Метою аналізу даних є вивчення властивостей об’єктів, явищ та процесів, отримання нових знань про них для більшого підпорядкування

Вид материала

Документы

Содержание Таблиця 1.3 Зміст інструментарію та його завдань у забезпеченні визначення величин ознак Визначення мети вимірюван­ня, розробка когнітивної, змістовної, концептуальної моделей Визначення виду ознаки, під­готовка метричної та немет­ричної ознаки до вимірюван­ня її величини Формування фізичної та не­фізичної величин елемен-тарних ознак у показник, на­дання неметричній ознаці величини 5. Процедура конт­ролю за похибками Таблиця 1.4 Складові визначення ознак соціально-економічних систем Первинне вимірювання Фізичні величини, абсолютні натуральні показники. Відносні показники, номінації, порядкові величини, назви Складні ознаки об’єкта Складні ознаки

Подобный материал:

• М етоди аналізу результатів досліджень, 329.97kb.
• Поняття та класифікація юридичних наук, 2391.04kb.
• Які входять до програми державного іспиту та вступних екзаменів, 92.7kb.
• Тема №1. Наука як сфера діяльності. Основні питання, 611.46kb.
• Розробити рекомендації. Рекомендована література та інші матеріали, 95.15kb.
• Вердити Положення про обробку І захист персональних даних у базах персональних даних,, 151.66kb.
• Предмет «Теорія ймовірностей І математична статистика», 452.18kb.
• План графік проведення навчання зі спецкурсу «Охорона праці та безпека життєдіяльності», 19.58kb.
• Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, 106.95kb.
• Склад колегії Всеукраїнської Студентської Ради при Міністерстві Освіти І Науки України, 86.86kb.

Рис. 1.6. Схема основних етапів технології визначення величин ознак в економіці


4. Розробка концептуальної моделі об’єкта на основі змістовної в поняттях, категоріях предметної області – економіки. У концептуальній моделі, по суті, фор­мується попередня ієрархічна структура ознак, які адекватно подають об’єкт як со­ціальну-економічну систему. Вважається, що після побудови концептуальної моделі теоретично визначені головні взаємозв’язки між складовими елементами соціально-економічної системи [5; 10]. Але вони мають підтвердитися та доповнитися аналіти­чно визначеними складовими та взаємозв’язками.

5. Аналіз ознак соціально-економічної системи на предмет їх величин. Визна­чення загального переліку типів величин ознак (елементарні, складні, метричні, не­метричні), визначення видів показників, що попередньо ідентифікують соціально-економічну систему.

II. Процедура підготовки об’єднує дії, спрямовані на підготовку проведення вимірювання як операції. Дана процедура особливо важлива, оскільки соціально-економічні системи − складні системи, що виражаються елементарними і складними ознаками, які потрібно виявити й визначити. У процедурі підготовки слід виділити наступні етапи:

6. Визначення виду ознаки: елементарна чи складна. Вибір методів вимірю­вання залежно від складності ознаки.

7. Визначення виду елементарної ознаки.

Якщо елементарна ознака об’єкта має метричну величину, то слід етапи вимірюван­ня здійснювати в такій послідовності [119, с. 73 – 84]:

8. Уточнення виду метричної величини.

9. Вибір методу вимірювання, вибір можливих типів засобів вимірювань.

10. Попередній вибір алгоритму обробки даних.

11. Апріорне оцінювання похибок вимірювання на основі відомих метрологіч­них характеристик системи вимірювань та інших апріорних даних.

12. Вибір системи вимірювань відповідно до одержаних вимог до їх метроло­гічних характеристик. Вимірювання в економіці є не експериментом, а реєстрацією та спостереженням за величинами ознак. Вибір конкретних параметрів вимірюваль­ної операції – моментів часу, точок у просторі, в яких виконується реєстрація, та спостереження, кількості спостережень для кожного аргументу чи кожної точки.

