Проект налогового кодекса украины

Вид материала

Кодекс

Содержание Стаття 1. Визначення термінів Стаття 11. Порядок переходу до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною Стаття 12. Відповідальність платника податку

Подобный материал:

• Проект налогового кодекса украины, 15776.4kb.
• Решение, 28.97kb.
• Решение №7/414 «09», 20.27kb.
• Федерация профсоюзов Украины, 69kb.
• Сравнительный анализ Налогового кодекса Украины с действующим ранее законодательством, 808.76kb.
• Положение по туристическому сбору, 40.07kb.
• Говая администрация Украины рассмотрела запрос относительно порядка налогообложения, 31.93kb.
• «Об установлении ставок единого налога», 30.88kb.
• Налоговый контроль, 848.09kb.
• Положение по налогу недвижимое имущество, отличное от земельного участка Общие положения, 67.86kb.

Глава 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва

Стаття 1. Визначення термінів

У цій главі терміни вживаються у розумінні розділу І цього Кодексу.

Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками податку з урахуванням пункту 2.2 цієї статті є:

2.1.1) фізичні особи — підприємці, які протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі - фізичні особи):

кількість осіб, що перебувають з ними у трудових відносинах, одночас­но не перевищує 10 осіб (включаючи членів сімей таких фізичних осіб); обсяг доходу не перевищує 300 000 гривень;

2.1.2) юридичні особи — суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, відповідають сукупності таких критеріїв (далі у цій главі - юридичні особи):

середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; обсяг доходу не перевищує 2 000 000 гривень.

2.2. Спрощена система оподаткування не поширюється на:

2.2.1) суб'єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), які здійснюють:

а) діяльність у сфері розваг;

б) обмін іноземної валюти;

в) виробництво підакцизних товарів;

г) діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів;

ґ) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних ма­теріалів (крім роздрібного продажу пально-мастильних матеріалів в єм­ностях до 10 літрів);

д) видобуток, виробництво та інші види діяльності з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, в тому числі органогенного утворення,що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»;

е) діяльність у сфері фінансового посередництва;

є) діяльність пов'язану з організацією торгівлі, наданням послуг із ство­рення належних умов для здійснення торгівлі іншими фізичними або юри­дичними особами та орендою торгових місць на ринках та/або у торговель­них об'єктах, за виключенням ринків, на яких кількість торгових місць мен­ша за 50;

ж) спільну діяльність без утворення юридичної особи;

з) видобуток та реалізацію корисних копалин;

и) діяльність з надання в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень (споруд, будівель) та або їх частин, крім:

фізичних осіб - підприємців, які надають в оренду земельні ділянки за­гальна площа яких не перевищує 20 соток;

фізичних осіб - підприємців, які надають в оренду одне житлове примі­щення загальною площею до 100 кв. метрів та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини за умови, що сумарна площа наданих в оренду приміщень не перевищує 300 кв. метрів;

юридичних осіб, які надають в оренду земельні ділянки загальна площа яких не перевищує 20 соток;

юридичних осіб, які надають в оренду нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини за умови, що сумарна площа наданих в оренду приміщень не перевищує 500 кв. метрів;

і) послуги стільникового зв'язку;

ї) діяльність з перепродажу предметів мистецтва, колекціонування та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистец­тва, предметами колекціонування або антикваріату;

к) діяльність з надання послуг у сфері телерадіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»;

л) діяльність з проведення розслідувань та забезпечення безпеки;

м) діяльність з управління підприємствами, допоміжну діяльність у сфері управління;

н) фізичних осіб-підприємців, які здійснюють роздрібний продаж пі­дакцизних товарів (крім діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива);

2. суб'єктів господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать іншим суб'єктам господарювання, які не є платника­ми єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків;
   
3. банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі то­вариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забез­печення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; громадські організації, суб'єктів господарювання створених без мети отримання прибутку (неприбуткові організації); страхових (перестрахових) брокерів, страхових агентів, реєстраторів цінних паперів, арбітраж­них керуючих;
   
4. суб'єктів господарювання, які на день подання заяви про реєстра­цію платником податку мають податковий борг (недоїмку), за винятком безнадійного податкового боргу (недоїмки), який виник внаслідок дії об­ставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);
   
5. представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку.
   

