Інформаційний вісник
| Вид материала | Урок |
- Інформаційний вісник, 5342.01kb.
- Інформаційний вісник, 993.03kb.
- Бібліосвіт державна бібліотека України для юнацтва Інформаційний вісник 1 (21)’2007, 868.75kb.
- Інформаційний вісник, 150.85kb.
- Інформаційний вісник, 1072.15kb.
- Інформаційний вісник, 1081.07kb.
- Інформаційний вісник, 1100.75kb.
- В «україні» оселився «азійський тигр», 28.01kb.
- Сумський державний університет. Бібліотека. Довідково-інформаційний відділ, 83.1kb.
- Проект „Вартові демократії: медіа проти корупції" Електронний інформаційний бюлетень, 898.95kb.
Урок толерантності
...що поєднує усіх і дає право на
індивідуальність
Є. Кулик, методист ДБУ для юнацтва
Я хочу, аби Ви уявили себе алхіміками і пізнали таїнства перетворення. Алхімія – це мистецтво вдосконалення речовини через перетворення металів на золото і вдосконалення людини шляхом створення еліксиру життя.
Спробуємо у бібліочечній лабораторії, використовуючи звичайні, доступні кожному компоненти, відтворити нову, актуальну у наш час формулу перетворення іржавого заліза на справжнє золото. Якщо за «золото» прийняти наше гарне самопочуття, передусім здорові нерви, наші дружні стосунки з оточенням, вміння легко вирішувати свої проблеми, то чудодійним «філософським каменем», що допоможе нам у перетворенні, є толерантність. Пропоную розглянути більш детально природу цього каменю, а також чинники, які можуть зменшити, або навіть знищити його силу.
Усе в житті змінюється – і світи, і народи, і філософії буття. Єдине, що не підвладне часу, що проходить крізь час, трансформуючись, змінюючи свою форму, але залишаючись вірним своїй сутності, – вічні загальнолюдські цінності. Людяність, справедливість, добро, чесність, любов... Сюди ж ми можемо віднести і цінність, яка допомогла знайти компроміс протестантам і католикам після кривавої Варфоломієвої ночі, яка жила в серцях індепендентів і левелерів, яка надихала Конфуція, Солтмарша, Вольтера, Сковороду, Толстого, Вернадського, Ганді, Кінга. Значний брак саме цієї цінності у ХХ столітті призвів до того, що людство окрім значних досягнень у галузі науки і техніки продемонструвало ще й величезний потенціал руйнації – дві світові війни, постійні збройні конфлікти, геноциди, екологічні катастрофи.
Саме ця цінність так необхідна нам сьогодні в час швидкого розвитку комунікацій, інтеграції і взаємозалежності, дедалі більшої мобільності, масштабних міграцій населення. Сучасні дослідники людських взаємин називають її толерантністю.
Толерантність – історичний феномен який є однією з умов еволюційного розвитку людства. Вона виникла на основі інстинкту самозбереження і поступово набула статусу цінності і норми.
Сучасні уявлення про толерантність, а точніше, визнання її умовою зміцнення миру і захисту від несправедливості, базуються на дослідженнях філософів XVI – XVII ст., які виступали проти «терпіння нетерпимості» та жорстоких релігійних зіткнень (Варфоломієва ніч, кромвельський період англійської історії). Найпослідовнішим критиком фанатизму і захисником толерантності був Вольтер. Саме йому приписують вислів: «Я не згоден з вами, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку». У цьому афоризмі – класична теорія толерантності.
Важливим результатом діяльності філософів, і передусім Вольтера, стало визнання толерантності загальною цінністю і основним складником миру і згоди між релігіями, народами і різними соціальними групами. Через одинадцять років після смерті Вольтера, 26 серпня 1789 р., у Франції було прийнято Декларацію прав людини та громадянина, що проголосила на увесь світ свободу думки та слова, за визнання яких боровся Вольтер. Ця декларація – передвісниця сучасних декларацій, зокрема Загальної декларації прав людини (1948 р.).
Завдяки зусиллям ЮНЕСКО протягом останнього десятиліття поняття «толерантність» стало одним із найважливіших міжнародних термінів. «Декларація принципів толерантності», затверджена резолюцією 5.61 Генеральної конференції ЮНЕСКО від 16 листопада 1995 р. пояснює сутність толерантності, її особливості, значимість.
У Статті 1 Декларації зазначено, що толерантність – це повага, сприйняття та розуміння всього різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.
Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.
Виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціально неприйнятного, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Воно означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке ж право за іншими.
Згідно документів ООН і ЮНЕСКО, навчання культурі миру означає побудову і розвиток соціальних відносин, в основі яких лежать свобода, справедливість, терпимість, солідарність, відмова від насилля, а усі конфлікти вирішуються шляхом діалогу і ведення переговорів.
Проводячи уроки толерантності серед юнацтва, часто стикаєшся з висловлюваннями: «Толерантність – іншомовне слово, іншої культури, це абсолютно чужа для нас цінність, нам вона не потрібна»; «Толерантність – це невтручання, інертність, «пофігізм», це пряма стежка до байдужості, а що може бути гірше»; «Поняття толерантність з’явилося у нас разом з Макдональдсом, вихвалянням американського типу життя і іншими цінностями, що нищать нашу культуру». З подібними твердженнями можете зіткнутися і Ви, обговорюючи тему толерантності у своєму колі. Так, дійсно, «толерантність» – слово іншомовного походження, яке буквально перекладається як «терпимість», але цей буквальний переклад не передає усієї сутності цього поняття, адже на сьогодні ми вкладаємо у нього значно більший зміст.
Термін дуже багатогранний, і вигадали його, як ми з вами можемо судити з історії, не американці.
«Нетерпимі часто платять дорого за те, що терплячим дістається безкоштовно», – говорять французи. «Якщо у трьох одна мета, вони землю перетворять на золото, якщо ж мета різна, вони золото перетворять на порох», – говорять услід китайці. «За терпіння дасть Бог спасіння», – вважають українці. Араби запевняють: «Мир існує для людини – людина для миру». «Сварка до добра не доведе, усяка сварка гарна мировою», – підтримуютьїх росіяни. Індійці запевняють: «У людини, яка живе заради інших, навіть коротке життя буде сповнене щастям». Індонезійці впевнені: «Любов людини до людини – це повноводе і прозоре джерело, води якого очищують усе, чого торкаються».
Ці прислів’я створені в різні часи, різними народами, які належать до різних світів, культур, релігій, але усі вони закликають до згоди, до терпіння, до миру.
Українська мова теж багата на теплі, милозвучні, більш зрозумілі нам слова, що мають безпосереднє відношення до толерантності – терпіння, повага, підтримка, милосердя, чуйність, співчуття, любов, розуміння тощо.
Також, говорячи про Декларацію принципів толерантності, я наголошувала, що толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання, або «пофігізм», ні, це активна життєва позиція, що базується на визнанні прав та свобод людини.
В розвиток толерантності зробили внесок не лише зарубіжні дослідники, а й наші співвітчизники: Володимир Вернадський, Григорій Сковорода та ін.
Пропоную розглянути, як працює толерантність на практиці, для цього ми розглянемо кілька типових моделей толерантної поведінки.
а) Я старший або «вищий» у відношенні до того, хто молодший або «нижчий» за мене (за соціальним чи професійним рівнем). Тут моя толерантність виражається у здатності бачити особливості кожного, навіть, у прихованій формі, в умінні тактично відмічати недоліки чи слабкості, не втрачати контроль над собою і не чинити помсту.
б) Я молодший («нижчий» за соціальним статусом чи професійним рівнем). У цьому випадку моя толерантність виявляється у повазі, розумінні і визнанні субординації.
в) Ми рівні. Тут відносини толерантності спираються на співпрацю, рівновагу між самоповагою і повагою до інших.
г) Я і моє оточення (матеріальні і житлові умови, здоров’я, харчування, усі ситуації, що можуть впливати на емоційний стан). Тут толерантність полягає у вмінні бути мужнім, терплячим, рішучим, щоб подолати труднощі.
Аби навчитися жити за законами миру недостатньо просто їх знати і формально розуміти, дуже важливо, щоб у кожному суспільстві, в кожній культурі толерантність набула свого культурного змісту.
Так, англійці ототожнюють толерантність з готовністю бути поблажливим, араби – з милосердям і всепрощенням, росіяни – з протидією нетерпимості. Що ж таке толерантність у дусі українців? Щоб відповісти на це питання, згадаємо основні риси українців як нації.
