Geum.ru

В. М. Александровська

Вид материалаДокументы

Содержание


Тема 1. Предмет політології
Граф логічної структури теми
Політичні інститути
Граф логічної структури теми
4. Автор фраз
5. До якого
Граф логічної структури теми
Державна влада
За суб'єктами
5. За формою правління – влада військових –
Зовнішнє середовище
Політична система
Зовнішнє середовище
Функції політичної системи
Типології політичних систем
Походження держави
Ознаки держави
Властивості держави
Функції держави
Форми державного правління
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7


В.М.Александровська, В.А.Кречетова


ПОЛІТОЛОГІЯ


методичні вказівки із самостійної підготовки до практичних занять

для студентів факультету «Сестринська справа»


Донецьк - 2008


Міністерство охорони здоров’я України


Донецький національний медичний університет ім. М.Горького


В.М.Александровська, В.А.Кречетова


ПОЛІТОЛОГІЯ


методичні вказівки для студентів

із самостійної підготовки до практичних занять


Донецьк - 2008

ББК 60.5.73.

УДК 316 (075.8)


В.М.Александровська , В.А.Кречетова


Методичні вказівки містять матеріали, необхідні для студентів під час підготовки до практичних занять з курсу „Політологія". Вони включають обґрунтування актуальності тем і цілей семінарських занять, теоретичні питання до них, перелік джерел інформації, графи логічної структури тем, комплекс навчаючих завдань.


Рецензенти:


Затверджено на засіданні

Ради УМК ДонНМУ .0.2008р. (протокол №).


© Александровська В.М, Кречетова В.А.

© ДонНМУ


Тема 1. Предмет політології


Актуальність теми


Політика як явище виростає із самої природи людини, що приречена жити в суспільстві і взаємодіяти з іншими людьми. Політика – одна із найважливіших сфер суспільства. Саме в політиці концентруються і виражаються інтереси різних спільнот, а сама політика набуває різноманітних форм прояву. Кінцевою метою політичної діяльності є оволодіння та використання людьми державної влади для захисту своїх інтересів. На характер політичного життя здійснюють вплив ряд факторів – економічні, культурні, соціальні, правові, релігійні та ін.

Суспільна потреба у вивченні політики як суспільного явища визначає предмет політичної науки. Політологія виникає як інтегративна наука про політику та сутність політичного процесу, має свої власні категорії та поняття. Наука опрацювала свої методологічні засади та інструментарії аналізу політичних явищ. Як наука та навчальна дисципліна політологія виконує теоретико-пізнавальні, методологічні, світоглядні, прогностичні, інтегративні та прикладні функції. Будучи суспільно - гуманітарною наукою та навчальною дисципліною, політологія органічно взаємодіє з філософією, соціологією, юриспруденцією, психологією, історією, культорологією.


Цілі навчання

Загальна мета: визначити сутність предмету «політологія».


Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:
  1. Порівнювати, аналізувати та виділяти стрижневі поняття, через які розглядається поняття «політика» у різних її визначеннях;
  2. Виділяти типи політики за різними критеріями;
  3. Визначити зв'язок політики із сферою охорони здоров'я.
  4. Трактувати сутність поняття «політичний інститут» і перерахувати політичні інститути;
  5. Розуміти зв’язок політології з гуманітарним знанням;
  6. Визначити співвідношення понять «теоретична» і «прикладна» полі­тологія, розумітися на методах і функціях політології як науки та навчальної дисципліни.

Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання
  1. Роль та місце політичних відносин у суспільстві (вплив політики на сферу охорони здоров'я).
  2. Феномен політики: сутність, типи, засоби, ресурси і функції політики як соціального інституту
  3. Предмет, основні методи і функції політології.

Граф логічної структури теми «Предмет політології»



Polis




Politiea




Politike




Polites
















ПОЛІТИКА


За сферами

суспільного

життя






За масштабами




За орієнтацією




За суб'єктами














ІНТЕРЕС























Сила



Право



Мораль











ПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ



Держава
Органи державної влади

(за 3 гілками влади )
Політичні

партії
Політичні

об'єднання
ЗМІ політичної спрямованості







Законодавча
Виконавча
Судова






























ПОЛІТОЛОГІЯ





















Функції політології
















Теоретико-пізнавальна

Методологічна

Світоглядна

Прогностична

Інтегративна

Прикладна
Джерела інформації

Основні:

  1. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія,
    практика. - К.: МАУП, 2000.
  2. Сидельников Т.Т., Темников Д.А., Шарагин И.А. Политология: комментарии, схемы, афоризмы: Учеб.пособие. - М.: Владос, 1999
  3. Шляхтун П.П. Політологія. Підручник. - К.: 2002.


