Geum.ru

Кодекс законів про працю України: Науково-практич-к 57 ний коментар. Харків: Консум, 2003. 832 с. Isbn 966-7920-40-2

Вид материалаКодекс
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   67

(Стаття 25 із змінами, внесеними згідно із Законами № 871-12 від 20.03.91, № 374/97-ВР від 19.06.97)

1. Порядок прийняття на роботу визначається Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку, розділ II яких має назву «Порядок прийняття та звільнення з роботи». Відповідно до Типових правил власник або уповноважений ним орган зобов'язаний при прийомі на роботу зажадати від особи, яка поступає на роботу, подання трудової книжки, а якщо ця особа поступає на роботу вперше, — довідки будинкоуправління (ЖЕК) або сільської ради про останнє заняття; пред'явлення паспорта як документа, шо посвідчує особу громадянина.

Військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил України, Прикордонних військ України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, та військовослужбовці, звільнені із Збройних Сил колишнього Союзу РСР і Збройних сил держав — учасниць СНД, пред'являють військовий квиток.

Звільнені з місць відбування кримінального покарання зобов'язані пред'явити довідку про звільнення.

Прийняття на роботу без пред'явлення цих документів не допускається.

Трудовий договір

123

При прийомі на роботу, що вимагає спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган вправі зажадати від працівника пред'явлення диплома або іншого документа про одержання освіти або професійної підготовки.

2.  Частиною 4 ст. 15 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. забороняється вимагати від кандидатів на державну службу відомості та документи, подання яких не передбачено законодавством України.

3.  При формуванні педагогічного персоналу вищих навчальних закладів вимагається подання документів про освіту, науковий ступінь і вчене звання, список наукових праць, винаходів, публікацій.

4.  Вимоги від осіб, які поступають на роботу, численних довідок з попереднього місця роботи, про розмір одержуваної заробітної плати, сімейний стан, наявність житлової площі, характеристики тощо, на практиці називають «канцелярсько-бюрократичними перекрученнями при оформленні трудящих на роботу».

Стаття 25'. Обмеження спільної роботи родичів

на підприємстві, в установі, організації

Власник вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому самому підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

На підприємствах, в установах, організаціях державної форми власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством.

(Кодекс доповнено статтею 25' згідно із Законом № 6/95-ВР від 19.01.95)

1. Власнику підприємства, установи, організації надано право запроваджувати обмеження щодо спільної роботи родичів чи свояків, якщо їх робота пов'язана з безпосереднім підпорядкуванням або підконтрольністю одного одному.

Якщо власник не скористався наданими йому правами, наказу чи розпорядження про введення обмежень щодо спільної роботи родичів і свояків на своєму підприємстві, в установі, організації не видав, то спільна робота родичів чи свояків навіть при безпосередній підпорядкованості або підконтрольності одного одному не може бути підставою для припинення трудових відносин.

2. На підприємствах, в установах і організаціях державної форми власності порядок запровадження обмежень спільної роботи родичів чи свояків встановлено постановою РНК УРСР від 4 червня 1933 р. в редакції постанови Ради Міністрів УРСР № 593 від 3 листопада 1980 р. Цією постановою на підприємствах, в установах, організаціях усуспільненого сектору господарства забороняється спільна робота родичів і свояків, безпосередньо підпорядкованих і підконтрольних один одному.

Одночасно пунктом 17 постанови зроблено винятки щодо працівників, які обіймають безпосередньо підпорядковані або підконтрольні виборні посади; спеціалістів сільського господарства, які працюють в радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах і організаціях, а також у науково-дослідних установах по сільському господарству, розташованих у сільській місцевості; працівників лінійних підприємств залізничного транспорту, крім головних бухгалтерів і касирів цих підприємств; працівників плаваючого складу суден річкового флоту і працівників експлуатаційних підприємств і організацій річкового транспорту (за винятком розташованих в обласних центрах), крім головних бухгалтерів і касирів цих підприємств і організацій; працівників шляхових організацій, які здійснюють експлуатацію автомобільних шляхів загального користування, крім головних бухгалтерів і касирів цих організацій; працівників з експлуатаційно-технічного обслуговування лінійних і станційних споруд зв'язку, радіо і телебачення; працівників будівельно-монтажних і мостобудівних поїздів, механізованих колон та інших пересувних спеціальних будівельних формувань, крім головних бухгалтерів і касирів цих організацій; лікарів лікувально-профілактичних і санітарно-профілактичних закладів охорони здоров'я; наукових і педагогічних працівників, лекторів, бібліотекарів і бібліографів у всіх наукових, учбових та виховних закладах, артистів, художників і музикантів державних театрів, художніх колективів і студій; працівників польових геологічних експедицій, партій, загонів і дільниць; спеціалістів лісового і водного господарства, працівників освіти, медичних працівників, працівників

Трудовий договір

125

культурно-освітніх закладів, працівників підприємств роздрібної торгівлі і громадського харчування споживчої кооперації, які проживають у сільській місцевості; працівників ставкових і озерних рибоводних господарств, рибоводних заводів, нересто-виро-щувальних господарств та риборозплідників, крім головних бухгалтерів і касирів цих підприємств.

