімо найпопулярнішим серед екопоселенців є кедр (Сосна кедрова сибірська чи європейська), а як відомо, такий кедр ростиме приблизно 40 років до висоти 3 – 4 метри (більш менш відчутний результат). Не варто також стверджувати, що на ділянках взятих у власність під екопоселення 40 років нічого не робитиметься (екопоселенці планують переїжджати на землю вже через рік два після отримання її у власність), або, що землі взяті під екопоселення „заростають бур’яном”. До речі саме такий „бур’яновий” вигляд і мають ділянки деяких екологічних поселенців. Але дуже важливо усвідомлювати, що рослини, які отримали назву „бур’ян” екопоселенцями, як бур’ян не сприймаються, навпаки дуже цінуються, що виглядає досить раціонально, адже під визначення „бур’яну” підпадає досить багато лікарських рослин (пирій, будяк, грицики і т. ін.). А лікарські рослини на особливому рахунку у екопоселенців, бо майже кожен вбачає себе народним лікарем, і хоче вивчити рослинний світ аби вилікувати у першу чергу себе, а потім допомогти й оточенню. Крім лікарської ролі високо різноманітній траві, що в народі частенько називають бур’яном надається колосальне значення, як спільноті у якій краще ростимуть культурні види, що виглядає цілком раціональним і логічним, адже мультикультурність, на відміну від монокультурності насаджень, як ми розуміємо, більш стійка до коливань абіотичних, біогенних та техногенних факторів здатних порушити систему. Дуже важливим і популярним моментом вважається висадження і вирощування на ділянці видів рослин занесених до Червоної Книги, такі рідкісні рослини мають особливу цінність серед екопоселенців, а в деяких групах (наприклад у групі „Трипілля”) створюються навіть цілі комітети з вивчення Червоної Книги і інтродукції рослин занесених до неї. Кінцевою метою екопоселення є створення стійкої, повноцінної екосистеми на своїй ділянці розміром не менше 1 га, що повністю забезпечуватиме потреби сім’ї у їжі та духовному розвитку. Таку ділянку вони називають помістям або райським садом, у якому навіть звірі допомагатимуть збирати врожаї, захищатимуть від зовнішніх подразнень і вчитимуть їхніх дітей. На реалізацію такого сміливого плану і напрямлена творча думка кожного екопоселенця, що дуже корисно, раціонально, а головне, найбільш результативно. Так наприклад як, ініціатива „Світових Сусідів” у Сан-Мартіні, яка „була спрямована не стільки на те, щоб запровадити конкретні технології, як на те, щоб підвищити здатність фермерів до нововведень і експериментування, а також, за словами координатора цієї ініціативи Роланда Банча, „прищепити їм схильність до самостійного розвитку””^[40]. Вона принесла шалені результати при дуже малих інвестиціях. Аналогічно можна сказати і про даний рух. Він дуже успішний, активний, і що найголовніше самостійний, тобто не потребує окремого нагляду, фінансування чи керування, координування. У руху нема централізованої системи взагалі, що робить його більш стійким до зовнішніх потрясінь. Нема централізованої системи фінансування, через що можна сказати, що рух певною мірою незалежний від спонсорської допомоги і грошей, які вона виділяє. Кожен сам собі добуває інвестиції, причому на свій розсуд, це може бути допомога всьому Рухові в Києві, як скажімо ініціатива з зібраннями в Університеті „Києво-Могилянська Академія” ^[54], і допомога по облаштуванню і будівництву власного дому одного екопоселенця, т. з. принцип „толоки”, що є дуже популярним серед екопоселенців. Цей принцип полягає у тому, що все село іде допомагати будувати одній людині хату.

Цікаву інформацію, що відображає суть і менталітет руху, можна отримати з передачі по УТ-1 про екологічних поселенців під с. Юр’ївка^[53]. У передачі на власні очі можна побачити людей нового покоління зі зміненою парадигмою, побачити шлях їх думок і переконатися у більш свідомому, раціональному ставленні до себе і світу навколо, що призводить до більш екологічно правильного сприйняття природи і свого місця в ній.

