Конспект курсу лекцій для студентів базових напрямків 0501"Економіка І підприємництво", 0502"Менеджмент" Затверджено
| Вид материала | Конспект |
- О. С. Лапшин Рецензент: Н. Г. Морковська, 682.39kb.
- Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 0305 "Економіка та підприємництво", 3017.1kb.
- Міністерство освіти та науки україни харківська національна академія міського господарства, 1091.42kb.
- Господарства, 730.29kb.
- Методичне забезпечення та тематика контрольних робіт для студентів заочної форми навчання, 510.31kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальностей: 0501 "Фінанси", 0501 "Економіка підприємства", 3660.62kb.
- Методичне забезпечення самостійної роботи студентів нормативної дисципліни, 626.76kb.
- Конспект лекцій для напряму підготовки 0501 "Економіка І підприємництво" для підготовки, 447.69kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальності "Економіка підприємства" денної й заочної, 882.83kb.
- Міністерство освіти І науки україни харківська національна академія міського господарства, 1421.01kb.
3.2.Структура та моделі ринку праці.
Досліджуючи механізм функціонування ринкової економіки, виходять з того, що робоча сила як сукупність фізичних і духовних здібностей людини є товаром, який реалізується на ринку праці. Виробничі відносини, що базуються на вільній купівлі-продажу робочої сили є ринковими відносинами.
Ринок праці, складова частина ринкової економіки являє собою механізм узгодження інтересів працедавців (пред’явників попиту на працю) і найманої робочої сили (продавців робочої сили). Більш загально ринок праці є виразом конкретних систем суспільної організації найманої праці в умовах товарно-грошових відносин і забезпечує функціонування ринкової економіки на засадах дії закону попиту і пропозиції. Головними складовими частинами ринку праці є сукупна пропозиція (Пр), що охоплює всю найману робочу силу з числа економічно-активного населення, і сукупний попит (П) , як синонім загальної потреби економіки в найманій робочій силі. Ці складники в своїй єдності визначають місткість сукупного ринку праці, або ринку праці в широкому розумінні. (П Пр). Сукупний ринок праці можна сегментувати за рівнями і суб’єктами управління виділяються загально-національний ринок праці, регіональні (в розрізі адміністративно-територіальних утворень) і локальні ринки праці (в розрізі підприємств і організацій). Графічно структура сукупного ринку праці подана на Рис. 3 .2.
Рис. 3.2 . Сукупний ринок праці.
В кожний момент часу основна частина сукупної пропозиції і попиту на працю задоволені, що і забезпечує функціонування суспільного виробництва. Менша його частина в міру природнього і механічного руху робочої сили і робочих місць – вибуття людей з працездатного віку і вступу в працездатний вік, звільнень і переходів на нове місце праці, вибуття і введення робочих місць - виявляється вільною (вакантною) і потребує поєднання пропозиції і попиту. Ця частина сукупного ринку праці відповідає цьому поняттю в вузькому розумінні, тобто поточному ринку праці, місткість якого визначається кількістю вакансій і кількістю осіб, що зайняті пошуком роботи.
Перетин множин сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринку праці відповідає задоволеному попиту на сукупному ринку праці (ЗП = П Пр). Частини тих множин, які не пересікаються відповідають поточному ринку праці.
Основна функція поточного ринку праці полягає в забезпеченні через сферу обігу перерозподілу робочої сили в народному господарстві між галузями і сферами виробництва і забезпеченні роботою незайнятого в даний момент населення.
Пропозиція робочої сили на поточному ринку праці має три основні складові
- Особи не зайняті трудовою діяльністю і які шукають роботу;
- Особи, що мають намір змінити місце роботи;
- Особи, що бажають працювати і вільний від роботи або навчання час.
Попит на робочу силу на поточному ринку виражається потребою в робітниках для заповнення вакантних робочих місць на засадах основної діяльності або сумісництва, а також для виконання разових робіт.
Поточний ринок праці являє собою багатосекторну структуру, що створена двома взаємопов’язаними частинами (відкритий і прихований ринки праці), які різняться способами і формами акумуляції резервів робочої сили, характером впливу на виробництво і зайнятість і на поведінку їх учасників.
Розглянемо складові елементи поточного ринку праці.
Відкритий ринок праці – все економічно активне населення, фактично ті, що шукають роботу і ті, що потребують профорієнтації, підготовки і перепідготовки, а також всі вакантні робочі та учнівські місця в усіх секторах економіки. Складовими відкритого ринку праці є його офіційна і неофіційна частина.
