Geum.ru

Кодекс законів про працю України: Науково-практич-к 57 ний коментар. Харків: Консум, 2003. 832 с. Isbn 966-7920-40-2

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   67

Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня — Різдво Христове

один день (неділя) — Пасха (Великдень)

один день (неділя) — Трійця.

За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні

роботи.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті

107 цього Кодексу.

(Стаття 73 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 2240-10 від 29.07.81; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 1205-12 від 18.06.91, № 2417-12 від 05.06.92. № 256/96-ВР від 28.06.96, № 1421-XIV від 1.02.2000)

1.  У зазначені в коментованій статті святкові і неробочі дні працівники, як правило, до роботи не залучаються.

Передбачений частиною четвертою статті перелік робіт, що як виняток з загального правила допускається в святкові та неробочі дні, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

2. До робіт у святкові і неробочі дні працівники зазначених у коментованій статті підприємств, установ, організацій залучаються згідно з графіками змінності, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з відповідним профспілковим комітетом. Тому ніякого окремого дозволу профспілкового комітету на проведення таких робіт у святкові і неробочі дні не вимагається.

3. Відповідно до частини першої коментованої статті 7 січня — Різдво Христове зазначено серед святкових днів.

У частині другій йдеться про релігійні свята, в які також не проводиться робота. Це так звані неробочі дні, що випливає з самої назви ст. 73 Кодексу. Проте визначення 7 січня — Різдва Христового як неробочого дня не позбавляє його статусу святкового дня.

4.  Редакцію назви та змісту коментованої статті було визначено в березні 1991 p., тобто у той час, коли законодавець не вважав за доцільне визнати святковими усі дні релігійних свят (Великдень, Трійця), ввівши термін «неробочі дні». По суті ж і неробочі дні, і святкові є тотожними з огляду на те, що у ці дні робота не проводиться; проведення робіт у святкові і неробочі дні допускається у виняткових випадках (частина четверта коментованої статті); робота у зазначені дні компенсується відповідно до ст. 107 Кодексу (частина п'ята коментованої статті); якщо пі дні збігаються з вихідним днем, передбачено перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого (частина третя ст. 67 Кодексу); святкові, так само як і неробочі дні, не враховуються при визначенні тривалості щорічних відпусток (ст. 5 Закону України «Про відпустки»).

5.  На безперервно діючих підприємствах, а також при підсумованому обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні включається в місячну норму робочого часу.

6.  Робота у святкові і неробочі дні оплачується в подвійному розмірі (ст. 107 Кодексу).

Час відпочинку

257

Якщо робота у святкові та неробочі дні проводилась понад норми робочого часу і за бажанням працівника йому надається інший день відпочинку, то в цьому випадку оплата за роботу в святковий і неробочий день проводиться в одинарному розмірі. Інший день відпочинку надається працівникові з розрахунку день за день.

7.  Для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов'язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з'являтися на службу у святкові і неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства (ст. 20 Закону України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 52. - Ст. 490).

8.  Чергування у святкові і неробочі дні працівникам з ненор-мованим робочим днем компенсуються наданням протягом найближчих десяти днів відгулу тієї самої тривалості, що й чергування.

Стаття 74. Щорічні відпустки

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

(Стаття 74 в редакції Закону № 117-XIV (117-14) від 18.09.98)

1.  Надання всім працівникам щорічної оплачуваної відпустки є реалізацією їх права на відпочинок, що закріплено ст. 45 Конституції України.

Щорічна відпустка є одним з важливих видів часу відпочинку працівників, протягом якого вони не виконують своїх обов'язків за трудовим договором.

Збереження за працівниками на період відпустки місця роботи (посади) і середнього заробітку є важливою умовою для реального використання ними щорічної відпустки.

2.  У період перебування працівників у відпустці заборонено звільнення їх з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації (частина третя ст. 40 Кодексу).

3.  Правом на щорічну відпустку користуються всі працівники, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичної особи згідно з трудовим договором з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку.

4.  Працівникам, які працюють за сумісництвом, відпустка на суміщуваній роботі надається водночас з відпусткою за основною роботою (п. З постанови Кабінету Міністрів України № 245 від 3 квітня 1993 р. // ЗП України. — 1993. — № 9; п. 6 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінфіну від 28 червня 1993 р. // Бюлетень Мінпраці України. — 1993. — № 8; пункт 6 частина сьома ст. 10 Закону України «Про відпустки» // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 2. - Ст. 4).

5.  Щорічні відпустки складаються з основної та додаткових відпусток, передбачених ст. ст. 6, 7, 8, 19 Закону України «Про відпустки» (Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 2. — Ст. 4).

6.  Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. // ЗП України. — 1995. — № 4. - Ст. 111).

