Geum.ru

Інформаційний вісник

Вид материалаУрок
Оформлення бібліотечних експрес-виставок, присвячених 75-м роковинам Голодомору 1932-1933 років
Подобный материал:
1   2   3   4   5

Оформлення бібліотечних експрес-виставок, присвячених 75-м роковинам Голодомору 1932-1933 років


І. Балацька, науковий співробітник Херсонського обласного

краєзнавчого музею


Голодомор 1932 – 1933 років назавжди залишиться в пам’яті українців однією з найстрашніших сторінок нашого минулого. Ця сторінка сприймається суспільством передусім на емоційному рівні. Але в той же час Голодомор – це історичне явище, яке відбувалося у конкретний час, у конкретному місці і є наслідком дій конкретних осіб.

Жорстоке вилучення врожаю 1932 року і вивезення його за межі України, конфіскація у кожної селянської родини усіх продуктів харчування, руйнування святинь і храмів, масові репресії щодо української інтелігенції та духовенства – все це спрямовувалося на підрив національного духу українства, викорінення його еліти, ліквідацію економічної незалежності селянства. Тотальне винищення мільйонів українських хліборобів штучним голодом стало свідомою терористичною акцією політичної системи сталінізму. Порушено соціальні основи української нації, її вікові традиції, підірвано духовну культуру і унікальну етнічну самобутність.

Трагедія голодомору 1932 – 1933 років в Україні впродовж багатьох десятиліть не просто замовчувалася, а й офіційно заперечувалася державною правлячою верхівкою СРСР. Її причини, характер, механізм організації і масштаби ретельно приховувалися не тільки від міжнародного співтовариства, а й від кількох поколінь наших співвітчизників.

Громадянам України істина про події 1932 – 1933 років стала відкриватися лише напередодні розпаду СРСР. Із здобуттям Україною незалежності дослідники отримали доступ до тих нечисленних документів про страшну трагедію українського народу, що не були знищені. Пошук архівних документів триває до сьогодні. По всій Україні створюються пошукові групи з учнів шкіл, інтелігентів-ентузіастів та науковців, які на території своїх районів знаходять очевидців страшної трагедії, записують їхні свідчення. За результатами пошуку в музеях та бібліотеках організуються виставки, що розповідають про трагедію Голодомору та вшановують його жертв.

Зокрема, постійно діючі тематичні книжкові виставки та виставки матеріалів періодичної преси, що створюються в бібліотеках, дають можливість читачам вивчити основні положення Закону України «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні» та детально ознайомитися з подіями тих років. Основу таких виставок у бібліотеках складають у першу чергу книжки, що розповідають про цю страшну трагедію. Це можуть бути як наукові дослідження й підручники, так і художня література. Крім того, бібліотечну виставку можна доповнювати фотокартками свідків голоду та свідченнями, зібраними під час спеціальних експедицій. Практика таких експедицій засвідчила, однак, що багато людей, які пережили голод, сьогодні відмовляються про нього говорити. Це пов’язано, по-перше, з тим, що в радянські часи категорично заборонялося говорити про те, що Україна, яка була «житницею Європи», в 1932 – 1933 роках голодувала. По-друге, багатьом людям боляче згадувати ті події, бо під час Голодомору вони втратили найдорожчих людей – рідних. Отже, свідчення про Голодомор, що збираються по всій Україні, є дуже цінними, більш того – вони слугують найбільш достовірним джерелом інформації для істориків.

У першій половині 1933 року в сільській місцевості України смертність щомісячно зростала. Робота державних органів, зокрема відділів запису актів громадянського стану, в цей час була деформована, подекуди – взагалі паралізована. Попри те, органи ЗАГС у травні й червні 1933 року зареєстрували сотні тисяч померлих. Однак у свідоцтвах про смерть категорично заборонялося вказувати реальну причину смерті – голодування. У графі свідоцтва про причину смерті зазначалася будь-яка причина смерті (дистрофія, виснаження, слабкість серця та ін.), але в жодному разі не те, що людина загинула від голоду. Цікавими для відвідувачів виставки можуть бути копії метричних книг ЗАГСів із записами про причини смерті людей у 1932 – 1933 роках.

