І. В. Діяк

Вид материала

Документы

Содержание Аналіз роботи НАК “Нафтогаз України” Основні положення уточненої Національної програми “Нафта і газ України до 2010 року”.

Подобный материал:

• І. В. Діяк українська національна ідея шлях до Великої України І. В. Діяк українська, 4264.08kb.
• І. В. Діяк Україна Росія, 4976.73kb.
• І. В. Діяк Українське відродження чи нова русифікація?, 4355.97kb.
• І. В. Діяк Національна трагедія І боротьба за незалежність, 4734.79kb.
• І. В. Діяк Хто захистить наш народ І державу, 4474.66kb.

Аналіз роботи НАК “Нафтогаз України”

за 9 місяців 2001 р.


Підприємства НАК “Нафтогаз України” на протязі 9 перших місяців 2001 р. проводили роботи на 62 площах і родовищах в трьох нафтогазоносних регіонах України, враховуючи шельф Чорного моря. За цей період пробурено 385,7 тис. м свердловин, що складає 104,6% від запланованого (або 116% від пробуреного за відповідні 9 місяців минулого року). Закінчено бурінням 44 свердловини (при плані 39), закінчено будівництвом ще 37 (при плані 28). Загалом облаштовано і передано в експлуатацію 41 нову нафтову та 56 газових свердловин. Головним результатом пошукових і розвідувальних робіт стало відкриття п’яти нових родовищ: Північно-Булганакського газового в Азовському морі, Тейсарівського газового в Карпатах, Південно-Євгенівського газоконденсатного в Дніпровсько-Донецькій западині, Південно-Пнівського нафтового в Івано-Франківській області й Східно-Решетняківського нафтового на Полтавщині.

Валовий видобуток газу підприємствами Компанії за цей період склав 13156,9 млн. м³ (102,7% до плану), нафти з газовим конденсатом – 2673,8 тис. т (103,9%). Порівняно з аналогічним періодом 2000 р. видобуток газу збільшився на 0,8%, а нафти з газовим конденсатом зменшився на 0,2%. Попри складний фінансовий стан, введено в експлуатацію Любешівське, Кисівське, Ульянівське, Євгенівське, Південно-Пнівське родовища, а також новий поклад Архангельського родовища.

Газотранспортною системою “Нафтогазу України” забезпечено транзит 92,0 млрд. м³ російського природного газу. З них левова частка – 75,7 млрд. кубометрів – до країн Європи. Це лише 94,9% від запланованого (79,6 млрд. м³). Зменшення пов’язане з недовідбором російського газу країнами-імпортерами. Тобто ГТС України повністю дотримується взятих на себе контрактних зобов’язань.

До підземних сховищ за 9 місяців поточного року закачано 10,6 млрд. м³ природного газу. При цьому варто зазначити, що НАК “Нафтогаз України” вперше за останні роки здійснювала масштабне закачування до ПСГ газу власного видобутку – на вересень 9,3 млрд. кубів.

Нафтотранспортна система України забезпечила виконання контрактів на транспортні послуги, працювала надійно та ефективно. Загалом перекачано 51 335 тис. т нафти, що складає 109% від рівня аналогічного періоду 2000 р. При цьому на НПЗ України подано 10 222 тис. т – 200%, а транзит експортної російської та казахстанської нафти склав 41 113 тис. т – 98,1%. Однак наприкінці року Росія планує ввести в дію на території Ростовської області нафтопровід Суходольна—Родіонівська в обхід українського ДАТ “Придніпровські МН”. Це призведе до різкого зменшення обсягів транспортування нафти вже з 2002 р. Перспективний план вантажопотоків по нафтопроводах російського ВАТ “АК Транснефть” взагалі не передбачає здійснення транзиту нафти на Одесу і Новоросійськ, що завдасть значних збитків Україні.

За 9 місяців 2001 р. загалом по Україні споживачам всіх категорій реалізовано через ДК “Газ України” 27,6 млн. м³ природного газу на суму 6 557,1 млн. грн. Рівень оплати за спожитий газ склав:

• населенням 97,1%, в тому числі 96% банківськими коштами;
  
• державними та місцевими бюджетними установами 99,2%, з яких 77,5% грошима;
  
• підприємствами теплоенергетики 81,6%, з яких грошима 78,3%.
  

Порівняно з аналогічним періодом 2000 р. рівень проплат значно підвищився. Але загальна заборгованість по Україні за спожитий газ залишається високою. Так, заборгованість за спожитий у поточному році природний газ склала 227,8 млн. грн.

Освоєння капітальних вкладень НАК “Нафтогаз України” через дефіцит фінансових ресурсів відставало від планових показників. Тим не менше, воно склало 2 153,86 млн. грн. – 118% від рівня відповідного періоду минулого року. При чому, як і раніше, практично тільки за рахунок самоінвестування – власні кошти НАК “Нафтогаз України” склали 2 081,88 млн. грн. Найважливішими досягненнями стали завершення будівництва нафтопроводу Одеса—Броди й введення в експлуатацію компресорної станції “Тарутине” (в межах робочої програми ЗАТ “Газтранзит”).


