Гега П. Т., Доля Л. М. Г27 Основи податкового права: Навч посіб. 3-тє вид., випр. І доп

Вид материала

Закон

Содержание 3.1.23. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства 3.2. Місцеві податки і збори Готельний збір Збір за парковку автотранспорті/ 0,1 відсотка Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукц Збір за проїзд територією прикордонних облас­тей автотранспорту, що прямує за кордон. 3.3. Єдиний податок

Подобный материал:

• Список літератури, яка надійшла до бібліотеки у IV кварталі 2009 року 2 Природничі, 595.72kb.
• Виконавці, 436.92kb.
• А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч посіб для студ вищ пед, 196.02kb.
• Список використаних джерел, 8.66kb.
• Алексеева М. М. Планирование деятельности фирмы: Учебн метод. Пособие, 19.63kb.
• Основи інформаційного права України: Навч посіб. B. C. Цимбалюк, В. Д. Гавловський,, 4673.01kb.
• Айзенберг М. Менеджмент рекламы. М.: Тоо „ИнтелТех, 2003. 80 с. Армстронг Г., Котлер, 6.59kb.
• Нові надходження до Наукової бібліотеки у 1-му кв. 2010, 1374.59kb.
• О. В. Бабкіна, д-р політ наук, проф. (Київ держ пед ун-т), 5224.64kb.
• О. В. Бабкіна, д-р політ наук, проф. (Київ держ пед ун-т), 5906.13kb.

3.1.21. Фіксований сільськогосподарський податок

Фіксований сільськогосподарський податок введено Законом України від 17 грудня 1998 р. «Про фіксова­ний сільськогосподарський податок», який визначає ме­ханізм справляння фіксованого сільськогосподарського податку, що сплачується сільськогосподарськими товаро­виробниками у грошовій формі або у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.

Фіксований сільськогосподарський податок — це пода­ток, який не змінюється протягом визначеного терміну і справляється з одиниці земельної площі. Він сплачуєть­ся в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових пла­тежів): податку на прибуток підприємств; плати (подат­ку) за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору до Фонду для здій­снення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; због/у на обов'язкове соціальне страхування; збору на будівницт­во, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування "України; збору на обов'яз­кове державне пенсійне страхування; збору до Держав­ного інноваційного фонду; плати за придбання торгово­го патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).

Всі названі вище податки та збори з сільськогосподар­ських товаровиробників не стягуються, інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України «Про систему оподаткування», сплачуються ними в поряд­ку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються

виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загаль­ної суми валового доходу підприємства, а також власни­ки земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподарську продукцію, крім власників та землекористувачів земель­них ділянок, переданих для ведення особистого підсоб­ного господарства, будівництва та обслуговування жило­го будинку, господарських будівель (присадибна ділян­ка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.

Платники податку мають право на вибір форми спла­ти фіксованого сільськогосподарського податку в гро­шовій формі або/та у вигляді поставок сільськогоспо­дарської продукції.

Кількість сільськогосподарської продукції, що постав­ляється в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, визначається виходячи з нарахованої до спла­ти у звітному податковому році суми фіксованого сіль­ськогосподарського податку та договірної ціни (але не нижче біржової ціни за вирахуванням витрат, пов'яза­них з прийманням продукції) на продукцію, яка постав­ляється в рахунок сплати податку на дату проведення сплати.

Об'єктом оподаткування є площа сільськогоспо­дарських угідь, переданих сільськогосподарському това­ровиробнику у власність або наданих йому в користу­вання, у тому числі на умовах оренди. У випадку коли у звітному періоді відбувається зміна площ сільськогоспо­дарських угідь, у зв'язку з набуттям права землевласника або землекористувача, відповідно землевласник чи земле­користувач зобов'язаний здійснити уточнення сум по­даткових платежів на період до закінчення податкового року і протягом місяця надати розрахунки до органів державної податкової служби за місцем розташування 214

земельної ділянки та до органу державної податкової служби за місцем знаходження платника податку.

Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встанов­люється у відсотках до їх грошової оцінки, проведеної за станом на 1 липня 1995 р., відповідно до Методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, в таких роз­мірах:

— для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5;

— для багаторічних насаджень — 0,3.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, — у розмірах:

— для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,3;

— для багаторічних насаджень — 0,1. Платники податку визначають суму фіксованого

сільськогосподарського податку на поточний рік і пода­ють розрахунок органіові державної податкової служби за місцем знаходження платника податку до 1 лютого поточного року.

