Статус: Чинний
| Вид материала | Документы |
- Статус: Чинний, 3114.95kb.
- 1. Затвердити державні санітарні правила "Основні анітарні правила забезпечення радіаційної, 3053.42kb.
- Статус: Чинний, 191.69kb.
- Социальный статус личности, социальные роли, 31.68kb.
- Відомості Верховної Ради України (ввр), 2003, n 18, n 19-20, n 21-22, ст. 144, 5738.95kb.
- Світньо-професійної програми підготовки бакалаврів напряму 03050 2 економічна кібернетика, 111.29kb.
- Социальный статус личности. Социальные роли, 76.14kb.
- Депутатський імунітет та індемнітет, 45.71kb.
- Тема Статус и социальная роль, 62.43kb.
- И. С. Егоров / Т. В. Тельтевская, 317.67kb.
Обов’язкові лабораторні дослідження
загальний аналіз крові
загальний аналіз сечі
Додаткові лабораторні дослідження:
аналіз крові біохімічний – загальний білок та білкові фракції крові,
копрограма.
Обов'язкові інструментальні дослідження
УЗД органів черевної порожнини,
Додаткові інструментальні дослідження
рН-метрія (при необхідності дворазово).
Консультації фахівців проводяться за призначенням.
4. Санаторно-курортне лікування*
Основні терапевтичні ефекти, які очікуються – поліпшення або відновлення функціонального стану гастродуоденальної системи.
Дієта: №2, №15.
Санаторний режим: ІІ – ІІІ.
Кліматотерапія: аеротерапія, повітряні, сонячні ванни, морські купання.
Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова), лікувальна дозована ходьба.
Мінеральні води: Показані питні мінеральні води хлоридно-сульфатні, хлоридно-натриєві, гідрокарбонатно-натрієві, хлоридні магнієво-калієво-натриєві, сульфатно-хлоридні мінеральні води малої та середньої мінералізації (методика в залежності від секреції шлунку, разова доза 5 мл/кг маси тіла дитини).
Бальнеотерапія: перлинні, хвойні, кисневі ванни, родонові, Т води 36-370С, 5-10 хв., щодня або через день, №8-10.
Теплолікування:
Пелоїдотерапія – аплікації грязі на епігастралну зону Т 38-400С, через день, №8-10.
Парафіноозокеритові аплікації на епігастральну зону Т 45-500С, 15-20 хв., щодня або через день, №6-10.
Додатково:
Апаратна фізіотерапія:
застосовують електрофорез 5% броміду натрію (-) на комірцеву зону, щільність струму в залежності від віку дитини: 3 -6 років —0,03–0,05 мА/м2, 7–10 років — 0,08–0,1 мА/см2, експозиція 10-15 хв, щодня 10-12 процедур;
кислотостимулюючим, секретостимулюючим та трофічним ефектами володіють синусоїдальні модульовані струми (СМС). Застосовують апарат “Ампліпульс 4”. Локалізація електродів - епігастральна ділянка, І та IІІ роди робіт по 3 хв кожний, частоту модуляції 50 Гц, глибину модуляції 25-75%. Тривалість імпульсу 5 сек. Через день або щодня, 8-10 процедур на курс лікування.
доброго ефекту щодо стимуляції кислотоутворення надають хвилі дециметрового діапазону (ДМХ). Процедури проводять на апараті “Ромашка”. Опромінювач (100 мм) розташовують на ділянку епігастрія, потужність 8-12 Вт, експозиція 8-10 хвилин, через день, або щоденно, на курс 8-10 процедур.
елкетросонтерапія – розташування електродів очно-завушне, частота 5-10 Гц, сила струму до легкої вібрації, 20-60 хв, через день, або щоденно, курс 8-10 процедур.
Психокорекція.
Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.
Критерії якості лікування: відсутність або зменшення клінічних явищ, часткова чи повна нормалізація кислотоутворюючої та секреторної функції шлунка.
