Розробити рекомендації по догляду за стопами при цукровому діабеті; випустити буклет практичних порад; вести просвітницьку роботу серед населення. Історія вивчення хвороби
| Вид материала | Документы |
- Про санітарно-просвітницьку роботу професорсько-викладацького складу університету серед, 70.95kb.
- Функції «Правозахисної» комісії, 58.98kb.
- Рекомендації комісії доручити до виконання департаменту економіки Луцької міської ради, 9.95kb.
- Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я, 202.79kb.
- Кафедра гуманітарних дисциплiн, 644.1kb.
- Рекомендації за результатами засідання Міжвідомчої координаційно методичної ради, 745.25kb.
- Навчально-науковий інститут права та психодогії, 726.71kb.
- Рекомендації №1 20 квітня 2011 року м. Буча Про масово-роз’яснювальну правопросвітницьку, 153.74kb.
- Застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення, 84.03kb.
- Методичні рекомендації до виконання практичних робіт з дисципліни, 904.89kb.
Вступ
Цукровий діабет – одне з найпоширеніших ендокринних захворювань нашого часу, його ще називають «неінфекційною епідемією ХХІ століття».
Кількість хворих ЦД у світі наближається до 200 млн. чоловік. Із статистичних даних відомо, що кожного року їх число збільшується на 5-7%, а кожні 12 – 15 років подвоюється.
Цукровий діабет — це ендокринно-обмінне захворювання. В основі його лежить абсолютний або відносний дефіцит інсуліну, який зумовлює порушення всіх видів обміну речовин.
Найчастіше розвиток хвороби зумовлюють спадковість, гострі дитячі інфекції, психічні та фізичні фактори, порушення харчування. Встановлено, що цукровий діабет має неухильну тенденцію до зростання.
Тому тема нашого дослідження: «Цукровий діабет та наслідки його ускладнень. Кістково-суглобові ураження стоп» є актуальною та суспільнонеобхідною.
Проводячи дослідницьку роботу ми мали на меті:
- простежити історію вивчення цукрового діабету;
- дослідити причини, що впливають на зростання захворюваності діабетом;
- наголосити на тяжких наслідках цієї хвороби;
- проаналізувати рівень захворюваності цукровим діабетом на території Чумаківської сільської ради у 2007 – 2010 роках;
- розробити рекомендації по догляду за стопами при цукровому діабеті;
- випустити буклет практичних порад;
- вести просвітницьку роботу серед населення.
Історія вивчення хвороби
Цукровий діабет був відомий ще з часів античності у Середній Азії. Проте справжнє вивчення хвороби розпочалося аж у 1900 році. Вперше виявили і оцінили роль підшлункової залози у цукровому діабеті вчені Йозеф фон Мерінг і Оскар Мінковскі.
Історія цієї хвороби йде своїм корінням в III століття до наший ери. Люди намагалися знайти яке-небудь лікування діабету, вони могли визначити симптоми діабету, але причини хвороби були невідомі. Ті, у кого виявлявся цукровий діабет, були приречені на смерть.
Термін «діабет» вперше ввів римський лікар Аретеус в 100-му році нашої ери. Слово «діабет» в перекладі з грецького означає «закінчення» і, отже, вираз «цукровий діабет» позначає, фактично, що «закінчується цукром» або «цукор, що втрачає», що відображає одну з характерних рис захворювання - втрату цукру з сечею.
У XVII столітті лікар Томас Вілліс вперше виявив солодкий присмак сечі у хворих діабетом, що потім використовувалося лікарями для діагностики цієї хвороби.
У 1776 р. англійський лікар Добсон (1731-1784 рр) з'ясував, що солодкуватий смак сечі хворих пов'язаний з наявністю в ній цукру,і з цієї дати діабет, власне, і почав називатися цукровим діабетом.
З 1796 р. лікарі почали говорити про те, що необхідна особлива дієта для діабетиків. Була запропонована спеціальна дієта для хворих, в якій частина вуглеводів була замінена жирами. Фізичні навантаження почали використовувати як лікування діабету.
У 1841 р. був вперше розроблений метод визначення цукру в сечі. Потім навчилися визначати рівень цукру в крові. У 1889 р. Мерінг і Мінковський викликав у тварин цукровий діабет, видаливши підшлункову залозу. У 1889 році Пауль Лангерганс виявив при мікроскопічному дослідженні підшлункової залози характерні скупчення клітин, які назвав "острівцями", але їх значення для організму пояснити не зміг.
