Кодекс законів про працю від 10. 12. 71

Вид материала

4.2. Розробка та затвердження Положення про юридичну службу підприємства
Керівник правової
4.3. Завдання, обов'язки та повноваження головного (провідного) спеціаліста
4.4. Завдання, обов'язки та повноваження спеціаліста (І, II категорії) - юрисконсульта
4.5. Професійна кваліфікація працівників юридичних служб

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7

4.2. Розробка та затвердження Положення про юридичну службу підприємства

Положення про структурний підрозділ - це правовий акт, що встановлює основні правила організаційної діяльності певного підрозділу.

У ньому визначається організаційно-правовий статус, права, обов'язки та відповідальність керівника підрозділу і його працівників.

Положення про юридичну службу на підприємстві розробляється на основі Загального положення 1995 року. В його розробці повинні брати участь керівники підприємства і структурних підрозділів з якими юридична служба буде співпрацювати, а також відділом кадрів. Цьому повинна передувати велика робота по вивченню всіх аспектів діяльності юридичної служби.

Затверджується Положення про юридичну службу керівником підприємства і в подальшому всі зміни та доповнення повинні з ним узгоджуватися.

При розробці Положення рекомендується дотримуватися такої структури:

загальне положення;
основні завдання;
функції;
права та обов'язки;
керівництво;
взаємовідносини, зв'язок;
майно і кошти;
контроль, перевірка діяльності;
відповідальність.

Положення про юридичну службу, на підприємствах не повинно копіювати норми законодавчих актів. У ньому повинні бути відображенні специфічні особливості діяльності підприємства де створюється юридична служба (бюро, сектор).

Аналізуючи Положення різних підприємств можна відзначити, що кожний з них має свої індивідуальні риси. По-перше, назва. Створюються не положення а стандарти, які охоплюють весь об'єм правової роботи. Так в Запорізькому машинобудівному конструк-торському бюро "Прогрес" ім. академіка О.Г. Івченка діє Стандарт підприємства: Положення про відділ правового забезпечення та захисту інтересів підприємства (СТП 7541318. 00.046-2000). Його структура наступна:

Сфера застосування.
Нормативні посилання.
Позначення та скорочення.
Загальні положення.
Основні задачі юридичного відділу.
Функції юридичного відділу.
Організаційна структура юридичного відділу.
Обов'язки головного юрисконсульта.
Права голови юрисконсульта.

Відповідь юрисконсульта.
Посадова інструкція юрисконсульта.
Обов'язки юрисконсульта.
Права юрисконсульта.
Відповідь юрисконсульта.

15. Взаємовідносини юридичного відділу з іншими структурними підрозділами.

Сторінка для підпису.
Сторінка реєстрації змін.

Структура ЗАТ "Запорізького залізорудного комбінату дещо інша:

Загальні положення.
Задачі юридичного бюро.
Функції.
Взаємовідносини з відділами і службами комбінату.
Права.
Відповідальність.

Інший аспект, який звертає на себе увагу, це завдання юридичної служби. У локальних документах вони відображенні не тільки як організація правової роботи, правовий захист інтересів та прав підприємства, ліквідація порушень діючого законодавства України, але й як активне використання правових засобів для зменшення дебіторської заборгованості, розвитку самоуправління трудових колективів, підвищення продуктивності і якості праці, забезпечення збереження майна, прискорення науково-технічного прогресу, зниження непродуктивних розтрат, посилення режиму економії, укріплення договірної та трудової дисципліни, покращення економічних та фінансових показників підприємства тощо.

Функції, права та відповідальність повинні бути вказані загальні для всього відділу, а потім вже в посадових інструкціях деталізуватися для кожної посади даної служби.

Особливу увагу потрібно звернути на розподіл обов'язків, в якому вказується взаємовідносини юридичної служби з іншими підрозділами. Це єдиний локальний документ, який регламентує дане питання.

Підприємства кожний по-різному відображають цей пункт Положення. Так, у вище названому машинобудівному конструкторському бюро "Прогрес" висвітлений двосторонній зв'язок між юридичною службою і всіма структурними підрозділами.

