Проект налогового кодекса украины

Вид материала

Кодекс

Содержание Розділ i. загальні положення Стаття 5. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами Стаття 15. Усунення подвійного оподаткування Стаття 1. Сфера застосування розділу «Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» Стаття 4. Листування з платником податків Стаття 14. Подання відомостей про суми виплачених доходів платникам податків-фізичним особам Стаття 15. Роз'яснення податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи. Стаття 18. Наслідки використання податкових консультацій та роз'яснень Стаття 26. Визначення податкового контролю та компетенція органів державної влади щодо його здійснення. Стаття 29. Взяття на облік юридичних осіб та відокремлених підрозділів юридичних осіб Стаття 33. Інформація, що подається для обліку платників податків органами державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльн Стаття 36. Визначення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби Стаття 39. Обробка та використання податкової інформації Стаття 51. Оформлення результатів перевірок Стаття 53. Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків Стаття 54. Зміст податкової застави Стаття 63. Погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутство Стаття 69. Терміни, що вживаються в цій главі Стаття 71. Порядок надання допомоги у стягненні податкового боргу в міжнародних правовідносинах Стаття 80. Штрафні санкції (фінансові санкції, штрафи) ... Полное содержание

Подобный материал:

• Проект налогового кодекса украины, 15776.4kb.
• Решение, 28.97kb.
• Решение №7/414 «09», 20.27kb.
• Федерация профсоюзов Украины, 69kb.
• Сравнительный анализ Налогового кодекса Украины с действующим ранее законодательством, 808.76kb.
• Положение по туристическому сбору, 40.07kb.
• Говая администрация Украины рассмотрела запрос относительно порядка налогообложения, 31.93kb.
• «Об установлении ставок единого налога», 30.88kb.
• Налоговый контроль, 848.09kb.
• Положение по налогу недвижимое имущество, отличное от земельного участка Общие положения, 67.86kb.

ПРОЕКТ ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Розділ I	Загальні положення
Розділ II	Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)
Розділ III	Податок на прибуток підприємств
Розділ IV	Податок на доходи фізичних осіб
Розділ V	Податок на додану вартість
Розділ VI	Акцизний податок
Розділ VII	Податок на транспортні засоби
Розділ VIII	Екологічний податок
Розділ IX	Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України
Розділ X	Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні
Розділ XI	Плата за користування надрами
Розділ XII	Місцеві податки і збори
Розділ XIII	Плата за землю
Розділ XIV	Спеціальні податкові режими
Розділ XV	Збір за користування радіочастотним ресурсом України
Розділ XVI	Збір за спеціальне використання води
Розділ XVII	Збір за спеціальне використання лісових ресурсів
Розділ XVIII	Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції
Розділ XIX	Прикінцеві та перехідні положення

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ


Стаття 1. Сфера дії Податкового кодексу України

1.1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у про­цесі встановлення, зміни та скасування податків та зборів в Україні, визна­чає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відпо­відальність за порушення податкового законодавства.

2. Відносини, що виникають у зв'язку з оподаткуванням операцій з пе­реміщення товарів через митний кордон України, регулюються цим Кодек­сом та законами з питань митної справи.
   
3. У цьому Кодексі терміни «податок», «податки» означають усі види податків та зборів, якщо інше не передбачено законом.
   

Стаття 2. Внесення змін до Податкового кодексу України та спеціальних законів з питань оподаткування

1. Зміна положень цього Кодексу або законів з питань оподаткування може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу або відповідного спеціального закону з питань оподаткування.
   
2. У разі коли внесений до Верховної Ради України законопроект регу­лює положення, встановлені цим Кодексом, такий проект повинен подава­тися як проект закону про внесення змін до цього Кодексу.
   

Стаття 3. Податкове законодавство України

1. Податкове законодавство України складається з цього Кодексу, Митного кодексу України (у частині регулювання правовідносин, що вини­кають у зв'язку з оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України), законів України, що регулюють відносини, перед­бачені статтею 1 цього Розділу; міжнародних договорів, якими регулюють­ся питання оподаткування, що набули чинності, в тому числі згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; нормативно-право­вих актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та інших законів з питань оподаткування, рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу та інших законів з питань оподат­кування.
   