І лише в 1921 р. дослідникам Бантінгу і Бесту вдалося отримати з тканини підшлункової залози інсулін, який у собаки з цукровим діабетом усував ознаки хвороби. У 1922 р. інсулін був використаний для лікування хворого цукровим діабетом. У 1960 р. була встановлена хімічна структура інсуліну людини, а в 1979 р. був здійснений повний синтез людського інсуліну методом генної інженерії. Пройшли два роки після відкриття інсуліну, і один молодий лікар з Португалії, який лікував пацієнтів з цукровим діабетом, задумався над тим, що цукровий діабет це не просто хвороба, а абсолютно особливий стиль життя. Щоб його засвоїти, пацієнтові необхідні міцні знання про своє захворювання. Тоді і з'явилася перша в світі школа для пацієнтів з цукровим діабетом. Зараз таких шкіл існує безліч. По всьому світу пацієнти з цукровим діабетом і їх родичі мають можливість отримувати знання про своє захворювання і це допомагає їм бути повноцінними членами суспільства.
Всесвітня організація охорони здоров’я визначає три основні форми цукрового діабету: тип 1, тип 2, та гестаційний діабет (трапляється під час вагітності), які мають різні причини й поширення серед населення. Незважаючи на те, що, зрештою, усі обумовлені нездатністю бета- клітин підшлункової залози виробляти інсулін, щоб запобігти гіперглікемії, причини різні. Тип 2 діабету характеризується опором до інсуліну «тканин-мішеней». Це спричинює потребу в дуже високій кількості інсуліну й діабет розвивається, коли бета-клітини не можуть задовольнити потребу. Гестаційний діабет подібний до типу 2 і також викликає опір до інсуліну; гормони під час вагітності спричинюють опір до інсуліну в жінок, які генетично схильні до цього.
Причинами, що впливають на зростання захворюваності є:
- збільшення в структурі населення осіб із спадковою схильністю до цукрового діабету;
- зростання середньої тривалості життя людей з підвищенням відсотка осіб похилого віку, які частіше хворіють на діабет;
- інтенсифікація темпів життя;
- погіршення екологічної і соціальної ситуації, особливо в країнах, які розвиваються;
- лікування, що забезпечує продовження життя хворих на діабет;
- характер харчування населення, який у поєднанні з гіподинамією приводить до зростання кількості осіб з ожирінням;
- підвищення частоти хронічних серцево-судинних захворювань (гіпертонічна хвороба, атеросклероз).
Діагностика діабету є дуже важливим питанням. Проводиться вона вранці:натщесерце визначається рівень цукру у крові (кров з пальця).
Отже, якщо діагноз «цукровий діабет» встановлений, необхідно відразу приступити до лікування і контролю захворювання. Тоді можна уникнути таких важких ускладнень, як кома, ураження судин нирок, серця, нижніх кінцівок, зниження гостроти зору.
Навіть, якщо у вас немає ніяких скарг, ви повинні не рідше одного разу в рік проходити ретельне обстеження і контролювати наступні показники: глюкоза в крові, артеріальний тиск, вага тіла, загальний аналіз крові та сечі, мікроальбумін-урію (раннє ураження нирок та судин).
Рівень захворюваності
та наслідки цукрового діабету
Діабет може спричинити багато ускладнень. Гострі ускладнення (гіпоглікемія, кетоацидоз чи гіперосмолярна кома) можуть статися, якщо хворобу недостатньо контролюють. Серйозні довгострокові ускладнення можуть включати подвійний ризик серцево-судинної хвороби, хронічну ниркову недостатність, пошкодження сітківки ока (що може призвести до сліпоти), пошкодження капілярних судин, що призводить до імпотенції та поганого загоєння ран. Погане загоєння ран, особливо на ступнях, може призвести до гангрени з подальшою ампутацією. Достатній догляд за діабетом, так само як і посилений контроль за кров'яним тиском і факторами стилю життя (такі як некуріння й догляд за здоров'ям), може зменшити ризик більшості вищеназваних ускладнень.