У кінці після розробки Положення, проект обов'язково погоджується з керівниками структурних підрозділів: службою якості, головним контролером, відділом праці і зарплати, охорони праці і безпеки, профспілковим комітетом, заступниками керівника по кадрам, економіці, якості, правовій роботі.

Впродовж року в Положення можуть бути внесенні зміни та доповнення, які обов'язково узгоджуються з усіма зацікавленими службами.

Таким чином, видання локального нормативного акту Положення про юридичну службу на підприємствах, передбачає не тільки належне правове забезпечення діяльності цього структурного підрозділу, але й раціональну уніфікацію її правової позиції, беручи до уваги її призначення і характер діяльності в усіх сферах господарства.

Керівник правової служби має такі завдання, обов'язки та повноваження. Здійснює керівництво діяльністю правової служби, розподіляє обов'язки між працівниками, очолює та контролює їх роботу. Забезпечує виконання покладених на службу завдань щодо реалізації державної політики в діяльності міністерства (іншого центрального органу виконавчої влади), місцевої державної адміністрації чи органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування. Забезпечує дотримання вимог законодавства під час підготовки законодавчих та нормативно-правових актів, розпоряджень та рішень. Розробляє або бере участь у розробці проектів законів, нормативних актів та інших документів правового характеру. Інформує керівництво міністерства (іншого органу виконавчої влади) про необхідність вжиття заходів щодо скасування актів прийнятих з порушенням законодавства або ті, які втратили чинність, і готує відповідні подання. Здійснює методичне керівництво правовою роботою міністерства (іншого органу виконавчої влади), надає правову допомогу структурними підрозділами, готує за участю інших підрозділів матеріали для передачі до господарських, слідчих та судових органів, здійснює облік та зберігання судових справ. Аналізує та узагальнює результати розгляду претензій судових і господарських справ. Бере участь у розгляді матеріалів за наслідками перевірок, ревізій, інвентаризацій, дає правові висновки за фактами виявлених правопорушень. Розглядає проекти нормативних актів для погодження з питань, що належать до компетенції органу виконавчої влади.

Приймає участь у роботі з укладенням господарських договорів, у здійсненні організаційно-практичних заходів щодо зміцнення фінансової та трудової дисципліни, збереження майна, соціального захисту працівників, а також притягнення працівників до дисцип-лінарної та матеріальної відповідальності. У межах наданої компетенції розглядає скарги, заяви органів виконавчої влади, громадських об'єднань, підприємств, установ, організацій, громадян і готує за ними відповіді рішення. Веде довідково-інформаційну роботу з питань законодавства та нормативних актів, облік чинного законодавства, інших нормативних актів. Проводить роботу з правової пропаганди, ознайомлює посадових осіб з нормативними актами, що стосуються їх діяльності, а також зі змінами в чинному законодавстві. Здійснює контроль за роботою юридичних служб підпорядкованих йому підприємств, господарств, організацій, установ.

Організовує підвищення кваліфікації працівників правової служби. Подає відповідно до законодавства пропозиції керівництву міністерства (іншого органу виконавчої влади) про призначення та звільнення з посад та переміщення працівників правової служби, своєчасне заміщення вакансій, заохочення та накладання стягнень. Організовує облік і зберігання актів законодавства, роботу з документами у відповідності з чинним законодавством.

