Статус: Чинний

Вид материалаДокументы

Содержание


Критерії активності пієлонефриту в дітей
3.Діагностика на санаторному етапі
Додатковi лабораторнi дослiдження
Обов'язковi iнструментальнi дослiдження
4. Санаторно-курортне лікування
Санаторний режім
Руховий режім
Апаратна фізіотерапія
Психологічна реабілітація.
Клінічні протоколи санаторно-курортного лікування дітей з захворюваннями ендокринної системи
Класифікація цукрового діабету (ВООЗ , 1999)
Цукровий діабет типу 2
Гестаційний цукровий діабет.
Критерії діагнозу цукрового діабету (IPAD 2006-2008)
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

Критерії активності пієлонефриту в дітей


Ознака

Ступінь активності

І

ІІ

ІІІ

Температура тіла

Нормальна чи субфебрильна

Менше 38,5 0 С

Вище 38,5 0 С

Симптоми інтоксикації

Відсутні чи незначно виражені

Помірно виражені

Значно виражені

Лейкоцитоз, 109

До 10


11-14

15 і більше

ШОЕ, мм/год

До 15

16-24

25 і більше

С-реактивний білок

Немає/+

++

+++/++++

3.Діагностика на санаторному етапі

Основні клінічні критерії: зрідка біль у животі, попереку, стомлюваність, головні болі, дизурія.

Обов'язковi лабораторнi дослiдження:

аналiз крові клінічнийi;

загальний аналіз сечі;

аналіз сечі за Нечипоренком.

Додатковi лабораторнi дослiдження:

біохимічний аналіз крові з визначенням рівня креатинину, сечовини;

бактерiологічні: посiв сечi на визначення мiкрофлори та ii чутливостi до антибіотиків – за показаннями.

аналіз сечі за Зимницьким;

мазок iз піхви (для дівчат) за показаннями.

Обов'язковi iнструментальнi дослiдження:

контроль артеріального тиску;

ультразвукове дослiдження сечової системи – за показаннями 1 раз на 6-12 місяців.

Консультації фахівців - проводяться за призначенням: гінеколог, уролог, отоларинголог та ін.

4. Санаторно-курортне лікування (курорти із сухим та теплим кліматом)*:

Основні терапевтичні ефекти, які очікуються - зменьшення клінічних симтомів захворювання, поліпшення діурезу, загальнозміцнюючий ефект.

Санаторний режім: І-ІІ

Дієта: відповідно до рН сечі дієта: 6 або 14, або дієта №15 з обмеженням гострих страв та спецій.

Кліматотерапія – один із основних методів лікування. Під впливом теплого та сухого повітря кліматопроцедур - формування загальнозміцнюючого ефекту, поліпшення функції нирок внаслідок посиленя віддачи води екстраренальним шляхом, рефлекторне поліпшення кровообігу. Призначають по І-ІІ режиму аеротерапію, повітряні, сонячні ванни, морські купання.

Руховий режім: ранкова гігіенічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова), теренкур або лікувальна ходьба, ближній туризм, екскурсії.

Мінеральні води питні – один з основних методів санаторно-курортного лікування. Рекомендовано вуглекислі гидрокарбонатно- сульфатно-натрієво-кальцієві малої мінералізації або гидрокарбонатно-кальцієві-магнієві води. Це мінеральні води "Нафтуся", „Лужанська”, „Планета”, „Полтава”, Поляна Купіль. Режим дозування: 5 мл/кг маси тіла – разова доза ,тричі перед їжою, четвертий раз – на ніч з урахуванням добового ритму роботи нирок. Методика призначення питної води залежить від кіслотоутворюючої функції шлунку.

Бальнеолікування (при наявності стійкої ремісії сприяє поліпшенню геодинаміки, процесів обмцну, загальнозміцнюючому ефекту):

мінеральні ванни або хлоридні натрієви (10 г/л-20 г/л), або на звичайній воді загальні або сидячі, 5-10 хвилин, Т води 37-380С, щодня або через день, курс №8-10, під контролем за самопочуттям.

Теплолікування


грязьові ілові аплікації (38-40ºС) на поперекову область, 8-10 хв, через день, курс 8-10 процедур;

озокеритові аплікації на поперекову область, температура озокериту 40-45оС, 20-25 хв, щодня або через день, курс 8-10 процедур.

