Кодекс законів про працю від 10. 12. 71

Вид материалаКодекс
8. Організація правової роботи з підвищення якості продукції, робіт та послуг
8. Організація правової роботи з підвищення якості продукції, робіт та послуг
Питання для самоконтролю
9. Організація претензійно-позовної роботи
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАВОВОЇ РОБОТИ З ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ ТА ПОСЛУГ

Прочитайте

Л-17; 18; 19; 20; 22; 23; 24.

Підвищення якості всіх видів виготовлюваної продукції, робіт і послуг, забезпечення їх відповідності кращим світовим та вітчизняним зразкам і вимогам, збереження якості виробів на весь час експлуатації або використання - один з найважливіших напрямів перебудови господарського механізму, підвищення ефективності суспільного виробництва.

Незабезпечення високої якості продукції, робіт та послуг при­зводить до значних матеріальних і моральних збитків.

Тому одне з основних завдань органів господарського управління і підприємств, які виготовляють продукцію та надають послуги, полягає у випуску високоякісної продукції, що сприяє підвищенню економічних показників роботи підприємства в цілому.

Правове забезпечення на підприємстві передбачає виконання таких основних завдань: дотримання і зміцнення законності при виготовленні продукції, організація ефективного застосування правових засобів з метою підвищення якості продукції до належного рівня, застосування правової відповідальності до осіб, винних у випуску продукції неналежної якості, правова регламентація господарських відносин з управління якістю продукції.

Основою правового забезпечення є законодавство України, нормативні акти міністерств та інших органів виконавчої влади, стандарти, накази, положення, інструкції та інші акти підприємств.

Правове забезпечення управління якістю на підприємстві здійснюють керівники та інші посадові особи згідно з покладеними на них обов'язками. Вони несуть персональну відповідальність за виготовлення продукції належної якості.

Юридична служба повинна періодично (щонайменше один раз на квартал) перевіряти дотримання встановленого порядку обліку виконання договорів.

Рекомендується заводити окремі картки на кожного постачаль­ника і споживача, де повинні зазначатися їх реквізити, номер та дата договору, найменування, кількість і період постачання продукції, дані про фактичні поставки продукції на підставі звітів та товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, інших документів, а також про помічені відхилення від договору.

З метою обліку та контролю виконання договорів важливо організувати прийом продукції і товарів за кількістю та якістю. Для цього на підприємстві потрібно розробити конкретні правила приймання продукції та посадові інструкції осіб, які приймають вантажі та відправляють виготовлену продукцію. При цьому необхідно визначити місце і порядок прийняття продукції залежно від виду вантажу і засобу його доставки, місце зберігання вантажу, кількість посадових осіб, які відповідають за організацію прийняття, осіб, які беруть участь у прийманні продукції, і осіб, які відповідають за аналіз продукції, терміни оформлення документів і передавання матеріалів юридичній службі для висунення претензій до постачальника.

Майже такий самий порядок повинен бути встановлений і для відправлення готової продукції, товарів і вантажів.

З метою забезпечення належного виконання договірних зобов'я­зань юридична служба підприємства здійснює загальний контроль за виконанням договорів згідно з методичними рекомендаціями про правове забезпечення виконання договірних зобов'язань щодо по­стачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та участі в цій роботі юридичних служб підприємств.

Проголошення Україною незалежності, утворення демократич­ної правової держави, перехід до ринкової економіки уможливили рішучий перехід в організації всієї планової роботи від адміністра­тивних до економічних методів, що забезпечило умови для діяльності підприємств на засадах повного господарського розрахунку та самофінансування, підвищили заінтересованість підприємств у найповнішому використанні своїх резервів і можливостей для збільшення обсягів випуску і підвищення якості продукції та ефек­тивності виробництва, а також подальшого розвитку підприємств. З цією метою було докорінно змінено систему формування державних планів (замовлень). При цьому підприємства придбали господарську самостійність. Ці та деякі інші заходи спрямовані на те, щоб органічно збігались і водночас задовольнялись інтереси суспільства, держави, кожного підприємства-товаровиробника і особисті інтереси кожного працівника.

Основною формою планування і діяльності підприємства є річний план, який воно розробляє самостійно на основі державних замовлень, замовлень споживачів та інших, передбачених укладеними господарськими договорами, що сприяє демократизації управління виробництвом та економікою в цілому і підвищує економічну відповідальність виробника.