ІІІ. Перспективні напрями розвитку.


Про Держбюджет-2002.^*


Нещодавно на розгляд Верховної Ради України поданий проект Державного бюджету країни на 2002 р. Багато його статей торкаються інтересів національного нафтогазового комплексу, який традиційно приносить значну частку прибуткової частини бюджету. При їх розгляді варто зупинитися на аналізі доходів і витрат. Адже саме ці показники відображають фінансову стабільність роботи вітчизняної нафтогазової галузі й впливають на всі складові енергетичної безпеки України: нарощення власного видобутку енергоресурсів, надійне забезпечення ними споживачів…

Розрахунки фінансово-економічної діяльності НАК “Нафтогаз України” проводяться, виходячи із прогнозованого балансу надходження газу від власного видобутку, в оплату за російський транзит територією України, а також діючої цінової політики на природний газ, регульованої державою, для населення, бюджетних організацій та комунально-побутових споживачів.

Зауважимо, що обсяги буріння та видобутку нафти й природного газу протягом 90-х рр. скорочувалися. Кількість заробленого за транзит російського газу внаслідок падіння обсягів цього транзиту також зменшилася – з 30 млрд. куб. м до 25,5 млрд. Тим часом ціни на природний газ для населення, бюджетних організацій та установ, що підлягають державному регулюванню, залишаються незмінними з 1999 р. й становлять відповідно 185 і 231 грн. за 1000 кубометрів. Крім цього, на виконання урядових рішень НАК “Нафтогаз України” вимушена зберігати на рівні 1999 р. також і ціну на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики – 241,5 грн./1000 кубів. І це при тому, що ціна газу для зазначеної категорії споживачів взагалі не підлягає державному регулюванню.

На час затвердження таких цін на природний газ, споживачі відшкодовували 80% вартості витрат, пов’язаних з його видобуванням, закупівлею, транспортуванням, постачанням, необхідним розміром капіталовкладень. Сьогодні витрати підприємств НАК “Нафтогаз України” відшкодовуються лише на 60%. Затверджений НКРЕ з 1 лютого 2001 р. тариф на транспортування природного газу складає 70,7% від необхідного рівня тарифу, що забезпечував би відшкодування витрат на стабільну та надійну роботу газотранспортної системи.

Згідно з проведеними розрахунками, за умови збереження у 2002 р. цін та тарифів на природний газ, розмірів ставок платежів до бюджету, котрі діяли у 2001 р., загальна сума доходу від реалізації газу та його транспортування магістральними газопроводами для споживачів України, а також від транзиту газу становитиме 5349 млн. грн. без ПДВ. Рента і плата за транзит до бюджету, виробничі витрати складуть 4373 млн. грн., прибуток – 976 млн. Дефіцит коштів по капіталовкладенням буде становити 3541 млн. грн.

Крім цих зобов’язань, велику суму складають податкові зобов’язання. Динаміка співвідношення валового доходу та сумарних платежів до бюджету у видобутку і транспортуванні природного газу, виглядає наступним чином:

• 1998 р. – 3606 млн. грн. – 45% (при доходах від реалізації – 7977 млн. грн.);
  
• 1999 р. – 4559 млн. грн. – 53% (при доходах від реалізації – 8610 млн. грн.);
  
• 2000 р. – 3550 млн. грн. – 38% (при доходах від реалізації – 9438 млн. грн.);
  
• 2001 р. – 6385 млн. грн. – 65% (при доходах від реалізації – 9788 млн. грн.);
  
• 2002 р. – (згідно проекту) 4727 млн. грн. – 51% (при доходах від реалізації – 9201 млн. грн.).
  

Як бачимо, до 2000 р. існували відносно невеликі темпи зростання обсягів доходу від реалізації продукції. Але за останні роки оформилася тенденція до їх спаду (у зв’язку з падінням видобутку, зменшенням обсягів послуг за транзит та діючих умов оподаткування). Тим не менше сума платежів до бюджету кожного наступного року стабільно зростає, а на 2002 р. практично залишається на рівні поточного року. Тобто податкові зобов’язання перед нафтогазовою галуззю встановлюються без врахування її виробничих можливостей та реального фінансового стану.

Так, наприклад, в проекті бюджету на 2002 р. (ст. 4 абз. 2) передбачені відрахування від плати за транзит природного газу територією України в сумі 2240 млн. грн. на підставі того, що обсяг російського транзиту складатиме 120 млрд. куб. м. Однак відповідно до досягнутих домовленостей з представниками Російської Федерації обсяги транзиту не перевищать 105 млрд. куб. м. Це відповідає сумі відрахувань зазначеного платежу 1950 млн. грн.

Крім того, зазначений платіж, як і в 2001 р., розраховується в іноземній валюті, хоча за надані транзитні послуги з Компанією розраховуються природним газом. А він, у свою чергу, реалізується споживачам відповідно до фіксованої ціни у гривнях. Фактично в бюджет надходить частина виручки від реалізації природного газу, отриманого в оплату за транзитні газотранспортні послуги України.

