Проект налогового кодекса украины

Вид материала

Кодекс

Содержание Стаття 10. Ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну Стаття 11. Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, роз Стаття 12. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність Стаття 23. Індексація ставок податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено

Подобный материал:

• Проект налогового кодекса украины, 15776.4kb.
• Решение, 28.97kb.
• Решение №7/414 «09», 20.27kb.
• Федерация профсоюзов Украины, 69kb.
• Сравнительный анализ Налогового кодекса Украины с действующим ранее законодательством, 808.76kb.
• Положение по туристическому сбору, 40.07kb.
• Говая администрация Украины рассмотрела запрос относительно порядка налогообложения, 31.93kb.
• «Об установлении ставок единого налога», 30.88kb.
• Налоговый контроль, 848.09kb.
• Положение по налогу недвижимое имущество, отличное от земельного участка Общие положения, 67.86kb.

Стаття 3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

1. У цій статті терміни вживаються у розумінні розділу I Кодексу.
   
2. Платники збору
   

3.2.1. Платниками збору є суб'єкти господарювання (їх відокремлені підрозділи), які провадять такі види господарської діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля готівковими валютними цінностями у пунктах продажу іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

3.2.2. Платниками збору з придбанням пільгового торгового патенту провадиться:

3.2.2.1) торговельна діяльність суб'єктів господарювання, які реалізують:

а) товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів;

б) виключно товари військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів;

3.2.2.2) торговельна діяльність суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж періодичних видань друкованих засобів масової інформації,такою супутньою продукцією: ручки, олівці, інструменти для креслення,пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки та підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя.

Дія цього підпункту не поширюється на торгівлю супутньою продукцією, виготовленою з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів;

3. торговельна діяльність виключно з використанням таких това­рів: насіння та посадковий матеріал овочевих, баштанних, кормових та квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі; сірники;
   
4. торговельна діяльність виключно з використанням таких товарів вітчизняного виробництва:
   

а) поштові марки, листівки, вітальні листівки і конверти непогашені,ящики, коробки, мішки, сумки та інша тара, виготовлена з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку, і фурнітура до них;

б) періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в установленому порядку, а також книги,брошури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картографічна продукція, що видаються юридичними особами - резидентами України, проїзні квитки, зошити;

в) товари народних промислів, крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури;

г) готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя), вітаміни для населення, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарні препарати;

г) термометри та індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження);

д) зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, папір туалетний, мило господарське;

е) вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний,торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дрова для продажу населенню, газ скраплений у балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та/або нежитлових приміщеннях.

3.2.3. Не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб'єкти господарювання:

а) підприємства та організації військової торгівлі;

б) аптеки, що перебувають у державній та комунальній власності;

в) розташовані у селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торгово-виробничі державні підприємства робітничого постачання;

г) фізичні особи — підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

г) фізичні особи — підприємці, які здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та увигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

д) фізичні особи — підприємці, які сплачують державне мито за нотаріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік;

е) суб'єкти господарювання, утворені громадськими організаціями інвалідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва та продукцією, виготовленою на підприємствах «Українського товариства сліпих» та «Українського товариства глухих»;

є) суб'єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність вик­лючно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія со­няшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вер­шків згущених із домішками і без них; продукти дитячого харчування; бе­залкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; свійська птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню;

ж) суб'єкти господарювання, що реалізують продукцію власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ними у трудових відносинах,через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення, що належать такому суб'єкту;

з) суб'єкти господарювання, які провадять діяльність із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);

и) підприємства, установи та організації, які провадять діяльність у торгівельно-виробничій сфері (громадське харчування), у тому числі навчальних закладах, із обслуговування виключно працівників таких підприємств, установ та організацій, а також учнів і студентів у навчальних закладах.

3.3. Розмір збору

1. Розмір збору за провадження торговельної діяльності та діяльнос­ті з надання платних послуг встановлюється органами місцевого самовря­дування залежно від місцезнаходження суб'єкта господарювання (його ві­докремленого підрозділу) та асортименту товарів (переліку послуг).
   