7.  При обчисленні середньої заробітної плати включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; умови праці та інші); виробничі премії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо (п. З Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р. // ЗП України. - 1995. - № 4. - Ст. 111).

Час відпочинку

259

Стаття 75. Тривалість щорічної основної відпустки

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цієї статті.

(Стаття 75 із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91, в редакції Закону № 117-Х IV (117-14) від 18.09.98)

1.  Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях. При визначенні тривалості щорічних відпусток та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (ст. 19 Закону України «Про відпустки») не враховуються святкові та неробочі дні, передбачені ст. 73 Кодексу (ст. 5 Закону України «Про відпустки» // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 2. Ст. 4).

2.  Переведення тривалості щорічної відпустки із робочих в календарні дні провадиться шляхом множення тривалості відпустки в робочих днях на дріб 7/6.

3.  Якщо до прийняття Закону України «Про відпустки» тривалість мінімальної відпустки становила 12 робочих днів, що при переведенні тривалості щорічної відпустки із робочих у календарні дні становить 14 календарних днів, то чинним законодавством передбачено надання працівникам щорічної основної відпустки тривалістю не менш як 24 календарні дні.

Основна відпустка більшої тривалості надається окремим категоріям працівників, передбаченим частинами другою-восьмою ст. 6 Закону України «Про відпустки».

4.  Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин, надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів (частина друга ст. 6 Закону України «Про відпустки» // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 2. — Ст. 4).

5.  Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів — 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше (частина третя ст. 6 Закону «Про відпустки»).

6.  Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 570 від 9 червня 1997 р. затверджено Список робіт, професій і посад працівників лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв, яким надається щорічна відпустка тривалістю 28 календарних днів, і Порядок його застосування.

Списком передбачено роботи і професії лісозаготівлі, підсоч-ки лісу, лісогосподарської діяльності, а також посади керівників, спеціалістів і службовців.

Порядком застосування Списку встановлено, зокрема, що у лісовпорядчих підприємствах щорічна основна відпустка 28 календарних днів надається працівникам лісовпорядчих робіт на польовий період, але не менш як на 3 місяці протягом року.

Постійними лісозаготівельними дільницями, які входять до складу підприємств інших галузей народного господарства, де працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів, є виробничі підрозділи цілорічної дії, очолювані майстрами, які мають плановий обсяг заготівлі і вивезення деревини не менш як 4 тис. куб. метрів на рік.

Порядком враховано частини сьому та восьму ст. 6 Закону «Про відпустки», відповідно до яких інвалідам І і II груп щорічна

Час відпочинку

261

основна відпустка надається тривалістю ЗО календарних днів, а особам віком до вісімнадцяти років — 31 календарний день.

7.  Воєнізованому особовому складу гірничо-рятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничо-рятувальних частин — 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на два календарних дні, але не більше 28 календарних днів (частина п'ята ст. 6 Закону «Про відпустки»).

8. Керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затверженому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 346 від 14 квітня 1997 р. (Зібрання законодавства України. — 1997. — № 4. — Ст. 200) затверджено Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам, а також додаток до Порядку, який визначає конкретну тривалість щорічної основної відпустки залежно від займаної посади та навчального закладу чи наукової установи, організації.

Порядком передбачено, зокрема, що керівним, педагогічним, науковим і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів щорічна основна відпустка повної тривалості у перший та наступні роки надається у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Особам, які працюють в установі на умовах неповного робочого часу, у тому числі особам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надається щорічна основна відпустка повної тривалості.

У разі звільнення працівників навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічної основної відпустки з розрахунку повної її тривалості, а особам, які до звільнення пропрацювали менш як 10 місяців, — пропорційно до відпрацьованого ними часу (з розрахунку тривалості Щорічної основної відпустки за кожний відпрацьований місяць 5,6; 4,2 і 2,8 календарних дня за тривалості щорічної основної відпустки відповідно 56, 42 і 28 календарних днів).

Додатком до Порядку визначено конкретну тривалість щорічної основної відпустки в залежності від посади працівника та навчального закладу чи наукової установи (дошкільні навчальні заклади; позашкільні навчальні заклади; середні навчальні заклади для громадян, які потребують соціальної допомоги і реабілітації; вищі навчальні заклади, заклади післядипломної освіти; навчально-методичні (методичні) кабінети (центри); науково-дослідні та наукові підрозділи установ, організацій, підприємств).

9.  Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів (частина сьома ст. 6 Закону України «Про відпустки»).

10.  Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день (частина восьма ст. 6 Закону України «Про відпустки»; частина друга коментованої статті в редакції Закону України № 117 — XIV від 18 вересня 1998 p.).