3.1.22. Збір за використання радіочастотного ресурсу України

Відповідно до Закону України від 1 червня 2000 р. «Про радіочастотний ресурс України» користувачі радіочас­тотного ресурсу України сплачують щомісячний збір за використання радіочастотного ресурсу України та одно­разовий платіж за видачу ліцензії на використання радіо­частот.

Спеціальні користувачі радіочастотного ресурсу в Україні звільняються від сплати зборів і платежів.

Ставки одноразових платежів за видачу ліцензії на використання радіочастот та щомісячних зборів за ви­користання радіочастотного ресурсу визначаються Ка­бінетом Міністрів України не частіше одного разу на рік.

Платежі Центру «Укрчастотнагляд» за роботи, пов'я­зані з частотними присвоєннями, міжнародне- правовим захистом радіочастотного ресурсу, забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів і радіо-випромінювальних пристроїв та державним наглядом за використанням радіочастотного ресурсу України, здійсню­ються на підставі діючих тарифів, встановлених відповід­но до антимонопольного законодавства.

Користувачі радіочастотного ресурсу України до 15 чис­ла кожного поточного місяця сплачують щомісячний збір за його використання. За несвоєчасну сплату щомісяч­ного збору за використання радіочастотного ресурсу Украї­ни справляється пеня згідно з законами України.

3.1.23. Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства

Законом України від 9 квітня 1999 р. "Про внесен­ня зміни до Закону України "Про систему оподаткуван­ня", який набрав чинності з 1 липня 1999 р. введено збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Порядок справляння та використання збору на роз­виток виноградарства, садівництва і хмелярства визна­чено Законом України від 9 квітня 1999 р. «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства».

Відповідно до Закону платниками збору па розви­ток виноградарства, садівництва і хмелярства є су­б'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.

Об'єктом оподаткування е виручка, одержувана від реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі ал­когольних напоїв та пива.

Ставка збору становить 1 відсоток від об'єкта оподат­кування. За несвоєчасне перерахування збору сплачуєть­ся штраф у розмірі 0,5 відсотка за кожний день простро­чення платежу.

Механізм справляння збору на розвиток виногра­дарства, садівництва і хмелярства та порядок викорис­тання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.


3.1.24. Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України

Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску че­рез державний кордон України, введено Законом Украї­ни від 4 листопада 1999 року «Про внесення зміни до статті 14 Закону України «Про систему оподаткуван­ня». Механізм та порядок його справляння визначені Законом України від 4 листопада 1999 р. «Про запро­вадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 12 липня 2001 р. Порядок справляння єдиного збору, контроль у частині відповідності ставок зборів фактич­ним витратам на здійснення усіх видів контролю ван­тажів і транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.

Єдиний збір встановлюється щодо транспортних за­собів вітчизняних та іноземних власників, які перетина­ють державний кордон України, і справляється за здій­снення у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно до законодавства України митного при транзиті вантажів і транспортних засобів, санітар­ного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорога­ми України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загаль­ної маси, осьових навантажень та (або) габаритних пара­метрів. Він справляється одноразово залежно від режи­му переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіж­ним документом залежно від виду, місткості або загаль­ної маси транспортних засобів.

Єдиний збір справляється в національній валюті Украї­ни за офіційним (обмінним) курсом Національного банку

України на день сплати цього збору, він не може переви­щувати вартості витрат, пов'язаних зі здійсненням митно­го при транзиті вантажів і транспортних засобів, сані­тарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, та витрат, пов'язаних з відновленням автомобільних доріг.

Єдиний збір перераховується до Державного бюдже­ту України у повному обсязі.

Координація діяльності органів державної влади, по­в'язаної із забезпеченням справляння єдиного збору, здійснюється центральним органом митної служби Украї­ни. Координація діяльності державних контролюючих органів зі справляння єдиного збору безпосередньо у пунк­тах пропуску через державний кордон України здійсню­ється відповідними митними органами України.

Ставки єдиного збору за здійснення у пунктах про­пуску через державний кордон України контролю ван­тажів і транспортних засобів, плата за проїзд транспорт­них засобів автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду) та додаткова плата за кожен кілометр проїзду автомобільних транспортних засобів з переви­щенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлю­ються в євро та не можуть змінюватися протягом бюджет­ного року.

У разі перетинання державного кордону України за­лізничними вагонами без вантажів єдиний збір не справ­ляється.