3. Платники податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно у готівковій та/або без­готівковій формі.
   
4. Фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування, при здійсненні розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до законодавства.
   

Стаття 3. Об'єкт оподаткування

3.1. Об'єктом оподаткування з урахуванням положень пунктів 3.2 - 3.4цієї статті є дохід платника податку, зменшений на такі суми, що надійшли у звітному періоді:

а) податку на додану вартість (за винятком юридичних осіб, які обрали ставку оподаткування 5 відсотків, та фізичних осіб, які не є платниками податку на додану вартість);

б) суму кредитів, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі,отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з моменту її отримання;

в) суму коштів цільового призначення, що надійшли від державних фондів соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів (в межах державних програм);

г) суму коштів (зокрема аванс, передоплата), які повертаються покупцю - платнику податку внаслідок повернення ним товару або розірвання договору, а також суму коштів, які повертаються платником податку покупцю внаслідок повернення таким покупцем товару (в розмірі, який не перевищує суми, сплаченої за товар);

ґ) суму коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), які реалі­зовані в період перебування платником податку на загальній системі опо­даткування та вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподаткову­ваного доходу фізичної особи (крім випадків реалізації таких товарів (ро­біт, послуг) за рахунок бюджетних коштів);

д) суму податку на додану вартість, отриманого в ціні товарів (послуг),відвантажених (поставлених) платником податку в період його перебування на загальній системі оподаткування (крім випадків постачання таких товарів (послуг) за рахунок бюджетних коштів);

е) суму коштів та вартості майна, внесених засновниками або учасниками платника податку до статутного фонду такого платника;

є) суму коштів у частині надмірно сплачених податків, зборів (обов'яз­кових платежів), що повертаються платнику податку з бюджетів або дер­жавних цільових фондів;

ж) дивіденди, отримані платником податку від інших платників податку,що оподатковані у порядку, визначеному розділом III цього Кодексу;

з) суму коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника податку.

2. Об'єктом оподаткування при продажу основних фондів є дохід, який визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких фондів за ціною, не меншою від звичайної, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на момент продажу.
   
3. У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, транспортного експедирування або за агентським договором об'єктом оподаткування є сума винагороди повіреного (агента).
   
4. Не є об'єктом оподаткування суми податків і зборів (обов'язкових платежів), отримані (нараховані) платником податку під час здійснення ним функцій податкового агента.
   
5. Датою отримання доходу є дата надходження коштів на поточний рахунок (в касу) платника податку, у тому числі списання кредиторської заборгованості по якій минув строк позовної давності та безоплатно одер­жані протягом звітного періоду матеріальні і нематеріальні цінності (акти­ви).
   
6. У разі коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торго­вельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або ін­ших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України.
   
7. У разі коли торгівля товарами (роботами, послугами) через торго­вельні автомати здійснюється з використанням жетонів, карток та/або ін­ших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України, датою отримання доходу вважається дата продажу таких жетонів, карток та/або інших замінників грошового знаку, вираженого в грошовій одиниці України.
   
8. Дивіденди, що виплачуються власникам корпоративних прав (зас­новникам суб'єктів спрощеної системи оподаткування), юридичними осо­бами оподатковуються відповідно до законодавства з питань оподаткуван­ня:
   

для фізичних осіб згідно із розділом IV цього Кодексу;

для юридичних осіб, які обрали спосіб оподаткування доходів за загаль­ною системою оподаткування, згідно із розділом III цього Кодексу;

для юридичних осіб - платників єдиного податку згідно із цією главою.

Стаття 4. База оподаткування

1. Базою обкладення податком є виражений у гривнях дохід платника податку, визначений згідно з пунктами 3.1 - 3.4 статті 3 цієї глави.
   
2. Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національ­ним банком України на дату отримання таких доходів.
   
3. Дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів, робіт, послуг визна­чається за звичайними цінами у порядку, встановленому розділом III цьо­го Кодексу.
   