Протипоказання: Санаторно-курортне лікування не показано хворим із загостренням патологічного процесу. При наявності поліпоза шлунка застосування пелоїдо- те фізіотерапії не показано.
Можливі побічні дії та ускладнення — відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.
Клінічний протокол
санаторно-курортного лікування дітей з хронічним холециститом
1. Шифр по МКХ-10: К 81
Хронічний холецистит - К 81.1
2. Назва захворювання – Хронічний холецистит
3. Діагностика
Діагностичні критерії базуються на основі Наказу МОЗ України №471 від 10.08.2007 р.
Основні клінічні критерії: болі у правому підребір’ї, під лопаткою, нудота, відриг, гіркота у роті, зниження апетиту, розлади стулу (частіше закрепи), втомлюваність, розлади сну. При супутній гіперкінетичній дискінезії - біль короткочасний з іррадіацією в праву лопатку; при супутній гіпокінетичній дискінезії – біль ниючий або розпираючий у правому підребер’ї, підсилюється при порушенні дієти, фізичному перевантаженні, стресі. У періоді ремісії скарги та клініко-параклінічні прояви відсутні.
Обов’язкові клінічні дослідження:
клінічний огляд з оцінкою симптомів Ортнера-Грекова, Кера, Мерфі.
Обов’язкові лабораторні дослідження
загальний аналіз крові
загальний аналіз сечі
печінковий комплекс (білірубін та його фракції, АсАТ, АлАТ, ЩФ, ГГТП, загальний білок та білкові фракції, холестерин крові)
амілаза крові
копрограма
Обов'язкові інструментальні дослідження
УЗД органів черевної порожнини
Додаткові лабораторні дослідження
бактеріологічне, цитологічне та біохімічне дослідження дуоденального вмісту (при необхідності дворазово);
кал на яйця глистів, цисти лямблій, ентеробіоз;
Додаткові інструментальні дослідження
фракційне дуоденальне зондування (при необхідності до і після лікування)
Консультації фахівців проводяться за призначенням.
4. Санаторно-курортне лікування
Основні терапевтичні ефекти, які очікуються – поліпшення або нормалізація функціонального стану сфінктерного апарату біліарноі системи, печінки, підшлункової залози, зменшення запального процесу у жовчному міхурі та жовчовивідних шляхах, поліпшення фізико-хімічних властивостей жовчі, нормалізація функцій вегетативної нервової системи.
Зважаючи на це, дієта хворих на хронічний безкам’яний холецистит повинна бути дрібною, з обмеженням тваринних жирів та відносним збільшенням жирів рослинного походження, білків рослинного та тваринного походження (дієта № 5п).
Санаторний режим: І – ІІ
Кліматотерапія: аеротерапія, повітряні, сонячні ванни, морські купання.
Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова), лікувальна дозована ходьба
Мінеральні води: Внутрішнє вживання мінеральних вод посилює жовчоутворення та жовчовиділення, результатом чого є поліпшення фізико-хімічних властивостей жовчі, зменшується її в’язкість, поліпшується відтік жовчі, а поряд з цим відбувається усунення продуктів запалення – лейкоцитів, слизу, зменшується вміст продуктів перекісного окислення ліпідів у жовчі та дуоденальному вмісті. Ці зміни поліпшують функціональний стан печінки, підшлункової залози, кишечнику, сприяють поліпшенню місцевого та загального імунітету. Показані води малої та середньої мінералізації, що містять вуглекислоту, аніони гідрокарбонату, сульфату, катіони магнію, натрію, калію, кальцію, а також води з мінералізацією до 2 г/л, що містять органічні речовини.
При супутній дискінезії біліарного тракту за гіпертонічно-гіперкінетичним типом рекомендовані води малої мінералізації з переважанням іонів гідрокарбонату, сульфату, хлору, натрію, магнію, містяться органічні речовини (Боржомі, Єсентуки №4, 20, Свалявська, Моршинська №1, 6, Нафтуся, Березовські мінеральні води, Планета, скв.№13 м.Євпаторія).