За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової та податкової дисципліни, вимоги до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відпові­дальність, передбачену законодавством України. При цьому сплата штрафів за порушення умов договору, а також відшкодування заподіяних збитків не звільняють підприємство (без згоди споживача) від виконання зобов'язань щодо постачання продукції, виконання робіт чи надання послуг.

План і господарський договір завжди є взаємодіючими катего­ріями (функціями), від виконання яких залежить і оцінюється госпо­дарська діяльність кожного підприємства. Невиконання зобов'язань за договорами є порушенням договірної дисципліни і тягне за собою майнову відповідальність підприємств.

У правовій державі велике значення має дотримання законності та державної дисципліни, що включає в себе зміцнення планової і договірної дисципліни. Кожне підприємство діє в межах своєї компетенції, спеціальної правоздатності, дотримуючись законності та державної дисципліни. Тому дії керівників та працівників підпри­ємства повинні бути узгоджені з вимогами закону, що є безумовною вимогою, яку не можна ігнорувати або порушувати. Забезпечення законності та державної дисципліни, використання правових засобів для покращення економічних показників діяльності підприємств є узагальнюючим критерієм діяльності роботи юридичної служби, основою всієї правової роботи на підприємстві.

З огляду на зазначене, юридичні служби підприємства беруть участь у плануванні роботи підприємства, зокрема розроблюють нормативні акти, що регламентують форму участі, обов'язки структурних підрозділів і служб у розробці планової документації, порядок її узгодження і введення вдію.

Чинне законодавство передбачає відповідальність за невиконання зобов'язань, яку несуть керівники та інші посадові особи підприємств. Насамперед це матеріальна відповідальність за шкоду, завдану невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, а також виплатою санкцій підприємством. Притягнення до матеріальної відповідальності не виключає можливості притягнення винних і до дисциплінарної відповідальності.

У разі систематичних або окремих грубих порушень дисципліни постачання, сплати санкцій у великих розмірах органами попереднього слідства, прокуратури і судом винні посадові особи можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності.

Питання для самоконтролю
  1. Поняття і зміст договірної роботи.
  2. Етапи договірно-правової роботи.
  3. Нормативні акти, що регулюють майнові договори.
  4. Загальний порядок виконання договірної роботи.
  5. Яким має бути облік договорів і контроль за їх виконанням?
  6. Правове забезпечення планової і договірної дисципліни.
  7. Якою є відповідальність за невиконання зобов'язань?


8. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАВОВОЇ РОБОТИ З ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ ТА ПОСЛУГ

Прочитайте

Л- 17; 18; 19; 20; 22; 23; 24.

Підвищення якості всіх видів виготовлюваної продукції, робіт і послуг, забезпечення їх відповідності кращим світовим та вітчизняним зразкам і вимогам, збереження якості виробів на весь час експлуатації або використання - один з найважливіших напрямів перебудови господарського механізму, підвищення ефективності суспільного виробництва.

Незабезпечення високої якості продукції, робіт та послуг при­зводить до значних матеріальних і моральних збитків.

Тому одне з основних завдань органів господарського управлін­ня і підприємств, які виготовляють продукцію та надають послуги, полягає у випуску високоякісної продукції, що сприяє підвищенню економічних показників роботи підприємства в цілому.

Правове забезпечення на підприємстві передбачає виконання таких основних завдань: дотримання і зміцнення законності при виго­товленні продукції, організація ефективного застосування правових засобів з метою підвищення якості продукції до належного рівня, застосування правової відповідальності до осіб, винних у випуску продукції неналежної якості, правова регламентація господарських відносин з управління якістю продукції.

Основою правового забезпечення є законодавство України, нормативні акти міністерств та інших органів виконавчої влади, стандарти, накази, положення, інструкції та інші акти підприємств.

Правове забезпечення управління якістю на підприємстві здійснюють керівники та інші посадові особи згідно з покладеними на них обов'язками. Вони несуть персональну відповідальність за виготовлення продукції належної якості.

Юридична служба підприємства здійснює методичне керівниц­тво правовим забезпеченням роботи з управління якістю продукції, координуючи свою діяльність з іншими структурними підрозділами, надає допомогу їх керівникам у розробці нормативних актів з питань якості продукції, здійснює правову експертизу нормативно-технічної документації з якості продукції.

