Практикум зі складання процесуальних документів робоча навчальна програма для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

Вид материала

Практикум

Содержание Практичне заняття – 2 год. Ключові терміни та поняття теми Основні положення досудового розслідування Методичні поради Список література до змістового модуля Ключові терміни та поняття теми Цивільний позов у кримінальному процесі Цивільний відповідач Методичні поради Список література до змістового модуля Самостійна робота – 2 год. Ключові терміни та поняття теми Методичні поради Список літератури до змістового модуля Семінарське заняття – 2 год. Практичне заняття – 2 год. Ключові терміни та поняття теми Заходи процесуального примусу – Запобіжні заходи Методичні поради ... Полное содержание

Подобный материал:

• Робоча навчальна програма для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", 1424.58kb.
• Робоча навчальна програма спецкурсу для студентів юридичного факультету осітньо-кваліфікаційного, 1038.04kb.
• Робоча навчальна програма доказування на досудовому слідстві для фахівців освітньо-кваліфікаційного, 1404.99kb.
• Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 138.9kb.
• Робоча програма з фізики (назва навчальної дисципліни) для напрямку 0914 Комп, 874.55kb.
• Робоча навчальна програма для фахівців освітньо -кваліфікаційного рівня "бакалавр", 1297.41kb.
• Програма співбесіди з фінансів для абітурієнтів, що вступають за освітньо-кваліфікаційним, 89.87kb.
• Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст, 172.58kb.
• Робоча навчальна програма, плани лекцій та семінарських занять, завдання для самостійної, 587.06kb.
• Програма фахових вступних випробувань на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр, 401.81kb.

– Додатку до наказу МВС України від 31.03.2008 № 160 “Про організацію діяльності органів досудового слідства МВС України” - “Інструкцію з організації діяльності органів досудового слідства в системі МВС України та взаємодії їх з іншими структурними підрозділами органів внутрішніх справ України в розкритті та розслідуванні злочинів” щодо підготовки міжнародно-правових доручень;

– Наказу МВС України від 30 квітня 2004 року № 458 “Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості” щодо створення та діяльності слідчо-оперативних груп.

ІІ. Опрацювати:

1. Наказ Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, СБУ, МВС, Верховного Суду, Державної податкової адміністрації, Державного департаменту України з питань виконання покарань №34/5/22/103/512/326/73 від 29.06.99 р. “Про затвердження Інструкції про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства”;

2. Наказ МВС України, Генеральної прокуратури України, СБУ, Держкомкордону, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997р. № 3/1/2/5/2/2, яким затверджена “Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів”.


Семінарське заняття - 2 год.

1. Види основних положень досудового слідства.
   
2. Види, форма та зміст процесуальних документів, які стосуються основних положень досудового слідства.
   

3. Процесуальні документи, які складаються під час взаємодії слідчого з органом дізнання.

Практичне заняття – 2 год.

Скласти процесуальні документи:

- постанова про направлення справи за підслідністю;

- постанова про створення слідчо-оперативної групи;

- постанова про створення групи слідчих;

- постанова про об’єднання кримінальних справ

- постанова про виділення виділення матеріалів з кримінальної справи;

- підписка про нерозголошення даних досудового розслідування;

- доручення та окреме доручення слідчого.

- постанова про продовження строків досудового слідства;

- постанова про залучення перекладача до участі у справи;

- протокол проведення допиту із застосуванням звуко- та відеозапису;

- протокол огляду місця події із застосуванням фото- та відеозйомки;

- доручення та окреме доручення слідчого.

Індивідуальна робота – 2 год.

Опрацювати питання:

1. 
   Види процесуальних документів, які складаються на дотримання основних положень досудового розслідування.
   
2. Види та зміст процесуальних документів, які складаються під час взаємодії слідчого з органом дізнання.
   
3. Види процесуальних актів, що складаються під час проведення дізнання.
   
4. Підстави прийняття, мотивування та обґрунтування рішення про об’єднання і виділення кримінальних справ.
   
5. Підстави винесення, мотивування та обґрунтування постанови про продовження строку досудового слідства.
   

