Кодекс законів про працю України(витяг)

Вид материала

Кодекс

Содержание Iii. зміст контракту Iv. розірвання контракту Внесення записів до трудової книжки, змін або виправлень неправильних записів Зміна запису на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки Виправлення у зв'язку з невідповідністю запису про назву професії (посади, виконуваної роботи) Класифікатору професій Зміна запису про звільнення Внесення записів про зміну назви підприємства Записи у трудовій книжці приватного підприємця Праця осіб та оформлення трудових книжок осіб, які поєднують стаціонарну форму навчання з трудовою діяльністю Де зберігатиметься трудова книжка працівника-студента (аспіранта, учня) Видача трудових книжок

Подобный материал:

• Список використаних джерел кодекс Законів про працю України (зі змінами та доповненнями), 10.88kb.
• Кодекс законів про працю України, 3210.89kb.
• Кодекс законів про працю України, 1549.24kb.
• Кодекс законів про працю України, 2445.07kb.
• Кодекс законів про працю України, 1742.56kb.
• Кодекс законів про працю України, 461.45kb.
• Положення про робочий час І час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, 211.33kb.
• Кодекс законів про працю від 10. 12., 1361.56kb.
• Кодекс законів про працю україни, 1374kb.
• Кодекс законів про працю України, 1775.68kb.

III. ЗМІСТ КОНТРАКТУ

10. У контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та
вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права,
обов'язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов'язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

11. Умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників, з якими укладається контракт, визначаються угодою сторін. Розміри виплат не можуть бути меншими, ніж передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, і залежать від виконання умов контракту.

У контракті можуть також визначатись умови підвищення або
зниження обумовленого сторонами розміру оплати праці, встановлення
доплат і надбавок, премій, винагород за підсумками роботи за рік чи
інший період, участі у прибутках підприємства, установи, організації
(якщо це передбачено чинним законодавством та їхніми статутами) чи
громадянина-підприємця.

12. На основі Типової форми контракту з працівником у контракті можуть бути зафіксовані (в межах норм, що не суперечать цьому
Положенню) особливі умови праці по окремих професіях і видах робіт,
з урахуванням їх специфіки, професійних особливостей.

13. У контракті може бути передбачено додаткові пільги, гарантії та компенсації, не встановлені чинним законодавством, за рахунок
коштів роботодавця.

14. Якщо умовами контракту передбачається переїзд працівника
на роботу в іншу місцевість, сторони визначають у контракті умови, гарантії та компенсації такого переїзду та умови забезпечення працівника (а в разі необхідності і членів його сім’ї) житловою площею або
оплату витрат за найом (піднайом) житлового приміщення чи користування готелем.

15. У контракті визначаються режими робочого часу і часу відпочинку працівника.

Тривалість відпустки працівника не може бути меншою від
встановленої законодавством для цієї категорії працівників.

16. Якщо для службових поїздок працівник використовуватиме власний автомобіль, сторони передбачають умови виплати відповідної компенсації.

За угодою сторін у контракті може бути визначено й інші умови
організації праці, необхідні для виконання зобов'язань, взятих на себе
сторонами.

17. У контракті можуть визначатися додаткові, крім встановлених чинним законодавством, підстави його розірвання.

18. Контракт повинен передбачати зобов'язання роботодавця
щодо компенсації моральної та матеріальної шкоди, заподіяної
працівникові у разі дострокового розірвання контракту:

працівником - з причин невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом;

роботодавцем - з підстав, не передбачених чинним законодавством та контрактом.

19. Контрактом може бути встановлено додаткові гарантії
працівникові на випадок дострокового припинення контракту з незалежних від працівника причин.

20. Контрактом не може бути:

змінено порядок розгляду індивідуальних трудових спорів;

запроваджено по відношенню до працівника повної матеріальної відповідальності, крім випадків, передбачених статтею 134 Кодексу законів про працю України.