При супутній дискінезії біліарного тракту за гіпотонічно-гіпокінетичним типом більш показані води середньої мінералізації з переважанням іонів сульфату, гідрокарбонату, магнію, натрію (Єсентуки №17, Слав’яновська, Смірновська, Феодосійська, джерело №1 та 6 курорту Моршин).
Для посилення антиспастичного ефекту мінеральну воду призначають хворим у гарячому виді температури 40-45°С. Час прийому води – за 30-90 хв до їжі залежно від стану кислотоутворюючої функції шлунка, 3 рази на день від 6 до 8 років — 100 мл, від 9 до 12 років — 150 мл, 13 років та старше 200 мл на день.. Для посилення жовчовиділення 1 раз на тиждень рекомендовано внутрішній дренаж без зонду (беззондові тюбажи).
Теплолікування.
Пелоїтерапія: Грязелікування є одним з найбільш ефективних курортних чинників у фазі стійкої та нестійкої ремісії, загасаючого загострення. Грязьові аплікації застосовують на ділянку правого підребер’я та сегментарно позаду впродовж 10-15 хв при температурі грязі 38-40°С, через день, чергуючи його з ваннами (морськими, мінеральними, хвойними, радоновими, вуглекислими). На курс 8-10 процедур. При супутніх захворюваннях гастродуоденальної системи (гастрит, дуоденіт, виразкова хвороба) грязьові аплікації можна накладати із захватом епігастральної ділянки.
Значно легше переносяться методи мітигованого грязелікування (гальваногрязь, електрофорез препаратів грязі).
Гальваногрязь застосовують температурою 38° С на ділянку правого підребер’я впродовж 10-15 хвилин, через день (на курс 8-10 процедур).
Електрофорез пелоїдіна чи пелоідодистилята на ділянку правого підребер’я проводять за поперечною методикою при щільності струму 0,02-0,04 мА/см² щоденно, тривалість впливу 10-15 хв, с обох полюсів, 8-10 процедур на курс лікування.
У фазі ремісії захворювання застосовують аплікації озокериту на праве підребер’я (T 45-46°С).
Додаткові:
Апаратна фізіотерапія:
Синусоїдальні модульовані струми (СМС) володіють аналгезуючим, протизапальним та трофічним ефектами. Застосовують змінний режим роботи, при поперечному розташуванні електродів на ділянку правого підребер’я, ІІ та ІІІ роди робіт, по 3 хв кожний, глибина модуляції от 25 до 100%, частотою 100 - 50 Гц, 8-10 процедур на курс лікування.
Хвилі дециметрового діапазону (ДМХ) зменшують літогенні властивості жовчі, надають спазмолітичного ефекту, поліпшують функціональний стан печінки. Подовжній випромінювач від апарату «Волна-2», «Ромашка», «Ранет» розташовують на ділянку правого підребер’я, зазор 3-4 см, потужність 6-10 Вт, експозиція 8-10-15 хвилин в залежності від віку дитини, через день, на курс 8-10 процедур.
Магнітотерапія. Положення хворого – сидячи. Циліндричні індуктори встановлюють контактно, поперек, один попереду на ділянку печінки, другий - позаду в межах сегментів D7-D11, величина магнітної індукції 27 мТл, 8-10 хв, через день, на курс 8-10 процедур.
Лікарняний електрофорез: електрофорез 2-3% сульфату магнію, 2% розчин папаверину гідрохлориду за поперечною методикою, щільність струму 0,02-0,05 мА/см2 тривалість впливу до 15 хв, через день, на курс 8-10 процедур.
Фітотерапія: трава звіробою, квіти безсмертника, ромашки, календули, листя м’яти.
Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.
Критерії якості лікування: зменшення або зникнення клінічних (болю, нудоти, відригу, гіркоти у роті, болючості у ділянці жовчного міхура), лабораторних та інструментальних ознак захворювання (повна ремісія).