Єдиний збір з транспортних засобів не справляється у випадку транзиту вантажу, що не підлягає пропуску через митний кордон України та перевантажується на інший транспортний засіб у зоні митного контролю пун­кту пропуску, який одночасно є пунктом в'їзду та виїзду цього вантажу.

З перевізників-нерезидентів, діяльність яких здійсню­ється на підставі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Украї­ни, єдиний збір справляється відповідно до цих договорів.

А з перевізників-резидентів, які сплатили податок з влас­ників транспортних засобів згідно із Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", плата за проїзд автомо­більними дорогами України справляється лише у разі перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьо­вих навантажень та (або) габаритних параметрів.

3.2. Місцеві податки і збори

Місцеві податки і збори — це обов'язкові платежі юри­дичних та фізичних осіб до місцевих бюджетів, які вста­новлено місцевими Радами народних депутатів і справ­ляються вони агїдно із Законом України «Про систему оподаткування» та Декретом Кабінету Міністрів Украї­ни «Про місцеві податки і збори».

До місцевих податків і зборів належать; готельний збір; збір за парковку автомобілів; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; збір власників собак; ку­рортний збір; збір за участь у бігах на іподромЦ збір за виграш на бігах; збір з осіб, котрі беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; податок з реклами; збір за пра­во використання місцевої символіки; збір за право про­ведення кіно- і телєзйомок; збір за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу та лотерей; комуналь­ний податок; збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, Іцо прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі.

Готельний збір справляється і перераховується до бюджету місцевого самоврядування адміністрацією готе­лю в розмірі до 20 відсотків добової вартості наймано­го житла (без додаткових послуг). Платниками готель­ного збору є. особи> котрі проживають у готелях.

Збір за парковку автотранспорті/ сплачується платниками збору, якими є юридичні особи та громадя­ни, що паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору за парковку

автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен пере­вищувати 3 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1 від­сотка у відведених місцях.

Ринковий збір — це плата за торгові місця на рин­ках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб та гро­мадян, які реалізують сільськогосподарську і промисло­ву продукцію та інші товари. Він справляється за кож­ний день торгівлі. Граничний розмір ринкового збору не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробіт­ної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його тери­торіального розміщення та виду продукції (товару).

Збір за видачу ордера на квартиру сплачується за послуги, пов'язані з видачею документа, що дає право на заселення квартири. Граничний розмір збору за видачу ордера на квартиру не повинен перевищувати ЗО від­сотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час оформлення ордера на квартиру.

Збір з власників собак сплачується громадянами — власниками собак (крім службових), які проживають у будинках державного та громадського житлового фонду і в приватизованих квартирах. Збір з власників собак стягується органами житлово-комунального господарства щороку в розмірі за кожного собаку: цей збір не пови­нен перевищувати 10 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору.

Курортний збір сплачують громадяни, які прибува­ють у курортну місцевість. Граничний розмір курортно­го збору не може перевищувати 10 відсотків неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно із чинним законодавством від сплати курорт­ного збору звільняються:

— діти віком до 16 років;

— інваліди та особи, що їх супроводжують;

— учасники Великої Вітчизняної війни;

— воїни-інтернаціоналісти;

— учасники ліквідації наслідків аварії на Чорно­бильській АЕС;

— особи, які прибули за путівками та курсовками в санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, включаючи містечка та бази відпочинку;

— особи, які прибули в курортну місцевість у служ­бове відрядження, на навчання» на постійне місце про­живання, до батьків та близьких родичів;

— особи, які прибули за плановими туристичними маршрутами туристично-екскурсійних установ та орга­нізацій, а також які здійснюють подорож за маршрутни­ми книжками;

— чоловіки віком 60 років і старші, жінки віком 55 років і старші.

Особи, які прибули в курортну місцевість, повинні сплатити збір не пізніш як у триденний термін від дня прибуття.

Збір за участь у бігах на іподромі справляється з юридичних осіб та громадян, які виставляють своїх ко­ней на змагання комерційного характеру в розмірі, який не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Збір за виграш на бігах справляється з осіб, які вигра­ли в грі на тоталізаторі на іподромі, під час видачі їм виграшу. Його граничний розмір не повинен перевищу­вати 6 відсотків від суми виграшу.

Збір з осіб, які беруть участь у грі па тоталіза­торі на іподромі, справляється як відсоткова надбавка до плати, визначеної за участь у грі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 5 відсотків від суми цієї надбавки.