Ненормальність цієї ситуації була очевидною ще минулого року. З метою визначення реальних джерел фінансування за даним платежем і для уникнення курсових різниць, ставки податків теж пропонувалося встановлювати тільки у національній валюті. Проте віз і нині там.

Аналогічною є ситуація з транспортуванням нафти. Абз. 3 ст. 4 проекту бюджету на 2002 р. передбачає здійснення відрахувань від надходжень від транспортування нафти магістральними нафтопроводами в сумі 223 млн. грн. Це на 86 млн. грн. більше рівня, запропонованого Компанією “Нафтогаз України”.

Між іншим, минулого року також зростала ставка відрахувань від транспортування нафти територією України. І це відбувалося на тлі прохань затиснутих скрутою нафтогазових підприємств спрямувати ці відрахування для розвитку галузі. Однак їх залишили без уваги. Цього року ситуація ще погіршилася. У 2002 р. питома вага зазначених відрахувань по ДАТ МН “Дружба” становитиме 14%, а від доходів ДАТ “Придніпровські МН” – близько 25% . І це при зменшенні перекачки нафти українською ділянкою маршруту на Новоросійськ через завершення в 2001 р. будівництва першої черги російського обхідного нафтопроводу Суходольна—Родіонівська.

До чого може призвести збільшення непродумане податкового тиску на нафтогазовий комплекс України? Наслідки не важко спрогнозувати.

По-перше, лише у сфері транспорту газу дефіцит капіталовкладень сягне 2119 млн. грн. Як наслідок, буде зірвано виконання програм оновлення й реконструкції нафто- і газотранспортної систем, плану газифікації населених пунктів України. Використання газу на технологічні потреби збільшиться на 150 млн. м³, що викличе зменшення відрахувань до бюджету по податку на прибуток на 12,4 млн. грн. І додаткові витрати 43 млн. грн. На закупівлю цього обсягу газу в Туркменистані. Знизиться надійність газотранспортної системи, виникне загроза виконанню контрактних умов транзиту російського газу до Європи.

По-друге, на 1423 млн. грн. зменшаться кошти на інвестування видобутку нафти та природного газу. А це в свою чергу спровокує подальше скорочення обсягів буріння: розвідувального – на 108 тис. м (відповідно на 7 млн. грн. зменшаться надходження до бюджету від збору по ГРР), експлуатаційного – на 96 тис. м (це викличе зменшення надходжень по податку на прибуток на 7,5 млн. грн.). Сейсморозвідувальні роботи методом 2Д будуть проведені в обсязі 2700 пог. км замість запланованих 7425, а методом 3Д – 580 км² замість 1580. Через це приріст розвіданих запасів газу за результатами геологорозвідувальних робіт складе 6,2 млрд. куб. м замість запланованих 17 млрд. А зменшення приросту запасів на 10,8 млрд. кубометрів викличе зменшення надходжень до бюджету від рентної плати на 20,2 млн. грн. Не буде облаштовано і введено до експлуатації 39 нових газових свердловин і 9 установок комплексної підготовки газу. На бурових роботах підлягатимуть скороченню 3625 працюючих. Нарешті, видобуток природного газу зменшиться на 700 млн. кубометрів, і доведеться додатково вишукувати 200 млн. грн. На закупівлю цього обсягу газу в тому ж Туркменистані.

По-третє, через відсутність у Державному бюджеті-2002 відповідних джерел фінансування, зірваним виявиться освоєння Північно-Казантипського та Східно-Казантипського газових родовищ в Азовському морі, а також добудова української частини Євро-Азійського нафтотранспортного коридору.

Як результат, під загрозою опиниться виконання всіх перспективних програм розвитку вітчизняної нафтогазової галузі, а також у ній значно зменшиться база оподаткування для основних видів податків. Аби цього не сталося, і з метою нормалізації роботи галузі, досягнення стабільності по бюджетних платежах, потрібно відповідним чином коригувати бюджет. А саме:

1) Відрахування від плати за транзит природного газу територією України пропонуємо назвати як “частина виручки від реалізації природного газу, отриманого як плата за транзит природного газу територією України”. Встановити ставку плати за транзит у національній валюті й визнати цей платіж в дохідній частині бюджету в сумі 500 млн. гривень. Решту в сумі 1450 млн. грн. спрямувати на фінансування капітальних вкладень, що передбачені основними показниками Національної програми “Нафта і газ України до 2010 року”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.01 р. №665.

2) Встановити рівні умови оподаткування діяльності нафтотранспортних підприємств та не допускати дискримінаційних умов транспортування нафти по маршрутах. Для цього замість, як передбачено в проекті Держбюджету на 2002 р., відрахувань до бюджету від плати за транспортування нафти по території України в розмірі 0,685 дол. США за 1 тонну, здійснювати відрахування від доходів нафтотранспортних підприємств за транспортування нафти у розмірі 14%. Тому статтю 4 проекту бюджету викласти в такій редакції:

“Стаття 4. Установити, що суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють транспортування трубопровідним транспортом через територію України природного газу, нафти та аміаку, вносять до Державного бюджету України:

-частину виручки від реалізації природного газу, отриманого територією України, в сумі 500 млн. гривень;

-відрахування від доходів нафтотранспортних підприємств за транспортування нафти в розмірі 14%;

-відрахування від плати за транзит аміаку в розмірі, еквівалентному 0,3 долара США за 1 тонну на кожні 100 кілометрів відстані.

