Проект налогового кодекса украины

Вид материала

Кодекс

Подобный материал:

• Проект налогового кодекса украины, 15776.4kb.
• Решение, 28.97kb.
• Решение №7/414 «09», 20.27kb.
• Федерация профсоюзов Украины, 69kb.
• Сравнительный анализ Налогового кодекса Украины с действующим ранее законодательством, 808.76kb.
• Положение по туристическому сбору, 40.07kb.
• Говая администрация Украины рассмотрела запрос относительно порядка налогообложения, 31.93kb.
• «Об установлении ставок единого налога», 30.88kb.
• Налоговый контроль, 848.09kb.
• Положение по налогу недвижимое имущество, отличное от земельного участка Общие положения, 67.86kb.

Стаття 4. База оподаткування податку

4.1. База оподаткування визначається:

4.1.1) у колісних транспортних засобів:

а) для мотоциклів, легкових автомобілів (крім легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном), автобусів (у тому числі мікроавтобусів), тракторів, вантажних автомобілів (у тому числі сідельних тягачів, інших спеціалізованих та спеціальних вантажних транспортних засобів) - за об’ємом циліндрів двигуна в куб. сантиметрах;

б) для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, - за потужністю двигуна в кВт;

4.1.2) у суден:

а) для суден, обладнаних двигуном, - за потужністю двигуна в кВт;

б) для суден, які не обладнані двигуном, - за довжиною корпусу судна в сантиметрах;

4.1.3) у літаків, вертольотів - за максимальною злітною масою.

4.2. База оподаткування для транспортних засобів, зазначених у пункті4.1 цієї статті, визначається окремо для кожного транспортного засобу.

Стаття 5. Ставки податку

5.1. Ставки податку для колісних транспортних засобів:

5.1.1) для мотоциклів:




5.1.2) для легкових автомобілів (крім автомобілів, обладнаних електродвигуном):



Податок з власників транспортних засобів для вантажопасажирських автомобілів сплачується у розмірах, установлених для вантажних автомо­білів.

7. для сідельних тягачів - 15 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна;
   
8. для автомобілів спеціального призначення - 5 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.
   

5.2. Ставки податку для суден:

5.2.1) для суден, які оснащені стаціонарним або підвісним двигуном

Група	Потужність двигуна, кВт	Ставка податку, гривень за 1 кВт потужності двигуна
1	до 55 (включно)	2,5
2	понад 55	3
5.2.2) для суден, які не оснащені двигуном:
Група	Довжина корпусу судна, метрів	Ставка податку, гривень за 100 сантиметрів довжини корпусу судна

1. до 7,5 (включно) 7
   
2. понад 7,5 14
   

5.3. Ставки податку для літаків і вертольотів:

1. для літаків - 0,2 гривні за кожний кілограм максимальної злітної маси;
   
2. для вертольотів - 0,3 гривні за кожний кілограм максимальної злітної маси.
   

5.4. При першій реєстрації транспортних засобів ставки податку, встановлені пунктами 5.1-5.3 цієї статті, застосовуються:

5.4.1) для нових транспортних засобів - з коефіцієнтом 1;

2. для транспортних засобів (крім транспортних засобів, зазначених у підпунктах 5.1.3 і 5.1.5 пункту 5.1 цієї статті), які використовувались до 8 років, - з коефіцієнтом 2;
   
3. для транспортних засобів, зазначених у пунктах 5.2. і 5.3 цієї стат­ті, які використовувались понад 8 років, - з коефіцієнтом 3;
   
4. для транспортних засобів, зазначених у пункті 5.1 цієї статті (крім, транспортних засобів, зазначених у підпунктах 5.1.3 і 5.1.5 пункту 5.1 цієї статті), які використовувались понад 8 років, - з коефіцієнтом 40.
   

5.5. При реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, проходженні транспортними засобами чергового технічного огляду ставки податку,встановлені пунктами 5.1-5.3 цієї статті, застосовуються з коефіцієнтом 1.