Особливу увагу юридична служба повинна приділяти дотри­манню встановленого порядку прийняття продукції за якістю, а в разі виявлення порушень разом з іншими структурними підрозділами готувати матеріали, що стосуються випуску неякісної продукції, для передавання правоохоронним органам, а також вживати заходів щодо відшкодування збитків, нанесених підприємству.

Особливе значення для юридичної служби має претензійно-позовна робота, узагальнення і аналіз практики застосування за­конодавства з якості продукції, підготовка пропозицій щодо усунення причин та умов випуску неякісної продукції.

Роботу, пов'язану з підвищенням якості продукції, юридична служба повинна починати з ознайомлення і правової оцінки наказів, інструкцій з питань забезпечення якості продукції, а якщо інструкції відсутні, організовувати їх розробку і надавати правову допомогу підрозділам підприємства в розробці проектів цих актів з метою забезпечення їх відповідності чинному законодавству.

Юридична служба підприємства повинна вивчати практику використання правових засобів у роботі з поліпшення якості продукції, зокрема щодо висунення претензій і позовів, відшкодування збитків з винних осіб, притягнення > їх до дисциплінарної відповідальності, пропаганда законодавства про якість продукції, періодичний аналіз господарських справ, пов'язаних з постачанням підприємством неякісної продукції, аналіз практики підприємства щодо відшкодування збитків через випуск і постачання продукції неналежної якості за рахунок винних осіб.

Основними нормативно-технічними документами, що встанов­люють вимоги до якості продукції, є стандарти. Залежно від характеру, призначення і сфери застосування стандарти поділяються на державні, галузеві та стандарти підприємств.

Вимоги до якості продукції, на яку немає стандартів або до­даткові (до вимог, встановлених стандартом) визначаються технічними умовами, під якими треба розуміти нормативно-технічний документ, що встановлює комплекс вимог до конкретних типів продукції.

Якість окремих видів продукції може визначатись еталонами або зразками, які затверджуються уповноваженими органами гос­подарського керівництва відповідно до стандартів і технічних умов. Такий порядок стандартизації діяв до початку 90-х років, але не забезпечував однакового підходу до дотримання якості виготовлюваної продукції, тому що розробка стандартів на будь-яку продукцію перебувала у віданні відповідних міністерств.

Починаючи з 1990 р. стандарти почали розробляти технічні ко­мітети Держстандарту СРСР, кожен з яких створювався на базі провідного у своїй галузі підприємства або організації і був основною ланкою стандартизації за окремим видом продукції.

Після проголошення Україною незалежності розробка стан­дартів і нагляд за їх дотриманням визначаються декретами Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" і "Про стандартизацію і сертифікацію".

Випуск і постачання продукції, виконання робіт, надання послуг з відхиленням від належних вимог, що погіршує їх якість, вважаються грубим порушенням державної і договірної дисципліни. В окремих випадках Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України (Держстандарт України) за наявності клопотання зацікав­леного органу державної виконавчої влади, згоди споживача та спеціально уповноваженого органу, що здійснює державний нагляд за безпекою цієї продукції, може видавати підприємцю дозвіл на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів щодо якості продукції.

Підвищення якості продукції, робіт і послуг можливе лише в разі належного контролю за якістю та наявності ефективних засобів боротьби з порушенням встановлених вимог.

Розрізняють дві групи контролю: зовнішній, який поширюється на організації, що не входять до однієї системи з контролюючим органом; внутрішній, що здійснюється в межах однієї системи.

Зовнішній контроль поділяється на позавідомчий і контрагент­ський, а внутрішній - на відомчий і такий, що здійснюється струк­турними підрозділами підприємств.

Позавідомчий контроль (або нагляд) за дотриманням стандартів і норм здійснює Держстандарт України та його територіальні органи центри стандартизації, метрології та сертифікації в Автономній Республіці Крим і областях, їх посадові особи, на яких покладено обов'язки здійснення державного нагляду за дотриманням стандартів, а також інші спеціально уповноважені на це органи.

До контрагентського належить контроль, який сторони здій­снюють за договором. Основною формою такого контролю є прий­няття покупцем, замовником представленої продукції, виконаних робіт за якістю, технічний нагляд замовника за договором підряду на капітальне будівництво за відповідністю якості робіт проектам та кошторисам.

Відомчий контроль здійснюють органи господарського керів­ництва стосовно підпорядкованих їм підприємств і організацій.

Контроль за якістю виготовлюваної продукції безпосередньо на підприємстві, а також за якістю сировини і матеріалів, що надходять на підприємство, здійснюють відділи технічного контролю, правовий статус яких визначений Типовим положенням про відділ технічного контролю промислового підприємства.

