Програма навчального курсу «Політологія» розділ І. Теоретико-методологічні засади політології тема 1

Вид материала

Подобный материал:

1 ... 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Тема 4. Влада в політичному житті суспільства

Влада як соціальне явище. Політична влада.
Функціонування політичної влади. Політичні режими.
Влада і владні відносини в сучасному українському суспільстві.

Методичні рекомендації та практичні завдання

1. Аналізуючи су шість і зміст влади як соціального явища, треба звернути увагу на те, що вона зумовлена цілим комплексом як матеріальних, так і духовних потреб людини, серед яких потреби свободи, самореалізації, самоствердження, розвитку як особистості тощо. Влада визначається як здатність і можливість здійснювати свою волю певним суб'єктом чинити вирішальний вплив на діяльність та поведінку людей за допомогою відповідних засобів. Вона проявляється в різних динамічних формах залежності та взаємодії між суб'єктами і завжди є складним, багатогранним явищем.

Політична влада має свою специфіку, виявляється як взаємодія суспільних інтересів суб'єктів політики на принципах організованого примусу, що здійснюється завдяки інституціоналізації влади і пріоритетності використання політичних засобів.

Для визначення сутності політичної влади:

- порівняйте основні характерні ознаки влади як соціального явища іполітичної влади;

- дайте відповідь на питання про спільне і відмінне між політичною і державною владою;

- зверніть увагу на фактори легітимізації влади.

2. Створення умов для ефективного функціонування політичної влади є ключовим завданням кожного суспільства і охоплює собою цілий комплекс заходів по його організації і самоорганізації.

Зміст цих заходів полягає у впровадженні державного правління і державного устрою, методів, принципів та засобів регулювання політичних процесів.

Простежуючи характер та тенденції функціонування політичної влади на різних етапах розвитку людської цивілізації, можна відзначити тенденцію поступового, починаючи з епохи Просвітництва, процесу демократизації політичної влади.

Відповідно до методів здійснення політичної влади, домінування регулюючих, узгоджуючи чи силових форм її забезпечення виділяються політичні режими -тоталітарний, авторитарний та демократичний, що базуються на відносинах залежності, взаємозалежності та незалежності політичних суб'єктів.

Для з'ясування реалізації влади в політичному житті суспільства необхідно:

- розкрити її функції в життєдіяльності суспільства;

- порівняти основні ознаки різновидів політичних режимів (тоталітарний, авторитарний, демократичний);

- розглянути реалізацію народовладдя в демократичному суспільстві;

- визначити сутність та умови функціонального розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

3. Питання про владу і владні відносини в сучасному українському суспільстві є ключовим і актуальним як в теоретичному так і в практичному аспекті. Для з'ясування цього питання необхідно охарактеризувати зміст і характер трансформаційних процесів, їх складність і суперечливість в Україні. Увагу треба зосередити на двох аспектах цієї проблеми:

- стан та тенденції розвитку суспільства, зміни його соціальної структури, орієнтації на певні політичні цінності і моделі розвитку, конституційні засади суспільного розвитку;

- характер реформування політичної системи та політичних інституцій, зміни структури і принципів управління та регулювання соціальних процесів, введення інституту Президента, створення багатопартійності, реформування судової гілки влади, розвиток місцевого самоврядування, розподіл повноважень суб’єктів політичної влади за Конституцією України, створення законодавчої бази для проведення адміністративної реформи і вирішення актуальних соціально - політичних питань.

Основні поняття та категорії

Авторитет влади - одна з форм легітимного здійснення політичної влади. Це якість, яку може мати або не мати суб'єкт влади.

Влада - це здатність і можливість здійснювати свою волю, чинити вирішальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою певних засобів, зокрема авторитету, права, насильства.

Політична влада - здатність і можливість здійснювати визначальний вплив на політичну діяльність і політичну поведінку людей та їх об'єднань за допомогою будь-яких засобів - волі, авторитету, права, насильства.

Легітимність (від лат. legitimus - законний, правомірний, належний, справедливий) - здатність того чи іншого політичного режиму досягти суспільного визнання та виправдання обраного політичного курсу, прийнятих ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Легальність (від лат. lex - закон) - дозволеність, відповідність чинним законам, прийнятність якогось політичного явища чи події, незважаючи на те, що вони можуть комусь не подобатись.

Ресурси влади - сукупність методів і засобів для досягнення цілей політичними суб'єктами, укріплення і розширення політичної влади.