2. Акти податкового законодавства України мають відповідати Консти­туції України та цьому Кодексу та застосовуються лише у частині, що не су­перечить положенням Конституції України та цього Кодексу.
   
3. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені податковим законодавством України, застосовуються пра­вила міжнародного договору.
   
4. Контролюючі органи надають податкові консультації та податкові роз'яснення у порядку визначеному розділом II цього Кодексу.
   

Стаття 4. Основні засади податкового законодавства України

4.1. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

1. загальність оподаткування — кожна особа зобов'язана сплачува­ти встановлені цим Кодексом, законами з питань оподаткування та митної справи податки та збори, платником яких вона визнається;
   
2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до усіх платників податків незалежно від майнового стану, соціальної, расо­вої, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
   
3. невідворотність настання визначеної законодавством відпові­дальності у разі порушення податкового законодавства;
   
4. презумпції правомірності рішень платника у випадку коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів при­пускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків плат­ників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
   
5. фіскальна достатність — встановлення податків та зборів з ураху­ванням необхідності досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами;
   
6. соціальна справедливість — установлення податків та зборів від­повідно до фактичної платоспроможності платників податків;
   
7. економічна ефективність — податки та збори не повинні переш­коджати ефективному розподілу економічних ресурсів;
   
8. економічність оподаткування — установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
   
9. стабільність — зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджет­ного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збо­ри, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного періоду;
   

4.1.10) рівномірність та зручність сплати — установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення видатків та зручності їх сплати платниками;

4.1.11) єдиний підхід до встановлення податків та зборів — визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

2. Податки та збори, справляння яких не передбачено цим Кодексом, сплаті не підлягають.
   
3. Податкові періоди та строки сплати податків та зборів установлю­ються, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів усіх рівнів, з урахуванням зручності виконання платни­ком податкового обов'язку та зменшення витрат на адміністрування подат­ків та зборів.
   
4. Установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх плат­никам здійснюється відповідно до цього Кодексу Верховною Радою Укра­їни, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Кон­ституцією та законами України.
   

Стаття 5. Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами

1. Поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та інши­ми законами з питань оподаткування та митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Розді­лу.
   
2. У разі коли норми інших законодавчих актів суперечать нормам цього Кодексу та/або законів з питань оподаткування та митної справи, застосовуються норми цього Кодексу та/або законів з питань оподаткуван­ня та митної справи.
   

Стаття 6. Дія актів податкового законодавства у часі

6.1.Акти податкового законодавства набирають чинності з моменту їх введення у дію в установленому порядку.

6.2. Акти податкового законодавства втрачають чинність у разі:

1. закінчення строку, на який вони приймалися;
   
2. скасування або визнання їх такими, що втратили чинність;
   

3. набрання чинності актом податкового законодавства, що в інший спосіб регулює відносини, що були урегульовані раніше;
   
4. набрання законної сили рішенням суду про визнання судом акта податкового законодавства недійсним.
   

6.3. У разі коли податкові правовідносини виникли раніше і регулювалися актом податкового законодавства, що втратив чинність, новий акт податкового законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.


Стаття 7. Визнання невідповідності актів податкового законодавства цьому Кодексу

7.1. Визнання акта податкового законодавства таким, що не відповідає
цьому Кодексу, здійснюється у разі, коли такий акт:

1. виданий органом, який не має права згідно з цим Кодексом вида­вати акти податкового законодавства, або виданий з порушенням установ­леного порядку видання таких актів;
   
2. відміняє чи обмежує права платників податків, податкових аген­тів, їх представників або повноваження контролюючих органів та їх поса­дових осіб, визначених цим Кодексом;
   
3. установлює обов'язки, що не передбачені цим Кодексом, чи змі­нює визначений цим Кодексом зміст обов'язків учасників відносин, що ре­гулюються цим Кодексом, інших осіб, обов'язки яких визначені цим Кодек­сом;
   
4. забороняє вчинення передбачених цим Кодексом дій платниками податків, податковими агентами, їх представниками, контролюючими ор­ганами або їх посадовими особами;
   

7.1.5) дозволяє чи допускає дії, заборонені цим Кодексом;

6. змінює встановлені цим Кодексом засади, умови, послідовність чи порядок дії учасників відносин, що регулюються податковим законо­давством, інших осіб, обов'язки яких визначені цим Кодексом;
   
7. змінює зміст понять і термінів, визначених у цьому Кодексі, чи застосовує такі поняття та терміни в іншому значенні, ніж це передбачено цим Кодексом;
   

7.2. Акт податкового законодавства є таким, що не відповідає цьому Кодексу, та не застосовується за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених частиною першою цієї статті.