IV. РОЗІРВАННЯ КОНТРАКТУ


21. У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з
підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним
законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України, з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.

22. У разі невиконання або неналежного виконання сторонами
зобов'язань, передбачених у контракті, його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за два тижні.

23. Контракт підлягає розірванню достроково на вимогу
працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають
виконанню роботи за контрактом, порушення роботодавцем законодавства про працю, невиконання чи неналежного виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених контрактом, та з інших поважних причин. Звільнення працівника у цьому разі проводиться відповідно до статті 39 Кодексу законів про працю України.

24. За два місяці до закінчення строку чинності контракту за
угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий
строк.

25. Спори між сторонами контракту розглядаються в установленому чинним законодавством порядку.


*Це Положення не поширюється на керівників підприємств державної форми власності


ВНЕСЕННЯ ЗАПИСІВ ДО ТРУДОВОЇ КНИЖКИ, ЗМІН АБО ВИПРАВЛЕНЬ НЕПРАВИЛЬНИХ ЗАПИСІВ

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. На підставі записів в ній встанов­люється як загальний, так і спеціальний тру­довий стаж, який за чинним законодавством враховується під час призначення пенсій, на­дання пільг тощо.

Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту України від 29 липня 1993 р. № 58 (далі — Інструкція) трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) або у фізичної особи понад п'ять днів, а та­кож на позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціально­му страхуванню.

Відповідно до постанови Кабінету Міні­стрів України «Про трудові книжки праців­ників» від 27 квітня 1993 р. № 301 трудові книжки зберігаються на підприємствах як документи суворої звітності. На практиці ведення, облік і зберігання трудових кни­жок покладається наказом керівника під­приємства на одного з працівників кадрової служби, за її відсутності — на іншу посадо­ву особу.

Зауважимо, що за порушення встановле­ного порядку ведення, обліку, зберігання і ви­дачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Усі записи в трудовій книжці про прийнят­тя на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення, а також про нагородження та заохочення мають вноситися на підста­ві наказу (розпорядження) і точно відповіда­ти його тексту, а записи про звільнення або переведення на іншу постійну роботу мають також точно відповідати формулюванню чин­ного законодавства і містити посилання на відповідний пункт, статтю закону.

Слід зазначити, що запис про назву робо­ти, професії або посади, на яку приймається працівник, в обов'язковому порядку має від­повідати Державному класифікатору профе­сій ДК 003-95, штатному розпису, наказу.

У разі зміни прізвища, ім'я, по батькові, дати народження власника трудової книжки, виявлення неточних або неправильних за­писів, зміни рішення, наприклад, щодо під­стави звільнення працівника, кадрова служ­ба має внести відповідні виправлення або зміни у трудову книжку працівника. Порядок здійснення виправлень або зміни запису встановлено Інструкцією.

Так, згідно з Інструкцією, виправлення за­писів у розділах «Відомості про роботу», «Ві­домості про нагородження», «Відомості про заохочення» здійснюється на підставі оригі­налу наказу в такому порядку:

■ у графі 1 записується відповідний по­рядковий номер;

■ у графі 2 зазначається дата внесення запису;

■ у графі 3 записується: «Запис за № таким-то недійсний», а далі, наприклад, «При­йнятий за такою-то професією (посадою)»;

■ у графі 4 робиться посилання на наказ керівника підприємства.

Закреслення раніше внесених неточних, неправильних записів або записів, що підля­гають зміні, у зазначених розділах трудової книжки не допускається.


Зміна запису на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки

Зміна запису про прізвище, ім'я, по бать­кові, дату народження працівника на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книж­ки виконується на підставі відповідних доку­ментів (паспорта, свідоцтв про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу тощо) за­кресленням попереднього запису і записом нових даних з посиланням на відповідний до­кумент на внутрішньому боці обкладинки. Новий запис завіряється підписом керівника (іншого уповноваженого працівника) кадро­вої служби і печаткою підприємства (кадро­вої служби).