Сплата відрахування від плати за транзит аміаку здійснюється щодекадно, виходячи із обсягів аміаку, що транспортуються територією України, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у національній валюті України за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день, що передує дню сплати платежу.

Сплата інших платежів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, виходячи із обсягів нафти, що транспортується територією України та реалізації природного газу, щодекадно та щомісячно, відповідно, у національній валюті України.”

3) Абзац 9 статті 8 проекту Держбюджету-2002 викласти в такій редакції:

“частина виручки від реалізації природного газу, отриманого як плата за транзит природного газу територією України”.

4) Статтею 3 проекту бюджету передбачено внесення видобувними підприємствами НАК “Нафтогаз України” рентної плати в бюджет за видобуті нафту та природний газ в сумі 522 млн. грн., в т. ч. за природний газ – 475 млн. грн., за нафту – 47 млн. грн. Це на 334 млн. грн. більше від суми, запропонованої Компанією.

Розрахунок суми рентної плати до бюджету визначено виходячи із обсягу товарного газу 16419 млн. куб. метрів. Проте, враховуючи обсяги видобутку природного газу, згідно прогнозного балансу газу Компанії на 2002 р., звільнення від рентної плати ДАТ “Чорноморнафтогаз” та витрати газу на технологічні потреби видобувних підприємств, обсяг товарного газу для уточненого розрахунку суми рентної плати в бюджет необхідно обрахувати, виходячи із суми 15662 млн. куб. м (17340–878–800=15662).

Необхідно зменшити ставку рентної плати на газ власного видобутку з 28,9 грн. за тис. куб. м до 9 грн. тис. куб. м. Це надасть можливість вивільнити та спрямувати на капітальні вкладення кошти в сумі понад 300 млн. гривень. Тому пропонуємо в статті 3 проекту Держбюджету-2002 цифру “28,9” замінити на цифру “9”.

5) Відповідно до статті 32 проекту бюджету джерелом фінансування пільг і субсидій визначено дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств паливно-енергетичного комплексу. Однак через дефіцит коштів на фінансування капітальних вкладень, вважаємо, що дивіденди повинні у повному обсязі спрямовуватись на зазначені заходи.

У зв’язку з тим, що надходження по рентній платі та частини виручки від реалізації природного газу, що одержується як плата за транзит природного газу територією України, недостатньо для покриття видатків на фінансування пільг і субсидій, пропонуємо Міністерству фінансів визначити інші додаткові джерела фінансування пільг і субсидій.

Таким чином, пропонуємо у статті 32 слова “дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки, паї) підприємств і господарських товариств паливно-енергетичного комплексу, які є у державній власності” вилучити. А слова “відрахувань від плати за транзит природного газу через територію України” замінити словами “частини виручки від реалізації природного газу, отриманого як плата за транзит природного газу територією України”.

* * *

Проте запропонованих Компанією заходів буде вочевидь замало для компенсації дефіциту коштів по капіталовкладенням в 3541 млн. грн. Адже Національною програмою “Нафта і газ України до 2010 року” передбачено освоїти капіталовкладень по видобуванню газу і транспортуванню в сумі 2,0 млрд. грн. і 2,6 млрд. грн. відповідно.

Тому для значного поліпшення фінансового стану підприємств галузі необхідно зупинити нарахування нереальної заборгованості за газ відповідно до поточного курсу долара та погасити вже нараховані суми вартісної різниці. Ця пропозиція має бути внесеною до проекту бюджету, тобто Розділ VII “Прикінцеві положення” доповнити статтею 37:

“Стаття 37. Списати дебіторську і кредиторську заборгованість бюджетів усіх рівнів, газопостачальних організацій та інших суб’єктів господарювання, що підпорядковані НАК “Нафтогаз України”, яка виникла у період 1995-1998 років по розрахунках за природний газ і послуги з його транспортування у доларовому еквіваленті і не погашена станом на 31.12.2001 р. та не визнавати її витратами та доходами вказаних підприємств і організацій”.

У зв’язку з цим статті 37-51 вважати відповідно статтями 38-52.

Крім того, поряд із розглядом проекту бюджету на 2002 р. залишається нагальною проблема погашення Компанією боргових зобов’язань в сумі 1380 млн. грн. перед ВАТ “Газпром” та Міністерством оборони України. Адже здійснення цих розрахунків також впливає на виконання виробничої програми галузі. Це питання при відповідній підтримці уряду (прийняття постанови) можна врегулювати шляхом погашення заборгованості за спожиту електроенергію у 2002 р. підприємствами, що входять до складу Компанії та Міністерства оборони України, за рахунок боргів електрогенеруючих компаній за спожитий газ станом на 01.01.01, оскільки питома вага зазначеної категорії споживачів у дебіторській заборгованості складає майже 20%. Відповідно до розрахунків, зазначені заходи дадуть можливість спрямувати 900 млн. грн. на покриття боргів Компанії.