Проаналізуймо рівень захворюваності цукровим діабетом на території Чумаківської сільської ради за період 2007 – 2010 роки. (додаток 1)
| Рік | Населення | Кількість хворих на ЦД | Співвідношення у відсотках |
| 2007 | 1704 особи | 77 осіб | 4,5% |
| 2008 | 1727 осіб | 73 особи | 4,2% |
| 2009 | 1631 особа | 68 осіб | 4,2% |
| 2010 | 1657 осіб | 70 осіб | 4,2% |
Дані свідчать, що кількість хворих на цукровий діабет в даній місцевості залишається сталою протягом кількох років, але достатньо високою. За даними ВООЗ, частота захворювання цукровим діабетом коливається від 1,5 до 3-4%. Наші ж показники дещо вищі, що свідчить про необхідність здійснення серед населення сільської ради профілактичних, психосоціальних, санітарно-освітніх заходів щодо захворюваності на ЦД.
Дослідімо віковий рівень захворюваності:
На території Чумаківської сільської ради, серед дітей дошкільного та шкільного віку, цукрового діабету не виявлено.
| Рік | ЦД серед працездатного населення | Хворі пенсійного віку (кількість) |
| 2007 | 22 чол. | 54 чол. |
| 2008 | 33 чол. | 44 чол. |
| 2009 | 6 чол. | 62 чол. |
| 2010 | 22 чол. | 48 чол. |
Отже, цукровий діабет значно переважає у людей пенсійного віку. Таким чином, похилий вік належить до одного з основних чинників ризику, що зумовлюють схильність до розвитку діабету. А також відстежується картина зростання захворювання серед працездатного населення: у 2009 році по Чумаківській сільській раді кількість хворих на цукровий діабет серед працездатного населення становило 0,4% всього населення, а в 2010 – 1,3%.
Серед населення України хворі на цукровий діабет старші 60 років становлять 16%, а після 80-ти років 20-24%. Якщо розглянути рівні захворюваності на діабет у різних континентах, то можна зауважити, що в Європі, кількість населення якої приблизно дорівнює кількості населення Африки, хворих на цукровий діабет значно більше, ніж в Африці.
Вважається, що в Україні близько одного мільйона хворих на цукровий діабет. Можна з впевненістю говорити про набагато більшу кількість хворих у дійсності. Що ж стосується розподілу захворювання по різним регіонам України, то найвища захворюваність реєструється в Києві та Київській області, а також у Донецькій області. З одного боку, це результат кращої діагностики хвороби в цих регіонах, з другого — впливу несприятливих факторів довкілля.
Діагноз цукрового діабету виставляється не менше як після 3-разового визначення глюкози в крові натще та після навантаження глюкозою.
Сьогодні для визначення рівня глюкози в крові використовуються різні глюкозоаналізатори, що полегшують хворим контроль за власною глікемією. З цією ж метою розроблені апарати для визначення рівня глікованого гемоглобіну в крові.
За прогнозом американських експертів, у разі збільшення середньої тривалості життя до 80 років кількість хворих на ЦД 2 типу в США становитиме більш ніж 17% усього населення. Населення України також невпинно старішає. Геронтологи вважають, що через 25 років практично кожний третій житель країни буде старшим за 60 років. Ураховуючи соціально-економічну й екологічну ситуацію в Україні, вірогідність непередбачуваного зростання ЦД, особливо 2 типу, дуже значна.