2. Розмір збору за провадження торговельної діяльності (крім про­вадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стис­нутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг на календарний місяць встановлюється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року (далі - міні­мальна заробітна плата), у таких межах:
   

а) на території м. Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;

б) на території м. Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;

в) на території інших населених пунктів - до 0,1 розміру мінімальної за­робітної плати.

3. У разі, коли пункти продажу товарів (надання послуг) розташова­ні в курортній місцевості або на території, прилеглій до митниці, інших пун­ктів переміщення через митний кордон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовуються кошти від сплати збору, можуть прийня­ти рішення щодо збільшення розміру збору, але не більш як до 0,4 розмі­ру мінімальної заробітної плати.
   
4. Розмір збору за провадження торговельної діяльності нафтопро­дуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах встановлюється окремо на кожний пістолет паливно-роздавальних колонок за календар­ний місяць у межах від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, залежно від місця розташування таких пунктів продажу.
   
5. Розмір збору за здійснення торгівлі валютними цінностями на ка­лендарний місяць становить 1,2 розміру мінімальної заробітної плати.
   
6. Розмір збору за здійснення діяльності у сфері розваг становить (на квартал):
   

для використання грального автомата (грального автомата «кран-машина», грального автомата, на якому проводяться дитячі ігри, іншого грального автомата, призначеного для проведення платних розважальних ігор) - розмір мінімальної заробітної плати;

для використання кегельбанів, що вводяться в дію за допомогою жето­на, монети або без них, - розмір мінімальної заробітної плати, збільшений у 2,0 рази, за кожний гральний жолоб (доріжку);

для використання столів для більярду, що вводяться в дію за допомо­гою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використо­вуються для спортивних аматорських змагань, - розмір мінімальної заро­бітної плати, за кожний стіл для більярду;

для проведення інших оплатних розважальних ігор - розмір мінімальної заробітної плати, за кожне окреме гральне місце.

7. Розмір збору за провадження торговельної діяльності із придбан­ням пільгового торгового патенту встановлюється у розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати, за весь строк дії такого патенту.
   
8. Розмір збору за провадження торговельної діяльності із придбан­ням короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.
   
9. Розмір збору, визначений відповідно до цієї статті, округляється (менш як 50 копійок відкидається, а 50 копійок і більше округляється до однієї гривні).
   

3.4. Порядок сплати збору та придбання торгового патенту

3.4.1. Сплата збору здійснюється:

суб'єктами господарювання, що провадять торговельну діяльність або надають платні послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за міс­цезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання платних послуг;

суб'єктами господарювання, що здійснюють торгівлю готівковими ва­лютними цінностями, - за місцезнаходженням пункту продажу іноземної валюти;

суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність у сфері розваг, - за місцезнаходженням пункту надання послуг у сфері розваг;

суб'єктами господарювання, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації таких суб'єктів.

3.4.2. Для провадження передбачених цією статтею видів підприємницької діяльності суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявку на придбання торгового патенту, яка повинна містити такі відомості:

а) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРП0У (для юридичної особи) та прізвище, ім'я, по батькові суб'єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи);

б) юридична адреса (місцезнаходження) суб'єкта господарювання, а уразі, коли патент придбавається для відокремленого підрозділу, - узгодження з органом місцевого самоврядування місцезнаходження такого підрозділу;

в) вид підприємницької діяльності, для провадження якої придбавається торговий патент;

г) місцезнаходження суб'єкта господарювання;

ґ) найменування документа про повну або часткову сплату збору;

д) назва та фактична адреса (місцезнаходження) пункту торговельної діяльності, обмінного пункту, пункту з надання платних послуг, грального місця, позначення «виїзна торгівля»;

е) назва, дата, номер документа, що засвідчує право власності (оренди),дата, номер документа, що засвідчує дозвіл на розташування пункту торгівлі, обміну валют, гральних місць, тощо та назва органу, що його видав;

є) період, на який придбавається торговий патент;

ж) назва органу, дата, номер ліцензії на право провадження діяльності,що підлягає патентуванню.