Харизма (від грец. charisma - милість, благодать, божий дар) - особливий тип легітимності, організації влади і лідерства, що ґрунтується на виняткових якостях тієї чи іншої особистості, головним чином релігійного або політичного діяча, які дозволяють йому здійснювати в суспільстві функції пророка, вождя чи реформатора.

Питання для дискусії

Поясніть, у чому полягає відмінність між джерелами влади і яке, з вашої точки зору, це має значення для формування ставлення суспільства до існуючої політичної влади.
Чому, з вашої точки зору, для сучасності характерна тенденція до демократизації відношень між владними структурами та суспільством в цілому?
Проаналізуйте зміст і головні висновки біхевіористичної концепції влади.
Схарактеризуйте основні положення релятивістських концепцій влади.
Поясніть, чому владні відносини існують у людському суспільстві.

Питання для самоконтролю

Дайте розгорнуте визначення поняття «влада».
Покажіть специфічні риси політичної влади.
Розкрийте зміст поняття «легітимність політичної влади».
З'ясуйте структурні елементи політичної влади.
Схарактеризуйте основні види і ресурси політичної влади.
Назвіть сучасні тенденції в розвитку політичної влади.
Розкрийте основні концепції політичної влади.

Завдання для самостійної роботи

У рекомендованій літературі простежте виклад змісту категорій: влада, владні відносини, поділ влади, легітимність влади.
Зробіть порівняльний аналіз існуючих визначень "влада".
Визначте умови реалізації політичної влади та її ефективності у регулюванні суспільних відносин.
Дайте характеристику реалізації влади у сучасному українському суспільстві.

Теми рефератів та контрольних робіт

Політичне життя і владні відносини.
Легітимність влади як соціальна проблема.
Проблеми влади і владних відносин у сучасному українському суспільстві.
Реалізації влади у демократичному суспільстві.
Влада: ґенеза, компоненти, методи функціювання.
Засоби і механізми функціювання влади.
Походження влади і розвиток вчень про неї.
Структура політичної влади.
Влада в політичному житті суспільства.

Питання до заліку

Визначення політичної влади.
Основні концепції влади.
Зміст і основні висновки біхевіористичної концепції влади.
Основні положення релятивіської концепції влади.
Що таке легітимність влади?
Принципи і сутність поділу влади.
М. Вебер про три типи влади.
Основні види влади.

Рекомендована література

Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избр. Произв. - М., 1990.

Власть. Очерки современной политической философии Запада / В.В.Мшвениеридзе, И.И.Кравченко, Е.В.Осипова и др., Отв. Ред. В.В. Мшвениеридзе. -М, 1989.

Гру шевський М.С. На порозі Нової України. Гадки і мрії. - К., 1992.

Иванов В., Матвиенко В., Петрушев В., Молодых И. Технология политической власти. - К., 1994.

Конституція України. - К., 2005.

Кравченко В.І. Теригоріачьний устрій та місцеві органи влади України. - К., 1995.

Парето В. Компендиум по общей социологии // Антология мировой политической мысли: В 5-ти т.- М., 1997. - Т.5.

Парсонс 1. О понятии "политическая власть"//Антология мировой политической мысли' В 4-х т. - М, 1997. - Т. 2.

Рябов С.Г. Державна влада: проблеми авторитету й легітимності. - К., 1996.

Тоффлер О. Смещение власти: знание, богатство и принуждение на пороге XXI века. - М., 1991.

Шаповал В.Н. Президент у механізмі здійснення державної влади. - К.,» 1995.

Тема 5. Етнонаціональні спільності і політика

Етнонаціональні спільності як суб'єкти і об'єкти політики.
Етнонаціональні відносини в процесі політизації українського суспільства.
Етнонаціональна політика в сучасній Україні.

Методичні рекомендації та практичні завдання

1. Аналізуючи перше питання, необхідно, перш за все, з'ясувати зміст словосполучення «етнонаціональні спільності», в якому гармонійно переплетені, як етнічні так і національні засади наявних в кожній державі соціальних утворень в перехідний період націотворення. Для глибшого з'ясування змісту поняття «етнонаціональні спільності» радимо зробити порівняльний аналіз вихідних його категорій: «етнос» і «нація». Звернувши при цьому увагу на те, що до сьогодні тлумачення цих понять неоднакове: одні їх ототожнюють, інші ж - розрізняють. На основі наведених нижче визначень радимо зробити свої висновки.

Етнос - сталий колектив людей, який склався в результаті природного розвитку на основі специфічних стереотипів свідомості у поведінки. Етнос існус як стійка система, що протиставляє себе усім іншим аналогічним колективам людей за принципом «ми - не ми». «свої – чужі» і т.ін.

