І. В. Діяк

Вид материала

Документы

Содержание Таблиця 1. Виробництво скрапленого газу на ГПЗ НАК “Нафтогаз України” в 1994-1999 рр. (тис. т). ВАТ “Укрнафта”

Подобный материал:

• І. В. Діяк українська національна ідея шлях до Великої України І. В. Діяк українська, 4264.08kb.
• І. В. Діяк Україна Росія, 4976.73kb.
• І. В. Діяк Українське відродження чи нова русифікація?, 4355.97kb.
• І. В. Діяк Національна трагедія І боротьба за незалежність, 4734.79kb.
• І. В. Діяк Хто захистить наш народ І державу, 4474.66kb.

Досягнення максимально можливого рівня забезпеченості власними паливно-енергетичними ресурсами є принциповим завданням національної економіки України, без вирішення якого неможливе успішне здійснення намічених реформ і програм в економічній, політичній, соціальній та інших сферах держави і зміцнення її суверенітету. Значна роль у вирішенні цього завдання належить НАК “Нафтогаз України”, на долю котрої припадає понад 96% видобутку газу і нафти з конденсатом в державі, забезпечення всіх транзитних потоків нафти і газу через територію України.

Можливості розвитку нафтогазовидобувної промисловості визначаються в першу чергу її ресурсною базою, тобто обсягами розвіданих видобувних запасів.

На перший погляд може видатись, що нафтогазовидобувна промисловість України надійно забезпечена розвіданими запасами нафти і газу. У 1999 р. на балансі підприємств НАК “Нафтогаз України” числились поточні розвідані видобувні запаси нафти з конденсатом категорій А+В+С₁ – 182,4 млн. т, газу – 881,5 млрд. куб. м.

Однак важливим фактором, який визначає потенціал нафтогазовидобутку, є розподіл родовищ нафти і газу за величиною поточних запасів. Світовий досвід підтверджує, що запаси, зосереджені в кількох великих родовищах, забезпечують значно більші обсяги видобутку, ніж аналогічні за величиною запаси, розсіяні по багатьох дрібних родовищах. В Україні максимальний рівень видобутку вуглеводнів, якого було досягнуто в середині 70-х років, забезпечувався експлуатацією десятка найбільших нафтових і газових родовищ, які зараз вичерпані на 90-98%. На сьогоднішній день з 83 родовищ з розвіданими запасами нафти 51 родовище (61%) відноситься до дуже дрібних із запасами, меншими від 1 млн. т нафти. В середньому на одне таке родовища припадає всього 0,25 млн. т нафти. Серед 95 газових родовищ є 39 родовищ (41%) дуже дрібних (з запасами меншими від 1 млрд. куб. м) при середніх запасах 0,37 млрд. куб. м на родовищі.

В основних нафтогазовидобувних регіонах України дуже високою є ступінь виробленості початкових запасів. На родовищах, які розробляються, виробленість початкових запасів нафти складає 70%, а виробленість запасів газу – 65%.

Розвідані запаси вуглеводнів України необхідно привести до міжнародно визнаних категорій у відповідності з новою класифікацією запасів і ресурсів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 1997 р. №432. Практично “доведеними запасами” можна вважати тільки суму запасів категорії А+В та 30% категорії С₁ старої класифікації. При такому підході запаси нафти з конденсатом, котрі можуть розглядатись як ресурсна база видобутку, складуть 69,3 млн. т нафти, запаси газу – 223,9 млрд. куб. м (додатки №14-15).

Низька надійність розвіданих запасів нафти і газу, які числяться на Державному балансі, приводить до їх частого непідтвердження в процесі розробки родовищ. На сьогоднішній день по нафті не підтверджуються запаси в розмірі 17,4 млн. т (Бугруватівське – 2,5; Новогригорівське – 0,8; Глинсько-Розбишевське – 10,4 та інші); по газу не підтверджуються запаси обсягом 118,2 млрд. куб. м по 18 родовищах, з яких найбільш істотно – на Яблунівському (12,2 млрд. куб. м), Абазівському (24,0 млрд. куб. м), Опішнянському 15,5 млрд. куб. м) та інших.

Таким чином, реально видобувна ресурсна база обчислюється в 69,3 млн. т нафти з конденсатом та 223,9 млрд. куб. м газу (додатки №14-15). Забезпеченість сучасних обсягів видобутку по нафті з конденсатом складе до 20 років, по газу – 13 років, відповідно темп відбору по нафті складає 5%, по газу 7,7%, що відповідає темпу відбору запасів у країнах з розвиненою нафтогазовидобувною промисловістю.

Окрім того, багаторічна експлуатація родовищ вуглеводнів, особливо великих і середніх за запасами, призвела до значної вичерпаності відносно легковидобувних запасів і до істотної зміни структури залишкових запасів. Сьогодні 56,4% нафти з конденсатом та 12,1% газу за своїми характеристиками належать до важковидобувних.