Якщо працівник досяг 18-річного віку протягом того робочого року, за який йому надається відпустка, тривалість відпустки обчислюється таким чином: за час роботи до 18 років — з розрахунку 31 календарного дня (по 2,6 дня відпустки за кожен місяць роботи у цьому періоді), а за час після досягнення 18 років — на загальних підставах, тобто в розмірі, встановленому за виконуваною роботою чи посадою, яку він обіймає, але з розрахунку не менш як 24 календарних дні.

11. Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу (частина дев'ята ст. 6 Закону України «Про відпустки»).

Постановою Кабінету Міністрів України № 278 від 28 березня 1997 р. затверджено Список сезонних робіт і сезонних галузей, яким передбачено роботи в лісовій промисловості і лісовому господарстві, в торфяній промисловості, сільському господарстві (овочівництво, садівництво, виноградарство тощо), в переробних галузях промисловості (підприємства переробки плодоовочевої продукції, підприємства цукрової галузі промисловості), в санаторно-курортних закладах і закладах відпочинку (роботи,

Час відпочинку

263

пов'язані з санаторно-курортним обслуговуванням хворих і відпочиваючих).

12. Відповідно до частини десятої ст. 6 Закону України «Про відпустки» положення цієї статті щодо тривалості щорічної основної відпустки не поширюється на працівників, тривалість відпустки яким установлюється іншими актами законодавства. При цьому тривалість їх відпустки не може бути меншою за передбачену частинами першою, сьомою і восьмою зазначеної статті, тобто відповідно 24 календарних дні (найменша тривалість щорічної основної відпустки), 30 календарних днів для інвалідів І і II груп та 26 календарних днів — інвалідів III групи і 31 календарного дня для осіб віком до вісімнадцяти років.

Отже, іншими актами законодавства встановлено таку тривалість щорічної основної відпустки;

—  для державних службовців — 30 календарних днів (ст.35 Закону України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - Ст. 490);

— для суддів — 35 календарних днів у перерахунку з 30 робочих днів (п. 5 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 8. — Ст. 56);

— для прокурорів — 30 календарних днів (ст. 49 Закону України «Про прокуратуру» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. - № 53. - Ст. 793).

Стаття 76. Щорічні додаткові відпустки та їх тривалість

Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:

1)  за роботу із шкідливими і важкими умовами праці;

2)  за особливий характер праці;

3)  в інших випадках, передбачених законодавством.

Тривалість щорічних додаткових відпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України.

(Стаття 76 в редакції Закону № 117-XIV (117-14) від 18.09.98)

1. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів (частина перша ст. 7 Закону України «Про відпустки»). Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну відпустку, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1290 від 17 листопада 1997 р. (Зібрання законодавства України. — 1998. — № 2. — Ст. 66).

2.  Конкретна тривалість відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах (частина друга ст. 7 Закону України «Про відпустки»).

3.  Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до 35 календарних днів (п. 1 частини першої ст. 8 Закону «Про відпустки»).

Список виробництв, робіт, професій і посад, які дають право на зазначену додаткову відпустку, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1290 від 17 листопада 1997 р. (Зібрання законодавства України. — 1998. — № 2. — Ст. 66).

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором, залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (частина друга ст. 8 Закону «Про відпустки»).

4.  Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається також працівникам з ненормованим робочим днем тривалістю до 7 календарних днів за списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором (п. 2 частини першої ст. 8 Закону «Про відпустки»).

Конкретна тривалість зазначеної додаткової відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором, залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (частина друга ст. 8 Закону «Про відпустки»).

5. Додаткова відпустка за ненормований робочий день також надається працівникам, які зайняті у режимі неповного робочого дня.

За практикою, що склалася у минулі роки, тим, хто працював неповний робочий день, додаткова відпустка не надавалась. Проте

Час відпочинку

265

при цьому не враховано положення, закріплене частиною третьою ст. 56 Кодексу, відповідно до якої робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Крім того, додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем надається не тільки як компенсація за їх навантаження, а й за особливий характер праці. З урахуванням наведеного колективним договором визначаються списки посад, робіт та професій. Працівнику, посада чи професія якого передбачена цим списком, встановлюється конкретна тривалість додаткової відпустки в межах до 7 календарних днів.

6.  Затвердивши Списки виробництв, робіт, професій і посад, робота в яких дає право на додаткову відпустку за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, а також за особливий характер праці окремих категорій працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в умовах підвищеного ризику для здоров'я, Кабінет Міністрів встановив, що додаткові відпустки з кількох підстав надаються працівникам, професії та посади яких позначені у Списках позначкою «1» (постанова Кабінету Міністрів України № 1290 від 17 листопада 1997 р. // Зібрання законодавства України. - 1998. - № 2. - Ст. 66).