Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України
| Вид материала | Диплом |
| Обставини справи Київський апеляційний адміністративний суд |
- Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня, 911.87kb.
- України, Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах, 19.98kb.
- Закону України "Про нотаріат" та з метою вдосконалення порядку вчинення нотаріальних, 1451.28kb.
- Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами україни частина І. Загальні положення, 1729.24kb.
- Мiнiстерство юстицiї україни наказ, 1697.13kb.
- Методичні рекомендації по застосуванню пункту 41 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних, 50.11kb.
- 1. Затвердити Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що додається, 1630.36kb.
- Про затвердження Положення про порядок здійснення обліку та систематизації законодавства, 235.37kb.
- Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного, 386.09kb.
- Про затвердження Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного, 359.92kb.
ПОСТАНОВА
| 08.07.2010 р. | N 2а-3543/10/2670 |
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої, судді - Блажівської Н. Є., суддів: Огурцова О. П. та Шрамко Ю. Т., при секретарі судового засідання - Миколаєнко І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України, Міністерства юстиції України про оскарження нормативно-правового акта у судовому засіданні 8 липня 2010 року, відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (надалі - також "Позивач") звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства закордонних справ України (надалі - також "Відповідач 1"), Міністерства юстиції України (надалі - також "Відповідач 2") про визнання протиправним та скасування підпункту 1 пункту 1.3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульствах України, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року N 142/5/310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2004 року за N 1649/10248.
Позовні вимоги мотивовані тим, що положення підпункту 1 пункту 1.3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульствах України, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року N 142/5/310 (надалі - також "підпункт 1 пункту 1.3 наказу від 27 грудня 2004 року N 142/5/310", "оскаржуваний підпункт наказу") є незаконними та такими, що суперечать Конституції України та законодавчим актам вищої юридичної сили.
Представником Позивача в судовому засіданні було зазначено про те, що положення підпункту 1 пункту 1.3 наказу від 27 грудня 2004 року N 142/5/310 виходить за рамки Закону України "Про нотаріат" і без належного правового підґрунтя розширює повноваження консульських установ, а тому, на думку Позивача, підлягає скасуванню.
Виключно Законом України "Про нотаріат", який безпосередньо регулює вчинення нотаріальних дій, як вказав представник Позивача, визначено виключний перелік щодо вчинення нотаріальних дій консульськими установами України, до якого входить посвідчення певних видів угод.
В той же час, Міністерство закордонних справ України, на думку представника Позивача, самовільно та без жодних на те правових підстав розширило в підпункті 1 пункту 1.3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульствах України повноваження консульських установ України, замінивши слова "угоди" на "правочин", а "доручення" на "довіреності", юридичний зміст яких зовсім інший.
Представник Відповідача 1 - Міністерства закордонних справ України - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача 1 було зазначено про те, що оскаржуваний підпункт 1 пункту 1.3 наказу від 27 грудня 2004 року N 142/5/310 прийнято Відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
З метою приведення у відповідність положень Закону України "Про нотаріат" до положень Цивільного кодексу України 2003 року, як вказав представник Відповідача 1, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат" було внесено зміни до статті 34, зокрема, термін "угода" було замінено терміном "правочин".
У зв'язку із зазначеними змінами в цивільному законодавстві України у підпункті 1 пункту 1.3 Положення, зазначив представник Міністерства закордонних справ України, закріплено, що консули посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності та ін.), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні. Зазначене формулювання, на думку представника Відповідача 1, у повній мірі відповідає нормам Цивільного кодексу України 2003 року.
Представник Відповідача 2 - Міністерства юстиції України - в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила відмовити в їх задоволенні.
Представники Відповідача 2 також покликалася на пропуск Позивачем строку звернення до адміністративного суду та наполягала на відмові в задоволенні позову з цієї підстави.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача, представників Відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:
Відповідно до вимог частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Таким чином, особа має право оскаржити нормативно-правовий акт не лише тоді, коли щодо неї застосовано цей акт, а й на майбутнє - щоб запобігти такому застосуванню, але за умови, що така особа є суб'єктом відповідних правовідносин.
Враховуючи вимоги вищевказаного положення Кодексу адміністративного судочинства України, Позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що він є суб'єктом відповідних правовідносин, на які поширює дію цей акт.