Хто ж частіше хворіє на цукровий діабет: чоловіки чи жінки? (додаток2)
| Рік | Жінки | Чоловіки |
| 2007 | 42 чол. | 35 чол. |
| 2008 | 42 чол. | 31 чол. |
| 2009 | 42 чол. | 26 чол. |
| 2010 | 56 чол. | 24 чол. |
Статистика свідчить, що хворих на цукровий діабет більше серед жінок. Причому найбільший відсоток захворюваності спостерігається серед осіб жіночої статі з ожирінням. Відомо, що у людей з помірним ступенем ожиріння частота діабету збільшується в чотири рази, а з різко вираженим ожирінням – у 30 разів. Тобто, ожиріння теж належить до важливих чинників ризику. Хворий на цукровий діабет обов'язково мусить дотримуватися лікувального харчування, бо без цього ніякі інші заходи не будуть ефективними. Дотримуючись дієти щодо асортименту продуктів і загальної калорійності добового раціону, можна звести до мінімуму потребу в інсуліні чи інших медикаментах, а при легкій формі діабету ІІ-го типу і зовсім обійтися без цукрознижуючих препаратів. Але це треба робити виключно за призначенням лікаря. Одна з дуже розповсюджених помилок серед хворих на цукровий діабет, це абсолютизація рекомендацій щодо того, які продукти «дозволено», а які «заборонено». Дехто з хворих вважає, що «дозволені» продукти можна їсти без кількісних обмежень. «Дозволені» продукти, якщо ними зловживати, можуть у великих кількостях призводити до таких самих негативних результатів, як і «заборонені». Основним критерієм адекватності (чи навпаки) харчування є маса тіла. Якщо вона нормалізується, харчування адекватне і сприятиме сприятливому перебігу цукрового діабету, якщо надлишкова маса тіла залишається або ще й зростає, потрібно негайно почати кількісно обмежувати харчовий раціон. Треба пам'ятати, що «шкоду» від медикаментів, чого бояться декотрі хворі, навіть не можна порівнювати з тими ускладненнями, які виникають внаслідок необгрунтованої відмови від медикаментів. У лікуванні хворих на цукровий діабет вже давно добре зарекомендували себе мінеральні води. Серед них для внутрішнього вживання найбільш ефективні вуглекислі гідрокар-бонатні натрієві мінеральні води, а для зовнішнього бальнеолікування на перше місце при цукровому діабеті можна поставити сірководневі ванни. Але останнє стосується насамперед лікування ускладнень цукрового діабету - ангіо- та нейропатії. На курорті потрібно продовжувати приймати «базисну» терапію. Тобто, ні в якому разі без рекомендацій лікаря не відмовлятися від медикаментів, не зменшувати їх дозу.
З вище сказаного слідує, що в лікуванні хворих на цукровий діабет найважливішим є:
- правильне харчування;
- інсулінотерапія;
- дотримання гігієнічного режиму.
Правильне харчування є важливим компонентом в комплексному лікуванні при багатьох захворюваннях так само, як і без них.
При цукровому діабеті це самостійний метод лікування, який відіграє не менш важливу роль, ніж цукрознижуючі препарати – таблетки або інсулін. Тому хворий на цукровий діабет повинен вміло складати свій раціон харчування із наявних в домі продуктів з користю для життя, щоденно контролюючи рівень глікемії та періодично консультуючись з лікарем-ендокринологом.
Треба обмежити вживання цукру та інших солодощів до 30-35 г на добу.
До харчування хворих дітей обов'язково повинні входити сир, вівсяна крупа і борошно, тріска, нежирна баранина, тобто продукти, які мають здатність виводити жири з печінки, запобігаючи її жировій інфільтрації. Годування краще здійснювати п’ять разів: сніданок, обід, полудень, вечеря і додаткове харчування через 3 години після введення інсуліну, тобто другий сніданок.
Дослідімо наслідки ускладнень при цукровому діабеті.
У сучасному світі діабет — одна з найзначніших причин, яка спричинює сліпоту в дорослих у нелітньому віці, причина нетравматичних ампутацій, а також діабетична нефропатія — основна хвороба, яка потребує гемодіалізу.
Найтяжчим ускладненням цукрового діабету є діабетична кома, яка може розвинутися при несвоєчасному розпізнаванні початкових симптомів захворювання. У цьому разі через кілька тижнів або місяців, а при супровідних інфекціях навіть через кілька днів, розвивається важкий ацидоз і кома. У дитячому віці діабетична кома буває частіше і настає швидше. Збільшення діурезу, швидке зниження маси тіла і зневоднення, запах ацетону у повітрі, що видихається, погане самопочуття, блювання, спрага, в’ялість і сонливість — симптоми катастрофи обміну речовин. При діабетичній комі свідомість згасає не зразу: спочатку розвивається в'ялість, що поступово посилюється, наростає сонливість і хворий непритомніє.
Кома є загрозливим для життя станом, якому можна запобігти своєчасно початим лікуванням. Крім того, існує віддалена, але неминуча небезпека, яка врешті-решт вкорочує життя хворому,—діабетичні зміни судин.
Якщо помилково діагностують початок діабетичної коми, то в таких випадках при інтенсивній інсулінотерапії різко знижується вміст глюкози в крові (гіпоглікемія).