4.3. Завдання, обов'язки та повноваження головного (провідного) спеціаліста

Здійснення координацію та методичне керівництво одним з напрямів роботи правової служби. Організовує та забезпечує контроль, аналіз та оцінку справ на відповідному напрямі. Бере участь у забезпеченні реалізації правової політики, у підготовці проектів актів законодавства, договорів (контрактів), розглядання проектів нормативних актів, що надійшли на погодження, з питань що належать до його компетенції, здійснює підготовку проектів письмових висновків і зауважень до них. Проводить разом з іншими структурними підрозділами міністерств (відомств), інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування роботу з перегляду нормативних актів з метою приведення їх у відповідність до чинного законодавства, підготовки пропозицій щодо винесення змін і доповнень або визнання такими, що втратили чинність. Бере участь у здійсненні організаційно-практичних заходів щодо зміцнення фінансової та трудової дисципліни, збереження державної власності, соціального захисту працівників органу виконавчої влади, а також притягнення їх, у разі необхідності, до дисциплінарної та матеріальної відповідальності. Забезпечує правильне застосування законодавства в органах виконавчої влади та на підвідомчих підприємствах, в установах, та організаціях. Бере участь у підготовці висновків щодо правових питань, які виникають у діяльності міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та органу місцевого самоврядування, у розробці пропозицій щодо вдосконалення їх діяльності. Дає довідки та консультації працівникам міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, місцевої державної адміністрації та органу місцевого самоврядування про чинне законодавство. Надає консультацію юридичним службам підвідомчих структур. Бере участь у забезпеченні правової освіти керівників і фахівців підвідомчих структур.

Має право: представляти у встановленому законодавством порядку інтереси міністерства (іншого органу виконавчої влади) в судах та інших органах під час розгляду правових питань і спорів у межах надання йому повноважень. Вносити пропозиції керівництву міністерства (іншого органу виконавчої влади) про притягнення до відповідальності працівників, з яких заподіяно шкоду. Використовувати отриману у встановленому порядку від посадових осіб міністерства (іншого органу виконавчої влади), підвідомчих підприємств, установ чи організацій документи, довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання службових обов'язків. Брати участь у засіданнях, нарадах, семінарах, що проводяться в міністерстві (іншому органі виконавчої влади) у разі розгляду на них питань практики застосування законодавчих і нормативних актів. Вносити до різних інстанцій пропозиції щодо вдосконалення роботи правової служби, органу виконавчої влади.

4.4. Завдання, обов'язки та повноваження спеціаліста (І, II категорії) - юрисконсульта

Виконує роботу у відповідному напрямі діяльності правової служби. Розробляє або бере участь у підготовці документів правового характеру. Контролює, аналізує та оцінює стан справ реалізації правової політики за своїми напрямами. Здійснює перевірку відповідності законодавству, проектів наказів та інших нормативних актів, що подаються на підпис керівництву. Веде інформаційно-довідкову роботу, здійснює підготовку для керівництва довідкової інформації щодо законодавства, надання консультацій з правових питань працівникам міністерства (відомства), іншого органу виконавчої влади. Здійснює організацію обліку та зберігання текстів законодавчих та інших нормативних актів, обліку та реєстрації відомчих нормативних актів. Бере участь у перевірках у межах своєї компетенції щодо виконання чинного законодавства та відомчих нормативних актів в управліннях міністерства (відомства), іншого органу виконавчої влади, підвідомчих структурах; у розгляді матеріалів за наслідками перевірок, ревізій, інвентаризації тощо. Здійснює правову пропаганду, ознайомлює посадових осіб з нормативними актами, що стосуються їх діяльності, а також зі змінами в чинному законодавстві. Готує висновки на проекти нормативних актів, що надійшли до органу виконавчої влади на відзив. Надає допомогу в оформленні правових документів з питань, що є в компетенції органу виконавчої влади. Сприяє підвідомчим підприємствам та організаціям галузі у правовому забезпеченні. Здійснює аналіз матеріалів, що надійшли від правоохоронних органів, даних статистичної звітності, що характеризують стан законності в міністерстві, іншому органі виконавчої влади. Здійснює ведення діловодства, здачу матеріалів до архіву. Вживає заходів щодо поліпшення організаційно-правової роботи в органах виконавчої влади, на підвідомчих підприємствах, в установах та організаціях.

