Кодекс законів про працю від 10. 12. 71
| Вид материала | Кодекс |
- Список використаних джерел кодекс Законів про працю України (зі змінами та доповненнями), 10.88kb.
- Кодекс законів про працю україни, 1374kb.
- Кодекс законів про працю України, 1742.56kb.
- Кодекс законів про працю України, 3210.89kb.
- Кодекс законів про працю України, 2445.07kb.
- Кодекс законів про працю України, 1549.24kb.
- Положення про порядок укладання або переукладання контракту з керівником виконавчого, 107.05kb.
- Кодекс законів про працю України, 1775.68kb.
- Положення про робочий час І час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, 211.33kb.
- Кодекс законів про працю України, 461.45kb.
ЛІТЕРАТУРА
- Конституція України.
- Господарський кодекс від 16.01.03.
- Цивільний кодекс від 16.01.03.
- Кодекс законів про працю від 10.12.71.
- Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.04.
- Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.91.
- Кримінальний кодекс України від 05.04.01.
- Кодекс про адміністративні правопорушення від 07.12.84.
- Декларація про державний суверенітет України від 16.07.90, № 55.
- Про власність: Закон України від 07.02.91 № 697 із змінами і доповненнями.
- Про господарські товариства: Закон України від 19.09.91 № 1576 із змінами і доповненнями.
- Про державну службу: Закон України від 16.12.93 № 3723 із змінами і доповненнями.
- Про економічну самостійність України: Закон України від 03.08.90 № 142 із змінами і доповненнями.
- Про колективні договори і угоди: Закон України від 01.07.93 № 3356 із змінами і доповненнями.
- Про адвокатуру: Закон України від 19.12.92 № 2887 із змінами і доповненнями.
- Про господарський суд: Закон України від 04.06.91 № 1142 із змінами і доповненнями.
- Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 № 690.
- Про Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.95 № 690.
- Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення: Декрет Кабінету Міністрів України від 08.04.93 № 30 із змінами і доповненнями.
- Про стандартизацію і сертифікацію: Декрет Кабінету Міністрів України від 10.05.93 № 46 із змінами і доповненнями.
- Типовий Статут державного підприємства: Затверджено Міністерством економіки України 22.04.93 № 12-30/4, Міністерством праці України 28.04.93 № 10-1594, Міністерством фінансів України 22.04.93 №
22.. Про затвердження Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставки товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій: Постанова Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 № 888.
23. Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю: Затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6 з доповненнями і змінами, внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.74 № 98.
24. Інструкція про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю: Затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від
25.04.66 № П-7 з доповненнями і змінами, внесеними постановою Держарбітражу СРСР від 14.11.74 № 98.
- Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців (випуск 76) // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2002 - № 1.
- Положення про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців від 01.10.95 // Бюлетень законодавства і юридичної практики. - 2002 - №1.
- Анохин В.С. Правовая работа в народном хозяйстве в новьіх зкономических условиях.-Воронеж, 1991.
- Бойко М.Д., Співак В.М., Хазін М.А. Цивільно-правові документи. - К.: Наукова думка, 1997.
- Долгополов А.М. Організація юридичної служби на підприємствах. Конспект лекцій. - К., 2000.
- Лосев В.И., Кузнєцова Т.В. Основьі делопроизводства - М., 1975.
- Правовая работа на предприятии. - К., 1986.
- Работа с кадрами на производстве. - К., 1987.
- Штефан М.Й. Підприємництво і правосуддя - К.: Вища школа, 1992.
- Щербина В.С. Господарське право України. - К.: Атіка, 1999.
4
1. ПРЕДМЕТ, СИСТЕМА ТА ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ КУРСУ Прочитайте
Л-1...2; 9...15; 18; 22; 33; 34.
Предметом курсу "Організація юридичної служби в суспільному виробництві" є порядок утворення, завдання системи органів та посадових осіб, форми правової роботи, починаючи з центральних органів державної виконавчої влади (міністерств, державних комітетів тощо) і завершуючи державними підприємствами, установами та організаціями.
Відповідно до юридичного змісту, правова робота являє собою правоорганізуючу діяльність господарських органів, інших організацій, їх підрозділів, що заключається в організації та широкому використанні правових засобів (законодавчих, відомчих, локальних нормативних актів; різних актів застосування права - розпоряджень, вказівкою; інших індивідуальних актів - господарських договорів, претензій; позовів тощо) з метою впливу на суспільні відносини в процесі виробництва діяльності.