Стаття 6. Індексація ставок податку

6.1. З 1 січня року набрання чинності цим Кодексом щороку наростаючим підсумком проводиться індексація ставок податку за формулою:

Сі = Сб х дІ,

де Сі - проіндексована ставка податку у поточному році, гривень з ко­пійками (з округленням до двох десяткових знаків після коми) за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна (1 кВт потужності двигуна; 100 сан­тиметрів довжини; кілограмів);

Сб - базова ставка податку, гривень за 100 кубічних сантиметрів об'єму циліндрів двигуна (1 кВт потужності двигуна; 100 сантиметрів довжини; кі­лограмів);

дІ - добуток індексів споживчих цін (індексів інфляції) за попередні ро­ки, починаючи з року, який передує року набрання чинності цим Кодексом, десятковим дробом з точністю до чотирьох знаків;

I - офіційно оприлюднений індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, у відсотках.

2. У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100 відсотків.
   
3. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) розраховується центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, а інформація про його розміри щороку до 1 лютого по­дається центральному органу державної податкової служби та оприлюд­нюється у засобах масової інформації.
   
4. Під час проведення індексації базовими вважаються ставки податку, встановлені цим розділом.
   

Стаття 7. Пільги щодо податку 7.1. Від сплати податку звільняються:

1. фізичні особи, зазначені в пунктах 1 і 2 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постражда­ли внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтях 4 - 11 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтях 6 і 8 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», а також інваліди незалежно від групи інвалідності (у тому числі діти-інваліди за поданням органів соціаль­ного захисту) - щодо одного легкового автомобіля (мотоколяски) з об'є­мом циліндрів двигуна до 2500 куб. сантиметрів або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб. сантиметрів чи одного човна мотор­ного або катера з довжиною корпусу не більш як 7,5 метра, крім морських;
   
2. фізичні особи, зазначені в пунктах 3 і 4 частини першої статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постражда­ли внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо одного легкового авто­мобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. сантиметрів або одного мотоцикла з об'ємом циліндрів двигуна до 750 куб. сантиметрів чи одного човна моторного або катера з довжиною корпусу до 7,5 метра, крім мор­ських, до їх відселення та протягом трьох років після переселення із зони гарантованого добровільного відселення чи зони посиленого радіоеколо­гічного контролю;
   

3. на 50 відсотків - фізичні особи, у власності яких перебувають лег­кові автомобілі з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. сантиметрів та вантажні автомобілі з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 куб. сантиметрів, взяті на облік в Україні до 1990 року включно, - щодо одного із зазначе­них автомобілів;
   
4. на 50 відсотків - сільськогосподарські підприємства за трактори колісні (крім сідельних тягачів) та вантажні автомобілі;
   
5. державні підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія» - за автобуси, в тому числі мікроавтобуси;
   
6. будинки-інтернати, територіальні центри соціального обслугову­вання пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян та відділення соці­ального допомоги вдома, центри обліку та заклади соціального захисту для бездомних громадян, центри соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, реабілітаційні центри та заклади охорони здоров'я, що повністю утримуються за рахунок бюджету.
   

2. Пільги, визначені цією статтею, не поширюються на транспортні за­соби, які вперше реєструються в Україні, крім легкових автомобілів для ін­валідів з об'ємом циліндрів двигуна до 2500 куб. сантиметрів, що придба­ні за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України.
   
3. Органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень мають право приймати рішення щодо звільнення від сплати податку осіб, які мають посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, щодо одного легкового автомобіля з об'ємом цилін­дрів двигуна до 2500 куб. сантиметрів або одного вантажного автомобіля з об'ємом циліндрів двигуна до 6001 куб. сантиметрів на одну особу, крім транспортних засобів, які вперше реєструються в Україні.
   

Стаття 8. Податковий період

8.1. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Стаття 9. Строк сплати податку

9.1. Податок сплачується:

1. фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації тран­спортного засобу, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед черговим технічним оглядом транспортних засобів щороку або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд;
   
2. юридичними особами - щокварталу рівними частинами (від річ­ної суми податку, зазначеної у поданому до органу державної податкової служби розрахунку) до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
   

9.2. За придбані протягом року юридичними особами транспортні засоби, крім тих, що вперше реєструються в Україні, податок сплачується перед їх реєстрацією за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, які вперше реєструються в Україні, податок сплачується за весь рік перед їх першою реєстрацією. Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби в десятиденний строк після їх реєстрації подається до відповідного органу державної податкової служби з обов'язковим наданням копій реєстраційних документів, завірених відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Стаття 10. Порядок обчислення і сплати податку

10.1. Сума податку обчислюється стосовно кожного транспортного засобу як добуток відповідної бази оподаткування, ставки (проіндексованої ставки) податку та відповідного коефіцієнту, зазначеного у пунктах 5.4 і 5.5статті 5 цього розділу.

