Geum.ru

Зміст

Вид материалаДокументы

Содержание


Список літератури
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Висновок



Як видно з розглянутої теми одним з основних методів аналізу росту продуктивності є факторний аналіз, за допомогою якого розглядають і аналізую показники зміни економіки з погляду окремих факторів на сукупний показник.

Факторний аналіз росту продуктивності передбачає аналіз продуктивності праці по окремих елементах у зв'язку з чим використовується класифікація Фишера, що він обґрунтував у такий спосіб: він зіставляв реальну і вартісну концепцію продуктивності капіталу. У результаті цього зіставлення він вивів 4 основні відносини:
  • реальна продуктивність, як відношення кількості послуг до кількості капіталу;
  • продуктивність у вартісному вираженні як відношення вартості послуг до кількості капіталу;
  • реальна віддача, як кількість послуг до вартості капіталу;
  • вартісна віддача, як вартість послуг до вартості капіталу.

За допомогою цієї класифікації факторів оцінюється доход, що може бути отриманий капіталу в майбутньому. Крім того, він установив, що загальними факторами, що роблять вплив на капітал, є зовнішні і внутрішні фактори. При цьому до внутрішніх факторів, що зв'язані з продуктивністю капіталу, він у першу чергу відносив технічні характеристики і завантаження устаткування. Крім того, важливим моментом у підвищенні продуктивності капіталу він вважав керування витратами і повсюдною економією ресурсів.

До зовнішніх факторів відносяться економічна політика усередині держави і грошово-кредитна політика, як в області банківських послуг, так і ринку цінних паперів.

Важливим моментом вважають інноваційний фактор, що вважається пусковим ефектом і розглядається як один з основних у цій групі факторів.

Крім того, окремо виділялися фактори: прибутковість капіталовкладення і попит на капітал.

Аналізуючи продуктивність капіталу, важливо визначити вагомість факторів під дією яких досягається найбільша продуктивність. Це важливо для того, щоб виявити ті елементи, за допомогою яких можна досягти максимального ефекту.

Через ці найбільш ефективні фактори здійснюється керування продуктивністю на виробництві, і розраховувати економічну доцільність здійснення тих або інших заходів.

У залежно від отриманих результатів дослідження будується фінансова політика використання державних і недержавних засобів, а також здійснюється регулювання витрат з місцевого бюджету або з зовнішніх надходжень. Оскільки на продуктивность капіталу впливає велика кількість факторів, будуються багатофакторні моделі, за допомогою яких оцінюється найбільш вагомі фактори і їхня результативність.

Ці моделі враховують три групи факторів:
  • зовнішні, загальнодержавні;
  • регіональні;
  • внутрішні фактори, що характеризують ситуацію безпосередньо на виробництві.

Розглянутий факторний аналіз має велике практичне значення для розрахунку ефективності використання ресурсів і взаємозв'язку між ними. Основою розрахунку у факторному аналізі є виробнича функція, що володіє двома важливими характеристиками: по-перше, збільшення одного з факторів приводить до зміни співвідношення між ними і до обсягу випущеної продукції. Гранична продуктивність праці – тобто приріст випуску в результаті використання однієї додаткової одиниці праці є позитивною величиною. Аналогічно обстоїть справа і з граничної продуктивність капітал. По-друге, гранична продуктивність кожного з факторів падає в міру росту цього фактора при незмінній величині іншого.

Використання методів виробничої функції здійснюється на макро рівні і має обмежений характер, тому в ряді випадків інші методи і моделі, що дозволяють більш детально вивчити проблеми продуктивності і приймати управлінські рішення на різних рівнях керування.

Однієї з різновидів моделей застосовуваних для оцінки продуктивності праці є нормативні моделі, що також як і виробнича функція відбивають залежності продуктивності від ряду факторів. Ці моделі використовуються на мікро рівні. А якщо об'єкт дослідження знаходиться в сприятливих економічних умовах, тобто відсутня тверда конкуренція і є впевненість у стабільному постачанні матеріальних ресурсів і підприємницький ризик невеликий, то тоді застосовуються математичне програмування, що називають нормативною моделлю. Можливий варіант такої моделі припускає, що рівень продуктивності праці в майбутньому перспективному періоді визначається п-ным кількістю факторів, залежність між якими визначається по засобом кореляційних аналізів. У цій моделі установлена верхня і нижня границя для кожного з факторів, у межі якої допускається зміна того, або іншого фактора. У залежності від варіанта зміни факторів, що враховуються, прораховується рівень вироблення й оцінюється ріст обсягу виробництва. На основі цього розраховуються показники економічної ефективності фірм або компаній, що є тим межею, до якого повинна прагнути фірма в майбутньому періоді. Зміни, що виникають у процесі роботи фірми, вносяться в перелічену модель і обраховуються зміни і утрати фірми в результаті непередбачених змін. Оскільки кожен фактор або показник одержує два значення – верхня і нижня межа, що показує, як може змінюватися ці показники і відповідно як це відіб'ється на продуктивності праці, визначається оптимум утрат, допустимо для фірми.


Список літератури



1 Про власність; Закон України // Голос України. — 1991. — 7 лют.
  1. Про захист прав споживачів: Закон України // Голос України. — 1991. —12 черв.
  2. Про підприємства в Україні: Закон України // Нові закони України. — К, 1991.
  3. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України // Підприємництво і ринок України. — 1995. — № 3.
  4. Про державне регулювання відносин у сфері торгівлі: Указ президента України // Урядовий кур'єр. — 2001. —№ 106 (липень).
  5. Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ. / Под ред. Ефимовой М. Р. — М.: Финстатинформ, 2000.
  6. Баканов М. И., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 1998.
  7. Барабанов А.И. и др.// Разработка ценовой политики торгового предприятия//Воронеж, 1999г.
  8. Бланк І. О. Податкова політика торговельного підприємства. Тексти лекцій. — К.: КДТЕУ, 2000
  9. Бланк І. О. Управління торговельним підприємством. Підручник. — М.:«Тандем», 1998.
  10. Бланк І. О. Фінансовий механізм управління ефективністю операційних витрат підприємства. Стаття. — К.: Фінанси України, 1999. № 8.
  11. Бланк И. А. Торговый менеджмент. — К.: УФИМБ, 1997.
  12. Головачук Т. И. Экономические регулирования товарооборота торгового пред­приятия. Автореферат. — К.: КТЭИ, 2000.
  13. Гринюк Н. А., Уиковська Т. Є. Політика залучення позикових коштів торговель­ним підприємством. Навчальний посібник. — К: КДТЕУ, 2001
  14. Дамари Р. Финансы и предпринимательство. Пер. с англ. — Ярославль, Елень, 1998.
  15. Жеккер О. Цільові орієнтири торговельного підприємства на різних етапах його розвитку. — X., 2000.
  16. Коркин В. Эффективность воспроизводства основных фондов торговли. — Ка­зань, 2001.
  17. Керимов В.Э.// Управленческий учет и ценовая политика предприятия//Финансовая газета, №18, 1999 г.
  18. Кравченко Н. И. Экономический анализ деятельности предприятий торговли и общественного питания. — Мн.: Высшая школа, 1999.
  19. Лігоненко Л. О., Ковальчук Г. В. Управління грошовими коштами торговельного підприємства. Навчальний посібник. — К., КДТЕУ, 1998.
  20. П. Н. Шуляк "Ценообразование", "Дашков и Ко", Москва, 1999 г.
  21. Экономика предприятия: Учебник // Под ред. Проф. Н. А. Сафронова. – М.: «Юристъ», 1998г.