Geum.ru

В. М. Александровська

Вид материалаДокументы

Содержание


Граф логічної структури теми
Олітичні актори
Парадигми взаємовідносин людини і влади
Політична соціалізація
Етапи політичної соціалізації
За характерними рисами
Типи (моделі) політичної соціалізації
Типи людей у політиці (за Єжи Вятром)
Умови політичної участі
Мотиви політичної діяльності
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7
Стосунки Сходу та Заходу України: суб'єкти, інтереси, цінності: Зб.наук. пр./ Наук.ред. І.Ф. Кононов. - Луганськ: Знання, 2007. - 472 с.

Додаткові:
  1. Андрусишин С., Гуз А. Від етносу до нації.-Віче.-2002.-№1.
  2. Антонюк А.Е. Формування етнополітики української держави: історичні та теоретико-методологічні засади.-К,1999.
  3. Арон А. Мир і війна між націями: Пер. з фр.-К., 2000.
  4. Арутюнян Ю.В., Дробижева Л.Н. Этносоциология: пройденное и новые
    горизонты //Социс. - 2000. - №4.
  5. Дюльберова Л. Кримські татари: національна ідея і національна
    політика //Політологічний вісник. - 2002. - №12.
  6. Євнух В. Культури етнічних спільнот Криму і процеси глобалізації і українська перспектива//Віче.-№5.-2003.
  7. Копиленко О. Правове регулювання національно-етнічних відносин//Віче,- 2003.-№6.
  8. Лаллукка С. Диаспора. Теоретический и прикладной аспект //Социс. -
    2000. - №7.
  9. Маликова О.Ю. В поисках национализма со знаком плюс//Полис.-№6.-2002.
  10. Маликова О.Ю. Либерализм и концепт нации//Полис.2003.№2
  11. Межэтнические культурные связи в Донбассе: история, этнография,
    культура. Сборник статей. - Донецк, 2000.
  12. Мицик В. На захист національних меншин//Віче.-2001.№1
  13. Морозли А. А. Проблема расизма, ксенофобии и нетерпимости в среде крымских старшеклассников. // Ученые записки ТНУ. Серия: Политические науки. 2006. — Т. 19 (58). 3. — С. 119-139.
  14. Селиванова В.Ю. Национализм-патриотизм: попытка переосмысления понятия.//Вестник Моск.ун-та.-2003.-№1.
  15. Слободян О. Етнос і етнополітика. Корені та крона //Віче.-2002.-№5
  16. Сміт Е. Національна ідентичність.-К.,1998
  17. Степаненко В.Перспективи громадянської нації//Віче.-2002.-№5
  18. Степико М. Становлення політичної нації//Віче.-2001.-№4.
  19. Уткін О. Нескорений дух української діаспори //Віче.-2003.-№1.
  20. Шестопал М. Євреї на Україні: історична довідка. - К., 2002.
  21. Ян Э. Государственное и этническое понимание нации: противоречия и сходство //Полис. - 2000. - № 1.



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Сфера суспільного життя в поліетнічних державах
  1. Етноконфліктологія
  2. Екологія
  3. Економіка
  4. Етнополітика
  5. Етнополітологія


2. Етнополітична спільнота, що має спільну територію, політичну культуру, економічну, правову та політичну системи
  1. Мікроетнос
  2. Мегаетнос
  3. Макроетнос
  4. Суперетнос
  5. Нація


3. Автохтонним етносом на території України є
  1. Українці
  2. Руські
  3. Білоруси
  4. Молдованє
  5. Кримські татари



4. Політика знищення етнічних груп, дії, що здійснюються із наміром ліквідувати повністю чи частково якусь етнічну, національну, расову чи релігійну групу як таку

  1. Шовінизм
  2. Расизм
  3. Сегрегація
  4. Геноцид
  5. Ксенофобія

5. Бантустаны в ЮАР (до 1980 г.) були проявом

  1. сегрегації де-юре (інституціональної та територіальної)
  2. сегрегації де-факто (інституціональної та територіальної)
  3. сегрегації де-юре и де-факто (інституціональної)
  4. сегрегації де-юре и де-факто (територіальної)
  5. сегрегації де-юре и де-факто (інституціональної та територіальної)


Еталони відповідей: 1 D, 2 D,E, 3 A,E, 4 D, 5 D


Тема 11. Особа та політика


Актуальність теми


Політика здійснюється не лише в інституціоналізованих формах – через державу, політичні партії, громадські організації, а й у персоналізованих – рядовими громадянами, політичними лідерами, політичною елітою. За всієї багатоманітності проявів політичного життя в кінцевому підсумку воно є діями конкретних осіб. Тому аналіз політики на рівні суспільства та його структурних елементів – соціальних спільностей, політичних інститутів – має бути доповнений аналізом на рівні особи, її політичної поведінки. При цьому мова має йти про роль у політиці не лише видатних осіб – політичних лідерів, державних діячів – а й рядових громадян, ні чим особливо не видатних особистостей.

Кожна особа є членом якогось суспільства і більш-менш постійно перебуває на конкретній, державно оформленій території, тому є, з одного боку, (майже завжди) громадянином певної держави, а з другого – членом тієї чи іншої мірою відокремленого від держави суспільства.

Наука не може дійти до вивчення кожної окремої людини, вона оперує загальними поняттями. В аналізі місця і ролі людини в системі політичних відносин таким найбільш прийнятним поняттям є «особа». Це поняття надає змогу розглядати людину як члена тих чи інших соціально-політичних спільностей, суб'єкта політичних відносин, політики.