Нація - етносоціальна (не завжди кровнородина) спільність зі сформованою усталеною самосвідомістю своєю ідентичностю (спільність історичної долі, психології й характеру, прихильність національним матеріальним і духовний цінностям, національній символіці, національно-екологічні почуття), а також (головним чином на етапі формування) теріторіально-мовною та економічною єдністю, яка в подальшому під впливом інтеграційних та міграційних процесів виявляє себе неоднозначно, нерідко своє визначальне значення, хоча аж ніяк не зникає.

При з'ясуванні сутності понять «етнос» і «нація» радимо скористатися наведеними вище визначеннями, оскільки в них відсутня категоричність та єдиноправильність, а це надає додаткові можливості для розгортання дискусій на семінарських заняттях, повнішому з'ясуванню місця і ролі етнонаціональних спільностей як суб'єктів і об'єктів політики і, в решті-решт, відповісти на питання: чому за радянської доби національні спільності переважно розглядалися як об'єкти політики, недооцінювалося значення їх як суб'єктів політичних відносин.

Позаяк кожному типу соціоцивілізаційної еволюції людини (у даному випадку - етносу і нації) притаманні свої специфічні властивості (ознаки), проведіть їх аналіз і самостійно зробіть висновки. Наскільки правомірним є твердження вітчизняних політологів про те, що нація - це не завжди етнос.

Проведений вище аналіз відкриває добрі перспективи для визначення місця і ролі етнічного і національного фактору в сучасних політичних процесах.

2. Розглядаючи друге питання, слід з'ясувати, як процес політизації впливає на поглиблення етнонаціональних відносин в Україні.

Оскільки етнонаціональні відносини презентують достатньо складну сферу суспільного буття, рекомендуємо розпочати вивчення цього питання з розкриття структури міжнаціональних відносин, їх ідеологічних засад (націоналізму та інтернаціоналізму) і основоположних політичних принципів (національної єдності і взаємо довір’я між націями).

Позаяк у руслі з'ясування сутності міжнаціональних взаємин знаходяться питання, пов'язані з вирішенням політичних проблем, таких як: здобуття незалежності, національного самовизначення, вибір державно-правових форм об'єднання, рівність прав націй, створення умов для вільного розвитку мов і культур, поєднання національних та інтернаціональних завдань і т.ін., радимо розкрити їх зміст і визначити найбільш оптимальні шляхи їх розв'язання.

3. Вивчення сутності етнонацональної політики і практики втілення її в життя в сучасній Україні рекомендуємо розпочати із з'ясування особливостей національного розвитку. Серед них чи найважливішою є багатовікова залежність українців від сусідніх держав, результати якої і сьогодні продовжують справляти негативний вплив на процес націотворення.

Глибше з'ясувати зміст цієї особливості рекомендуємо через розкриття таких деструктивних явищ у сучасному політичному жигті як: русифікація етнічних українців, деформація їх національної свідомості, комплекс меншовартості, неприродний, однак наявно існуючий політико-ідеологічний поділ українців на східняків і західників, тощо.

Розробка науково обґрунтованої етнонаціональної політики передбачає також і врахування як позитивних рис українців (волелюбність, демократизм, розвинене почуття приватної власності і т.ін.), так і негативних (індивідуалізм, надмірна терпимість, тощо). Рекомендуємо провести аналіз цих рис, оскільки він дає можливість краще зрозуміти національний характер українців, їх політичну поведінку не тільки в часи відсутності незалежної держави, але і сьогодні, особливо в періоди політичної кризи.

Оскільки важко собі уявити науково обґрунтовану етнонаціональну політику без заходів, котрі передбачали б розв'язання етнонаціональних суперечностей (між національним і інтернаціональним; між формальною рівністю всіх громадян, незалежно від етнічної належності і неоднаковими можливостями їх задоволення; між національною диференціацією і інтегративними тенденціями і т.ін.) рекомендуємо їх ґрунтовний аналіз. При цьому зауважимо, що «зняття» цих суперечностей - найточніший вимір ефективності державного управління етнонаціональною сферою життя, забезпечення всім громадянам країни належних їм громадянських і політичних прав і недопущення міжнаціональних конфліктів.

При розгляді цього питання, звичайно ж не слід абстрагуватися від загальних закономірностей етнічного і національного розвитку, згідно яких розгортаються процеси націотворення в усіх країнах. Оскільки пізнання і використання останніх у суспільній практиці повинно лежати в основі будь-якої науково обґрунтованої національної політики.

