Гега П. Т., Доля Л. М. Г27 Основи податкового права: Навч посіб. 3-тє вид., випр. І доп

Вид материала

Закон

Содержание 3.1.16. Збір на обов'язкове соціальне страхування. Внески до Фонду сприяння зайнятості населення 1) фінансування заходів, спрямованих на вирішення таких завдань: — проведення профілактичних заходів, спрямованих на 2) створення резерву коштів Фонду для забезпечен­ня його стабільного функціонування; 3) 3.1.17. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування За ст. 1 Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є

Подобный материал:

• Список літератури, яка надійшла до бібліотеки у IV кварталі 2009 року 2 Природничі, 595.72kb.
• Виконавці, 436.92kb.
• А. М. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч посіб для студ вищ пед, 196.02kb.
• Список використаних джерел, 8.66kb.
• Алексеева М. М. Планирование деятельности фирмы: Учебн метод. Пособие, 19.63kb.
• Основи інформаційного права України: Навч посіб. B. C. Цимбалюк, В. Д. Гавловський,, 4673.01kb.
• Айзенберг М. Менеджмент рекламы. М.: Тоо „ИнтелТех, 2003. 80 с. Армстронг Г., Котлер, 6.59kb.
• Нові надходження до Наукової бібліотеки у 1-му кв. 2010, 1374.59kb.
• О. В. Бабкіна, д-р політ наук, проф. (Київ держ пед ун-т), 5224.64kb.
• О. В. Бабкіна, д-р політ наук, проф. (Київ держ пед ун-т), 5906.13kb.

3.1.16. Збір на обов'язкове соціальне страхування. Внески до Фонду сприяння зайнятості населення

Загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня, згідно з Основами законодавства України про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування, затвер­дженими 14 січня 1998 р., — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати праце­здатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власни­ком або уповноваженим ним органом, громадянами, а та­кож бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загально­обов'язкового державного соціального страхування;

— пенсійне страхування;

— страхування у зв'язку з тимчасовою втратою пра­цездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

— медичне страхування;

— страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

— страхування на випадок безробіття;

— інші види страхування, передбачені законами України.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) вини­кає право на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Страхові фонди є органами, які здійснюють керівниц­тво та управління окремими видами загальнообов'язко­вого державного соціального страхування, провадять збір

та акумуляцію страхових внесків, контроль за викорис­танням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуван­ням та здійснюють інші функції згідно з затверджени­ми статутами.

До 1 січня 2001 р. внесення коштів до Фонду соці­ального страхування України відбувалося відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне стра­хування» від 26 червня 1997 р.

Нині діє декілька законів, згідно з якими здійснюєть­ся страхування, справляння та використання збору. Зок­рема, це Закони України «Про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими на­родженням та похованням», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіт­тя», «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'яз­кового державного соціального страхування», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соці­альне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та ін.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків. Фор­мування Фонду здійснюється за рахунок:

— внесків роботодавців: для підприємств — з відне­сенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

— капіталізованих платежів, що надійшли у випад­ках ліквідації страхувальників;

— прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

— коштів, одержаних від стягнення відповідно до за­конодавства штрафів і пені з підприємств, а також штра­фів з працівників, винних у порушенні вимог норматив­них актів з охорони праці;

— добровільних внесків та інших надходжень, отри­мання яких не суперечить законодавству.

Кошти на здійснення страхування від нещасного ви­падку не включаються до складу Державного бюджету України, використовуються виключно за їх прямим при­значенням і зараховуються на єдиний централізований рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків в установах банків, визначених Кабінетом Міністрів України для обслуговування коштів Держав­ного бюджету України, або спеціалізованого банку, який обслуговує фонди соціального страхування.