У Києві Рух Екологічних поселенців представлений трьома офіційними організаціями, що його підтримують: громадська організація „Рідна Земля”^[11], голова якої Фадєєв Юрій має помістя в екопоселенні під с. Юр’ївка і бере активну участь у русі, благодійна організація „Фундація Стійкого Розвитку Суспільства”, керівник по проектам якої Середа Віктор веде ресурсний центр „Родинне Джерело”^[12], і має своє помістя у екопоселенні під с. Мотижин, і студентська організація екологічного спрямування НаУКМА „Україна Квітуча”^[55], голова якої Воронін Микола поки що не має власного помістя. Кожна з організацій бере активну участь у публічному житті і веде по декілька проектів пов’язаних з Рухом Екологічних Поселенців. Київський рух постійно поповнюється новими учасниками, що, після прочитання книг В. Мегре^[7], приходять на зустрічі та приєднуються до його діяльності.

Крім громадського напрямку Рух має серйозну спрямованість на просування у бізнесі. Представники Руху вже мають свої маленькі приватні справи, які приносять їм дохід і нерозривно пов’язані з Рухом. Так наприклад, до Руху належить Оксана Соловйова, що разом з чоловіком тримає власну точку (56 ряд 7 місце) з продажу книжок на книжковому ринку біля метро Петрівка. За її словами найбільшою популярністю у неї користуються книги В. Мегре. Як приклад можна навести і „Клуб органічного Землеробства”, після прочитання книг В. Мегре^[56], що рухає на ринки України плоскоріз Фокіна, більш екологічно правильне і свідоме знаряддя праці, що замінює копання. Його голова, Трофименко Петро, - теж учасник Руху Екологічних Поселенців і має власне помістя у екопоселенні під с. Юр’ївка. Цікавим напрямком є організація кінської ферми-заводу у с. Михайлівка під Каневом представником Руху Дружиніним Олегом. І багато чого іншого. Як наприклад, будівельна бригада пана Ярослава, або проект „В гостях у Майстра”^[57] ініційований приватним підприємцем Юрієм Сегедіним. Так можна побачити, що і в бізнесі, як і в громадській та керівній діяльності, напрямки руху Екологічних Поселенців є абсолютно різними і самостійними, що призводить до підвищення стійкості, мобільності та оперативності нової системи, яка збирається протистояти тій, що вже застаріла і показала свою неспроможність вивести людство з глобальної екологічної кризи.

Цікавим і важливим моментом майбутнього протистояння є його безкровність. Ніхто з екопоселенців не хоче війни (це не раціонально). Всі хочуть на власному прикладі показати як можна цивілізовано, а головне щасливо, жити екологічно правильно. Це не є рух екстремістів на зразок „Грін Піс”, це є Рух творців кращого, а не руйнівників поганого.

Важливим напрямком для Руху Екологічних Поселенців вважається просвіта, і навчання. Серед екопоселенців є популярною ідея власної школи на зразок школи Щетиніна в Росії^[58], адже сучасна освіта, що приділяє багато уваги товкмаченню теорії, а не розвитку особистості, цілком зрозуміло їх не задовольняє. Тому в проектах кожної з груп обов’язково одне з найголовніших місць відводиться власній школі, літнім таборам та ін. Цього року планується провести перший навчальний табір для сімей Екологічних Поселенців під с. Гавронщина Миронівського району Київської області. В тому селищі вже купили хати представники Руху.

Також організацією „Україна Квітуча” ^[55] планується створити мережу Ресурсних центрів, що вестиме просвітницьку діяльність серед молоді міста Київ. Для цього створено проект „Школа Екологічної Дії”^[59], що вже перебуває на стадії реалізації, і до задач якого входить створення мережі ресурсних центрів. Ресурсний центр – це місце збору екологічної інформації, бібліотека, плоскорізи, та центр працевлаштування і навчання для молоді. Цілком зрозуміло, що користуватися послугами ресурсних центрів зможуть і дорослі. Мережу таких ресурсних центрів у Києві планується створити на базі Державного управління у справах сім’ї та молоді Київської Міської Державної Адміністрації.

