1. Розвиток краєзнавства як спеціальної галузі знання

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3

59. Краєзнавство у навчальному процесі (на уроках історії, факультативних заняттях).

Краєзнавство на уроках історії.

З 1992/93 навч. років у 5-х класах загальноосвітніх шкіл України вивчається навий курс "Рідний край".

В шкільній програмі з історії України передбачено вивчення історії країни з стародавнього часу до наших днів. Це створює можливість для широкого вивчення місцевої історії. Уже в учнів молодших класів формується система знань з історії рідного краю, його місце та значення в історичному розвитку нашої Батьківщини. Вивчення рідного краю проводиться на базі загального курсу історії України і в тісному зв'язку з ним. Матеріал з кр-ва вивчається паралельно з відповідними темами з курсу історії України на спеціально виділених уроках або шляхом включення окремих питань (елементів) в уроки загального курсу. Питання про доцільність використання цього матеріалу в тій чи іншій темі, характер його залучення вирішується учителями, виходячи з конкретного змісту матеріалу краєзнавства.

Урок - основна форма навчання, і тому важливо відібрати та систематизувати краєзнавчий матеріал для уроків.

Типи уроків з краєзнавства можуть бути різними:

на одному з них будуть використовуватись переважно археологічні матеріали,
на другому - етнографічні,
на третьому - фольклорні і т. п.

Форми залучення краєзнавчого матеріалу на уроках історії можуть бути різними, починаючи від використання краєзнавчих прикладів для оживлення матеріалу, до проведення спеціальних, повністю заснованих на краєзнавчих матеріалах уроків. Уроки слід проводити або на певних пам'ятках історії та культури, або в місцевому краєзнавчому музеї. Уроки-екскурсії можна проводити з археології, етнографії, мистецтвознавству при наявності тих чи інших музейних матеріалів. Урок-екскурсія, на відміну від екскурсії, має всі атрибути уроку - перевірка домашнього завдання, викладення нового матеріалу, закріплення нових знань. В практику ввійшли і виїзні уроки співробітників музею в школі. При наявності необхідних матеріалів у шкільних музеях уроки доцільно проводити в них. Викладати нові дані на такому уроці можуть і учні з числа активістів.

Учні краще засвоюють матеріал за допомогою дотику. Дотик доповнює зорову інформацію. Тому слід вводити копії, дублікати яких діти можуть взяти в руки.

Напередодні екскурсії слід провести настановчу бесіду, під час якої учням повинні бути дані завдання для самостійної роботи в музеї; нагадати про те, що вони повинні принести з собою зошити для записів і замальовок. Для самостійних робіт учням можна запропонувати, наприклад, такі завдання:

Замалювати 2-3 найважливіших, з їхньої точки зору, знарядь первісних людей.
Записати та запам'ятати основні стоянки або селища, городища, групи курганів, що знаходяться на території краю.
Замалювати орнамент давнього посуду.
Знайти в музеї і назвати не менше трьох винаходів первісної людини, якими ми користуємося до сих пір.

Урок-екскурсія дає великий ефект для вірного розуміння історії. Конкретизуючи і уточнюючи уявлення учнів, такі уроки збуджують інтерес до краєзнавства і допомагають вчителю в подальшому відібрати з бажаючих необхідну кількість ентузіастів краєзнавства і організувати з ними факультативне заняття і гурткову роботу.

Факультатив.

Велику роль в активізації історико-краєзнавчої роботи в школі відіграють факультативні заняття. Факультативи доцільно будувати спеціалізовано, в залежності від особливостей місцевих пам'яток історії та культури. Наприклад, в областях, містах, районах, де є в значній кількості пам'ятки архітектури, факультатив можна провести на гему: "Архітектурні пам'ятки нашого краю". В залежності від специфіки краю можна проводити і факультативи з частковим залученням місцевого краєзнавчого матеріалу, що ілюструє загальноісторичні дані. В процесі практичних занять на факультативі слід звернути особливу уваги на вироблення практичних навичок в учнів по збору місцевого краєзнавчого матеріалу.

Конкретна методика проведення факультативу визначається вибором профілю для шкільного дослідження. Найбільш перспективним для розвитку факультативів є переважний розвиток порівняно вузьких спеціальних курсів, які не дуже великі за обсягом матеріалу, що вивчається, але на які разом з тим підводиться достатня кількість годин і які таким чином мають значні можливості для поглиблення знань і розвитку творчої самостійності до занять історією.

60. Кр-во у позакласній роботі.