Має право: за дорученням керівництва представляти у встановленому законодавством порядку інтереси міністерства (відомства), іншого органу виконавчої влади в судах та інших органах під час розгляду правових питань і спорів у межах наданих повноважень. Вносити пропозиції керівництву міністерства (відомства), іншого органу виконавчої влади про притягнення до відповідальності працівника, з вини яких заподіяно шкоду. Отримувати у встановленому порядку від посадових осіб міністерства (відомства), іншого органу виконавчої влади, підвідомчих підприємств, установ та організацій документи, довідки, розрахунки, інші матеріали, необхідні для виконання службових обов'язків. Брати участь у засіданнях, нарадах, семінарах, що проводяться в міністерстві (відомстві), іншому органі виконавчої влади у разі розгляду на них питань практики застосування законодавчих і нормативних актів. Вносити до різних інстанцій пропозиції щодо вдосконалення роботи правової служби, органу виконавчої влади.

Повинен знати: Конституцію України; акти законодавства, що стосуються державної служби та діяльності відповідного органу виконавчої влади; Укази Президента України, постанови та розпорядження Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, що регулюють організацію та методику ведення правової роботи у відповідній сфері управління; порядок підготовки та внесення проектів законодавчих і нормативних актів; державну політику з напряму діяльності правової служби; основи державного управління; порядок укладення та оформлення договорів і угод; порядок ведення правової документації з використанням сучасних інформаційних технологій; форми та методи роботи із засобами масової інформації; правила ділового етикету; правила та норми охорони праці та протипожежного захисту; основні принципи роботи на комп'ютері та відповідні програмні засоби.

4.5. Професійна кваліфікація працівників юридичних служб

Ефективна діяльність підприємств залежить від кваліфікаційного рівня його працівників, від їх компетенції у вирішені своїх професійних завдань тощо. Від того як проведений набір і які люди відібрані для роботи, залежить вся подальша діяльність підприємства.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин життя пред'являє до юридичних служб глибшого знання всіх тонкостей роботи, пов'язаної із застосуванням права. Перед працівниками юридичних служб стоїть відповідальна задача: використання правових засобів для забезпечення максимальної ефективності виробництва. При цьому особливого значення набувають і економічні знання юрисконсультів. Економічна культура допомагає юристу глибше зрозуміти суть економічної реформи, знайомитися з основними методами саморегулювання господарства і особливостями розвитку нових форм господарювання.

Своїми знаннями та вміннями використовувати правові засоби для захисту законних інтересів та прав підприємств юридичні служби можуть не тільки підвищити власну роль та авторитет у вирішенні соціально-економічних та господарських питань але й довести свою необхідність в народному господарстві, в забезпеченні законності в господарській діяльності, в розповсюдженні правових знань, підвищенні правової культури керівників підприємств та організацій.

Приймаючи на роботу юрисконсульта необхідно орієнтуватися на кваліфікаційні вимоги, що пред'являються до посади.

Так, на посаду керівника даної служби можуть претендувати особи з вищою освітою відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста. Стаж роботи за фахом у державній службі не менше 5 років або стаж роботи за фахом в інших сферах на керівних посадах не менше 7 років.

Післядипломна освіта у сфері управління: магістр державного управління за відповідною спеціалізацією.

На посаду головного (провідного) юрисконсульта мають право претендувати особи, що мають вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста.

Стаж роботи за фахом. Для головного спеціаліста стаж роботи у державній службі у сфері правової діяльності на посаді провідного спеціаліста не менше 3 років або в сфері правової діяльності на посаді провідного спеціаліста на держаних підприємствах не менше 5 років.

Для провідного спеціаліста стаж роботи в державній службі у сфері правової діяльності на посаді спеціаліста і категорії не менше 2 років або в сфері правової діяльності на державних підприємствах не менше З років.

Післядипломна освіта у сфері управління: магістр державного управління за відповідною спеціалізацією.

Кандидатами на посаду юрисконсульта (І, II категорії) можуть бути особи, які мають вищу освіту відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста.

Стаж роботи за фахом. Для спеціаліста І категорії стаж роботи в державній службі на посаді спеціаліста II категорії не менше 3 років або стаж роботи за фахом на посаді спеціаліста II категорії в інших сферах економіки не менше 5 років.