Офіційна частина відкритого ринку праці має в своєму складі вільну робочу силу і вакансії, що зареєстровані в державних службах зайнятості, а також учнівські місця в системі профосвіти (куди входять як державні так і недержавні учбові заклади).
Неофіційна частина відкритого ринку праці акумулює ту частину вакансій і навчальних місць, а також ту частину пропозиції робочої сили, які не охоплені послугами органів працевлаштування і формальної профосвіти, і де потреба в працевлаштуванні задоволяється на засадах безпосередніх контактів між працедавцями і особами, що шукають роботу.
Прихована частина ринку праці, яку часто називають “прихованим безробіттям”, - це особи формально зайняті в народному господарстві, але котрі в зв’язку зі скороченням обсягів виробництва, або зміною його структури без збитків для виробництва могли б бути вивільнені.
Прихований ринок праці також можна розділити на офіційний і неофіційний. Офіційна частина прихованого ринку праці реєструється статистикою у вигляді осіб, які знаходяться в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрації, а також осіб, що змушені працювати неповний робочий час. Неофіційна частина прихованого ринку праці визначається з допомогою спеціальних методик.
Формування ринку праці як складової частини ринкових відносин в Україні тільки починається. Поки що він існує лише статистично, що є фактично механічною сумою ряду регіональних та локальних ринків з їх специфічними проблемами.
Державний та регіональні ринки праці можна сегментувати за галузевою (за видами діяльності) і професійно-кваліфікаційною ознаками. Галузевий розріз ринку праці за своїм економічним змістом являє собою сукупну суспільну потребу в робочій силі галузей національного господарства, забезпечену реальними робочими місцями.
На сьогоднішній день галузеву структуру сукупного ринку праці слід признати нераціональною. Перш за все нераціональна найбільш загальна пропорція – співвідношення сукупного попиту на робочу силу сфери матеріального виробництва і сфери послуг. В матеріальній сфері зайнято біля 60%, а в сфері послуг біля 40%. Такий стан склався через переважну орієнтацію на екстенсивний шлях розвитку., недостатнього впровадження в виробництво досягнень НТП та недооцінювання впливу соціальної сфери на ефективність економіки. (Для прикладу: в США у виробничій сфері зайнято менше 30% працівників).
В економіці України переважала гіпертрофована потреба в працівниках промисловості, сільського господарства та будівництва. Якщо в нашому сільському господарстві чисельність працівників перевищує 15% від зайнятих у народному господарстві, то у розвинутих країнах вона коливається в межах 2-3% (у США – 2,5%).
Одне із основних завдань, яке повинен вирішити механізм ринку – створення умов ефективного міжгалузевого перерозподілу сукупної праці.
При цьому необхідно відзначити, що ефективний попит на робочу силу, який буде визначати галузеву структуру сукупного ринку праці в недалекому майбутньому змінюватиметься швидше ніж сукупний попит, який визначає структуру зайнятих тепер. Швидко скорочується потреба в працівниках виробничої сфери і зростає потреба в працівниках сфери послуг.
Професійно-кваліфікаційну структуру сукупного ринку праці можна розглядати, з одного боку, як потребу виробництва в працівниках визначеного рівня освіченості і професійної підготовки, з іншого - як потребу економічно активного населення в робочих місцях, що відповідають рівню його підготовки. Якраз дизбаланс цих складових, якщо відволіктися від проблеми претензій працівника на визначений рівень оплати праці, приводить до наявності вакантних робочих місць в умовах безробіття, та дефіциту визначених робочих місць в умовах нестачі робочої сили.
Найближчим часом важкий фінансовий стан більшості підприємств може привести до ситуації, коли використання некваліфікованої робочої сили буде значно вигіднішим ніж механізація виробництва. І лише з ростом конкуренції між підприємствами ситуація може змінитись в бік механізації виробництва, як гаранта якості товарів, і почнеться вивільнення некваліфікованої робочої сили.
Суб’єктами відносин на ринку праці є працедавці, наймані працівники, безробітні, елементи інфраструктури ринку праці. Працедавець представляє на ринку праці сторону, що формує попит на робочу силу, наймані працівники і безробітні – сторону, що формує пропозицію робочої сили, елементи інфраструктури сприяють взаємодії перших двох суб’єктів ринку.