В. В. Бедь юридична психологія

Вид материала

Документы

Содержание А далі розповідай сам, — сказав слідчий. Перший варіант. Другий варіант. Третій варіант. Четвертий варіант. Гельманов А. Г., Гонтарь С. А. ПСИХОЛОГІЯ СУДОВО діяльності Конструктивна (реконструктивна)

Подобный материал:

• Програма фахових вступних випробувань галузь знань 0301 "Психологія" спеціальність, 167.13kb.
• Орієнтовні питання до заліку (підсумкового самоконтролю) з курсу «Психологія», 38.88kb.
• 19. 00. 06 Юридична психологія Формула Спеціальності, 18.35kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни інженерна психологія І ергономіка (шифр І назва, 248kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни експериментальна психологія (шифр І назва навчальної, 393.52kb.
• Програма навчальної дисципліни психологія сім’Ї напряму підготовки: 0401 психологія, 251.22kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни соціальна психологія (шифр І назва навчальної, 1376.65kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія,, 694.95kb.
• Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки психологія,, 1223.74kb.
• Програма навчальної дисципліни основипсихогенетик, 367.37kb.

§5. Психологічніособливості допиту неповнолітніх

Збільшення агресивних тенденцій в підлітковому середовищі від­биває одну з найгостріших соціальних проблем суспільства, де останніми роками зросла молодіжна злочинність, зокрема підлітків. Почастішали випадки групових бійок, які носять жорстокий харак­тер, збільшилася кількість злочинів неповнолітніх проти особисто­сті, які тягнуть за собою тяжкі тілесні ушкодження. Проблема агре­сивності підлітків, яка стосується всього суспільства в цілому, викликає глибоке хвилювання як педагогів, батьків, так і юридич­них працівників.

Слідчий має знати, що формування чуттєвих уявлень у підліт­ків відзначається наочно-образною спрямованістю і недостатньою розвиненістю узагальнень за суттєвими ознаками. У них менший обсяг сприйняття і довготривалої пам'яті, ніж у дорослих, частіше за все неточне відображення просторових якостей об'єктів (вели­чина, віддаленість, кольорові відтінки та ін.). Для підлітків харак­терні також складність словесного оформлення події через низьке сформування понятійної сфери і небагатого словникового запасу. Разом з тим, психіці підлітків притаманні й позитивні якості, що сприяють установленню істини, а саме: підвищена орієнтувальна діяльність, загострена увага до окремих деталей події, безпосеред­ність, щирість.

Знання психологічних особливостей підлітків дає можливість юридичним працівникам цілеспрямованіше вирішувати завдання розслідування злочинів, у тому числі проведення допиту.

В. Васильєв виділяє п'ять етапів допиту неповнолітнього¹:

1. початковий етап, коли слідчий в усній формі отримує від підліт­ка його анкетні дані (вік, в якій школі і в якому класі вчиться, в яких умовах живе, з ким товаришує і т. д.). Основне завдання цього етапу — діагностика особистості допитуваного. Багато відомостей про підлітка слідчий може отримати заздалегідь із бесід з батьками, від інспектора дитячої кімнати міліції, діль­ничного інспектора;
   
2. другий етап, на якому встановлюється психологічний контакт. Темою бесіди тут, як правило, є навчання підлітка, його захоп­лення, інтереси і т. д. На цьому етапі виробляється загальна лінія поведінки обох співрозмовників, визначаються такі параметри спілкування, як ритм, темп, невербальні засоби і т. д.;
   
3. третій етап — головна частина допиту, завданням якої є отри­мання від допитуваного необхідної інформації по справі;
   
4. четвертий етап — слідчий зіставляє отриману від підлітка інфор­мацію з наявною і у запитально-відповідній формі намагається усунути суперечності, неточності, неясності і т. п.;
   
5. п'ятий, останній етап допиту — слідчий записує в протокол отриману інформацію (при цьому зберігаються лексичні особ­ливості мови неповнолітнього), представляє її в письмовому ви­гляді допитуваному, який, підтвердивши правильність записа­ного в протокол, його підписує.
   