У спеціальній літературі була зроблена спроба показати правову роботу на підприємстві як проведення заходів, направлених на забезпечення звітності, тобто: організації виконанню законів, контроль за виконанням законів, пропаганда права, участь в розгляді справ юридичними органами, складання юридичних документів.
Під правовою роботою розуміється діяльність щодо забезпечення правильного застосування та повного використання діючих правових норм на підприємстві, організуючу та координуючу діяльність щодо встановлення норма права.
Юридична служба (управління, відділ, бюро тощо, а також юрисконсульт) -- безпосередній організатор правової роботи в народному господарстві, який є складовою апарату управління виробництвом.
Словосполучення "правова робота" дає підстави говорити про діяльність, пов'язану із застосуванням права і спрямовану на правове забезпечення виробничо-господарської діяльності конкретного підприємства або установи. Але всі служби та підрозділи підприємств і установ, що займаються виробничо-господарською діяльністю, певною мірою займаються правовою роботою, пов'язаною з розробкою та прийняттям управлінських рішень, спрямованих на зміцнення державної, планової та трудової дисципліни. Це розробка відомчих нормативних актів, укладення договорів, забезпечення законності трудових відносин, боротьба з безгосподарністю, заподіянням шкоди державному, колективному та приватному майну, усунення умов, що призводять до цього, правовиховання.
Правова робота повинна забезпечувати виконання законів, планів та угод не тільки підприємством, а й іншими господарськими органами стосовно цього підприємства. Таким чином, правова робота - це багатопланова діяльність, що охоплює всі напрями господарської діяльності, безпосередньо пов'язана зі створенням матеріальних цінностей, застосуванням праці робітників та службовців, вирішенням питань соціально-економічного, науково-технічного, культурного забезпечення колективів підприємств та установ, а не тільки діяльність юридичної служби, що спрямована на організацію контролю за виконанням законів, пропаганду права, складання юридичних документів, участь у розгляді господарських та інших справ юрисдикційними органами.
Отже, правова робота в суспільному виробництві - це нормотворча та правозастосовча діяльність, спрямована на правове забезпечення господарської діяльності та керування нею, пов'язана з питаннями відповідальності, взаємозв'язку ланок господарського механізму, посадових осіб та працівників, що забезпечує зміцнення законності, державної, планової та договірної дисципліни, господарського розрахунку в діяльності підприємств, організацій та установ.
Відповідно до Загального положення юридичні служби створюються в міністерствах та інших центральних органах державної виконавчої влади, підприємствах, установах, організаціях у формі самостійного структурного підрозділу (управління, відділу, бюро, сектора, групи) або запроваджується посада юрисконсульта відповідної категорії. Юридична служба як частина апарату управління виконує функцію безпосереднього організатора правової роботи. Завданням юридичної служби є активний вплив на виробництво, сприяння найоптимальнішому режиму роботи підприємства, що базується на суворому дотриманні законності та державної дисципліни.
На відміну від інших служб та підрозділів, юридична служба в цілому, на підприємстві, організації чи в установі, виконуючи специфічні функції, використовує тільки їй властиві форми та методи діяльності проведення правової експертизи нормативних актів підприємства та його підрозділів, контроль за виконанням норм права, зміцнення законності та правопорядку у сфері господарської діяльності та взаємовідносин, пропаганда правових знань. Крім того, юридична служба здійснює загальне керівництво та організацію правової роботи на підприємстві за допомогою правових методів, забезпечує умови для зміцнення законності в господарській діяльності, розробки та прийняття управлінських рішень, посилення державної, планової та трудової дисципліни. Маючи професійні знання та практику, співробітники юридичної служби впливають на правову роботу інших підрозділів, сприяють підвищенню рівня правової культури господарських керівників, спеціалістів та посадових осіб.
Особливо зростає роль юридичної служби у правовій державі, де вона повинна бути основною ланкою охорони прав підприємства та його працівників, попередження правопорушень у сфері господарської діяльності та господарських взаємовідносин, ланкою, що має забезпечити гармонійне поєднання інтересів трудового колективу та держави.
Ознайомлення з історією організації та діяльності юридичних служб дає змогу з'ясувати їх передісторію, етапи еволюції та вдосконалення.
