Який орган влади має відповідати за державне сприяння розвитку громадянського суспільства?
| Вид материала | Документы |
- Обласна програма взаємодії органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, 167.45kb.
- Першочергові завдання для Стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства, 133.43kb.
- Впровадження на полтавщині положень концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку, 340.13kb.
- У справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи у 2010 році Концепції, 511.52kb.
- Програма економічного І соціального розвитку миколаївської області на 2011-2014 роки, 2341.29kb.
- План Громадянське суспільство: зміст поняття. Сутність та найважливіші структурні елементи, 587.14kb.
- Програми співпраці місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,, 479.52kb.
- Програма спецкурсу для студентів 5 курсу (магістрів) Доц. Янюк, 188.09kb.
- Реферат законукра ї нипром, 97.56kb.
- Закон україни про міліцію, 346.48kb.
Висновки:
- У структурі державної влади з 2007 року функціонує центральний орган виконавчої влади, відповідальний за здійснення державної політики щодо місцевого самоврядування – Міністерство регіонального розвитку і будівництва.
- Відокремити суб’єктивні фактори ефективності цього інструменту формування і здійснення державної політики щодо місцевого самоврядування від об’єктивних факторів поки що важко. Дійсно, Мінрегіонбуд під орудою В.Яцуби не запропонував ні пакету концептуальних розробок щодо регіональної політики і місцевого самоврядування, ні бюджетної реформи на користь місцевого самоврядування, як це зробив Мінрегіонбуд під керівництвом В.Куйбіди. Але, можливо справа в інших системних умовах, що дозволяли чи не дозволяли це зробити. Можливо, справа у тому, що Мінрегіонбуд за часів В.Куйбіди мобілізував експертний та науковий, в тому числі і позаурядовий, потенціал і напрацювання.
Ресурсне забезпечення державної політики щодо місцевого самоврядування
Оскільки до останнього часу не існувало сформульованої політики держави щодо МС, то, природно, і не було фінансових витрат на її здійснення. В той же час, держава у кожному бюджетному році передбачала фінансові ресурси на діяльність МС, переважно на здійснення делегованих функцій.
Про фінансове забезпечення реалізації державної політики щодо місцевого самоврядування в чинних державних актах є дуже короткі вказівки:
- Концепція реформи місцевого самоврядування передбачає, що "фінансування проведення реформи здійснюватиметься з державного, місцевих бюджетів та інших джерел, передбачених законодавством".
- Концепція державної регіональної політики крім того передбачає "створення системи фондів для фінансування інструментів реалізації державної регіональної політики, передбачених Концепцією".
Концепція державної регіональної політики крім фінансового ресурсу реалізації державної політики передбачає створення і застосування інших ресурсів: правового, інституційного, інформаційного, наукового, кадрового та іншого забезпечення.
Висновки:
Оскільки формування і здійснення державної політики щодо місцевого самоврядування покладено на центральний орган виконавчої влади – Мінрегіонбуд, то джерелом фінансування державної політики є державний бюджет.
Участь недержавних організацій у формуванні і здійсненні державної політики концептуальними документами, що сьогодні визначають державну політику у сфері місцевого самоврядування, у явній формі не обумовлена, а тому питання щодо їх фінансування лишається відкритим. В цьому аспекті організації ГС, що діють у сфері місцевого самоврядування, не відрізняються від усіх інших НДО України.
Інструменти реалізації політики
Концепція державної регіональної політики вказує на різновиди інструментів її реалізації: "Ефективна реалізація державної регіональної політики визначається системою заходів правового, економічного, фінансового, організаційного, інформаційного, освітнього та іншого характеру."
Концепція реформи місцевого самоврядування дещо конкретизує зміст інструментів у більш вузькій площині - політиці щодо місцевого самоврядування:
- інституційні – організація взаємодії органів державної влади, органів та посадових осіб місцевого самоврядування, громадських структур при розробленні засад реформування місцевого самоврядування та здійсненні реформи;
- економічні – вдосконалення бюджетного процесу, податкових та міжбюджетних відносин, сприяння розвиткові комунальної власності та інших складових матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування;
- кадрові – здійснення заходів, спрямованих на професіоналізацію служби в органах місцевого самоврядування, сприяння підвищенню кваліфікації службовців органів місцевого самоврядування та відповідне матеріальне стимулювання;
- інформаційно-просвітницькі – створення єдиного інформаційного простору органів місцевого самоврядування, забезпечення доступу громадян до інформації про рішення та діяльність органів і посадових осіб місцевого самоврядування, проведення інформаційної кампанії щодо завдань, процесу здійснення та результатів реформи місцевого самоврядування в Україні.