Виходячи з викладеного, наявні розвідані запаси не можуть забезпечити стабілізацію і тим більше зростання видобутку нафти та газу, у зв'язку з чим постає завдання нарощування обсягів геологорозвідувальних робіт і приросту запасів вуглеводнів в Україні.

Основою для нарощування розвіданих запасів нафти і газу є нерозвідані ресурси вуглеводнів, які загалом по Україні оцінюються в 4996,4 млн. т умовного палива, у тому числі нафти з конденсатом – 1131,5 млн. т (23%), газу – 3864,9 млрд. куб. м (77%).

При цьому третина нерозвіданих ресурсів газу і 19% нерозвіданих ресурсів нафти припадають на акваторії Чорного і Азовського морів. Однак розвідані запаси вуглеводнів морських акваторій складають на сьогоднішній день лише 3% від розвіданих запасів України, а видобуток газу з морських родовищ не перевищує 4-5% від загальноукраїнського. Пояснюється це, в першу чергу, складністю і високою вартістю розвідки і розробки родовищ у морських акваторіях, де вартість буріння свердловин перевищує вартість буріння свердловин на суходолі у 2-3 рази. З метою виявлення і розробки нових морських родовищ складено Програму освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектора Чорного і Азовського морів, яка схвалена постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. №1141. Програмою визначений механізм її реалізації, одним з головних елементів якого є “податкові канікули” – звільнення підприємств, що здійснюють розвідку та розробку морських родовищ нафти і газу, від податку на прибуток терміном на 10 років. Однак фактично механізм реалізації програми (у т. ч. в сфері оподаткування) досі не був задіяний, і вона практично не виконується. Ще в березні 1999 року до Верховної Ради України був поданий проект Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, розроблений на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1998 р. №1321, в якому передбачено вирішення даного питання. На жаль, майже два роки цей закон чекав на прийняття.

Негативним фактором, який також уповільнює залучення інвестицій для освоєння ресурсів акваторій Чорного і Азовського морів, є невирішеність питання делімітації державних кордонів та границь виключних морських економічних зон з Росією та Румунією.

Слід зауважити, що згідно з геолого-економічними розрахунками при сучасному рівні технології і технічних засобів розвідки й розробки родовищ та в діючих нині фінансово-податкових умовах діяльності нафтогазової галузі, значна частина нерозвіданих ресурсів нафти взагалі є нерентабельною для освоєння.

Незважаючи на це, наявні в Україні потенційні ресурси вуглеводнів дозволяють при їх належному освоєнні забезпечити формування ресурсної бази нафтогазовидобутку у вигляді розвіданих запасів. Однак показники Національної енергетичної програми та Національної програми “Нафта і газ України до 2010 р.” в частині проведення геологорозвідувальних робіт на нафту і газ були повністю провалені. Так, цими програмами передбачалось довести у 1995-2000 рр. щорічні обсяги пошуково-розвідувального буріння до 530 тис. м, а прирости розвіданих запасів вуглеводнів – до 30-35 млн. т у. п. щороку. Фактично ж обсяги пошуково-розвідувального буріння скоротились з 315,9 тис. м у 1993 р. до 62,8 тис. м у 1996 р., тобто у 5 разів. І лише починаючи з 1997 р. вони дещо зростають завдяки зусиллям нафтогазовидобувних підприємств (додаток №16). Через скорочення обсягів розвідувального буріння зменшились і прирости розвіданих запасів вуглеводнів – з 39,09 млн. т у. п. у 1993 р. до 6,53 млн. т у. п. у 1997 р. В 1998 і 1999 рр. приріст запасів дещо зріс і склав відповідно 9,01 і 11,26 млн. т у. п. (додаток №17). В результаті за період 1994-1999 рр. газу було видобуто на 45 млрд. куб. м більше, ніж прирощено запасів, а нафти з конденсатом на 12,5 млн. т.

Основною причиною скорочення обсягів геологорозвідувальних робіт є їх вкрай недостатнє фінансування з державного бюджету. Нафтогазовидобувні підприємства, стурбовані критичним станом геологорозвідувальної галузі, проводять значні обсяги пошуково-розвідувальних робіт власними силами. Так, у 1999 р. підприємства НАК “Нафтогаз України” виконали геологорозвідувальних робіт на суму 234,6 млн. грн., що у 2,6 разів перевищує ліміт їх бюджетного фінансування. Підприємства НАК “Нафтогаз України” пробурили в 1999 р. 112,8 тис. м пошуково-розвідувальних свердловин, що в 1,5 рази перевищує показник 1998 р. У 2000 р. продовжувалось нарощування обсягів пошуково-розвідувального буріння. До кінця 2000 р. підприємствами Компанії було пробурено 147,2 тис. м пошуково-розвідувальних свердловин (понад 30% більше ніж в 1999 р.). Вдалося приростити майже 18,0 млн. т у. п. запасів вуглеводневої сировини (на 92% більше ніж в 1999 р.).