Для спеціаліста II категорії стаж роботи в державній службі на посаді спеціаліста не менше одного року або стаж роботи за фахом на посаді спеціаліста в інших сферах економіки не менше 2 років.

Для спеціаліста стаж роботи за фахом не встановлюється.

Післядипломна освіта у сфері управління: магістр державного управління за відповідною спеціалізацією.

Як бачимо держава висуває до таких посад високі вимоги. Якщо ж порівняти їх з п. 5 Загального положення про юридичну службу, то можна сказати, що обов'язковою умовою як перших так і других є наявність вищої юридичної освіти. А яку ситуацію ми бачимо зараз. Деякі навчальні заклади випускають молодших спеціалістів з юридичною освітою, що певним чином не "підпадають" під жодні з цих умов, і у випускників мало шансів працевлаштуватись на такі посади в державних підприємствах. Враховуючи, що зараз підприємства діють самостійно, набули широкого

розповсюдження інші організаційно-правові форми господарювання будемо мати надію на те, що вони будуть надавати більше широкий вибір при працевлаштуванні.

Таким чином, підводячи підсумок, можна відзначити, що вибір кандидата на посаду в юридичному відділі є досить відповідальна робота, основним принципом якої є досягнення гармонічного поєднання різних корисних для справи якостей, що є у працівників, безпосередніх претендентів. Вдале рішення цієї задачі, без сумніву, буде сприяти підвищенню ефективності діяльності юридичного відділу.

Прийняття на роботу працівників на конкурсній основі на сучасному етапі розвитку ринкових відносин являється дуже поширеним явищем. Кожне підприємство бажає підібрати найбільш кваліфіковані кадри, які працювали б з найменшими втратами. Тому прийняття юрисконсультів на конкурсній основі не є виключенням.

Проведення конкурсу регулюється Положенням про порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців.

Рішення про проведення конкурсу та його умови приймається керівником органу, в якому оголошується конкурс. Його наказом утворюється конкурсна комісія, яку очолює, як правило, заступник керівника. Інформація про конкурс на заміщення вакантних посад та умови конкурсу публікуються в процесі та поширюються через інші засоби масової інформації не пізніше як за місяць до проведення конкурсу і доводяться до відома працівників органу, в якому оголошується конкурс.

Особи, які бажають взяти участь у конкурсі, подають на ім'я керівника заяву, до якої додаються особовий листок по обліку кадрів, автобіографія та інші документи.

Особи, які працюють в структурі, де оголошено конкурс і ті, які зараховані до кадрового резерву цього органу і бажають взяти участь у конкурсі, зазначених документів до заяви не додають.

За рішенням комісії до участі в конкурсі допускаються особи, які відповідають умовам конкурсу. Особи, які досягли граничного віку, участі в конкурсі не беруть. Рішення комісії про недопущення до конкурсу надсилається заявникові і може бути оскаржено керівнику протягом трьох днів з дня одержання відмови комісії.

Учасниками конкурсу надається інформація щодо особливостей умов праці за відповідною посадою, вони завчасно повідомляють про час і місце засідання комісій. Комісія проводить співбесіду з кожним учасником конкурсу. їм може бути запропоновано викласти свої міркування чи підгодовувати реферат на тему, пов'язану з майбутньою роботою. Засідання комісії вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її складу. На підставі вивчення поданих документів, рефератів, співбесід комісія приймає рішення стосовно кожного учасника конкурсу шляхом голосування. Рішення комісії приймається більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Голосування проводиться на закритому засіданні. Форма голосування обирається на розсуд комісії.

У разі, коли два або більше учасників конкурсу, які претендують на одну і ту ж посаду, отримали рівну кількість голосів або жоден з учасників не отримав більшості голосів, за рішенням комісії може бути проведено повторне голосування. Коли за підсумками повторного голосування жоден з учасників конкурсу не набрав необхідної кількості голосів, оголошується повторний конкурс.