Форми позакласної та позашкільної роботи з краєзнавства:

Масова краєзнавча робота включає в себе такі організаційні форми: проведення екскурсій,- походів, експедицій, вечорів, олімпіад, вікторин, конференцій, бесід, ігор (ділових та розумових), позакласного читання, діяльність шкільних краєзнавчих куточків та музеїв.
Серед групових форм слід відзначити роботу шкільних гуртків, лекторіїв, видання рукописних книг, стінгазет, бюлетенів.
Індивідуальна робота включає в себе читання літератури (спеціальної та художньої) по історії краю, роботу в архівах, музеях, написання робіт (виступів, лекцій, рефератів), виготовлення фотодокументів, наочного приладдя тощо.

Найбільш поширеними і доступними є масова і групова форми краєзнавчої роботи, які тісно пов'язані одна з одною і часто переплітаються.

Методика позакласної і позашкільної історико-краєзнавчої роботи визначається загальними курсами методики позакласної та позашкільної роботи і спеціальними посібниками з методики історико-краєзнавчої роботи в школі.

Однією з найбільш ефективних форм позакласної краєзнавчої роботи в школах є шкільні гуртки.

Вони дозволяють вести цілеспрямовану і систематичну роботу, грунтуючись на тих знаннях з історії рідного краю, які одержали учні на уроках. Гурток може бути загальнокраезнавчим або спеціалізованим.

Необхідно також використовувати туристичну роботу з тим, щоб кожен туристичний похід мав мету, важливу в очах учнів. Найбільш ефективне спеціалізоване краєзнавство - з археології, етнографії, мистецтвознавства тощо.

Організовуючи позакласну роботу з учнями, передусім слід визначити перспективу цієї роботи.

Велику роль в організації перспектив позакласної та позашкільної роботи з учнями та залученні їх до охорони пам'яток історії та культури може зіграти археологія.

Заняття археологією поза класом і школою відкривають широкі можливості для прищеплення елементарних навичок наукового дослідження, розвитку самостійності, трудового виховання.

Будучи тісно пов'язана з викладанням історії, ця робота може бути почата вже в 5 класі, а потім повинна співвідноситись з вивченням систематичного курсу історії України.

На першому ж занятті перед членами гуртка ставиться загальна задача - брати участь в археологічних розкопках, вести самостійні наукові дослідження. Намічаються і більш конкретні задачі: вивчити основи археології, мати уяву про всі види археологічних пам'яток. Підкреслюється, що археолог повинен уміти фотографувати, креслити, малювати, знати топографію, геологію, етнографію. Закінчивши загальне знайомство з основами археології, члени гуртка переходять до вивчення археологічних пам'яток краю. Заняття переноситься в краєзнавчий музей з метою вивчення найважливіших музейних експонатів.

Засвоївши музейний матеріал та літературу з теми, кожен член гуртка робить в музеї доповідь з певного питання, проводить екскурсію з членами гуртка. Учні знайомляться з принципами експонування матеріалу, оформлення стендів, вітрин тощо.

Кабінетна і музейна робота гуртка має мету підготувати учнів до самостійних археологічних експедицій. Результати кабінетної роботи гуртка підводяться на тематичному вечері.

Таким же чином може бути організований гурток по вивченню етнографії, фольклору, архітектури тощо. І тут важливу роль відіграє постановка перед учнями конкретної мети -самостійної участі в наукових дослідженнях. Досвід показує, що високі педагогічні результати досягається там, де робота історичних гуртків проводиться на краєзнавчій основі, спрямована на поглиблене вивчення історії області в цілому або окремих місцевих об'єктів: підприємства, села, міста.

Формою масової історико-краєзнавчої роботи в школах є клуби і товариства юних істориків.

В цих об'єднаннях, як правило, діють різноманітні секції та групи: юних істориків, археологів, архітекторів.

Заслуговує на увагу, наприклад, досвід роботи історичного товариства "Літописець" Новгород-Сіверської школи-інтернату Чернігівської області. Воно було створено на початку 70-х рр. Під керівництвом вчителя історії І. К. Коломийця. Подібні історичні товариства (клуби) створені в кожній області.

61. Кр-во у позашкільній роботі.

Форми позакласної та позашкільної роботи з краєзнавства:

Масова краєзнавча робота включає в себе такі організаційні форми: проведення екскурсій,- походів, експедицій, вечорів, олімпіад, вікторин, конференцій, бесід, ігор (ділових та розумових), позакласного читання, діяльність шкільних краєзнавчих куточків та музеїв.
Серед групових форм слід відзначити роботу шкільних гуртків, лекторіїв, видання рукописних книг, стінгазет, бюлетенів.
Індивідуальна робота включає в себе читання літератури (спеціальної та художньої) по історії краю, роботу в архівах, музеях, написання робіт (виступів, лекцій, рефератів), виготовлення фотодокументів, наочного приладдя тощо.