Багато дослідників стверджують, що українці вирізняються своєю працелюбністю, потягом до освіти, мужністю, здоровим оптимізмом, повагою до старших поколінь, гостинністю. Нам початково не притаманна агресія до представників інших націй, релігій, культур. Але притаманні нам інші умовно негативні риси – адаптивність і здатність до пристосування. В умовах розвитку комунікацій, інтеграції України до ЄС нам, українцям, дуже важливо зберігати національну культурну ідентичність (адже однією з характерних особливостей толерантної людини є знання самого себе, власних переваг і недоліків), пам’ятати, хто ми, чиї нащадки, у що ми віримо, яких традицій дотримуємося, – і не цуратися переймати кращий досвід у інших народів.
Толерантність дуже важлива для України не лише із загальнолюдської, а й з економічної точки зору, для підвищення якості сучасної економіки. Соціально-економічний розвиток нашої країни багато в чому залежить від успішного формування культури ведення переговорів, мистецтва пошуку компромісів, продуктивної конкуренції між різними фінансово-промисловими групами, сферами малого і середнього бізнесу в умовах модернізації економіки України. У сфері економіки дуже чітко проявляється прагматична функція толерантності як соціальної норми, що визначає баланс інтересів конкуруючих сторін. Наприклад, під час переговорів будь-які прояви інтолерантності чи просто неготовність до толерантності ведуть до провалу.
Висновок напрошується сам собою: толерантність у дусі українців – це знання себе і вміння вести діалог з метою розширення власного досвіду. Дослідники виділяють кілька рівнів толерантності:
– цивілізаційний (толерантність до різних культур та цивілізацій);
– міжнародний (співпраця, мирне співіснування держав);
– е тнічний (терпимість до іншого способу життя, інших звичаїв, традицій, думок, ідей тощо);
– соціальний (партнерство між різними соціальними групами суспільства);
– індивідуальний (толерантність до іншої особистості).
Щоб створити атмосферу толерантності на вищих рівнях, її требя сформувати на рівні індивідуальному. Якщо ми прагнемо позбутися інтолерантності в міждержавних стосунках, нам перш за все необхідно вирішити проблему нетерпимості у міжособистісних взаєминах людей.
Зазирніть в очі дитині: якого б кольору, величини, розрізу не були ці очі, – вони випромінюють добро. Усі люди народжуються різними, але в кожному неодмінно закладено щось хороше. Людина не народжується фашистом, нацистом, ксенофобом чи вбивцею, усе це їй нав’яжуть потім і, мабуть, далеко не в толерантному середовищі.
Надзвичайно важливо, щоб фундамент толерантності було закладено в дитинстві, бо чим старша людина, тим важче їй змінювати свою ідентичність. Діти і молодь – люди майбутнього: у них свій стиль, манери спілкування, своє мислення, вони несуть в життя свої норми. Було б добре, щоб однією з цих норм була толерантність. Але поки що реальність не дуже обнадіює. За даними соціологічного опитування Державного інституту розвитку сім’ї та молоді, у червні 2007 р. лише 18 % молоді вважало, що більшості людей можна довіряти. Дедалі помітнішими стають маргінали, розвиваються антисемітські настрої, поширюється ксенофобія. А це, зрештою, питання не тільки іміджу країни, а й безпеки кожного із громадян.
Де ж шукати толерантність сучасним українським дітям і молоді?
Школою ненасилля, свободи, толерантності, перш за все, мають бути освітні заклади та бібліотеки.
Бібліотеки – одні з найдавніших культурних інститутів людства, що в процесі свого існування безліч разів трансформувалися (змінювали форми документів, функції та завдання), але ніколи не припиняли свого існування. Можливо, так склалося тому, що вони зберігають, акумулюють і передають вічні духовні цінності від одного покоління до іншого. От і нещодавно ми говорили про трансформацію бібліотеки зі звичайної книгозбірні в потужній інформаційний центр. А сьогодні ми повинні сказати ще й про те, що бібліотека – це територія толерантності, своєрідна школа спілкування, адже сюди може прийти кожен, незалежно від соціальної належності, національності, релігійних поглядів, належності до певної культури, і почуватися повноцінним і рівним. Саме бібліотека має можливість толерантно розповідати про різні культури, народи, релігії, звичаї та традиції, а також сприяти міжчасовому (адже в бібліотеці зібрано документальні носії, створенні задовго до нашого існування) та міжнаціональному спілкуванню, а також спілкуванню представників різних груп. Наприклад, у Державній бібліотеці України для юнацтва (далі – ДБУ для юнацтва) створено електронний ресурс «Толерантність» (ссылка скрыта), мета якого – дати юнацтву та молоді можливість запропонувати свої «рецепти» вирішення соціальних конфліктів, обговорити наболілі теми молодіжного середовища, сприяти у виборі толерантної моделі поведінки на основі обробки отриманої інформації.