За останні чотири роки підприємствами НАК “Нафтогаз України” виявлено 16 родовищ, які дозволять частково стабілізувати видобуток вуглеводнів в Україні. Це такі родовища, як Західно-Вільшанське і Гашинівське нафтові, Середняківське, Веснянське, Марківське, Кружилівське, Євгенівське, Красноградське, Ульянівське газові в Дніпровсько-донецькій НГО, Любешівське, Верещицьке, Орховицьке, Північно-Богородчанське та Мартівське (вуглекислий газ) газові родовища в Карпатському регіоні. Особливу вагу має перше за останні 10 років відкриття геологорозвідниками “Чорноморнафтогаз” на українському шельфі Чорного моря Безіменного та в Азовському морі поблизу Керченського півострова Північно-Казантипського й Східно-Казантипського газових родовищ з перспективними ресурсами 25-30 млрд. куб. м. Газ із них надійде споживачам Криму уже в січні 2002 р. Це дає можливість до 2005 р. забезпечити споживачів АР Крим газом власного видобутку на 90%, а в подальшому забезпечувати кримським газом і споживачів Південної України.

Починаючи з 1994 р. обсяги пошуково-розвідувального буріння, виконані підприємствами НАК “Нафтогаз України”, а з 1996 р. – і отримані ними прирости розвіданих запасів, перевищують відповідні показники колишнього Комітету з питань геології. У минулому році підприємства НАК “Нафтогаз України” забезпечили 94% сумарного метражу пошуково-розвідувального буріння в Україні. В 1999 р. підприємства колишнього Геолкому практично не виконували розвідувального буріння (за рік пробурено тільки 7,4 тис. м свердловин). Отримане ними бюджетне фінансування було витрачене в основному на консервацію недобурених свердловин та утримання власної інфраструктури. Подібна тенденція збереглася і в 2000 р., коли обсяг пошуково-розвідувального буріння підприємствами колишнього Геолкому склав 30 тис. м – лише 14,3% від сумарного метражу розвідувального буріння в Україні.

Катастрофічний стан геологорозвідувальної галузі підтверджує необхідність термінового вжиття заходів щодо її реорганізації. Як показує світова практика, найбільш інтенсивного розвитку нафтова і газова промисловість досягає там, де ресурсну базу готують самі нафтогазовидобувні підприємства, вкладаючи частину власних прибутків у геологорозвідувальні роботи. Оскільки НАК “Нафтогаз України” несе відповідальність перед державою за видобуток нафти і газу, то вона повинна взяти на себе і підготовку сировинної бази, тобто проведення геологорозвідувальних робіт на нафту і газ. Це логічна і прийнята в більшості країн практика, коли нафтогазовидобувні підприємства самі готують для себе сировинну базу видобутку, беручи на себе, а не покладаючи на державу, всі ризики, пов’язані з геологорозвідувальним процесом. Подібна схема уже запроваджена у більшості нафтогазовидобувних країн СНД, зокрема в Узбекистані і Казахстані.

Саме виходячи із цього, протокольним рішенням наради при Президентові України Л.Д.Кучмі “Про стан і перспективи розвитку нафтової, газової і нафтопереробної промисловості України”, що відбулася в м. Полтаві 17.05.1995 р., було доручено Мінекономіки, Мінфіну, Держкомгеології і Держнафтогазпрому вирішити питання зміни системи фінансування геологорозвідувальних робіт і виведення із підпорядкування Держкомгеології підприємств, що ведуть пошуково-розвідувальні роботи на нафту і газ. Однак це доручення Президента України, незважаючи на неодноразові звернення нафтогазовидобувних підприємств до урядових структур, досі не виконано, що й стало основною причиною практично повного розвалу в нафтогазорозвідувальній галузі.

НАК “Нафтогаз України” неодноразово зверталася до Кабінету Міністрів України, Мінекоресурсів, Мінекономіки з пропозиціями і проектами урядових рішень щодо підпорядкування Компанії підприємств колишнього Геолкому, які здійснюють геологорозвідувальні роботи на нафту і газ. У цьому Компанію підтримувало Мінекоресурсів. Трудовий колектив найбільшого в Україні ДГП “Полтавнафтогазгеологія” 4 лютого 2000 р. звернувся до Прем’єр-міністра України В.А.Ющенка з клопотанням про передачу ДГП “Полтавнафтогазгеологія” до складу НАК “Нафтогаз України”.

Незважаючи на це, уряд без консультацій і погодження з НАК “Нафтогаз України” прийняв постанову від 17 серпня 2000 р. №1273, якою передав нафтогазорозвідувальні підприємства колишнього Геолкому новоствореній НАК “Надра України”. Таке рішення не сприятиме прискоренню робіт на виявлених родовищах і перспективних площах згаданих підприємств, які нині практично законсервовані.