Вивчаючи особистість неповнолітнього, слідчий повинен передусім встановити його позитивні якості, час змінення його поведінки в гір­ший бік, з'ясувати причини, які сприяли цим змінам, та ін. Це дозволить слідчому сформувати правильне уявлення про людину, об­рати правильну тактику допиту і належні заходи психологічного впли­ву на підлітка.

Розслідуючи справу про вбивство з хуліганських мотивів Т., слідчий зіткнувся з цілим рядом труднощів: злочин був здійснений два роки то­му і залишався нерозкритим, очевидців убивства не було виявлено, не були знайдені і закріплені матеріальні сліди злочину.

Виникло припущення, що очевидцем вбивства міг бути учень 8-го класу Л. Перевірити це можна було лише через допит. До його прове­дення слідчий готувався кілька днів: поговорив із учителями школи, де навчався Л., його знайомими і сусідами. Виявилося, що Л. вчиться ста­ранно, захоплюється математикою і шахами, але разом із тим надто замкнений в собі, важко сходиться з людьми і нікого не пускає "до себе в душу ". Реакція на оточуюче явно сповільнена, зате невдачі він пам 'я-тає і аналізує дуже довго. В нього яскраво виражений слабкий тип нер­вової системи, за темпераментом — меланхолік.

Тактика допиту була розроблена відповідно з психічними особливо­стями особистості Л. Слідчий запропонував йому розповісти автобіо­графію. Сказавши кілька фраз про рік народження, склад сім % навчан­ня в школі, він замовк. Тоді слідчий став ставити запитання, з яких Л. зрозумів, що він добре знає його сильні сторони і ставиться із співчут­тям до його слабких сторін. Кілька разів під час допиту Л. намагався замкнутися, "піти в себе ", але щоразу слідчий ставив саме таке запи­тання, на яке можна було легко відповісти.

Коли між ними встановився повний психологічний контакт і слід­чий відчув, що Л. "відтанув", він поцікавився, чи не носить Л. в душі тягар, і сам став розповідати, як той провів першу половину дня, коли сталося вбивство. Тактичний прийом влучив у саму ціль. За виразом обличчя Л. можна було здогадатися, які переживання мучили його два останніх роки.

• А далі розповідай сам, — сказав слідчий.
  
• Але ви ж все знаєте, — заявив Л. Однак через хвилину почав гово­рити, як мимоволі став свідком убивства і як довго мучився, боячись розповісти правду.
  

Л. не було поставлено жодного прямого запитання про вбивство, але внутрішньо він уже був підготовлений до розповіді про нього. Пра­вильні дії слідчого, велика підготовча робота дозволили юристові до­могтися бажаного.

Успішність допиту неповнолітнього багато в чому залежить від вибору місця і обстановки його проведення. Практика показує, що допит неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого) доцільно проводити в кабінеті слідчого. Суворість і офіційність зустрічі під­креслює важливість і значущість розслідування. За часом допит під­літка має тривати не більше однієї години, допит дітей молодшого шкільного віку до 30 хвилин, а дітей дошкільного віку — не більше

20 хвилин¹. При допиті неповнолітнього, який не досяг 14 років, при­сутність педагога обов'язкова (він може дати необхідну слідчому кон­сультацію щодо встановлення психологічного контакту з підлітком, формулювання запитань і т. п.

Позитивний вплив на свідчення підлітка справляє спокійна, без­конфліктна обстановка допиту. Неповнолітньому допитуваному спо­чатку слід пояснити, з якого приводу проводиться допит, які його обов'язки і права. Після встановлення психологічного контакту, слід­чий спонукає підлітка до вільної розповіді, в ході якої, як правило, його не перебивають і не підказують її напрям. Потім за допомогою запитань уточнюються і перевіряються окремі деталі подій, їх послі­довність. Для активізації відповідей на запитання слідчого підлітку необхідно надавати мнемонічну² допомогу — нагадування послідо­вності розвитку подій, пред'явлення речових доказів, допит у різних планах, ознайомлення допитуваного з показаннями інших осіб, до­пит на місці події тощо.

Враховуючи психічні особливості підліткового віку, в ході допи­ту необхідно дотримуватися таких педагогічних вимог:

а) не акцентувати увагу підлітка на тих обставинах, які можуть
завдати шкоди його вихованню;

б) припиняти нецензурні вислови і кримінальний жаргон;

в) не допускати цинічних оцінок, проявів розв'язності і вульгар-
ності.