Податок з реклами сплачується з усіх видів оголо­шень і повідомлень, які передають інформацію з комер­ційною метою за допомогою засобів масової інформації, преси, телебачення, афіш, плакатів, рекламних щитів, інших технічних засобів, майна та одягу; на вулицях,

магістралях, майданах, будинках, транспорті та в інших місцях. Платниками податку з реклами є юридичні особи і громадяни.

Об'єктом податку з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Гранич­ний розмір податку з реклами не повинен перевищува­ти ОД відсотка вартості послуг за розміщення однора­зової реклами та 0,5 відсотка за розміщення реклами на тривалий час.

Юридичні особи і громадяни можуть використовува­ти місцеву символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншо­го населеного пункту, назви чи зображення архітектур­них, історичних пам'яток) видається відповідними орга­нами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридич­них осіб — 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місце­вої символіки, з громадян, котрі займаються підприєм­ницькою діяльністю, — п'яти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян.

Збір за право на проведення кіно- і телезйомок вносять комерційні кіно- і телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні орган­ізації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Граничний розмір збору за право на проведення кіно- і телезйомок не повинен перевищувати фактич­них витрат на проведення зазначених заходів.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей справляється з юридичних осіб та громадян, які мають дозвіл на прове­дення аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей.

Об'єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів відповідно до їхньої почат­кової ціни або суми, на яку випускається лотерея.

Збір за право на проведення місцевих аукціонів та конкурсного розпродажу справляється за три дні до прове­дення їх у розмірі, що не повинен перевищувати ОД від­сотка вартості заявлених до місцевих аукціонів , кон­курсного розпродажу товарів або від суми, на яку випус­кається лотерея. Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен пе­ревищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-до-таційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого з розміру нео­податковуваного мінімуму доходів громадян.

Збір за проїзд територією прикордонних облас­тей автотранспорту, що прямує за кордон. Юри­дичні особи та громадяни, які прямують за кордон авто­транспортом, сплачують збір у розмірі до 0,5 неоподат­ковуваного мінімуму доходів громадян залежно від мар­ки і потужності автомобілів, а юридичні особи та грома­дяни інших держав, у тому числі і суб'єктів колишнього Союзу РСР, — у розмірі від 5 до 50 доларів США. Збір не справляється за проїзд автотранспорту, що здійснює пе­ревезення за кордон:

— вантажів за державним замовленням і держав­ним контрактом;

— громадян України, які направляються у службові відрядження;

— спортсменів, які від'їжджають на міжнародні зма­гання;

— громадян, які від'їжджають у порядку культурно­го обміну, на лікування, оздоровлення (дітей) та за теле­грамою на похорон близьких родичів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі — це плата за оформлення та видачу дозволів

на торгівлю в спеціально відведених для цього місцях. Він справляється з юридичних осіб і громадян, які реалі­зують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари, залежно від площі торгового місця, його те­риторіального розміщення і виду продукції. Розмір збо­ру за видачу дозволу на торгівлю не повинен переви­щувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, котрі постійно здійснюють торгівлю в спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів грома­дян у день — за одноразову торгівлю.

Податок з продажу імпортних товарів стягуєть­ся з юридичних осіб та громадян, зареєстрованих як суб'єкти підприємництва.

Об'єктом оподаткування є су марна вартість то­варів за ринковими цінами. Платники податку що­квартально подають до органів державної податкової служби декларацію, в якій зазначаються імпортні това­ри, що реалізуються в Україні. Граничний розмір подат­ку з продажу імпортних товарів не повинен перевищу­вати 3 відсотків виручки, одержаної від реалізації цих товарів.

Органи місцевого самоврядування самостійно вста­новлюють і визначають порядок сплати місцевих подат­ків та зборів відповідно до переліку і в межах установ­лених граничних розмірів ставок, а також у межах своєї компетенції мають право вводити пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки та збори або звільняти від сплати їх певні категорії плат­ників і надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Іноземні юридичні особи та громадяни сплачують місцеві податки і збори на рівних умовах з юридичними особами та громадянами України, якщо інше не перед­бачено міжнародними договорами та законодавством України.

3.3. Єдиний податок

Цей податок введено з 1 січня 1999 р. відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. «Про спро­щену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» у зв'язку із запровадженням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва. До таких суб'єктів належать:

— фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою осо­бою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб, і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень;

— юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяль­ності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не пере­вищує 1 млн гривень.