Вперше про юрисконсультів згадується в декреті РНК "Про оплату праці службовців та працівників радянських установ" від 27 липня 1918 року, де всі працівники поділялись на чотири групи, кожна з яких поділялась, у свою чергу, на категорії. Юрисконсульти були віднесені до II категорії першої групи відповідальних працівників. Спочатку контроль за діяльністю юрисконсультів був покладений на загальноконсультаційний відділ наркомату юстиції. Але з лютого 1923 року контроль за їхньою діяльністю в порядку загального нагляду здійснювала прокуратура. Далі було ще кілька реорганізацій у цій сфері. На першому загальносоюзному засіданні юрисконсультів державної промисловості (17-22 травня 1925 р.) обговорювались актуальні питан-ня правового регулювання господарської діяльності держави. Того ж року РНК затвердила Положення про юрисконсультів державних підприємств і Положення про бюро юрисконсультів. Структурно юридичні служби діяли при керуючому органі підприємства і тільки йому підпорядковувались. Після другого всесоюзного засідання (20-25 березня 1927р.) було прийнято постанову "Про юрисконсультів державних установ, підприємств та кооперативних організацій і нагляд за їх діяльністю". Знову нагляд за законністю діяльності юрисконсультів здійснювала прокуратура. Після створення в 30-х роках галузевих наркоматів з власними юридичними службами, зв'язок цих служб з прокуратурою майже припинився. А в період Великої Вітчизняної війни посади юрисконсультів на багатьох підприємствах взагалі були скорочені (через особливі умови воєнного часу, зниження ролі договорів у народному господарстві тощо).
Рада Міністрів СРСР постановою "Про укладення господарських договорів" від 21.04.49 року визнала за потрібне поновити діяльність юридичних служб у господарських органах. А вже починаючи з 1953 року у центральних і місцевих органах державної влади, на підприємствах, в організаціях і установах було створено юридичні служби. Новий етап розвитку і вдосконалення юридичних служб у народному господарстві почався під час економічної реформи
1965 року. Але тільки з прийняттям директивними органами постанови "Про покращення правової роботи в народному господарстві" від 23 грудня 1970 року діяльність юридичних служб набрала вигляду стрункої системи.
Основними завданнями юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів міністерствами, підприємствами, а також їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.
Питання для самоконтролю
1. Що є предметом курсу "Організація юридичної служби в
суспільному виробництві"?
- Розкрийте систему курсу.
- Що означає правова робота та юридична служба?
- Джерела курсу.
- Правова робота в міністерстві та на підприємстві.
6. Порядок утворення і структура юридичної служби на
підприємстві.
- Етапи становлення і розвитку юридичної служби.
- Завдання юридичної служби.
2. СУБ'ЄКТИ ПРАВОВОЇ РОБОТИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
Прочитайте
Л-1;3;4;6; 14; 17; 22.
Правова робота у сфері суспільного виробництва, так само як у народному господарстві загалом - це нормотворча та правозастосовча діяльність, спрямована на правове забезпечення господарської діяльності та керівництво нею, пов'язана з питанням відповідальності, взаємозв'язку ланок господарського механізму, посадових осіб та працівників, яка забезпечує зміцнення законності, державної, планової та договірної дисципліни, господарського розрахунку в діяльності підприємств, організацій та установ. Правова робота охоплює діяльність не тільки юридичної служби - коло її суб'єктів досить велике.
Суб'єктами правової роботи є Кабінет Міністрів, Міністерство юстиції, інші міністерства та центральні відомства, які видають нормативні акти, визначають основні напрями правової роботи і конкретизують їх, Генеральна прокуратура, що здійснює контроль за правовою роботою, а також органи, які безпосередньо здійснюють правову роботу - місцеві ради, адвокатура, господарські суди.
Розглянемо детальніше суб'єкти правової роботи основної первинної ланки у сфері суспільного виробництва - державного підприємства.
Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідницької, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку передбаченому Кодексом та іншими законами, який діє на підставі статуту, має відокремлене майно, рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо), (п. 1 ст. 64 ГКУ).
Незважаючи на це в системі самоврядування на підприємстві принцип єдиного керівництва здійснюється керівниками підприємств, структурних одиниць та підрозділів. Крім керівників, суб'єктом правової роботи є також трудовий колектив.
Керівник підприємства керує всією діяльністю і організовує роботу підприємства. Він несе відповідальність за результати роботи підприємства перед державою і трудовим колективом, розпоряджається майном підприємства, підписує договори та інші угоди, у межах своєї компетенції видає накази, згідно з трудовим законодавством приймає на роботу і звільняє працівників, застосовує заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення на працівників. Керівник підприємства наймається шляхом підписання контракту і призначення на посаду власником підприємства або обирається, як правило, на конкурсній основі.