Стаття 26. Випробування при прийнятті на роботу

При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: для осіб, які не досягли вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу згідно з рекомендацією медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при направленні на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

(Стаття 26 із змінами, внесеними згідно із Законами № 871-12 від 20.03.91, № 6/95-ВР від 19.01.95)

1.  Строк випробування може встановлюватись тільки при прийомі на роботу і тільки за згодою між обома сторонами трудового договору. При призначенні працівника на більш високу посаду на тому самому підприємстві, в установі, організації встановлення випробування не допускається, оскільки уданому випадку має місце переведення. Випробування же встановлюється при прийнятті на роботу.

2.  Про прийняття на роботу працівника з випробувальним строком видається наказ, в якому робиться застереження про випробування. З цим наказом працівник повинен бути ознайомлений під розписку. Відсутність підпису працівника може бути підставою виникнення трудового спору про відсутність погодження при прийомі на роботу про встановлення строку випробування.

3.   Правове становище працівників, прийнятих на роботу з випробуванням, аналогічне з становищем постійних працівників, їм доручається робота, що належить до тієї спеціальності чи посади, на яку вони прийняті; вони підлягають внутрішньому трудовому розпорядку, при настанні страхового випадку забезпечуються допомогами по державному соціальному страхуванню тощо.

4. Перелік працівників, яким не може бути встановлено випробування, не є вичерпним. Не може встановлюватись випробування при прийомі на роботу тимчасових і сезонних працівників.

Якщо відносно працівників, для яких випробування не може встановлюватись, все-таки була досягнута угода сторін про випробування, ця угода відповідно до ст. 9 цього Кодексу є недійсною.

5.  З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей працівників, які претендують на посади державного службовця, може проводитись їх стажування у відповідному державному органі терміном до двох місяців (п. 1 Положення про порядок стажування у державних органах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 804 від 1 грудня 1994 p.).

Стаття 27. Строк випробування при прийнятті на роботу

Строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним комітетом профспілки, — шести місяців.

Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця.

Якщо працівник в період випробування був відсутній на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або з інших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на відповідну кількість днів, протягом яких він був відсутній.

(Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95)

Трудовий договір

127

1.  Строки випробування, що встановлені цією статтею, є граничними. За погодженням між власником або уповноваженим ним органом і працівником, строк випробування може встановлюватись тільки меншим від максимального.

2.  При прийнятті на державну службу може встановлюватись випробування до шести місяців (стаття 18 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 p.). Погодження з відповідним профспілковим комітетом у даному випадку не потрібно.

3.  Строк, обчислений місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчисленого місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

При відсутності працівника на роботі в період випробування навіть з поважних причин випробування може бути продовжене на відповідну кількість днів відсутності. Коли строк визначається днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Стаття 28. Результати випробування при прийнятті на роботу

Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і наступне розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.

Якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому для розгляду трудових спорів у питаннях звільнення.

(Стаття 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)

1. Оцінку відповідності працівника обумовленій роботі дає власник або уповноважений ним орган. Ця оцінка повинна бути дана до закінчення строку випробування, оскільки звільнення може відбутися також до закінчення цього строку.

Продовження роботи після закінчення строку випробування, навіть при незадовільних його результатах, не дає право власнику або уповноваженому ним органу звільняти працівника з роботи за цією підставою.

Після закінчення строку випробування звільнення з мотивів невідповідності роботі можливе лише на підставі п. 2 ст. 40 цього Кодексу.

2.  При позитивній оцінці випробування наказ чи розпорядження про остаточне зарахування працівника на роботі не видається. Працівник вважається прийнятим на роботу з першого дня роботи з умовою випробування.

3.  Особа не може бути звільнена з роботи як така, що не витримала випробування, якщо відсутні докази угоди сторін про випробування при укладенні трудового договору, або строк випробування одностороннє був продовженим власником або уповноваженим ним органом.

4.  Коментованою статтею працівнику надається право оскаржити розірвання трудового договору під час випробування до органів з розгляду трудових спорів. Оскільки п. 2 частини першої статті 232 цього Кодексу визначає, що трудові спори працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору розглядаються безпосередньо в районних (міських) судах, оскарження розірвання трудового договору здійснюється саме до цього суду.

5.  Положення ст. 184 цього Кодексу, якою заборонено звільнення вагітних жінок з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, поширюється і на випадки звільнення у зв'язку з незадовільними результатами випробування.

6.  При незадовільному результаті випробування звільнення працівника з роботи проводиться без погодження з профспілковим комітетом.

7.  Якщо в період випробування у власника або уповноваженого ним органу виникли інші підстави для припинення трудових відносин, наприклад, скорочення чисельності або штату працівників, зміни істотних умов праці тощо, звільнення працівника повинно проводитись з цих підстав, а не як такого, що не витримав випробування.