Стаття 5. Ставки податку для фізичних осіб

5.1. Ставки податку для фізичних осіб встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті — органи місцевого самоврядування) з розрахунку на календарний місяць у межах:

5.1.1) від 200 до 600 гривень з розрахунку на календарний місяць для наступних видів господарської діяльності:

а) діяльність у сфері інформатизації;

б) надання послуг з доступу до мережі Інтернет;

в) діяльність у сфері права;

г) діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту;

ґ) діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії;

д) діяльність з консультування з питань комерційної діяльності та управління;

е) рекламна діяльність;

є) технічні випробування та дослідження;

ж) підбір та забезпечення персоналом;

5.1.2) від 20 до 200 гривень - для інших видів господарської діяльності.

2. На період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року для фізичних осіб, які провадять господарську діяльність виключно з надання послуг, займаються торгівлею на ринках та обсяг доходу яких протягом календар­ного року при підтвердженні статусу платника податку не перевищує 300 000 гривень, установлюється нульова ставка податку.
   
3. Рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб, їх змі­ну приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самов­рядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чиннос­ті з початку наступного бюджетного періоду.
   
4. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб є нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного опублікування.
   
5. Ставки податку для фізичних осіб є незмінними протягом бюджет­ного періоду, на який вони встановлені органами місцевого самоврядуван­ня.
   
6. У разі коли органами місцевого самоврядування до початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не встановле­но та/або не оприлюднено ставки податку за видами господарської діяль­ності, до моменту їх встановлення та/або оприлюднення діють ставки по­датку, визначені у попередньому бюджетному періоді.
   
7. Фізичні особи, які провадять кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, придбавають одне свідоцтво платника податку і сплачують податок за більшою ставкою.
   
8. Фізичні особи, які провадять господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, придбавають одне сві­доцтво платника податку і сплачують податок за ставкою 200 гривень з розрахунку на календарний місяць, а для видів діяльності, визначених у підпункті 5.1.1 пункту 5.1 цієї статті за ставкою 600 гривень з розрахунку на календарний місяць.
   

Стаття 6. Ставки податку для юридичних осіб

6.1. Ставки податку для юридичних осіб встановлюються у розмірі:

1. 3 відсотки бази оподаткування у разі сплати податку на додану вартість згідно розділу V цього Кодексу;
   
2. 5 відсотків бази оподаткування у разі включення податку на дода­ну вартість до складу єдиного податку.
   

6.2. На період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року для юридичних осіб які провадять господарську діяльність виключно з надання послуг та обсяг доходу яких протягом календарного року при підтвердженні статусу платника податку не перевищує 300 000 гривень, установлюється нульова ставка податку.

До господарської діяльності з надання послуг, на які поширюється дія пункту 5.2 статті 5 та пункту 6.2 статті 6, належать:

I) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням;

2)послуги з ремонту взуття;

3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням;

4)виготовлення виробів зі шкіри за індивідуальним замовленням;

5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням;

6)виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням;

7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за інди­відуальним замовленням;

8)виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням;

9) додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замов­ленням;

10)послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів;

II) виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням;

12) послуги з ремонту трикотажних виробів;

13) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням;

14) послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів;

15) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням;

16. послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів;
    
17. виготовлення меблів за індивідуальним замовленням;
    
18. послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів;
    

19. виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням;
    
20. технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, мото­ролерів і мопедів за індивідуальним замовленням;
    
21. послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- та відеоапаратури;
    
22. послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових при­ладів;
    

23. послуги з ремонту годинників;
    
24. послуги з ремонту велосипедів;
    

25) послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів;

26) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням;

27) послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів;

28. виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням;
    
29. послуги з ремонту ювелірних виробів;
    
30. прокат речей особистого користування та побутових товарів;
    
31. послуги з виконання фоторобіт;
    
32. послуги з оброблення плівок;
    
33. послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів;
    

34) послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів;

35. вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням;
    
36. послуги перукарень;
    
37. ритуальні послуги;
    
38. послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством;
    
39. послуги домашньої прислуги;
    

40) послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням;

41) послуги з фото- та відеозйомки за індивідуальним замовленням;

42) послуги з денного догляду за дітьми, особами похилого віку, у тому числі за особами з фізичними та розумовими вадами.

