Geum.ru

Методичні рекомендації по застосуванню пункту 41 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №31-32 / 111 від 21. 04. 2006

Вид материалаМетодичні рекомендації
Подобный материал:

Методичні рекомендації по застосуванню пункту 41 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

№ 31-32 / 111 від 21.04.2006


У зв’язку з надходженням до Міністерства юстиції України запитів стосовно застосування при вчиненні нотаріальних дій пункту 41 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882, Мін’юст вважає за необхідне повідомити наступне.


Відповідно до статті 44 Закону України „Про нотаріат” при посвідченні угод з’ясовується дієздатність громадян і перевіряється правоздатність юридичних осіб, які беруть участь в угодах. У разі укладення угоди представником перевіряються його повноваження.


Пунктом 41 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 3 березня 2004 року № 20/5 передбачено, що при перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, які беруть участь у правочинах, нотаріуси зобов’язані ознайомитись з установчими документами (статут, засновницький договір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності (витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України), положенням про філію та представництво юридичної особи, наказом юридичної особи про призначення керівника філії або представництва і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності юридичної особи.


Згідно пункту 3 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р. № 499), Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) ведеться Держкомстатом з метою: забезпечення єдиного державного обліку та ідентифікації суб’єктів; класифікації суб’єктів для отримання статистичної інформації у формалізованому вигляді; проведення спостережень за структурними змінами в економіці щодо видів діяльності, створення, реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) та ліквідації суб’єктів; удосконалення статистичного обліку суб’єктів та створення реєстрів респондентів статистичних спостережень.


Підставою для внесення до Реєстру або виключення з нього даних щодо суб’єктів, а також внесення змін до Реєстру є надходження від державного реєстратора до органу державної статистики інформації про вчинення реєстраційних дій, передбачених Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” (пункт 12 зазначеного Положення).


Дані, що містяться в ЄДРПОУ, є відкритими і загальнодоступними та надаються на підставі письмового запиту. Довідка з вказаного реєстру видається органом державної статистики на запит суб’єкта господарської діяльності у п’ятиденний термін (пункти 16, 17 та 18 вказаного Положення).


Видача витягів з ЄДРПОУ зазначеним Положенням не передбачена.


Згідно частини четвертої статті 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.


Частиною першою статті 89 цього Кодексу встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.


Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб – підприємців, врегульовані Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (далі – Закон).


Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців полягає у засвідченні факту створення або припинення юридичної особи шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (частина перша статті 4 Закону).


Документом встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи – підприємця, є свідоцтво про державну реєстрацію (стаття 1 Закону).


Таким чином, для встановлення факту створення юридичної особи (тобто внесення запису до Єдиного державного реєстру про державну реєстрацію) нотаріусу надається свідоцтво про державну реєстрацію, видане державним реєстратором. Зазначене свідоцтво підтверджує цивільну правоздатність юридичної особи.


Стосовно встановлення об’єму цивільної дієздатності юридичної особи слід зазначити наступне.


Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.


Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.


Отже, нотаріуси при посвідченні правочинів зобов’язані з’ясовувати не лише цивільну правоздатність юридичної особи, а і її цивільну дієздатність.


Перелік відомостей, на підставі яких встановлюється цивільна дієздатність юридичної особи передбачений статтею 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Зокрема, в цьому реєстрі містяться відомості про прізвище, ім’я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення, зокрема дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи, відомості про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо); дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи тощо.


При цьому, відомості , що містяться в Єдиному державному реєстрі надаються у вигляді: витягу з Єдиного державного реєстру; довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується (стаття 20 Закону).


Згідно статті 21 Закону, виписка з Єдиного державного реєстру видається юридичній особі або фізичній особі - підприємцю за їх письмовим запитом протягом двох робочих днів з дати подання цього запиту або на підставі їх письмової заяви при видачі свідоцтва про державну реєстрацію або при його заміні.


У виписці зазначається, серед іншого, прізвище, ім’я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, їх ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків; наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи або фізичної особи – підприємця.


Згідно частини першої статті 18 Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.


Принагідно слід зазначити, що на підставі статті 46 Закону України „Про нотаріат” з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій, нотаріуси вправі витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості витребовується нотаріусами навіть у випадках, коли їх витребовування не передбачено вищезазначеною Інструкцією.


Директор Департаменту нотаріату

та реєстрації адвокатських об’єднань Н.В.Круковес