– правові – передбачають моніторинг стану місцевого самоврядування та своєчасне внесення змін до Конституції України та нормативно-правових актів, що забезпечують його розвиток.
Висновок:
Чинні Концепції, які визначають державну політику щодо місцевого самоврядування передбачають використання досить повного набору неспецифічних інструментів підчас здійснення державної політики, але не передбачають створення середньо- чи короткострокових (річних) програм втілення політики. Ця обставина є загрозою для реалізації політики.
Як позитив відмітимо можливість залучення "громадських структур при розробленні засад реформування місцевого самоврядування та здійсненні реформи", що передбачено інституційними інструментами.
Система моніторингу здійснення політики
Концепція державної регіональної політики містить окремий і достатньо змістовний розділ методичного характеру, присвячений питанням моніторингу політики:
"Моніторинг державної регіональної політики, регіонального розвитку, виконання державних регіональних програм здійснюється шляхом встановлення відповідних індикаторів, визначення уповноважених на його проведення інституцій, системи оприлюднення результатів такого моніторингу.
Система моніторингу державної регіональної політики включає відстеження:
стану та тенденцій соціально-економічного розвитку України з аналізом їх відповідності цілям державної регіональної політики;
стану та тенденцій соціально-економічного розвитку кожного регіону;
досягнення цілей, визначених у нормативно-правових актах та інших документах, що стосуються регіонального розвитку (стратегій, угод, програм, проектів).
З метою забезпечення такого моніторингу кожний нормативно-правовий акт, що ухвалюється у сфері державної регіональної політики, має містити відповідні рівні цілей, досягнення яких можна оцінити: виконання чи не виконання запланованих заходів; безпосередній ефект від реалізації акту; вплив - середньо чи довгостроковий наслідок для певної сфери, на яку спрямований акт. …
Моніторинг здійснення державної регіональної політики забезпечується поєднанням статистичного обліку, іншої звітності, проведення аналітичних досліджень та аналізів, звітів, доповідей державних органів та незалежних організацій.
Основними індикаторами, що застосовуються для оцінки регіонального розвитку, є показники, які характеризують динаміку зростання якості життя, вартості робочої сили, землі, об'єктів нерухомості, міграцію населення, рівень злочинності, індекс людського розвитку в порівнянні з середньо українськими показниками.
Основними індикаторами досягнення позитивних результатів у забезпеченні єдності України є показники, що характеризують тенденцію зростання міжрегіональної толерантності (громадянської солідарності), що оцінюється за результатами періодичних соціологічних досліджень, зменшення регіональних акцентів виборчих симпатій за результатами парламентських виборів, динаміка міжрегіональної міграції, міжрегіональних культурних обмінів.
Оцінка діяльності керівників органів виконавчої влади в регіонах здійснюється за індикаторами, що випливають із завдань державної регіональної політики, та визначаються повноваженнями керівника.
Обов'язковими індикаторами діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування їх посадових осіб в регіонах є відкритість їх діяльності, доступність для юридичних та фізичних осіб, чому має сприяти впровадження системи електронного урядування, інших сучасних інформаційних технологій."
Оскільки "Концепція державної регіональної політики є основою для підготовки проектів нормативно-правових актів та реалізації політики органами виконавчої влади", то ухвалена КМУ майже на рік пізніш Концепція реформи місцевого самоврядування, як документ, що визначає на сучасному етапі політику держави безпосередньо щодо самоврядування, то він мав би застосувати загальні вказівки щодо моніторингу, які містяться у Концепції державної регіональної політики, для сфери політики щодо місцевого самоврядування. Але, на жаль, цього не сталося: Концепція реформи місцевого самоврядування взагалі не містить розділу, присвяченого моніторингу процесу реформи місцевого самоврядування. У цій Концепції не йде мови ні про індикатори чи показники досягнення цілей Концепції, ні про інструменти моніторингу, ні про інституційне забезпечення моніторингу, ні про періодичність оприлюднення його результатів та спосіб їх врахування на подальших етапах здійснення реформи.
Певним, дуже умовним замінником узагальнених якісних показників оцінки ходу реформ підчас моніторингу можна вважати перелік очікуваних результатів реалізації реформи:
"1) належний та ефективний розподіл повноважень між рівнями органів місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на засадах децентралізації публічного врядування та субсидіарності;
2) ефективна та стабільна система функціонування органів місцевого самоврядування, забезпечення прозорості діяльності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, мінімізація умов для корупції;
3) створення умов для безпосередньої участі жителів у вирішенні питань місцевого значення, ефективність впливу громадян на прийняття рішень органами місцевого самоврядування;
4) організаційна та фінансова автономія територіальних громад та органів місцевого самоврядування, наближення їх можливостей та якості діяльності до європейських стандартів;
5) розширене надання адміністративних послуг органами місцевого самоврядування;
6) формування дієвих місцевих бюджетів;
7) створення умов, що сприятимуть сталому розвитку територіальних громад;
8) створення умов для належного матеріального, фінансового та іншого ресурсного забезпечення виконання завдань та функцій місцевого самоврядування."