Збагачувати експрес-виставки в бібліотеках можна також копіями інших архівних документів різного характеру. Зокрема, доцільно використовувати справи розкуркулених селян того чи іншого регіону. У деяких із таких справ зустрічаються невеликі фото розкуркулених. Копії цих фото, безумовно, підвищать демонстраційний ефект виставки. В архівах можна знайти заяви уповноважених з посівної кампанії колгоспів про звільнення з роботи у зв’язку з масовим голодом у селах. Не менш цікавими для виставки є хлібні картки, за якими люди у містах отримували хліб. Зараз такі картки – велика рідкість, адже люди пов’язували з ними певні сподівання, використовуючи їх за призначенням, як тільки з’являлася можливість.

На виставці також варто відобразити т.зв. «чорні дошки». На них заносилися ті колгоспи й села, які мали особливо велику заборгованість з хлібозаготівель. Занесення на «чорну дошку» означало фактичну блокаду: селяни позбавлялися права на виїзд, господарства оточувалися збройними загонами. З них вивозилися всі продовольчі та насіннєві запаси, заборонялася торгівля та ввезення будь-яких товарів. Лише з 15 грудня 1932 року було дозволено продавати гас, сірники та інші промтовари у селах, за винятком 82 районів 5 областей, які найбільше заборгували з хлібозаготівель. В архівах збереглися місцеві газети, в яких друкувалися списки сіл, занесених на «чорні дошки».

Ми вже згадували про науково-пошукові групи, що створюються при бібліотеках. Деякі учні за результатами участі в роботі таких груп пишуть невеликі наукові роботи. Ці роботи також можна експонувати на експрес-виставках.

Під кінець зими 1933 року голод в Україні набув жахливих розмірів. Вимирання селян стало масовим явищем. Люди у селах у пошуках порятунку змушені були їсти кору дерев, мишей, горобців, корінці різноманітних рослин. Взимку 1933 року на вулицях міст та сіл зустріти кішок та собак було практично неможливо. Щоденно у кожному селі ховали у братських могилах померлих від голоду селян. Вимирали цілі родини. Деякі документи свідчать про крайні випадки голоду, про те, що людина втрачала свою людську гідність і перетворювалася на звіра йдеться про людоїдство. Відобразити «меню» 1932 – 1933 років на виставці можна, назбиравши різноманітних корінців рослин та кори дерев, а кілька колосків зерна показати як символ забраного хліба.

Символічним є також показ побуту українських селян 1930-х років через демонстрацію горщиків та іншого посуду, елементів інтер’єру, сільських хатин. Важливими деталями облаштування кімнати були ікона та вишиті рушники. Розміщення на виставці комплексу таких речей дає уявлення про те, в яких умовах жили українці під час Голодомору.

Сьогодні залишилося дуже мало людей, які пам`ятають місця масових поховань жертв голодомору. Але на деяких таких могилах встановлені меморіальні знаки, пам’ятники. Фото цих меморіальних знаків також варто відобразити на виставці.

28 листопада 2006 року було прийнято Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», в якому Голодомор визнається актом геноциду українського народу, наслідком навмисних дій тоталітарного репресивного сталінського режиму, спрямованих на масове знищення частини українського та інших народів колишнього СРСР. Копія цього закону також повинна бути представлена на виставці.

Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 1932 – 1933 років, історія України не знає. Прикро, що його причини досі остаточно не визначені. Одні вважають, що голод був спланований Сталіним та його спільниками заздалегідь, щоб знищити українське селянство, в якому вбачали оплот націоналізму. Інші доводять, що це був наслідок безтямної політики здобування коштів на індустріалізацію, коли доля селян просто не бралася до уваги. Очевидно одне – голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно. Підготовка та проведення відповідних виставок, безумовно, сприятимуть аналізу причин Голодомору й обставин тривалого замовчування правди про нього.

Чи маю право?


Молодіжне житлове кредитування


В. Паянок, методист ДБУ для юнацтва


Вашій увазі пропонується цикл статей, що розповідатимуть про:

– механізми та порядок отримання кредитів;

– кредитний договір як ризикове зобов’язання;

– проблеми молодіжного житлового кредитування.


Молодіжний кредит – реальний вихід, велика розкіш, або життя у борг? Над цим питанням замислюються молоді люди, коли вирішують обзавестися власним житлом.

Держава створює умови, за яких молодий громадянин має змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

А тим, хто потребує соціального захисту, житло має надаватися державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (ст. 47 Конституції України).

Кредит (лат. creditum – позика, від credo – вірю, довіряю) – позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (Розділ І Положення Національного Банку України «Про кредитування», затвердженого Постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 року).

Існує два головних джерела надання молодіжних кредитів:

1) програма молодіжного житлового кредитування за рахунок коштів, виділених у державному та місцевих бюджетах;

2) банківське кредитування.