Додаткові:

  1. Гаджиев К.С. Методологические принципы политологии //Вестн. МГУ.
    Сер. 12. Социально-политические исследования. - 1994. - №3.
  2. Ильин М.В., Мельвиль А.Ю., Фёдоров Ю.Е. Основные категории
    политической науки //Полис. - 1996. - №4.
  3. Краснов Б.И. Политология как наука и учебная дисциплина.//Социально-политический журнал. - 1995. -№1.
  4. Попик Я. Чим є і чим не с політична теорія //Нова політика. — 1997. -
    №4.


Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Термін «політика» з'явився ______________

A. більш ніж 5 тис. років тому

B. більш ніж дві з половиною тисячі років тому

C. у II столітті

D. у XII столітті

E. у XV столітті


2. Міжнародна, локальна, регіональна – ці типи політики виділили ______.

A. За ідеологією

B. За масштабами

C. За сферами суспільного життя

D. За орієнтацією

E. За суб'єктами


3. Сукупність матеріальних і організаційних засобів тиску та насильства (відкритого та прихованого) — це

A. Політика B. Право C. Сила D. Держава E. Ідеологія


4. До якої гілки влади належить Кабінет міністрів?

A. Законодавчої

B. Виконавчої

C. Судової

D. «четвертої» гілки влади

E. Не має вірної відповіді

5. Охоплює засоби, методи та принципи теоретичного дослідження політики та практичної реализації отриманих знань. Це визначення якої з функцій політології?

A. методологічна

B. теоретико-пізнавальна

C. світоглядна

D. прогностична

E. прикладна


Еталони відповідей: 1 B, 2 B, 3 C, 4 B, 5 A


Тема 2. Історія політичних теорій


Актуальність теми

Історія соціально-політичних учень є однією із найважливіших складових духовного світу людства. Вона виступає як результат діяльності багатьох поколінь мислителів, що цікавилися проблемами суспільного й державного устрою, політикою, взаємовідносинами особистості й суспільства. Вивчаючи історію соціально-політичної думки, ми не тільки задовольняємо законний інтерес до минулого: ідеї, що з’явилися протягом історичного розвитку людства, продовжують справляти вплив на сучасні соціально-політичні процеси. Завдяки духовним контактам, взаємовпливу різних учень, «спадковості» їх розвитку формувалися універсальні, загальні для всіх людей цінності.

Політична думка давнини розвивалася як форма теоретичного узагальнення інтенсивного політичного життя того часу. Функціонування полісної демократії об’єктивно потребувало активної участі громадян у політичних процесах. Від цього був залежний державний устрій країни, існуючі механізми вирішення конфліктів та організації суспільного життя того часу. Багато стародавніх ідей не втратили своєї значимості та актуальності у наші дні. Платонівські уяви про державу від її ідеального стану до реальних типів у формі тимократії, олігархії тиранії та демократії доповнив Аристотель, який ввів розуміння кращого державного устрою у формі політії.

Абсолютне панування релігії в середньовічних світоглядах наклало свій відбиток на політичні погляди цього часу. Політичні проблеми в цей період трактувалися як частина теологічних проблем, як їх осколок.

Відхід від суто теологічної інтерпритації політики притаманний Н.Макіавеллі, який створив реалістичне бачення політики. Нові часи в європейському розвитку створюють виняткову можливість розбудови політичних інститутів держави відповідно до теоретичних уяв та парадигм, розроблених політичними мислителями та філософами Нового часу (Т.Гоббс, Д.Локк, Ш.Монтеск’є). Політична думка ХІХ століття розвивалась у протистоянні дихотомії марксизму та веберіанства. На перепоні цього теоретичного протистояння важливе місце займає російська політична думка, представлена ідеологією народників, релігійною філософією російської соборності та революційним радикалізмом більшовизму. Розвиток сучасної політичної науки значною мірою визначається дослідженнями американських, німецьких та французьки х політологів.


Цілі навчання


Загальна мета: Визначати основні тенденції в історії розвитку політичних вчень.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:
  1. Надати періодизацію історії політичних теорій;
  2. Характеризувати основні етапи світової політичної думки;
  3. Порівнювати ставлення до зв’язку моралі та політики у різних політичних теоріях;
  4. Виділяти уявлення про ідеальну державу у різних політичних вченнях та теоріях;
  5. Аналізувати роль народу відповідно до різних політичних теорій



Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

Практичне заняття № 1. «Політична думка Стародавнього Світу та
Середньовіччя».

  1. Характерні риси доантичної політичної думки. Основні принципи конфуціанства та легізму.
  2. Еволюція політичної думки в античний період (софістська школа, Сократ, Платон, Аристотель)
  3. Політична думка Давнього Риму (Цицерон, Полібій).
  4. Політична думка Середніх віків


Практичне заняття № 2. «Політична думка Відродження, Нового та Новітнього часу».