Ключові терміни та поняття теми:

Досудове розслідування – це здійснювана відповідно до вимог кримінально - процесуального закону діяльність слідчого та органу дізнання, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об’єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Основні положення досудового розслідування – це визначені законом на основі засад кримінального процесу положен­ня, правила, що своїми вимогами спонукають органи дізнання й досудового слідства до швид­кого, раціонального, всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, виконання завдань даної стадії й охорони в ній справ і законних інтересів грома­дян і юридичних осіб.

Підслідність – ознаки, що обумовлюють правильний розподіл кримінальних справ між різними органами досудового слідства.

Взаємодія слідчого з органом дізнання – це заснована на законі та інших нормативних актах узгоджена за метою, місцем і часом діяльність незалежних один від одного в адміністративному відношенні органів, яка виражається в найбільш доцільному поєднанні належних цим органам засобів і методів і направлена при керівній ролі слідчого на попередження, припинення, розкриття, всебічне, повне і об’єктивне розслідування злочинів, провадження яких відноситься до компетенції слідчих.

Доручення – це завдання органу дізнання про проведення певних конкретних слідчих, розшукових або оперативно-розшукових дій (ст.ст. 66,114 КПК).

Вказівка – це конкретизація вказаного доручення, наприклад, яким чином провести ту чи іншу дію.

Окреме доручення слідчого – це обов’язковий до виконання юридичний акт слідчого, яким він делегує повноваження з проведення окремих слідчих дій іншому слідчому або органу дізнання в інших районах.

Методичні поради

Основні положення досудового слідства — це визначені законом на основі засад кримінального процесу положен­ня, правила, відповідно о яких повинно проводитися досудове розслідування, щоб воно було швид­ким, ефективним, всебічним, повним і об'єктивнім дослідженням всіх обставин справи, виконало свої завдання, в т.ч. щодо охорони законних інтересів грома­дян і юридичних осіб.

До таких положень, зокрема, належать: підслідність; за­безпечення прав учасникам досудового слідства; недопу­щення розголошення даних досудового слідства; складан­ня процесуальних документів при провадженні досудово­го слідства; розслідування злочинів групою слідчих; активне використання науково-технічних засобів при розкритті і розслідуванні злочинів; взаємодія органів досудового слідства і дізнання, використання громадськості.

Обов’язковим і невід'ємним елементом діяльності слідчого, органу дізнання є кримінально-процесуальне документування – тобто фіксація у процесуальних документах або з допомогою науково-технічних засобів всіх процесуальних дій і рішень. Така фіксація направлена на забезпечення як результативність вказаних дій, так і забезпечення при цьому прав і законних інтересів громадян. Кримінально-процесуальний закон вимагає обов’язкового документування всіх слідчих та інших процесуальних дій.

Слід зазначити, що чинний КПК про слідчо-оперативну групу (СОГ) зовсім не говорить. В ст. 119 КПК мова йде лише про групу слідчих. На практиці начальники слідчих підрозділів, керуючись ст.ст. 114-1, 130 КПК, виносять постанову про створення СОГ, яка супроводжується виданням відповідного наказу по ОВС про створення СОГ. В постанові про створення СОГ повинна бути мотивована така необхідність.

З метою всебічного, повного й об’єктивного дослідження обставин вчинення злочину в ст. 26 КПК визначені підстави та порядок об’єднання і виділення кримінальних справ. Виділення справи допускається тільки коли це негативно не позначиться на всебічності, повноті й об’єктивного дослідження і вирішення справи. Об’єднання і виділення кримінальних справ проводиться за мотивованою постановою особи, яка проводить дізнання, дізнавача, слідчого, прокурора, або за ухвалою чи постановою суду (ст. 26 КПК). Неправильне об’єднання або виділення справ є підставою для повернення її на додаткове розслідування.

Нерозголошення даних досудового слідства передбачено вимогами ст. 131 КПК.У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача і відповідача, захисника, експерта та інших учасників процесу, про обов’язок не розголошувати без його дозволу дані досудового слідства. Проте, ст. 121 КПК не обумовлює письмову форму такого попередження.

Кожна слідча чи інша процесуальна дія слідчого або особи, що проводить дізнання, повинна бути зафіксована у відповідних процесуальних документах, форма яких визначена законом.


