Зміст

Вид материала

Документы

Содержание Рис 2. Інтегрована модель факторів продуктивності

Подобный материал:

• Єрьомін Розміщення продуктивних сил Зміст, 1769.51kb.
• Міністерство освіти І науки україни перечинський професійний ліцей, 202.74kb.
• Організація та зміст навчально –в виховної роботи у днз, 81.03kb.
• Збірник державних стандартів, 1247.56kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 128.75kb.
• Зміст І порядок розроблення виробничої програми підрозділів виробнича програма, 127.69kb.
• Процеси прийняття рішення І управління зміст процесу управління, 283.85kb.
• Поняття та зміст комунального управління, 500.89kb.
• Завдання та зміст виробничої програми підприємства Показники виробничої програми підприємства, 123.69kb.
• План Поняття та зміст юридична деонтологія > Юридична діяльність: поняття та зміст, 476.58kb.

У західній економічній науці існує багато різних підходів до розрахунку сумарної продуктивності. Найбільш відомим розроблювачем цієї проблеми є Сумант, що розробив модель сукупної продуктивності і сукупної факторної продуктивності(Табл..4). Основна формула цієї моделі:

, де СП – сукупна продуктивність, що виражається через сумарний обсяг продукції, П – у чисельнику окремі види продукції приведені до єдиного коефіцієнта виміру, У – витрати по кожнім виді продукції, приведені в порівнянний вид.

В економічній науці під фактором виробництва мається на увазі причина, що є двигуном якого-небудь процесу і визначає характер цього процесу або окремих його сторін.

В економічній статистиці факторний аналіз являє собою окремий розділ багатомірного статистичного аналізу. Він поєднує в собі різні підходи і методи, багатьох перемінних, котрі використовуються при рішенні матриць варіацій і при кореляційному аналізі.

Вихідною теоретичною передумовою факторного аналізу є те, що кореляційні залежності у своїй сукупності зв'язані зі зміною окремих факторів, і математично ця теза можна записати так:

, де

I – індекс загальних результатів отриманий у результаті діяльності визначених об'єктів;

f – кількість факторів, що беруть участь у цьому результаті;

Е – число факторів, що з якої-небудь причини не враховувалися.

За допомогою цієї формули визначається факторна структура досліджуваного об'єкта і їхня роль на загальний результат.

Щодо росту продуктивності праці під фактором варто розуміти зміна в процесі праці і виробництва, що мають безпосередній вплив на кількість і якість праці.

Найбільш важливими факторами росту продуктивності вважають суспільні форми виробництва, ступінь розвитку виробничих сил, виробничі відносини і природні умови. Крім того, вважають, що на продуктивність праці впливають такі фактори, як концентрація капіталу, комбінування і розподіл праці.

Фактори продуктивності праці змінюються під дією передумов росту продуктивності праці, умов продуктивності праці і стимулювання росту продуктивності праці.

Найбільше широко розповсюдженою класифікацією факторів є їхнє маркірування по напрямках:

• організаційні;
  
• матеріально-технічні;
  
• економічні;
  
• соціальні.
  

Існує наступний підхід моделюванню факторів продуктивності, що вперше був розроблений американським ученим Синком.

Фактори продуктивності на підприємстві

Внутрішні

М'які

Зовнішні

Твердий фактор

Люди, персонал

Уряд і інфраструктура керування державою

Структурні зміни

Природні ре-сурси

Вироби

Організація і система керування

Політика и стратегія

Економічні фактори

Земля

Підприємство й устаткування

Методи роботи

Інфраструктура галузі

Демографічні і соціальні фактори

Робоча сила

Технології

Стіль керування

Державні підприемства

Енергоресурси

Матеріали та енергія

Інституційний механізм управління державою

Рис 2. Інтегрована модель факторів продуктивності:

Взаємодія всіх цих груп факторів дозволяють через побудову багатофакторної моделі оцінити вплив кожного з факторів або групи факторів на загальний рівень продуктивності і намітити шляхи її підвищення з урахуванням поліпшення або зміни цих факторів.

Була зроблена спроба побудувати таку модель, і здійснити розрахунок продуктивності на загальнодержавному рівні. Однак, через наявність великого обсягу інформації були отримані негативні результати. Тому було апробовано трьохрівнева модель, де в главу кута були поставлені зовнішні фактори, а потім уже по неї розглянутий вплив внутрішніх факторів з одного боку, а з іншої м'яких, при цьому м'які фактори розглядалися в останню чергу й оцінити їхній вплив на внутрішні фактори.

Внутрішні фактори, як правило, є предметом пильної уваги менеджерів у той час, як зовнішні фактори відносять до макро рівня і розглядають вищестоящими організаційними і державними органами.

В умовах ринкової економіки, коли особлива увага акцентується на склад суб'єктів ринку, зовнішні фактори стають об'єктом керування вже й окремих фірм і компаній, але це відбувається тільки в тому випадку, коли фірма займає значну питому вагу на ринку і впливає на ситуацію на ньому.

Особлива увага серед зовнішніх факторів заслуговують такі, як законодавство, інфраструктура й окремі програми по удосконалюванню або поліпшенню економічної ситуації в чи тієї іншій галузі. У цьому випадку керування цими факторами знаходяться в руках держави.

Регулювання зовнішніх факторів вимагає особливої уваги, оскільки швидкоплинні висновки або заходи можуть привести до небажаних наслідків, що потім складно буде усунути.