Geum.ru

План Вступ Розділ Аналіз екологічного стану соціуму в Україні та за її межами. Розділ 2

Вид материалаДокументы

Содержание


Перспективи розвитку суспільства. Принцип екореконструкції.
Подобный материал:
1   2   3
Екологічних Поселенців? Якщо глянути з фактичної точки зору, яку так любить науковий підхід. То Поселенці – це піонери, люди що відкривають нові світи. Такий термін якнайліпше підходить до представників такого Руху. Щодо екологічності їх дій...

Люди хочуть повернути Землі її вигляд райського саду. Не захистити нещасну Землю від посягань такого монстра як Людина, не законсервувати Природу в насіннєвих банках, не зруйнувати її своїм споживацьким підходом, а просто виростити Райський Сад для себе показавши цим приклад для інших. Під поняттям „Райський Сад” люди розуміють екологічну систему здатну повністю забезпечувати людину аби вона не відволікала своїх думок від творіння, а лише насолоджувалася відпочинком у ньому. Якщо говорити по-науковому однобоко, тобто лише з механістичним і фактичним ухилом, то ця екологічна система забезпечуватиме людину їжею, таким чином, що Людні, як вона не захоче не доведеться працювати. Скажімо тварини просто приноситимуть Людині їжу і можливо навіть кластимуть її в рота, що принаймні навіть за науковими поглядами теоретично можливо, фактично мавпочки у цирку так роблять і це чомусь нікого не дивує. Інша справа, що полюбити наскільки систему навколо, щоб її приручити, це вже не така легка справа для сучасної людини "заторможеної" технічним прогресом. Крім того створена система забезпечуватиме людину відпочинком. У власному озері скажімо людина може скупатися і набрати сили і енергії на подальшу свою діяльність. Такий шматочок, власного Райського Саду і описаний у книгах Мегре[7], він називається Простір Любові і в ньому живе Анастасія, що мріє аби такий Простір Любові мав кожен на Землі. А за визначенням, сила мрії Анастасії є дуже високою, в ній присутня так звана „Енергія Вільної Думки”, через що все нею в її мріях задумане дуже активно реалізується. Так думають Екологічні Поселенці. І після прочитаного вище фактичного матеріалу чомусь хочеться з ними погодитись.

Чи є цей рух Екологічним? Беззаперечно. Адже саме цей Рух – це рух людей з новою парадигмою про яку говорив Кун[2], новим баченням світу, якого так прагнуть досягнути пани екологи.

Розділ 3. Перспективи розвитку суспільства. Принцип екореконструкції.


Для сучасного сільського господарства характерно виробництво великого обсягу продовольства при одночасному виснаженні екосистем, голоді багатьох людей і занепаді сільських громад.

Брайян Гейлвейл[40]


Отже, з роботи викладеної вище ми побачили куди йде суспільство. Перефразувавши епіграф Брайана Гейлвейл можна сказати, що не тільки для сучасного сільського господарства характерно таке виробництво. Уся наша система працює у такому дисбалансі. Збалансувати систему можна. Шлях запропонований Рухом Екологічних Поселенців є найбільш реальним і вже по-суті реалізується, адже дійсно чекати довше не можна, аби встигнути виправити те, що вже зроблено.

Розглянемо перешкоди що можуть стати на шляху у Екологічних Поселенців.

За думкою Ірини Георгіївни Вишенської декана факультету природничих наук Національного Університету „Києво-МогилянськаАкадемія” і разом з тим викладача кафедри екології: „На всіх просто не вистачить землі.”[62]

Давайте проаналізуємо ситуацію з Землею, що склалася на Україні для початку.