Сума страхових внесків страхувальників до Фонду соціального страхування від нещасних випадків має за­безпечувати:

1) фінансування заходів, спрямованих на вирішення таких завдань:

— проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих фак­торів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами-праці;

— відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

— відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей;

2) створення резерву коштів Фонду для забезпечен­ня його стабільного функціонування;

3) покриття витрат Фонду, пов'язаних зі здійснен­ням соціального страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчис­люються:

— для роботодавців — у відсотках сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що вклю­чають витрати на виплату основної та додаткової заро­бітної плати, на інші заохочувальні та компенсаційні ви­плати, у тому числі в натуральній формі, що визначають­ся відповідно до Закону України "Про оплату праці",

які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;

— для добровільно застрахованих осіб — у відсотках мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабі­нетом Міністрів України та є розрахунковою величи­ною при обчисленні страхових виплат. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику вироб­ництва, до якого віднесено підприємство, знижки до ньо­го (за низькі рівні травматизму, професійної захворюва­ності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці). При цьому розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків страхового тарифу, встановленого для відповід­ної галузі економіки (виду робіт).

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страху­вання від нещасних випадків відповідно до Порядку ви­значення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві та профе­сійного захворювання, що затверджується Кабінетом Мі­ністрів України.

У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підпри­ємство у будь-який час за рішенням відповідного робочо­го органу виконавчої дирекції Фонду соціального стра­хування від нещасних випадків на основі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує це підпри­ємство, може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва. Цей захід може мати і зворотну дію, але з початку фінансового року.

Для управління страхуванням на випадок безробіт­тя, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг створено Фонд за­гальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня України на випадок безробіття. Його діяльність регу­люється Основами законодавства України про загально­обов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про зайнятість населення», Законом «Про за­гальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статутом Фонду, який затвер­джується правлінням Фонду. Кошти Фонду не включа­ються до складу Державного бюджету України. Джерелами формування коштів Фонду є:

— страхові внески страхувальників: роботодавців, за­страхованих осіб;

— асигнування державного бюджету;

— суми фінансових санкцій, застосованих згідно із законодавством України до підприємств, установ, орга­нізацій та фізичних осіб за порушення встановленого по­рядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість на­селення, а також суми адміністративних штрафів, накла­дених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;

— прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

— благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

— інші надходження відповідно до законодавства України.

Кошти Фонду використовуються на:

— виплату забезпечення та надання соціальних по­слуг, зокрема на:

допомогу на випадок безробіття, у тому числі одноразо­ву її виплату для організації безробітним підприємниць­кої діяльності;

допомогу на випадок часткового безробіття;

матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

матеріальну допомогу на випадок безробіття, одноразо­ву матеріальну допомогу безробітному та непрацездат­ним особам, які перебувають на його утриманні;

допомогу на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;

— професійну підготовку або перепідготовку, підви­щення кваліфікації та профорієнтація;

— пошук підходящої роботи та сприяння у працевла­штуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для праце­влаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

— інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням;

— відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, відпо­відно до Закону України «Про зайнятість населення», у період до досягнення ними пенсійного віку;

— фінансування витрат на утримання та забезпечен­ня діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

— створення резерву коштів Фонду.

Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабі­нету Міністрів України встановлюється Верховною Ра­дою України відповідно для роботодавців та застрахова­них осіб одночасно із затвердженням Державного бю­джету України на поточний рік.

Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць у день одержання роботодав­цями в установах банків коштів на оплату праці. У разі несвоєчасного чи не в повному обсязі сплачення робото­давцями страхових внесків, до них застосовуються санкції.

Від сплати страхових внесків звільняються:

— застраховані особи на період відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досяг­нення нею шестирічного віку за медичним висновком;

— застраховані особи в частині отриманої допомоги на випадок часткового безробіття.