* * *

Вважаємо, що врахування в Державному бюджеті 2002 року наданих пропозицій, а також погашення споживачами заборгованості перед НАК “Нафтогаз України” за спожиті енергоресурси, дозволить нафтогазовій галузі гарантувати постійне забезпечення споживачів України природним газом, його надійний транзит територією України в країни Європи та стабільні надходження до Державного бюджету. Іншими словами, Держбюджет-2002 буде скоригований в інтересах вітчизняного виробника, яким є НАК “Нафтогаз України” та багато інших підприємств української нафтогазової галузі, – справа щороку декларована, але поки що жодного разу не реалізована.


Основні положення уточненої Національної програми “Нафта і газ України до 2010 року”.^*

На підставі проведеного комплексного наукового аналізу виконання на протязі минулих років Національної програми “Нафта і газ України до 2010 р.” можна дійти таких висновків. Початкові потенційні видобувні ресурси вуглеводнів в обсязі 8417,8 млн. т у. п. практично залишаються без змін. Із них нерозвідані ресурси ВВ становлять 4979,9 млн. т у. п.

Ступінь реалізації початкових запасів ВВ України становить 41,4%, а в межах акваторій Чорного і Азовського морів – лише 3,9%. За умови належного освоєння шляхом інтенсивного розвитку пошуково-розвідувальних робіт видобувні ресурси ВВ спроможні формувати потужну базу розвіданих запасів.

Поточні розвідані запаси ВВ, у зв’язку з невідповідністю між приростом і видобутком, дещо зменшилися. Відомо, що згідно із світовою практикою основою проектування розробки виявлених родовищ є так звані “доведені запаси”, які в 2,0-2,5 рази нижчі запасів категорії А+В+С₁. Біля 80% запасів нафти і 30% газу України розміщуються в межах невеликих і дрібних родовищ. Значна частина запасів нафти є важковидобувною. Це в першу чергу стосується родовищ Карпатського регіону з режимом розчиненого газу, низькою проникністю і пористістю колекторів, високим вмістом в нафті асфальтенів, смол і парафіну. Коефіцієнт нафтовіддачі родовищ регіону складає лише 10-16%.

Поточні видобувні запаси ВВ України не можуть забезпечити зростання видобутку ВВ, а лише його стабілізацію. Цілеспрямовані пошуки середніх, великих і крупних родовищ ВВ є стратегічним напрямком розвитку сировинної бази і прискорення нарощування темпів видобутку.

Виконання всіх показників розвитку нафтогазової промисловості, передбачених Національною програмою, залишається вкрай незадовільним. Так, обсяги сейсморозвідувальних робіт в 1999 р. знизились проти 1996 р. на 62,8% і склали 6,7% від розрахованих в Національній програмі; пошуково-розвідувального буріння – відповідно зросло на 98,6% і 22,6%; експлуатаційного буріння – відповідно 14,4% і 48,1%; видобутку нафти з конденсатом – 6,8% і 82,3 %; вільного газу – 1,3% і 72,0%. На протязі чотирьох років (1996-1999 рр.) прирощено нафти 2,5 млн. т (Національною програмою передбачалося 15,6 млн. т) і видобуто 11,2 млн. т, вільного газу 31,8 млрд. м³ (за Національною програмою – 115,2 млрд. м³) і видобуто 69,8 млрд. м³.

Уточнення Національної програми проведено шляхом розробки і економічної оцінки варіантів обсягів пошуково-розвідувальних робіт і видобутку нафти та газу на основі порівняння їх з наведеними у Програмі.

Згідно з розробленою стратегією прискореного розвитку нафтогазового комплексу, в основі якої покладені потужні поточні ресурси нафти, конденсату і газу, планується, передусім, нарощування обсягів геофізичних досліджень, пошуково-розвідувального буріння, видобутку рідких і газоподібних ВВ.

Із розглянутих трьох варіантів розвитку обсягів сейсморозвідки оптимальним є третій, який надає можливість щорічно підготовлювати для пошуків ВВ понад 40 об’єктів з ресурсами ВВ біля 200 млн. т у. п. Обсяги сейсморозвідки на 2000-2010 рр. прогнозуються на рівні 274,55 тис. пог. км, або 61,4% від наведених цифр у Національній програмі.