Протипоказання: Санаторно-курортне лікування не показано хворим при частих загостреннях патологічного процесу та в періоді загострення.
Можливі побічні дії та ускладнення — відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.
Клінічний протокол
санаторно-курортного лікування дітей з хронічним вірусним гепатитом В та хронічним вірусним гепатитом С при відсутності активності запального процесу в печінці
Шифр по МКХ – 10:
Хронічний вірусний гепатит В - В18.1
Хронічний вірусний гепатит С В18.2
- Назва захворювання
- хронічний вірусний гепатит В
- хронічний вірусний гепатит С.
Хронічний вірусний гепатит В – це запальне захворювання печінки, яке викликане вірусом гепатиту В, триває 6 місяців або більше, характеризується прогресуючим перебігом, розвитком фіброзу та здатністю сформувати цироз, або може бути асоційованим з цирозом.
Критерії діагностики хронічного вірусного гепатиту В
(Наказ МОЗ України №471 від 10.08.2007 р.)
1. Анамнестичні критерії: наявність в анамнезі факторів розвитку хронічного вірусного гепатиту В: інфузійна терапія, гемотрансфузії, хірургічні втручання, стоматологічні маніпуляціії, гемодіаліз, татуювання, наркоманія, контакти з хворими гепатитом В або вірусоносієм.
2. Клінічні критерії: астеновегетативний, диспептичний синдроми, прояви яких залежать від фази інфекційного процесу, тривалості захворювання, ступеня активності патологічного процесу; больовий абдомінальний синдром, як правило, при супутній патології органів травлення (хронічні захворювання гастродуоденальної зони, хронічний холецистит)
Хронічний вірусний гепатит С – це хронічне захворювання викликане вірусом гепатиту С, яке формується через 6 місяців після перенесенного гострого гепатиту С, протікає безсимптомно з періодичним підвищенням рівня трансаміназ в крові.
Критерії діагностики хронічного вірусного гепатиту С
(Наказ МОЗ України №471 від 10.08.2007 р.)
1. Фаза реактивації:
- Наявність в анамнезі факторів ризику розвитку хронічного вірусного гепатиту С (гемотрансфузії, травми з кровотечею, наркоманія, перинатальний шлях, хірургічні операції, статеві контакти, татуювання та інші).
- В клінічній картині захворювання переважає синдром хронічної неспецифічної інтоксикації, (підвищена втома, дратівливість, емоційна лабільність, зниження пам’яті), в генезі якої провідна роль належить ендотоксикозу і вегетативним розладам, рідше прояви диспептичного синдрому (зниження апетиту, періодична гіркота в роті або нудота) та больовий абдомінальний синдроми характерні для хворих з супутніми захворюваннями шлунково-кишкового тракту і об’єктивні ознаки: помірна гепатомегалія, пальмарна ерітема у хворих з низькою та помірною активністю запального процесу; жовтяниця, малі печінкові ознаки, гепато- спленомегалія, носові кровотечі при високій активності процесу в період загострення хвороби.
2. Латентна фаза хронічного гепатиту С відповідає тривалій персистенції HCV з низьким рівнем реплікативної активності:
- астеновегетативний, диспептичний синдроми; та больовий синдром при наявності супутніх хвороб органів травлення;
- помірна гепатомегалія, іноді малі печінкові знаки.
- Діагностика на санаторному етапі
Основні клінічні критерії: астеновегетативні розлади, артралгії, міалгії, диспепсичні явища, шкірна сверблячка.
Обов’язкові лабораторні дослідження
загальний аналіз крові;
загальний аналіз сечі;
печінковий комплекс (загальний білірубін та його фракції, загальний білок та білкові фракції, АсАТ, АлАТ, лужна фосфатаза, ГГТП, бета-ліпопротеіди, холестерин крові)
амілаза крові;
копрограма;
аналіз калу на приховану кров.
Обов’язкові інструментальні дослідження.