З підприємства може бути відправлена покупцям тільки та про­дукція, яка була прийнята відділом технічного контролю.

Під час здійснення контролю за якістю продукції, матеріалів, си­ровини, що постачаються, працівники підприємства керуються положеннями Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та якістю.

У зазначеній Інструкції визначені методи перевірки продукції, порядок направлення постачальнику виклику його представника для участі у прийманні продукції і складанні акту в разі виявлення нестачі, некомплектності, невідповідності продукції та інших порушень.

Санкції за постачання неякісної, некомплектної продукції перед­бачені в Положеннях про «поставки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання.

До обов'язків юридичної служби входять також організація сис­тематичного обліку і збереження законодавчих актів з питань якості продукції, систематичне інформування підрозділів підприємства про чинне законодавство і зміни в ньому.


Питання для самоконтролю

1. Виготовлення продукції високої якості - одне з основних
завдань органів господарського управління і підприємств.
  1. Правове забезпечення управління якістю на підприємстві.
  2. Як робота юридичної служби, пов'язана з підвищенням якості продукції.
  3. Нормативно-технічні документи, що визначають вимоги до якості продукції.
  4. Зовнішній контроль за якістю продукції.

6. Внутрішній контроль за якістю продукції.


9. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРЕТЕНЗІЙНО-ПОЗОВНОЇ РОБОТИ

Прочитайте

Л-3;5;6; 16; 28; 34.

Одне з основних завдань правової роботи на підприємстві - забезпечення належних умов для нормальної роботи підприємства, досягнення високих економічних показників, подальшого розвитку виробництва.

Висунення претензій сторонами за договором і їх розгляд є од­нією з ознак господарського розрахунку. Шляхом висування претензій до контрагентів з приводу тих чи інших договірних зобов'язань підприємство захищає свої законні права і вимагає відновлення порушеного права, захисту майнових і моральних інтересів.

Для забезпечення захисту інтересів підприємств розроблено сис­тему норм, які покликані якнайшвидше вирішувати спори між контрагентами відповідно до основ законності та господарського розрахунку.

Спір, як правило, виникає за наявності недоліків виробництва, наприклад порушення ритму роботи, постачання неякісної сировини, які необхідно якнайшвидше усунути задля відновлення нормальної діяльності підприємства.

Таким чином, основна мета претензійної роботи - усувати або попереджати негативний вплив на виробництво з боку контрагентів підприємства шляхом застосування до них правових норм.

Висуваючи претензії, одне підприємство вказує іншому на його неправильні дії або помилки, які неправомірно зачіпають його інтереси, і вимагає їх усунення або виправлення добровільно, по­силаючись при цьому на нормативний акт і фактичні обставини справи. У цьому полягає суть кожної претензії. І якщо підприємство-контрагент задовольняє висунуту претензію, то відпадає потреба передавати справу для розв'язання до судових органів.

Завдання претензійної роботи на підприємстві полягають у:
  • відновленні порушених прав і захисті законних інтересів підприємства;
  • виявленні причин і умов невиконання завдання і зобов'язання, виготовлення продукції неналежної якості, крадіжок майна безгоспо­дарності та інших порушень;
  • попередженні порушень державної, планової, договірної дисцип­ліни та чинного законодавства;
  • покращенні економічних показників господарської діяльності підприємства;
  • відшкодуванні за рахунок винних осіб нанесених підприємству збитків.

Практика юридичних служб визначила загальні методи прийоми претензійної роботи, її організаційні форми. На кожному підприємстві повинен бути виданий наказ або інструкція про порядок організації і ведення претензійно-позовної роботи, де визначались би підрозділ або посадова особа, що має готувати претензію в разі порушення договору. Цей підрозділ або посадова особа мають право вимагати від інших підрозділів матеріали, необхідні для висунення претензій або підготовки відповіді на неї.

До функцій юридичної служби входять контроль за правильністю висунення претензій і відповідей на них, узагальнення результатів претензійної роботи, підготовка керівництву пропозиції щодо усунення недоліків у претензійній роботі підрозділів і посадових осіб.