Досить сильна група Екологічних Поселенців у Харкові^[60]. Там вже взяли землю у військового полігону на поселення, що складається із 100 сімей приблизно. Саме така кількість сімей у екопоселенні вважається оптимальною. Провели у себе кілька тематичних конференцій із більш раціонального землеробства. Запросили свого часу В. Мегре, провести читацьку конференцію у місті, організували її і успішно провели. Створили дуже цікавий інформаційний диск від „Харківських сусідів”, що дуже серйозно може допомогти екопоселенцям, які тільки-но починають і т. ін.

Варте особливої уваги також місто Жовті Води^[61], екологічні поселенці якого досить відомі серед усього Руху своїми бардами, що організовують і беруть участь у караванах. Серед них один з найвідоміших, наприклад, Самофал Олександр, пісні якого вражають своєю влучністю і своєрідним гумором. Однією з найпопулярніших серед його пісень є „Напевно Секта”, що іронізує з приводу певного сектантизму, в якому звинувачують Рух. Караван – це ще один вид соціальної діяльності притаманний екопоселенцям, це своєрідні гастролі з піснями і концертами, що пропагують більш здоровий спосіб життя. Один з найвідоміших караванів – „Караван Любові”, що проходив в Україні та за кордоном, і заїжджав до Києва теж. Екопоселенцями вже випущено близько 10 аудіо компакт-дисків із творчістю бардів Руху Екологічних Поселенців. І певна кількість аудіо касет.

Крім пісенної творчості, в якій Рух активно розвився, досягнуто певних результатів у літературі, поезії, фотографії й малюванні.

Як можна побачити Рух приймає абсолютно різноманітні напрямки розвитку, але всі вони відрізняються більш екологічно свідомим відношенням до світу і до себе. Це активні люди з новою парадигмою готові діяти, і метою їх діяльності є зміна всього світу на краще. Після всього, що я про цей Рух знаю, в мене росте впевненість, що саме у цього Руху щось таки та вийде.

За 10 років своєї діяльності (навіть якщо рахувати з часу зміни парадигми В. Мегре, а не з часу випуску його книги, що міняє світогляд) рух розрісся у сотні напрямків, організацій в Україні та за її межами, темпи його розвитку лише зростають і за всіма прогнозами зростатимуть ще активніше.

Канадійською частиною Руху^[28] зроблено переклад книги Мегре англійською мовою. Німецька частина^[26] – переклад німецькою і конференція читачів з В. Мегре. Словом, щоб пересвідчитися в активності руху аналогічній до української треба походити лінками на сайти наведені у посиланнях.

Емоційність, як позитивна так і негативна, з якою цей Рух сприймається додає йому шаленості та швидкості розповсюдження.

Особливої уваги потребує феномен сектантства, який у вирі власних емоцій люблять приписувати цьому Рухові його активні противники, що розповсюдили певну чутку серед людей незнайомих з рухом і виховали певну упередженість у ставленні. Не один раз чув безпідставні звинувачення у тоталітарному сектантизмі і т. ін. З вище сказаного легко зрозуміти хибність такого бачення: тоталітарна секта тим і тоталітарна, що забезпечує тотальний контроль сектантській верхівці над простими сектантами. У Русі Екологічних Поселенців можна з впевненістю констатувати скоріше повну його безконтрольність, або я би радше сказав відсутність контролю. По-перше, ніякої верхівки просто нема. По-друге, ніхто контролювати, навіть, сусіда не хоче не кажучи вже про весь Рух, розміри якого не всі навіть усвідомлюють.. По-третє, ніхто не хоче бути підконтрольним. Просто люди поставили собі за мету змінити світ на краще і зробити це з задоволенням. Цим і займаються разом. Це і є їх спільний інтерес, що зводить разом, дозволяє збиратися разом за власним бажанням і робити те, що їм хочеться робити. Також кажуть, що це книга у всьому винна. Вона робить із людей рабів ідеї. Теж досить абсурдне твердження, що не витримує критики. У Русі є люди, що взагалі не читали книг В. Мегре. Просто їм подобаються ідеї пропаговані Рухом, що на даний момент є дуже актуальними. І до-речі ніхто не бачить себе рабом. Навпаки кожен вбачає в собі Всесвіт, незалежний, активний і сильний, готовий діяти. Самі книги написані таким чином, щоб розкривати в людях такі гарні якості як впевненість у собі і впевненість у власних силах, незалежність і усвідомлення своєї важливості у світі і, що цілком логічно, світу у собі, любов до себе і до світу навколо, жагу до самовдосконалення та самореалізації та багато чого іншого. І чи не є ми рабами ідеї, що вихована у нас хибним розумінням світу. Те що ми знаходимося у певній залежності від системи створеної науково-технічним прогресом можна з впевненістю констатувати, і що мета системи зробити з нас ще більш залежними від себе теж. А чи стоять за цим якісь ідеї, що ведуть суспільство хибним шляхом, побачити неозброєним думкою оком важко.