Тому НАК “Нафтогаз України” вважає за доцільне включити до складу Компанії підприємства колишнього Геолкому, котрі виконують геологорозвідувальні роботи на нафту і газ. Зараз сейсморозвідувальні підприємства Геолкому виконують на замовлення нафтогазовидобувних підприємств до 70% обсягів робіт, а експедиції з геофізичних досліджень – понад 90%. Бурові підприємства Геолкому на замовлення нафтогазовидобувних підприємств пробурили у 1999 р. 7,3 тис. м свердловин, тобто стільки ж, що і за бюджетні кошти. Таким чином, праця на замовлення нафтовиків і газовиків утримує геологорозвідувальні підприємства на мінімально необхідному для самого їх існування рівні. В перепідпорядкуванні Національній акціонерній компанії “Нафтогаз України” всіх підприємств колишнього Геолкому, які виконують геологорозвідувальні роботи на нафту і газ, ми вбачаємо єдину можливість збереження виробничого, кадрового і науково-технічного потенціалу геологорозвідувальної галузі та останній шанс відвернути негативні наслідки, до яких призведе відсутність приростів запасів нафти і газу.

Реалізація цієї пропозиції не призведе до порушення системи Державної геологічної служби України. Завдання регіонального геологічного вивчення території України, у тому числі виконання регіональних геофізичних досліджень, буріння глибоких опорних і параметричних свердловин, і надалі буде вирішуватись за рахунок коштів Державного бюджету на замовлення Департаменту геології та використання надр Мінекоресурсів. При цьому державні регіональні геологічні підприємства, які займаються комплексним геологічним вивченням надр на всі види корисних копалин, залишаються в складі НАК “Надра України”. До НАК “Нафтогаз України” слід передати спеціалізовані нафтогазорозвідувальні підприємства, які були створені з метою детальних пошуків і розвідки виключно родовищ нафти і газу.

За умови прийняття рішення про перепідпорядкування НАК “Нафтогаз України” нафтогазорозвідувальних підприємств колишнього Геолкому до НАК “Нафтогаз України” перейдуть ліцензії (спеціальні дозволи) на геологічне вивчення 67 об’єктів (30 родовищ та 37 перспективних структур), на яких роботи підприємствами колишнього Геолкому в останні роки практично не ведуться. Не маючи відповідних ліцензій, на цих об’єктах не проводять роботи і нафтогазовидобувні підприємства. Багато з цих родовищ числяться в розвідці протягом 10 і більше років і не дають ніякого видобутку, оскільки нафтогазовидобувні підприємства не можуть виконувати там роботи. Адже ліцензії належать підприємствам колишнього Геолкому. Більше того, на сьогоднішній день на балансі підприємств колишнього Геолкому знаходяться 11 свердловин на родовищах, де підприємства НАК “Нафтогаз України” здійснюють дослідно-промислову розробку. З цих свердловин можна було б видобути 250 млн. куб. м газу та 2,5 тис. т нафти на рік, однак підприємства колишнього Геолкому не передають їх нафтогазовидобувним підприємствам, хоча згадані свердловини пробурені за бюджетні кошти, тобто фактично за рахунок відрахувань нафтогазовидобувних підприємств.

Розрахунки засвідчують, що прискорене освоєння підприємствами НАК “Нафтогаз України” найбільш перспективних об’єктів, які нині перебувають на балансі підприємств колишнього Геолкому (32 родовища і 22 перспективних структури), вже у 2001 р. дозволило б додатково видобути 200 млн. куб. м газу, а протягом 6-7 років довести щорічний видобуток з цих родовищ до 3,3 млрд. куб. м газу та 500 тис. т нафти.

Передача державних геологічних підприємств, що спеціалізуються на пошуках і розвідці родовищ нафти і газу, до складу НАК “Нафтогаз України” в значній мірі усунула б протиріччя, які існують між геологічними підприємствами, що володіють ліцензіями на геологічне вивчення відкритих родовищ, і нафтогазовидобувними підприємствами, які роками здійснюють їх дослідно-промислову розробку. Нинішній стан речей завдає шкоди інтересам держави як з точки зору поточних рівнів видобутку газу, нафти та конденсату, так і з точки зору кінцевого вилучення вуглеводнів з цих родовищ. Характерним прикладом може служити Сахалінське нафтогазоконденсатне родовище. Воно відкрито ще в 1981 р. ДГП “Полтаванафтогазгеологія”, котре володіє ліцензією на його геологічне вивчення, але і до сьогоднішнього дня розвідка цього родовища не завершена. З 1984 р. ВАТ “Укрнафта” здійснює його дослідно-промислову експлуатацію, вклало в його освоєння понад 36 млн. грн. Приналежність цих підприємств двом різним відомствам є основною причиною того, що 2 високопродуктивні свердловини, котрі числяться на балансі ДГП “Полтаванафтогазгеологія” з потенційним річним видобутком 140 млн. куб. м газу і майже 30 тис. т конденсату, вже кілька років законсервовані й не працюють. На родовищі вкрай необхідно здійснювати підтримання пластового тиску для збільшення як поточного, так і кінцевого вилучення з нього вуглеводнів. Однак ВАТ “Укрнафта”, не маючи гарантій, що ліцензія на промислову розробку цього родовища буде надана йому, не може в необхідних обсягах фінансувати будівництво цих об’єктів на родовищі. Результатом цих міжвідомчих неузгоджень будуть втрати нафти, газу і конденсату в пластах. Аналогічна ситуація щодо проведення робіт з підтримання пластового тиску має місце і на Лопушнянському родовищі, ліцензія на геологічне вивчення котрого належить ДГП “Західукргеологія”.