3. Відомості, наведені в поданій суб'єктом господарювання заявці, звіряються з оригіналами документів, на підставі яких заповнена така заяв­ка.
   
4. Одночасно із заявкою на придбання торгового патенту суб'єкт гос­подарювання подає відповідному органу державної податкової служби розрахунок збору за провадження деяких видів підприємницької діяльнос­ті.
   
5. Форма торгового патенту, розрахунку збору та порядок їх запов­нення встановлюються центральним органом державної податкової служ­би.
   
6. Сума збору, сплачена суб'єктом господарювання під час придбан­ня торгового патенту, враховується у зменшення розміру збору, який під­лягає сплаті в останній податковий (звітний) період його дії (місяць, квар­тал).
   
7. Торгові патенти обов'язково придбаваються суб'єктами господа­рювання окремо для кожного відокремленого підрозділу, який провадить торговельну діяльність, діяльність з надання платних послуг, здійснює тор­гівлю готівковими валютними цінностями.
   
8. У разі здійснення діяльності у сфері розваг, торговий патент прид­бавається для кожного окремого грального місця. Якщо окреме гральне місце має декілька незалежних гральних місць, торговий патент придбава­ється окремо для кожного з них.
   

3.4.9. Збір підлягає сплаті:

а) за провадження торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту - не пізніше ніж за один календарний день до початку провадження такої діяльності;

б) за провадження торговельної діяльності (крім торговельної діяльності з придбанням короткотермінового торгового патенту), діяльності з надання платних послуг, здійснення торгівлі готівковими валютними цінностями - щомісяця не пізніше 15 числа, який передує звітному місяцю;

в) за здійснення діяльності у сфері розваг - щокварталу не пізніше 15числа місяця, який передує звітному кварталу.

3.5. Порядок використання торгового патенту

3.5.1. Оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля касового апа­рата;

на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

на табличці - для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торго­вельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях;

у пунктах обміну іноземної валюти;

у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, де проводяться розважальні ігри.

3.5.2. Торговий патент повинен бути відкритий та доступний для огляду.

3. В окремих випадках для запобігання пошкодженню торгового па­тенту (вигоряння на сонці, псування внаслідок затікання дощової води, псування сторонніми особами тощо) дозволяється розміщувати нотаріаль­но засвідчені копії торгових патентів у визначених цією частиною місцях. При цьому оригінал такого патенту повинен зберігатись у відповідальної особи суб'єкта господарювання або відповідальної особи відокремленого підрозділу, яка зобов'язана надавати його для огляду уповноваженим за­коном особам.
   
4. Торговий патент діє на території, на яку поширюються повнова­ження органу, який здійснив реєстрацію суб'єкта господарювання або з яким погоджено місцезнаходження його відокремленого підрозділу.
   
5. Передача торгового патенту іншому суб'єкту господарювання або іншому відокремленому підрозділу такого суб'єкта не дозволяється.
   
6. Торговий патент, виданий для провадження торговельної діяль­ності з використанням пересувної торговельної мережі (автомагазини, розвозки тощо), діє на території України.
   

3.6. Строк дії торгового патенту

1. Строк дії торгового патенту, крім короткотермінового торгового патенту та торгового патенту на здійснення діяльності у сфері розваг, ста­новить 12 календарних місяців.
   
2. Строк дії короткотермінового торгового патенту становить від од­ного до п'ятнадцяти календарних днів.
   
3. Строк дії торгового патенту на здійснення діяльності у сфері роз­ваг становить вісім календарних кварталів.
   
4. У разі невнесення суб'єктом господарювання збору у встановле­ний цією статтею строк, дія такого патенту анулюється з першого числа мі­сяця, що настає за місяцем, у якому відбулось таке порушення.
   