Згідно з даними Держкомзему взятими з Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2001 році[63], загальна площа земель України дорівнює 60354,6 тисяч гектар, тобто приблизно 60,35 мільйонів гектар. За останнім переписом населення України, за найоптимістичнішими прогнозами, складає приблизно 48 мільйонів, а за простими розрахунками, це складає 1,25 га на душу населення. Екопоселенці вважають достатнім для створення помістя землю площею 1 га на сім’ю. Якщо припустити, що середня сім’я – 3 людини то землі на сім’ю втричі більше ніж потрібно. Крім того за Національною доповіддю про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2001 році[63] з цих земель 71,3%, приблизно 43 мільйони гектар – землі сільськогосподарського призначення, з яких 53,9%, приблизно 32,5 мільйони гектар, - рілля. Структуру земельного фонду в Україні та його динаміку наведені у Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2001 році[63] можна глянути у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Структура земельного фонду України (за даними Держкомзему)[63]

Типи земель та угідь.
Площа земель та угідь за роками, тис. га

1997
1998
1999
2000
2001

Земель загалом
60354,8
60354,8
60354,8
60354,8
60354,8

Сільгоспугіддя загалом
41854,3
41826,5
41826,5
41827,0
41817,0

Рілля
33080,9
32857,5
32669,9
32563,6
32537,1

Багаторічні сільгоспнасадження
1000,5
963,0
945,2
931,9
924,4

Перелоги
—
216,5
376,4
421,6
431,2

Сіножаті

2307,3
2295,8
2336,4
2388,6
2407,3

Пасовища
5465,6
5493,7
5501,6
5521,3
5517,0

Ліси та інші лісовкриті площі
10380,2
10397,6
10403,3
10413,6
10426,2

Забудовані землі
2336,9
2442,0
2457,4
2456,2
2449,4

Відкриті заболочені землі
940,4
944,1
946,0
947,2
948,5

Відкриті незаболочені землі (піски, яри, землі під зсувами, щебенем, галькою, голими скелями)
1168,5
1058,1
1037,3
1039,0
1047,8

Поверхневі води суходолу.
2415,0
2428,1
2426,2
2423,5
2425,7

Як легко побачити з таблиці 3.1 з 1997 року під ріллею в Україні знаходиться приблизно 33 мільйони гектар землі, кількість яких зменшилася до приблизно 32,5 мільйонів до 2000 року. Важливим фактом є те, що вміст гумусу в ґрунтах України зменшився аж на 0,3 – 0,4% від загальної кількості за останні 45 років, що становить приблизно 11,5% гумусу взагалі. Фактичний та оптимальний вміст гумусу в ґрунтах різних природних зон України можна побачити у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. Фактичний та оптимальний вміст гумусу в ґрунтах різних природних зон України[63]

Зона
Вміст гумусу, %

Фактичний
оптимальний
Різниця

Степ
3,5
4,3
0,8

Лісостеп
3,3
4,3
1,0

Полісся
1,9
2,6
0,7

Україна загалом
3,1
4,0
0,9

Як ми бачимо з таблиці 3.2 ґрунти України серйозно збідніли на гумус. З таблиці 3.2 наведеної у Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2001 році[63] може здатися, що стан ґрунтів в Україні не такий вже й поганий, адже скажімо межею плодючості ґрунту вважається 0,7% гумусу. Можна зрозуміти Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, яке навмисне чи ні наводить у Національній доповіді не страшні цифри середнього вмісту гумусу у ґрунті. Було б набагато цікавіше глянути на вміст гумусу у ґрунті земель ріллі, що складає приблизно 53% території України (див. таблицю 3.1). Так наприклад дослідження проведені на ґрунтах біосферного заповідника Асканія Нова на Херсонщині[64] показали, що 10 сантиметровий шар ґрунту під заповідним степом містить 5,5 – 6% гумусу, у той час як землі, що експлуатувалися без поливу 100 років, мають 3,2% і нарешті на землях, що піддавалися зрошуванню лише 20 років рівень гумусу впав до 1,9, а там де продовжують „поливати дотепер” знизився до 1,2% а в деяких місцях навіть до 0,9%. А за даними того ж Держкомзему, станом на 01.01.2002, зрошувані землі України займають 2,3 мільйони гектарів. Стало би щоб заселити на них весь Київ при розрахунку 1 гектар на сім’ю.

