Geum.ru

Верховної Ради України на пленарних засіданнях 13 січня 2011 року. Розглянуто 28 питань порядку денного. За результатами їх розгляду прийнято 10 закон

Вид материалаЗакон

Содержание


Веде засідання Голова Верховної Ради України В.М.ЛИТВИН
Зарубінський о.о.
Шевченко а.в.
Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України А.І.МАРТИНЮК
Литвин в.м.
Подобный материал:
1   2   3   4   5
(Шум у залі) Репліка буде потім.

10 хвилин – голова комітету, будь ласка.


Веде засідання Голова Верховної Ради України В.М.ЛИТВИН


ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка. Будь ласка.

Шановні колеги, я прошу, спокійно!


12:50:48

ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О.

Шановний Голово! Шановні колеги та гості Верховної Ради України! Заслуховування Щорічної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні є одним з повноважень парламенту, що передбачено статтею 85 Конституції України і що дає можливість отримати сконцентровану і, головне, систематизовану інформацію про ситуацію з правами людини в нашій державі, почути про найбільш болючі проблеми з їх забезпеченням.

Власне, кожен із народних депутатів України, хто зустрічається з виборцями, отримуючи звернення громадян, має реальну уяву про стан забезпечення прав людини. І, на жаль. він далекий від бажаного рівня, від міжнародних стандартів і того обсягу прав, і це головне, що проголошує Конституція нашої держави. І питання тут не так у відсутності відповідного законодавства, прийнятого Верховною Радою, я хочу на цьому наголосити. Якраз законодавча база в даній сфері є, і вона як мінімум не гірша, ніж в інших багатьох країнах. Питання у виконанні існуючих законів. Підкреслюю, питання у виконанні діючої законодавчої бази.

До Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин лише впродовж минулого періоду надійшло понад тисячу звернень громадян, і майже третина з них – 28 відсотків – є колективними.

Практично всі ці звернення мають на меті відновлення порушених справ заявників, забезпечення дотримання законності та фактичної реалізації проголошених Конституцією прав та свобод людини.

Згідно з проведеним аналізом звернень громадян, що надходять в комітет, можна виокремити кілька аспектів, які викликають особливе занепокоєння наших громадян. В першу чергу це скарги на незаконні методи ведення слідства, застосування катувань, про що вже йшлося в доповіді, та інших форм жорстокого поводження до осіб, взятих під варту та ув’язнених, ненадання їм належної медичної допомоги, позбавлення можливості користуватися правовою допомогою захисника.

Хочу наголосити, що Україна є стороною – це з приводу законодавчого забезпечення, – Україна є стороною міжнародних конвенції щодо недопущення катувань. І в 2006 році Верховна Рада ратифікувала факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань, відповідно до якого має бути створений національний контрольних механізм із запобігання катуванням. Так ось, превентивним механізмом міг би стати окремий, незалежний орган із спеціальним статусом. І, на нашу думку, такий орган потрібно невідкладно створювати, що дало б змогу запобігати катуванням та посилити контроль за умовами тримання осіб, позбавлених волі.

Ще один важливий аспект, на якому хотів би зупинитися, - це надмірна тривалість досудового слідства в кримінальних справах і, як наслідок, порушення строків тримання під вартою. Це призводить до переповненості слідчих ізоляторів, умови тримання в яких гірші, ніж у засуджених. Але хочу наголосити, що вина цих осіб ще не доведена судом.

Існування в кримінальному процесі інституту додаткового розслідування часто призводить до того, що люди роками можуть утримуватися в слідчих ізоляторах без доведення їх вини у скоєнні злочину і, врешті, в порушення презумпції невинуватості.

Наведу приклад. До комітету звернувся громадянин Дубовий, який з 2002 року утримується у слідчому ізоляторі. Справа відправлялась на додаткове розслідування, запобіжний захід у вигляді взяття під варту і людина вісім років, вісім років утримується в СІЗО без доведеної в суді вини у скоєнні злочину. А санкція статті, яка інкримінується, передбачається від шести років, і такі випадки непоодинокі. Питання щодо ліквідації інституту додаткового розслідування назріло.