(ВЫРЕЗАНО)

19. Вибір методу одержання показника.

20. Вимірювання складної ознаки. Спочатку даний етап передбачає розробку математичної моделі складної ознаки. Формування концептуальної моделі складної ознаки відбувається: теоретично − на основі теоретико-логічного аналізу; практично – на основі економічного аналізу впливу факторів за допомогою математичних ме­тодів. Доцільно поєднувати наведені підходи у визначенні складної ознаки, особли­во у виявленні її структури за елементарними ознаками. До даного етапу відносить­ся вибір математичного методу ідентифікації структури складної ознаки. Зміст етапу відповідає початку процедури формування умов вимірювання складної ознаки.

21. Розробка математичної моделі складної ознаки соціально-економічної сис­теми. Рекомендується побудову економіко-математичної моделі здійснювати за та­кими етапами: статистична перевірка значення показників елементарних ознак об’єкта на робастність; побудова шкали величини складної ознаки соціально-економічної системи на основі порівняння величин елементарних ознак на різних рівнях управління системою. Залежно від вихідних величин передбачається розбу­дова трьох типів математичних моделей складних ознак.

22. Складна ознака вимірюється сукупно або сумісно залежно від складу елементарних ознак, що синтезують складну.

23. Формування величини складної ознаки в узагальнюючий показник. На да­ному етапі здійснюється безпосереднє вимірювання величини складної ознаки за допомогою узагальнюючого показника вимірювання. Важливість даного етапу без­сумнівна, оскільки тут відбувається перетворення всіх величин, отриманих на попе­редніх етапах у нову форму – вимірники.

24. Формування системи вимірників в економіці. На даному етапі завершуєть­ся процес вимірювання й формується достовірна інформація для подальшого моде­лювання й ухвалення управлінських рішень.

V. Процедура контролю за похибками. Основний зміст даної процедури ста­новить аналіз отриманих результатів визначення величини ознаки на предмет різних типів похибок, який доцільно виділити як блок контролю за похибками. Похибки у визначенні величин в економіці можуть виникнути на різних етапах реалізації про­цедур технології визначення. Детальніший перелік похибок (табл. 1.3) систематизу­ється за критерієм причин їх виникнення. Методологічні, методичні, технічні та особистісні − деталізуються за джерелами виникнення (додаток В) [138].

Практика свідчить, що введення аналогічного блоку контролю за похибками в технології економіко-математичного моделювання виправдане точністю отримува­них результатів моделювання. Залежно від ступеня похибок логіка етапів або повні­стю повторюється, починаючи з першого, або частково, або неточність, виявлена відразу, усувається негайно. До складу процедури контролю за похибками входять такі етапи.

25. Аналіз отриманих результатів визначення величини на предмет методоло­гічних похибок.

26. Аналіз отриманих результатів вимірювань на предмет методичних похи­бок.

27. Аналіз отриманих результатів визначення величини на предмет технічних похибок.

28. Аналіз отриманих результатів визначення величини на предмет особистіс­них похибок.

29. Усунення похибок залежно від їх типу.

30. Формування звіту про результати визначення величини з показником по­хибок. Процес визначення величин – перманентний процес в аналізі даних, тому його доцільно розглядати як циклічні дії у пізнанні і підпорядкуванні ознак СЕС, а звідси випливає, що етап процедури обробки результатів вимірювання є проміжним для нового циклу вимірювання даної ознаки.

Запропонована схема етапів визначення величини ознаки організовує даний процес та є, на думку автора, єдино можливою. Залежно від мети визначення вели­чини окремі етапи загальної технології можуть бути відсутніми, але логіка в послі­довності дій у скороченій схемі зберігається. Вибір математичного інструментарію теж обмежений. Практика розв’язання багатьох реальних задач економіки дозволяє апріорно рекомендувати використовувати математичні методи, перелік яких наведе­ний у табл. 1.3 [125 – 170].