Зміну запису про прізвище ви­конано в такому порядку:

■ закреслено однією рискою прізвище власника трудової книжки (Омельченко);

■ записано нове прізвище (Колушко);

■ на внутрішньому боці обкладинки за­значено назву документа (свідоцтво про ук­ладення шлюбу), його номер і дату видачі, назву органу, який його видав;

■ запис завірено підписом старшого інспек­тора відділу кадрів її печаткою підприємства.


Виправлення у зв'язку з невідповідністю запису про назву професії (посади, виконуваної роботи) Класифікатору професій

Виправлення невідповідності Класифікаторові про­фесій назви професії в штатному розписі та наказі про прийняття працівника на роботу, на підставі яких було внесено запис у трудо­ву книжку було здійснено в та­кому порядку:

■ видано наказ про внесення до штатно­го розпису необхідних змін із зазначенням дати їх внесення;

• видано наказ про переведення праців­ника з дня внесення змін до штатного розпи­су з посиланням на наказ про внесення змін до штатного розпису;
  
• зроблено запис у трудовій книжці про переведення працівника на посаду відповід­но до зміненого штатного розпису на підста­ві наказу про переведення.
  

Слід зазначити, що запис, який було внесе­но в трудову книжку під час прийняття праців­ника на роботу за професією, назву якої було згодом змінено у зв'язку з невідповідністю Кла­сифікатору професій, не визнається недійсним. При цьому якщо працівник має право на піль­гову пенсію, робота на такій посаді засвідчуєть­ся довідкою про характер виконуваної роботи


Зміна запису про звільнення

У разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу, установленого органом, який правомочний приймати рішення про поновлення працівників на роботі, а також у разі зміни формулювання причини або дати звільнення кадрова служба має внести відповідні зміни у трудову книжку.

Такі зміни вносяться на підставі наказу керівника підприємства, який видається на виконання рішення органу, який визнав не­законним звільнення або переведення пра­цівника на іншу роботу чи прийняв рішення про зміну формулювання причини або дати звільнення.


Внесення записів про зміну назви підприємства

Якщо назва підприємства змінюється, ви­правлення в трудову книжку вносяться в тако­му порядку

• у графі 3 трудової книжки окремим ряд­ком робиться запис про перейменування під­приємства;
  
• у графі 4 зазначається підстава пере­йменування — наказ (рішення, розпоряджен­ня), його дата та номер
  

Щодо запису у трудову книжку

У листі Міністерства праці та соціальної політики від 26.10.05 №09-503 «Про запис у трудову книжку» зазначено, що згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України працівникам, що стають на роботу впер­ше, трудова книжка оформлюється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.

Останнім часом широке поширення одержала практика прийняття на роботу студентів очних відділень вузів.

Така робота не є сумісництвом, отже, вона передбачає ведення трудової книжки відповідно до загального порядку.

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в устано­вах і організаціях до трудової книжки заносяться з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів відомості: про час навчання у вузах, перебування в аспірантурі.

Таким чином, у нашому випадку запис у трудову книжку вносить підприємство і засвідчує своєю печаткою.


Записи у трудовій книжці приватного підприємця

У листі Міністерства праці та соціальної політики від 30.11.05 №06-К54813/26 зазначено, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єкта­ми господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При виконанні цієї діяльності громадянин-підприємець ні з ким не перебуває у трудових відносинах, і це означає, що трудова книжка на нього не ведеться, оскільки ведення трудових книжок передбачено на працівників, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях або у фізичної особи (стаття 48 Кодексу законів про працю України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове дер­жавне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058 фізичні, особи — суб'єкти підпри­ємницької діяльності, в тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Цим Законом встановлено, що право на пенсію мають всі громадиш України, які застраховані у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та досягли відповідного пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку мають не­обхідний для призначення відповідного виду пенсій страховий стаж.