Хотів би ще висловити кілька важливих і актуальних проблем у сфері захисту прав людини, про які не дуже люблять говорити. Права людини торкаються різних аспектів її життя. Доктрина сама прав людини розвивається та має всеосяжний характер. Сучасна концепція прав людини виділяє третє покоління прав людини, до якого відносять, так звані, колективні права: право на мир, право на здоров’я довкілля, право на свободу від дискримінації за статевою, віковою, національною ознакою. Ці права адресовані більшою мірою окремим соціальним групам, які потребують додаткових гарантій захисту своїх прав.

В контексті цього хочу сказати про права людей похилого віку. За результатами досліджень найбільш дискримінованою категорією населення в Україні є люди літнього та похилого віку. Особи, які досягли п’ятдесятирічного віку, а в Україні таких проживає близько 16 мільйонів, часто стають об’єктом дискримінації у трудовій соціальній побутовій та інших сферах. Їм відмовляють в прийомі на роботу в першу чергу і їх першими звільняють при скороченні кадрів. З огляду на це, комітет активно працює над проектом Закону України про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в Україні, автором якого є Микола Шершун, який створить умови для ефективної системи забезпечення та захисту прав цієї категорії громадян.

Хочу також виокремити питання захисту прав жінок, про що теж йшлося, які не рідко зазнають дискримінації за статевою ознакою. Головні її прояви: безробіття серед жінок, як приховане, так і зареєстроване вище, ніж у чоловіків. Заробітна плата жінок складає в середньому 72,5 відсотка від заробітної плати чоловіків. Жінки здебільшого працюють у таких сферах: освіта, медицина, соціальна сфера тощо, де заробітна плата нижча, ніж у середньому по народному господарству, що призводить до зростання економічної нерівності чоловік та жінок.

Жінка працює на 4-6 годин більше, ніж чоловік. Праця в домашньому господарстві не враховується як продуктивна і тому не оплачується. Жінки, які мають дітей та перебували у відпустці по догляду за дітьми, стають неконкурентоспроможними на ринку праці. До речі, таку відпустку брали лише 2 відсотки чоловіків.

Майже кожна третя дитина виховується одинокою матір’ю. Жінки складають більшість трудових мігрантів з України. Жінки більше потерпають від домашнього насильства. Жінки практично не представлені на вищих шаблях влади та управління.

Наш комітет веде постійну діяльність у напрямку вдосконалення законодавства у сфері забезпечення гендерної рівності, безпосередньо опікується цими питаннями Олена Бондаренко. Такі зусилля повинні докладати інші комітети нашої Верховної Ради і весь парламент.

Потрібно змінювати, у першу чергу, законодавство про працю в даній ситуації у частині заборони дискримінації громадян – і жінок, і літніх людей – у сфері трудових відносин. Хочу наголосити, з деталізацією видів порушень і прямою забороною конкретних дискримінаційних дій.

У цивілізованій державі центральне місце в усій правовій системі належить суду. Саме суд є ключовою ланкою механізму захисту прав людини. На жаль, ефективність судової системи на даному етапі її функціонування є низькою, це всі знають. Сьогодні найбільша кількість скарг громадян приходиться на рішення судів, на зволікання з розглядом судових справ, яке суперечить всім так званим розумним строкам. Значні проблеми існують в забезпеченні виконання судових рішень.

Крім того, відсутність ефективності механізмів надання правової допомоги безоплатно або за доступну плату позбавляє захисту, позбавляє бідні прошарки населення можливості належним чином захистити свої права в суді. Політики себе можуть захистити і то важко, а бідні люди навіть можливості фінансової і цього не мають.

Оптимізму додає лише те, що мабуть у всіх вже є розуміння актуальності реформування системи правосуддя і перші кроки, підкреслюю, лише перші кроки на цьому шляху здійснені.