Список література до змістового модуля:

[1, 2, 13, 14, 15, 16, 18, 21, 22, 24, 26, 27, 45, 46, 47, 51, 54, 55, 57, 68, 69, 75, 83, 84, 92, 98, 100, 101, 106, 110, 115]


Тема 5. Процесуальні акти забезпечення
прав учасників кримінального процесу


Самостійна робота – 2 год.

І. Законспектувати основні положення:

- Закону України від 18 лютого 1992 року “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”.

- Закону України від 1 грудня 1994 р. “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”.

- Постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 № 13 “Про судову практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”.


Семінарське заняття – 2 год.

1. Поняття та види учасників кримінального судочинства.
   
2. Види процесуальних документів, що стосуються забезпечення прав учасників кримінального судочинства.
   
3. Форма та зміст процесуальних документів, що стосуються забезпечення прав учасників кримінального судочинства.
   
4. Процесуальне оформлення забезпечення заходів безпеки до осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
   

Практичне заняття – 2 год.

Скласти процесуальні документи:

• постанова про визнання особи потерпілим;
  
• постанова про визнання особи цивільним позивачем;
  
• постанова про визнання особи цивільним відповідачем;
  
• постанова про відмову у визнанні особи потерпілим;
  
• постанова про відмову у визнанні особи цивільним позивачем;
  
• постанова про визнання особи законним представником;
  
• постанови про визнання представниками цивільного позивача та відповідача.
  

- протокол роз'яснення прав та обов'язків особи, щодо якої застосовуються заходи безпеки;

• протокол роз'яснення права на забезпечення безпеки;
  
• постанова про застосування заходів безпеки;
  
• постанова про комплексне застосування заходів безпеки;
  
• постанова про зміну анкетних даних особи;
  
• повідомлення про відмову в застосуванні заходів безпеки
  
• постанова про відмову в застосуванні заходів безпеки;
  
• постанова про скасування заходів безпеки.
  

Індивідуальна робота – 2 год.

Опрацювати питання:

1. 
   Підстави винесення постанови про визнання особи потерплим і цивільним позивачем.
   
2. Підстави винесення, мотивування та обґрунтування постанови про визнання особи представником та законним представником потерпілого.
   
3. Зміст постанови про визнання особи цивільним відповідачем.
   
4. Види, форма та зміст документів, які складаються у зв’язку з визнанням юридичної особи цивільним позивачем та її участю в кримінальному процесі.
   
5. Підстави та процесуальний порядок забезпечення заходів безпеки до осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
   
6. Процесуальне оформлення забезпечення заходів безпеки до осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.
   

Ключові терміни та поняття теми:

Потерпілий – особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ст. 49 КПК).

Цивільний позивач – громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили вимогу про відшкодування збитків (ст. 50 КПК).

Цивільний позов у кримінальному процесі - це вимога про відшкоду­вання матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином або іншим суспільно небезпечним діянням підприємству, установі, організації чи громадянину, що пред'являється та вирішується в порядку кримінального судочинства.

Цивільний відповідач – батьки, опікуни, піклувальними або інші особи, а також підприємства, установи та організації, які за законом несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого (ст. 51 КПК).

Методичні поради

По зазначеній темі курсантам слід звернути увагу на те, що реальне забезпечення учасникам слідчої дії реалізації їхніх прав і виконання обов'язків можливе лише за умови роз'яснення їм їхніх прав та обов'язків перед початком слідчої дії.

До основних положень досудового розслідування належить, зокрема, забезпечення прав його учасників. Згідно зі ст. 53 КПК, особа, що проводить дізнання, слідчий повинні роз’яснити особам, які беруть участь у розслідуванні їх права та забезпечити можливість їх здійснення. Так, слідчий зобов’язаний роз’яснити передбачені в КПК права особам, які за його (слідчого) рішенням визнані потерпілими, цивільним позивачем і відповідачем, їх представниками тощо одразу після винесення відповідної постанови, та надалі – при провадженні окремих слідчих дій. Досудове розслідування представляє собою процесуальну діяльність, засновану та врегульовану нормами КПК, та яка здійснюється у чітко визначеній ним процесуальній формі. Недотримання вказаної форми (зокрема, при складанні під час розслідування різноманітних процесуальних документів (актів) тягне за собою певні негативні не лише для слідчого чи іншої уповноваженої на це особи, а й для розслідування в цілому наслідки. В такому випадку дії слідчого не породжують правових наслідків, а найголовніше, такі порушення процесуальної форми в подальшому можуть негативно вплинути на хід та результати судового розгляду кримінальної справи.