У грудні 1993 року Всеукраїнській асоціації молодіжних житлових комплексів (МЖК) вдалося вирішити спільно з урядом питання про часткову компенсацію витрат на будівництво. 5 лютого 1993 року за № 2998-XII було прийнято Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді України», яким передбачалися, зокрема, механізми пільгового кредитування молодіжного будівництва. 29 липня 2002 року Кабінет Міністрів України видав постанову «Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002 – 2012 роки». Проект постанови розроблено відповідно до Указу Президента України від 29 березня 2001 року № 221 «Про додаткові заходи з реалізації державної молодіжної політики», інших розпоряджень Президента та постанов Кабміну щодо сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва та організації житлового кредитування населення України, затверджено постановою КМУ від 29.07.2002 року № 1089 і спрямовано на створення додаткових умов для забезпечення житлом молоді, активізації інвестиційної діяльності у сфері житлового будівництва для молодих сімей та одиноких громадян

Для реалізації програми використовуватимуться як державні, так і приватні джерела фінансування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 334 «Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 4 грудня 1996 р. № 1165», було створено Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву (далі–Фонд), на який було покладено завдання реалізації програми кредитування молодих сімей.

Згідно з п. 1 Положення «Про Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Фонд є спеціалізованою фінансовою установою, підпорядкованою Кабінетові Міністрів України й утвореною з метою сприяння проведенню державної житлової політики.

Питання оформлення та видачі кредитів, а також порядок їх погашення регулює Постанова Кабінету міністрів України № 825 від 17 травня 1999 року «Про затвердження положення про порядок надання пільгового довготермінового державного кредиту молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла».

Відповідно до Программи, Фонд надає молодим сім’ям можливість розв’язання проблеми забезпечення житлом з залученням коштів (кредитів) комерційних банків (позичальник бере житловий кредит у комерційному банку, а Фонд сприяння молодіжному житловому будівництву компенсує виплату відсотків у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діє на день укладення кредитної угоди. Певну частку грошей на житлові потреби молоді виділяють і місцеві бюджети. У столиці, поруч із державною, використовуючи її принципи роботи, діє міська програма молодіжного житлового кредитування).

Відповідно до статті 10 Закону України від 05 лютого 1993 року № 2998-XII «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді», право на отримання пільгових довгострокових державних кредитів на будівництво і придбання жилих будинків і квартир за рахунок бюджетних коштів мають молоді сім’ї та одинокі молоді громадяни, які згідно з законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов, а саме:

– сім’ї, в яких чоловік та дружина мають вік до 30 років включно;

– неповні сім’ї, в яких мати (батько) віком до 30 років включно має неповнолітніх дітей (дитину). Виняток становлять ті, хто вирішив скористатися послугами комерційних банків. Тут реєстрація за місцем проживання чи квартирна черга не є обов’язковою умовою. Важливе значення при цьому має кількість дітей у сім’ї (сім’я, яка не має дітей, сплачує кредит з відсотковою ставкою 3% річних від суми зобов’язань за кредитом до моменту їх появи. Одна дитина дає право на звільнення від сплати відсотків. Позичальник, що має двох дітей, за рахунок бюджетних коштів, погашає 25% суми зобов’язань за кредитом, а той, що має трьох і більше дітей – від 50% суми зобов’язань за кредитом.

– одинокі молоді громадяни віком до 28 років включно.

Кредит надається за місцем проживання молодої сім'ї або одинокого молодого громадянина. Право одержання пільгового кредиту надається позичальникові лише один раз.

Далі буде.

Вісті з регіонів


У березні Державна бібліотека України для юнацтва спільно з Державною академією керівних кадрів культури і мистецтв організувала та успішно провела чергове проблемне навчання бібліографів обласних бібліотек України для юнацтва на тему: «Бібліографічна діяльність бібліотек для юнацтва в умовах глобальної інформатизації суспільства». У навчанні взяли участь 25 бібліографів з 19 обласних бібліотек для юнацтва та Державної бібліотек для юнацтва.