Таблиця 1.3

Зміст інструментарію та його завдань у забезпеченні визначення величин ознак

Процедура вимі­рювання	Рекомендований інструментарій вимірювання	Завдання використання інструментарію
1. Процедура постановки	Методи структурно-логічного аналізу та синтезу мети вимірювання	Визначення мети вимірюван­ня, розробка когнітивної, змістовної, концептуальної моделей
2. Процедура підготовки	Методи структурно-логічного аналізу та синтезу, методи математичної ста­тистики	Визначення виду ознаки, під­готовка метричної та немет­ричної ознаки до вимірюван­ня її величини
3. Процедура первинного вимірювання	Пристрої вимірювальної техніки, шкали вимірювання, методи управлін-ського обліку	Формування фізичної та не­фізичної величин елемен-тарних ознак у показник, на­дання неметричній ознаці величини
4. Процедура вторинного вимірювання	Методи економічного, математико-статистичного аналізу, математичні методи та моделі	Формування величини в по­казник; вимірювання вели­чин складних ознак; форму­вання системи вимірників для ухвалення управлінських рішень та подальшого мате­матичного моделювання
5. Процедура конт­ролю за похибками	Методи математичної статистики, економічного аналізу, управління	Визначення похибок вимірю­вання на різних етапах

Звичайно, комплекс математичних методів може бути розширений залежно від визначення конкретного типу ознаки. У табл. 1.3 описаний рекомендований ін­струментарій вимірювання і його завдання.

Таким чином, економіко-математичні методи і моделі створюють умови для визначення величин ознак СЕС, з іншого боку, дотримання технології визначення величин є підґрунтям адекватності побудованих моделей. Маємо суперечність, яка вирішується за допомогою взаємного дотримання означених вимог у реалізації тех­нології і моделювання. Рекомендована структура розширених умов одержання ре­зультатів визначення ознак соціально-економічних систем подана в табл. 1.4.

Таблиця 1.4

Складові визначення ознак соціально-економічних систем

Тип визначення	Об’єкт визначення	Спосіб знаходження величини	Форма результату визначення
Первинне вимірювання:
- пряме	Фізичні елементар­ні ознаки об’єкта, нефізичні величини	Операціоналізація	Фізичні величини, абсолютні натуральні показники. Нефізичні величини, вартісні показники
- похідне; - опосередковане	Метричні елемен­тарні ознаки; неме­тричні елементарні ознаки	Безпосереднє обчислення на основі використання законів в економіці; вимі­рювання в неметричних шкалах	Відносні показники, номінації, порядкові величини, назви
Вторинне вимірювання:
- опосередковане	Складні ознаки об’єкта	Моделі з однією змінною; моделі з багатьма змінни­ми; математичні методи	Показники, вимірни­ки
- сукупно-сумісне	Складні ознаки	Моделі з багатьма змінни­ми; математичні методи	Показники, вимір­ники

Нові величини ознак – вимірники – отримуються за допомогою моделювання й мають принципове значення для економіки; важлива їх роль в самій методології ма­тематичного моделювання. Обґрунтування даного твердження міститься в розділі 4. Вирішення проблем аналізу даних за рахунок вирішення методологічних проблем визначення величин є пріоритетним за фундаментальністю змісту вимірювання в економіці.