За загальним правилом, цивільний позов у кримінальній справі пред'являється до обвинуваченого (підсудного), адже саме він відповідальний за заподіяну
ним матеріальну чи моральну шкоду. Тому закон не вимагає винесення окремої по­станови про притягнення обвинуваченого (підсудного) як цивільного відповідача. Коли ж законом передбачено, що за дії обвинуваченого матеріальну
відповідальність повинна нести інша особа (наприклад, батьки, опікуни,
піклувальники), то особа, яка веде процес, виносить постанову про притягнення фізичної чи юридичної особи як цивільного відповідача.

Заходи забезпечення цивільного позову полягають: у здійсненні активних розшукових, слідчих і судових дій з виявлення майна обвинуваченого (підозрюваного), де б воно не перебувало, чи осіб, які, згідно із законом, несуть матеріальну відповідальність за його дії; у накладенні арешту, складанні опису та, в разі необхідності, у вилученні чи переданні на зберігання цього майна (ст. 126 КПК України).

Список література до змістового модуля:

[ 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 24, 26, 27, 44, 45, 46, 47, 54, 68, 69, 71, 81, 85, 86, 91, 103, 104, 105, 115]


Модуль ІІІ.

Процесуальні документи, які складаються при провадженні

досудового слідства


Тема 6. Процесуальні акти забезпечення
підозрюваному, обвинуваченому права на захист

Самостійна робота – 2 год.

І. Законспектувати основні положення:

• Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 № 8 “Про застосування законодавства, яка забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”.
  

- Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».


Семінарське заняття – 2 год.

1. Види, форма та зміст процесуальних документів, які стосуються роз’яснення підозрюваному, обвинуваченому права мати захисника.
   
2. Види, форма та зміст процесуальних документів, які стосуються допуску захисника до участі у кримінальній справі.
   
3. Види, форма та зміст процесуальних документів, які стосуються усунення захисника від участі у справі.
   

Практичне заняття – 2 год.

Скласти процесуальні документи:

• протокол роз’яснення підозрюваному (обвинуваченому) права мати захисника;
  
• протокол відмови від участі захисника;
  
• постанова про призначення захисника до участі у справі;
  
• постанова про допуск захисника до участі у справі;
  
• постанова про усунення захисника від участі у справі;
  
• протокол про роз’яснення підозрюваному (обвинуваченому) права на запрошення іншого захисника
  
• подання про усунення захисника від участі у справі.
  

Індивідуальна робота – 2 год.

У макетах кримінальних справ і зразках процесуальних документів знайти та ознайомитися з наступними документами:

- клопотанням захисника про закриття кримінальної справи за пред’явленим обвинуваченням, по окремим епізодам обвинувачення, про зміну запобіжного заходу;

- постановою слідчого про відмову у задоволенні заявленого захисником клопотання;

- постановою слідчого про часткове задоволення заявленого захисником клопотання.

Ключові терміни та поняття теми:.

Підозрюваний – це фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого(ст. 43¹КПК).

Обвинувачений – це особа, щодо якої у встановленому законом порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваченого (ст.. 43 КПК).

Захисник – це учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених та виправданих і надавати їм необхідну юридичну допомогу(ст. 44 КПК).


Методичні поради

Забезпечення обвинуваченому права на захист представляє собою сукупність процесуальних засобів, прав і можливостей, гарантоване використання яких надає можливість знати зміст пред’явленого йому обвинувачення й захищатися від нього, доводити свою невинуватість у скоєнні злочину, захищати свою честь, гідність, свободу, інші законні права та інтереси. Закон в рівній мірі гарантує право на захист як обвинуваченому, так і підозрюваному. Порушення права обвинуваченого на захист вважається істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України), а процесуальні документи (постанови), винесені із вказаними порушеннями, підлягають обов’язковому скасуванню.