Але, зрозуміло, що цей перелік є лише базою для формування розгалуженої системи якісних і кількісних індикаторів для оцінки ходу реформи. Певною мірою авторів Концепції можна зрозуміти оскільки потрібно створити показники і індикатори для оцінки змін у дуже складній системі – системі місцевого самоврядування. У термінології теорії систем місцеве самоврядування, як соціальна система, відноситься до класу "складних відкритих великих". Науково обгрунтованої методики для створення таких індикаторів поки що не існує. А трансформація якісних результатів реформ у систему кількісних індикаторів є самостійною, досі не вирішеною науковою проблемою. На практиці часто вимушені користуватись опосередкованим методом контролю за процесом змін – контролю за реалізацією певних етапів чи заходів, оскільки передбачається, що здійснення цих етапів чи заходів має призвести до бажаних змін. У нашому випадку для цього можуть прислужитися дані розділу "Етапи та строки реформи", що включено до Концепції реформи місцевого самоврядування. Очевидно, що припущення про кореляцію між заходами та результатами не завжди вірне.
Разом із тим, по кожному з 8 очікуваних результатів реформи місцевого самоврядування слід було б запропонувати інструменти моніторингу, наприклад, експертні і соціологічні опитування відповідних фахівців органів місцевого самоврядування та представників територіальних громад. Дані цих досліджень вже можна співставляти і оцінювати динаміку змін у відповідних аспектах.
Якщо ж говорити про моніторинг досягнення мети реформи як вона сформульована у Концепції "підвищення якості життя людини за рахунок створення умов для сталого розвитку територіальних громад як самостійних та дієздатних соціальних спільнот, члени яких матимуть можливість ефективно захищати власні права та інтереси шляхом участі у вирішенні питань місцевого значення", то слід відмітити, що на кожний з аспектів цієї мети впливають безліч чинників, що знаходяться поза полем реформи місцевого самоврядування. (Ця особливість характерна для будь-яких "відкритих складних великих" систем.)
Висновок:
Моніторинг процесу втілення політики держави щодо місцевого самоврядування Концепцією, що визначає державну політику у цій сфері, не передбачений. Внаслідок цього існує ризик того, що ця політика може залишитись лише декларацією.
Оцінка ефективності політики
В явній формі державна політика щодо місцевого самоврядування зафіксована на концептуальному рівні лише декілька місяців тому. Відсутність у системі виконавчої влади протягом 16 років сталого інституційного забезпечення формування і втілення державної політики щодо місцевого самоврядування не дозволяють говорити про найменшу ефективність цієї політики. Окремі починання держави у цій галузі (наприклад, Програма державної підтримки місцевого самоврядування, реформа адміністративно-територіального устрою) без інституційної і ресурсної підтримки з боку держави захлинались. Розвиток правової бази місцевого самоврядування здійснювався законодавчою переважно під зовнішнім для державної влади впливом з боку муніципальної громадськості чи з боку європейських структур. Розширення фінансової бази місцевого самоврядування здійснювалось під впливом асоціацій органів місцевого самоврядування та європейського контексту.
Короткий час (біля 2 років) існування у виконавчій владі центрального органу, відповідального за державну політику у сфері місцевого самоврядування, - Мінрегіонбуду не дозволяє зробити висновки як щодо ефективності цієї моделі формування і здійснення державної політики щодо місцевого самоврядування, так і ефективності сформульованої ним політики.
Станом на жовтень 2009 року державна політика щодо місцевого самоврядування визначена підзаконними актами КМУ. Здійснюється її законодавче оформлення. Дійсно, цьому присвячено законопроект групи народних депутатів "Про основні засади розвитку місцевого самоврядування в Україні". А у Мінрегіонбуді підготовлено проект Закону України "Про засади державної регіональної політики" (дивись сайт Мінрегіонбуду). Станом на 30.09.2009 у ВРУ жодний з них не зареєстрований). Як на позитивний елемент, звернемо увагу на статтю 25 цього законопроекту присвячену системі моніторингу реалізації державної регіональної політики: "1. Моніторинг реалізації державної регіональної політики здійснюється шляхом встановлення відповідних індикаторів, виконання заходів з відстеження, підготовки та оприлюднення результатів моніторингу. 2. Конкретний перелік індикаторів визначається Методикою проведення моніторингу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. 3. З метою забезпечення моніторингу кожний нормативно-правовий акт у сфері регіональної політики повинен містити відповідні показники досягнення цілей, які можна оцінити. 4. Центральний орган виконавчої влади з питань регіональної політики здійснює моніторинг реалізації документів державної регіональної політики, …, та подає Національній координаційній раді регіонального розвитку відповідні звіти з пропозиціями про внесення необхідних змін: кожні три роки – щодо Державної стратегії регіонального розвитку та щорічно – щодо Плану реалізації Державної стратегії регіонального розвитку." Як бачимо, законопроект націлений на усунення вищенаведених недоліків в організації моніторингу, лише який і може служити джерелом для оцінки ефективності політики.