Пелоїдотерапію протипоказано хворим на хронічний калькульозний пієлонефрит у загостренні основного або супутніх захворювань, макрогематурії. Озокеритотерапія – більш щадний метод лікування.

Апаратна фізіотерапія:

- при наявності хронічних осередків інфекції верхніх дихальних шляхів, шлунку, печінки за загальними методиками для дітей з урахуванням віку.


Для лікування хронічного пієлонефриту апаратна фізіотерапія призначається в окремих випадках:

- ампліпульстерапія (СМС - терапія) області нирок. Розташування електродів: роздвоєний електрод розміщають в місті проекції нирки, другий електрод 20 см2 в епігастральній області, струм перемінний- 3-4 рід, частота 80 Гц, глибина модуляції 50%, сила струму до відчуття помірної вибрації, тривалість процедури 5-7 хв кожного струму, щодня. Всього 6-10 процедур. Призначають для підвищення тонусу сечових шляхів при гіпотонії та атонії, посиленя діурезу, зменшення запального процесу при хронічному необструктивному пієлонефриті у фазі ремісії, нефрогенній гіпертензії.

- ультразвукова терапія області проекції нирок, режим імпульсний - 4 мс, контакт прямий, методика жвава, інтенсивність 0,2 - 0,4 Вт/см2, по 3 хв на кожне поле, щодня або через день. Курс 8-10 процедур. Призначають у фазі латентного запального процесу. Протипоказання: полікістоз, гідронефроз, стриктури сечовіду, сечокам’яна хвороба.

Психологічна реабілітація.

Термін санаторно-курортного лікування: 18 - 24 дні.

Критерії якості лікування: зникнення або зменьшення болю в поперековій области, покращення загального стану за основними клінічними та лабораторними показниками.

Протипоказання: хронічний пієлонефрит у фазі активного запалення, наявність ознак декомпенсації нирок (олігурія, підвищений залишковий азот); полікістоз нирок, декомпенсирований гідронефроз.

Можливі побічні дії та ускладнення — відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.


КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛІКУВАННЯ ДІТЕЙ З ЗАХВОРЮВАННЯМИ ЕНДОКРИННОЇ СИСТЕМИ


Клінічний протокол

санаторно-курортного лікування дітей

хворих на цукровий діабет


1. Шифр по МКХ-10:

R73.0 - Знижена толерантність до глюкози

Е.10 - Цукровий діабет типу 1

Е.11 - Цукровий діабет типу 2


Санаторно-курортному лікуванню підлягають діти з порушеною толерантністю до глюкози, хворі на цукровий діабет 1 і 2-го типів, незалежно від його ступеня важкості тільки за умови стабільного ідеального, оптимального або субоптимального глікемічного контролю, за відсутності або наявності хронічних ускладнень діабету (які не супроводжуються порушення функцій внутрішніх органів і не потребують лікування в умовах стаціонару), а також супутніх захворювань периферійної нервової системи, судинних ускладнень без органічних розладів.


визначення (ВООЗ, 1999): цукровий діабет – це група метаболічних захворювань, що характеризуються гіперглікемією, яка є наслідком дефектів секреції інсуліну, дії інсуліну або обох цих факторів.


Класифікація цукрового діабету (ВООЗ , 1999)

Цукровий діабет типу 1 (деструкція b-клітин, що зазвичай призводить до абсолютної інсулінової недостатності):

А. Автоімунний

Б. Ідіопатичний

Цукровий діабет типу 2 (з переважною резистентністю до інсуліну та відносною інсуліновою недостатністю або з переважно секреторним дефектом та резистентністю до інсуліну або без неї).

Гестаційний цукровий діабет.

Інші специфічні типи:

А. Генетичні дефекти функції b- клітин

В. Генетичні дефекти в дії інсуліну

С. Хвороби екзокринної частини підшлункової залози

D. Ендокринопатії


E. Цукровий діабет, індукований ліками та хімікаліями

F. Інфекції:

G. Незвичні форми імуногенного діабету:

H. Інші генетичні синдроми, що іноді поєднуються з діабетом:

Критерії діагнозу цукрового діабету (IPAD 2006-2008)

Наявність симптомів цукрового діабету плюс глікемія у випадково взятій пробі крові ³ 11,1 ммоль/л

Глюкоза в крові натще ³ 6,3 ммоль/л (капілярна та венозна кров)

Глюкоза в крові через 2 години після вуглеводного навантаження ³ 11,1 ммоль/л.


Цукровий діабет типу 1.