Аналізуючи праці різних дослідників, присвячені вихованню толерантності, розглянувши характеристики толерантної особистості, можна виділити кілька основних напрямків, що будуть доцільними під час планування діяльності, спрямованої на виховання толерантності у дитячому та молодіжному середовищі.
1. Поширення правових знань. Правова освіта – основа виховання толерантності, адже толерантність означає добре знання закону, що захищає право людини на індивідуальність. Досвід подібної роботи вже має Волинська ОЮБ на базі якої діє Школа правових знань (br.iatp.org.ua/school.phpl). Хмельницька ОЮБ реалізує обласну програму правової освіти населення, у Луганській ОЮБ діє комплексний план «Уроки права – уроки життя», а у Миколаївській ОЮБ – «Право і ми». Діти можуть познайомитися зі своїми правами на сайті Національної бібліотеки для дітей у рубриці «Твої права». Яскравий і цікавий інформаційний ресурс (http:// www.kidrights.kherson.ua) пропонує Херсонська обласна бібліотека для дітей, а от у Житомирській обласній бібліотеці для дітей діє просвітницька програма з виховання правової культури «Світ навколо тебе».
2. Орієнтація людини на вивчення себе. Толерантна людина повинна знати свої переваги і недоліки, щоб у власних помилках не звинувачувати інших, не перекладати на них відповідальність, а працювати над собою. Наприклад, у ДБУ для юнацтва діє психологічний клуб «Пізнай себе», мета якого допомогти молоді краще зрозуміти, якою є сучасна людина, що спонукає її до дії, як використовувати знання для самореалізації тощо. У Тернопільській ОМБ діє служба психологічного консультування «Магнолія».
3. Поширення інформації, що сприяє пізнанню культурної спадщини, глибокому, всебічному дослідженню свого коріння (це необхідно, щоб розуміти, знати свій народ і вміти достойно презентувати його представникам інших націй). Так, у кожній обласній бібліотеці для юнацтва активно ведеться краєзнавча робота, у деяких реалізовуються комплексні програми на допомогу краєзнавчій освіті та патріотичному вихованню молоді: «Моя мала Батьківщина» у Черкаській ОЮБ ім. В. Симоненка, «Надії майбутнього» у Донецькій ОЮБ. Тернопільська ОМБ видає серію бібліографічних покажчиків «Молоді про славетних людей Тернопільщини», Житомирська ОЮБ запланувала видання інформаційно-бібліографічних покажчиків «Любіть Україну».
4. Інформування молоді про культури інших народів, про інші світи, інші світогляди. Досвід роботи у цьому напрямку має ДБУ для юнацтва, відвідувачі якої можуть познайомитися з різними країнами світу, прочитати кращі зразки світової літератури мовою оригіналу, опанувати англійську, німецьку, французьку, іспанську мови, скориставшись послугами відділу літератури іноземними мовами. Одним із напрямків роботи відділу є співпраця з культурними центрами зарубіжних країн: Французьким культурним центром, Британською Радою, бібліотекою Гете-інституту, культурним центром Польщі, Американським інформаційним центром, культурним центром Японії. Завдяки благочинній діяльності цих організацій фонд бібліотеки безкоштовно поповнюється книгами та періодичними виданнями на іноземних мовах, а спільні заходи сприяють популяризації історії, культури та сьогодення зарубіжних країн. Щороку у ДБУ для юнацтва проходять виставки робіт молодих митців Росії, Литви, Грузії, Кореї, Франції. А скориставшись електронними ресурсами бібліотеки, відвідувачі можуть здійснити віртуальні подорожі Францією та Польщею.
5. Організація міжнаціонального спілкування молоді. Наразі досвід подібної роботи має теж тільки Державна бібліотека України для юнацтва, яка спільно з Академією духовної єдності народів світу за участю Міжнародного дитячого фонду «Вундеркінд» (Грузія) провела конкурс «Що я знаю про Грузію». У конкурсі прийняли участь 1224 учні з України; шестеро переможців відвідали Грузію. Аналогічний конкурс пройшов і в Грузії; його переможці відвідали Україну і побували в Державній бібліотеці України для юнацтва, де їм було вручено нагороди.