5. Суб'єкт господарювання, що припинив діяльність, яка відповідно до цього Кодексу підлягає патентуванню, до 15 числа місяця, що передує звітному, письмово повідомляє про це відповідному органу державної по­даткової служби. При цьому торговий патент підлягає поверненню органу державної податкової служби, який його видав, а суб'єкту господарювання повертається надмірно сплачена сума збору.
   

Стаття 4. Туристичний збір

4.1. Туристичний збір - це місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету і використовуються для розвитку туристичної і курортної інфраструктури відповідної територіальної громади.

4.2. Платники збору

1. Платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які прибувають на територію адміністративно-територі­альної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують (споживають) послуги з тимчасового проживання (ночівлі) із зобов'язанням залишити місце пере­бування в зазначений строк.
   
2. Платниками збору не можуть бути особи, які постійно проживають у селі, селищі, місті, радами яких встановлено такий збір, у тому числі на умовах договорів найму.
   

4.3. Ставки збору

4.3.1. Ставка встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 відсотка до бази справляння збору, визначеної пунктом 4.4. цієї статті.

4.4. База справляння збору

1. Базою справляння є вартість тимчасового проживання (ночівлі) в місцях, визначених пунктом 4.5.1 цієї статті.
   
2. До вартості проживання не включається витрати на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), телефонні рахунки, оформлення закордонних паспортів, доз­волів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, витрати на усний та письмо­вий переклади, інші документально оформлені витрати, пов'язані з прави­лами в'їзду.
   

4.5. Податкові агенти

4.5.1. Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

а) адміністраціями готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та іншими закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими організаціями, які направляють неорганізованих осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фізичним особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юридичними особами або фізичними особами-підприємцями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збірна умовах договору, укладеного з відповідною радою.

4.6. Особливості справляння збору

4.6.1. Податкові агенти справляють збір під час надання послуг, пов'я­заних з тимчасовим проживанням (ночівлею), і зазначають суму сплачено­го збору окремим рядком у рахунку (квитанції) на проживання.

4.7. Порядок сплати збору

1. Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно). Суми нарахованих щомісячних авансових внесків відображаються у квартальній податковій декларації. Остаточна сума податку, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду.
   
2. Податковий агент, який має підрозділ без статусу юридичної осо­би, що надає послуги з тимчасового проживання (ночівлі) не за місцем ре­єстрації такого податкового агента, зобов'язаний зареєструвати такий під­розділ як податкового агента туристичного збору в органі державної по­даткової служби за місцезнаходженням підрозділу.
   
3. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному кварталу.
   

розділ xiii. плата за землю

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому розділі терміни вживаються у розумінні розділу I Кодексу.

Стаття 2. Платники податку 2.1. Платниками податку є:

2.1.1) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

2.1.2) землекористувачі.

Стаття 3. Об'єкти оподаткування

3.1. Об'єктами оподаткування є:

3.1.1) земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

3.1.2) земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Стаття 4. База оподаткування

4.1. Базою оподаткування є:

4.1.1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням ко­ефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

4.1.2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Стаття 5. Ставки податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження)

5.1. Ставки податку за один гектар сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх нормативної грошової оцінки у таких розмірах:

1. для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1;
   
2. для багаторічних насаджень — 0,03.
   

2. За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому поряд­ку і використовуються за цільовим призначенням, у тому числі військови­ми сільськогосподарськими підприємствами, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, податок справляється за ставками, визна­ченими пунктом 5.1 цієї статті.
   
3. За сільськогосподарські угіддя, що надані в установленому поряд­ку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на яких понад три роки не ведеться таке виробництво, податок справляється за ставками, визначеними пунктом 5.1 цієї статті із застосуванням коефіцієн­та 1,2, який у разі подальшого неведення такого виробництва щороку збільшується на 20 відсотків.
   

Стаття 6. Оподаткування земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження)

1. Податок за лісові землі справляється як складова плати за спеціаль­не використання лісових ресурсів, що визначається податковим законо­давством.
   