Ідеї, з якими погоджуються екологічні поселенці, покликані зробити нас сильними і незалежними і, як ми бачимо з результатів, заслуговують на підтримку. Ідеї легко перевіряти. Варто лише глянути, що вони несуть у реальність. Тому цілком зрозумілим стає непопулярність серед екологічних поселенців ідей кінця світу і рабського поклоніння Ісусові, Єгові або ще комусь, що сповідують багато релігій. Тому Рух не назвеш і релігійною течією в традиційному її розумінні. Ідею поклоніння взагалі можна назвати дуже непопулярною, адже вона зазіхається на свободу екопоселенців, яка дуже цінується. Екопоселенці признають існування Бога. Його взагалі важко не признавати розумній людині, адже він існує хоча б як поняття, ідея, реальність і силу яких ми ще не навчились вимірювати. Але Бог сприймається так як він і був задуманий для сприйняття за визначенням. Тобто Бог – Творець. Вселенська сутність, яка створила нас і той всесвіт у якому ми живемо. Все створене Ним сприймається як його ідеї, думки, слова, що він нам намагається донести, тобто як він Сам або як частинка Його. Дійсно важко сказати де розділяються навіть у нас, створених за його образом і „подобієм”, наші думки, ідеї від нас самих, тому таке розуміння Бога стає більш доступним, зрозумілим і близьким для екологічних поселенців. Все що Ним було задумано вважають екологічні поселенці – ідеальне і живе. Серед екопоселенців немає розділення на біоту й абіоту, все ними сприймається як жива матерія для чогось призначена її Творцем. Творцю ніхто не поклоняється. Лишень захоплюються швидкістю і силою його Думки, яка змогла задумати, а головне створити такий прекрасний і ідеальний світ, в якому все так продумано пов’язано і так продумано взаємодіє. Таке сприйняття світу здається більш адекватним ніж те, яке пропонує наука з її науковими методами, релігія та будь-яка інша течія. До сих пір через свій занадто механістичний підхід до світу наука весь час натикається на щось незрозуміле, те що не може пояснити і взагалі схиляється до аксіоматичного твердження, що все пояснити і дізнатися просто неможливо. Наука сама признається у своїй неспроможності пояснити всесвіт. Що цілком зрозуміло адже наука – лише інструмент, можна навіть сказати стиль мислення, який виховує у людини лінь і неспроможність до розвитку думки, яка по ідеї має сягнути швидкості Творця для того, щоб змогти пояснити Його задум у вигляді Всесвіту. Можна тут пригадати всім відомий феномен з калькуляторами у Японії, якими заборонили користуватися дітям аби вони зовсім не розучилися рахувати. Вигадуються все нові і нові способи полегшити групі людей життя ускладнюючи його іншим. Тому і маємо такий дисбаланс. Маємо купу накопиченої інформації і групу людей не здатних її переварити. Тому й почали вигадуватися милиці на зразок калькулятора - комп’ютер, нові і старі теорії і механізми. Такі милиці лише збільшують нашу від них залежність, і лиш сильніше унеможливлюють покращення нашої думки як у швидкості так і в ємності. Дивно, але факт. В жодній з шкіл чи університетів для народних мас не навчають швидко думати (нема такої дисципліни), не вчать краще запам’ятовувати збільшуючи об’єм думки (нема і спеціального обов’язкового предмету „мнемоніки”), а важливість таких предметів ми вже усвідомили. Чесно кажучи автором було помічено, що ми навіть рахувати толком не вміємо. Ми можемо перерахувати „один”, „два”, „три” по пам’яті але дуже рідко хто усвідомлює що за цим стоїть. Все що більше п’яти ми (принаймні більшість із нас) не спроможні сприйняти миттєво. Спробуйте проведіть експеримент. Гляньте на будь-яке слово, що знаходиться зверху і миттєво скажіть скільки в ньому літер. Якщо це слово складається з літер кількістю більшою за п’ять у загальному випадку нам доводиться розбивати його на частини. Я вже не говорю про додавання, віднімання, множення і таку складну операцію як ділення, що ми їх теж виконуємо по пам’яті не усвідомлюючи їх значення. Якось намагався уявити собі квадрат 10Х10, ледь з глузду не поїхав, адже це ціла сотня маленьких квадратиків. Це все говорить про хибність наукового підходу і напрямку, що він виховує. Екопоселенці називають це діяльністю напрямленою на зменшення швидкості думки. Досить цікаво і влучно охарактеризувала Анастасія у книзі Мегре людську діяльність, до якої сміливо можна приписувати і науку: „Уяви собі що ми – неандертальці, летимо на літаку і намагаємося неандрталськими кам’яними сокирами видобути з нього так потрібне нам багаття.” Саме тому можна зрозуміти, екопоселенців у їх бажанні створити власні школи і не дати зіпсувати своїх дітей. Цілком зрозумілою стає популярність школи Щетініна, що досить активно почав впроваджувати в себе в школі новаторські тенденції спрямовані на покращення швидкості та ємності мислення.