Фізична особа, зареєстрована як підприємець, без створення юридичної особи, виконує ро­боти, надає послуги своїм замовникам у рамках свого статусу підприємця виключно на основі цивільно-правових договорів (залучаючи чи не залучаючи для цього найманих працівників). Але статус громадянина, як підприємця, не перешкоджає тому, аби цей же громадянин, як працівник, уклав трудовий договір з іншим роботодавцем. В цьому випадку громадянин має право укласти трудовий договір з умовою ведення трудової книжки(це буде його основне місце роботи) і без такої умови (його робота в цьому разі буде вважатися сумісництвом). Статус гро­мадянина як підприємця без створення юридичної особи ніяк не впливає на обсяг його обов'язків і прав як працівника за основним місцем роботи і за місцем роботи за сумісництвом.

Отже, записи, внесені до трудової книжки приватного підприємця, є недійсними.


Праця осіб та оформлення трудових книжок осіб, які поєднують стаціонарну форму навчання з трудовою діяльністю

Нині досить часто студенти вищих навчальних закладів (ВНЗ), аспіранти, учні професійно-технічних навчаль­них закладів (ПТНЗ), які навчаються на ста­ціонарних відділеннях закладів освіти, од­ночасно розпочинають трудову діяльність, улаштовуючись працювати на підприємс­тва, в установи та організації (далі—підпри­ємство). Розглянемо особливості трудових відносин між підприємством-роботодавцем та студентом (аспірантом, учнем)-працівником.

Якщо студент (аспірант, учень) навча­ється на стаціонарному (очному) відділенні навчального закладу, то виконувати трудо­ві обов'язки у роботодавця він може лише у вільний від навчання час:

■ у будні дні — після занять (увечері або під час «вікон» у розкладі занять);

■ у вихідні дні;

■ у період канікул.

Від часу та тривалості виконання трудо­вих обов'язків залежатиме режим роботи таких працівників та відповідно оплата.

Одначе передусім важливо дати відпо­відь на такі запитання:

■ Де зберігатиметься трудова книжка працівника-студента (аспіранта, учня) — за місцем роботи чи за місцем навчання?

■Який статус (основного працівника чи сумісника) матиме працівник-студент (аспі­рант, учень)?

Почнемо з ведення трудових книжок. Звернімося до пункту 2.16 Інструкції про порядок ведення трудових книжок праців­ників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населен­ня України від 29 липня 1993 року № 58 (далі— Інструкція № 58): «Для студентів, слу­хачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вно­сить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закла­ду (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа сту­дентів, учнів, аспірантів, клінічних ордина­торів». Однак цей пункт Інструкції № 58 роз­глядає випадок, коли, вступаючи на навча­ння до закладу освіти, студент (аспірант, учень) уже має трудову книжку. Тобто до на­вчання в навчальному закладі він десь пра­цював, але перед початком навчання звіль­нився з роботи, внаслідок чого йому видали трудову книжку, яку він і подав до навчаль­ного закладу. Запис у трудову книжку про час навчання заклад освіти зможе зробити, лише коли особа завершить навчання.

Наголошуємо, що ні в Умовах прийому до вищих навчальних закладів України, за­тверджених наказом Міністерства освіти і на­уки України від 2 вересня 2008 року № 802, ні в Типових правилах прийому до профе­сійно-технічних навчальних закладів Украї­ни, затверджених наказом Міністерства ос­віти і науки України від 6 червня 2006 року № 441, нема вказівки про те, що під час всту­пу до ВНЗ та ПТНЗ абітурієнти повинні по­давати трудові книжки. Своєю чергою, в по­станові Кабінету Міністрів України «Про тру­дові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 та в Інструкції № 58 не вказано, що заклади освіти зобов'язані оформляти та вести трудові книжки на студентів (учнів), які в них навчаються.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України пра­цівникам, що стають на роботу вперше, тру­дова книжка оформлюється не пізніше як за п'ять днів після прийняття на роботу. Майже так само встановлює пункт 2.4 Інс­трукції № 58 — не пізніше тижневого стро­ку. Хоча в цьому випадку все ж таки слід керуватися нормами КЗпП, оскільки він має більшу юридичну силу, аніж зазначена Інс­трукція. Трудова книжка, як відомо, повин­на зберігатися лише за місцем основної ро­боти працівника (п. 1.1 Інструкції № 58). І це логічно, адже між студентом та навчальним закладом нема трудових відносин, тому міс­це навчання не може бути місцем роботи студента (аспіранта, учня).