Стаття 8. Поняття податку та збору

1. Податком є обов'язковий, безумовний, індивідуально безвідплатний платіж, що справляється з платників податків у формі відчуження грошо­вих коштів або інших матеріальних активів, у тому числі при виконанні угод про розподіл продукції, з метою забезпечення діяльності держави та тери­торіальних громад.
   
2. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, ор­ганами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
   
3. Не визнаються податком або збором платежі, що не визначені цим Кодексом як податки або збори.
   
4. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом або законами з питань опо­даткування та митної справи порядку, становить податкову систему Украї­ни.
   

Стаття 9. Загальні засади встановлення податків

9.1. Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

• платники податку;
  
• об'єкт оподаткування;
  
• база оподаткування;
  
• ставка податку;
  
• порядок обчислення податку;
  
• податковий період;
  
• строк та порядок сплати податку;
  
• строк та порядок складення і подання звітності про обчислення і сплату податку;
  
• момент виникнення податкових зобов'язань;
  
• інші елементи (виключно для визначення місцевого податку чи збору).
  

2. Під час встановлення податку можуть передбачатися підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування.
   
3. Елементи податку, визначені в пункті 9.1 цієї статті, підстави для на­дання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключ­но цим Кодексом, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
   

Стаття 10. Види податків та зборів

1. В Україні установлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
   
2. До загальнодержавних належать податки та збори, що установле­ні цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
   
3. До місцевих належать податки та збори, що установлені відповід­но до пункту 4.4. статті 4 цього Розділу рішеннями сільських, селищних і міських рад в межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на тери­торії відповідних територіальних громад.
   

Стаття 11. Загальнодержавні податки та збори

11.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори:

1. податок на прибуток підприємств;
   
2. податок на доходи фізичних осіб;
   
3. податок на додану вартість;
   
4. акцизний податок;
   
5. податок на транспортні засоби;
   

11.1.6)екологічний податок;

7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магіс­тральними нафтопроводами та нафтопродуктоводами, транзитне тран­спортування трубопроводами природного газу та аміаку територією Укра­їни;
   
8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;
   

11.1.9)плата за користування надрами;

10. плата за землю;
    
11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;
    
12. збір за спеціальне використання води;
    
13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
    
14. єдиний податок;
    
15. фіксований сільськогосподарський податок;
    

11.1.16) збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства
(застосовується до 31 грудня 2014 року);

11.1.17)мито;

18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на елек­тричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфіковани­ми когенераційними установками;
    
19. збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
    

2. Відносини, що пов'язані із установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Ко­дексом.
   
3. Порядок зарахування загальнодержавних податків та зборів до Державного бюджету України, місцевих бюджетів визначається бюджет­ним законодавством.
   
4. Розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію встановлюються Ка­бінетом Міністрів України.
   
5. Розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності встановлюється Кабінетом Міністрів України.
   
6. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передба­чених цим Кодексом, забороняється.
   

Стаття 12. Місцеві податки та збори

1. До місцевих податків належить: 12.1.1) податок з реклами.
   
2. До місцевих зборів належать:
   

1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
   
2. збір за місця для паркування транспортних засобів;
   
3. туристичний збір;
   
4. ринковий збір;
   

3. Місцеві ради обов'язково установлюють податок з реклами, рин­ковий збір, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
   
4. Місцеві ради самостійно вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо установлення збору за місця для паркування тран­спортних засобів, туристичного збору.
   
5. Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.
   
6. Порядок зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів визначається бюджетним законодавством.
   

Стаття 13. Спеціальні податкові режими

13.1. Спеціальні податкові режими Установлюються цим Кодексом, і
застосовуються у випадках і порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами з питань оподаткування та митної справи.

1. Спеціальний податковий режим — це система заходів, що виз­начає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюю­чих суб'єктів, а також суб'єктів господарювання, що провадять свою діяль­ність на певній території, який запроваджується державою для досягнення чітко визначених цілей.
   