Стаття 7. Податковий (звітний) період

1. Податковим (звітним) періодом для платників податку є календар­ний квартал.
   
2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
   
3. Для суб'єктів господарювання, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому таким особам видано свідоцтво платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
   
4. Для новоутворених суб'єктів господарювання перший податковий (звітний) період починається з початку того кварталу, в якому видано сві­доцтво платника податку.
   
5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та держав­ної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, останнім податковим (звітним) періодом вважа­ється період, що закінчується днем такої державної реєстрації.
   

Стаття 8. Порядок нарахування та строки сплати податку

8.1. Фізичні особи сплачують податок шляхом здійснення попереднього

(авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця,

за який здійснюється сплата податку. Фізичні особи можуть здійснити сплату податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Отримані доходи, сума перевищення доходу, нараховані та сплачені су­ми податку відображаються платником у декларації за відповідний звітний період.

Сума сплаченого податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань фізичної особи — платни­ка податку. При цьому доходи, отримані в результаті провадження госпо­дарської діяльності, не включаються до складу його загального оподатко­вуваного доходу за результатами звітного року.

2. Юридичні особи сплачують податок щомісяця до 20 числа (включ­но) місяця, що настає за місяцем, за який здійснюється сплата податку.
   
3. Сума податку перераховується на окремий рахунок органів Держав­ного казначейства України.
   
4. Суми податку, не сплачені в установлені строки, вважаються подат­ковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодек­су.
   

Стаття 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку

1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів платники податку ведуть книгу обліку доходів і вит­рат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених госпо­дарських і фінансових операцій.
   
2. Форма книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення встанов­люються центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалі­зацію державної політики у сфері підприємництва за погодженням з цен­тральним органом державної податкової служби.
   
3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінан­сову звітність у встановленому законодавством порядку за спрощеною формою затвердженою центральним органом виконавчої влади із забез­печення реалізації єдиної фінансової політики.
   
4. Платники податку не звільняються від ведення податкового обліку, складання і подання звітності, пов'язаної зі сплатою інших податків і збо­рів (обов'язкових платежів), платниками яких вони є згідно з цим Кодек­сом та іншими законодавчими актами.
   
5. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду платники податку подають до органу державної подат­кової служби декларацію суб'єкта малого підприємництва — платника по­датку в строк, встановлений для квартального податкового (звітного) пері­оду.
   
6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприєм­ництва.
   
7. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсум­ком.
   

Стаття 10. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов'язковими платежами)

10.1. Платники податку не є платниками таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

а) податку на прибуток підприємств;

б) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;

в) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг,місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування у розмірі 3 відсотки;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

г) земельного податку (на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015року), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності та земельні ділянки, що знаходяться у власності фізичних осіб;

д) збору за спеціальне використання води (на період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2015 року).

2. Податки і збори (обов'язкові платежі), не зазначені у пункті 10.1 ці­єї статті, сплачуються платниками податку в порядку і розмірах, встанов­лених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування —в порядку, визначеному законами про загальнообов'язкове державне пен­сійне та соціальне страхування.
   
3. Платники податку зобов'язані нараховувати, відраховувати та пе­рераховувати до бюджету, Пенсійного фонду України, фондів загальноо­бов'язкового державного соціального страхування, податок на доходи фі­зичних осіб, збори та страхові внески, пов'язані з виплатою заробітної пла­ти (доходу) працівникам, які перебувають з ними у трудових відносинах.
   
4. Платники податку вважаються податковими агентами найманих ними осіб та/або фізичних осіб, які перебувають з ними у цивільно-право­вих відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які остаточно оподат­ковуються під час їх виплати.
   

Стаття 11. Порядок переходу до сплати податків за спрощеною системою оподаткування або відмови від сплати податків за спрощеною системою оподаткування

1. Суб'єкти господарювання за власним бажанням можуть обрати спрощену систему оподаткування шляхом отримання свідоцтва платника податку.
   