На кожному підприємстві повинна організовуватись належна реєстрація та облік претензій і позовів, що, по-перше, забезпечує зберігання документів, а по-друге, дає змогу періодично аналізував стан справ на підприємстві: встановлювати причини висунення претензій, рівень їх задоволення і на цій основі розробляти необхідні пропозиції і заходи щодо їх усунення. Як правило, на підприємстві реєструють претензії та позови юридичні служби шляхом журнальної форми ведення обліку. В одному журналі ведеться облік претензій і позовів, висунутих підприємством, у другому - висунутих до підприємства.

Загальним питанням є також строки висунення і розгляду пре­тензій. Недотримання встановлених строків може позбавити під­приємство права на подання позову, що спричиниться до значних втрат. І навпаки, дотримання встановлених строків висунення та розгляду претензій найчастіше захищає підприємство від розгляду спорів в господарських судах та грошових витрат на виплату дер­жавного мита, на відрядження тощо.

Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання. Якщо обов'язковими для обох сторін правилами або договором пе­редбачено право перевірки забракованої продукції підприємством-виробником, то претензії, пов'язані з якістю та комплектністю про­дукції, розглядаються впродовж двох місяців.

Якщо відсутні окремі необхідні для розгляду претензії докумен­ти, їх витребують у заявника із зазначенням строку їх подання, але не менше п'яти днів, не враховуючи часу на поштове пересилання. При цьому розгляд претензії призупиняється до одержання цих документів або закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи не надійшли у встановлений строк, претензія розглядається за наявними документами.

Правильне висунення претензії уможливлює своєчасне врегулю­вання спорів, поновлення порушених прав та інтересів підприємства.

Необхідні для висунення претензії матеріали готують зацікав­лені підрозділи (відділ постачання, бухгалтерія тощо) і передають до підрозділів, що виконують претензійну роботу, останні повинні перевірити наявність права на висування претензії, повноту одержаних матеріалів та їх належне оформлення.

У разі потреби від відділів вимагаються необхідні додаткові ма­теріали, а оформлені неналежним чином повертаються до них для доопрацювання у встановлений строк.

Порядок висування і розгляду претензій, які виникають під час виконання господарських договорів та на інших підставах, регу­люється Господарським процесуальним кодексом України, де виз­начені основні положення досудового врегулювання господарського спору.

Спір може бути переданий для вирішення до господарського суду за умови дотримання сторонами встановленого для цієї категорії спорів порядку їх досудового врегулювання.

Особливий порядок висування і розгляду встановлений для претензій до підприємств і організацій транспорту і зв'язку. Не ре­гулюється Кодексом порядок розгляду претензій замовників і постачальників товарів на експорт, замовників і вантажоодержувачів імпортних товарів та деякі інші.

Справи за заявою прокурора (або його заступника) Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень по­рушуються господарським судом незалежно від вжиття сторонами заходів досудового врегулювання спорів.

Підприємства, що порушили майнові права та законні інтереси інших підприємств, зобов'язані поновити їх, не чекаючи висунення претензії.

Підприємства, чиї права та законні інтереси порушені, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником звертаються до нього з письмовою претензією, де зазначають:
  • повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, до якого висунуто претензію, дату пред'явлення і номер претензії;
  • обставини, через які висунуто претензію;
  • докази, що підтверджують ці обставини, посилання на відповідні нормативні акти;
  • вимоги заявника;
  • суми претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає гро­шовій оцінці;
  • платіжні реквізити заявника претензії;
  • перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином посвідчених копіях. Документи, які є в

69

іншої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.

Претензію підписує керівник або заступник керівника підпри­ємства. Надсилається претензія адресатові рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Недотримання встановленого порядку висування і розгляду претензій є порушенням державної дисципліни і тягне за собою юридичну відповідальність винних у цьому посадових осіб.

Про результати розгляду претензії заявнику повідомляється в письмовій формі.

- У відповіді на претензію зазначаються:
  • повне найменування і поштові реквізити підприємства, що дає відповідь, та підприємства, якому надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;
  • якщо претензію визнано повністю або частково - визнана сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;
  • якщо претензію відхилено повністю або частково - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обґрунтовують відхилення претензії;

• перелік доданих до відповіді документів та доказів.
Відповідь на претензію підписує керівник або заступник керів­ника підприємства. Надсилається відповідь рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

У практиці претензійно-позовної роботи найчастіше розгля­даються претензії, що випливають:
  • із порушення договорів постачання продукції (товарів), си­ровини і матеріалів, устаткування і машин, у тому числі в разі не­достачі, за постачання продукції нижчого гатунку, бракованої, некомплектного устаткування;
  • із договору перевезення залізницею, морським, річковим, по­вітряним та автомобільним транспортом;
  • із невиконання підрядних робіт з капітального будівництва, проектних та конструкторських;
  • із надання підприємством різних послуг.

Узагальнення і аналіз результатів розгляду судових і госпо­дарських справ, розробка пропозицій щодо усунення виявлених не­доліків є одним з найважливіших функціональних обов'язків юри­дичних служб.

Систематично (двічі на рік) юридична служба повинна аналізу­вати претензійну роботу та узагальнювати її результати. Така робота має плануватись. Узагальнення результатів дає змогу запланувати та здійснити заходи щодо усунення недоліків у господарській діяльності підприємства. У загальному аналізі, де розкриваються невиробничі витрати підприємства, підбиваються підсумки роботи з відшкодування збитків шляхом отримання грошових сум за висунутими претензіями. Поряд із цим юридична служба поглиблено вивчає окремі категорії справ.

Особливу увагу на підприємстві потрібно приділяти категоріям справ, що викликають найбільше занепокоєння. Вивчивши і уза­гальнивши претензійну та господарську практику за окремими ка­тегоріями справ або підбивши підсумки цієї роботи за певний період, юридична служба подає матеріали з відповідними висновками і пропозиціями керівництву підприємства.

Матеріали узагальнення претензійної роботи рекомендується обговорювати на засіданнях керівних працівників підприємства. При цьому роботу з підготовки цих матеріалів слід виконувати разом із співробітниками відповідних служб та структурних підрозділів з метою поглибленого вивчення причин спорів.

У багатьох випадках законні претензії контрагентами не задовольняються (відхиляються повністю чи частково або у вста­новлений строк відповідь на претензію не надходить). Тоді почи­нається основна стадія розгляду господарського спору - подання і розгляд позовної заяви до господарського суду.

Підвідомчість справ господарським судам, розподіл господарсь­ких спорів за підсудністю між господарськими судами різних ланок, порядок розгляду і розв'язання справ визначаються Господарським процесуальним кодексом України.

Господарським судам підвідомчі такі справи:
  • у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, а також з інших підстав; у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов, про встановлення цін на продукцію, а також тарифів на послуги, якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за згодою сторін, а також інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесене до відання інших органів;
  • про банкрутство;
  • за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, які згідно із законодавчими актами належать до їх компетенції. Позовна заява подається до Господарського суду в письмовій формі, її підписують керівник підприємства, інша особа, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами, проку­рор або його заступник, громадянин-суб'єкт підприємницької діяль­ності або його представник.

Позовна заява повинна містити:
  • найменування господарського суду, до якого подається заява;
  • найменування сторін, їх поштові адреси;
  • документи, що підтверджують, за громадянином, статус суб'єк­та підприємницької діяльності;
  • ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, і суму до­говору (у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів);
  • зміст позовних вимог, якщо позов до кількох відповідачів -зміст позовних вимог до кожного;
  • виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; докази, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стя­гуються чи оспорюється; акт законодавства, на підставі якого по­дається позов;
  • відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спорів;
  • перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:
  • вжиття заходів досудового врегулювання господарського спору з кожним із відповідачів;
  • відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
  • сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;
  • обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими докумен­тами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, в яких беруть участь одні й ті самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

Відповідач зобов'язаний не пізніше трьох днів з дня дотримання ухвали про порушення справи надіслати:

господарському суду - відповідь на позовну заяву і документи, що підтверджують заперечення проти позову;

позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в господарському процесі - копію відповіді.

Відповідач так само має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути пов'язаний з первісним.

Звернення до господарського суду з позовною заявою підбиває підсумки попередньої роботи структурних підрозділів і юрискон­сультів.

Задоволення обґрунтованих претензій і позовів і, навпаки, мо­тивоване відхилення їх свідчить не тільки про рівень претензійно-позовної роботи, а й про професійну підготовленість юрисконсультів, їхнє вміння правовими засобами забезпечити захист прав і законних інтересів не тільки підприємств, а й держави і суспільства в цілому.

Питання для самоконтролю
  1. Поняття претензійної роботи.
  2. Загальні положення організації претензійної роботи.
  3. Як здійснюється правове регулювання порядку висунення і розгляду претензій?
  4. Основні види претензій.
  5. Аналіз і узагальнення практики претензійної роботи.
  6. Яким є порядок подавання позовів?