Розміри страхових внесків установлюються на ка­лендарний рік:

— для роботодавця — у відсотках сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що вклю­чають витрати на виплату основної та додаткової заробіт­ної плати, інших заохочувальних і компенсаційних ви­плат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відпо­відно до Закону України «Про оплату праці, які підля­гають обкладенню прибутковим податком з громадян;

— для громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страху­вання на випадок безробіття країни, в якій вони перебу­вають, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є члена­ми творчих спілок), фізичних осіб — суб'єктів підприєм­ницької діяльності, осіб, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами — у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

Страховий стаж обчислюється як сума періодів, протя­гом яких особа підлягала страхуванню на випадок без­робіття та сплачувала страхові внески особисто або че­рез рахунки роботодавця та роботодавцем. Період, протя­гом якого застрахована особа була звільнена від сплати страхових внесків або отримувала виплати за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів, включається до стра­хового стажу. До страхового стажу прирівнюється тру­довий стаж, набутий працівником за час роботи на умо­вах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом.

Застраховані особи, визнані у встановленому поряд­ку безробітними, які протягом 12 місяців, що передува­ли початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календар­них тижнів та сплачували страхові внески, мають право

на допомогу на випадок безробіття залежно від страхового стажу.

Право на допомогу на випадок безробіття зберігаєть­ся у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважни­ми причинами є:

— навчання у професійно-технічних та вищих на­вчальних закладах, клінічній ординатурі, аспірантурі, док­торантурі з денною формою навчання;

— строкова військова служба;

— здійснення догляду за непрацюючою працездатною особою, за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом ві­ком до 16 років, а також за пенсіонером, який за експерт­ним медичним висновком потребує постійного сторон­нього догляду;

— інші поважні причини, передбачені законодав­ством України.

Допомога на випадок безробіття виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в установлено­му порядку в державній службі зайнятості. Загальна три­валість виплати допомоги на випадок безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги на випа­док безробіття не може перевищувати 720 календарних днів.

У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною в межах двох років, про­тягом яких виплачується допомога на випадок безробіття, тривалість її виплати враховується сумарно.

Допомога на випадок безробіття може виплачувати­ся одноразово для організації підприємницької діяль­ності безробітними, які не можуть бути працевлашто­вані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким випов­нилося 18 років, за їх бажанням.

Розмір допомоги на випадок безробіття визначається у відсотках середньої заробітної плати (доходу), визначе­ної відповідно до порядку обчислення середньої заробіт­ної плати (доходу) для розрахунку виплат за загально­обов'язковим державним соціальним страхуванням, за­твердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

— до 2 років — 50 відсотків;

— від 2 до 6 років — 55;

— від 6 до 10 років — 60;

— понад 10 років — 70 відсотків.

Допомога на випадок безробіття виплачується залеж­но від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

— перші 90 календарних днів — 100 відсотків;

— протягом наступних 90 календарних днів — 80;

— у подальшому — 70 відсотків.

Допомога на випадок безробіття не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях націо­нальної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений зако­ном. Одноразова виплата допомоги на випадок безробіт­тя для організації безробітним підприємницької діяль­ності здійснюється в розмірі допомоги на випадок безро­біття у розрахунку на рік.

3.1.17. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування

Законом України «Про збір на обов'язкове держав­не пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. визна­чено: порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, платників збору, суб'єктів оподаткування, ставки збору.

За ст. 1 Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:

— суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їхні об'єднання, бюджетні, громадські

й інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

— філії, відділення та інші відокремлені підрозділи суб'єктів підприємницької діяльності, які використову­ють працю найманих працівників і не мають статусу юри­дичної особи, розташовані на території іншої, ніж плат­ник зборів, територіальної громади;

— фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльно­сті, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси;

— фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, що виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договора­ми, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівни­ки, котрі не є членами творчих спілок тощо.