Заступники керівника підприємства, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління і, структурних підрозділів, а також майстри і старші майстри призначаються на посаду і звільняються з неї керівником підприємства. Межі їхньої компетенції так само встановлюються керівником підприємства згідно з чинним законодавством.
Згідно з Господарським кодексом України, а також положеннями про структурні підрозділи та іншими нормативними актами компетенція структурних підрозділів визначається підприємством самостійно. Однак вищі керівні органи мають можливість впливати на цей процес з метою забезпечення раціональної організації виробництва шляхом введення рекомендованих норм, таких як типові або примірні положення про підрозділи підприємства, що встановлюють оптимальні моделі їх компетенції, а також регулюють внутрішньо господарські відносини. Компетенція таких підрозділів як бухгалтерія, юридична служба підприємства, встановлюється вищими органами у вигляді загальних положень. Вони безпосередньо підпорядковані керівникові й наділяються особливими правами щодо здійснення різних форм контролю, у тому числі, контролю за законністю.
Оскільки управління підприємством і правова робота на підприємстві тісно взаємопов'язані, слід визначити правовий стан окремих структурних підрозділів підприємства. Насамперед планово-економічного відділу, який організовує і вдосконалює планування виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів, координує діяльність підрозділів щодо вдосконалення виробництва, забезпечує проведення аналізу з метою підвищення ефективності виробництва. Тому крім функції управління планово-економічний відділ на основі державного замовлення, договорів і замовлень споживачів продукції, виконуваних робіт, а також послуг, що надаються, розроблює перспективні, річні та квартальні плани виробництва, плани щодо прибутку, витрат виробництва, норми запасів матеріалів у цілому на підприємстві, контролює виконання економічних показників діяльності підприємства і його підрозділів, готує пропозиції щодо їх поліпшення, вживає заходів щодо зміцнення госпрозрахунку, підвищення рентабельності, розробляє проекти договірних, оптових та роздрібних цін на продукцію, готує матеріали для підбиття підсумків роботи підрозділів і підприємства в цілому за певний період.
Керівник планово-економічного відділу має право вимагати від інших структурних підрозділів матеріали та інформацію, що необхідні для виконання покладених на відділ функцій, перевіряти діяльність структурних підрозділів з питань планово-економічної роботи, давати рекомендації з питань, пов'язаних з виконанням встановлених планів, економічного аналізу, звітності.
Відділ праці та заробітної плати, плануючи і вдосконалюючи структуру управління штатів, розробляє плани, що стосуються організації праці та заробітної плати, за структурними підрозділами і в цілому по підприємству, розроблює штатні розписи підрозділів згідно з фондом оплати праці, структурою, схемою посадових окладів, аналізує ефективність діючої системи оплати праці, розробляє пропозиції щодо її вдосконалення, здійснює контроль за правильним застосуванням різних форм оплати праці, забезпечує дотримання штатної дисципліни тощо. Відділ забезпечує дотримання трудового законодавства, приймає участь у розв'язанні трудових спорів, розробці та здійсненні заходів щодо зміцнення трудової дисципліни, посилення контролю за використанням робочого часу, у розробці посадових інструкцій працівників підприємства.
Начальник відділу праці та заробітної плати має право давати структурним підрозділам рекомендації з питань організації праці та заробітної плати, одержувати від них матеріали, які необхідні для виконання покладених на відділ функцій, звертатися до керівника підприємства з пропозиціями про заохочення працівників за активну участь у поліпшенні організації праці або про накладення стягнень на службовців, які допустили порушення щодо використання фонду оплати праці.
Відділ головного бухгалтера забезпечує організацію бухгалтерського обліку і контроль за раціональним, економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням майна.
Головний бухгалтер забезпечує облік надходжень грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей, відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з їх обігом; облік витрат виробництва та інших; облік господарсько-фінансової діяльності підприємства; правильне і своєчасне перерахування коштів у державний бюджет, внесків у державне соціальне страхування, коштів у різні фонди і резерви; виплату заборгованості банкам за кредитами і позиками тощо.
Разом з керівниками відповідних підрозділів головний бухгалтер здійснює контроль за дотриманням правил прийняття та відпуску товарно-матеріальних цінностей, доцільністю витрат фонду оплати праці, суворим дотриманням штатної фінансової та касової дисципліни, дотриманням встановлених правил проведення інвентаризацій, законних списань з бухгалтерських балансів, нестач та інших витрат. У разі виявлення незаконних дій доповідає про це керівникові підприємства.
