Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти, науки та інновацій кримський інститут бізнесу громадський рух та становлення громадянського суспільства в україні матеріали ІII всеукраїнської науково-практичної конференції

Вид материала

Документы

Содержание Відносини між органами влади та інститутами громадянського суспільства: аналіз застосування громадської експертизи Список використаних джерел Словник термінів за тематикою громадянське суспільство

Подобный материал:

• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки, 3640.99kb.
• Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
• Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
• Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
• Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3379.13kb.
• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
• Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.
• Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.
• Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3615.59kb.

ВІДНОСИНИ МІЖ ОРГАНАМИ ВЛАДИ ТА ІНСТИТУТАМИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: АНАЛІЗ ЗАСТОСУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЇ ЕКСПЕРТИЗИ


Сучасна концепція громадянського суспільства виходить із того, що воно є передумовою соціальної правової держави, і передбачає досягнення демократії тільки шляхом забезпечення повної прозорості процесу творення політики та обов’язкової участі громадськості у ньому. Громадянське суспільство – це система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об’єднань, що добровільно сформувалися та перебувають у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку. Не кожне суспільство в сучасному світі можна назвати громадянським суспільством, в тому числі й Україну. Сьогодні для нашої держави постає важливе завдання подолання відчуження людини від влади і забезпечення постійного представництва усіх значущих соціальних інтересів. На жаль, трансформаційні процеси на пострадянському просторі гальмувалися, явище громадського контролю було відсутнім взагалі. Таке положення створює ризики розчарованості та викликає недовіру до дій держави та її посадовців 1.

То ж, держава повинна піклуватися про побудову дійсно партнерських відносин з інститутами громадянського суспільства. За наявності повної взаємодії між владою та «третім сектором» стає можливим досягнення соціально-політичної стабільності та стійкого розвитку регіонів та держави в цілому. В даному випадку термін «влада» стосується як органів державної виконавчої влади, так і органів місцевого самоврядування. Наразі взаємодія органів влади і громадськості носить здебільшого демонстраційний (з боку органів влади) характер. Громадські організації не є рівноправними партнерами влади навіть у тих сферах, де їхня участь вже зараз може бути корисною і плідною.

Основними напрямками, за якими найбільш плідно і перспективно може здійснюватись взаємодія органів державної влади і громадських організацій є наступні: взаємодія органів державної влади і громадських організацій у формуванні стратегій місцевого розвитку; розбудова на локальному рівні мережі комітетів громадської територіальної самоорганізації; створення громадських рад (дорадчого або експертного характеру); систематичний обмін інформацією між органами державної влади та громадськими організаціями тощо 4.

Звичайно, перспективи запровадження цих напрямів в Україні поки що залишаються утопічними. Хоча певні кроки щодо налагодження взаємодії між владою і громадськістю вже зроблені.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. N 1035-р «Про схвалення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства» виділяють такі форми взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства:

• участь зазначених інститутів у розробленні та обговоренні проектів нормативно-правових актів з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, інтересів широких верств населення, прав і свобод людини та громадянина;
  
• здійснення інститутами громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади щодо розв’язання проблем, що мають важливе суспільне значення, у формі громадського моніторингу підготовки та виконання рішень, експертизи їх ефективності, подання органам виконавчої влади експертних пропозицій;
  
• надання інститутами соціальних послуг відповідно до укладених договорів;
  
• утворення спільних консультативно-дорадчих та експертних органів, рад, комісій, груп для забезпечення врахування громадської думки у формуванні та реалізації державної політики;
  
• співпраця органів виконавчої влади з інститутами з підготовки та перепідготовки кадрів, спільного навчання державних службовців та представників інститутів навичків ефективної взаємодії,
  
• ознайомлення широких верств населення з формами його участі у формуванні та реалізації державної політики;
  
• проведення органами виконавчої влади моніторингу і аналізу громадської думки, забезпечення своєчасного публічного реагування на пропозиції та зауваження громадськості;
  
• виконання спільних проектів інформаційного, аналітично-дослідницького, благодійного і соціального спрямування 3.
  