Навчання проводилося на базі п’ятьох бібліотек м. Києва: ДБУ для юнацтва, НБУ для дітей, НБУ ім. В. Вернадського, Міської спеціалізованої молодіжної бібліотеки «Молода гвардія», ЦРБ ім. М. Некрасова та Книжкової палати України. Різноманітною була і тематика виступів, консультацій, лекцій. Так, після екскурсії Національною бібліотекою для дітей бібліографи прослухали надзвичайно цікаву консультацію заступника директора з автоматизації бібліотечних процесів Ігоря Торліна щодо надання послуги «Віртуальна довідка»; завідувачка відділу довідково-бібліографічної та інформаційної роботи Валентина Красножон надала інформацію про електронний розпис періодичних видань, відповідної бази даних. Інноваційними напрацюваннями відділу каталогізування та автоматичної обробки документів поділилася його завідувач Наталя Дзюба.

У Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського бібліографи почули змістовну розповідь про онлайнові ресурси наукового співробітника центру бібліотечно-інформаційних технологій Дениса Соловяненка.

Велике практичне значення мали консультації фахівців Книжкової палати України Ольги Рудич (завідувач відділу наукового опрацювання документів) та Ольги Устіннікової (завідувач відділу наукової підготовки бібліографічних покажчиків). Вони надали роз’яснення про правила опису документів відповідно до нового міждержавного стандарту та про методику підготовки бібліографічних покажчиків відповідно до нових вимог.

Із своєю бібліографічною діяльністю в ході презентацій та консультацій ознайомили слухачів працівники МСМБ «Молода гвардія».

Протягом одного навчального заняття учасники заходу працювали в Державній бібліотеці України для юнацтва: знайомилися з роботою бібліографічних служб, спілкувалися з колегами, слухали консультаційні поради заступника директора по роботі з електронними ресурсами Тетяни Якушко, завідувачів відділів Людмили Виноградової, Світлани Жуковської, Наталії Мельник. Крім того, присутні мали можливість поспілкуватися з представниками ЗАТ «Український фондовий дім» та обговорити практичні нюанси роботи з електронною програмою «УФД/Бібліотека», прослухати та переглянути слайдопрезентацію директора ДБУ для юнацтва Георгія Саприкіна на тему «Діяльність зарубіжних бібліотек».

Про інновації в бібліографічній роботі ЦРБ ім. М. Некрасова, корисні для практичної діяльності інших публічних бібліотек, розповіла завідувач інформаційно-бібліографічного відділу Ліна Кобилко.

Завідувач кафедри теорії, історії і практики культури ДАКККіМ, професор Валентина Скнар у своїй лекції поінформувала слухачів про новації в бібліографічній науці, як в Україні так і за кордоном.

На завершення навчання всі учасники взяли активну участь в круглому столі «Бібліографічне обслуговування в системі інформаційного задоволення потреб юнацтва та молоді» (модератор Тетяна Сопова), а також дали відповіді на традиційну оцінювальну анкету соціологічної служби ДБУ для юнацтва.

Бібліографи позитивно оцінили результати навчання і погодилися з думкою, яка була лейтмотивом навчання: «Якщо любов до книги є природньою потребою, то любов до бібліографії – професіоналізм».


* * *


Інформаційний потік повідомлень, що стосуються шляхів працевлаштування (вибору навчального закладу для отримання професійної освіти, тимчасової зайнятості, навчальних курсів, секцій, гуртків, в яких можна набути додаткових знань та навичок цієї чи іншої спеціальності), зараз дуже розрізнений. Юнаку або дівчині в цій ситуації складно визначитися, знайти відповідну інформацію про те, до кого звернутися за порадою.

У Донецькій обласній бібліотеці для юнацтва застосовують різні форми профорієнтаційної допомоги юнацтву, координуючи свої дії з Головним управлінням освіти, обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти, центрами соціальних служб для молоді, міською молодіжною організацією «Молодіжний Центр зайнятості». Організовуються зустрічі з профконсультантами обласного і міського центрів зайнятості населення, надається інформація про робочі місця, навчальні заклади міста та області; працюють школа-студія журналістського мистецтва «Голос молоді», екологічний відеолекторій.

Важливість цього напрямку роботи розгдядалося під час міжобласного семінару «Бібліотека і професійне визначення молоді», який відбувся 12 – 15 травня 2008р. на базі Донецької ОЮБ. Учасниками семінару стали 32 бібліотечні працівники з Донецької, Луганської, Дніпропетровської областей, міст Києва та Львова.