За Національною доповіддю[63] для збереження, наприклад, того ж гумусу необхідно збільшити надходження у ґрунт органічних речовин. Треба збільшити надходження у ґрунт органічних речовин не тільки за рахунок гною, а й за рахунок поживних решток (стерні тощо), частка яких може становити 70-80%. Потрібно запобігати їхньому спалюванню, яке до того ж завдає відчутної шкоди довкіллю. Зменшення втрат гумусу можна досягнути за рахунок здійснення протиерозійних заходів, вдосконалення технологічних схем: мінімізації обробітку ґрунту, збільшення посівних площ багаторічних трав, сидератів, оптимізації співвідношення в сівозмінах просапних культур та культур суцільної сівби, застосування хімічних меліорантів. Такі голослівні пропозиції та рекомендації, які навіть на словах виглядають такими, що їх ніхто не реалізовуватиме, і що виглядають нанесенням шкоди і екологічним невіглаством від передових вчених екологів країни просто приголомшують у порівнянні з тими пропозиціями, що пропонують від себе і продумати і реалізувати екологічні поселенці. Адже легко побачити і вже науково доведено, що не недостатність кількості внесеної стерні, спричиняє руйнування ґрунту, а нераціональність системи землекористування: розорюваність, монокультурність, внесення хімікатів, занадто активне збирання врожаю коли після використання залишають землі ”голими” тощо. Всі ці проблеми можна вирішити шляхом запропонованим екологічними поселенцями: насадженням багаторічних рослин та більш природнім землекористуванням.

Ситуація у світі не краща. Якщо територія України складає 60,3 мільйони гектарів і це за даними Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2001 році[63] 0,4% всього земного суходолу, то площа суходолу землі складає, як не складно відрахувати, приблизно 15 мільярдів гектар, а за статтею „Перегляд концепції народонаселення та поліпшення життя” Роберта Енгельмана, Брайана Гейлвела та Деніел Ніренберг[65] населення землі складає 6,1 мільярди чоловік, то на кожного приходиться по 2,5 гектари суші. Тобто за найскромнішими підрахунками землі усім хватає. Мало того земля страждає від такого кустарного підходу до неї, що склався у сучасному сільському господарюванні як можна побачити із статті Брайяна Гейлвейла „Сільське господарство в інтересах суспільства”[40]. Більше того за тією ж статтею, люди що кормлять усю планету – найбідніші і найменш освічені люди на планеті. Рух Екологічних Поселенців може змінити таку ситуацію і призвести до збалансування продовольчої системи людства. Адже кожен екологічний поселенець – освічена людина, що збирається якнайкраще навчити власних дітей. Крім того кожен екопоселенець вбачає у продукції виробленій за його баченням незрівнянну з стандартною продукцією цінність і тому продаватиме її втридорога. Справа навіть не в тому чи найде він покупця на свій товар, при нинішньому рівні збентеження екологічною чистотою товару без сумніву знайде рано чи пізно, а в тому, що він буде незалежний від централізованої системи постачання, за що одне екопоселенці готові їхати хоч у Сахару відновлювати Райський Сад і там.

