Метою аналізу даних є вивчення властивостей об’єктів, явищ та процесів, отримання нових знань про них для більшого підпорядкування

Вид материала

Документы

Содержание Схема основних етапів технології визна­чення величин ознак в економіці 16. Формування метричної величини в показник 20. Формування концептуальної моделі складної ознаки 22. Сукупне вимірювання метричних і неметричних величин складної ознаки 25. Аналіз отриманих результатів визначення на предмет методологічних похибок 27. Аналіз отриманих результатів визначення на предмет тех­нічних похибок 30. Звіт про результати визначення величини з по­казником похибок та перехід до нового, гли­бшого циклу пізнання

Подобный материал:

• М етоди аналізу результатів досліджень, 329.97kb.
• Поняття та класифікація юридичних наук, 2391.04kb.
• Які входять до програми державного іспиту та вступних екзаменів, 92.7kb.
• Тема №1. Наука як сфера діяльності. Основні питання, 611.46kb.
• Розробити рекомендації. Рекомендована література та інші матеріали, 95.15kb.
• Вердити Положення про обробку І захист персональних даних у базах персональних даних,, 151.66kb.
• Предмет «Теорія ймовірностей І математична статистика», 452.18kb.
• План графік проведення навчання зі спецкурсу «Охорона праці та безпека життєдіяльності», 19.58kb.
• Інструкція про проведення судово-медичної експертизи, 106.95kb.
• Склад колегії Всеукраїнської Студентської Ради при Міністерстві Освіти І Науки України, 86.86kb.

Фізичне вимірювання в економіці є первинним вимірюванням і входить до складу технологічних операцій у виробництві, але не обмежується тільки цим. Фізи­чне вимірювання в економіці можна розглядати як підрахунок дискретних ознак, властивостей, що попередньо класифікувались за допомогою порівняння. Спосте­реження та реєстрацію результатів первинного фізичного вимірювання здійснюють у бухгалтерському та управлінському обліках.

Факт існування екстенсивних та інтенсивних величин в економіці доцільно звести до існування метричних і неметричних величин. Залежно від можливості встановлення для величини одиниць вимірювання або тільки одиниць впорядкуван­ня (деякі з величин відображають лише впорядкування інтенсивностей відповідної ознаки, а інші – також і їх міру), розрізняються неметричні та метричні величини. Метричні та неметричні величини класифікуються згідно зі шкалами вимірювання. Неметричні величини вимірюються за шкалами назв та порядку, метричні – за ін­тервальними шкалами і шкалами відношень. Згідно з критерієм емпіричної адитив­ності на наступному класифікаційному рівні виокремлюють підкласи метричних величин.

Взаємозв’язок метричних і неметричних величин відображається у взаємо­зв’язку екстенсивних та інтенсивних величин. Самі екстенсивні величини також можна класифікувати на основі критерію адитивності. Метричні величини, що задо­вольняють умови емпіричної адитивності без будь-якого обмеження, вважають строго екстенсивними величинами. Про метричні величини, які адитивні тільки за відомих умов, кажуть, що вони екстенсивні. Метричні величини, які можна вважати адитивними тільки опосередковано та лише за певних теоретичних передумов, на­зиваються квазіекстенсивними [84]. Поняття «інтенсивна величина» також багато­значне. Критерієм значущості інтенсивності у величині є рівень формалізації даної ознаки.

Автор вважає, що проаналізований процес об’єктивізації ознак змістовної суті об’єкта в економіці за допомогою величини у форму показника можна подати у ви­гляді схеми, що наведена в авторській роботі [134, с. 54].

Для розробки загальної технології визначення величин ознак СЕС слід уточ­нити типи вимірювання в економіці з точки зору величин. Існування різних видів величин обумовлює розмежування прямого первинного вимірювання, опосередко­ваного (непрямого), сумісного та сукупного. Виділені типи вимірювання можна роз­глядати як процедури технології визначення величин. Первинно вимірюють (за спробами) фізичні й нефізичні величини елементарних ознак об’єкта. Опосередко­ване (непряме) вимірювання, або його ще називають похідним, маємо, коли вимі­рюють інтенсивні величини, одержані за допомогою відношення двох екстенсивних та в разі обчислення функції, що залежить від однієї змінної, при підстановці ексте­нсивного аргументу, визначеного в результаті прямого вимірювання [300, с. 127 − 131]. Перший тип − опосередкованого вимірювання доцільно вважати непрямим пе­рвинним вимірюванням. Другий тип опосередкованого вимірювання слід відносити до вторинного вимірювання. Необхідно зазначити, що за відсутності попередніх умов вимірювання для інтенсивної величини існує інший тип вимірювання, що по­лягає в отриманні її значення за допомогою шкал перетворень. Якщо ж відсутня й така можливість, то інтенсивну величину вимірюють за допомогою ранжування значень ознаки за ступенями інтенсивності.