Водночас мовна діяльність самого слідчого повинна бути корект­ною, ввічливою з проявом поваги до особистості неповнолітнього, без підлещування і панібратства.

При розслідуванні групових злочинів важливо з'ясувати органі­затора, "вожака" злочинного угруповання і його дійсну роль.

Як правило, організаторами злочинних угруповань неповнолітніх є раніше судимі дорослі чи юнаки, які вже притягалися до криміналь­ної чи адміністративної відповідальності. Вони мають більший життєвий досвід, фізично сильніші за інших і саме цим привертають і підкоряють своїй волі нестійких і таких, що відчувають певні життє­ві труднощі, підлітків із негативною орієнтацією.


Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии: Учеб. для вузов. — С. 498, 502.

Мнемоніка (від грецьк. шпетопікоп — мистецтво запам'ятовування) — система різних прийомів, які полегшують спогади окремих фрагментів і деталей події.

Досить часто неповнолітні намагаються приховати справжніх ор­ганізаторів таких угруповань через різні мотиви: страх, поради близьких, почуття фальшивої дружби і т. д. В такому разі слідчий, впливаючи на психіку підлітка, може використовувати також такі до­пустимі прийоми, як демонстрація своєї обізнаності, розвінчання "во­жака", пред'явлення доказів та ін.

Психологічно складним є допит дітей дошкільного (від 3 до 6 ро­ків) і молодшого шкільного віку (від 6 до 10 років). Підготовка і про­ведення допиту цієї категорії неповнолітніх обов'язково вимагає вра­хування їхніх вікових особливостей. Наведемо деякі з них:

1. діти в такому віці дуже піддаються навіюванню дорослих;
   
2. у них розвинута схильність до уяви;
   
3. діти відчувають труднощі в установленні причинно-наслідкових зв'язків явищ й інтерпретації значення дій малознайомих людей;
   
4. пам'ять у такому віці відзначається мимовільним і слабким роз­витком спрямованості на відмінні особливості об'єктів;
   
5. діти сприймають зовнішній образ людини зазвичай не точно (погано запам'ятовують риси обличчя, зміщують поняття "мо­лодий" і "старий" і т. д.) та ін.
   

У ході підготовки до допиту дітей дошкільного і молодшого шкільного віку слідчому бажано використати консультації педагога і психолога. Залучення дитини до спілкування має відбуватися посту­пово: спочатку дати їй можливість освоїтися з місцем проведення до­питу, потім провести орієнтовну бесіду на доступній дитині мові, а згодом перейти до діалогу. Складність запитань необхідно нарощу­вати поступово, надаючи мнемонічну допомогу допитуваному. Бага­то слідчих спонукають дитину повторювати запитання вголос, що можна вважати виправданим прийомом.

Знання психологічних особливостей підлітків, дітей дошкільного і молодшого шкільного віку забезпечує індивідуальний підхід до кожної особистості під час підготовки і проведення допиту, що під­вищує його ефективність.


§6. Психологіяочної ставки

Очна ставка — це одночасний допит двох раніше допитаних осіб з метою усунення суперечностей в їхніх показаннях стосовно одних і тих самих обставин. Очна ставка — різновид допиту, тому до неї за­стосовано чимало з розглянутих вище рекомендацій у підготовці до­питу і використання тактичних і психологічних прийомів. Разом з тим очна ставка відрізняється підвищеним динамізмом і гостротою міжособистісної конфліктної взаємодії.

З погляду психології очна ставка представляє собою бесіду, яка розвивається між трьома особами. Саме це і служить підґрунтям для самостійного аналізу цієї слідчої дії в юридичній психології¹.