Засідання комісії оформляється протоколом, який підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії і подається керівникові не пізніше як через два дні після голосування. Кожен член комісії може додати до протоколу свою окрему думку.

Рішення про укладення трудового договору приймає керівник на підставі рішення комісії про переможця конкурсу. Інші учасники конкурсу можуть бути зараховані до кадрового резерву чи прийняті на стажування.

Відповідно до Загального положення про юридичну службу особи, які навчаються у вищих учбових закладах або не мають досвіду роботи, після прийняття їх на роботу до юридичної служби міністерства (підприємства), повинні пройти стажування в управлінні юстиції в області, містах Києві та Севастополі.

Слід відзначити, щодо стажування юрисконсультів на підприємствах приділялося мало уваги, внаслідок чого їх професійний рівень був не досить високим. Необхідно було провести певні заходи щодо удосконалення даної роботи і тому у 80-х роках стажування юристів було проведено при Держарбітражу. Для цього були розроблені програми, які передбачали самостійне вивчення стажистами нормативного матеріалу з таких питань як основні нормативні акти, господарське законодавство з питань народного господарства, досудове врегулювання господарських спорів, їх підвідомчість, основні принципи господарського процесу, порушення справ, підготовка матеріалів до розгляду, відмова у задоволенні позовів, повернення позовних матеріалів, розгляд справ, у Держарбітражу, участь сторін у розгляді спору, залишення позову без розгляду, призупинення та зупинення виробництва по справі, винесення, перегляд, виконання судових рішень. У практичній діяльності стажування, юристи вивчали конкретні справи, що надходили в держарбітражах з послідуючим обговоренням з держарбітражем, участь в господарських засіданнях, підготовка проектів рішень, аналіз допущених помилок.

На сучасному етапі дана робота також проводиться, але не на повну потужність. До підприємств надходять запрошення про проведення різноманітних семінарів, конференцій на правові теми. Участь беруть не всі, в основному через брак коштів. Це є помилкою, оскільки юрисконсульти повинні підвищувати свій професійний рівень.

Стажування проводиться з метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посаду, терміном до двох місяців.

Стажування можуть проходити як особи, що вперше претендують на посаду, також ті, що бажають зайняти більш високу посаду. Вибір кандидата на стажування проводиться за ініціативою органу, де має відбутися стажування. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцем його стажування та основної роботи. Працівники, які досягли пенсійного віку, до стажування не залучаються.

Зарахування на стажування, термін та зміни порядку його проходження оформляються наказом керівника, де проходить стажування. Під час проходження стажування працівник повинен дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, де він проходить стажування.

Стажування проводиться з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігається його посада та заробітна плата за основним місцем роботи з подальшим урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати відповідно до чинного законодавства. Стажисту, за основним місцем роботи, відшкодовуються також витрати на проїзд до місця стажування добові, за час знаходження в дорозі та наймання житла.

Витрати, пов'язані із стажуванням спеціаліста, відшкодовуються підприємствами, організаціями, який запросив спеціаліста на стажування, за рахунок коштів, передбачених на утримання цього органу. Державний орган провадить витрати на зазначені цілі за рахунок коштів, призначених на ці видатки.

На період стажування за стажистом закріплюється відповідний працівник підприємства, який відповідає за стажування. Зміст стажування визначається індивідуальним планом, що затверджується керівником структурного підрозділу підприємства, де проводиться стажування.

Стажист за час проходження стажування повинен виконати індивідуальний план стажування. Після закінчення стажування він подає керівництву підприємства доповідну записку про стажування з висновками керівника структурного підрозділу щодо можливості використання його на роботі, а за основним місцем роботи - стислий письмовий звіт. За результатами стажування видається довідка для подання за основним місцем роботи.

Особа, яка успішно закінчила стажування, виявила бажання працювати у цій структурі, проходить конкурс відповідно до Положення про порядок проведення конкурсу.

Якщо проаналізувати кваліфікацію юристів тих часів, то можна стверджувати, що вона могла бути кращою.