1.3. Основні положення методології формування модельного базису опису

соціально-економічних систем


Розроблена логіка визначення величин ознак в економіці має методологічне значення для описового моделювання, оскільки виконана систематизація розгляду величин, узагальнені умови їх отримання. Опис СЕС за допомогою системи елемен­тарних і складних, метричних і неметричних ознак є повномасштабним та достовір­ним. Складні ознаки СЕС моделюються. Побудова кожної моделі спирається на іс­нуючу теорію об’єкта. Ця теорія вміщується спочатку в методологічні межі дескри­птивного подання соціально-економічної системи, на основі якого далі розбудову­ються різні прескриптивні моделі. Необхідною умовою в переході від об’єкта, що досліджується, до дослідження його моделі та подальшого перенесення результатів на об’єкт дослідження є вимога адекватності моделі й об’єкта [195, с. 56]. Адекват­ність передбачає відтворення в моделі з необхідною повнотою всіх характеристик об’єкта для його подальшого дослідження. Оцінка ступеня схожості є оцінкою від­мінності моделі від реального об’єкта. Поняття адекватності ґрунтується на матема­тичних поняттях ізоморфізму та гомоморфізму. Саме ці вимоги є основними у ви­значенні величин ознак, у використанні шкал для вимірювання. Ідентичність моделі і об’єкта в техніці перевіряється мінімальною різницею їх вихідних сигналів, якщо подаються однакові вихідні впливи на об’єкт та його модель [76; 239; 273]. В еко­номіці адекватність описових моделей обумовлюється логікою визначення величин, ідентифікацією складних ознак, встановленням конструкції взаємозв’язків між озна­ками й перевіркою її за статистичними критеріями. Отже, спрямованість методології описового моделювання СЕС на визначення системи ознак максимально наближає модель до реального об’єкта в економіці.

(ВЫРЕЗАНО)

– це структура, яка утворена складними ознаками та їх взаємозв’язками. Структура ознак СЕС утво­рюється елементарними, складними ознаками та їх взаємозв’язками (рис. 1.7).





Рис. 1.7. Схематичне подання структури ознак соціально-економічної системи:

MEO − метрична елементарна ознака; HMEO − неметрична елементарна ознака; MCO_i − метрична складна ознака -го рівня складності; HMCO_i − неметри­чна складна ознака -го рівня складності; − сумісна складна ознака -го рівня складності


Нульовий рівень складності структури ознак – це рівень елементарних ознак у структурі.

Перший рівень складності структури ознак – це рівень складних ознак, що утворений елементарними ознаками; -й рівень складності структури ознак – це рі­вень складних ознак, що утворений різними ознаками, в тому числі й ознаками -го рівня складності.

Технологія визначення є процесом практичної реалізації вимірювання величин ознак, за яким передбачається побудова математичних моделей складних ознак со­ціально-економічних систем.

Відображення соціально-економічної системи за її ознаками – це вираження реальної структури соціально-економічної системи структурою її ознак, що утво­рена елементарними ознаками, які мають взаємозв’язки й формуються у складні ознаки першого рівня складності, та складними ознаками, що мають парні й непарні взаємозв’язки і формуються у складні ознаки вищого рівня складності, ніж перший.

Простір елементарних ознак опису соціально-економічної системи − це кінцевовимірний простір, осями якого є елементарні озна­ки системи.

Ознаковий простір, або простір ознак опису соціально-економічної системи − це кінцевовимірний простір, осями якого є різні ознаки системи.

Величина ознаки соціально-економічної системи – це метрична або неметрич­на величина, яка вимірюється відповідно в метричних або в неметричних шкалах.

Метрична ознака – це ознака, величина якої вимірюється в метричних шкалах.

Неметрична ознака – це ознака, величина якої вимірюється в неметричних шкалах.

Показник – це форма метричної величини ознаки соціально-економічної сис­теми. Звідси показники є окремими, що виражають елементарну ознаку, та узагаль­нюючими, що виражають складну ознаку.

Вимірник – це перетворена змодельована величина ознаки соціально-економічної системи за допомогою неперервних та табличних функцій перетворен­ня.

Математична модель ознак соціально-економічних систем – це математичне подання, вираз соціально-економічних систем за допомогою їх ознак та величин ознак для аналізу даних.

Математична модель метричних складних ознак соціально-економічної систе­ми () – це математичне подання системи, відображення за допомогою матема­тичних знаків зв’язків елементарних метричних ознак соціально-економічної сис­теми чи результатів їх взаємозв’язків, а також параметрів, що виражають форму зв’язків.