Підставою для проведення очної ставки є наявність суперечнос­тей у показаннях раніше допитаних осіб. У цьому зв'язку між цими особами на початку очної ставки мають місце конфліктні взаємини і висока психічна напруженість. Як правило, один із них (а часом і обидва) дає цілком свідомо показання, які не відповідають істині. Мета очної ставки в тому й полягає, щоб встановити істину. Впли­ваючи на особу, яка дає неправдиві показання, викриваючи її, слід­чий, по суті, використовує другого учасника очної ставки як засіб активного психічного впливу на того, хто дає неправдиві показан­ня. Очевидно, що роль слідчого на очній ставці надто складна: не­обхідно постійно, невідривно стежити за допитуваними, щоб ви­ключити високий безконтрольний контакт між ними (особливо об­мін інформацією); слід постійно контролювати власну поведінку, проявляючи емоційну стійкість і самовладання; необхідно фіксува­ти результати очної ставки (досвід показує, що краще, якщо вони будуть записані на магнітофон чи диктофон. У разі неможливості використовувати запис за допомогою аудіотехніки доцільно дору­чити протоколювання очної ставки іншій юридичній особі).

Причиною суперечностей в показаннях осіб, викликаних на очну ставку, можуть бути:

а) явно неправдиві показання одного чи обох допитуваних. Для
слідчого важливо з'ясувати мотиви свідомо неправдивих показань
(прагнення уникнути кримінальної відповідальності чи пом'якшити
її, небажання видавати слідству співучасників, побоювання помсти,
родинні почуття, підкуп і т. п.);

б) обман. У цьому випадку слідчому необхідно на очній ставці
викрити ,"зняти" його, а не посилювати;

в) попередній злочинний досвід допитуваного. В цьому разі слід-
чому необхідно вивчити старі кримінальні справи і матеріали;


Комарков В. С. Психологические основы очной ставки. — Х.: Харьк. юрид. ин-т, 1976; Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей.

г) неприязні стосунки між допитуваними. Як правило, конфлікт на очній ставці буде продовженням конфліктних стосунків, які вини­кли раніше.

Важливо також враховувати й таке: розподіл допитуваних на тих, хто дає неправдиві свідчення, а хто правдиві, носить умовний, при­пустимий характер. Такий поділ здійснюється на базі сукупності вже зібраних перед очною ставкою доказів, на вивченні психологічних особливостей особистості допитуваних, на основі професійних знань і досвіду слідчого. А втім, оскільки зібрані ще не всі докази, остільки кінцевої, однозначної думки про те, що один із них добросовісний, а інший — ні, бути не може.

Участь в очній ставці як мінімум трьох людей призводить до то­го, що проявляється соціально-психологічний феномен інгібіції¹. Слідчому необхідно максимально використати це явище, яке виявля­ється в гальмуванні поведінки людини, у можливих прорахунках дій і усних обмовах.

Слідча практика дає можливість дати деякі рекомендації щодо ор­ганізації очної ставки:

1. перед зустріччю допитуваних установлюється, наскільки вони знають один одного і які між ними стосунки;
   
2. у першу чергу на очній ставці допитується особа, яка дає свід­чення зізнання, а в другу — особа, яка заперечує це тверджен­ня. Запитання, що ставляться особі, яка займає позицію спри­яння слідству, і приблизні відповіді на них повинні чинити пси­хічний тиск на другого допитуваного;
   
3. слідчий утримується від запитань, які свідчать про його непо­інформованість;
   
4. при вияві ознак обману, замовчування про суттєві для слідства обставини юрист розцінює це як протидію слідству, підкреслю­ючи, що лише зізнання може пом'якшити відповідальність обвинуваченого;
   
5. суперечності знімаються в напрямі від менш значущих обставин до більш значущих;
   
6. слідчий уникає позиції повної недовіри до показань одного з учасників очної ставки (річ у тім, що частіше за все викривля-
   

Інгібіція (від лат. іпЬєтє — стримувати, зупиняти) — погіршення продуктивності виконуваної діяльності, її швидкості, якості в присутності інших людей чи спостерігачів як реальних, так і уявних.

ються окремі факти), а також навіювального впливу на осіб, які дають свідчення; 7) доцільно поставити ряд запитань, відповіді на які можуть бу­ти правдивими з обох сторін. Позитивна оцінка таких відпо­відей слідчим може понизити конфліктність взаємодії сторін під час очної ставки. Зазвичай очна ставка проводиться у службовому кабінеті слідчо­го чи в слідчому ізоляторі. При цьому допитуваних необхідно роз­містити таким чином, щоб вони знаходилися в полі зору слідчого. Спеціалісти зазначають, що очна ставка в обстановці слідчого ізоля­тора чи в тюремних умовах впливає на психіку потерпілих і свідків, у них мимовільно виникає почуття жалю до злочинця¹.