Вивчення участі особи в політиці, шляхів та засобів реалізації її громадянських і політичних прав є одним з найважливіших завдань політології.

Цілі навчання

Загальна мета: трактувати роль особи як суб'єкта і об'єкта політики.

Конкретні цілі:

у відповідності з темою заняття студент повинен вміти:
  1. Визначати різні типи політичних акторів;
  2. Характеризувати процес політичної соціалізації особистості;
  3. Виокремити основні форми політичної участі;


Зміст навчання у відповідності з цілями

Теоретичні питання

Практичне заняття № 1. «Особа та політика»
  1. Особистість як первинний суб'єкт і об'єкт політики
  2. Політична соціалізація особистості.
  3. Політична поведінка та діяльність особи у політиці


Практичне заняття № 2 «Політичне лідерство».
    1. Концепції лідерства
    2. Політичний лідер, його сутність, головні риси та типологія.
    3. Головні типи та стилі політичного лідерства

Граф логічної структури теми «Особа та політика»
П ОЛІТИЧНІ АКТОРИ



Потенційні політичні

актори




Індивідуальні



Групові



Інституціональні

Рядові громадяни (електорат)



Неформальні та офіційні




Представницькі

Політичні діячі



Темпоральні та стійкі






Одиничний індивід, що діє за принципом парціональності




Локальні та транснаціональні




Виконавчі




ПАРАДИГМИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ЛЮДИНИ І ВЛАДИ


Патерналізм

(Конфуцій)




Етатизм

(Аристотель)



Лібералізм

(Локк, Джеферсон)



Парадигма солідарності і субсидарності

(Монтеск'є, Руссо)






















ПОЛІТИЧНА СОЦІАЛІЗАЦІЯ

Суб'єкти



Об'єкти (соціалізанти)

Агентури

родина, система освіти, ЗМІ, політ.інститути



Агенти

Батьки, друзі, викладачі, журналісти, політики, політологи









ЕТАПИ ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

За віком






За характерними рисами

Перші 3-4 роки життя – родина







Політизація

Шкільні роки






Персоналізація (персоніфікація)

Після закінчення школи до 25-30 років



Ідеалізація

Стабільне місце у житті



Інституціоналізація

Похилий вік












РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ






ТИПИ (МОДЕЛІ) ПОЛІТИЧНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

Гегемоністський



Плюралістський



Конфліктний



Гармонійний




Типи людей у політиці (за Єжи Вятром)









Активісти









Умови політичної участі

Компетентні спостерігачі









Компетентні критики






Мотиви політичної діяльності

Пасивні громадяни












Відчужені аполітичні люди (абсентеїзм)









Типи політичної участі

Джерела інформації

Основні:
  1. Бородинов В.Д. Политология: Учебное пособие. – Д. 2002. — 392 с.
  2. Преснякова Л.А. Структура личного восприятия политической власти//Полис.-2000.-№4. - с. 135-140.
  3. Чемшит А.А. Государственная власть и политическое участие. - К.: Укр.центр дух.кулътуры, 2004.- С. 156-256.

Додаткові:
  1. Ануфриев В.А. Политическая социализация личности как проблема современной политологии/Вестник Московского университета.Сер.18.Социология и политология.-1997.-№3.
  2. Козак В. Форми політичної участі громадян у державотворчих процесах//Розбудова держави.-1998.-№1-2.
  3. Козак В. Сенс і пріоритети політичної участі//Віче.-1998.-№1.
  4. Остапенко М. Політична соціалізація студентської молоді в сучасній
    Україні //Нова політика. - 1999. - №4.
  5. Рибачук М., Фещенко П.Світогляд і політичне самовизначення особи.//Віче.- 1997.-№9.
  6. Хабермас Ю. Понятие личности//Вопросы философии.-1989.-№2.



Набір завдань для перевірки досягнення конкретних цілей навчання


1. Всі громадяни України, що відчужені від політики – це
  1. Індивідуальні політичні актори
  2. Неформальні групові актори
  3. Представницькі інституціональні актори
  4. Потенційні політичні актори
  5. Електорат

2. Високий ступінь втручання держави в економічну, соціальну, культурну сфери життя суспільства. Пріоритет держави над людиною.

Це характеристика якої з парадигм взаємодії особистості та влади?
  1. Патерналізм
  2. Етатизм
  3. Лібералізм
  4. Абсентеїзм
  5. Парадигма солідарності та субсидарності



3. Агентами політичної соціалізації можуть бути
  1. Політичні партії
  2. Друзі
  3. Потенційні політичні актори
  4. Владні структури
  5. Політики

4. Формальні та неформальні молодіжні об'єднання мають приоритетний вплив.

Це характеристика якого з етапів процесу політичної соціалізації?
  1. Персоніфікація (персоналізація)
  2. Після закінчення школи до 25-30 років
  3. Політизація
  4. Особа займає стабільне місце у житті
  5. Інституціоналізація


5.Лояльність до власної групи та нетолерантність до інших – це ________ тип політичної соціалізації
  1. Гегемоністський
  2. Плюралістичний
  3. Конфліктний
  4. Гармонійний
  5. Парохіальний


Еталони відповідей: 1 D, 2 B, 3 B,D, 4 B, 5 C