2. Рішення про перехід до сплати податків за спрощеною системою оподаткування може бути прийняте суб'єктом господарювання один раз протягом календарного року шляхом подання відповідної письмової заяви до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку нас­тупного податкового (звітного) періоду.
   
3. Зміна (доповнення або виключення) виду господарської діяльнос­ті, перехід до сплати податку за іншою ставкою, а також відмова від засто­сування спрощеної системи оподаткування можуть бути здійснені суб'єкта­ми господарювання, які відповідають вимогам статті 2 цієї глави, з почат­ку нового податкового (звітного) періоду за умови подання відповідної за­яви у порядку, визначеному пунктом 11.2 цієї статті.
   
4. Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно ви­дати протягом 10 робочих днів із дня подання суб'єктом господарювання заяви про обрання спрощеної системи оподаткування свідоцтво платника податку або надати письмову мотивовану відмову, яка може бути оскарже­на таким суб'єктом у судовому порядку.
   

Свідоцтво видається особисто фізичній особі або особі уповноваженій суб'єктом господарювання під підпис.

5. Суб'єкт господарювання, який утворюється в результаті реоргані­зації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов'я­зання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник податку за умови погашення таких податкових зобов'язань чи податкового боргу (недоїмки).
   
6. Новоутворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти господарювання, які протягом 10 календарних днів з дня державної реєс­трації подали заяву про перехід до сплати податків за спрощеною систе­мою оподаткування до органу державної податкової служби за місцем їх реєстрації, вважаються платниками податку з дня державної реєстрації та­кого платника.
   

Суб'єкт господарювання, який утворюється в результаті реорганізації будь-якого платника податку, що має непогашені податкові зобов'язання чи податковий борг (недоїмку), які виникли до такої реорганізації, може бути зареєстрований як платник єдиного податку після погашення таких податкових зобов'язань чи податкового боргу (недоїмки).

При цьому під час розгляду органом державної податкової служби зая­ви про видачу свідоцтва платника податку, поданої новоутвореною фізич­ною особою — підприємцем, який раніше вже був у встановленому зако­ном порядку зареєстрований як платник єдиного податку і самостійно прийняв рішення про припинення підприємницької діяльності, враховуєть­ся вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування (але не більш як за річний період до дати подання такої заяви).

11.7. Свідоцтво платника податку видається на календарний рік.

Для продовження дії свідоцтва платника податку на наступний кален­дарний рік заява подається в обов'язковому порядку в установлений пун­ктом 10.2 цієї статті строк.

11.8. Бланк свідоцтва платника податку є документом суворого обліку,що запроваджується на всій території України.

У разі втрати або зіпсування свідоцтва платнику податку видається дуб­лікат свідоцтва в порядку, установленому пунктом 10.4 цієї статті.

11.9. Якщо платник єдиного податку — фізична особа провадить господарську діяльність із використанням найманої праці, то для кожної особи,яка перебуває з ними у трудових відносинах, орган державної податкової служби видає такому платникові податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі — довідка).

Довідка видається на безоплатній основі протягом 5 робочих днів з дня звернення.

У разі збільшення кількості найманих працівників платники податку по­винні одержати відповідні довідки для таких працівників.

У разі зменшення кількості найманих працівників платники податку по­винні повернути видані на таких працівників довідки до органу державної податкової служби.

Суб'єкти господарювання у своїй діяльності зобов'язані використовува­ти найману працю на умовах законодавства про працю.

11.10. Копія свідоцтва платника податку та довідка повинні розміщуватися на робочому місці найманого працівника, свідоцтво у платника податку та пред'являтися працівникам контролюючих органів, яким надано відповідні функціональні повноваження на проведення перевірки.

Свідоцтво платника податку та довідки, видані платникам податку, не можуть бути передані іншим, крім зазначених у них, особам.

Свідоцтво платника податку, строк дії якого закінчився, підлягає повер­ненню у п'ятиденний строк разом з усіма довідками органу державної по­даткової служби, який їх видав.