Рух Екологічних Поселенців і стаття В. П. Замостяна про „Сучасні проблеми взаємозв‘язків суспільства і природи”[19] наштовхнули на думку створити власну концепцію екологічної реконструкції на зміну концепції сталого розвитку. Концепція сталого розвитку за доповіддю Світової Комісії з Довкілля та Розвитку представленої на конференції 1992 року в Ріо формулюється так: „the Sustainable development means association of the uniform environment, economic efficiency and well-being of the peoples”, що можна перекласти як: „сталий розвиток означає асоціацію сталого (незмінного) довкілля, економічної ефективності та достатку людства”. Або ще одне популярне у міжнародній спільноті визначення: „Development which meets the needs of the present without compromising the ability of future generations to meet their own needs”, що можна перекласти: „розвиток, що задовольняє теперішні потреби не порушуючи можливості прийдешніх поколінь задовольнити свої.” Така концепція викликає певний скепсис у першому випадку, адже стале, або незмінне довкілля – ідея неможлива до впровадження навіть теоретично, та і має досить низький рівень доцільності, як буде показано нижче. Такий самий скепсис викликає і друге визначення, адже ми не знаємо власних потреб і завжди не можемо їх задовольнити, не кажучи вже про потреби прийдешніх поколінь. Та і взагалі не тільки потребами можна нагодувати людину. Ідея потреб така популярна у економістів стає нонсенсом серед екологічних поселенців, де замість потреб на перший план виступає щастя. Концепція екологічного розвитку полягає у тому, що ми повинні не зберегти природу для прийдешніх поколінь, а вилікувати її, покращити до більш здорового рівня прийнятного для життя прийдешніх поколінь, тобто екологічна реконструкція – це постійне і активне вдосконалення себе і світу навколо у напрямку гармонізації життя Людини і Природи, задля підвищення гармонійності і збалансованості світу, що зустрічатимуть прийдешні покоління. Адже за В. П. Замостяном[19] ми вже споживаємо в 10 разів більше ресурсів біосфери, ніж це можливо для сталого існування. Тому цілком логічно, що ідеї консервації висловленої в концепції сталого розвитку замало. Ми маємо в першу чергу зменшити власне споживання ресурсів, а не залишити його на тому ж рівні. Таке можливо лише за умови, що людство підвищить свою екологічну свідомість. Але як ми бачимо навіть найвідоміші борці за екологію планети такі як Кофі Анан, наприклад, роз’їжджають на лімузинах, літають на літаках і використовують шалену кількість ресурсів, подаючи цим приклад „екологічно свідомого ставлення” до споживання ресурсів. Я би чесно кажучи поважав його більше, якби він посадив у себе на батьківщині шматочок саду і тихенько собі жив у власне задоволення, і лише як на необхідність найчастіше раз на тиждень виходив на якісь прес конференції аби вести справи ООН. Чесно кажучи, і ООН, і саму систему екологічних громадських організацій, що склалася, треба кардинально перебудовувати, аби вони у першу чергу перестали переспоживати ресурси самі, а потім вже пропагували зменшення споживання ресурсів серед решти народу. Але легко зрозуміти , що такої кардинальної зміни у потрібний термін не станеться через громіздкість і низьку мобільність цих монстрів. Рух Екологічних Поселенців, як творець екологічної чистоти на планеті, з такого погляду виглядає більш доцільним, раціональним і стійким. Саме через цей факт, а також через шалену активність учасників Руху та темпи його росту, можна стверджувати його успішність. За прогнозами екологічних поселенців вже за 50 – 100 років Рух набуде достатньої сили аби на відповідному рівні збалансовувати планету. На їх думку існуватиме дві касти одна з яких – Екологічні Поселенці, друга – решта. Чесно кажучи вони вже існують, просто вважається що по кількості вони збалансуються таким чином, щоб не дати планеті загинути. Таким чином, кожний екологічний поселенець вважає себе рятівником світу, що на справді так і є, адже світ крім них насправді ніхто більше не рятує. Кричать про те, що треба рятувати багато людей, але рятують мало. Серед них найсерйознішою і найуспішнішою течією можна вважати Екологічних Поселенців не зважаючи на їх слабку порівняно з такими монстрами як ООН забезпеченість фінансами, чи малу порівняно з усім світом кількість, яка навряд чи складає на тепер хоча б одну десятитисячну від усього населення світу (якщо Екологічних поселенців і є вже мільйон, то це просто чудо). Але все таки наші надії лежать поки що саме на них. Адже як казала свого часу п. Олена Маслюківська, викладач кафедри екології Національного Університету „Києво-Могилянська Академія”, яка цитувала американського антрополога Маргарет Мід: „Ніколи не сумнівайся, що невелика група відданих своїй справі людей, може змінити світ. Насправді, лише таким групам і вдавалося щось змінити.”[66]

Висновки


Є підстави думати, що втрати для природи, культури, історії неможливо оцінити.

В. П. Замостян [19]


В роботі певним чином проаналізовано:

1. Ситуацію з екологічною свідомістю в Україні та за її межами;

2. Рух Екологічних Поселенців в Україні та за її межами;

3. Здатність Руху впровадити свої ідеї;

4. Земельні ресурси та населення в Україні та за її межами у перспективі поселення всіх на землю за ідеями Руху Екологічних Поселенців;

5. Концепцію сталого розвитку та її доцільність.