Нинішня доповідь Уповноваженої, як і попередні містять висновки та рекомендації щодо шляхів поліпшення стану забезпечення прав і свобод людини. Таким чином вона не може бути лише барометром щодо ситуації з правами людини. Адже ми не можемо бути статистами і обмежитись заслуховуванням фактів порушення прав людини. Ми повинні реагувати на них як суб’єкти законотворення. Ця доповідь повинна використовуватись, як ґрунт для подальшої законотворчої діяльності.

Комітет висловлює переконання, що на часі провести системний аналіз виконання висновків та рекомендацій, які містяться у щорічних доповідях про стан дотримання та…


ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте, будь ласка.


ЗАРУБІНСЬКИЙ О.О. … які містяться і в цьогорічній і в минулих щорічних доповідях Уповноваженого Верховної Ради з питань прав людини. І комітет співпраці з Уповноваженим проведе це в найближчий період.

Дякую за увагу.


ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги! Ми завершили розгляд питання, право на репліку має Андрій Шевченко. Будь ласка.


13:01:22

ШЕВЧЕНКО А.В.

Дякую. Ви знаєте, я думаю, що Ніна Іванівна Карпачова як наша союзниця в боротьбі за права та свободи людини, вона намагалася згадавши моє прізвище дати відповідь все-таки, хто винен в тому, що за останній рік відбулося погіршення ситуації з правами людини. Нам на допомогу приходить Міжнародна організація, яка називається «Фрідом Хаус», яка за підсумками 2010 року вилучила Україну з переліку вільних країн.

І я зацитую одне речення, яким закінчується звіт щодо України, цієї авторитетної, правозахисної міжнародної організації. Вона покладає відповідальність за ситуацію в Україні на Президента Віктора Януковича, який безпосередньо керував погіршенням свободи слова, державними зусиллями для обмеження студентської активності, залякуванням неурядових організацій, а також підвищенням впливу виконавчої влади на судову систему.

Панове! Починається новий рік, у нас зараз унікальний момент, дивіться і уряд в залі, і Уповноважена з прав людини, я просто хочу нагадати, знаєте ми про реформи говоримо, а права та свободи людини згортаємо в реальному житті. Давайте це міняти, це наша спільна місія.


ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую.

Шановні народні депутати, ми завершили розгляд питання, а саме доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Дозвольте від вашого імені подякувати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за її роботу. (Оплески) Разом з тим, я переконаний, що в нас буде поглиблюватися конструктивізм у співпраці Верховної Ради із Уповноваженим, наголошую, Верховної Ради України з прав людини. І не буде звучати теза, що вся проблема чи ключова проблема з порушенням прав людини – це Верховна Рада України. Не треба нам говорити про те, що не вистачає законів, треба виконувати ті закони, які є. І я просив би всіх, щоб ми розуміли, що Верховна Рада України в Конституції серед гілок влади на першому місці.

Шановні народні депутати, перед тим як перейти до завершення нашої роботи, я вимушений надати вам одну інформацію, оскільки вона набула резонансу відповідного. У зв’язку з тим, що наш колега Борис Тарасюк заявив, що законопроект про мови, який був направлений до Верховного комісара ОБСЄ з прав національних меншин… була реакція і направили свої міркування (ця поважна інституція) щодо цього законопроекту. І, мовляв, Верховна Рада України приховала цей законопроект, Голова Верховної Ради не познайомив народних депутатів – я перепрошую – з цими висновками, рекомендаціями, як це містилося у листі Верховного комісару ОБСЄ.

Сьогодні я вже мав шквал дзвінків і звернень народних депутатів, які вимагали від мене, щоб я їм надав відповідні рекомендації і висновки. І мене дивує така позиція нашого колеги, з огляду на те, що ми вчора з ним спілкувалися, якщо я не помиляюсь, що він жодним чином не поставив питання. А проблема полягає в тому, що Верховна Рада України лише сьогодні вранці факсом отримала від Міністерства закордонних справ і відповідно Міністерство закордонних справ отримало цей документ, який ще потрібно перекласти і забезпечити його автентичність. Тому я просив би всіх нас, давайте не шукати проблем там, де їх абсолютно немає.