Крім цього, 5 листопада 2008 р. Кабінет Міністрів України своєю постановою № 976 ухвалив Порядок сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади. Відповідно до цього документу, громадська експертиза діяльності органів виконавчої влади є складовою механізму демократичного управління державою, який передбачає проведення інститутами громадянського суспільства оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо розв’язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі 2. Тобто громадська експертиза є одним з інструментів громадського контролю. Інститути громадянського суспільства отримали реальну процедуру, за якою можуть провести оцінку ефективності діяльності будь-якого органу виконавчої влади України. Але, на нашу думку, головною перевагою даного документу стала наявність положень про внесення інститутами громадянського суспільства пропозицій щодо удосконалення подальшої діяльності органів державної влади та запровадження процедури врахування останніми результатів громадської експертизи.

Практика проведення громадських експертиз в Україні налічує невелику їх кількість та наявність певних недоліків, спричинених відсутністю певного практичного досвіду інститутів громадянського суспільства та відвертого спротиву органів влади. Проте, найбільш негативним результатом проведення громадських експертиз є ігнорування з боку органів влади пропозицій, поданих громадськими організаціями. Варто констатувати, що органи влади і досі не готові до конструктивного діалогу з інститутами громадянського суспільства. Не зважаючи на рекомендацію органам місцевого самоврядування дотримуватися Порядку сприяння проведенню громадської експертизи, вже зараз можна зробити висновок про аналогічну негативну реакцію на спроби втручання у процес управління територіальними утвореннями.

Виходячи з вищевказаного, сьогодні постає питання про заходи щодо поліпшення актуальної ситуації у сфері відносин «держава-інститути громадянського суспільства». На нашу думку, можна виокремити декілька пропозицій для вирішення цього питання, серед них:

1. запровадження спеціальних навчальних курсів, модулів, присвячених взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб з інститутами громадянського суспільства;
   
2. удосконалення (розширення) законодавства у сфері сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства;
   
3. більш активне застосування оскарження дій (бездіяльності) органів влади за результатами проведення громадської експертизи;
   
4. донесення до органів влади сенсу громадської експертизи, та переконання, врешті-решт, посадових осіб органів влади та місцевого самоврядування в тому, що громадські експерти не контролери і ревізори, а, в першу чергу, їхні помічники і союзники.
   

Список використаних джерел:

1. Пожидаєв Є. О. Міжсекторне партнерство влади та громадських організацій в Україні, Росії та Білорусі / Є. О. Пожидаєв – Режим доступу : ссылка скрыта
   
   
   Benjamin Barber
   
   ссылка скрыта
   
   
   Robert N. Bellah
   
   ссылка скрыта
   
   
   Walden Bello
   
   ссылка скрыта
   
   
   Michael Edwards
   
   ссылка скрыта
   
   
   Jean Bethke Elshtain
   
   ссылка скрыта
   
   
   Amitai Etzioni
   
   ссылка скрыта
   
   
   Francis Fukuyama
   
   ссылка скрыта
   
   
   Ernest Gellner
   
   ссылка скрыта
   
   
   Susan George
   
   ссылка скрыта
   
   
   Jürgen Habermas
   
   ссылка скрыта
   
   Peter Dobkin Hall
   
   ссылка скрыта
   
   
   Mary Kaldor
   
   ссылка скрыта
   
   
   John Keane
   
   ссылка скрыта
   
   
   David Korten
   
   ссылка скрыта
   
   
   John W. Meyer
   
   ссылка скрыта
   
   
   Frank Moulaert
   
   ссылка скрыта
   
   
   Elinor Ostrom
   
   ссылка скрыта
   
   
   Robert D. Putnam
   
   ссылка скрыта
   
   
   Michael Sandel
   
   ссылка скрыта
   
   
   Hakan Altinay
   
   ссылка скрыта
   
   
   ДЛЯ ПРИМІТОК
   
   
   ДЛЯ ПРИМІТОК
   
   ДЛЯ ПРИМІТОК
   
   
   Наукове видання
   
   
   Російською та українською мовами
   
   
   Громадський рух та становлення громадянського
   
   суспільства в Україні
   
   
   Матеріали ІІ Всеукраїнської
   
   науково-практичної конференції
   
   8 жовтня 2010 р.
   
   
   Підписано до друку 7.10.2010 р.
   
   Формат 60х90/16.
   
   Папір офсетний. Обкладинка м’яка.
   
   Умовн. друк. аркушів 3,0
   
   Тираж 200 екз.