Вимірювання інтенсивних величин за допомогою методів експертного оціню­вання називають імперативним. Інтенсивні величини вимірюються на неметричних шкалах, тобто є неметричними. Ступені інтенсивності ми можемо встановити для фізичних величин, але це буде перехід до нижчих шкал. Такі фізичні величини та­кож є інтенсивними. Складні ознаки визначаються інтенсивною величиною. Вимі­рювання її може бути сукупним та сумісним. Сумісними вимірюваннями в економі­ці слід вважати й ті, в ході яких встановлюється статистична залежність між вели­чинами. У процесі сумісних вимірювань знаходяться більшість складних ознак.

Сукупне вимірювання дуже поширене в техніці. Воно присутнє там, де реалі­зуються процедури калібрування сукупностей мір зіставленням їх один з одним в різних сполученнях, при цьому калібрування виконується до різних величин на різ­них рівнях [119, с. 67 – 70]. Сукупне вимірювання в економіці необхідно розглядати як таке, що передбачає перетворення різних величин у побудові узагальненої вели­чини складної ознаки. Отже, вимірювання складних ознак є сумісно-сукупним, для спрощення будемо надалі називати його сумісним.

У цілому ж величини в економіці необхідно розділити на такі групи: основні фізичні величини елементарних ознак, що на даному рівні пізнання можуть кванти­фікуватися (екстенсивні); похідні фізичні величини, що отримані за допомогою від­ношення основних фізичних величин. У цій групі можна окремо виділити величини, котрі мають розмірність (у фізичних одиницях), це в основному величини, які отри­мані як зіставлення результату та витрат, і величини, що не мають розмірності, – це коефіцієнти (інтенсивні); нефізичні величини, а саме метричні величини, що одер­жані з фізичних за рахунок вартісної форми подання та зіставлення таких величин; утворені, синтезовані метричні величини, що визначають складні ознаки та об’єкт у цілому; статистичні метричні величини, що відображають масові ознаки сукупнос­тей об’єктів в економіці (екстенсивні та інтенсивні); неметричні величини, що відо­бражають якісні ознаки об’єктів в економіці (інтенсивні, якісні); в основному вони вимірюються на неметричних шкалах. У загальному вигляді відповідна система величини наведена на рис. 1.4.



Рис. 1.4. Система величин в економіці


Система основних фізичних величин розширяється іншими основними вели­чинами в економіці. У зв’язку з особливостями величин доцільно розробити окре­мий класифікатор вимірювання в економіці, який може бути включений до єдиної класифікації вимірювань. Він повинен узгоджуватися з чинними класифікаторами Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України, Держкомс­тату України та GS1 Ukraine і має враховувати методологічні основи побудови кла­сифікатора вимірювання фізичних величин метрології [42; 198; 211]. В авторській роботі запропонована розробка такого класифікатора [222].

На основі розробленого класифікатора вимірювань в економіці можна форму­вати систему основних та неосновних величин ознак об’єкта в економіці, й визнання даної системи буде сприяти стандартизації, уніфікації визначення величин в еконо­міці. Сам факт введення основних величин в економіці забезпечить єдність та чин­ність визначення величин. Звичайно система основних величин ширша від системи основних фізичних величин, але визнання основних величин в економіці має ва­жливе методологічне, методичне, практичне значення.

У техніці зв’язок фізичної величини з основними відображається в її розмір­ності, що отримується за допомогою виразу:


,


де – символи основних величин міжнародної системи: довжи­ни, маси, часу, сили електричного струму, температури, кількості речовини та сили світла відповідно;

– числові коефіцієнти, показники розмірності.

Отже, розмірність похідної фізичної величини демонструється її виразом – рі­внянням – за допомогою основних величин. Наприклад, швидкість , звідки .

Розглядаючи ідею створення основних величин в економіці, вважаємо, що в якості таких повинні виступати, перш за все, фізичні величини факторів виробницт­ва. Оскільки основними факторами виробництва є трудові ресурси, основні й оборо­тні засоби, то до системи основних величин в економіці мають увійти фізичні вели­чини обсягів сировини (S), матеріалів (), електроенергії (E), трудових ресурсів (), основних засобів (O) та грошей (Г). Але до складу основних величин також слід включити обсяг виробленої продукції (B), оскільки зіставлення витрат з ре­зультатами є економічним змістом всієї аналітики в економіці. Таким чином, розмі­рність неосновних величин в економіці можна подати виразом:

,


де – символи запропонованих основних величин в економіці;

– числові коефіцієнти, показники розмірності.

Саме дані числові коефіцієнти мають індикативно показувати, в якій формі подається показник: фізичній, трудовій чи вартісній. Наприклад, показник продук­тивності праці – трудомісткість – обчислюється як відношення обсягу витраченого робочого часу до обсягу виробленої продукції, тобто у фізичних величинах розмір­ність трудомісткість буде визначається так: . Має зміст в економіці й обернена величина, яка називається виробітком. Якщо запропоновані основні вели­чини подаються у вартісній формі, то похідні величини будуть коефіцієнтами в еко­номіці. Як було вже сказано, дуже багато ознак в економіці виражається за допомо­гою коефіцієнтів.