  1. Просвітницьке - раціоналістичний етап (основні концепції: макіавеллізм, концепції державного суверенітету, концепція розподілу влади, концепція суспільної угоди, марксизм).
  2. Політична думка сер.ХІХ- сер. ХХ ст.
  3. Сучасні теоретико-методологічні напрями політичної науки
  4. Основні риси розвитку політичної думки в Україні



Граф логічної структури теми «Історія політичних теорій»



1
Доантичний етап розвитку світової політичної думки

(4 ст.до н.е.)
Політичні вчення Давнього Сходу.

Дві політичні течії ­– конфуціанство (Конфуцій) і легізм (Шан Ян)










2
Античний етап розвитку світової політичної думки

(5 ст. до н.е.- 2 ст. н.е.)
Політичні вчення Давніх Греції та Риму. Провідні філософи софісти (Протагор, Гипий, Фрасимах…), Сократ, Платон, Аристотель, Цицерон, Полібій.













Теологія (середні віки)
Догмати Церкви виступали одночасно і політичними аксіомами і правовими нормами.

Фома Аквінський










3
Просвітницько-раціоналістичний етап (XV ст. - I половина XIX ст.)
Європейсько-американська політико-філософська думка епохи Відродження, Просвітництва та реалістичні концепції I половини XIX ст.

М.Макіавеллі, Ж.Боден, Т.Гоббс, Ж-Ж.Руссо, Д.Локк, Ш.Монтеск'є, І.Кант, К.Маркс










4
Політико-соціологічний етап

(II половина XIX ст.- II світова війна, початок 1940х)
Політичні процеси досліджувались у контексті соціології чи самостійно, але базуючись на емпіричних методах.

О.Конт, Г.Спенсер, М.Вебер, Е.Дюркгейм, В.Парето, Г.Моска, Р.Міхельс










5
Політологічний (с 1949— )
Самостійна наука та учбова дисципліна, котра об'єднує як теоретичні, так і емпіричні методи дослідження (визнана ЮНЕСКО).

Генрі Лассуел, Роберт Даль, Девід Істон, Збігнєв Бзежинський, Габріель Алмонд, Єжи Вятр, Ентоні Сміт, Ханна Арендт



Джерела інформації

Основні:

  1. Андрусяк Т.Г. Історія політичних та правових вчень. - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2001.-218 с.
  2. История политических и правовых учений: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальности и направлению «Юриспруденция» / Под общ. ред. B.C. Нерсесянса.-2-е изд. - М.: НОРМА: ИНФРА-М, 2001. - 727 с.
  3. Класики політичної думки: від Платона до Макса Вебера: Пер. з нім. / Під ред. Є. Причепія. - К.: Тандем, 2002. - 584 с.


Додаткові:
  1. Аристотель. Полития. Соч. В 4-х т. Т.4. - М., 1983.
  2. Гоббс Т. Левиафан. Соч. В 2-х т. Т.2 - М., 1990.
  3. Дегтярёва М.И, Разработка понятия суверенитета Жаном Боденом//Нова політика. - 2000. - №1.
  4. Макиавелли Н. Государь. - М., 1990.
  5. Переломов Л.Г, Конфуцианство и легизм в политической истории
    Китая.-М., 1981.
  6. Платон. Государство //Собр. соч.: В 4-х т. М., -1994. Т.З.
  7. Салтовський О. Ідея української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя): Автореферат дис. д-ра політ, наук. - К., 2003.
  8. Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Навч. посіб. — 3 вид. - К.: Юрінком Інтер, 2002.-304 с.



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. До якого етапу (періоду) у розвитку світової політичної думки відносять Протагора?

A. к доантичному (IV в. до н.е.)

B. к античному (V в. до н.е.- II в.н.е.)

C. к просвітницько-раціоналістичному (XV ст.- I пол. XIX ст.)

D. к політико-соціологічному (II пол. XIX- начало 1940-х років)

E. к политологічному (з 1949 г.)


2. Яким чином співвідносяться поняття «політична наука» та «політичні вчення, світова політична думка»?
  1. Це одне й те ж саме (синоніми)
  2. Це протилежні речі (антоніми)
  3. Політичні вчення, світова політична думка включають у себе політичну науку
  4. Політична наука включає у себе політичні вчення, світову політичну думку
  5. Політична наука базується на політичних вченнях, світовій політичній думці


3. Теологія – це

A. Наука, що вивчає релігію

B. Етап світової політичної думки

C. Філософське вчення

D. Политологічна концепція

E. Не має правильної відповіді


4. Автор фрази «Мета виправдовує засоби» —____________________


A. Конфуцій

B. Сократ

C. Платон

D. Аристотель

E. Макіавеллі


5. До якого етапу (періоду) у розвитку світової політичної думки відносять

Габріеля Алмонда?


A. до теології (середні віки)

B. к античному (V в. до н.е.- II в.н.е.)

C. к просвітницько-раціоналістичному (XV ст.- I пол. XIX ст.)

D. к політико-соціологічному (II пол. XIX- начало 1940-х років)

E. к політологічному (з 1949 г.)


Еталони відповідей: 1 A, 2 E, 3 E, 4 E, 5 E