Математична модель неметричних складних ознак соціально-економічної сис­теми () – це математичне подання системи, відображення за допомогою ма­тематичних знаків зв’язків елементарних неметричних ознак соціально-економічної системи чи результатів їх взаємозв’язків, а також параметрів, що виражають форму зв’язків.

Математична модель складних ознак соціально-економічної системи () – це математичне подання системи, відображення за допомогою математичних знаків зв’язків елементарних метричних та неметричних ознак, їх змішаних систем чи ре­зультатів взаємозв’язків у системах ознак, а також параметрів, що виражають форму зв’язків.

Модельний базис опису соціально-економічних систем – це типові узагальнені математичні моделі, що описують соціально-економічні системи за їх ознаками та величинами ознак і є підґрунтям для продовження моделювання систем.

2. У вимірюванні величин в економіці реалізується ізоморфно-гомоморфне ві­дображення ознак реального об’єкта в числові форми цього об’єкта.

Математичні методи та моделі широко застосовують у вимірюваннях величин у техніці, оскільки вони необхідні для коректного виконання підготовчих етапів ви­мірювання, обробки експериментальних даних та формалізованого опису вимірюва­льної процедури в цілому [119], але у вимірюваннях в економіці вони, поряд з наве­деним призначенням, формують умови проведення всіх процедур визначення вели­чин з урахуванням неекспериментального характеру отримання величин. На основі знакового формального моделювання мовою математики, яким є математичне моде­лювання, попередньо виявляються ознаки, їх системи, які характеризують об’єкт, і таким чином створюються умови для проведення обчислень величин і надаються нові знання про СЕС. У загальній технології визначення величин ознак в економіці реалізуються методологічні принципи математичного моделювання: адекватність, динамізм, заміщення та евристичність. Дані принципи реалізуються у розбудові мо­делей різних типів. Дотримання принципу адекватності (об’єктивної відповідності моделі оригіналу) сприяє об’єктивній істинності отриманого знання про ознаки та об’єкт в цілому, а отже, істинності результатів вимірювання. Принцип динамізму стверджує релятивність у пізнанні об’єкта за допомогою його моделі та вказує на змінність усіх основних компонентів модельно-пізнавальної ситуації. У зв’язку з цим модель вимірників для визначення величини ознак передбачає змінність окремих параметрів, обумовлених розвитком його ознак. Тут слід зауважити, що саме блочно-модульна структура побудови моделі забезпечує адаптивність та гнуч­кість у моделюванні. Як наслідок, випливає необхідність системного моделювання об’єкта, а точніше, системологічного моделювання. Як реалізацію принципу замі­щення можна розглядати проведення модельних експериментів за допомогою про­цедур визначення величин, а саме програвання ситуацій у досягненні окремих рівнів величин ознак об’єктів, що є, на нашу думку, великим здобутком у запобіганні роз­витку негативних процесів в економіці. Це сполучається з принципом евристичнос­ті, а саме з отриманням нового знання про ознаку й об’єкт. Розширене відтворення знання за допомогою моделі фундує майбутні джерела його отримання.

Отже, дотримання основних методологічних принципів математичного моде­лювання у відповідних процедурах визначення величин ознак обґрунтовує сам про­цес визначення величин в економіці і тим самим підтверджується нерозривність ви­значення ознак з математичним моделюванням. Визначені величини ознак реально­го об’єкта ідентифікують ознаки соціально-економічних систем.

Далі виокремлення первинного і вторинного етапів вимірювання в економіці, а саме вимірювання величин елементарних метричних та неметричних ознак і ви­значення величин складних ознак різних рівнів складності об’єкта, передбачає вияв­лення та визначення структури складних ознак на основі розбудови моделей самих ознак, таким чином повномасштабно визначаючи структуру соціально-економічної системи.

На думку окремих учених, у вимірюваннях у суспільних науках пор(ВЫРЕЗАНО)


Відомо, що коли заданий метод вимірювання H , то на множині початкових об’єктів