Електрокардіографія;
УЗД органів черевної порожнини.
Додаткові дослідження проводяться за показаннями залежно від особливостей перебігу захворювання і тяжкості супутніх захворювань.
Консультації фахівців поводяться за призначенням.
- Санаторно-курортне лікування*
Санаторний режим: І – ІІ.
Дієта: №5 (раціон №2), дрібне харчування.
Кліматотерапія: аеротерапія, повітряні, сонячні ванни, морські купання.
Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, групова лікувальна фізкультура, дозована лікувальна ходьба.
Мінеральні води: призначають питні мінеральні води малої та середньої мінералізації із вмістом гідрокарбонатів, сульфатів, хлору, магнію.
Гідрокарбонатні води поліпшують вуглеводний та білковий обмін, чинять протизапальну дію. Враховуючи, що гідрокарбонати знижують рівень кислотоутворення у шлунку, вони показані при сполученій патології печінки та гастродуоденальної системи.
Сульфатні води, крім виразного посилення холерезу та холекінетичного ефекту, сприяють поліпшенню фізико-хімічних властивостей жовчі. Сірчанокислі солі магнію та натрію справляють сприятливий вплив на функціональний стан печінки, передусім за рахунок відновлення функції гепатоцитів, підвищують окисно-відновні процеси, посилюють обмін речовин.
Мінеральну воду слід пити у теплому вигляді температурою 40-45°С у кількості від 50-100 до 200 мл на прийом, тричі на добу, перед вживанням їжі. При підвищеному кислоутворенні мінеральна вода призначається за 90-60 хв перед вживанням їжі, іноді й за 40 хв після вживання їжі на висоті травлення. При зниженій кислотоутворювальній функції шлунку воду призначають за 30 хв перед вживанням їжі (разова доза 3-5 мл/кг маси тіла).
Бальнеотерапія: у комплексі відновлювального лікування йодобромні, мінеральні ванни чинять сприятливу дію на регуляторні механізми, які зумовлюють поліпшення функціонального стану органів травлення. Т води 36-37°С, процедури призначають протягом 10-15 хвилин, через день, №8-10 на курс.
Апаратна фізіотерапія:
Електросон: струми низької частоти сприяють поліпшенню перебігу захворювання, позитивним зрушенням при низці обмінних порушень нейрогуморальної регуляції за рахунок впливу на підкорково-стовбурову ділянку мозку, гіпоталамус, ретикулярну формацію стовбура мозку. Розташування електродів повинно бути очно-завушним або завушно-лобним. Частота імпульсів 5-10 Гц при переважній симпатикотонії, 30-40 Гц при переважній ваготонії, тривалість 1 процедури 6-10 хв, надалі – від 15 до 30 хв, двічі – тричі на тиждень, 8-10 процедур (в залежності від віку) на курс лікування.
Термін санаторно-курортного лікування: 18-21-24 дні.
Критерії якості лікування: відчуття важкості в правому підребер’ї, поліпшення самопочуття, нормалізація розмірів печінки, поліпшення лабораторних показників.
Протипоказання:
- хронічний гепатит С у стадії активності.
- хронічний гепатит В у стадії активності.
Можливі побічні дії та ускладнення — відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.
КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ САНАТОРНО-КУРОРТНОГО лiкування дітей З захворюванням нирок та сечових шляхів
Клінічний протокол
санаторно-курортного лікування дітей з хронічним гломерулонефритом
Шіфр по МКХ - 10: N 03
Назва захворювання: хронічний гломерулонефрит, період повної клініко-лабораторної ремісії без порушень функції нирок.
Класифікація (наказ МОЗ України від 31.08.2004 №436):
Форми: нефротична, змішана, гематурична.
Активність ниркового процесу: період загострення, період часткової ремісії, період повної клініко-лабораторної ремісії.
Стан ниркових функцій: без порушення функції нирок, з порушенням функції нирок, хронічна ниркова недостатність.