Створення системи основних величини в економіці та прийняття єдиного кла­сифікатора вимірювань, по-перше, забезпечує стандартність для самих обчислень величин; по-друге, стандартизує всі види обліку, статистики, аналізу на всіх рівнях управління, починаючи з підприємств і закінчуючи державою, по-третє, зменшує похибки на всіх етапах вимірювання. За рахунок цього забезпечується достовірність результатів аналізу даних як підґрунтя для формування управлінських рішень.

Для визначення ознак СЕС необхідний системнологічний концептуальний опис об’єкта, з урахуванням взаємозв’язків, внутрішніх і зовнішніх, механізму при­чинно-наслідкових зв’язків, ознак − фізичних і нефізичних, метричних і неметрич­них, що формують знання про даний об’єкт.

Сьогодні зростає роль наукового знання та інформації, посилюється важли­вість когнітивних структур і механізмів у життєдіяльності людини. Загальнонаукова еволюція здійснюється в таких конкретних напрямах, як штучний інтелект, систем­ний підхід в дослідженнях та аналізі, які набувають змістовності, орієнтуючись на знання, а не на дані [16; 82; 224; 225]. У зв’язку з цим визначення ознак соціально-економічних, що має фундаментом поєднання формалізованих і неформалізованих знань, отримання нових знань за рахунок визначення складних ознак, вносить нову базу в методологію моделювання в економіці.

У роботі [16] наведені відмінності в зміні системних підходів, що відбувається наразі. Але, віддаючи данину поширенню моделювання нелінійних процесів в економіці та незважаючи на критику традиційних методів аналізу, доцільно опис СЕС виконувати з урахуванням законів та закономірностей в економіці, а дані фор­мувати на основі теорії вимірювання ознак. Обґрунтування формалізованого подан­ня об’єктів в економіці для визначення величин їх ознак наведено в авторській робо­ті [134, с. 58 – 70]. Згідно з етапами формалізації об’єкта, визначенню підлягають величини, що спочатку розділяються на дві великі групи: величини, які виражають основні ознаки об’єкта й характеризують його взаємодію з навколишніми об’єктами в часі та просторі, і величини, які виражають ознаки об’єкта й залежать від його внутрішньої структури в часі та просторі [157].

Спираючись на множинну концепцію системного подання об’єкта, вважаємо за доцільне в описовому моделюванні СЕС систему ознак подавати як стратифіко­вану множину, на найнижчому рівні якої знаходяться елементарні ознаки, на вищих – складні ознаки. Стратифікація в системі підтверджує та характеризує якісність множини, ступені інтенсивності прояву властивостей [300, с. 112 – 117]. Основні характеристики, що визначають складні системи, – це якість і ефективність. Отже, типи величин, що визначають СЕС, наведені на схемі, що на рис. 1.5.



Рис. 1.5. Подання якості ознак СЕС з позицій її визначення

Критерієм якості ознак СЕС є узагальнюючий показник якості. Дослідження якості добре відпрацьоване в кваліметрії. У додатку Б наведені основні тези кваліметрії та їх порівняння із запропонованою концепцією вимірювання в економіці. Вітчизня­ними та закордонними вченими пропонується цілий спектр підходів до визначення цього показника [3; 57; 154; 163; 204; 213; 329].

(ВЫРЕЗАНО)

Зміст етапу кожної процедури визначення величин ознак такий:

I. Процедура постановки.

1. Аналіз мети визначення, попередніх даних про умови вимірювання, об’єкт, ознаки, величину, показники та точність вимірювання.

2. Складання когнітивної моделі. У ході створення такої моделі об’єкт пода­ється як уявлювана дослідником соціально-економічна система. При цьому форму­ють однозначні відповіді на питання, які виникають, про характеристики об’єкта.

3. Складання змістовної моделі, тобто подання когнітивної моделі природною мовою.

У природничих науках, техніці змістовну модель ще називають технічною по­становкою проблеми. Незважаючи на поділ за функціональною ознакою змістовних моделей на описові, пояснювальні та прогностичні, вона є проміжною моделлю у створенні іншої моделі.

Схема основних етапів технології визна­чення величин ознак в економіці	Зміст етапу технології
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	(ВЫРЕЗАНО)
	14. Перевірка шкали на досконалість
	15. Реалізація технічної операції вимірювання
	16. Формування метричної величини в показник
	17. Надання неметричній ознаці форми величини
	18. Визначення однорідності величини ознаки
	19. Вибір методу одержання показника
	20. Формування концептуальної моделі складної ознаки
	21. Розробка математичної моделі складної ознаки
	22. Сукупне вимірювання метричних і неметричних величин складної ознаки
	23. Формування величини складної ознаки в уза­гальнюючий показник
	24. Формування системи вимірників
	25. Аналіз отриманих результатів визначення на предмет методологічних похибок
	26. Аналіз отриманих результатів визначення на предмет методичних похибок
	27. Аналіз отриманих результатів визначення на предмет тех­нічних похибок
	28. Аналіз отриманих результатів визначення на предмет осо­бистісних похибок
	29. Усунення похибок
	30. Звіт про результати визначення величини з по­казником похибок та перехід до нового, гли­бшого циклу пізнання