Щороку, починаючи з 1998 р., ДБУ для юнацтва спільно з Управлінням у справах національностей та міграції Київської міської держадміністрації проводить конкурс «Квітни мово, зірнице слова», під час якого молоді люди, представники різних національностей (у останньому конкурсі участь брали поляки, вірмени, німці, литовці, естонці, курди, греки, старообрядці-липовани, гагаузи, грузини), можуть продемонструвати літературні твори рідною мовою, національні танці, пісні.
6. Поширення інформації, що сприяє врегулюванню конфліктів між представниками різних соціальних груп усередині країни. Нині бібліотеки приділяють особливу увагу цьому напрямку. Поточного року започатковано реалізацію комплексних програм на допомогу соціалізації людей з обмеженими можливостями у Донецькій ОЮБ «Крок назустріч», Луганській ОЮБ «З відкритим серцем» (соціально-психологічна підтримка молоді з обмеженими можливостями), «Ти у світі не один» (соціально-психологічна адаптація підлітків з особливими потребами), Миколаївській ОЮБ «Милосердя» та Тернопільській ОМБ «Обласна бібліотека для молоді – читачам з обмеженими можливостями». Комплексна програма на допомогу гендерній освіті молоді діє у Черкаській ОЮБ ім. В. Симоненка. Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва може поділитися досвідом сприяння порозумінню батьків та дітей (у бібліотеці створюється банк даних «Батьки і діти», серед дорослих поширюються інформаційні матеріали щодо виховання дітей, організації дитячого читання, спільного проведення дозвілля). Львівська обласна бібліотека для юнацтва реалізує бібліотерапевтичну авторську програму естетичного розвитку дітей з вадами зору «Дотик».
Які ж форми, методи роботи будуть ефективними, доцільними і дійсно сприятимуть формуванню толерантності?
Бібліотека, як жоден з інших культурних закладів, має можливість індивідуальної роботи з людьми, адже безпосередній контакт читача і бібліотекаря (за умови компетентності останнього) може стати початком плідної співпраці. У процесі індивідуальних бесід – під час запису у бібліотеку, під час вибору літератури – можна визначити освітній та культурний рівень відвідувача, його потреби, проблеми, індивідуально-психологічні особливості тощо. Ця інформація допоможе бібліотечному фахівцю обрати тактику подальшої роботи: визначитися з формуванням відповідного кола читання, з тим, які інформаційні ресурси краще порекомендувати, які бібліотечні заходи запропонувати відвідати.
Для безпосереднього привернення уваги молодого читача до теми толерантності, щойно він переступить поріг бібліотеки, доцільно використати деякі форми виставкової роботи. Добре було б оформити стіни приміщення бібліотеки яскравими постерами (плакатами) «Толерантність – це...», що демонструють різні прояви толерантності, а також плакатами зі словесними поясненнями терміну «толерантність» (лаконічні, влучні вислови відомих людей, або самих же відвідувачів бібліотеки). Їх можна розміщувати у тих місцях, де читачі чекають на виконання замовлень, до того ж змінювати плакати кожного тижня.
Коли сформується коло зацікавлених читачів, можна вдатися до більш складних форм групового та фронтального обслуговування: диспути, лекції, форуми, колективні читання, круглі столи, рольові ігри, прес-конференції, уроки взаєморозуміння, аукціони милосердя тощо. Вдале поєднання усіх цих форм бібліотечного обслуговування неодмінно має дати позитивний результат. Та хочеться додати, що найефективнішою формою роботи не прописаною в підручниках, посадових інструкціях є, насамперед, наш власний приклад толерантної поведінки. Бо хто ж як не ми, представники культурно-просвітницького центру, можемо кожним словом, рухом, жестом показати людині, що, зайшовши до нас, вона потрапила на територію толерантності, де усі читачі різні, але абсолютно рівні. А потрапивши на чиюсь територію, людині, як правило, хочеться бути прийнятою в те середовище, з яким вона стикнулася, і, побачивши приклад толерантності, відвідувач підсвідомо спробує його наслідувати. Як би не була налаштована людина, вона неодмінно відгукнеться і відкриється назустріч добру.
І наостанок, пригадалися слова доброї, «сонячної» людини, відомого українського поета Павла Тичини, написані ним у минулому столітті. Його ліричний герой в одному з віршів, просить: «Благословіть, мати, зілля шукати. Шукати зілля на людське божевілля». Сьогодні ми маємо це цілюще зілля, паростки якого є в кожному з нас, але їх потрібно доглядати, плекати, живити, щоб вони дали плоди миру і терпимості.
З досвіду роботи