Як показала практика минулого періоду в деяких господарствах кваліфікаційні категорії юрисконсультами та іншим спеціалістам присвоювали з порушенням встановленого порядку, іноді без достатніх на те підстав. Не всі керівники та спеціалісти у господарствах надавали юристам необхідну допомогу в роботі, були випадки недбалого відношення до вказівок та рекомендацій юрисконсультів, для них не створювалися виробничі та побутові умови, обмежувалися їх матеріальні інтереси порівнюючи з іншими спеціалістами господарств.

Але в подальшому дана практика атестації працівників юридичних служб показала свої негативні сторони. Так, членами атестаційних комісій були керівники підприємств, головні бухгалтери, начальники відділу кадрів, внаслідок чого комісія могла винести дуже суб'єктивне рішення, тобто категорії отримували ті юрисконсульти, які були "вигідні" для керівника. Така комісія не могла б кваліфіковано оцінити знання, вміння працівників юридичної служби. Для того, щоб вирішити дану проблему деякі юристи запропонували, щоб юристів оцінювали спеціалісти органів юстиції. Але ця ідея не була впроваджена в життя і юрисконсульти проходять атестацію на підприємствах. Порядок проведення атестації даних працівників передбачений Положенням про порядок проведення атестації.

Для організації та проведення наказом керівника підприємства утворюється атестаційна комісія.

Кількісний та персональний склад комісії затверджений головою комісії.

Комісія повинна забезпечувати об'єктивний розгляд і професійну оцінку діяльності працівника, який атестується, зокрема щодо виконання покладених на нього службових обов'язків, а також принциповий підхід у підготовці рекомендацій для подальшого використання його досвіду і знань у роботі підприємства.

Термін і графік проведення атестації затверджуються наказом керівника і доводиться до відома працівників, які атестуються, не пізніше ніж за місяць до проведення атестації.

На кожного працівника який підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня і подається до комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації.

Службова характеристика повинна містити аналіз виконання

працівником посадових обов'язків, відомість про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи, ділові якості (ініціативність, відповідальність), стосунки з колегами, інформацію про підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо.

На засідання комісії запрошується працівник, який атестується, та його безпосередній керівник. Якщо працівник не з'явився на засіданні комісії без поважних причин, комісія має право провести атестацію за його відсутності.

На підставі всебічного аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її результативності комісія приймає одне з таких рішень:

відповідає займаній посаді;
відповідає займаній посаді за умови виконання рекомендацій щодо підвищення кваліфікації з певного фахового напряму, набуття навичок роботи на комп'ютері тощо;
не відповідає займаній посаді.

Атестованим вважаються працівники, визнані комісією такими, що відповідають займаній посаді або відповідають займаній посаді за певних умов.

Результати атестації заносяться до протоколу засідання комісії та атестаційного листа, складеного за зразком згідно з додатком. Протокол та атестаційний лист підписуються головою та членами комісії, які брали участь у голосуванні. Результати атестації повідомляють працівнику, службовцю, який атестувався, та його керівникові одразу після проведення атестації.

Державний службовець ознайомлюється зі змістом атестаційного листа під розпис.

Таким чином, узагальнюючи все вищевикладене можна відзначити наступне. Отримати високі результати в роботі юридичного відділу можна тільки в тому випадку, якщо в його складі будуть працювати юристи, котрі володіють високими знаннями і вміннями. Вони повинні відповідати вимогам, що пред'являються до них посадовими обов'язками, змістом та характером праці, а також вимогам, що зумовлені використанням найбільш раціональних методів роботи. Але при цьому треба враховувати, що сучасне виробництво до юристів пред'являє нові вимоги по якості роботи. Відставання професійних знань від сучасних вимог знижує ефективність роботи юридичного відділу. Тому важливо застосовувати найновіші методи навчання, підвищення кваліфікації юристів підприємства, щоб в подальшому забезпечити швидку реалізацію правових заходів з метою забезпечення законності на підприємстві.

Blog

Кодекс законів про працю від 10. 12. 71