Гіпоглікемія характерна для початкового періоду діабету при визначенні дієти і інсулінотерапії, підвищенні дози інсуліну, після голодування або фізичного напруження. Початковими ознаками її є блідість шкіри, в’ялість, запаморочення, пітливість, тремор, незабаром з’являються порушення свідомості і судороги. Важливими ознаками, що відрізняють гіпоглікемію від гіперглікемічної коми, є: відсутність токсичного дихання, бліда волога шкіра, підвищення м'язовою тонусу, нормальна концентрація глюкози в крові. Тривалі, часто повторювані гіпоглікемічні стани можуть бути причиною мозкових уражень.
Дослідивши види ускладнень при цукровому діабеті, проаналізували рівень смертності хворих на ЦД по Чумаківській сільській раді. (додаток 4)
| Рік | Загальна кількість населення | Лотальність серед діабетчиків |
| 2007 | 1704 | 2 |
| 2008 | 1727 | 7 |
| 2009 | 1631 | 6 |
| 2010 | 1657 | 3 |
Діагностичні спостереження свідчать про те, що в нашій місцевості смертність серед діабетиків має сталий рівень. Добре, що цей рівень не прогресує. Зрозуміло, що ЦД вкорочує життя хворому, але своєчасне виявлення хвороби, постійний контроль захворювання, виконання рекомендацій лікаря, дотримання дієти, сприяють уникненню тяжких наслідків.
За даними ВООЗ, цукровий діабет зумовлює підвищення смертності в два-три рази і скорочує тривалість життя на 10-30%. Економічна й соціальна шкода, якої завдає це захворювання своєю поширеністю та інвалідизуючими наслідками, величезна.
Які ж ускладнення домінують серед хворих цукровим діабетом на території Чумаківської сільської ради за останні два роки ? (додаток 3)
| Рік | Види ускладнень | | |||
| Ураження судин нирок | Катаракта | Діабетична ретінопатія | Гангрена | ||
| 2009 | 5 чол. | 5 чол. | 4 чол. | 7 чол. | |
| 2010 | 9 чол. | 5 чол. | 6 чол. | 9 чол. | |
Дані показники свідчать про те, що діабет найчастіше впливає на нижні кінцівки, тому що ступні діабетиків з часом стають менш чутливими і будь-яке незначне поранення може привести до появи виразок. Вони на фоні діабету розвиваються дуже швидко і приводять до гангрени, а згодом – до ампутації.
Синдром діабетичної стопи
Ускладненням ЦД є й кістково-суглобові ураження стоп – діабетична стопа.
Синдром діабетичної стопи (СДС) – інфекція, виразка або деструкція глибоких тканин, що пов’язані з неврологічними патологічними змінами, погіршенням магістрального кровообігу в артеріях нижніх кінцівок різного ступеня тяжкості.
Розповсюдженість виразок стоп серед хворих на ЦД становить 4-10%. Приблизно 50% виразок після загоювання упродовж наступних 12 місяців рецидивують. Рівень смертності серед пацієнтів з виразками в анамнезі у 2 рази вищий порівняно із хворими, у яких це ускладнення раніше не було зафіксовано.
Регулярний і ретельний догляд за своїми стопами зменшує ризик захворювання і запобігає розвитку важковиліковних язв, сягаючих самих кісток.
Основними патогенетичними чинниками розвитку трофічних уражень нижніх кінцівок у хворих на ЦД є діабетична сенсомоторна та вегетативна нейропатія й ураження периферичних артерій нижніх кінцівок. До інших чинників ризику відносять деформацію стоп, виразкові ураження нижніх кінцівок в анамнезі, формування гіперкератозів у ділянках підвищеного плантарного тиску, інші пізні ускладнення ЦД (нефропатія та ретинопатія), декомпенсація ЦД, незадовільні соціальні умови, паління, зловживання алкоголем, а також тривалість ЦД і вік хворих.
Втрата тактильної, больової та температурної чутливості в ділянці стоп підвищує ризик ушкодження м’яких тканин за рахунок травматичного впливу, якого хворий не відчуває. Вегетативна нейропатія призводить до так званої аутосимпатектомії, що, у свою чергу, посилює резорбцію кісток і викликає розвиток суглоба Шарко.