2. Ставки податку за один гектар нелісових земель, які надані у вста­новленому порядку та використовуються для потреб лісового господар­ства, встановлюються:
   

1. за сільськогосподарські угіддя — відповідно до статті 5 цього розділу;
   
2. за ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, жилими будинками та господарськими будівлями і спорудами, — відповідно до статей 9 і 13 цього розділу.
   

Стаття 7. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)

7.1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 5, 6, 9 і 11 цього розділу.

Стаття 8. Ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

8.1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються у таких розмірах:

Групи населених пунктів 3 чисельністю населення, тис, осіб	Ставки податку гривень за 1 кв, метр	Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення
доз	0,075
від 3 до 10	0,15
від 10 до 20	0,24
від 20 до 50	0,375	1,2
від 50 до 100	0,45	1,4
від 100 до 250	0,525	1,6
від 250 до 500	0,6	2,0
від 500 до 1000	0,75	2,5
від 1000 і більше	1,05	3,0

8.2. У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок податку, зазначених у пункті 8.1 цієї статті, застосовуються такі коефіцієнти:

1. на південному узбережжі Автономної Республіки Крим — 3;
   
2. на південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим -2,5;
   

8.2.3) на західному узбережжі Автономної Республіки Крим — 2,2;

8.2.4) на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей — 2;

5. у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей -2,3, крім населених пунктів, які відповідно до законодавства віднесені до категорії гірських;
   
6. на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5.
   

8.3. Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених пунктом 8.1 цієї статті, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку, з урахуванням коефіцієнтів, встановлених пунктом 8.2 цієї статті.

Стаття 9. Особливості встановлення ставок земельного податку

1. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садовими кооперативами, індивіду­альними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробниц­тва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культур­но-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справ­ляється у розмірі 3 відсотки суми земельного податку, обчисленого відпо­відно до статей 7 і 8 цього розділу.
   
2. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на тери­торіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призна­ченням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі по­датку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.
   
3. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на тери­торіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 7 і 8 цього роз­ділу із застосуванням таких коефіцієнтів:
   

1. міжнародного значення — 7,5;
   
2. загальнодержавного значення — 3,75;
   
3. місцевого значення — 1,5.
   

4. Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин та розробку родовищ корисних копа­лин, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справ­ляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 7 і 8 цього розділу.
   
5. У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пун­ктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекорис­тувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 9.1, 9.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відпо­відно до статті 7 цього розділу від нормативної грошової оцінки, визначе­ної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонально­го використання цих площ, залежно від виду економічної діяльності орен­даря, та статті 8 цього розділу.
   

Стаття 10. Ставки податку за земельні ділянки несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

1. Ставка податку за один гектар несільськогосподарських угідь, зай­нятих господарськими будівлями (спорудами), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Авто­номній Республіці Крим або по області.
   
2. Ставка податку за земельні ділянки, надані садовим кооперативам, в тому числі зайняті садовими дачними будинками фізичних осіб, встанов­люється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
   

Стаття 11. Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів

1. Ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промис­ловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту в межах смуг відведення), зв'язку, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5 від­сотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;
   
2. Ставка податку за земельні ділянки, надані для залізничного тран­спорту в межах смуг відведення, військовим формуванням, утвореним від­повідно до законів України, які не утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, госпрозрахунковим підрозділам Збройних Сил Украї­ни, встановлюється у розмірі 0,02 відсотка від нормативної грошової оцін­ки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
   
3. Ставка податку за земельні ділянки, надані для підприємств про­мисловості, зайняті землями тимчасової консервації (деградовані землі), встановлюються у розмірі 0,03 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
   

Стаття 12. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність

або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

12.1. Ставка податку за земельні ділянки, передані у власність або нада­ні в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреацій­ного та історико-культурного призначення (крім сільськогосподарських угідь та лісових земель), нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки оди­ниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Стаття 13. Ставки податку за земельні ділянки на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено

1. Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду вста­новлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одини­ці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
   
2. Ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду, а та­кож за земельні ділянки лісогосподарського призначення, які зайняті ви­робничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошо­вої оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по об­ласті.
   