Автор погоджується з дослідженнями і аналізом проведеними Інститутом Всесвітнього Спостереження наведеними у роботі, що стверджують:
  1. Дисбаланс у системі людського господарювання;
  2. Неспроможність сучасних механізмів збалансувати систему.

В роботі запропоновано:

1. Нову концепцію екологічного розвитку, що може ефективно замінити концепцію сталого розвитку і збалансувати систему;

2. Підтримати дії Руху Екологічних Поселенців, що ведуть до покращення здоров’я Людини і Планети в цілому;

3. Новий погляд на життя, що дозволяє більш адекватно оцінювати реальність.


Постскриптум.


Знайомство з механізмами існування живої природи дивує досконалістю, складністю та їх завершеністю.

В. П. Замостян [20]


В запропонованій Вашій увазі роботі було розглянуто абсолютно нове суспільне явище – Рух Екологічних Поселенців, рух людей з новою парадигмою світосприйняття, екологічно свідомим ставленням до Природи. Також на основі ідей Руху було запропоновано нову, трохи жорсткішу і, без сумніву, раціональнішу, ніж сталий розвиток, концепцію екологічної реконструкції. Через величезну кількість і різноманітність планів та стратегій кожного представника Руху трохи важко було проаналізувати, а щонайважче конкретизувати шляхи їх розвитку, але прозорість мети і вже отримані результати дозволили багато чого сказати і навіть зробити досить голослівний прогноз. Адже порахувати темпи розвитку Руху Екологічних Поселенців за загальною кількістю нових учасників Руху не вдалося, через елементарну відсутність їх реєстрації, проте їх можна якісно оцінити за кількістю нових організацій, що створилися за останні три роки, а це майже всі організації наведені у посиланнях.

Крім того проведено аналіз ситуації у світі, що склалася з людським господарюванням. Проведено аналіз кількості населення України та світу в цілому у перспективі поселення всіх людей на Землю за планами Екологічних Поселенців. Теоретично доведено як можливість так і доцільність такої акції. Показано певні кроки, що вже ведуть до практичної реалізації такого плану. Інститутом Всесвітнього Спостереження проведено аналіз дисбалансу у продовольчій системі планети, у роботі показані шляхи його усунення. Крім того за всесвітньо визнаним фактом необхідності децентралізації системи, можна запропонувати як альтернативу містам – систему незалежних екологічних поселень, в яких житимуть, навчатимуться і творитимуть люди нового покоління.

Багато що залишилося невивченим. Наприклад, можна більш детально вивчити кількісні темпи приросту Руху, хоч ми знаємо, що дуже часто якість набагато важливіша кількості, але достатньо точно визначити силу думки екологічного поселенця сучасна наука поки що не в змозі. Крім того було б цікавим скласти модель розвитку суспільства на основі отриманих даних з темпів росту кількості свідомих людей. Така модель звісно мало про що говорила б, як це буває досить часто у науці, адже не враховувала б якість зміни свідомості, просто не змогла б врахувати всі змінні вагомі фактори що діють у суспільстві, адже ми не можемо промоделювати навіть одну людину не кажучи вже про суспільство, але мала б свою наукову цінність і право на існування. Можна будувати соціологічні прогнози і розробляти рекомендації для покращення розвитку Екологічних Поселенців. Це все що наука може – спостерігати, коментувати, прогнозувати, давати поради. А краще б допомогли. Збудували б собі пани науковці хатинку на рідній землі, посадили б там сад, запросили б туди друзів, налагодили б систему схожу на запропоновану Екологічними Поселенцями, та й жили б будуючи краще майбутнє для власних дітей.

ООН в обличчі свого генерального секретаря, саме визнає свою неспроможність реалізувати цілі хоча б сталого розвитку[3], Рух Екологічних Поселенців вже фактично реалізовує концепцію екологічної реконструкції, що є більш екологічно свідомою і правильною з точки зору оздоровлення планети. З роботи стає очевидним, що майбутнє за ними, молодими і старими ентузіастами з новим світоглядом, а не за наукою яка