Розвиток пошуково-розвідувального буріння оцінюється також у трьох варіантах, із яких третій обгрунтований як оптимальний. Цей варіант передбачає збільшення (порівняно з 1994 р.) ефективності робіт за рахунок уточнення напрямків пошуків і покращення якісних характеристик підготовлених до глибокого буріння структур, щорічне зростання обсягів на рівні 50-55 тис. м. Обсяги розвідувального буріння поступово зростатимуть з 124,7 тис. м у 1999 р. до 594 тис. м у 2010 р. і в 2009 р. перевищать контрольні цифри Національної програми. Сумарні за 2000-2010 рр. обсяги буріння складатимуть 79,2% від цифр Національної програми. Із них 92,5% планується виконати на суші і 7,5% в акваторіях. На пошуки і розвідку газових покладів направляється 67,7% обсягів буріння, нафтових – 32,3%. За рахунок цього буде прирощено 88,83 млн. т нафти, 19,4 млн. т конденсату, 349,05 млрд. м³ вільного газу і 12,3 млрд. м³ розчиненого газу. Із загальної кількості приросту 469,6 млн. т у. п. 114,5 млн. т у. п. (30,8%) приходиться на акваторії морів. Обсяги видобутку нафти на період 2000-2010 рр. проаналізовані і оцінені по трьох варіантах. За основу прийнято третій варіант, який враховує видобуток нафти діючих родовищ і нових (уже розвіданих і виявлених в період дії програми). Передбачається збільшити сумарний видобуток нафти з 2,708 млн. т (2000 р.) до 3,687 млн. т (2010 р.), хоч він на 2,915 млн. т нижче рівня Національної програми. Слід наголосити, що з 2007 р. розпочинається видобуток нафти в акваторії Чорного моря і досягне в 2010 р. 716 тис. т. або 19,4% від всього видобутку нафти у державі. Уточненою програмою прогнозується загалом у 2000-2010 рр. видобути 32,592 млн. т нафти.

Згідно з третім оптимальним варіантом обсяги експлуатаційного буріння на нафту щорічно зростатимуть від 127,6 тис. м (1999 р.) до 207,1 тис. м (2010 р.). У цей же час сумарні обсяги буріння плануються в 1,7 рази нижчими рівня обсягів в Національній програмі. Видобуток конденсату зростатиме до 2005 р., а далі стабілізується на рівні 1,52-1,54 млн. т на рік. Передбачається, що сумарний видобуток конденсату приблизно в 1,5 рази перевищуватиме планові показники Національної програми.

Таким чином в 2010 р. очікується видобуток рідких ВВ (нафта + конденсат) в обсязі 5,21 млн. т, в тому числі 796,0 тис. т в акваторії морів. Основними підприємствами по видобутку нафти є ВАТ “Укрнафта” (93,6%), конденсату – ДК “Укргазвидобування” (52,3%).

Проведені розрахунки свідчать, що третій варіант по видобутку вільного газу слід вважати оптимальним. Обсяги видобутку вільного газу на протязі всіх років зростатимуть і в 2010 р. досягнуть рівня 30,07 млрд. м³, в тому числі в акваторіях 3,22 млрд. м³. Проектні показники в 2010 р. нижчі затверджених в Національній програмі на 5,2 млрд. м³. Обсяги розчиненого нафтового газу за третім варіантом складатимуть 831,0 тис. м³ (2010 р.), серед них 145,0 тис. м³ буде видобуто в акваторії Чорного моря. Всього в 2010 р. планується видобути 30,9 млрд. м³ вільного і розчиненого газу, а за весь період 2000-2010 рр. – 273,34 млрд. м³. Приріст запасів вільного і розчиненого газу складе 361,35 млрд. м³. Для забезпечення видобутку газу планується виконати експлуатаційне буріння на газ в обсязі 2,234 млн. пог. м, або в середньому 203 тис. м на рік.

На запропонований видобуток в 2000-2010 рр. в обсязі 321,8 млн. т у. п. необхідно витратити 46,3 млрд. грн., серед них 11,5 млрд. грн. на геологорозвідувальні роботи (10,5% від вартості видобутої продукції) та 34,8 млрд. грн. на розробку і експлуатацію нафтових і газових родовищ. Вартість видобутої продукції в існуючих цінах на 01.01.2000 р. складає 110 млрд. грн. і розподіляється таким чином:

• 34,8 млрд. грн. – сукупні витрати (капвкладення та експлуатаційні витрати без амортизації) – 31,7% від вартості продукції;

• 43,2 млрд. грн. – податки (ПДВ, рента та податок з прибутку) – 39,3% від вартості продукції;

• 31,8 млрд. грн. – грошовий потік (чистий доход, який залишається в розпорядженні надрокористувача) – 29,1 % від вартості продукції.

Для виконання Уточненої програми необхідно пробурити 9,0 млн. м розвідувальних та експлуатаційних свердловин, серед яких розвідувального буріння – 5,0 млн. м та експлуатаційного – 4 млн. м.

Аналіз витратної частини бюджету нафтогазовидобувної галузі України свідчить про постійну тенденцію зростання додаткового продукту, що є результатом підвищення ефективності уведення в розробку нових нафтових і газових родовищ в перспективі. В цей період податки зростають з 3,2 млрд. грн. в 2000 р. до 4,8 млрд. грн. в 2010 р., а чистий доход, відповідно з 2 млрд. грн. до 4,1 млрд. грн.