У найзагальніших рисах етнонаціональну політику можна визначити як цілеспрямовану діяльність у сфері відносин між етнічними і національними спільностями з метою поглиблення етнонаціональної єдності і взаємодовір'я між націями.

Основні поняття та категорії

Геноцид — це свідома політика фізичного знищення етносу.

Етнічна група: а) соціальна спільність, яка є структурним елементом етносу, але має специфічні культурні особливості і сприймається з боку представників інших етносів як окрема група; б) частина етносу яка проживає на території чужої національної держави.

Етноцид — знищення культури етносу або його асиміляція.

Інтернаціоналізм — ідеологія і політика, що виражає збагання корінних інтересів і прагнення до об'єднання зусиль різних народів, націй, держав, соціальних та демографічних груп.

Космополітизм — ідеологія так званого світового громадянства, яка зневажає державний суверенітет, пропагує відмову від національних традицій, патріотизму.

Націоналізм — теорія і практика етнічних і соціально-політичних відносин у суспільстві, які ґрунтуються на самоідентифікації націй у вирішенні політичних, державних, економічних та соціокультурних проблем.

Національна меншина — етнічна група, яка не є корінним етносом, але члени якої являються громадянами національної держави і мають спільні етнокультурні особливості (мовні, релігійні, звичаєві), намагаються їх виразити через відповідні соціальні інститути.

Національні відносини — це відносини між соціально-етнічними спільностями з приводу рішення різнобічних національних проблем (державно-політичної організації життя, економічних основ національного буття, питань національної мови, культури, традицій тощо).

Расизм — сукупність антинаукових концепцій, основу яких становлять положення про фізичну і психічну нерівноцінність людських рас, про вирішальний вплив расових ознак на історію суспільства, про одвічний поділ людей на «вищі» й «нижчі» раси, з яких перші нібито покликані до панування, а другі приречені бути об'єктом експлуатації; політика, що ґрунтується на расистських теоріях.

Сепаратизм — рух на територіальне відокремлення тієї чи іншої частини держави з метою створення нового державного утворення або надання певній частині держави автономії за національними, мовними чи релігійними ознаками.

Шовінізм — одна з форм націоналізму, політична ідеологія і практика, спрямована на розпалювання національної ворожнечі та ненависті.

Питання для дискусії

Особливості національної політики України.
Що таке національний суверенітет?
Яка залежність між поняттями «етнос» і «нація»?
Які передумови сучасного етнічного ренесансу в світі?
Чим відрізняється національна державність від національного суверенітету?
Чи є взаємозв'язок між націоналізмом та інтернаціоналізмом? Якщо є, то в чому, а якщо нема, то в чому?
Що потрібно для формування національної свідомості та самосвідомості?
У чому причини виникнення шовінізму, расизму?
Що таке космополітизм?
Місце і роль національних відносин у політичному житті сучасного суспільств.

Теми рефератів та контрольних робіт

Роль політики у вирішенні національних проблем.
Національні питання: зміст, структура і принципи розв'язання.
Український націоналізм в історичній ретроспективі.
Проблеми становлення та розвитку української нації.
Українська національна ідея: сутність, зміст та соціальне значення.
Національна свідомість українців: сутність, рівні та фактори зростання.
Міжнаціональні конфлікти: причини виникнення та шляхи подолання.
Інтернаціоналізм та його сучасне розуміння.
Сутність етнонаціональної політики сучасної України.
Національна ідея в українській політичній думці.
Особливості та шляхи формування української нації.

Запитання до самоконтролю

На основі рекомендованої літератури з'ясуйте зміст таких понять; етнос, народність, народ, нація, національні відносини, націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм, фашизм, расизм, сепаратизм, національний ренесанс.
Що таке етнос? Яка його структура?
Що спільного в етносу та нації і чим вони відрізняються?
Якими причинами зумовлені процеси етнічного ренесансу та політизації етнічності і в чому їхня суть? У чому полягає політична сутність нації?
Хто може бути суб'єктом етнополітики?
На яких принципах та методах грунтується етнонаціональна політика української держави?
Які існують типи етнонаціональної політики і в чому їхня відмінність?
Які основні цілі та завдання етнонаціональної політики України?
Визначте причини деформації національного розвитку в Україні та зміст сучасної національної політики держави.