Найбільш поширеними і доступними є масова і групова форми краєзнавчої роботи, які тісно пов'язані одна з одною і часто переплітаються.

Позашкільна робота, як правило, переноситься на базові підприємства - дитячі туристичні станції, палаци дітей та юнацтва, музеї, наукові інститути.

Вищою формою організації краєзнавчої роботи є історичне товариство (клуб) учнів, яке називають часто "Малою академією наук" (МАН) і т. п. Нерідко таке товариство (клуб) має свій девіз, статут, членські внески, білети, емблему та форму. Як правило, такі товариства (НТУ - наукові товариства учнів) організуються при палацах дітей та юнацтва. Деякі з гуртків (клубів, товариств) ведуть самостійні дослідження, інші обмежуються загальним знайомством з тією чи іншою наукою (археологією, етнографією, палеографією і т.п.). Перші працюють, як правило, при палацах дітей та юнацтва, державних краєзнавчих музеях, університетах, педінститутах, обласних дитячих туристичних станціях і т.п. їх називають вже не гуртками, а клубами дослідників, науковими товариствами учнів. Головне завдання цих клубів і товариств - це пошуки пам'яток історії та їх охорона. Наприклад, в Кримській області з 1963 р. функціонує Мала Академія наук "Искатель".

Гуртки іншого напрямку, як правило, комплектуються з учнів 5-7-х класів. Обсяг матеріалу, що вивчається в цих гуртках, можна обмежити, наприклад: вивченням основ історичних наук (проведення екскурсій до краєзнавчого музею, походи до археологічних, архітектурних пам'яток з метою загального знайомства з ними). Гуртківці можуть брати участь в роботі археологічної експедиції, вести самостійні пошуки пам'яток.

Організовуючи роботу учнів по охороні пам'яток, важливо не тільки наглядати за збереженістю відомих пам'яток, але й вести нагляд за земляними роботами на території свого міста, району чи селища. Для цього вся територія міста чи району може бути розділена на зони, за кожною з яких закріплюється "інспектор" клубу, гуртка або НТУ. В його завдання входить облік всіх земляних робіт в зоні та нагляд за ними. На допомогу інспектору необхідно виділити патруль з учнів. Якщо патрульний бачить, що земляні роботи відкрили давні поховання або якусь іншу археологічну пам'ятку, то вони терміново сповіщають про це керівництво будівництва і доповідають у свій штаб.

Особливий нагляд потрібний за відомими пам'ятками. За кожною з них наглядає спеціальний "інспектор", головним завданням якого є охорона пам'ятки. Робота гуртка має мету підготувати учнів до самостійних наукових експедицій.

62. Польові роботи з історичного краєзнавства.

Важливий етап діяльності гуртків - участь у роботі наукових експедицій. Така можливість є майже в кожній школі. Масштаби польових досліджень в останні десятиліття настільки великі, що майже в усіх кутках країни можна бачити експедиції (археологічні, етнографічні, палеографічні і т. п.).

Наступний більш відповідальний етап польових робіт гуртка - самостійна розвідка окраїн свого населеного пункту, міста, села. Мета цих польових робіт полягає в знайомстві з уже відомими пам'ятками історії та культури і їх вивченні. Наступним, ще більш складним етапом роботи гуртка є самостійна шкільна наукова експедиція. Основне завдання археологічних експедицій учнів - розвідка, пошук та охорона пам'яток. Але це, звичайно, не значить, що гурток не повинен вивчати методи наукових розкопок та методи фіксації археологічних матеріалів. Передусім необхідно точно зафіксувати глибину і порядок залягання археологічних матеріалів, сфотографувати розрізи нашарувань з прикладанням масштабної лінійки. Знахідки з поверхні потрібно брати по квадратах, як при розкопках, упаковувати їх окремо (по квадратах, з етикеткою, ярликом, де вказується назва пам'ятки, номер квадрата, кількість знахідок і т. п.) Ярлички пишуть тільки простим олівцем (він не розмивається). Один екземпляр ярличків згортається і вкладається в пакет зі знахідкою. На самому пакеті пишеться тільки номер пакета (ярличка). Кераміку та органічні матеріали потрібно загортати окремо від виробів з каменю. Після доставки знахідок в табір експедиції вони миються, сушаться (але не на сонці), шифруються і заносяться до опису. На кожній знахідці пишеться два номери у вигляді простого дробу: в чисельнику номер знахідки або її назва, в знаменнику - номер знахідки за описом. Всі інші дані заносяться детально до опису. Аналогічні методи роботи в етнографічних, архітектурних та інших пошукових експедиціях учнів. Повна обробка матеріалів проводиться після повернення з експедиції. Всі знахідки належить здати в державний музей. В шкільному музеї їх можна залишати тільки з дозволу начальника наукової експедиції НАН України.