Крім того, вегетативна нейропатія призводить до сухості шкіри та утворення тріщин, які уможливлюють доступ для інфекційних агентів. Моторна нейропатія, у свою чергу, призводить до формування типових деформацій стоп (кігтиста стопа, молотоподібні пальці тощо) з подальшим утворенням ділянок підвищеного плантарного тиску. На цих ділянках розвиваються так звані гіперкератози, які є першим етапом формування нейропатичних виразок нижніх кінцівок. За статистикою, видалення гіперкератозів знижує ризик розвитку трофічних уражень у 77 разів. Порушення магістрального та мікроциркуляторного кровообігу обтяжує перебіг інфекційного процесу і затримує репарацію тканин. Інколи гангрени нижніх кінцівок формуються за рахунок гострого тромбозу судин стопи або гомілок.
Установлено, що 40% трофічних виразок супроводжуються ураженням кістково-суглобової системи (остеомієлітом). Отже, адекватне і своєчасне лікування запального процесу є важливим етапом комплексної терапії трофічних уражень стоп у хворих на ЦД.
Класифікація та приклади формулювання діагнозу:
Найчастіше в клініці використовують класифікацію Вагнера. Вона базується на диференціації виразкових ушкоджень за глибиною ураження:
0 стадія – стан стопи у хворих, які входять у групу ризику;
1 стадія – поверхнева виразка;
2 стадія – виразка проникає через усі шари шкіри до сухожилля;
3 стадія – глибока виразка, яка проникає до кістково-суглобових структур і супроводжується остеомієлітом;
4 стадія – гангрена стопи або окремого пальця 5 стадія – гангрена всіеї стопи.
Також використовують патогенетичну класифікацію трофічних виразок нижніх кінцівок:
1. Нейропатична стопа, для якої характерна наявність тривалого анамнезу, відсутність больового синдрому, збереження пульсації на артеріях стопи, зниження всіх видів чутливості. Крім того, такі виразки обмежені по краях ділянками гіперкератозу.
2. Нейроішемічна виразка, яка розвивається на тлі порушеної гемодинаміки нижніх кінцівок, а також на тлі зниженої чутливості.
3. Ішемічна виразка – це суха гангрена стопи або пальців стопи.
З 2001 р. ведеться розробка класифікації SINDS (Sepsis – наявність запального процесу; Ischemia – наявність ішемії; Depth – глибина виразки; Size – розмір дефекту).
Простежимо на практиці, як відсутність чутливості нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет, призводить до ускладнень.
Григорій Петрович Рябовол, 1946 року народження, хворіє на цукровий діабет 2 типу, діабетична ангіопатія нижніх кінцівок з 2005 року.
12-15 липня 2010 року отримав колоту рану правої нижньої кінцівки. Через нечутливість стопи, про рану хворий дізнався лише через тиждень, коли погіршився загальний стан: підвищення температури тіла до 39оС, слабкість, припухлість та почервоніння кінцівки на рівні стопи, гнійне накопичення навколо рани. (додаток 5)
З анамнезу відомо, що хворий в 1987 році переніс гостре порушення мозкового кровообігу, хворіє гіпертонічною хворобою, гіпертонія ІІ-ІІІ стадії, кардіосклероз атеросклеротичний.
Знаходиться на обліку за місцем проживання у лікаря терапевта, неодноразово консультувався в обласній лікарні Мечникова лікарем ендокринологом, кардіологом, хірургом. Лікувався стаціонарно в кардіологічному відділені обласної лікарні Мечникова.
Хворий звернувся за допомогою до хірургічного відділення Томаківської центральної районної лікарні.
Огляд хірурга: на поверхні правої стопи рана до 0,3 см в діаметрі з сірозно-гнійним виділенням.
Лікар-хірург призначив лораксон 1,0; примочки з димексидом (20%); місцеву обробку рани та розвантаження ураженої кінцівки.
За тиждень стан нижньої кінцівки покращився: зняті припухлість та гнійне накопичення, але загальний стан хворого залишався тяжким. Тому він звернувся на консультацію до Нікопольського діагностичного центру «Імпульс». Скаржився на загальну слабкість, підвищення температури, запаморочення.
Стан хворого продовжував погіршуватися, тому він був направлений в терапевтичне відділення Нікопольської районної лікарні.
На момент госпіталізації його стан був важкий: виражена блідність шкіряних покривів, слабкість, субфебріальна температура. Був оглянутий завідуючою терапевтичним відділенням Л.О.Гриб , госпіталізований в ургентному порядку.
Стан хворого ускладнювався через цукровий діабет, хронічний пієлонефрит, кардіосклероз, атеросклероз. Призначено допоміжне обстеження та лікування.
Рекомендовано крім медикаментозної терапії постійно проводити догляд за стопами.