Висновок:
Відсутність протягом довгого часу явно сформульованої політики щодо місцевого самоврядування, відсутність процедур і критеріїв оцінки здійснення задекларованої нещодавно політики щодо нього не дозволяють об’єктивно судити про цю політику і стан розвитку місцевого самоврядування. Ці обставини залишають величезне поле для суб’єктивних і спекулятивних суджень.
Загальні висновки
Узагальнюючи аналіз державної політики щодо місцевого самоврядування відмітимо наступне:
- Інститут місцевого самоврядування має деяку схожість з інститутом громадянського суспільства, перш за все, завдяки автономності від держави. Він займає проміжне становище між ГС і державною владою. В якійсь мірі він є складовою громадянського суспільства.
- До останнього часу в Україні не існувало сформульованої державної політики щодо місцевого самоврядування і державних органів, відповідальних за її формування і втілення;
- Науково-методичний і консультативно-координуючий вплив на процес становлення та правового закріплення МС здійснювала державна установа із спеціальним статусом – Фонд сприяння місцевому самоврядуванню;
- В Україні створено доволі розвинуте правове поле існування МС. До його складу входять і міжнародні документи, зокрема Європейська хартія місцевого самоврядування. Формування цього правового поля відбувалось під впливом і у взаємодії із європейськими структурами, зокрема Радою Європи. Це сприяло закріпленню в ньому європейських принципів, але й обумовило його певний відрив від реалій існування МС в Україні;
- За роки невизначеності і певної розгубленості у ставленні держави щодо незвичного і нового для неї, організаційно та фінансово відокремленого від неї інституту МС в Україні склалась позаурядова громадсько-владна спільнота – "муніципальний рух", що забезпечила відстоювання інтересів МС перед державою та безперервність розвитку наукового, експертного і правотворчого потенціалу суспільства з проблематики розвитку МС. "Муніципальний рух" за роки свого існування напрацював деякі інструменти власної консолідації, взаємодії із державою та відстоювання інтересів МС. До цих інструментів слід віднести національні і регіональні асоціації органів місцевого самоврядування, щорічні зібрання муніципальної спільноти, Національні доповіді, тощо.
- Під егідою Фонду сприяння місцевому самоврядуванню вже вісім років існує щорічний Всеукраїнський конкурс проектів і програм розвитку місцевого самоврядування. Він є державним інструментом виявлення і стимулювання точок зростання та інновацій у місцевому розвитку. У 2009 році на конкурс надійшло 600 проектів, через механізм конкурсу у цьому році розподілено державних грантів на суму біля 30 млн грн.
- Наприкінці 2009 року урядом затверджена Концепція реформування місцевого самоврядування, як вперше у явному вигляді визначає політику держави щодо МС.
- В Україні у 2007 році створено орган державної влади, відповідальний за формування і здійснення державної політики щодо місцевого самоврядування – Міністерство регіонального розвитку і будівництва. Короткий термін існування цього органу не дозволяє відокремити об’єктивні та суб’єктивні фактори його впливу на розвиток МС і оцінити ефективність цієї моделі. Інституалізація державної політики щодо МС, загалом, є позитивним фактором. Наприклад, спроба уряду провести через оновлення Бюджетного кодексу фінансову децентралізацію, яка у своїй основі направлена на досягнення фінансової автономності місцевого самоврядування. Але є і певні ризики. Можна прогнозувати, наприклад, певне переформатування простору впливу на МС: зниження науково-експертної та правотворчої ролі Фонду; зменшення громадської компоненти впливу на процес становлення МС в Україні.