2. Спеціальний податковий режим може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати ок­ремих податків та зборів, визначених статтями 11 та 12 цього Розділу.
   
3. Не визнаються спеціальними режимами податкові режими, що не визначені такими цим Кодексом.
   

13.2.До спеціальних податкових режимів належать:

13.2.1)спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва;

13.2.2)фіксований сільськогосподарський податок;

3. спеціальний режим оподаткування суб'єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти на основі енергозберігаючих, екологічно прийнятних та високих технологій.
   
4. спеціальний режим оподаткування технологічних парків, їх учас­ників та спільних підприємств, що виконують проекти технологічних пар­ків.
   

Стаття 14. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів

14.1.Верховна Рада України установлює на території України загальнодержавні податки та збори та визначає:

14.1.1)перелік загальнодержавних податків та зборів;

2. перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, се­лищних та міських рад;
   
3. положення, що зазначені в пунктах 9.1 — 9.2 статті 9 цього Роз­ділу щодо загальнодержавних податків та зборів;
   
4. положення, що зазначені в пунктах 9.1— 9.2 статті 9 цього Роз­ділу щодо місцевих податків та зборів.
   

14.2.До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Криму належить:

1. установлення на території Автономної Республіки Крим загаль­нодержавних податків та зборів, зазначених у підпунктах 11.1.5 і 11.1.9 пункту 11.1 статті 11 цього Розділу, у межах їх граничних ставок, визначе­них цим Кодексом або законами з питань оподаткування;
   
2. зміна розміру ставок податків та зборів, передбачених у підпун­кті 14.2.1 пункту 14.2 цієї статті, у межах їх граничних ставок, визначених цим Кодексом або законами з питань оподаткування, у порядку, установ­леному цим Кодексом;
   
3. визначення розміру і надання додаткових податкових пільг у ме­жах сум, що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим.
   

14.3.До повноважень сільських, селищних, міських рад щодо місцевих податків та зборів належить:

1. прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів з одночасним затвердженням положення про порядок справляння кожно­го виду місцевого податку чи збору;
   
2. підготовка та прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»;
   
3. встановлення місцевих податків та зборів, за наявності об’єктів оподаткування або умов, пов’язаних iз встановленням таких податків та зборів, у межах граничних розмірів ставок та з урахуванням особливостей їх визначення, встановлених цим Кодексом;
   

14.3.4)прийняття до початку наступного бюджетного періоду рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об’єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов’язань платників та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Таке рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 серпня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих по­датків та зборів є актом законодавства з питань оподаткування місцевими податками та зборами;

5. у положенні про порядок справляння кожного виду місцевого податку чи збору відповідно до норм цього Кодексу визначаються елемен­ти податку відповідно до статті 9 цього Розділу;
   
6. у положенні також зазначаються відповідні статті цього Кодексу, згідно з якими платники місцевих податків та зборів, що визначені у рішен­ні як податкові агенти несуть відповідальність за порушення податкового законодавства;
   
7. копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів та положення про порядок їх справляння надсилається у десяти­денний строк з моменту оприлюднення до органу державної податкової служби, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих по­датків та зборів;
   
8. центральний орган державної податкової служби затверджує форми податкових декларацій (розрахунків) з місцевих податків та зборів згідно порядку, встановленому цим Кодексом, а у разі потреби надає ме­тодичні рекомендації щодо їх заповнення;
   

10. у разі коли сільська, селищна або міська рада не затвердила рі­шення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімаль­ної ставки місцевих податків та зборів та з урахуванням коефіцієнтів, виз­начених цим Кодексом;
    
11. сільська, селищна та міська рада, яка прийняла рішення про встановлення місцевого податку чи збору, має право:
    

а) скасовувати або зупиняти справляння місцевого податку чи збору, крім місцевих податків та зборів, що є обов'язковими для встановлення згідно з нормами цього Кодексу;

б) установлювати стосовно окремих об'єктів оподаткування пільгові ставки місцевих податків та зборів, що не є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу;

Пільги із сплати місцевих податків та зборів визначаються лише у межах сум, що надходять до відповідних місцевих бюджетів у вигляді зазначених місцевих податків та зборів;

14.3.12)не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.