3. Діагностика на санаторному етапі
Основнi клiнiчнi критерiї: може протікати без виразних симптомів. Зрідка турбує біль в попереку, втомлюєміть, артралгії, зрідка дізурія.
- Обов'язковi лабораторнi дослiдження:
аналiз кровi клінічний;
загальний аналiз сечі;
Додатковi лабораторнi дослiдження:
аналiз сечi за Нечипоренком, Зимницьким;
бактеріологічні дослідження сечі за призначенням;
аналіз крові біохімічний – визначення загального білку крові, холестерину, протеїнограма.
Обов`язковi iнструментальнi дослiдження:
контроль артеріального тиску;
ультразвукове дослiдження сечової системи.
Додатковi інструментальні дослiдження: електрокардіографія (за необхідністю).
Консультації фахівців – отоларинголога, окуліста, уролога, гінеколога проводять за необхідністю.
4. Санаторно-курортне лікування (на кліматичних курортах, у теплий період)*
Основні терапевтичні ефекти, які очикуються - зменьшення клінічних симтомів захворювання: біль в крижах, порушення сечовідділення, загальнозміцнюючий ефект.
Санаторний режим: І - ІІ
Дієта (відповідно до рН сечі): 6 або 14, або дієта №15 з обмеженням гострих страв та спецій, алергенів.
Кліматотерапія: І-ІІ режим - аеротерапія, повітряні, сонячні ванни, морські купання – метод комплексного впливу сприяє загальнозмічнюючому ефекту , поліпшенню процесів обміну, кровообігу та дихання, регуляторних функцій організму.
Руховий режим: ранкова гігієнічна гімнастика, лікувальна фізкультура (групова), теренкур або лікувальна ходьба. Заборонено: волейбол, футбол, баскетбол.
Водолікування:
- при нефротичній формі гломерулонейрита - ванни сидячі або загальні хлоридні натрієві (20 г/л), перлинні, морськи, температурою води 37-38°С , через день; всього 8-10 ванн.
- светотеплова ванна для тулуба, 10-15 хв 1 раз на день, щодня, курс до 8-10 процедур.
Апаратна фізіотерапія: за необхідністю лікування хронічних осередків інфекції.
Психологічна реабілітація
Термін санаторно-курортного лікування: 18-24 дні.
Критерії якості лікування: повна клініко-лабораторна ремісія, підвищення якості життя.
Можливі побічні дії та ускладнення — відсутні, за винятком можливої індивідуальної непереносності фізичного фактору.
Клінічний протокол
санаторно-курортного лікування дітей з хронічним пієлонефритом
1. Шифр по МКХ - 10: N 11.0
2 Назва захворювання: необструктивний хронічний пієлонефрит, період повної клініко-лабораторної ремісії без порушення функції нирок.
Класифiкацiя пієлонефриту (наказ МОЗ України Від 03.11.2008, №627)
клінічна форма: необструктивний, обструктивний;
характер процесу: гострий, хронічний (хвилеподібний, латентний);
активність: активна стадія (І, ІІ, ІІІ ступінь), часткова клініко-лабораторна ремісія ,повна клініко-лабораторна ремісія;
стадія: інфільтративна, склеротична;
стан функції нирок: без порушення функції нирок, з порушенням функції нирок, хронічна ниркова недостатність.
В класифікації виділяють дві клінічні форми ПН – обструктивну та необструктивну. Необструктивний ПН виникає в незмінених до того нирках і сечових шляхах, а обструктивний – на тлі попередньо змінених нирок або сечових шляхів. В основі хронічного ПН лежить специфічне імунне запалення з деструкцією та посиленим синтезом колагенових волокон, утворенням рубців у тканині нирок. Хронічний ПН має хвилеподібний і латентний перебіг. Для хвилеподібного перебігу ПН характерні періоди загострення з маніфестними клінічними симптомами. Латентний перебіг ПН характеризується тільки сечовим синдромом різного ступеню виразності.