До платників збору на обов'язкове державне пенсій­не страхування також належать:

— юридичні та фізичні особи, що здійснюють опе­рації з купівлі-продажу валют;

— суб'єкти підприємницької діяльності, які здійсню­ють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім об­ручок), платини і коштовного каміння;

— юридичні та фізичні особи при відчуженні легко­вих автомобілів, крім легкових автомобілів, якими за­безпечуються інваліди, та тих автомобілів, які перехо­дять у власність спадкоємцям за законом;

— суб'єкти підприємницької діяльності (у тому числі нерезиденти) —виробники та імпортери тютюнових ви­робів;

— підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і при­вілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верхов­ною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визна­ються жилий будинок або його частина, квартира, садо­вий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначен­ня першої групи основних фондів згідно із Законом Украї­ни "Про оподаткування прибутку підприємств";

— підприємства, установи та організації, фізичні осо­би, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно. При цьому збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачується, якщо послугами стільникового зв'язку користуються річкові, морські, повітряні» космічні транспортні засоби, засоби наземного технологічного транспорту (у тому числі таксі), що мають стаціонарно вбудоване обладнання радіозв'яз­ку, радіонавігації та радіоастрономії, яке не може бути відокремлено від таких засобів без втрати його техноло­гічних або експлуатаційних якостей чи характеристик.


Платники, що є суб'єктами підприємницької діяль­ності, та їхні філії незалежно від форм власності, їхні об'єднання, бюджетні, громадські й інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні осо­би, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих праців­ників, зобов'язані зареєструватись в органах Пенсійного фонду в районах (містах) за юридичною адресою, а плат­ники — фізичні особи, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси — за постійним місцем проживання.

Для реєстрації в органах Пенсійного фонду платни­ки, які використовують працю найманих працівників, подають заяву та завірені копії таких документів:

— свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта під­приємницької діяльності (рішення про створення уста­нови, організації);

— довідки про присвоєння ідентифікаційного коду органом статистики;

— установчих документів.

Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяль­ності, які не використовують працю найманих праців­ників, адвокати, приватні нотаріуси для реєстрації в орга­нах Пенсійного фонду подають завірені копії таких до­кументів:

— свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта під­приємницької діяльності (посвідчення підприємця, що про­водить свою діяльність без створення юридичної особи);

— дозвіл на здійснення підприємницької діяльності;

— угоду про наймання на роботу фізичної особи.

На основі цих документів робляться відповідні запи­си в журналах обліку і проставляється реєстраційний номер. Після реєстрації платникові збору видається повідомлення.

Комерційні банки при відкритті відповідних банків­ських рахунків зобов'язані вимагати від таких платників інформацію про реєстрацію.

У разі реорганізації (зміни форми власності, органі­заційно-правової форми, назви) або зміни юридичної адреси платник зобов'язаний у 10-денний строк подати до органу Пенсійного фонду відповідну заяву про перере­єстрацію. Коли ж платник за новою юридичною адре­сою розміщений за межами території обслуговування органом Пенсійного фонду, він зобов'язаний у 15-ден-ний строк провести остаточні розрахунки з органом Фонду і знятися з обліку. За новою адресою платник повинен обов'язково зареєструватися. У випадках недо­держання платником порядку нарахування та сплати страхового збору, використання коштів Фонду не за при­значенням, подання недостовірної звітності, порушення строків її подання у 10-денний строк проводиться доку­ментальна перевірка правильності розрахунків платни­ка збору і складається акт у двох примірниках, в якому зазначається нова юридична адреса. Якщо платник має недоїмку із страхового збору, йому нараховується пеня у

встановленому порядку. У 15-денний строк здійснюються остаточні розрахунки на підставі акта перевірки.

Підприємство, що підлягає ліквідації, зобов'язане в 10-денний строк з дня прийняття рішення про ліквіда­цію подати до органу Пенсійного фонду заяву про знят­тя з обліку із зазначенням його правонаступника (якщо він є), документ про ліквідацію (рішення власника, суду або інший документ, передбачений законодавством), ви­писку з розрахункового рахунку в банку. На основі перелічених документів органи Пенсійного фонду за­кривають справу платника збору. Реєстраційний номер ліквідованого платника збору в подальшому не викори­стовується.