Кількісний склад експедиції може доходити до 15-20 чол. Якщо її склад перевищує 15 чол., то вона ділиться на загони до 6-7 чол. кожна. На чолі загону призначається командир. Командири разом з начальником експедиції утворюють раду експедиції, її вищій орган. Рада назначає чергування, розподіляє вахти, доручення, планує щоденні роботи. Вахта при наявності значного числа учнів може бути цілодобовою, придає особливий романтичний колорит експедиційному життю, піднімає відповідальність, виховує почуття товариства. Будь-який похід чи експедиція учнів - це, передусім, рух, знаходження в дорозі, в поїзді або на теплоході. Все це вимагає чіткої організованості колективу, учасників експедиції.

В поході, окрім несення чергування, строго за розкладом проводяться заняття з усіма гуртківцями. На цих заняттях розбираються практичні питання експедиційної роботи, наприклад, ведення запису фольклору, складання креслень та планів, замальовок. Для підведення підсумків роботи гуртка та залучення зацікавленості до його роботи з боку всіх учнів школи проводяться вечори та конференції.

63. Шкільний музей.

Як правило, на базі матеріалів, знайдених в результаті експедиційно-туристичної роботи створюється шкільний музей. Створення шкільного краєзнавчого музею - вищий ступінь краєзнавчої роботи в школі. Шкільний краєзнавчий музей - це центр краєзнавства і показник роботи школи з даного питання (організаційний центр краєзнавчої роботи в школі).

Положення про шкільний краєзнавчий музей було затверджено у серпні 1974 р. Згідно з положенням, музей - це одна з форм розвитку творчої самодіяльності і громадської активності учнів в процесі збирання, впорядкування, оформлення і пропаганди матеріалів -джерел з історії та суспільствознавства, історії природи і суспільства, які мають виховну і науково-пізнаваньну цінність.

Мета і завдання музею - сприяти формуванню в учнів патріотизму, розширенню їхнього світогляду і вихованню пізнавальних здібностей, розвитку суспільно-політичної активності, виробленню практичних навичок науково-дослідницької роботи, вдосконаленню навчально-виховного процесу. Він є базою для здійснення краєзнавчого принципу у навчанні та вихованні школярів. Експозиції будуються так, щоб зручно було проводити навчальні заняття. Згідно з положенням, шкільний музей може бути відкритий при наявності постійного активу учнів і фонду справжніх матеріалів, які відповідають профілю музею, а також необхідних приміщень та обладнання, що забезпечують зберігання та показ зібраних колекцій. На практиці часто музеї створюються силами вчителів-ентузіастів. Створення краєзнавчого музею неможливе без активної пошуково-дослідницької роботи школярів у позаурочний час. В організації музею, крім юних краєзнавців, повинні брати участь учителі і батьки. Нерідко шкільні музеї є організаційними центрами краєзнавчої та агітаційно-масової роботи серед населення. Шкільні музеї так само, як і державні, можуть мати різний профіль: краєзнавчий, історичний, художній і т.п.

Найбільш поширені в школах комплексні краєзнавчі музеї широкого профілю, експедиції яких відображають історію, природу, економіку, населення та культуру краю.

Шкільні краєзнавчі музеї працюють на громадських засадах і широко використовують актив учителів та учнів. В роботі музею, як і в його створенні, беруть участь педагогічний колектив школи, дитячі організації, батьківський комітет і шефи. В основі організаційної структури і керівництва роботою музею лежить принцип самоврядування. Загальне керівництво ним здійснює директор школи та організатор позакласної роботи, а безпосередньо завідує музеєм керівник, призначений директором з-поміж вчителів-краєзнавців. Спрямовує роботу музею рада, яка обирається на загальних зборах його активу.

Робота шкільного музею тісно пов'язана з виконанням навчально-виховних завдань, з усією позаурочною виховною роботою.

Структура музею залежить від багатьох чинників, і, насамперед, від його профілю та від кількості зібраного краєзнавчого матеріалу.

Визначаючи профіль музею потрібно враховувати поблизу школи наявність державних і народних музеїв. Наприклад, в сільській школі, віддаленій від державного краєзнавчого музею, доцільно створити музей широкого краєзнавчого профілю. В містах поширені музеї більш вузького профілю: археологічні, етнографічні, художні, бойової слави тощо. Профіль музею залежить і від направленості інтересів вчителів даної школи.

Основними критеріями для збору матеріалу для шкільного музею повинні бути:

Оригінальність, унікальність пам'ятки.
Профіль музею, його основна тема.
Типовість музею для місцевого краю.
Можливість використання матеріалів музею в навчально-виховному процесі.

Blog

1. Розвиток краєзнавства як спеціальної галузі знання