Цікаве відношення у екологічних поселенців і до Людини, як Дитини Божої. Вони розуміючи задум Творця, що створив нас за власною подобою, сприймають Людину як Творця і бачать її призначення у спільному творінні. Дійсно можна зрозуміти хід їхніх думок. Скажімо якщо Бог створив нас як своїх Дітей за своїм образом, дав нам здатність думати і можливість вибирати, то ми по суті своїй маємо бути або рівними або кращими за свого Отця. Адже цілком логічно, що батьки хочуть щоб їх діти були кращими ніж вони самі. Та і не цікаво було би батькові спілкуватися з дитиною-дауном. Тому і концепцію вигнання з Раю вважають хибною (хто ж стане прирікати власну дитину на таке?). Крім того за цією концепцією вважається, що рай все-таки десь іще існує і чекає як пряник на тих хто сліпо слухався інших. Більшою повагою користується ідея про те, що, зважаючи на всю ідеальність створеного, була свого часу ідеальною і система Земля створена в гармонії з людиною таким чином, що людина могла не відволікати свої думки на забезпечення себе їжею (їла пилок, що знаходився у повітрі, дихаючи), відпочивала поглядом на всьому, таке її життя і дійшло до нас у вигляді спотвореної концепції Раю. Вважається, що Рай був на Землі, і люди готові жити й творити заради того, щоб той Рай на Землю повернути. „І заквітне Земля-Матінка садами Райськими...” – одна з найголовніших мрій екологічних поселенців, що сприймають власні мрії як найбільш енергетично заряджену Думку здатну міняти світ, зважаючи на те як силою мрії лише Анастасія підняла весь Рух. Вважається, що і Бог силою мрії створив цей світ. Вважається, що зламати створене Богом могли лиш його діти, що зробили помилку. Саме таким чином і позбавили вони себе Раю на Землі. Відійшовши від свого призначення, як Творця, вони почали вивчати і руйнувати порушуючи тим самим гармонію Божого задуму а значить і власну гармонійність. За переконаннями екологічних поселенців цю картину ми спостерігаємо і сьогодні.

Як можна побачити цей рух ні на що не схожий. Його не можна назвати сектою. Важко назвати його і релігійною течією. Науковим напрямком його теж не назвеш, хоч екологічні поселенці і придають величезне значення знанням накопиченим наукою і готові представити світові нові знання більш прогресивні й адекватні. Цей Рух – абсолютно нове явище у нашому суспільстві, яке породила не книга Мегре, а наше суспільство у спільному творінні.

Чому ж його названо Рухом саме