Якщо на очній ставці має відбутися зустріч виконавця чи спів­учасника з "вожаком" злочинного угруповання, то попередньо цих осіб необхідно психологічно підготувати до цієї зустрічі. У свій час вони були залежні від цього "вожака", і відкритий виступ проти нього на очній ставці стає початком розриву цієї залежності, що, природно, вимагає великих вольових зусиль і психологічної готов­ності.

Потрібно мати на увазі, що на очній ставці майже ніколи не буває повністю незнайомих і байдужих один одному людей. Як правило, вони певною мірою знайомі і між ними склалися якісь стосунки. Все це багато в чому впливає на результати очної ставки, причому особ­ливо відчутний тиск на поведінку і мову чинять родинні зв'язки, службова чи особиста залежність, інтимні стосунки. Ось чому не виключені випадки, коли після з'ясування характеру взаємин можли­вих учасників очної ставки, слідчий доходить висновку про недоці­льність її проведення.

Неоднозначним є питання про час проведення очної ставки, причо­му в ряді випадків правильний вибір часу очної ставки може виявитися одним із вирішальних факторів успіху. Які тут можуть бути варіанти?

Перший варіант. Якщо слідчий в процесі вивчення індивідуально -психологічних особливостей допитуваних доходить висновку, що в ході очної ставки недобросовісний учасник може чинити психологіч­ний тиск на особу, яка дає правдиві показання, то момент проведен­ня очної ставки передчасний.


Соловьев А. Б. Очная ставка на предварительном следствии. — М.: Всесоюзн. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1970. — С. 37.

Другий варіант. Якщо має відбутися очна ставка між потерпілим і обвинуваченим, а потерпілий пережив сильне душевне потрясіння, викликане злочинним діянням, то і в цьому разі не слід поспішати з проведенням очної ставки.

Третій варіант. Якщо виникає небезпечність того, що вже допи­тані особи можуть забути істотні обставини події, що сталася, а це призведе до втрати частини доказового матеріалу, то необхідно про­водити очну ставку не відкладаючи.

Четвертий варіант. Практика слідчої роботи показує, що очна ставка найбільш ефективна тоді, коли вона проводиться несподівано для особи, яка дає неправдиві показання. Фактор раптовості справляє на неї сильний психологічний вплив, і це можна використа­ти, враховуючи ситуацію, що склалася.

Підхід слідчого до вибору часу проведення очної ставки повинен базуватися на всебічному аналізі особистості кожного з допитуваних, займаної ним позиції і реальної обстановки, яка склалася в ході роз­слідування правопорушення.

Продумана підготовка очної ставки, ретельний психологічний ана­ліз осіб, які братимуть у ній участь, вибір відповідних прийомів впли­ву на них забезпечують високу результативність цієї слідчої дії.

* * *

Представляють інтерес психологічні прийоми діагностики особи до правопорушення за відсутності доказів. Для такої діагностики О.Гельмановим і С. Гонтарем¹ розроблений оригінальний психоло­гічний метод, який, по суті, об'єднує ідеї психологів і криміналістів з питань допиту², захисної поведінки³, а також невербальних проявів у процесі спілкування¹ та ін. Метод не служить забезпеченню проце-


Гельманов А. Г., Гонтарь С. А. Как установить участие лица в правонарушении? Эффективный и экономичный метод диагностики скрываемой причастности и получения признания виновного в отсутствие доказательств. — М.: Изд. дом "Форум", 1999.

Ратинов А. Р. Судебная психология для следователей; Еникеев М. И., Черных Э. А. Психология допроса. — М.: ИМПЭ, 1994; Филонов Л. Б. Психологические способы выявления скрываемого обстоятельства. — М.: Изд-во Акад. МВД СССР, 1979. Ратинов А. Р., Ефремова Г. Ф. Психологическая защита и самооправдание в генезисе преступного поведения // Личность преступника как объект психологического исследования. — М.: Юрид. лит., 1979; Фрейд З. Психология Я и защитные механизмы. — СПб.: ТОО "Гамма", 1993; Розин В. М. Психология для юристов. — М.: Изд. дом "Форум", 1997.