І, шановні народні депутати, відповідно до календарного плану проведення сьомої сесії Верховної Ради України шостого скликання 14 січня перебачено завершення сьомої сесії Верховної Ради України.

Шановні народні депутати! Зараз на церемонії закриття сьомої сесії Верховної Ради України присутні: Прем’єр-міністр України Микола Янович Азаров та члени Кабінет Міністрів України, заступник Голови Конституційного Суду України, Голова Верховного Суду України, Голова Вищого адміністративного суду України, Голова Національного банку України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Голова Центральної виборчої комісії, Генеральний прокурор України, Голова Фонду державного майна України, Голова Антимонопольного комітету України, Голова Вищої ради юстиції та інші офіційні особи. (Оплески)


Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради України А.І.МАРТИНЮК


ГОЛОВУЮЧИЙ. Я запрошу до слова Голову Верховної Ради України Володимира Михайловича Литвина.


ЛИТВИН В.М.

Шановні члени уряду! Микола Янович! Шановні керівники! Дорогі колеги! Я думаю, що кожний з нас зараз переживає таке відчуття, яке можна висловити одним словом – нарешті. Нарешті, завершилась ця виснажлива, тривала і по-своєму жорстка, непроста сесія. Разом з тим, вона мала свої значні особливості, і я тезово їх окреслю.

Перша і ключова особливість цієї сесії, що це cьома сесія була Верховної Ради України. Отже, ми перейшли з вами рубікон і, як модно зараз казати, пройшли точку неповернення. І тому у нас є всі сьогодні підстави констатувати, що ця Верховна Рада України допрацює свій конституційний термін за однієї умови, що ми разом з вами зробимо все, щоб піднести порозуміння в сесійній залі, забезпечити конструктивізм на принциповій основі. Я переконаний, що так воно і буде.

Більше того, і це цілком очевидно, нас будуть підтискувати наступні вибори, і ми будемо розуміти, що нам треба буде звітувати перед людьми не словами хто краще любить Україну, а практичними нашими діями, які б мали під собою результат – практичний результат.

Друга особливість цієї сесії. Вона пов’язана з тим, що ми з вами, шановні колеги, працювали в нових конституційних реаліях. Коли Верховна Рада України не мала такого вагомого аргументу у взаєминах із Кабінетом Міністрів України та судовою системою, по суті справи, такого вирішального аргументу не мала вже вона, як визначальний вплив на кадрові призначення.

Зрозуміло, що це породило твердження з приводу того, що Верховна Рада відіграє підпорядковану роль. Але давайте вдумаємося, до 2006 року Верховна Рада України ж працювала в таких же реаліях конституційних, в яких ми працюємо сьогодні. І, очевидно, ми не повинні вести мову в такій площині, бо ведуть того, хто хоче, щоб його вели. Компроміс і намагання його знайти – це не здача позицій. Бо на нас дивиться і дивилася вся країна. І можливо, зараз люди хочуть перепочити від нас, і зібратися з думками. І зрозуміло, що ми повинні поступати таким чином, щоб не намагатися завжди і скрізь сподобатися.

Ви знаєте, одному із великих, здається, Наполеону належать слова: “Якщо людина всім подобається – це означає, що життя в неї не склалося”. А це свідчить про те, що нам надалі треба мати спокійну, зважену позицію в інтересах України. Зрозуміло, для цього треба підпорядкувати наші партійні інтереси. Тим більше, що ніхто не відбирав у Верховної Ради України контрольні і представницькі функції. Я наголошую, контрольні функції. І зверніть увагу, зараз кожному комітету підписаний закон направляється для того, щоб був належний парламентський контроль.