Моніторинг виконання Плану заходів щодо реалізації у 2008 році
Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку
громадянського суспільства та рекомендації громадськості
Максим Лациба,
Український незалежний центр політичних досліджень
2008 – це перший рік, коли український уряд планомірно створював сприятливі умови для розвитку громадянського суспільства. 28 травня 2008 року Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням № 784 затвердив План заходів щодо реалізації у 2008 році Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства. План передбачав реалізацію 24 заходів, правда, вже не за 12, а за 7 місяців. Головними виконавцями плану заходів було визначено 7 центральних органів влади й Національну академію наук, однак деякі завдання стосувалися всіх органів виконавчої влади – як місцевих так і центральних. Головним будівничим громадянського суспільства було визначено Міністерство юстиції, яке мало здійснити 8 заходів або 30% плану. Варто віддати належне уряду – переважна більшість заходів справдила очікування і потреби організацій громадянського суспільства. 17 грудня 2007 року громадські організації провели публічне обговорення своїх пропозицій до плану заходів і надіслали їх уряду. Більшість пропозицій було враховано.
Український незалежний центр політичних досліджень вирішив провести моніторинг реалізації Плану заходів. Моніторинг засвідчив (див. таблицю № 1), що було виконано шість заходів (25%), частково виконано – дев’ять заходів (37,5%) і зовсім не виконано дев’ять заходів (37,5%). Загалом виконання плану заходів становило 62,5%, що для українського уряду є дуже гарним показником порівняно з практикою в інших політиках.
Найвідповідальнішим у виконанні заходів було Міністерство юстиції. З восьми заходів Мін’юст виконав повністю шість і частково виконав два заходи, тобто майже 100% виконання власного плану. Слід зазначити, що саме Мін’юсту вдалося налагодити найконструктивнішу співпрацю експертною громадськістю порівняно з іншими виконавцями.
Найбільшим порушником реалізації Плану заходів був Секретаріат КМУ, який не виконав жодного з трьох доручених заходів. Також в аутсайдерах опинилося Міністерство праці і соціальної політики, яке з трьох заходів виконало тільки один і то частково.
Головними здобутком 2008 року є розробка і направлення на розгляд парламенту законопроекту "Про громадські організації", законопроекту "Про участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики, вирішенні питань місцевого значення", Адміністративно-процедурного кодексу України, ухвалення Постанова КМУ № 976 "Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади" та внесення до парламенту громадських законопроектів "Про доступ до інформації" і нової редакції Закону України "Про соціальні послуги", підготовка законопроекту "Про благодійництво і благодійні організації".
Головні "програші" 2008-го: не було ухвалено урядом Акту про порядок встановлення стандартів соціальних послуг, не підготовлено пропозицій до запровадження механізму державного замовлення на надання експертних та інших послуг інститутами громадянського суспільства на конкурсних засадах, вибрано помилковий напрямок реформи законодавства для волонтерського руху та не проведено урядових слухань щодо розвитку громадянського суспільства.
Отже, вдалося якісно здійснити ті заходи, до яких активно залучилися громадські та експертні організації. Варто зазначити, що відповідальність за невиконані заходи також лежить на організаціях громадянського суспільства, які не виявили ініціативи та професіоналізму.
28 січня 2009 року відбулась всеукраїнська конференція, на якій 140 ОГС розробили пропозиції до Плану заходів на 2009 рік і направили на розгляд уряду.
Однак 3 квітня 2009 року віце-прем’єр-міністр Іван Васюник своїм дорученням № 18191/1/1-09 зобов'язав всі органи виконавчої влади (міністерства, комітети, адміністрації) розробити і ухвалити до 1 травня 2009 року відомчі і обласні Плани заходів на 2009 рік по виконанню Концепції сприяння розвитку громадянського суспільства. Це означає що єдиного урядового плану не буде і громадські організації мають розпочати активну співпрацю з міністерствами і обласними адміністраціями з метою включення до річних планів діяльності цих органів заходів, необхідних для розвитку громадянського суспільства.
Успішність виконання цих заходів залежить від спільної і скоординованої роботи як органів влади, так і організацій громадянського суспільства.
Таблиця 1. Моніторинг виконання Плану заходів щодо реалізації у 2008 році Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства
| Зміст заходу | Відповідальні за виконання | Стан виконання | Громадські організації, які долучилися до реалізації заходу55 |
| Удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку громадянського суспільства, діяльності інститутів громадянського суспільства, доступу громадян до інформації | |||
| 1. Доопрацювати і подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про об’єднання громадян" (нова редакція), в якому передбачити: скасування обов’язкових вимог до надання територіального статусу громадським організаціям; перелік документів, необхідних для легалізації громадських організацій, розмір збору та строки проведення процедури легалізації; право громадських організацій на провадження господарської діяльності відповідно до законодавства; скасування обмежень щодо реалізації права іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на свободу об’єднання в громадські організації; порядок ведення реєстру громадських організацій та доступу до нього; порядок проведення перевірок діяльності громадських організацій для їх перереєстрації та припинення діяльності | Мін’юст | ВИКОНАНО Законопроект "Про громадські організації" внесено урядом на розгляд парламенту і зареєстровано під № 3371 від 14.11.2008 р. Законопроект пройшов громадське обговорення і враховує пропозиції громадськості | Мережа розвитку європейського права, Український незалежний центр політичних досліджень, Громадянська мережа ОПОРА, Центр комерційного права, Центр політико-правових реформ, Українська Гельсінська спілка з прав людини |
| 2. Розробити і подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про доступ до інформації", в якому передбачити: порядок реалізації права на доступ громадян до інформації; визначення поняття службової таємниці та критеріїв віднесення інформації до такої категорії, порядок доступу до службової таємниці; визначення підстав для встановлення плати за надання інформації за запитом; встановлення відповідальності посадових осіб за порушення вимог щодо доступу до інформації | Мін’юст | ВИКОНАНО Законопроект "Про доступ до інформації" перебуває на розгляді в КМУ. До громадського обговорення законопроекту було допущено обмежене коло організацій. Законопроект не враховує значної кількості пропозицій громадськості й потребує доопрацювання. Коаліція ОГС підготувала альтернативний законопроект "Про доступ до публічної інформації", який внесено на розгляд парламенту народним депутатом Андрієм Шевченком під № 2763 від 11.07.2008 | Центр політико-правових реформ, Харківська правозахисна група, Інститут медіа права, Асоціація медіа юристів України, Інститут масової інформації, УНЦПД, Академія української преси, Незалежна медіа-профспілка, Українська асоціація видавців періодичної преси |
| 3. Доопрацювати і подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань реєстрації юридичних осіб", у якому передбачити спрощення процедури проведення реєстрації об’єднань громадян | Мін’юст, Держкомпідприємництва | ВИКОНАНО Законопроект перебуває на розгляді в КМУ. Громадське обговорення законопроекту не проводилося. Законопроект не передбачає суттєвого спрощення процедур реєстрації ОГС. Покращення системи реєстрації має відбутися шляхом ухвалення змін спеціальних законів про окремі види об’єднань | інформація про участь ОГС відсутня |
| Розроблення та впровадження ефективного механізму налагодження комунікацій між органами виконавчої влади та інститутами громадянського суспільства | |||
| 4. Доопрацювати і подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики, вирішенні питань місцевого значення", в якому передбачити розроблення належного правового механізму реалізації громадянами своїх конституційних прав на участь в управлінні державними справами та вирішенні питань місцевого значення | Мін’юст | ВИКОНАНО Законопроект внесено урядом на розгляд парламенту і зареєстровано під № 3654 від 26.01.2009. Законопроект пройшов громадське обговорення і загалом враховує пропозиції громадськості | УНЦПД, Інститут громадянського суспільства, ГО "Наше Право", Інститут місцевої демократії, Творчий центр Каунтерпарт |
| 5. Завершити роботу з підготовки проекту Адміністративно-процедурного кодексу України, в якому передбачити: порядок (процедуру) діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, пов’язаної із забезпеченням реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; порядок надання адміністративних послуг; врегулювання відносин, що складаються під час адміністративного провадження між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та фізичними і юридичними особами; процедуру оскарження дій чи бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб та ухвалених ними рішень | Мін’юст | ВИКОНАНО Проект Адміністративно-процедурного кодексу України внесено урядом на розгляд парламенту і зареєстровано під № 2789 від 18.07.2008 Законопроект пройшов громадське обговоренні і враховує пропозиції громадськості | Центр політико-правових реформ |
| 6. Доопрацювати і подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Акта про порядок проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, в якому передбачити: залучення інститутів громадянського суспільства до проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади; механізм урахування органами виконавчої влади результатів громадської експертизи їх діяльності | Мін’юст | ВИКОНАНО Постанова КМУ № 976 "Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади" ухвалено 5 листопада 2008 р. Порядок пройшов громадське обговорення і враховує пропозиції громадськості | УНЦПД, Асоціація сприяння розвитку самоорганізації населення України, Творче об’єднання "Технології оптимального розвитку особистості" |
| 7. Забезпечити проведення урядових громадських слухань з актуальних питань розвитку громадянського суспільства | Секретаріат Кабінету Міністрів України | НЕ ВИКОНАНО | інформація про участь ОГС відсутня |
| 8. Запровадити моніторинг ефективності надання органами виконавчої влади інформаційних послуг на офіційних веб-сайтах | Секретаріат Кабінету Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади | НЕ ВИКОНАНО | інформація про участь ОГС відсутня |
| 9. Забезпечити проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики у відповідній сфері із застосуванням веб-сайтів органів виконавчої влади і спеціально створеного урядового веб-сайта "Громадянське суспільство і влада" та широкої роз’яснювальної роботи щодо змісту проектів нормативно-правових актів | центральні та місцеві органи виконавчої влади, Секретаріат Кабінету Міністрів України | ВИКОНАНО ЧАСТКОВО Органи виконавчої влади розміщували тільки частину нормативно-правових актів для громадського обговорення на власних веб-сайтах. Секретаріат КМУ створив веб-сайт "Громадянське суспільство і влада" .gov.ua/ecsor/control/uk/index, однак консультацій з громадськістю на сайті поки що не проводять | інформація про участь ОГС відсутня |
| 10. Сприяти діяльності громадських рад, проводити з цією метою аналіз ефективності їх взаємодії з органами виконавчої влади з визначенням проблем та заходів щодо їх розв’язання | центральні та місцеві органи виконавчої влади, Секретаріат Кабінету Міністрів України | ВИКОНАНО ЧАСТКОВО Переважна більшість органів виконавчої влади створили громадські ради. Втім, не існує громадських рад, наприклад, при Мін’юсті. На жаль, робота громадської ради не завжди ефективна. Причинами цього є недостатня увага з боку керівництва органів влади та недостатня активність і професіоналізм самих ОГС. Відомо, що Секретаріат КМУ проводив аналіз діяльності громадських рад, але органи виконавчої влади не приділили цьому належної уваги | Фонд "Європа ХХІ" |
| Створення умов для розвитку інститутів громадянського суспільства | |||
| 11. Забезпечити вивчення і проведення аналізу громадської думки стосовно діяльності органів виконавчої влади, у тому числі через проведення опитувань громадськості, моніторингу оприлюднених у засобах масової інформації зауважень і пропозицій інститутів громадянського суспільства й окремих громадян, а також врахування зазначених зауважень і пропозицій та публічне реагування на них | Центральні та місцеві органи виконавчої влади | ВИКОНАНО ЧАСТКОВО Органи виконавчої влади не мають постійної практики аналізу громадської думки та моніторингу звернень ОГС в медіа | Фонд "Демократичні ініцціативи", Центр Разумкова, Київський міжнародний інститут соціології |
| 12. Подати на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо запровадження механізму державного замовлення на надання експертних та інших послуг інститутами громадянського суспільства на конкурсних засадах | Мінекономіки, Мінфін, Мін’юст, Мінпраці | НЕ ВИКОНАНО | інформація про участь ОГС відсутня |
| 13. Підготувати і подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект нової редакції Закону України "Про соціальні послуги", в якому передбачити: перелік соціальних послуг, які можуть надаватися інститутами громадянського суспільства, з урахуванням міжнародної і вітчизняної практики та законодавства; перегляд доцільності введення ліцензування господарської діяльності у сфері надання соціальних послуг | Мінпраці, Мінсім’ямолодьспорту, Мінфін, Мінекономіки, Мін’юст, Держкомпідприємництва | НЕ ВИКОНАНО Мінпраці фактично відмовляється від проведення реформ у сфері надання соціальних послуг. Громадські організації підготували власний проект нової редакції Закону України "Про соціальні послуги", який внесено на розгляд парламенту народним депутатом Олегом Шевчуком під № 2131 від 13.05.2008 | Всеукраїнська асоціація паліативної допомоги України, Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю, Коаліція ВІЛ-сервісних організацій, Центр громадських експертиз |
| 14. Розробити і подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Акта про порядок встановлення стандартів соціальних послуг, в якому передбачити: особливості процедури розроблення і прийняття стандартів соціальних послуг, їх перегляду і скасування, в тому числі із залученням інститутів громадянського суспільства; порядок здійснення контролю, у тому числі громадського, за відповідністю соціальних послуг встановленим стандартам | Мінпраці, Мінсім’ямолодьспорту, МОН, МОЗ | НЕ ВИКОНАНО Мінпраці фактично відмовляється від проведення реформ в сфері надання соціальних послуг. Громадські організації підготували власний проект документу | Всеукраїнська асоціація паліативної допомоги України, Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю, Коаліція ВІЛ-сервісних організацій, Центр громадських експертиз |