Діагностика діабету
Спеціалісти стверджують, що у людина, яка живе своїм звичайним життям, запідозрити цукровий діабет можна, якщо вона помічає, що почала пити набагато більше рідини, ніж було раніше, при цьому почастішали візити в туалет і вони не припиняються навіть уночі, звертає на себе слабкість, втомлюваність, з’являється сверблячка шкіри, статевих органів, порушення зору.
У дебюті першого типу цукрового діабету людина також втрачає у вазі 5-10 кг. Разом з тим, у хворих на цукровий діабет 2 типу, захворювання протікає найчастіше безсимптомно. Це вимагає активного виявлення діабету у тих категорій людей, що мають фактори ризику розвитку даної хвороби (ожиріння, цукровий діабет у родичів).
Діагностика діабету є дуже важливим питанням. Проводиться вона вранці:натщесерце визначається рівень цукру у крові (кров з пальця).
Отже, якщо діагноз «цукровий діабет» встановлений, необхідно відразу приступити до лікування і контролю захворювання. Тоді можна уникнути таких важких ускладнень, як кома, ураження судин нирок, серця, нижніх кінцівок, зниження гостроти зору.
Навіть, якщо немає ніяких скарг, необхідно не рідше одного разу в рік проходити ретельне обстеження і контролювати наступні показники: глюкоза в крові, артеріальний тиск, вага тіла, загальний аналіз крові та сечі, мікроальбумін-урію (раннє ураження нирок та судин).
Висновки та пропозиції
Цукровий діабет – синдром, який характеризується порушенням обміну речовин і високим рівнем цукру у крові - гіперглікемія, що відбувається внаслідок низького рівня гормону інсуліну чи патологічній протидії ефектам інсуліну разом з недостатнім рівнем його секреції. Характерні симптоми — надмірне виділення сечі (поліурія), збільшене відчуття спраги та затьмарений зір. Ці симптоми можуть бути відсутні, якщо рівень цукру в крові не надмірно великий.
Дослідження показали, що на території Чумаківської сільської ради частота захворювання цукровим діабетом серед населення становить 4,2% від загальної кількості, що дещо перевищує частоту захворюваності по країні (1,5-4%), тому потребує поліпшення роботи по своєчасному виявленню хвороби.
Встановлено, що захворюваність вища серед осіб похилого віку, а найбільший відсоток хворих ЦД спостерігається серед осіб з ожирінням. Маємо також інвалідизуючі наслідки хвороби. Тому, на основі опрацьованої літератури та практичних порад лікарів-спеціалістів, були розроблені поради по догляду за стопами при цукровому діабеті. Випущено буклет, який рекомендовано хворим ЦД і вже він розповсюджується серед жителів Чумаківської сільської ради як застереження від ускладнень.
У результаті проведеної роботи були відстежені причини, що впливають на зростання захворюваності цукровийм діабетом і доведена необхідність проведення профілактичних, психосоціальних та санітарноосвітніх заходів серед населення.
Література
- Астамирова Х., Ахманов М. «Настільна книга діабетика». ЗАО «Видавництво «Ексмо-Прес», 2002.
- Богомолов М.В., Вагіна І.М., Пархоменко О.Д., Розіна Н.В., Чернишова Н.А. «Програма навчання пацієнтів з цукровим діабетом». М.:КУбК – а.1996
- Гурвич М.М. «Лікувальне харчування при цукровому діабеті», 2000.
- Журнал «Діабетик» №5 від 14 листопада 2001.
- Комельков Ю., Колєдова К. «Керуючи своїм діабетом», Київ: «АТЛАНТ UMS», 1999.
- Онишко В.Д. «Книга для хворих на цукровий діабет. Професійно про важливе», 2001.
- Сакало О. «Навчання хворих на цукровий діабет – необхідний компонент їх лікування», Київ, 1999.
- Ставицький В.В. «Дієтичне харчування хворих на цукровий діабет. Поради дієтолога», 2001.
- Тронько М.Д., Єфімов А.С., Лазарєв О.П., Пхакадзе О.Г. «Збірка лекцій для навчання людей з цукровим діабетом», Київ, 2003.
- Хьохст Маріон Руссель «Діабетична дієта», Київ, 1998.
- Штандл Е., Менерт Х., «Великий довідник по діабету». М.: АО «Інтерексперт», 2002.