Головний бухгалтер разом з керівником підприємства має право підписувати документи, які є підставою для прийняття та відпуску грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей, для чого видається відповідний наказ по підприємству. Перелічені документи без підпису головного бухгалтера недійсні. Головному бухгалтеру заборонено приймати до виконання і оформляти документи за операціями, що суперечать законодавству і встановленому порядку прийняття, збереження і використання грошових коштів, товарно-матеріальних та інших цінностей.
Головний бухгалтер має право вимагати від структурних підрозділів дотримання встановленого порядку оформлення операцій і подання необхідних документів і матеріалів, що є обов'язковим для виконання всіма працівниками. Призначення, звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб можливі лише за узгодженням з головним бухгалтером. Останній попередньо розглядає і візує договори й угоди підприємства на операції з товарно-матеріальними цінностями, виконання робіт або послуг, а також накази і розпорядження про встановлення працівникам посадових окладів, надбавок до заробітної плати та преміювання.
Важливу роль у здійсненні правової роботи на підприємстві виконує відділ кадрів, основними завданнями якого є забезпечення підприємства робітниками та службовцями необхідних спеціальностей та кваліфікацій згідно з планом, що стосується організації праці та заробітної плати, а також організація роботи з обліку, підготовки та підвищення кваліфікації працівників.
Особливу відповідальність відділ кадрів несе за своєчасне оформлення працівників при прийнятті їх на посаду, переведенні та звільненні з посади, яку вони обіймають, відповідно до трудового законодавства; за дотримання трудової дисципліни і дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку; надання працівникам відпусток.
Начальник відділу кадрів має право вимагати від структурних підрозділів необхідні дані про роботу з кадрами, контролювати роботу кадрів у підрозділах.
Відділ кадрів тісно співпрацює з профспілковою організацією підприємства.
Відповідальну частину правової роботи на підприємстві виконують також відділи матеріально-технічного постачання та збуту. Відділ матеріально-технічного постачання покликаний забезпечувати підприємство сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами задля дотримання графіку виробництва, своєчасного випуску якісної продукції згідно з затвердженою номенклатурою і державним замовленням та договорами із споживачами.
Відділ збуту повинен реалізовувати виготовлену продукцію відповідно до укладених договорів.
Спільна правова робота відділів матеріально-технічного постачання та збуту полягає в тому, що згідно з плановими завданнями і чинним законодавством вони укладають договори з постачальниками і споживачами продукції, контролюють їх виконання і в разі потреби застосовують передбачені законодавством заходи майнової відповідальності за невиконання постачальниками або споживачами договірних зобов'язань.
Трудовий колектив підприємства є основною ланкою суспільства і відповідно до Конституції України і Господарським кодексом України має широкі повноваження в політичному, економічному та суспільному житті держави. У трудових колективах спільна праця здійснюється на засадах співробітництва та взаємодопомоги, забезпечення єдності державних, суспільних та інших інтересів, затверджується принцип відповідальності кожного працівника перед колективом і колективу перед працівником. Трудові колективи покликані збільшувати матеріальні та інші багатства країни, раціонально використовувати ресурси, виявляти турботу про членів колективу, поліпшення умов їхньої праці, побуту та відпочинку.
Як учасники управління підприємством трудові колективи безпосередньо впливають і на окремі напрями правової роботи. Крім участі у розробці планів економічного та соціального розвитку підприємства, здійсненні заходів з виконання планів виробництва та договірних зобов'язань, якості продукції тощо. Широкі повноваження трудові колективи мають щодо укладення, забезпечення і контролю за виконанням колективних договорів.
Із здійсненням правової роботи тісно пов'язані повноваження трудових колективів щодо забезпечення зберігання власності, посилення боротьби з безгосподарністю, попередження розкрадання майна підприємства.
Законодавство наділяє трудові колективи правом брати безпосередню участь у здійсненні майже всіх основних напрямів правової роботи, крім договірної та претензійно-позовної.
Питання для самоконтролю
- Поняття "правова робота".
- Види суб'єктів правової роботи.
3. Підприємство згідно з Законом України "Про підприємства". Структура підприємства.
- Права та обов'язки керівника підприємства як суб'єкта правової роботи.
- Структурні підрозділи підприємства як суб'єкти правової роботи, їх компетенція і правовий стан.
6. Роль трудового колективу підприємства як суб'єкта правової роботи.