Це випливає з пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 p., відповідно до якого суд повинен з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення згідно з нака-

Трудовий договір

129

зом або розпорядженням. Суд не має права визнавати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.

8. При бажанні працівника в період випробування розірвати трудовий договір за своєю ініціативою, власник або уповноважений ним орган може зажадати від працівника дотримання правил, передбачених статтями 38 і 39 цього Кодексу.

Стаття 29. Обов'язок власника або уповноваженого ним

органу проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце

До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1)  роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2)  ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3)  визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

(Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 5938-11 від 27.05.88; Законом № 3694-12 від 15.12.93)

1. Уклавши з працівником трудовий договір, власник або уповноважений ним орган повинен роз'яснити працівнику порядок проведення роботи. Основні обов'язки власника або уповноваженого ним органу перед допуском працівника до безпосереднього виконання трудової функції викладені в коментованій статті.

При укладенні трудового договору в письмовій формі основні умови праці, права і обов'язки працівника зафіксовані в договорі. Але ці умови зовсім не відомі працівнику в разі, коли трудовий договір укладено в усній формі. При цій формі трудового договору права і обов'язки працівника повинні бути йому роз'яснені під розписку.

2.  Відповідно до ст. 142 цього Кодексу трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету.

Працівник, уклавши трудовий договір, зобов'язаний виконувати роботу з підляганням внутрішньому розпорядку. Для того щоб дотримуватись цих правил, працівник повинен бути з ними ознайомлений. Одночасно він повинен бути ознайомлений і з колективним договором, який визначає умови праці на даному підприємстві. Обов'язок по ознайомленню з правилами внутрішнього трудового розпорядку і колективним договором покладається на власника або уповноважений ним орган.

3.  Робочим місцем у розумінні п. З коментованої статті є конкретний підрозділ підприємства, установи, організації, визначена територія у цьому підрозділі: стіл, стілець, станок, кімната, машина, засоби оргтехніки тощо, де працівник зможе виконувати роботу, обумовлену трудовим договором.

4.  Обумовлена працівником робота повинна виконуватись у нешкідливих і безпечних умовах з дотриманням певних правил. Працівник повинен бути проінструктований з цих правил власником або уповноваженим ним органом. При невиконанні власником або уповноваженим ним органом цього обов'язку, при заподіянні шкоди здоров'ю працівника на підприємство чи організацію може бути покладена матеріальна і моральна відповідальність за завдану шкоду.

Стаття ЗО. Обов'язок працівника особисто виконувати доручену йому роботу

Працівник повинен виконувати доручену йому роботу особисто і не має права передоручати її виконання іншій особі, за винятком випадків, передбачених законодавством.

(Стаття ЗО із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)

Трудовий договір, укладений працівником, має для нього особистий характер. Працівник повинен виконувати свої трудові обов'язки самостійно. Лише в окремих випадках, наприклад, при роботі на дому, працівник може залучати до виконання обумовленої роботи членів своєї сім'ї за умови якісного виконання ро-

Трудовий договір

131

боти. Можуть підміняти на якийсь час працівника члени його сім'ї при роздрібній торгівлі.

Стаття 31. Заборона вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

(Стаття ЗІ із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)

1.  Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати працю робітників і службовців так, щоб кожний з них працював за визначеною трудовим договором спеціальністю, кваліфікацією, посадою. Вимога до працівника виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором, по суті є переведенням.

2. Допускається використання працівника на іншій роботі за умови, що при укладенні трудового договору з працівником було погоджене питання про суміщення професій.

Виконання робіт за різними спеціальностями можливе при роботі працівника в комплексній бригаді, де кожний член може виконувати роботи за декількома спеціальностями.

3.  Відмова працівника від виконання робіт, не обумовлених трудовим договором, не може бути підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення (Информационный бюллетень Верховного Суда УССР. - 1988. - № 66. - С. 24; Радянське право. - 1990. - № 2. - С. 95).

Стаття 32. Переведення на іншу роботу. Зміна істотних умов праці

Переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому самому підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій самій місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших — працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи за нових умов, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

(Стаття 32 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 5938-11 від 27.05.88; Законами № 871-12 від 20.03.91, № 1356-ХІУ від 24.12.99)

1.  Коментована стаття регулює один із видів переведень на іншу роботу — постійні переведення. Вони бувають чотирьох видів: постійні переведення на іншу роботу на даному підприємстві, в установі, організації; переведення на інше підприємство, установу, організацію в тій же місцевості; переведення разом з підприємством, установою, організацією в іншу місцевість; переведення на інше підприємство, установу, організацію в іншу місцевість.

2.  Постійне переведення працівника на іншу роботу є новацією трудового договору. Змінюється зміст трудового договору, трудова функція та інші умови праці. Тому в усіх випадках таких переведень необхідна згода на це працівника. Оформлюються такі переведення наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, вноситься запис до трудової книжки. З наказом і записом в трудовій книжці працівник повинен бути повідомлений під розписку.