Я переконаний, що ми всі свідомі того, що Верховна Рада – це центр діалогу і компромісу. І в цьому має бути сила Верховної Ради України. І я вдячний представникам фракцій, насамперед, і Верховній Раді Україні, що ми почали знаходити компроміс і розуміти, що силою ми не можемо перетиснути один одного. І я думаю, що в намаганні налагодити порозуміння, ми будемо бачити не слабкість Верховної Ради України, а її силу.

Нарешті третя особливість цієї сесії, яку ми завершуємо. Вона полягає в тому, що нові конституційні реалії спричинили вплив на організаційну структуру Верховної Ради України. Відійшла в минуле конституційна вимога щодо необхідності формування коаліції у Верховній Раді України і відбувся, якщо хочете, такий природно-стихійний або стихійно-природний процес формування більшості.

І за цих умов, коли немає, давайте будемо відверто казати, кадрових преференцій, те, що мала коаліція, сьогодні вкрай відповідально приймати ті рішення і брати на себе відповідальність, які далеко не завжди будуть, як казав в нас один політик, солодкими, і не будуть сприйматись суспільством сьогодні, але без них ми не можемо жити зараз.

І я думаю, що в нас відбувся процес притирання за нових реалій щодо більшості у відносинах між більшістю і опозицією через, шановні колеги, через конфлікти, через протистояння, але давайте візьмемо останній парламентський тиждень. Ми знайшли порозуміння і підтримку один в одного і прийняли необхідні рішення. Якщо хтось з вас невдоволений, може запропонувати щось краще, прапор з великим древком в руки – запропонуйте і зробіть. І давайте хоч тут продемонструємо певну толерантність. Да, були в нас і протистояння, і жорсткі, із 58 пленарних засідань 8 пленарних засідань з цього приводу не відбулися. Це значно менше, ніж було в попередній період. І водночас, ми не розглянули десь порядку 100 питань, які, очевидно, були важливими.

Тому мені бачиться головне і ключове завдання, шановні колеги, зберегти парламентаризм. Таким чином зберегти демократію і, якщо хочете, зберегти Україну. Я говорив і ще раз кажу, що у всіх питаннях, особливо питаннях нашої організації нашої роботи, нам варто було б, окрім всього іншого, демонструвати корпоративну солідарність. Тоді у нас, очевидно, буде інша ситуація, тоді з Верховною Радою України будуть більше рахуватися. А при цьому, зверніть увагу, не дивлячись на те, що Верховна Рада часто-густо з коліс приймала рішення, як тільки виникає проблема невдоволення, хто винен? Невістка. І сьогодні ми також це почули. Не варто, очевидно, нам допускати до цього, але до нас будуть ставитися так, як ми будемо дозволяти, щоб ставились до вищого представницького органу народу. Це ставлення, по суті справи, до народу, а ми повинні звісно бути на висоті вимог.

Нам треба дати відповідь на питання, шановні колеги, ключове. От люди пишуть листи, зверніть увагу, зараз маса пішла листів людей. Вони кажуть: як ви збираєтесь далі будувати Україну, якщо ви між собою не вмієте розмовляти? Нам треба з цього зробити, очевидно, відповідні висновки і навчитися слухати, а головне чути один одного і вести діалог. Ми приречені на порозуміння, а відповідно на результат. Тим більше, що ми знаходимо це порозуміння, шановні колеги. Статистика промовиста: 38 відсотків законів, які ми прийняли на цій сесії, вони проголосовані конституційною більшістю, 38 відсотків законопроектів.

Четверта особливість. Верховна Рада України наважилась і вийшла на прийняття базових системних законів. Важко, складно, кострубато, через конфлікт, але ми стали на цей шлях. Із вже підписаних Президентом законів, які були прийняті на цій сесії, 21, тобто кожен шостий закон прийнято у новій або оновленій редакції. Це вже є позитив. І зрозуміло, що ми з вами отримали урок, шановні колеги, щодо того, як треба підходити до прийняття надзвичайно чутливих, отаких базових законів. Яскравий приклад тому Податковий кодекс. Очевидно, ми всі із цього зробили висновок.