В обґрунтування того, що Позивач є суб'єктами правовідносин, в яких застосовується оскаржуваний нормативно-правовий акт, Позивачем надано копію Довіреності, посвідчену 7 жовтня 2009 року Малійським Віктором Івановичем, першим секретарем Відділення Посольства України в Бонні, та копію Довіреності Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні, ФРН від 26 жовтня 2006 року.
Відповідно до вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
16 червня 2010 року представником Відповідача 1 надано доказ на підтвердження публікації оголошення про оскарження підпункту 1 пункту 1.3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульствах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року N 142/5/310, в газеті "Офіційний вісник України" N 36, 2010 рік.
Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року N 142/5/310 затверджено Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України.
Пунктом 1.3 вищезазначеного Положення визначено, що консулами вчиняються такі види нотаріальних дій: 1) посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності та ін.), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні; 2) вживаються заходи до охорони спадкового майна; 3) видаються свідоцтва про право на спадщину; 4) видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; 5) засвідчується вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; 6) засвідчується вірність підпису на документах; 7) засвідчується справжність електронного цифрового підпису на електронних документах (за наявності технічної можливості роботи з електронними документами); 8) засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу; 9) посвідчується факт, що фізична особа є живою; 10) посвідчується факт перебування фізичної особи в певному місці; 11) посвідчується тотожність фізичної особи з особою, зображеною на фотокартці; 12) посвідчується час пред'явлення документів; 13) приймаються у депозит грошові суми та цінні папери; 14) учиняються виконавчі написи; 15) учиняються морські протести; 16) приймаються на зберігання документи. Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консулами.
Положення підпункту 1 пункту 1.3 Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України Позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник Відповідача 2 в судовому засіданні наполягала на застосуванні судом наслідків пропуску Позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки наказ від N 142/5/310 було прийнято Відповідачами 27 грудня 2004 року.
Відповідно до частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але у задоволенні цього позову може бути відмовлено на тій підставі, що пропущено строк звернення.
Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.
Нормативно-правовий акт вважається доведеним до відома з моменту його опублікування у друкованих засобах масової інформації.
Суд звертає увагу на те, що наказ Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України "Про затвердження положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульствах України" від 27 грудня 2004 року N 142/5/310 було офіційно опубліковано в офіційному виданні "Офіційний вісник України", 2004, N 52 (14.01.2005) (частина 2), ст. 3492.
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 9 березня 2010 року (про що свідчить реєстраційний запис на першій сторінці позовної заяви).
Відповідно до статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Поважними за змістом даної статті визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
В судовому засіданні, в обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду, представник Позивача покликався на те, що оскаржуваний пункт наказу було застосовано до Позивача лише у 2009 році.
В той же час, вищевказане твердження представника Позивача спростовується матеріалами справи, а саме - копією Довіреності Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні, ФРН від 26 жовтня 2006 року, з якої вбачається, що 26 жовтня 2006 року Консулом С. П. Малиновським було посвідчено Довіреність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ім'я ОСОБА_1.
Вищезазначене свідчить про те, що принаймні в жовтні 2006 року Позивач був обізнаним з положенням оскаржуваного підпункту 1 пункту 1.3 Положення порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульствах України, яким визначено право консулів посвідчувати правочини (договори, заповіти, довіреності та ін.), крім іпотечних договорів, договорів про відчуження та заставу житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні.
В той же час, будучи обізнаним зі змістом оскаржуваного пункту Положення ще у 2006 році, Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва про його оскарження лише 9 березня 2010 року.
Представником Позивача не було зазначено про обставини, що можуть бути визнані судом поважними для пропущення строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, Суд звертає увагу на те, що представником Позивача не надано обґрунтованих пояснень стосовно причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а також не надано належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, звернувшись з позовом до суду лише у березні 2010 року, ОСОБА_3 пропустив строк звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягала представник Відповідача 2, що є підставою для відмови в задоволенні прозову.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із порушенням строку звернення до адміністративного суду, оскільки адміністративний позов подано до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 9 березня 2010 року.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, а також враховуючи те, що представником Позивача не надавались обґрунтовані докази на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 171 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:
В задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
| Головуючий | Н. Є. Блажівська |
| Судді: | О. П. Огурцов |
| | Ю. Т. Шрамко |
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД