Гега П. Т., Доля Л. М. Г27 Основи податкового права: Навч посіб. 3-тє вид., випр. І доп

Вид материала

Закон

Содержание 150 гривень; — 2 відсотки — якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 150 гри­вень; — 2 відсотки — якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 150 3.1.20. Відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг

Подобный материал:

• Список літератури, яка надійшла до бібліотеки у IV кварталі 2009 року 2 Природничі, 595.72kb.
• Виконавці, 436.92kb.
• А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч посіб для студ вищ пед, 196.02kb.
• Список використаних джерел, 8.66kb.
• Алексеева М. М. Планирование деятельности фирмы: Учебн метод. Пособие, 19.63kb.
• Основи інформаційного права України: Навч посіб. B. C. Цимбалюк, В. Д. Гавловський,, 4673.01kb.
• Айзенберг М. Менеджмент рекламы. М.: Тоо „ИнтелТех, 2003. 80 с. Армстронг Г., Котлер, 6.59kb.
• Нові надходження до Наукової бібліотеки у 1-му кв. 2010, 1374.59kb.
• О. В. Бабкіна, д-р політ наук, проф. (Київ держ пед ун-т), 5224.64kb.
• О. В. Бабкіна, д-р політ наук, проф. (Київ держ пед ун-т), 5906.13kb.

Об'єктом оподаткування є:

— для платників збору, котрі використовують працю найманих працівників, — фактичні витрати на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат за тарифними ставками, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не належать витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, на виплату до­ходів у формі дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, що не враховуються при обчисленні середньо­місячної заробітної плати для призначення пенсій;

— для платників збору — фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності (якщо вони не використо­вують працю найманих робітників), так і для тих, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, — сума оподат­ковуваного доходу (прибутку), обчислена відповідно до законодавства України.

Доповнено також перелік об'єктів оподаткування. Так, об'єктом оподаткування є:

— для платників збору — юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют, — сума операції з купівлі-продажу валют;

— для платників збору — суб'єктів підприємниць­кої діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними ви­робами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, — вартість реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

— для юридичних та фізичних осіб при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які перехо­дять у власність спадкоємцям за законом, — вартість легкового автомобіля;

— для суб'єктів підприємницької діяльності (у тому числі нерезидентів) — виробників та імпортерів тютю­нових виробів, — кількість вироблених ними тютюно­вих виробів (крім тих, які експортуються), що підляга­ють продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безоплатній передачі або з частковою їх опла­тою, в тому числі своїм працівникам, та кількість тютю­нових виробів, що ввозяться (імпортуються) на митну територію України;

— для підприємств, установ та організацій незалеж­но від форм власності та фізичних осіб, які придбавають нерухоме майно (за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і при­вілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або лридбавають житло вперше), — вартість нерухомого май­на, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна;

— для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які користуються послугами стільникового рухомо­го зв'язку, а також операторів цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно, — вартість будь-яких послуг стільникового рухомого зв'язку, сплачена споживачами цих послуг оператору, що їх надає, включаючи вартість вхідних та вихідних телефонних дзвінків, абонентську

плату, плату (надбавку) за роумінг, суму страхового зав­датку, авансу, вартість інших спеціальних послуг, зазна­чених у рахунку на оплату послуг стільникового рухомо­го зв'язку.

V разі продажу прав на тимчасове користування по­слугами стільникового рухомого зв'язку у вигляді магніт­них карт, мікросхем або чипів об'єктом оподаткування є вартість їх продажу. У разі, коли оператор стільнико­вого зв'язку надає послуги з цього зв'язку безоплатно, об'єктом оподаткування є вартість таких послуг, визна­чена за звичайними розцінками (тарифами) такого опе­ратора. У разі, коли особа надає засоби, споруди або мере­жу зв'язку в оренду (лізинг) або передає ці об'єкти в інші види користування іншій особі, яка виконує функції оператора щодо третіх осіб, об'єктом оподаткування є тільки послуги, які надаються такою другою особою та­ким третім особам.

Не може бути об'єктом оподаткування:

— транслювання програм радіо- та телевізійними стан­ціями;

— передавання або прийом інформації за допомогою радіозв'язку мережами відомчого чи технологічного зв'яз­ку, що не мають автоматичної комутації з мережею зв'яз­ку загального користування;

— користування радіотелефонами та радіоподовжувачами, підключеними до номерів квартирних телефонів;

— суми, які сплачуються одним оператором у компен­сацію вартості послуг з роумінгу (або покриття від'ємно­го сальдо взаєморозрахунків з роумінгу) іншому опера­тору, який надав такі послуги.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України,

Збір сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. У разі недостатності коштів видача їх на виплату заробітної плати та перера­хування зборів до Пенсійного фонду України проводить­ся в пропорційних сумах. При обчисленні збору не мають значення джерела фінансування, виплат, статті витрат і види платіжних документів (розрахунково-платіжні відо­мості, особові рахунки, за якими проводились розрахунки з оплати праці). У разі одержання від підприємств до­ходів у натуральній формі, тобто продукцією їхнього влас­ного виробництва, розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім спо­живачам у поточному місяці, коли проведено нарахуван­ня доходів. Якщо у поточному місяці така продукція не реалізовувалась, її вартість обчислюється за середньою відпускною ціною місяця попередньої реалізації, але не нижчою від собівартості. Вартість натуральної продукції інших виробників при визначенні доходу для нарахуван­ня страхового збору обчислюється за ціною її придбання.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Украї­ни від 31 серпня 1996 р. «Про заходи щодо додаткового залучення коштів до Пенсійного фонду» доходи праців­ників сільськогосподарських підприємств, одержані ними натурою і обчислені за фактичною собівартістю відповід­ної продукції в розмірах, що не перевищують наростаю­чим підсумком за календарний рік одного неоподаткову­ваного мінімуму з розрахунку на місяць, не входять до фонду оплати праці, на який нараховується страховий збір за середньою ціною реалізації з урахуванням податку на додану вартість. На решту доходів, що перевищують цю суму, страховий збір нараховується.

Страховий збір з оплати праці (з доходу, з винагоро­ди), одержаної в іноземній валюті, сплачується в націо­нальній грошовій одиниці України. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховують в національну грошову одиницю за офіційним курсом валют, що діяв на дату одержання доходу.

Відповідно до Закону України «Про збір на обов'яз­кове державне пенсійне страхування & встановлено такі ставки збору на обов'язкове державне пенсійне стра­хування.

1. Для платників збору, що є суб'єктами підприємни­цької діяльності незалежно від форм власності, для їхніх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та

організацій, для об'єднань громадян, а також для фізич­них осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, котрі використовують працю найманих працівників, і філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, що не ма­ють статусу юридичної особи, — 32 відсотки фактич­них витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат за тарифними ставками, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладанню подат­ком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не належать витрати на опла­ту виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, на виплату доходів у формі дивідендів, про­центів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій.

Для підприємств, установ та організацій, в яких пра­цюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо — заставкою 4 відсот­ки від об'єкта оподаткування — для працюючих інвалідів та за ставкою 32 відсотки від об'єкта оподаткування — для інших працівників такого підприємства.

2. Для платників збору — фізичних осіб» які працю­ють на умовах трудового договору (контракту), та фізич­них осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивіль­но-правовими договорами, в тому числі для членів твор­чих спілок, для творчих працівників, котрі не є членами творчих спілок, — 1 відсоток сукупного оподатковува­ного доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

3. Для платників збору, якими є фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, котрі не викорис­товують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси, — у розмірі 32 відсотки від суми оподатко­вуваного доходу (прибутку), обчислену в порядку, визна­ченому Кабінетом Міністрів України відповідно до за­конодавства України.

4. Для платників збору — суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які викорис­товують працю найманих працівників, а також для філій, відділень та інших відокремлених підрозділів, що не ма­ють статусу юридичної особи, для фізичних осіб — суб'єк­тів підприємницької діяльності, котрі не використову­ють працю найманих працівників, адвокатів, приватних нотаріусів, — 32 відсотки суми тих винагород, що ви­плачуються фізичним особам за договорами цивільно-правового характеру.

Законами України доповнено ставки збору на обов'яз­кове державне пенсійне страхування.

Для платників збору — фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, в тому числі членів творчих спілок, творчих працівників, які не є членами творчих спілок, та ін., встановлені такі ставки:

— 1 відсоток від об'єкта оподаткування, якщо сукуп­ний оподатковуваний дохід не перевищує 150 гривень;

— 2 відсотки — якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 гривень.

Для платників збору з числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-на-глядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні ро­боти в польотах:

— 1 відсоток від об'єкта оподаткування, якщо сукуп­ний оподатковуваний дохід становить менше 150 гри­вень;

— 2 відсотки — якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 150 до 250 гривень;

— З відсотки — якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 250 до 350 гривень;

— 4 відсотки — якщо сукупний оподатковуваний дохід становить від 350 до 500 гривень;

— 5 відсотків — якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 500 гривень.

Для платників збору, які мають статус державного служ­бовця або працюють на посадах, робота на яких зарахову­ється до трудового стажу, що дає право на одержання пен­сії відповідно до законів України «Про державну служ­бу*, «Про прокуратуру», * Про державну підтримку засо­бів масової інформації та соціальний захист журналіс­тів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, за­твердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95:

— 1 відсоток від об'єкта оподаткування з частини сукупного оподатковуваного доходу, що не перевищує 150 гривень;

— 2 відсотки — з частини сукупного оподатковува­ного доходу в розмірі від 151 до 250 гривень;

— З відсотки — з частини сукупного оподатковува­ного доходу в розмірі від 251 до 350 гривень;

— 4 відсотки — з частини сукупного оподатковува­ного доходу в розмірі від 351 до 500 гривень;

— 5 відсотків — з частини сукупного оподатковува­ного доходу в розмірі понад 501 гривню.

Для платників збору — юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з купівлі-продажу валют, — 1 відсоток від об'єкта оподаткування.

Для суб'єктів підприємницької діяльності, які здій­снюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, — 5 відсотків від об'єкта оподаткування.

Для юридичних та фізичних осіб при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які перехо­дять у власність спадкоємцям за законом, — 3 відсотки від об'єкта оподаткування.

Для суб'єктів підприємницької діяльності (у тому числі нерезидентів) — виробників та імпортерів тютю­нових виробів — 1,5 гривні за 1000 шт. сигарет без фільтру та 2,5 гривні за 1000 шт. сигарет з фільтром.

Для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та фізичних осіб, які придбавають не­рухоме майно, за винятком державних підприємств, ус­танов і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іно­земних держав, що користуються імунітетами і привілея­ми згідно із законами та міжнародними договорами Украї­ни, згода на обов'язковість яких надана Верховною Ра­дою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придба­вають житло вперше, — 1 відсоток від об'єкта оподатку­вання.

Для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які користуються послугами стільникового рухомого зв'яз­ку, а також операторів цього зв'язку, які надають свої по­слуги безоплатно, — 6 відсотків від об'єкта оподаткування.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується всіма категоріями працюючих громадян (у тому числі і особами, які працюють за договорами ци­вільно-правового характеру, й працюючими пенсіонера­ми). Заяву про сплату збору громадяни не подають. Обо­в'язковий страховий збір нараховується на всі види ви­плат, спрямованих на оплату праці.

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не нараховується на виплати, до яких належать:

— вихідна допомога при звільненні;

— компенсаційні виплати (добові за відрядженнями в межах нормативу і виплати замість добових);

— вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників квартир, комунальних послуг, палива, про­їзних квитків або сума коштів для відшкодування їх за рахунок відповідних бюджетів, а також твердого палива для працівників вугільної промисловості;

— вартість виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, миючих та знешко­джуючих засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування;

— суми відшкодування витрат та інших компенса­цій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням робітників і службовців на роботу в іншу місце­вість;

— доплати і надбавки до заробітної плати замість добових, коли постійна робота проходить у дорозі чи має роз'їздний характер, або у зв'язку із службовими поїздка­ми в межах обслуговуючих дільниць;

— заробітна плата за дні роботи без винагороди за працю (суботники, недільники тощо), яка перераховується до відповідного бюджету або на благодійні цілі;

— суми відшкодування шкоди, заподіяної працівни­кові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, що пов'язане з виконанням ним трудових обов'язків;

— стипендії, що виплачуються підприємствами та ор­ганізаціями слухачам підготовчих відділень, студентам, аспірантам, направленим на навчання з відривом від ви­робництва;

— стипендії Президента України, Кабінету Міністрів України та Міністерства у справах науки і технологій для молодих вчених;

— фінансова підтримка (гранти) Міжнародного нау­кового фонду, Фонду цивільних досліджень та розвитку і Українського науково-технологічного центру, що нада­ється вченим України — переможцям відповідних кон­курсів;

— допомога, яка виплачується за рахунок підприєм­ства, установи, організації молодим спеціалістам під час відпустки після закінчення вищого або середнього спеці­ального навчального закладу;

— доходи громадян від володіння корпоративними правами (отриманими дивідендами).

Страховий збір не нараховується також:

— на компенсаційні виплати громадянам відповідно до Закону України від 1 липня 1992 р. «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (на оздоровлення, при звіль­ненні, на харчування, різні види допомоги на дітей).

— на допомогу сім'ям з дітьми, що виплачується з Державного та місцевих бюджетів відповідно до Закону

України від 21 листопада 1992 року «Про державну до­помогу сім'ям з дітьми»;

— на виплати з коштів Фонду соціального страхуван­ня України і Пенсійного фонду України (крім коштів, спрямованих на оплату праці).

Контроль за правильним нарахуванням, вчасним і повним перерахуванням та надходженням збору, інших платежів, а також за витрачанням коштів Пенсійного фонду здійснюється органами Пенсійного фонду.

Контроль на підприємствах здійснюється шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, нарахування страхового збо­ру, платіжних доручень про перерахування суми збору на рахунок Пенсійного фонду, розрахункових документів. Перевірці підлягають документи за поточний і минулий роки. Перевірка документів за попередні періоди прово­диться у разі виявлення порушень або зловживань.

На виявлені під час перевірки суми коштів, на які плат­ником не нараховувався збір, за актом перевірки він до-нараховується із сумою пені, а до винних посадових осіб застосовуються санкції, що діють на момент перевірки.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 21 листопада 1996 р. органам Пенсійно­го фонду надано право на отримання довідок з операцій і розрахунків юридичних осіб та інших організацій з питань сплати збору.

3.1.18. Збір до Державного інноваційного фонду

Державний інноваційний фонд (з регіональними від­діленнями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) створено відповідно до За­кону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» постановою Ка­бінету Міністрів України від 18 лютого 1992 р. Фонд ство­рено для фінансування та матеріально-технічної підтримки заходів із забезпечення розвитку і використання до­сягнень науки та техніки.

Завданнями Державного інноваційного фонду є:

— фінансова і матеріально-технічна підтримка регіо­нальних науково-технічних програм, інноваційної діяль­ності підприємств та організацій, впровадження у ви­робництво завершених науково-дослідних розробок та створених «ноу-хау», розширення масштабів використан­ня сучасних технологій, освоєння конкурентоспромож­ної продукції;

— контроль за цільовим використанням коштів спе­ціального фонду позабюджетних коштів, утвореного в міністерствах, відомствах, концернах, корпораціях та в інших формуваннях;

— надання лізингових та інжинірингових послуг, нау­ково-експертної і правової допомоги підприємствам та організаціям у сфері науково-технічної діяльності;

— проведення незалежної експертизи, конкурсів на­уково-технічних проектів, розробок та ідей;

— пропаганда науково-технічних досягнень, здійснен­ня рекламної і видавничої діяльності, формування інфор­маційних банків перспективних розробок, рішень та ви­находів;

— організація діяльності регіональних відділень Держіннофонду.

Держіннофонд є юридичною особою, має фінансові кош­ти та матеріально-технічні ресурси, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Дер­жавного герба України і своїм найменуванням.

Фонди Державного інноваційного фонду формують­ся за рахунок бюджетних асигнувань, що виділяються державою для підтримки науково-технічної діяльності, за рахунок відрахувань коштів підприємств, об'єднань та організацій, а також за рахунок добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, коштів від власної фінансо­во-господарської діяльності та інших надходжень.

10 відсотків обсягу ресурсів, що виділяються урядом на потреби розвитку науки і техніки, а також надходжень від суб'єктів іноваційної діяльності та інших дже­рел використовуються на створення матеріально-техніч­них ресурсів Держіннофонду.

Підприємства, об'єднання й організації відраховують до Фонду кошти у розмірі 1 відсотка обсягу реалізації продукції (робіт, послуг), за винятком податку на дода­ну вартість і акцизного збору, а підприємства галузі електроенергетика — за винятком податку на додану вартість, акцизного збору та вартості закупленої енергії, з віднесенням цих коштів на собівартість продукції. При цьому 70 відсотків обсягу зазначених відрахувань пере­раховуються підприємствами, об'єднаннями й органі­заціями до спеціального фонду позабюджетних коштів, що утворюється в міністерствах, відомствах, концернах, корпораціях та в інших формуваннях для фінансуван­ня галузевих, міжгалузевих науково-дослідних робіт, а також заходів із освоєння нових технологій і вироб­ництва нових видів продукції. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові й торговельні організації ви­значають суми відрахувань до Фонду та зазначених спе­ціальних фондів позабюджетних коштів з обсягу валового доходу.

3.1.19. Плата за торговий патент

на деякі види підприємницької діяльності

Плату за торгові патенти деяких видів підприєм­ницької діяльності (у сфері роздрібної торгівлі, торгівлі іноземною валютою, а також з надання послуг у сфері грального бізнесу) визначено Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 р.

Об'єктом правового регулювання є діяльність із роз­дрібної торгівлі на території України, діяльність з об­міну готівкових валютних цінностей (включаючи опе­рації з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Суб'єктами правовідносин є юридичні особи та су­б'єкти підприємницької діяльності, що не мають стату­су юридичної особи, — резиденти і нерезиденти, а також їхні відокремлені підрозділи (філії, відділення, представ­ництва тощо), які займаються підприємницькою діяль­ністю.

Для заняття вищеназваними видами діяльності має бути придбано торговий патент.

Торговий патент — це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займати­ся підприємницькою діяльністю в таких сферах, як роз­дрібна торгівля, торгівля іноземною валютою, а також надання послуг у сфері грального бізнесу.

Торговий патент не засвідчує права суб'єкта підприєм­ницької діяльності на інтелектуальну власність.

Видається торговий патент суб'єктам підприємниць­кої діяльності державними податковими інспекціями за місцем розміщення цих суб'єктів або їхніх структур­них (відокремлених) підрозділів суб'єктам підприєм­ницької діяльності, що провадять операції роздрібної торгівлі (крім пересувної торговельної мережі), — за місцем розміщення пункту роздрібного продажу товарів, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійсню­ють роздрібну торгівлю через пересувну торговельну мережу, — за місцем реєстрації цих суб'єктів за плату.

Патент має такі реквізити:

— номер торгового патенту;

— найменування власника торгового патенту;

— вид підприємницької діяльності;

— назву виду послуг у сфері грального бізнесу;

— місце реєстрації громадянина як суб'єкта підприєм­ницької діяльності чи місце розміщення суб'єкта під­приємницької діяльності — юридичної особи (місце роз­міщення структурного (відокремленого) підрозділу цьо­го суб'єкта);

— для транспортних засобів — марку транспортного засобу, його номерний знак;

— термін дії торгового патенту;

— місце розміщення державної податкової інспекції, що видала торговий патент;

— відмітку державної податкової інспекції про над­ходження плати за виданий нею торговий патент.

Придбання патентів не потрібне для роздрібної тор­говельної діяльності:

— підприємствам і організаціям системи Укоопспіл­ки та торгово-виробничих підприємств робітничого поста­чання;

— суб'єктам підприємницької діяльності — фізич­ним особам, які: сплачують ринковий збір (плату) за місце для торгівлі продукцією в межах ринків, створених за рішеннями органів місцевого самоврядування; спла­чують податок на промисел у порядку, передбаченому чинним законодавством; здійснюють продаж вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинниц­тва та худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді пер­винної переробки), продукції власного бджільництва; спла­чують державне мито за посвідчення договорів відчуження власного майна, якщо відчуження кожної окремої кате­горії товарів відбувається не частіше одного разу на ка­лендарний рік;

— суб'єктам підприємницької діяльності, створеним громадськими організаціями інвалідів, які мають подат­кові пільги згідно з чинним законодавством і здійсню­ють торгівлю виключно продовольчими товарами вітчиз­няного виробництва.

Вартість торгового патенту на здійснення роздрібної торгівлі встановлюється органами місцевого самовряду­вання за календарний місяць.

Значних змін зазнав Закон України "Про патенту­вання деяких видів підприємницької діяльності". Слід звернути увагу на те, що вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів:


— на території міста Києва, обласних центрів — від 60 до 320 гривень;

— на території міста Севастополя, міст обласного під­порядкування (крім обласних центрів) і районних цент­рів — від ЗО до 160 гривень;

— на території інших населених пунктів — до 80 гри­вень.

У разі коли пункти продажу товарів розташовані в курортних місцевостях або на територіях, прилеглих до митниць, інших пунктів переміщень через митний кор­дон, органи місцевого самоврядування, до бюджетів яких спрямовується плата за торговий патент, можуть прий­няти рішення щодо збільшення плати за торговий па­тент, але не більше 320 гривень за календарний місяць. Додаткові доходи, отримувані внаслідок прийняття за­значених рішень, повністю спрямовуються до відповід­них місцевих бюджетів.

Термін дії торгового патенту становить 12 календар­них місяців, а короткотермінового торгового патенту — від 1 до 15 днів.

Вартість короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за один день вста­новлюється у фіксованому розмірі 10 гривень.

Під час придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності суб'єкт підприємницької діяль­ності вносить одноразову плату в розмірі вартості торго­вого патенту за один місяць. На суму, сплачену під час придбання торгового патенту, зменшується розмір плати за торговий патент, яка підлягає внесенню в останній місяць його дії.

Під час придбання спеціального торгового патенту суб'єкт підприємницької діяльності не вносить однора­зову плату. Суб'єкт підприємницької діяльності може зробити попередню оплату вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за весь термін його дії. Суб'єкт підприємницької діяльності має право при­дбати торгові патенти на здійснення торговельної діяль­ності на наступні за поточним роки, але не більше ніж на

три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час їх одержання. При цьому суб'єкт підприємницької діяль­ності звільняється від обов'язків довнесення вартості тор­гового патенту у разі, якщо прийнятими після сплати повної вартості торгових патентів на наступні роки нор­мативно-правовими актами буде збільшена вартість тор­гового патенту.

Без придбання торгового патенту суб'єкти підпри­ємницької діяльності або їх структурні (відокремлені) під­розділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного вироб­ництва:

— хліб і хлібобулочні вироби;

— борошно пшеничне та житнє;

— сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна;

— молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них;

— продукти дитячого харчування;

— безалкогольні напої;

— морозиво;

— яловичина та свинина;

— домашня птиця;

— риба;

— ягоди і фрукти;

— мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвен-тар і засоби захисту бджіл;

— картопля і плодоовочева продукція;

— комбікорми для продажу населенню. Пільговий торговий патент видається суб'єктам під-

приємницької діяльності або їх структурним (відокрем­леним) підрозділам, які здійснюють торговельну діяль­ність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: поштові марки, листівки, ві­тальні листівки та конверти непогашені, ящики, короб­ки, мішки, сумки та інша тара з дерева, паперу та карто­ну, що використовується для поштових відправлень під­приємствами Державного комітету зв'язку України, і фурнітура до них; періодичні видання друкованих засобів масової інформації, що мають реєстраційні свідоцтва, видані уповноваженими органами України, книги, бро­шури, альбоми, нотні видання, буклети, плакати, картогра­фічна продукція, що видаються юридичними особами — резидентами "України; проїзні квитки; товари народних промислів (крім антикварних та тих, що становлять культурну цінність згідно з переліком, що встановлюється Міністерством культури України); готові лікарські засо­би (лікарські препарати, ліки, медикаменти» предмети до­гляду, перев* язувальні матеріали та інше медичне при­ладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препара­ти, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітар­но-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, тер­мометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалеж­но від країни їх походження); вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, газ освітлювальний і газ скрап­лений, торф паливний кусковий, торф'яні брикети і дро­ва для продажу населенню; мило господарське, а також сірники (незалежно від країни їх походження); насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі (незалежно від країни його по­ходження).

Суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізу­ють інвалідам товари повсякденного вжитку та продук­ти харчування через торговельні установи, створені для цієї мети громадськими організаціями інвалідів, одержу­ють пільговий торговий патент.

Пільговий торговий патент одержують також суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються продажем періодичних видань друкованих засобів масової інфор­мації, на торгівлю супутньою продукцією за ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольбер­ти, фарби, лаки, розчинники та закріплювачі для малю­вання та живопису, полотно, багети, рамки та підрамни­ки для картин, швидкозшивачі, Інші канцелярські при­лади та конторське приладдя, крім виготовлених з дорогоцінних і напівдорогоцінних металів (незалежно від країни їх походження).

Не потребують патентування:

— реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністра­тивні приміщення цього суб'єкта;

— діяльність суб'єктів підприємницької діяльності з закупівлі у населення продукції (заготівельна діяль­ність), якщо подальша реалізація такої продукції відбу­вається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки);

— діяльність у торговельно-виробничій сфері (гро­мадське харчування) на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, з обслу­говування виключно працівників цих підприємств, ус­танов, організацій та учнів і студентів у навчальних за­кладах.

У разі придбання пільгового торгового патенту, суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі 25 гривень за весь термін дії патенту.

Патентуванню підлягає діяльність з надання побу­тових послуг (діяльність, пов'язана з наданням платних послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи кредитні картки), яка здійснюєть­ся суб'єктами підприємницької діяльності або їх струк­турними (відокремленими) підрозділами як в окремих приміщеннях, будівлях, їх частинах, так і за їх межами. Перелік послуг, які належать до побутових, визначається Кабінетом Міністрів України і не може змінюватися протягом бюджетного року.

У разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент на здійснення діяльності з надання побутових послуг придбавається окремо для кожного структурного (відокремле­ного) підрозділу.

Вартість торгового патенту на здійснення діяльності з надання побутових послуг за календарний місяць вста­новлюється органами місцевого самоврядування залеж­но від місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг у межах таких гранич­них рівнів:

— на території міста Києва, обласних центрів — від 60 до 320 гривень;

— на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів — від ЗО до 160 гривень;

— на території інших населених пунктів — до 80 гри­вень.

Вартість спеціального торгового патенту встанов­люється органами місцевого самоврядування щорічно після затвердження місцевого бюджету залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асорти­ментного переліку товарів або місцезнаходження об'єкта з надання побутових послуг та виду побутових послуг. При цьому розрахункова сума надходжень за рік від суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді плати за спеціальні торгові патенти не може бути меншою від за­гальної суми надходжень до бюджетів усіх рівнів та дер­жавних цільових фондів, податків і зборів (обов'язкових платежів), сплачених такими суб'єктами підприємниць­кої діяльності за попередній бюджетний рік з урахуван­ням рівня інфляції.

Органи місцевого самоврядування можуть встановлю­вати диференційовану плату за спеціальний торговий па­тент залежно від площі, яка використовується суб'єк­том підприємницької діяльності для здійснення торго­вельної діяльності або надання побутових послуг. Шка­ла ставок плати за квадратний метр площі може бути пропорційною або регресивною чи прогресивною.

Патентуванню підлягають операції з торгівлі готів­ковими валютними цінностями — продаж готівкової іноземної валюти, інших готівкових платіжних засо­бів, виражених в іноземній валюті (у тому числі дорожніх, банківських та персональних чеків), а також операції з дебетування кредитних (дебетових) карток в обмін на валюту України, інших готівкових платіжних засобів, виражених у валюті України, а також в обмін на іншу іноземну валюту які здійснюються суб'єктами підприєм­ницької діяльності або їх структурними (відокремлени­ми) підрозділами у пунктах обміну іноземної валюти.

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями встановлюється у фіксо­ваному розмірі 320 гривень за календарний місяць. Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями становить 36 календарних місяців. Операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами, також підлягають патентуванню.

Вартість торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу встановлюєть­ся у фіксованому розмірі (за рік):

— для використання грального автомата з грошовим або майновим виграшем — 1400 гривень;

— для використання грального столу з кільцем ру­летки — 64 000 гривень;

— для використання інших гральних столів (спе­ціальних столів для казино, крім столів для більярду) — 48 000 гривень за кожний стіл;

— для використання кегельбанів, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них, — 2000 гри­вень за кожний гральний жолоб (доріжку);

— для використання столів для більярду, що вводять­ся в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортив­них аматорських змагань, — 600 гривень за кожний стіл для більярду;

— для провадження інших видів грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у

готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці, — 2400 гривень за кожний окремий вид (місце) грального бізнесу.

Термін дії торгового патенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу становить 60 календарних місяців. Під час придбання торгового па­тенту на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за 3 місяці. На суму, сплачену під час придбан­ня торгового патенту, зменшується розмір плати за тор­говий патент, яка підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Суб'єкт підприємницької діяльності, який придбав спеціальний торговий патент, не сплачує: податок на до­дану вартість; податок на доходи фізичних осіб; пода­ток на прибуток підприємств; плату (податок) за землю; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір на обов'язкове соціальне страхування; збір на обов'яз­кове державне пенсійне страхування; збір до Державно­го інноваційного фонду; відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобіль­них доріг загального користування України; комуналь­ний податок; ринковий збір; збір на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг.

На суб'єктів підприємницької діяльності, які придба­ли спеціальний торговий патент, не поширюються ви­моги Закону "України "Про застосування електрон­них контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, гро­мадського харчування та послуг" у частині обов'язково­го застосування електронних контрольно-касових апа­ратів.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право при­дбати торгові патенти на здійснення роздрібної торгівлі на наступні за поточним роки, але не більше ніж на три роки, сплативши повну вартість цих патентів під час одержання їх. При цьому суб'єкт підприємницької діяльності звільняється від обов'язків довнесення вартості торгового патенту, якщо прийнятими після цього актами законодавства збільшується вартість патенту.

За порушення термінів сплати чергових платежів плат­ники сплачують штраф у розмірі вартості торгового па­тенту за один календарний місяць. Штрафи підлягають сплаті порушником у п'ятиденний термін з дня вручення державними податковими інспекціями постанови про на­кладення штрафу.

3.1.20. Відрахування та збори на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг

Витрати, пов'язані з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням автомобільних доріг, здійсню­ються за рахунок бюджетних та інших коштів для реа­лізації програм розвитку дорожнього господарства Украї­ни з метою підвищення соціального рівня життя насе­лення, особливо в сільській місцевості, забезпечення ав­томобільних перевезень пасажирів та вантажів, оздоров­лення екологічної обстановки, створення на дорогах на­лежних умов безпеки р,уху та сучасних елементів дорож­нього сервісу, зменшення збитків через незадовільні до­рожні умови.

Ці кошти акумулюються та обліковуються на окре­мих рахунках (відповідні дорожні фонди), формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів), а також інших надходжень і зараховуються до Державного бюджету України, респуб­ліканського бюджету Автономної Республіки Крим, об­ласних бюджетів та бюджету міста Севастополя.

Зазначені кошти не підлягають вилученню або витра­чанню на цілі, не пов'язані з потребами дорожнього госпо­дарства. У випадках, коли ці кошти не витрачені цротягом поточного бюджетного року, вони зберігають цільо­ве призначення в наступному році.

Управління коштами дорожніх фондів здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У Державному бюджеті України щорічно передбача­ються видатки на фінансування робіт, пов'язаних з бу­дівництвом, реконструкцією, ремонтом і утриманням авто­мобільних доріг. Для цих цілей у складі Державного бюджету України створюється Державний дорожній фонд України.

Дохідна частина цього фонду формується за рахунок надходжень у повному обсязі від акцизного збору та ввіз­ного мита на нафтопродукти, акцизного збору та ввізного мита з імпортованих на митну територію України транс­портних засобів та шин до них, інших надходжень до Державного бюджету України, що визначаються Зако­ном України про Державний бюджет України на поточ­ний рік.

Кошти Державного дорожнього фонду України спря­мовуються на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та споруд на них, а також проектно-вишукувальні, науково-дослідні та впроваджувальні роботи, розвиток виробничих потужностей дорожніх організацій, утримання галузевих медичних закладів для реабілітації учасників ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, управління до­рожнім господарством у порядку, встановленому Кабі­нетом Міністрів України.

З цього фонду також виділяються кошти на дотацію територіальним дорожнім фондам для покриття дефі­циту коштів на фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення.

У республіканському бюджеті Автономної Республі­ки Крим, обласних бюджетах та бюджеті міста Севасто­поля щорічно передбачаються видатки на фінансування робіт, пов'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремон­том і утриманням автомобільних доріг. Для цих цілей у складі республіканського бюджету Автономної Рес­публіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Се­вастополя створюються територіальні дорожні фонди.

Дохідна частина цих фондів формується за рахунок податку з власників транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів, плати за придбання тор­гових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (авто­заправними станціями, заправними пунктами), частини коштів Державного дорожнього фонду України відповід­но до порядку розподілу, встановленого Кабінетом Мініст­рів України згідно із законами, а також інших надхо­джень до відповідних бюджетів, що визначаються рішен­нями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, облас­них рад та міської ради міста Севастополя про бюджет на поточний рік.

Кошти територіальних дорожніх фондів спрямову­ються на фінансування будівництва, реконструкції, ремон­ту і утримання автомобільних доріг в межах відповідно Автономної Республіки Крим, областей та міста Севас­тополя, а також на потреби дорожнього господарства за напрямами, визначеними відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними радами та місь­кою радою міста Севастополя.

У дорожні фонди, визначені цим Законом, спрямову­ється плата за передачу доріг у концесію або в оренду, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, плата за проїзд автомобільними дорогами України транс­портних засобів та інших самохідних машин і механізмів іноземних держав, плата за проїзд платними автомобіль­ними дорогами в порядку та за тарифами, встановлени­ми Кабінетом Міністрів України.

У відповідні дорожні фонди можуть спрямовуватися також:

— добровільні внески юридичних та фізичних осіб, у тому числі іноземних, об'єднань громадян, міжнародних організацій тощо;

— інші надходження, що не суперечать законодавству України.