І п’ята особливість. Вона полягає у тому, що підвищилось домінування Верховної Ради в законотворчому процесі. Так, всього протягом сесії розглянуто 758 питань, тобто законопроектів, не питань, з них 21 від Президента України, 138 Кабінету Міністрів, 3 від Національного банку, 596 від народних депутатів України. Додаймо сюди понад 300 постанов установчого організаційного характеру. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що знаходимо і порозуміння з іншими інститутами влади. Не рідко законопроекти реформаторського характеру виходять за підписом народних депутатів України, що дозволяє скоротити цей бюрократичний процес надходження законопроектів до Верховної Ради України і, я вважаю, в цьому великий плюс. Рівно ж як і те, що зменшилась кількість заветованих законів Президентом України, тобто ми шляхом консультацій і узгодження позицій доводимо їх до вищої кондиції.

І шоста прикмета сесії – зростання негативних оцінок щодо проектів законів. Вдумайтесь, шановні колеги, в таку цифру: 70 відсотків законопроектів народних депутатів із загального числа, розглянутих на цій сесії, знято з розгляду. Що стосується урядових і президентських законопроектів, ну урядових – це одиниці, президентських законопроектів таких не було, щоб отримали негативну оцінку. Постає питання: очевидно, ми надалі маємо дати відповідь на це питання. Це принциповість, чи це якість законопроектів? Очевидно, нам потрібно надалі буде подумати над тим, щоб, можливо, закони мали іменний характер. Що якщо це якісний закон, щоб це знали, що це закон такого-то народного депутата, поправка Джексона-Веніка, всі знають, що це за документ. Так? Давайте, можливо, подумаємо над такою пропозицією. Зрозуміло, що це буде певною мірою входити у суперечність із конституційною процедурою.

І сьома особливість сесії – вона позначена, і я в цьому вважаю, треба на цьому особливо наголосити – істотною активізацією міжнародної діяльності Верховної Ради України. Я переконаний, що це дуже правильно, оскільки сьогодні повинен відбуватися діалог між народами, а цей діалог, в першу чергу здійснюється через парламент. Така статистка. За час сесії відбулося сім офіційних делегацій, візитів офіційних делегацій Верховної Ради України в інші країни. І, відповідно, сім офіційних делегацій ми прийняли в Україні. Додаймо до цього обміни візитами парламентських груп дружби, які істотно активізувались, налагодження взаємин на рівні комітетів.

Більш помітною сала наша присутність у міжнародних парламентських організаціях. Україна перебрала на себе головування у ПАЧЕС, відтворено роботу спільних комісій і асамблей. І це дуже добрий знак, якому нам потрібно надати нового динамізму.

Шановні народні депутати, нема потреби говорити про те, наскільки важливою буде наступна сесія. Але очевидним для нас є одне, що вона вимагатиме від нас особливої витримки, відповідальності, толерантності і, звісно, професійного підходу до нашої роботи. Сподіваюсь і вірю, що ми здатні забезпечити саме таку роботу, підпорядкувавши цій роботі, наші партійні позиції. Тим більше, що зараз на опрацюванні у Верховній Раді України знаходиться тисячу 100 законопроектів, із яких майже 160 вже готуються до другого читання. Отже, у нас є чим займатися з 1 лютого.

Шановні колеги, я дякую уряду за співпрацю, дякую вам всім за те, що ми так працювали важко, складно, але, попри все, працювали. І дякую за те, що ви терпіли мене цю сесію. Дякую вам. (Оплески)


Веде засідання Голова Верховної Ради України В.М.ЛИТВИН


ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні народні депутати, сьому сесію Верховної Ради України шостого скликання оголошую закритою.

(Лунає Державний Гімн України)

(Оплески)


ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги, відповідно до статті 83 Конституції України чергова восьма сесія Верховної Ради України шостого скликання розпочне свою роботу у вівторок 1 лютого 2011 року.