Стаття 14. Пільги щодо податку для фізичних осіб

14.1. Від сплати податку звільняються:

14.1.1) інваліди першої і другої групи;

14.1.2) фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;

14.1.3) пенсіонери (за віком);

4. ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону Укра­їни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
   
5. фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внас­лідок Чорнобильської катастрофи;
   

14.2. Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 14.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм:

1. для ведення особистого селянського господарства -у розмірі не більш як 2 гектари;
   
2. для будівництва та обслуговування житлового будинку, госпо­дарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах — 0,1 гектара;
   
3. для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,1 гек­тара;
   
4. для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 гек­тара;
   
5. для ведення садівництва - не більш як 0,12 гектара.
   

Стаття 15. Пільги щодо податку для юридичних осіб

15.1. Від сплати податку звільняються:

1. заповідники, у тому числі історико-культурні, національні при­родні парки, заказники (крім мисливських), парки державної та комуналь­ної власності, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологіч­ні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;
   
2. дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних учи­лищ;
   
3. органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані сана­торії України для реабілітації хворих, військові формування, утворені від­повідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордон­на служба України, - які повністю утримуються за рахунок коштів держав­ного або місцевих бюджетів;
   
4. дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, неза­лежно від їх підпорядкованості, у тому числі дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, які знаходяться на балансі підприємств, уста­нов та організацій;
   
5. релігійні та благодійні організації, зареєстровані відповідно до законодавства України, що не провадять підприємницьку діяльність;
   
6. санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організа­цій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;
   
7. громадські організації інвалідів України, підприємства та органі­зації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить про­тягом попереднього звітного періоду не менш як 50 відсотків загальної чи­сельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менш як 25 відсот­ків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу вало­вих витрат виробництва (обігу).
   

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право ко­ристування такою пільгою, який надається Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації ін­валідів, їх підприємства та організації зобов'язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовані з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством;

8. заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
   
9. підприємства, установи, організації, громадські організації фіз­культурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклуби та авіаційно-спортивні клуби Товариства сприяння обороні України, — за земельні ді­лянки, на яких розміщені спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-трену­вального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, бази олімпійської та параолімпійської підготовки, пе­релік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за умови спряму­вання відповідних сум земельного податку на розвиток фізичної культури і спорту за напрямами і в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів Укра­їни;
   

10. на період дії фіксованого сільськогосподарського податку власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку;
    
11. новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах - протягом п'яти років з часу пере­дачі їм земельної ділянки у власність.
    

Стаття 16. Земельні ділянки, які не підлягають оподаткуванню

16.1. Не сплачується податок за:

1. сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених тери­торій, визначених відповідно до закону такими, що зазнали радіоактивно­го забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення і посиленого радіоекологічного контролю), і хімічно забрудне­них сільськогосподарських угідь, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства;
   
2. землі сільськогосподарських угідь, що перебувають у тимчасо­вій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;
   
3. земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сор­тодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогоспо­дарських культур;
   
4. земельні ділянки, зайняті автомобільними дорогами загального користування у межах смуги відведення;
   
5. земельні ділянки сільськогосподарських підприємств усіх форм власності та фермерських (селянських) господарств, зайняті молодими са­дами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсад­никами багаторічних плодових насаджень;
   
6. земельні ділянки кладовищ, крематоріїв та колумбаріїв.
   

Стаття 17. Особливості застосування пільгового оподаткування

17.1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, се-лищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного по-датку: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельногоподатку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місце-вих бюджетів.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування до 1 лю­того поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки дані стосовно наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам.

Нові зміни щодо вказаної інформації надаються до 1 числа першого мі­сяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазна­чені зміни.

2. Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за міся­цем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом ро­ку податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в яко­му втрачено це право.
   