Існуюча думка про те, що через витрату великих коштів на геологорозвідувальні роботи доцільніше імпортувати газ та нафту, не витримує жодної критики, тому що для закупівлі тієї кількості нафти і газу, яка намічена програмою, держава змушена буде заплатити 110 млрд. грн. Якщо ж це паливо видобути в країні, то:

по-перше, витрати на його видобуток складуть лише 34,8 млрд. грн., серед них приблизно третина – це заробітна плата працівників галузі;

по-друге, державі буде виплачено 43 млрд. грн. у вигляді податків, чого не буде при реалізації імпортованого палива;

по-третє, у надрокористувача залишається 31,8 млрд. грн. чистого прибутку, якого теж не буде при реалізації імпортованого палива.

Розрахунками встановлено, що для створення умов нарощування власного видобутку нафти та газу необхідне поступове збільшення обсягів пошуково-розвідувального буріння з 124,7 тис. м у 1999 р. до 594 тис. м у 2010-му.

Коштами для геологорозвідувальних робіт можуть служити відрахування від видобутку на розвиток ГРР, власні кошти нафтогазовидобувних підприємств та незначні субсидії від перерозподілу коштів галузі, враховуючи і газонафтопровідні системи.

В Україні гостро постала проблема управління грошовими потоками, отриманими в галузі, враховуючи і тимчасове покриття перевитрат в районах з від’ємною ефективністю. Особливу увагу слід звернути на рентну плату. Теоретично рентна плата вводиться тоді, коли користувач надр від видобутку корисних копалин має надприбуток, отриманий за рахунок щедрості природи, а не за рахунок вкладеної праці. На жаль, в Україні, особливо в нафтовій промисловості, вже такого немає. Тому рентна плата, яка береться з видобутої нафти, нічим не обгрунтована і потребує перегляду.

Великий потенціал в нафтогазовій промисловості мають газо- та нафтопроводи, які проходять через Україну і транспортують нафту і газ до країн Західної Європи. Згідно прогнозу в 2000-2010 рр. за послуги по транспорту газу планується отримати країною 170,4 млрд. грн., тобто в 1,5 рази більше, ніж від реалізації видобутої продукції (110 млрд. грн.). За зовнішнє транспортування нафти передбачається отримати 14,4 млрд. грн. Аналіз бюджету нафтогазового комплексу України показує повну окупність галузі: повертаються витрачені кошти на її розвиток; сплачуються необхідні податки, які складають в нафтогазовидобутку 39,3% від вартості видобутої продукції і біля 30% в системах транспорту газу і нафти; забезпечуються роботою сотні тисяч працівників нафтогазової та суміжних галузей промисловості. Крім того, в розпорядженні виробників залишаються значні кошти (26,6% від вартості видобутої та виробленої продукції) у вигляді грошового потоку, які будуть використані на покриття різних виплат та соціальних потреб.

Проведені розрахунки в процесі роботи над уточненням Національної програми показують, що поступове збільшення обсягів пошуково-розвідувальних робіт і експлуатаційного буріння, особливо різке посилення їх в акваторіях морів, забезпечує значне зростання видобутку ВВ, але не створює необхідних умов для повного задоволення потреб держави в нафті і газі. Ретроспективний аналіз розвитку нафтогазової промисловості показує, що потрібно не взагалі збільшувати обсяги розвідувального буріння і геофізичних досліджень, а організовувати цілеспрямовані роботи на пошук значних родовищ нафти і газу та уведення їх в розробку, що дозволить збільшити, порівняно з цифрами Національної програми, видобуток нафти і газу та скоротити їх імпорт.

Аналіз динаміки геологічних і вилучуваних запасів ВВ показує, що другим стратегічним напрямком нарощування запасів ВВ в нафтогазових областях України слід розглядати підвищення нафтовіддачі пластів. За всю історію нафтогазової галузі України видобуто лише 21,6% ресурсів нафти. Початкові вилучувані запаси нафти реалізовані:

Західний регіон – 64,2%,

Східний регіон – 66,2%,

Південний регіон – 3,2%.

У той час, коли по родовищах ДЦЗ проектний коефіцієнт нафтовилучення складає 0,455 і досягнутий 0,312, по родовищах Карпатського регіону – відповідно 0,256 і 0,164. Самий високий КНВ досягнуто на Гнідинцівському родовищі – 0,619, і вкрай низький на Битків-Бабчинському – 0,088. Обсяги залишкових геологічних запасів (А+В+С₁) за умови застосування сучасних ефективних технологій по збільшенню нафтовіддачі становлять 813 млн. т. Зростання КНВ тільки на 0,05% надає можливість приростити біля 50 млн. т вилучуваних запасів. За рахунок впровадження дослідно-промислових робіт вторинних і третинних технологій нафтовилучення очікується в 2000-2010 рр. отримати 1,36 млн. т додаткового обсягу видобутку нафти.