Наприклад

1.Прибувши на навчання до закладу осві­ти, студент (аспірант, учень) не мав трудової книжки, а трудову діяльність розпочав у пе­ріод стаціонарного навчання в навчальному закладі.

2.Вступивши на стаціонарне навчання до закладу освіти, студент (аспірант, учень) не припиняє працювати. (Згідно зп.4.1 Інструк­ції № 58 роботодавець має право віддати тру­дову книжку працівникові тільки після звіль­нення працівника з роботи, отже, щоб подати трудову книжку в навчальний заклад, пра­цівникові доведеться звільнитися з роботи).

Отже, у прикладі 1, якщо, прибувши на навчання до закладу освіти, студент (аспі­рант, учень) не мав трудової книжки, запис у трудову книжку про період навчання (після завершення навчального закладу) буде зроблено за місцем роботи працівника-студента (аспіранта, учня). Згідно з підпунк­тами «б», «в» пункту 2.18 Інструкції № 58 такий запис виконується окремим рядком з посиланням на дату та номер відповідних документів. Передбачені цим пунктом запи­си вносяться до трудової книжки до занесе­ння відомостей про роботу на цьому під­приємстві. Такої самої думки дотримується Міністерство праці та соціальної політики України в листі від 26 жовтня 2005 року № 09-503 (далі — Лист № 09-503): запис у трудову книжку про навчання праців­ника робить підприємство та засвідчує печаткою.

У прикладі 2 запис про навчання у ВНЗ (аспірантурі, ПТНЗ) у трудову книжку сту­дента (учня) буде зроблено за місцем його роботи — так, як описано у випадку 1. Увесь час навчання трудова книжка такої особи зберігатиметься за місцем основної роботи. Запис про час навчання в трудову книжку може зробити і заклад освіти (за аналогією зі згаданим вище п. 2.16 Інструкції № 58) — якщо під час навчання студент (аспірант, учень) звільнився з роботи та приніс тру­дову книжку до навчального закладу.

Відповідь на питання про основного пра­цівника чи сумісника, котрим вважатиметься за основним місцем роботи працівник-студент (аспірант, учень), дає ціла низка листів та судове рішення, які містять думку з цьо­го приводу офіційних органів, а саме: листи Міністерства праці та соціальної політики України № 09-503 та від 12 березня 2007 ро­ку № 66/06/186-07, лист Державного депар­таменту нагляду за додержанням законо­давства про працю від 20 серпня 2003 року № 013-1229-22, постанова Пленуму Верхов­ного Суду України від 24 грудня 1999 року №13. Загальний висновок, викладений у цих документах, такий: робота за трудовим до­говором осіб, які поєднують її зі стаціо­нарною формою навчання, не є сумісни­цтвом, тому вона передбачає ведення тру­дової книжки відповідно до загального порядку та є для таких осіб основним міс­цем роботи.


Видача трудових книжок

У листі Міністерства праці та соціальної політики від 03.07.08 №2022 про видачу трудових книжок (за підписом начальника юридичного управління І.Тубєлец) зазначено:

Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок праців­ників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населен­ня України від 29 липня 1993 року № 58 (із змінами), трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях. Видача їх працівникам на руки, за виключенням випадків звільнення, непередбачена.

Пунктом 2.7 вказаної Інструкції встановлено, що при необхідності власник чи уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки із трудових книжок відомостей про роботу.

Згідно Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 року № 912 (із змінами), до компетенції кадрової служби входить функція вчасної підготовки документів для призначення пенсії працівникам.