Єдиний податок не стягується з:

— суб'єктів підприємницької діяльності, на яких по­ширюється дія Закону України "Про патентування де­яких видів підприємницької діяльності" в частині при­дбання спеціального торгового патенту;

— фізичних осіб, які відповідно до законодавства України сплачують фіксований податок;

— довірчих товариств, страхових компаній, банків, інших фінансово-кредитних та небанківських фінансо­вих установ;

— суб'єктів підприємницької діяльності, у статутно­му фонді яких частки, що належать юридичним особам-учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єк­тами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків;

— фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяль­ності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю під акцизними товарами (крім сфери громадського харчу­вання).

Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні осо­би, які займаються підприємницькою діяльністю без ство­рення юридичної особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом одержання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для фізичних осіб встанов­люється місцевими радами за місцем державної реєст­рації суб'єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності та місця її здійснення і не може стано­вити менше 20 гривень та більше 200 гривень за кален­дарний місяць.

Якщо фізична особа — суб'єкт підприємницької діяль­ності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний пода­ток, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі, коли платник єдиного податку займається підприємницькою діяльністю з використанням найма­ної праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не вклю­чається до перерахунку загальних податкових зобо­в'язань такого платника податку. При цьому доходи, одержані платником єдиного податку, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.

Форма свідоцтва про сплату єдиного податку та по­рядок його видачі встановлюються Державною податко­вою адміністрацією України. Фізичні особи — платни­ки єдиного податку мають право не застосовувати під час розрахунків зі споживачами електронні контрольно-касові апарати.

Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи поряд з діючою системою оподаткування можуть самостійно вибирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком. При цьому спосіб оподаткування виби­рається один раз і залишається незмінним протягом звітного року.

Ставка єдиного податку для суб'єктів підприємниць­кої діяльності — юридичних осіб встановлюється в роз­мірі 6 відсотків обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за один місяць до початку наступного календарного року за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових пла­тежів у поточному році.

Орган державної податкової служби зобов'язаний про­тягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову.

У разі порушення вимог платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного року.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єди­ний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підпри­ємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності); плати (по­датку) за землю; збору на спеціальне використання при­родних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне стра­хування; відрахувань та зборів на будівництво, реконст­рукцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загаль­ного користування України; комунального додатку; по­датку на промисел; збору на відрахування до Пенсійно­го фонду; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України со­ціального захисту інвалідів.

Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та повернутися до загальної системи оподаткування суб'єкт малого підприєм­ництва може з початку наступного календарного року за умови подання заяви до відповідного органу держав­ної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до за­кінчення календарного року.

Контрольні запитання

1. Що таке податок на додану вартість? Коли і де він виник і яке його місце серед інших податків?

2. В чому полягає суть акцизного збору? На які то­вари встановлюються акцизи і чим регулюється справляння акцизних зборів в Україні?

3. Що е об'єктом податку на прибуток підпри­ємств? За якими ставками оподатковується при­буток підприємств?

4. Як оподатковуються доходи фізичних осіб?

5. Що таке мито? Які предмети (товари) обклада­ються митом? Хто є платниками державного мита?

6. Що включає в себе нерухоме майно, як воно оподатковується?

7. Хто є суб'єктами плати за землю та що є об'єктом оподаткування, за якими ставками здійснюється нарахування податку?

8. Що таке рентні платежі?

9. Назвіть об'єкти податку з власників транспорт­них засобів та інших самохідних машин і меха­нізмів? Чим регулюється порядок відрахування та зборів на будівництво, ремонт і утримання автомобільних доріг?

10. Який порядок обчислення та справляння: зборів за геологорозвідувальні роботи, виконані за раху­нок державного бюджету; зборів за спеціальне ви­користання природних ресурсів та зборів за за­бруднення навколишнього середовища? 228

11. З якою метою створений Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення і за якою ставкою здійснюються внески до нього?

12. Хто є платниками збору на обов'язкове соціальне страхування, внесків до Фонду сприяння зайня­тості населення (в тому числі на випадок без­робіття)?

13. Що є об'єктами і хто є суб'єктами оподатку­вання при справлянні: збору на обов'язкове держав­не страхування; збору до Державного інноваційного фонду? „

14. Що таке торговий патент на деякі види підпри­ємницької діяльності, кому і для яких цілей він вида­ється? Від чого залежить розмір плати за торго­вий патент?

15. Які податки належать до місцевих? У чому поля­гають особливості місцевих податків? 229