| 15. Забезпечити ведення державного реєстру громадських і благодійних організацій, інших об’єднань громадян | Мін’юст | ВИКОНАНО ЧАСТКОВО Мін’юст розмістив на власному сайті (ссылка скрыта) інформацію тільки про всеукраїнські громадські і благодійні організації, творчі спілки, політичні партії, третейські суди, торгово-промислові палати. Відсутня інформація про молодіжні організації, профспілки, релігійні організації, а також про об’єднання, які мають місцевий статус | інформація про участь ОГС відсутня |
| 16. Забезпечити проведення наукових досліджень з питань розвитку громадянського суспільства | Національна академія наук України | НЕ ВИКОНАНО | УНЦПД, Мережа розвитку європейського права |
| Формування громадянської культури суспільства | |||
| 17. Забезпечити підготовку і впровадження освітніх програм "Громадянське суспільство" для загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти | МОН | НЕ ВИКОНАНО | інформація про участь ОГС відсутня |
| 18. Забезпечити включення до програм підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців спеціального курсу з питань налагодження комунікацій органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з інститутами громадянського суспільства та засобами масової інформації | МОН, Головдержслужба, місцеві органи виконавчої влади | ВИКОНАНО ЧАСТКОВО Територіальні підрозділи Головдержслужби за власною ініціативою введуть до навчального курсу з підвищення кваліфікації державних службовців деякі семінари зі зв’язків із громадськістю. В Національній академії державного управління читають курс з комунікації влади й громадськості | інформація про участь ОГС відсутня |
| 19. Організувати та забезпечити проведення днів відкритих дверей, регулярних зустрічей з громадськістю | Центральні та місцеві органи виконавчої влади | ВИКОНАНО ЧАСТКОВО Дні відкритих дверей було проведено лише в декількох обласних адміністраціях | інформація про участь ОГС відсутня |
| 20. Забезпечити підготовку та проведення Дня громадських організацій з метою обміну їх досвідом у провадженні діяльності, пов’язаної з розвитком громадянського суспільства | Секретаріат КМУ, центральні та місцеві органи виконавчої влади | НЕ ВИКОНАНО | інформація про участь ОГС відсутня |
| 21. Забезпечити проведення роз’яснювальної роботи з питань, пов’язаних із розвитком громадянського суспільства, у тому числі через висвітлення у засобах масової інформації, створення спеціальних теле-, радіопрограм, випуск друкованих видань, їх популяризацію насамперед серед дітей, молоді та науковців | Держкомтелерадіо МОН, Мінсім’ямолодьспорту, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, Національна академія наук України, Секретаріат КМУ | НЕ ВИКОНАНО Зусиллями громадських організацій видаються журнали "Громадянське суспільство", "Вісник благодійництва", працюють портали: Громадський простір (ссылка скрыта), Ресурсний центр "Гурт" (ссылка скрыта). Також існує багато інших видань, які популяризують цінності громадянського суспільства | Громадський простір, Ресурсний центр "Гурт", УНЦПД, Фундація князів-благодійників Острозьких |
| Розвиток волонтерського руху, благодійництва і меценатства | |||
| 22. Доопрацювати і подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про волонтерський рух", в якому передбачити: основні напрями волонтерської діяльності та форми її державної підтримки; особливості правового статусу волонтерів; джерела фінансування волонтерської діяльності | Мін’юст, Мінсім’ямолодьспорту, Мінпраці, МОН, МОЗ, МКТ, Мін-економіки, Мінфін | ВИКОНАНО ЧАСТКОВО Мін’юст лише в лютому 2009 року оприлюднив на власному сайті для громадського обговорення законопроект "Про волонтерський рух". До участі в підготовці законопроекту громадських експертів не залучали. Необхідності в окремому законопроекті не існує, а оприлюднена редакція законопроекту значно погіршує умови волонтерської діяльності. Є необхідність ухвалення урядової програми підтримки волонтерського руху з відповідним фінансуванням | інформація про участь ОГС відсутня |
| 23. Розробити і подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", в якому передбачити запровадження додаткових стимулів заохочення благодійників та благодійних організацій | МКТ, Мінфін, Мін-економіки, Мін’юст, Мінпраці, Мінсім’ямолодьспорту, МОЗ, МОН | ВИКОНАНО ЧАСТКОВО Мінкультом був розроблений законопроект, який перебуває на погодженні із зацікавленими органами влади. Законопроект пройшов громадське обговорення і враховує пропозиції громадськості | Мережа розвитку європейського права, УНЦПД, Форум благодійників України |
| 24. Започаткувати проведення Всеукраїнського конкурсу "Волонтер року" та конкурсів громадських ініціатив з питань сприяння розвитку громадянської освіти | Мінпраці, МОН, місцеві органи виконавчої влади | ВИКОНАНО ЧАСТКОВО Конкурси "Волонтер року-2008" відбулися як на національному, так і на місцевому рівні. Однак органи виконавчої влади не брали участі в організації конкурсів громадських ініціатив з питань сприяння розвитку громадянської освіти | інформація про участь ОГС відсутня |