У семінарі взяли участь: Т. П. Сопова – заступник директора з наукової роботи Державної бібліотеки для юнацтва; М. В. Желтяков – начальник відділу культурно-дозвіллєвої діяльності управління культури і туризму Донецької ОДА; М. В. Юренко – начальник управління культури і туризму Донецької міської Ради; Я. С. Коцур – директор Львівської обласної бібліотеки для юнацтва; О. Л. Матюхіна – директор Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова; І. В. Морозюк – заступник директора та Л. В. Агоян – психолог Луганської обласної бібліотеки для юнацтва; О. М. Черкащина – начальник відділу профорієнтації центру зайнятості, м. Донецьк, Т. В. Авраїмова – директор Донецької міської ЦБС для дорослих.

На семінарі було розглянуто такі питання: «Ринок праці в Україні: проблеми професійного визначення і працевлаштування молоді» (О. М. Черкашина – начальник відділу Міськиого центру зайнятості); «Профорієнтація в бібліотеках Донеччини: сучасний стан, проекти, партнери» (В. Д. Нікуліна – директор Донецької обласної бібліотеки для юнацтва); «Бібліотечний професіоналізм: складові успіху» (Т. П. Сопова – заступник директора ДБУ для юнацтва); «Формування життєвої перспективи, професійного самовизначення та допомога у самоствердженні молоді в бібліотеках Дніпропетровщини (О. Л. Матюхіна – директор Дніпропетровської обласної бібліотеки для молоді ім. М. Свєтлова); «Діяльність обласної бібліотеки для юнацтва на допомогу професійному визначенню молоді» (Л. В. Агоян – психолог Луганської обласної бібліотеки для юнацтва) та ін.

Відбувся конкурс-презентація профорієнтаційних бібліотечних форм роботи «Молодь обирає, бібліотека допомагає». Під час його проведення використовувалися мультимедійні технології, що стало яскравим прикладом інноваційного підходу до організації професійного навчання і роботи з користувачами. Загальним голосуванням учасників семінару переможцями було визнано: О. М. Медведєву, завідувача абонементу Донецької обласної бібліотеки для юнацтва; О. Ю. Зайцеву – провідного бібліотекаря Стаханівської ЦРБ Луганської області; Т. М. Забірко – бібліотекаря Северодонецької центральної міської бібліотеки для юнацтва Луганської області. Вони отримали цінні призи. Колектив бібліотеки зумів створити справжні, по-домашньому доброзичливі умови для учасників змагань. Відчувалося, що такі заходи проходять тут нерідко, і досвід у працівників великий.

У рамках програми семінару були проведені виїзні заняття у Макіївській бібліотеці-філії № 20 для юнацтва Макіївської міської ЦБС, Харцизькій ЦМБ та бібліотеці-філії № 18 Донецької міської ЦБС для дорослих.

Кожен учасник семінару отримав у подарунок видання, надруковані у Донецькій обласній бібліотеці для юнацтва, – біобібліографічні нариси, інформаційні дайджести, бібліографічні покажчики, буклети, пам’ятки, а головне – ознайомився з узагальненим кращим досвідом роботи бібліотек в даному напрямку.


* * *


Сьогодні в Україні відбувається становлення нової системи громадянської освіти та виховання, орієнтованої на входження до світового освітнього простору. Бібліотеки, що обслуговують молодь, успішно інтегруються до цієї системи, привносячи до неї власні творчі знахідки, оригінальні форми, інноваційні технології.

Бібліотеки не просто виконують роль посередника між навчальними закладами, державними установами та громадськими організаціями, які опікуються громадянським вихованням молоді, а й стають творчими лабораторіями, де генеруються нові ідеї та консолідуються зусилля всіх зацікавлених сторін.

27 травня 2008 року в Херсонській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Б. Лавреньова було проведено семінар-практикум для працівників юнацьких структурних підрозділів централізованих бібліотечних систем області «Інтеграція бібліотек в сучасну систему громадянського виховання молоді».

У семінарі-практикумі брали участь начальник управління культури і туризму облдержадміністрації Н. В. Федотова, заступник директора з наукової роботи Державної бібліотеки України для юнацтва Т. П. Сопова, науковий співробітник відділу новітньої історії обласного краєзнавчого музею І. К. Балацька, старший науковий співробітник відділу етнографії обласного краєзнавчого музею В. І. Кисіль, керівництво і кращі фахівці Херсонської обласної бібліотеки для юнацтва ім. Б. Лавреньова.

Учасники семінару обговорили інноваційні аспекти в діяльності бібліотек, спрямованій на громадянське виховання молоді, обмінялися досвідом практичної роботи, познайомилися з ходом реалізації обласної акції «Свіча пам’яті», присвяченої 75-м роковинам Голодомору 1932 – 1933 років, на Херсонщині.