ЗАТ “Укрнафтогазтехнологія” отримала ліцензію на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку двох на сьогоднішній день найбільш перспективних в Україні газових родовищ: Семиреньківського та Мачуського, які знаходяться на території Полтавської області. Дослідно-промислова розробка Семиреньківського родовища проводиться незадовільними темпами, а Мачуське родовище до цього часу не введено в дослідно-промислову розробку. За умови видачі ліцензії на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку цих двох родовищ ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” обсяги видобутку газу із них у поточному році можуть зрости на 200 млн. куб. м, а в 2002 р. – понад мільярд кубів.

Полтавська нафтогазова компанія у 1994 р. отримала ліцензію на промислову розробку чотирьох родовищ: Руденківського, Новомиколаївського, Гнатівського і Мовчанівського, з яких фактично нею розробляються тільки два останні. При умові передачі ДК “Укргазвидобування” Руденківського і Новомиколаївського родовищ, котрі не розробляються, з них можна було б уже в наступному році видобути до 300 млн. куб. м газу, а на протязі 3-4 років збільшити видобуток з вказаних родовищ до 1,5 млрд. кубів газу на рік.

Завдяки максимальному зосередженню виробничих потужностей Компанія має можливість облаштовувати і вводити у розробку нові родовища одразу після їх відкриття. Так, Любешівське родовище природного газу відкрито ДК “Укргазвидобування” у 1998 р. і вже введено до експлуатації; Ульянівське – відкрито в 1999 р., облаштовується і буде введено у розробку в 2001 р.; Гашинівське нафтове – відкрито в 2000 р. і вже розробляється.

Якщо ж нафтогазорозвідувальні підприємства колишнього Геолкому будуть входити до новоствореної НАК “Надра України”, то підприємства НАК “Нафтогаз України” практично не зможуть проводити роботи на родовищах і перспективних площах, котрі перебувають на балансі геологорозвідувальних підприємств. Це завдасть значної шкоди інтересам держави, оскільки запаси і ресурси цих об’єктів ще на тривалий час залишаться фактично законсервованими в надрах і не даватимуть реального видобутку нафти і газу.

На жаль, уже втрачено багато часу на прийняття рішення щодо реформування системи організації та фінансування геологорозвідувальних робіт на нафту і газ. Прийняття сьогодні пропозиції НАК “Нафтогаз України” у зв’язку з великою інерційністю нафтогазовидобувної галузі дасть позитивні результати лише в 2002-2003 рр. Подальше зволікання з прийняттям рішення ще більше загострить кризовий стан в геологічній галузі і зробить нереальним сподівання на стабілізацію та збільшення видобутку нафти і газу в перспективі.

Ефективне використання наявних ресурсної і виробничої баз, створених у минулі роки, дозволило нафтогазовидобувним підприємствам призупинити падіння видобутку нафти і газу, яке мало місце в Україні починаючи з другої половини 70-х рр. і до 1993 р. Видобуток нафти з конденсатом в період 1994-1997 рр. вдалося стабілізувати на рівні 4,1-4,2 млн. т, а газу – 18,1-18,4 млрд. куб. м (додатки №18-19). Однак, можливості підприємств нафтогазовидобувної промисловості по утриманню обсягів видобутку нафти і газу на сучасному рівні за рахунок наявної ресурсної бази і в сучасних умовах оподаткування практично вичерпані. Стабілізація видобутку нафти і газу в останні роки була досягнута за рахунок впровадження комплексу заходів по підвищенню ефективності виробництва, скороченню кількості недіючих свердловин, впровадженню нових методів і технологій вилучення нафти і газового конденсату з старих родовищ.

Національною програмою передбачалось, що нарощування видобутку вуглеводнів, починаючи з 1998 р., буде здійснюватись за рахунок нових родовищ, виявлених у 1994-1997 рр. Однак, як вказувалось вище, забезпечити нарощування розвіданих запасів протягом дев’яностих років не вдалося. Потенціал наявних нині родовищ не дозволяє нарощувати в Україні видобуток нафти і газу. Компенсувати природне падіння видобутку з старих родовищ можна лише введенням в розробку нових покладів. Через значну тривалість циклу від вкладення коштів у проведення геологорозвідувальних робіт до початку експлуатації родовищ у 2001-2004 рр. можна забезпечити лише стабілізацію обсягів видобутку нафти і газу за умови забезпечення фінансуванням виробничих програм нафтогазовидобувних підприємств. Для поступового нарощування обсягів видобутку після 2004 р. необхідно уже в 2001 р. розгорнути пошуково-розвідувальне буріння в обсягах 200 тис. м щорічно.