Завдання для самостійної роботи

За рекомендованою літературою з'ясуйте зміст таких понять: етнос, народність, народ, нація, національні відносини, націоналізм, інтернаціоналізм, космополітизм, фашизм, расизм, сепаратизм, національний ренесанс.
Визначте при жни деформації національного розвитку в Україні та зміст сучасної національної полі гики держави.
Проаналізуйте шляхи реалізації української національної ідеї Д.Донцова.
Порівняйте економічну і марксистсько-ленінську теорії походження націй. Що спільнз і що відмінна в цих теоріях і що, на Ваш погляд, є слабким місцем чи хибним?
Проаналізу йте відомі теорії походження націй і визначте закономірності розвитку націй і національних відносин.
Проаналізуйте, які є складності і проблеми в реалізації етнонаціональної політики в Україні в сучасних умовах.
Порівняйте процеси національного самовизначення націй від процесу сепаратизму? Що таке геноцид і етноцид? Що в них спільне та відмінне?
Проаналізуйте етнонаціональну політику США, Франції, Росії та України щодо національних меншин.
Проведіть порівняльний аналіз понять «націоналізм», «інтернаціоналізм», «космополітизм», «сепаратизм», «шовінізм».
З'ясуйте сутнісні відмінності між етнічним та політичним типом нації.
Визначте основні напрями етнонаціональної політики.
Розкрийте сутність принципу самовизначення націй.
З'ясуйте сутність понять «міграція», «асиміляція», «етноцид», «денаціоналізація», «депортація», «геноцид».
Спробуйте визначити шляхи «зняття» суперечностей етнонаціональних відносин та дайте їх характеристику.

Питання до заліку

Зміст і структура національних відносин.
Суть національного питання та його міжнародний досвід розв'язання.
Форми державного устрою в багатонаціональних за складом свого населення державах.
Причини самовизначення націй та проблеми втілення цього принципу в практику національного життя.
Білінгвізм (двомовність) у політиці та практиці політики держав пострадянського простору.

Рекомендована література

Акт проголошення незалежності України. — К., 1991.

Антонюк О. Формування етнополітики Української держави: історичні та теоретико-методологічні засади. Моноірафія. — К., 1999.

Бойко Ю. Шлях націй. — Париж—Київ—Львів, 1992.

Варзар І. Етнічна спільність (етноісторична спільність, етнос) // Мала енциклопедія етнодержавознавства. — К., 1996.

Винниченко В. К. Відродження нації. У 3 ч. — К., 1990.

Вівчарик М., Панченко П., Жмихова В. Українська нація: шлях до самовизначення. - К., 2001.

Геллнер Е. Націоналізм та ідеологія // Мала енциклопедія етнодержавознавства. — К., 1996.

Грабовський С., Ставоряні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. — К., 1995.

Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? — К., 1993.

Декларація прав національностей України // Інформаційний бюллетень Міністерства України у справах національностей, міграцій та культів.— 1995.

Донцов Д Історія розвитку української державної ідеї. — К., 1991.

Етнонаціональний розвиток України. Досвід, проблеми, перспективи. — К., 1997.

Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії / За ред. Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. — К., 1993.

Етносоціологія: терміни та поняття. Навч. посібник. — К., 2003.

Касьянов Г. В. Теорії нації та націоналізму. Монографія. — К., 1999.

Картунов О. В. Етноси, нації та етнонаціональна політика // За ред. Ю. І. Кулагіна, В. І. Полуріза. — К., 2002.

Колодій А. І. Нація як суб'єкт політики. — Львів, 1997.

Конституція України. — К., 2005.

Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю. І. Римаренка.— К., 1996.

Міграційні процеси в сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика. Енциклопедія / За ред. Ю. Римаренка. — К., 1998.

Нельма О. В. Теорія етносу. Навч. посібник. — К., 1997.

Обушний М. І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. — К., 1998.

Ребкало В., Обушний М., Майборода О. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні. — К., 1996.

Римаренко Ю. І. Національний розвій України. — К., 1995.

Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? — Львів, 1994.

Сміт Е. Національна ідентичність: Пер. з англ. — К., 1996.

Смолій В. А., Гуржій О. І. Як і коли почала формуватися українська нація. — К, 1991.

Україна: етнонаціональна палітра суспільного розвитку. Словник - довідник / За ред. Ю. І. Римаренка. — К., 1997.

Українська ідея: перші речники. — К., 1994.

Шкляр Л. Є. Духовне життя етносу і нації // Життя етносу: соціокультурні нариси. — К., 1997.

Blog

Програма навчального курсу «Політологія» розділ І. Теоретико-методологічні засади політології тема 1