10.2. Податок сплачується за місцем реєстрації транспортних засобів.

3. Фізичними особами податок сплачується за ставками, які діють на день сплати.
   
4. Юридичними особами податок обчислюється самостійно на під­ставі даних про кількість зареєстрованих транспортних засобів станом на 1 січня поточного року.
   

Юридичні особи у строки, визначені цим Кодексом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми податку на транспортні засоби на поточний рік за фор­мою, затвердженою центральним органом державної податкової служби.

10.5. У разі викрадення транспортного засобу податок його власником не сплачується з місяця, що настає за тим, в якому транспортний засіб викрадено, якщо факт викрадення підтверджується відповідними документами уповноважених державних органів України, якими порушено відповідну кримінальну справу.

У разі повернення уповноваженими державними органами України вик­раденого транспортного засобу його власнику податок за такий транспор­тний засіб сплачується з місяця, в якому транспортний засіб було поверне­но.

6. У разі передачі власником транспортного засобу права на користу­вання ним іншій особі відповідно до укладеного в письмовій формі дого­вору найму (оренди, лізингу) або доручення податок сплачується такою особою за місцем реєстрації транспортного засобу від імені власника тако­го транспортного засобу.
   
7. За транспортні засоби, придбані протягом року, крім тих, що впер­ше реєструються в Україні, податок сплачується пропорційно кількості мі­сяців, що залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому прове­дено реєстрацію транспортного засобу. За транспортні засоби, зняті про­тягом року з реєстрації (перереєстровані), податок сплачується за кількість місяців поточного року, протягом яких транспортний засіб був у власності фізичної особи, включаючи місяць зняття з реєстрації (перереєстрації).
   
8. За транспортні засоби, зняті юридичними особами протягом року з реєстрації (перереєстровані), здійснюється перерахунок розміру податку у бік його зменшення, крім податку, сплаченого при першій реєстрації в Україні. Розмір податку перераховується після зняття їх з реєстрації (пере­реєстрації) за місяці, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, що настає за тим, в якому транспортний засіб знято з реєстрації (перере­єстровано).
   
9. Платники податку зобов'язані при першій реєстрації в Україні, ре­єстрації, перереєстрації, знятті з обліку або черговому технічному огляді транспортних засобів пред'являти квитанції або платіжні доручення про сплату податку з відміткою банку про дату виконання платіжного доручен­ня, а платники, звільнені від сплати податку, - відповідний документ, що дає право на користування такими пільгами.
   

10. У разі відсутності документів про сплату податку або документів, що дають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні, ре­єстрація, перереєстрація, зняття з обліку і черговий технічний огляд тран­спортних засобів не проводяться.
    
11. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок, такі особи зобов'язані сплатити його не більш як за три поперед­ні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку здійснюється не більш як за три попередні роки.
    
12. Органи, що проводять державну реєстрацію транспортних засо­бів, зобов'язані повідомляти органи державної податкової служби про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації, а також про осіб, на яких вони зареєстровані. Форма та порядок подання інформації затвер­джуються центральним органом державної податкової служби за погод­женням відповідного центрального органу, який реалізує державну політи­ку у сфері безпеки дорожнього руху і державної реєстрації транспортних засобів.
    

розділ viii. екологічний податок

Стаття 1. Визначення термінів

Стаття 2. Платники податку

2.1. Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи,що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні,громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

2.1.1) викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

2.1.2) скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

2.1.3) розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чина об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

2.1.4) утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

2.1.5) тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

2. Платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представ­ництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представ­ницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами заб­руднення у разі використання ними палива.
   
3. Не є платниками податку за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) суб'єкти діяльності у сфері використання ядерної енергії, які:
   

1. до останнього календарного дня (включно) звітного кварталу, у якому придбано джерело іонізуючого випромінювання, уклали договір щодо повернення відпрацьованого закритого джерела іонізуючого випро­мінювання за межі України до підприємства-виробника такого джерела;
   
2. здійснюють поводження з радіоактивними відходами, що утвори­лися внаслідок Чорнобильської катастрофи, в частині діяльності, пов'яза­ної з такими відходами.
   