З метою створення сприятливих фінансово-податкових умов для інвестиційної діяльності у галузі розвідки та розробки родовищ нафти і газу Кабінет Міністрів України 19 серпня 1998 р. прийняв постанову №1321 “Про додаткові заходи стабілізації та нарощування обсягів видобування нафти і газу в Україні”, якою були визначені основні завдання щодо обсягів видобутку нафти і газу в Україні у період 1998-2000 рр. та передбачені заходи щодо забезпечення вказаних обсягів видобутку. Структура фактичних (у 1998 та 1999 рр.), очікуваних у 2000 р. та прогнозних у 2001 р. обсягів видобутку газу та нафти з газовим конденсатом НАК “Нафтогаз України” показана на додатках №20-21, з яких видно, що при невиконанні заходів, передбачених постановою №1321, через природне падіння видобутку газу в 2000 р. склав би 12,0 млрд. куб. м, а нафти з газовим конденсатом 2,7 тис. т. Отже, лише для підтримання видобутку на поточному рівні необхідно щороку бурити близько 300 тис. м експлуатаційного метражу та закінчувати будівництвом 130-140 свердловин.

Результати діяльності підприємств НАК “Нафтогаз України” та виконання заходів, передбачених постановою, наведені в додатках №22-23. Згадані таблиці містять також прогнозні показники на 2001 р. Аналіз діяльності підприємств НАК “Нафтогаз України” висвітлює особливу увагу, яку звертали на збільшення обсягів видобутку нафти і газу за рахунок методів інтенсифікації видобутку. Обсяги проведення операції з інтенсифікації зросли від 1219 свердловино-операцій у 1998 р. до 1490 у 2000 р. при експлуатаційному фонді 4375 і 4476 свердловин відповідно. Додатковий видобуток в результаті їх проведення зріс з 35,3 тис. т нафти і газового конденсату та 98,01 млн. куб. м газу в 1998 р. до 98 тис. т і 109,3 млн. куб. м у 2000 р. відповідно.

З метою радикального виправлення негативних тенденцій розвитку нафтогазової промисловості України, стабілізації, а в подальшому і нарощування обсягів видобутку нафти і газу, розроблено Комплексну програму перспективного розвитку НАК “Нафтогаз України” до 2010 р., котрою передбачені основні показники розвитку геологорозвідувальних робіт та видобування газу і нафти Компанією.

Мінімально необхідний обсяг геофізичних робіт, які потрібно виконати в 2001 р., становить 4,8 тис. км двомірної та 1600 кв. км тримірної сейсміки. У 2005 р. обсяги геофізичних робіт необхідно довести до 17-19 тис. км двомірної та 1200-1300 кв. км. тримірної сейсміки. Для виконання вказаних обсягів робіт в 2001 р. необхідно витратити 287,3 млн. грн., а починаючи з 2005 р. щорічні обсяги фінансування геофізичних робіт повинні складати 590 млн. грн.

У 2001 р. підприємства НАК “Нафтогаз України” поставили перед собою завдання пробурити 211,7 тис. м пошуково-розвідувальних свердловин, для чого необхідні капіталовкладення в обсязі 734,5 млн. грн. Виконання зазначених обсягів буріння дозволить приростити 19,6 млн. тонн умовного палива розвіданих запасів газу та нафти, що вперше за останні сім років перевищить обсяг видобутих протягом року вуглеводнів. У період після 2005 р. обсяги пошуково-розвідувального буріння необхідно довести до 265 тис. м щорічно, що дозволить збільшити прирости розвіданих запасів у 4 рази порівняно з сьогоднішнім рівнем.

Для виконання завдань з видобутку газу і нафти у 2001 р. підприємствам Компанії необхідно пробурити майже 314 тис. м експлуатаційних свердловин, для чого необхідні капіталовкладення в обсязі близько 800 млн. грн. Для реалізації програми облаштування родовищ та придбання обладнання у 2001 р. необхідно вкласти 1,8 млрд. грн.

* * *

При переході до ринкової економіки, проведенні корпоратизації та приватизації посилюється необхідність забезпечення економічними та правовими методами збереження і вдосконалення єдиного технологічного циклу в нафтогазовій промисловості.

Світова практика знайшла вихід із відомої проблеми вкрай нерівномірного розподілу рентабельності між підприємствами, що задіяні в технологічному ланцюгу від геологічної розвідки до реалізації нафтопродуктів. Цей вихід – створення вертикально інтегрованих компаній, що об’єднують структури з розвідки, видобутку, переробки нафти та реалізації нафтопродуктів. Прикладами таких компаній є “БіПі Амоко”, “Шелл”, “Лукойл”, “СИДАНКО” та інші.