Чинний КПК України передбачає обов’язкову участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства (ст. 45 КПК). Навіть за відмови підозрюваного і обвинуваченого від захисника у зазначених у ст. 45 КПК випадках, така відмова слідчим не може бути прийнята, і захисник, від якого відмовилися, замінюється іншим. Про це слід пам’ятати. Згідно зі ст.ст. 21, 43, 43-1 КПК, особа, що проводить дізнання та слідчий зобов’язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого роз’яснити їм право мати захисника, про що скласти протокол з відповідною назвою.

В разі ж роз’яснення підозрюваному (обвинуваченому) права мати захисника та його відмові від цього, складається відповідний протокол відмови від захисника. У випадку категоричної відмови підозрюваного (обвинуваченого) від захисника й неможливості прийняття такої відмови (ст. 46 КПК), постає питання про призначення захисника. В цьому разі слідчий складає мотивовану постанову про призначення захисника у справі (п. 1 ст. 45, ст. 46, 47 КПК), в якій зазначає підстави неприйняття відмови від захисника та підстави для призначення захисника (наприклад, п. 1 ч.1 ст. 46, ст. 47 КПК – якщо обвинуваченому немає 18 років). Якщо ж підозрюваний (обвинувачений) забажає запросити конкретного захисника (адвоката), або погодиться із запропонованою йому законними представниками, родичами кандидатурою захисника, слідчий складає постанову про допуск захисника до участі у справі (ч. 5 ст. 44 КПК). Під час досудового слідства виникає чимало випадків, коли участь того чи іншого запрошеного або призначеного для участі у справі захисника є неможливою. Обставини, які виключають участь захисника у справі, наведені у ст. 61 КПК і в Законі України «Про адвокатуру» (ст. 7). За наявності будь-якої з перелічених у ст. 61 КПК обставин, слідчий зобов’язаний винести мотивовану постанову про усунення захисника від участі у справі. Після прийняття рішення про усунення захисника від участі у справі, згідно з вимогами ч. 4 ст. 46 КПК слідчий повинні роз’яснити підозрюваному (обвинуваченому) його право запросити іншого захисника, про що складається відповідний протокол. В протоколі про роз’яснення права на запрошення іншого захисника особі роз’яснюється її право протягом доби запросити іншого захисника, та наводиться власноручна відповідь на цю пропозицію. В разі перешкоджання захисника встановленню істини в кримінальній справі та іншого зловживання своїми правами, на підставі п. 4 ст. 61, ч. 3 ст. 61-1 КПК, слідчий складає мотивоване подання з клопотанням про усунення захисника від участі у справі, яке разом з матеріалами кримінальної справи направляє голові суду для розгляду.


Список літератури до змістового модуля:

[1, 2, 6, 8, 9, 17, 24, 26, 27, 45, 46, 47, 53, 54, 55, 59, 60, 64, 65, 68, 69, 97, 104, 195, 106, 115]


Тема 7. Процесуальні акти притягнення особи як обвинуваченого та застосування заходів процесуального примусу


Самостійна робота – 2 год.

І. Законспектувати основні положення:

- Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” щодо вимог до подання слідчого про продовження терміну тримання під вартою.

Семінарське заняття – 2 год.

1. Види, форма та зміст процесуальних документів, які складаються при застосуванні заходів процесуального примусу.
   
2. Види, форма та зміст процесуальних документів, які стосуються притягнення особи як обвинуваченого та пред’явлення обвинувачення.
   
3. Види, форма та зміст процесуальних документів, які складаються при застосуванні запобіжних заходів.
   
4. Форма та зміст процесуального акту щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
   

Практичне заняття – 2 год.

За наведеною викладачем фабулою скласти наступні процесуальні документи:

- постанову про притягнення як обвинуваченого;

- постанову про привід обвинуваченого, потерпілого, свідка;

- постанову про застосування запобіжного заходу у вигляді під­
писки про невиїзд;

- протокол затримання підозрюваного (за ст.ст. 106 та 115 КПК);

- підписку про невиїзд;

- подання до суду про обрання стосовно обвинуваченого запобіжного­ заходу - взяття під варту;

Індивідуальна робота – 4 год.