11.11. Свідоцтво платника єдиного податку анулюється органом державної податкової служби у разі:

подання платником єдиного податку заяви про відмову від застосуван­ня спрощеної системи оподаткування;

припинення підприємницької діяльності фізичної особи та/або ліквідації (реорганізації) юридичної особи;

виникнення податкової заборгованості зі сплати єдиного податку протя­гом двох послідовних кварталів;

провадження господарської діяльності, на яку не поширюється дія цієї глави;

перевищення граничної чисельності найманих осіб, встановленої у пун­кті 2.1 статті 2 цієї глави;

перевищення граничного обсягу доходу, встановленого у пункті 2.1 статті 2 цієї глави;

застосування платником податку іншого способу розрахунків, ніж заз­начені у пункті 2.3 статті 2 цієї глави;

неоформлення в установленому порядку трудових відносин при фак­тичному використанні найманої праці;

недотримання вимог нарахування та виплати заробітної плати.

12. Форма свідоцтва платника податку та довідки та порядок їх вида­чі (анулювання) встановлюються центральним органом державної подат­кової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
    
13. У разі припинення платником податку провадження господар­ської діяльності податкові зобов'язання зі сплати податку нараховуються такому платникові до останнього дня (включно) календарного місяця його фактичної діяльності.
    
14. Процедура переходу платника податків до сплати за спрощеною або загальною системою оподаткування, а також порядок оподаткування платників податків у разі такого переходу, визначаються центральним ор­ганом державної податкової служби за погодженням з центральним орга­ном виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінан­сової політики та центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
    

Стаття 12. Відповідальність платника податку

1. Платник податку несе відповідальність згідно із законодавством за правильність нарахування, своєчасність подання декларацій та сплати по­датків, платником яких він є відповідно до цього Кодексу.
   
2. У випадку, якщо платник єдиного податку - фізична особа, більше половини свого доходу за три, шість, дев'ять чи дванадцять місяців нарос­таючим підсумком з початку року отримав від одного замовника (клієнта, покупця), такий платник податку позбавляється права на сплату єдиного податку в цих періодах і сплачує податки і збори у відповідності до загаль­ної системи оподаткування.
   
3. На підставі договору оренди на місці проведення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця - платника єдиного податку не може проводити діяльність інша особа, яка зареєстрована платником єдиного податку.
   
4. У разі застосування платником податку іншого способу розрахун­ків, ніж зазначені у пункті 2.3 статті 2 цієї глави, або здійснення операцій, на які відповідно до пункту 2.2 статті 2 цієї глави не поширюється спроще­на система оподаткування, дохід, отриманий платником податку в резуль­таті здійснення таких операцій, оподатковується за ставкою податку у роз­мірі 15 відсотків — для фізичних осіб та за подвійною ставкою єдиного по­датку — для юридичних осіб.
   
5. У разі коли фізична особа — платник податку провадить діяль­ність, не зазначену у свідоцтві платника податку, дохід, отриманий від про­вадження такої діяльності, оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.
   

При цьому такий платник податку зобов'язаний внести відповідні зміни до свідоцтва платника податку або перейти до сплати податків за загаль­ною системою оподаткування починаючи з наступного податкового (звіт­ного) періоду.

6. У разі коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отри­маного фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 цієї глави, сума перевищення за результатами такого по­даткового (звітного) періоду оподатковується за ставкою податку у розмі­рі 15 відсотків — без втрати платником права залишатись на спрощеній системі оподаткування до кінця звітного року.
   
7. У разі, коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отри­маного юридичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьо­му підпункту 2.1.2 статті 2 цієї глави, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за подвійною став­кою податку — без втрати платником права залишатись на спрощеній сис­темі оподаткування до кінця звітного року.
   
8. У разі недотримання положень статті 2 цієї глави платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподат­кування починаючи з наступного кварталу і втрачає право сплачувати по­датки за спрощеною системою оподаткування протягом наступного кален­дарного року.
   
9. За не оформлення трудових відносин у разі фактичного викорис­тання найманої праці платники податку несуть адміністративну та кримі­нальну відповідальність згідно із законами.