В Україні сьогодні підприємства НАК “Нафтогаз України” забезпечують 96,5% обсягів видобутку газу та 96,9% обсягів видобутку нафти з газовим конденсатом. Крім НАК “Нафтогаз України” видобуток вуглеводнів ведеться підприємствами Мінекоресурсів та ще 10 підприємствами різних форм власності. На жаль, обсяги видобутку цими підприємствами постійно скорочуються. Для прикладу, в 1999 р. обсяги видобутку склали 563,3 млн. куб. м газу та 145,0 тис. т нафти з конденсатом, в 2000 р. – 558,7 млн. куб. м газу і 128,2 тис. т конденсату. За перші два місяці поточного року у порівнянні з аналогічним періодом минулого року видобуток газу також скоротився на 7,1%. Для порівняння, підприємства НАК “Нафтогаз України” за 2 місяці поточного року (з врахуванням різної кількості днів в лютому 2000 і 2001 рр.) наростили обсяги видобутку газу на 1,5%.

Враховуючи місце та роль НАК “Нафтогаз України” у вітчизняному нафтогазовому комплексі, наявність у неї розгалуженої системи бурових, нафтогазовидобувних, газопереробних, науково-дослідних та інших структур, єдиної схеми управління на всій території держави, саме ця Компанія повинна стати базою для створення української ВІНК.

Це підвищить стабільність функціонування підприємства Компанії та знизить собівартість продукції, дасть можливість ефективного фінансового управління, маневрування капіталом, прискорення платіжного і товарного циклів, можливість гнучкого ціноутворення й наскрізного прозорого податкового планування.

При цьому особлива увага буде звертатись на підвищення ефективності проведення геологорозвідувальних робіт. Це завдання буде вирішуватись, головним чином, шляхом оптимального науково обгрунтованого розміщення пошукових і розвідувальних свердловин, скорочення їх кількості за рахунок більш поглибленого і комплексного аналізу результатів буріння. Для забезпечення комплексної обробки та інтерпретації геологічної та геофізичної інформації в Компанії вже створюється інженерно-аналітичний центр геолого-геофізичних досліджень. Реалізацію завдань комплексної обробки геологічних матеріалів планується здійснювати у тісній співпраці з спеціалізованими підприємствами Мінекоресурсів та НАК “Надра України”.

* * *

Наступним фактором, що впливає на стан і перспективи нарощування видобутку нафти і газу на Україні є економічні і нормативно-правові умови господарювання підприємств нафтогазової галузі.

Слід зауважити, що недосконала нормативно-правова база економічно необгрунтована цінова політика регулюючих органів та зростаюче податкове навантаження на підприємства нафтогазової галузі стримують розвиток видобування газу і нафти в Україні. Досить сказати, що вкрай низькі ціни на газ для окремих категорій споживачів не покривають навіть необхідних витрат для буріння експлуатаційних свердловин та облаштування родовищ, а сума податків та платежів підприємств Компанії, закладених до бюджету 2001 р., на 3 млрд. грн. перевищує минулорічний показник. В результаті дефіцит коштів нафтогазовидобувних підприємств НАК “Нафтогаз України” для виконання виробничих програм 2001 р. становить 1,2 млрд. грн.

* * *

Заходи по нарощуванню ресурсної бази та стабілізації видобутку нафти і газу, які вимагають негайного вирішення:

1. Для поліпшення фінансового стану нафтогазовидобувних підприємств необхідно прискорити прийняття Верховною Радою поданого Кабінетом Міністрів України проекту Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згаданим проектом передбачено:

- віднесення нафтових і газових свердловин до третьої групи основних фондів;

- вилучення витрат на буріння нафтових і газових свердловин з окремої групи витрат на розвідку (дорозвідку) корисних копалин, які підлягають амортизації;

- звільнення підприємств, які проводять роботу з розвідки та розробки родовищ вуглеводнів на шельфі Чорного та Азовського морів, від сплати податку на прибуток, отриманий за рахунок експлуатації зазначених родовищ, терміном на 10 років з цільовим вкладенням вивільнених коштів у проведення геологорозвідувальних робіт та розробку родовищ нафти і газу в акваторіях (як це передбачалося Програмою освоєння вуглеводневих ресурсів українського сектору Чорного і Азовського морів, схваленою постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. №1141).

Прийняття вказаного проекту закону дозволить за рахунок збільшення амортизаційних відрахувань спрямувати на капітальні вкладення в нафтогазовидобуток понад 50 млн. грн. щороку, а в розвідку і розробку родовищ на шельфі додатково вкладати близько 40 млн. грн. на рік.^*

2. Прийняти постанову Кабінету Міністрів України про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 р. №115, передбачивши наступні нормативи збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету:

• для нафти і конденсату – 4,1 грн. за 1 т;

• для газу природного – 2 грн. за 1 тис. куб. м.