4. Не є платниками податку, що справляється за тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк спеціалізовані суб'єкти господарювання, основною діяльністю яких є довгострокове зберігання та захоронення радіоактивних відходів.
   
5. Не є платниками податку за розміщення відходів у спеціально від­ведених для цього місцях чи на об'єктах суб'єкти господарювання, які ма­ють ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини, про­вадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, що розмі­щуються на власних територіях (об'єктах), та надають послуги у цій сфері.
   

Стаття 3. Податкові агенти

3.1. Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

3.2. До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

3.2.1) здійснюють оптову торгівлю паливом;

3.2.2) здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 3.2.1пункту 3.2 цієї статті).

Стаття 4. Об'єкт та база оподаткування 4.1. Об'єктом та базою оподаткування є:

1. обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмос­ферне повітря стаціонарними джерелами;
   
2. обсяги та види забруднюючих речовин, які скидаються безпосе­редньо у водні об'єкти;
   
3. обсяги та класи відходів, що розміщуються у спеціально відведе­них для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім об­сягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розмі­щуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторин­ної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів;
   

4.1.4) обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами;

4.1.5) обсяги та категорія радіоактивних відходів, що утворюються в наслідок діяльності суб'єктів господарювання та/або тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Стаття 5. Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення

5.1. Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих ре­човин стаціонарними джерелами забруднення:



5.2. Для забруднюючих речовин (сполук), які не увійшли до пункту 5.1 цієї статті та на які не встановлено клас небезпечності (крім двоокису вуг­лецю), ставки податку застосовуються залежно від установлених орієнтов­но-безпечних рівнів впливу таких речовин (сполук):

3. Ставка податку за викиди двоокису вуглецю становить 0,2 гривні за 1 тонну.
   
4. Для забруднюючих речовин, на які не встановлено клас небезпеч­ності та орієнтовно-безпечний рівень впливу (крім двоокису вуглецю), ставки податку встановлюються як за викиди забруднюючих речовин I кла­су небезпечності згідно з пунктом 5.1 цієї статті.
   

Стаття 6. Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення

6.1. Ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих ре­човин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива:



Стаття 7. Ставки податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти

7.1. Ставки податку за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти:

Гранично допустима концентрація забруднюючих речовин (міліграмів на літр)	Ставка податку, гривень за тонну
до 0,001 (включно)	84033
0,001-0,1 (включно)	60928
0,1 -1 (включно)	10504
1 -10 (включно)	1069
понад 10	214

7.2. За скиди забруднюючих речовин, на які не встановлено граничнодопустиму концентрацію або орієнтовно-безпечний рівень впливу (крім завислих речовин, сульфатів і хлоридів), застосовуються ставки податку за найменшою величиною гранично допустимої концентрації, наведеної у пункті 7.1 цієї статті.

Для завислих речовин, сульфатів і хлоридів ставка податку становить 15,3 гривень за тонну.

3. За скиди забруднюючих речовин у ставки, озера та інші непроточні об'єкти ставки податку, зазначені у пунктах 7.1-7.2 цієї статті, збільшують­ся у 1,5 раза.
   
4. За скиди забруднюючих речовин у ділянки озер або річок, які роз­ташовані в адміністративних межах населеного пункту, ставки податку, зазначені у пунктах 7.1-7.2 цієї статті, збільшуються у 1,8 раза.
   
5. Ліміти скидів у водні об'єкти загальнодержавного значення для пер­винних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водоко­ристування, які видають територіальні органи головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
   
6. Ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти місцевого зна­чення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеці­альне водокористування, які видаються місцевими державними адмініс­траціями, а в містах обласного значення — виконавчими органами рад за поданням територіальних органів головного органу в системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного се­редовища.
   
7. Обсяги скидів, пов'язаних з проведенням планового ремонту кана­лізаційних мереж і споруд, включаються до загального ліміту скидів. Об­сяги та умови здійснення таких скидів погоджуються з територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навко­лишнього природного середовища. Податок, який справляється за ці ски­ди, нараховується як за скиди, що проводяться в межах установлених лі­мітів.
   
8. У разі перевищення погодженого обсягу скидів, пов'язаних із пла­новим ремонтом каналізаційних мереж і споруд, порушення умов їх здій­снення, податок обчислюється як за понадлімітні скиди, а збитки, заподія­ні навколишньому природному середовищу, відшкодовуються в установ­леному законодавством порядку.