У макетах кримінальних справ знайти, ознайомитися та опрацювати наступні процесуальні документи:

• протокол оголошення про пред'явлення обвинувачення;
  
• постанова про притягнення як обвинуваченого;
  
• протокол допиту обвинуваченого;
  
• протокол допиту неповнолітнього обвинуваченого;
  
• протокол про оголошення обвинуваченому (підозрюваному) постанови судді про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
  
• подання до суду про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою;
  

• постанова про застосування запобіжного заходу у вигляді застави;
  
• протокол прийняття застави;
  
• підписка про нерозголошення даних досудового слідства;
  
• подання до суду про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;
  
• протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;
  
• протокол особистого обшуку затриманого або взятого під варту і огляду речей, які знаходяться при ньому;
  
• постанова про застосування запобіжного заходу;
  
• підписка про невиїзд;
  
• постанова про відсторонення обвинуваченого від посади;
  

- постанову про застосування запобіжного заходу – застави;

• протокол про оголошення обвинуваченому (підозрюваному) постанови судді про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
  

Ключові терміни та поняття теми:.

Притягнення як обвинувченого – здійснення первинного (слідчого) обвинувачення, що полягає у винесенні слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого, пред’явленні їй обвинувачення з роз’ясненням прав та допиті обвинуваченого.

Заходи процесуального примусу – це передбачені законом заходи впливу на суб’єктів кримінального процесу, які мають самостійне значення, не мають характеру правових санкцій, і застосовуються з метою забезпечення виконання суб’єктами процесу своїх обов’язків.

Запобіжні заходи – це частина заходів процесуального примусу, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого шляхом певного обмеження їхніх особистих прав.


Методичні поради

Відповідно до ст. 131 КПК, коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого. При складанні постанови про притягнення особи як обвинуваченого треба звернутись до змісту статей 130 і 132 КПК України, які визначають зміст даної постанови і вказують, що вона складається із трьох частин: вступної, описово-мотивувальної і резолютивної.

Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей. Якщо у вчиненні злочину чи злочинів обвинувачуються декілька осіб, то щодо кожної з них слідчий повинен винести окрему постанову, оскільки закон вимагає індивідуалізації і конкретизації обвинувачення. Копія постанови негайно надсилається прокуророві.

Про пред’явлення обвинувачення, роз’яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає відповідний протокол із зазначенням години і дати пред’явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником. У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.

Не менш важливим є висвітлення питання про оформлення допиту обвинуваченого. Відповідно до ст. 143 КПК, слідчий зобов’язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред’явлення йому обвинувачення. Обвинувачений допитується в місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності – в місці його перебування. На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред’явленому обвинуваченні, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Слідчий вислухує показання обвинуваченого і, в разі необхідності, ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).

Для забезпечення вирішення завдань кримінального процесу слідчий, орган дізнання, прокурор та суд можуть застосовувати різні заходи процесуального примусу (обшук, затримання підозрю­ваного, огляд, примусовий привід, відсторонення обвинуваченого від посади тощо). Серед заходів примусу особливу групу становлять запобіжні заходи (статті 148-165³ КПК).

Запобіжні заходи – це заходи процесуального примусу, які об­межують свободу пересування обвинуваченого (підозрюваного) і застосовуються з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкодити встановленню об'єктивної істини та здійсненню правосуддя, продовжити злочинну діяльність, а також для виконання процесуальних рішень у справі. Запобіжними заходами є: взяття під варту; підписка про невиїзд; особиста порука; порука громадської організації або трудового колективу; застава; нагляд командування військової частини; віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного, яке застосовується з підстав і в порядку, передбачених статтями 106, 115, 165² КПК.

До неповнолітнього обвинуваченого може бути також застосовано спеціаль­ний запобіжний захід, передбачений ст. 436 КПК України - письмове зобов'язання батьків, опікунів, піклувальників непов­нолітнього обвинуваченого або адміністрації дитячої установи, в якій він виховується, про за­безпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його з'явлення до слідчого, прокурора і в суд за викликом.

Акти застосування заходів процесуального примусу можуть мати процесуальну форму постанови, подання, протоколу, тому при опрацюванні даної теми необхідно звернути увагу на вимоги статей 84, 85, 130, 161, 165, 165¹ КПК.


Список літератури до змістового модуля:

[1, 2, 8, 9, 10, 17, 24, 26, 27, 45, 46, 47, 53, 54, 55, 62, 65, 68, 69, 71, 73, 78, 82, 95, 97, 105, 106, 108, 113, 115]