Запропоновані нормативи становлять 20% від чинних нині й повинні спрямовуватись з держбюджету на виконання регіональних геологорозвідувальних робіт. Решту коштів, які нафтогназовидобувні підприємства спрямовують сьогодні до бюджету на виконання геологорозвідувальних робіт, вони будуть використовувати для проведення пошуків і розвідки родовищ вуглеводневої сировини власними силами.

3. Прийняти постанову Кабінету Міністрів України, якою передбачити термінову передачу з балансу підприємств Геолкому України на баланс підприємств НАК “Нафтогаз України” 11-ти законсервованих продуктивних свердловин, 23-х виявлених родовищ і 22-х перспективних площ, роботи по яких підприємствами Геолкому не проводяться.

4. Прийняти постанову Кабінету Міністрів України “Про внесення змін та доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2000 р. № 1273 та постанови Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 747”, якою передбачити передачу НАК “Нафтогаз України” геологорозвідувальних підприємств Міністерства екології та природних ресурсів, які виконують геологорозвідувальні роботи на нафту і газ.

5. Залишати в розпорядженні нафтогазовидобувних підприємств 100% рентних платежів за видобуті нафту і газу, що дасть змогу збільшити обсяги капітальних вкладень в буріння свердловин та облаштування родовищ на 330 млн. грн. щороку.

6. Встановити економічно обгрунтовані ціни на газ власного видобутку.

7. Виділити за рахунок централізованих капітальних вкладень у Державному бюджеті України на 2001 р. 127,3 млн. грн НАК “Нафтогаз України” на освоєння Північно-Казантипського та Східно-Казантипського родовищ.

8. Завершити створення філії “Інформаційно-аналітичний центр геолого-геофізичних досліджень в нафтогазовій галузі” згідно з протоколом №35 засідання правління НАК “Нафтогаз України” від 29.05.2000 р. з метою забезпечення максимальної ефективності геологорозвідувальних робіт, поповнення мінерально-сировинної бази та раціонального і ефективного використання ресурсів вуглеводнів.

9. На базі підприємств, які проводять геологорозвідувальні роботи, в складі НАК “Нафтогаз України” створити відокремлений підрозділ “Укрнафтогазрозвідка” з метою ефективного нарощування вуглеводневої сировинної бази.

Виконання вказаних заходів дозволить підприємствам НАК “Нафтогаз України” в 2002-2004 рр. стабілізувати обсяги видобутку газу та нафти з конденсатом, а починаючи з 2005 р. поступово нарощувати видобуток, довівши його у 2010 р. (згідно вимог Національної програми “Нафта і газ України до 2010 р.”) до 24,5 млрд. куб. м та 4,3 млн. т відповідно (додаток №24).

У разі невиконання запропонованих заходів й відсутності коштів на капітальні вкладення відбуватиметься поступове зменшення обсягів видобування газу і нафти, обсяги якого у 2010 р. складуть відповідно 13,8 млрд. куб. м та 3,1 млн. т (додаток №25).

НАК “Нафтогаз України” внесла відповідні пропозиції і активно опрацьовує з Кабінетом Міністрів та Верховною Радою України шляхи вирішення вказаних проблем.


Проблеми скрапленого газу.^*


Чому його реалізація щороку скорочується на 10-20%?


Хто не мріє про блакитне паливо в кварти­рі? Сьогодні більш як половина жителів міст і сіл користуються скрапленим газом. Газобалонні установки встановлено в 6,7 млн. квартир, будинків та дач. Скраплений газ виробляється в Україні та імпортується з Росії, Білорусі, Туркменис­тану і Казахстану.

Протягом 1994-1999 рр. в Україні вироб­лено більш як 1,5 млн. метричних тонн скрапленого газу: в середньому 260 тис. т на рік. З 1996 по 1999 рр. імпорт ста­новив близько 1,6 млн. метричних тонн.

Виробниками скрапленого газу в Україні є газопереробні і нафтопереробні заводи, що входять до складу НАК “Наф­тогаз України” та нафтопере­робного комплексу. В 1999 р. в Україні вироблено 256,4 тис. т газу, в тому числі на під­приємствах, підпорядкованих НАК “Нафтогаз України”, – 164,3 тис. т, і нафтоперероб­них заводах – 92,1 тис. т, що становить 64,1 і 35,9%. У системі НАК “Нафтогаз України” виробництво скрапленого газу здійснюють структур­ні підрозділи дочірніх компаній ВАТ “Укрнафта” і “Укргазвидобування”.

Таблиця 1. Виробництво скрапленого газу на ГПЗ НАК “Нафтогаз України” в 1994-1999 рр. (тис. т).
Підприємство			Рік
1994 1995 1996 1997 1998 1999
ВАТ “Укрнафта”	136,3 132,1 122,0 124,2 122,3 108,2
ДК “Укргазвидобу-вання”	10,5	11,8		11,0 11,8 46,0 56,1
Разом	146,8 143,9 133,0 135,0 168,3 164,3