Важливим і актуальним напрямком залишається розвиток робіт по збільшенню газоконденсатовіддачі. Понад 50% уже розвіданих в нафтогазоносних регіонах України родовищ мають підвищений вміст конденсату в пластовому газі. З початку їх розробки видобуто 57,2 млн. т газового конденсату. Початкові потенційні ресурси газового конденсату оцінюються в 380,5 млн. т. Відомо, що технології активної дії на газоконденсатний поклад поділяються на первинні (оптимізація системи розбурювання і розкриття пластів, регулювання переміщення контактів води і ВВ технологічними режимами та інш.) і вторинні (сайклінг-процес, заводнення та інш.). Уточненою Національною програмою пропонується впровадження як існуючих технологій підвищення конденсатовилучення, так і нових на перспективних об’єктах. Очікуваний додатковий видобуток в 2000-2010 рр. конденсату 79,0 тис. т, нафти 45,0 тис. т і газу 1100,0 млн. м³.

Україна володіє великими потужностями по нафтопереробці і нафтохімії. Сьогодні загальна потужність 6 нафтопереробних заводів досягає 52,5 млн. т переробки нафти. На протязі 2000-2010 рр. планується постійне зростання обсягів нафтопереробки з 16,5 млн. т у 2000 р. до 31,0 млн. т у 2010 р., яке тісно пов’язане із строками уведення нових потужностей по поглибленню переробки, забезпечених необхідними кількостями сировини. Глибина переробки нафти у 1992 р. знаходилась на рівні 52,6%, у 1999 р. – 62,8% проти 75-90% у розвинутих країнах світу. Реалізація заходів, які передбачаються Уточненою Національною програмою, забезпечить підвищення технічного рівня нафтопереробної галузі до світового.

Великі обсяги імпорту, передусім російського газу в Україну і транзиту через її територію, особливо в умовах економічної кризи, обумовлюють необхідність раціонального використання існуючих і нових підземних сховищ газу для стабільного забезпечення ним народного господарства і отримання плати за його зберігання. Досягнутий активний об’єм газу підземних сховищ складає 31,33 млрд. м³, що повністю забезпечує внутрішні потреби і надійність транзиту через газотранспортну систему України.

Проведений аналіз стану і перспектив удосконалення і виробництва нафтогазового обладнання свідчить про недостатність в Україні власного основного та допоміжного обладнання й інструментів для нафтогазової галузі. З іншого боку, в Україні є все необхідне для організації виробництва всього переліку обладнання на вітчизняних підприємствах.

Розрахунковий імпорт нафти в Україну щорічно зростатиме і досягне обсягів 27,3 млн. т у 2010 р. В зв’язку з низькою глибиною переробки на НПЗ України сьогодні вирішальну роль відіграють ціни на імпортовану нафту. Прискорена реконструкція НПЗ створить економічно вигідні умови для росту імпорту нафти, обсяги якого у великій мірі залежатимуть від нерегульованого державою імпорту нафтопродуктів.

Потужність НПЗ (52,5 млн. т/рік) і транспортної мережі існуючих нафтопроводів (60 млн. т) повністю можуть задовольняти потреби споживачів України у власних нафтопродуктах. Прогнозується збільшення кількості джерел імпорту нафти. Серед них крім традиційного імпорту із Росії, планується також імпорт нафти з Казахстану і Азербайджану. Наявність в Україні терміналів з прийому нафти забезпечує можливість будь-якій країні-експортеру стати її джерелом імпорту нафти. Важливе значення для прийому нафти по імпорту має завершення будівництва сучасного терміналу “Південний” поблизу м. Одеси. За попередніми даними, будівництво терміналу “Південний” і нафтопроводу Одеса—Броди буде закінчено в середині 2001 р.

Прогнозований щорічний ріст видобутку власного газу до 30,9 млрд. м³ в 2010 р., обсяги споживання газу на рівні 70-75 млрд. м³/рік і плата за транзит в обсягах 30-35 млрд. м³, обумовлюють величини чистого імпорту в обсягах 12,6-21,5 млрд. м³/рік. Головними джерелами імпорту газу залишаються Росія і Туркменистан. Слід також враховувати можливість імпорту газу із Північного моря через Польщу, з Лівії через турецькі протоки та з Ірану. Необхідно створити в Україні спеціальну інфраструктуру по використанню і транспортуванню зрідженого природного газу.

Нафтопровідна і газотранспортна системи України мають достатньо високу пропускну спроможність, яка дозволяє здійснювати транзит нафти в обсязі 80,0 млн. т/рік (127,1 млн. т на вході і 74,4 млн. т на виході) і газу (290 млрд. м³ /рік на вході і 160 млрд. м³ на виході). До цих можливостей слід додати потужності біля 40 млн. т терміналу “Південний” і 30 млн. т з’єднувального нафтопроводу Одеса—Броди. Динаміка транзиту нафти через територію України має позитивні тенденції.

Слід наголосити, що в ринкових умовах перспективні напрямки маршрутів експорту нафти фірмами-експортерами важко передбачити. Загальні обсяги транзитних поставок газу через територію України зростатимуть із 125-126 млрд. м³ у 2000 р. до 123-135 млрд. м у 2010 р. Із 133,3 млрд. м³ транзиту газу в 1999 р. 14,6 млрд. м³ отримали країни СНД і 118,7 млрд. м³ інші країни Європи.