3. Якщо платники податку, що користуються пільгами щодо податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тим­часове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх час­тини, податок на земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими під­приємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове ко­ристування (оренду), сплачується на загальних підставах, з урахуванням прибудинкової території.
   

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам.

Стаття 18. Податковий період

1. Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є ка­лендарний рік.
   
2. Податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний місяць.
   
3. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчуєть­ся 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові зе­мельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
   

Стаття 19. Порядок обчислення плати за землю

19.1. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів за за­питом відповідного органу державної податкової служби за місцезнаход­женням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислен­ня і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Мі­ністрів України.

2. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчис­люють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного ро­ку подають відповідному органу державної податкової служби за місцез­находженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Разом з декларацією подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
   
3. Платник плати за землю має право подавати щомісяця нову звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів мі­сяця, наступного за звітним.
   

4. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними догово­рами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним.
   
5. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточ­ного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку.
   
6. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нарахо­вується кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю, з ура­хуванням прибудинкової території.
   

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у ко­ристуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Стаття 20. Строк сплати плати за землю та порядок її зарахування до бюджетів

20.1. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

2. Облік фізичних осіб — платників податку і нарахування відповід­них сум проводиться щороку станом на 1 травня.
   
3. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у подат­ковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власника­ми та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням зе­мельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному міся­цю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім кален­дарним днем податкового (звітного) місяця.
   
4. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звіт­ній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за міс­цезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
   
5. Податок фізичними особами сплачується рівними частками до 15 серпня і до 15 листопада.
   

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний пода­ток може сплачуватись через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Фізичні особи, які своєчасно не були залучені до сплати земельного по­датку, сплачують податок не більш як за три попередні роки.

6. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) по­даток за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
   
7. У разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землеко­ристувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 9.1, 9.4 статті 9, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення догово­ру оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди буді­вель (їх частин).
   
8. Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирно­му жилому будинку або приміщення, переведеного у нежиле у зв'язку із набуттям його у власність в установленому законом порядку, повинен сплачувати до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами), з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території, з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
   
9. Плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
   

Стаття 21. Орендна плата

21.1. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укла­дають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу дер­жавної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки пере­ліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укла­дення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх ро­зірвання до першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбули­ся зазначені зміни.

2. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
   
3. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
   

4. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у дого­ворі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
   
5. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річ­на сума платежу:
   

21.5.1) не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення — земельного подат­ку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель — трикратного розміру земельного подат­ку, що встановлюється цим розділом;

21.5.2) не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої),електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

21.5.3) може бути більшою граничного розміру орендної плати, ніж зазначений у цьому підпункті, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах.

6. Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
   
7. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів здійснюється відповідно до вимог статей 18-20 цього розділу.
   

Стаття 22. Індексація нормативної грошової оцінки земель

22.1. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки проводиться централь­ним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

22.2. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за поданою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики інформацією про середньорічний індекс інфляції за попередній рік, щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року,що визначається за формулою:

Кі = Кіп х ( [І — 10]:100),

де І — середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого про­водиться індексація;

Кіп - добуток коефіцієнтів індексації за попередні роки.

22.3. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севасто­польська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу державної податкової служби і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Стаття 23. Індексація ставок податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено

1. Ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, щороку станом на 1 січня уточнюються на коефіцієнт індексації.
   
2. Під час проведення індексації базовими вважаються ставки подат­ку, встановлені пунктом 8.1 статті 8 цього розділу, які індексуються станом на 1 січня відповідного року на коефіцієнт індексації за формулою, визна­ченою у пункті 22.2 статті 22 цього розділу.
   
3. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за поданою спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у галузі статистики інформацією про середньорічний індекс інфляції визначає ве­личину коефіцієнтів індексації базових ставок податку, встановлених пун­ктом 8.1 статті 8 цього розділу, і не пізніше 15 січня відповідного року ін­формує центральний орган державної податкової служби і власників зе­мельних ділянок та землекористувачів про коефіцієнти індексації.
   

розділ xiv. спеціальні податкові режими