Методичні рекомендації до самостійної роботи Для студентів спеціальності 030601 "Менеджмент"

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


1. Економіко-математичні методи
Фінансовий аналіз
Соціально-економічний аналіз
Подобный материал:
1   2   3

1. Спосіб пропорційного поділу використовують тоді, коли мають справу з адитивними моделями У = і моделями кратно-адитивного типу:


;

в однорівневій моделі типу Y = a+b+с алгоритм розрахунку впливу факторів буде таким:










У моделях кратно-адитивного виду спершу необхідно за методом ланцюгової підстановки визначити, на скільки змінився результативний показник за рахунок числівника і знаменника, а потім за способом пропорційного поділу зробити розрахунок впливу факторів другого порядку за наведеними вище алгоритмами.

Для розв’язання такого типу задач, можна також використати спосіб часткової участі. Для цього спершу визначають частку кожного фактора в загальній сумі їхніх приростів, котру потім помножують на загальне зростання результативного показника:










Інтегральний метод застосовують для виміру впливу факторів у мультиплікативних, кратних і кратно-адитивних моделях. Застосування цього способу дає змогу отримати точніші результати розрахунку впливу факторів порівняно з методами ланцюгової підстановки, абсолютних і відносних різниць, оскільки додатковий приріст результативного показника від взаємодії факторів приєднується не до останнього фактора, а ділиться порівну між ними.

Розглянемо алгоритми розрахунку впливу факторів для різних моделей.

1. ;

або ;


або ;

2. ;


;


;


;

Для розрахунку впливу факторів у кратних і змішаних моделях використовують такі алгоритми.
  1. Вид факторної моделі: ;

;
  1. Вид факторної моделі: ;

;


;


.

Якщо в знаменнику більше двох факторів, то процедуру продовжують. Отже, застосування інтегрального методу не потребує знання всіх процесів інтегрування. Достатньо у ці готові робочі формули підставити необхідні числові дані і зробити не дуже складні обчислення за допомогою калькулятора або іншої обчислювальної техніка.

Метод логарифмування застосовують для виміру впливу факторів у мультиплікативних моделях. Як і при інтегруванні тут теж результат розрахунку не залежить від розміщення факторів у моделі і, порівняно з інтегральним методом, забезпечується більш висока точність розрахунку. Якщо при інтегрування додатковий приріс від взаємодії факторів розподіляється порівну між ними за допомогою логарифмування результат сумісної дії факторів розподіляють пропорційно до частки ізольованого впливу кожного фактора на рівень результативного фактора. У цьому його перевага, а недолік - в обмеженості сфери його застосування.

На відміну від інтегрального методу, при логарифмуванні цим способом використовують не абсолютні прирости показників, а й індекси їх зростання (зниження).

Припустимо що результативний показник можна подати як добуток трьох факторів: f = xyz. Вплив цих факторів визначають у такий спосіб:


;


;


;


Із формул випливає, що загальний приріст результативного показника розподіляється за факторами пропорційних відношень логарифмів факторних індексів до логарифму індексу результативного показника. І не має значення, який логарифм використовують – натуральний чи десятковий. Перевага способу логарифмування полягає у відносній простоті обчислень і підвищенні точності розрахунків.


2. Прийоми деталізації загальних показників за ознакою часу, місцем здійснення господарських операцій.

Економічний аналіз виробничо - господарської діяльності підприємства починають з вивчення синтетичних показників, що характеризують цю діяльність. Однак, загальні уявлення про тенденції у змінні синтетичного показника, як правило, недостатньо, тому виникає необхідність іти від загальних показників до часткових. Метод пізнання при цьому - дедукція. А аналітичний прийом розчленування загальних показників не складові частини називаються деталізацією.

Деталізація за структурними складовими здійснюється для вивчення впливу зміни окремих структурних частин на загальні показники.

Деталізація показників по підрозділам підприємства являє собою розчленування якогось загального показника по місцю здійснення відповідних операцій. Наприклад, розчленування фонду зарплати (ФЗП) підприємства по цехам, відділках, ділянках, бригадах. У даній ситуації збереглася якісна однорідність показників; це значить, що сума окремих доданків буде відповідати величині аналітичного синтетичного показника.

Використання прийому дозволяє виявити точки найбільш істотного відхилення від плану і визначити ланки, що підлягають подальшому та глибшому аналізу.

Деталізація показника за час інтервалу являє собою розчленування синтетичного показника за календарним періодом: річний обсяг продукції по кварталам, місяцям, днях, змінам, годинах. У результаті такої деталізації одержують динамічні ряди.


Тема 4. Економіко – математичні методи та моделі в економічному аналізі.
  1. Сутність моделювання операцій, процесів та економічних явищ.
  2. Послідовність та етапи економіко – математичного моделювання господарських операцій та процесів.



1. ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ

Математичне моделювання економічних явищ і процесів є важливий інструмент економічного аналізу. Воно дозволяє одержати чітке уявлення про дослідження об 'єкт, охарактеризувати і кількісно описати його внутрішню структуру і зовнішні зв 'язки.

Модель - умовно образ об'єкта досліджується.

Зміст математичного моделювання складання конструктивної моделі на основі попереднього вивчає мого об 'єкта і виділяти його істотних характеристик, експертних чи теоритичного аналізу моделі, зіставлення результатів з даними про об 'єкта, коректування моделі.

В економічному аналізу використання головним чином математичної моделі, що описується досліджуваного явища чи процесу за допомогою рівнянь, перей, організації тощо. Розрізняють: математичної моделі з кількісним характерним записуються у вигляді формули, числової моделі з конкретними числовими характеристиками, логічними графіками. Моделі реалізовані з ЕОМ - машини ЕМ моделювання повинно бути адекватно здійснене, відбивати істотні зв 'язки і сторони досліджу вального об'єкту.

Процес моделювання можна умовно розподілити на три етапи:
  • Аналіз економічної закономірностей,
  • властивостей дослідження явища чи процесу, й емпіричних даних про його структуру та особливості, на основі такого аналізу формуються моделі;
  • Визначення мети за допомогою яких можна
  • розв 'язати задачу;
  • Аналіз отриманих результатів.

Важливим моментом 1-го етапу є чітке формування кінцевої мети побудови моделі, а також визначення критеріїв, за яких будують порівняно різні варіанти рішень. Це може бути: максимальний прибуток, мінімальні витрати, максимально завантажене устаткування тощо.

2- м етапом моделювання економіки праці є вибір найбільш раціональної математичної моделі для рішення задачі. Кращою моделлю вважається та, що дозволяє одержати найраціональніше рішення і найточнішу економічну оцінку.

З -м етап моделювання є всебічний аналіз результату, отриманого при вивчені економічного явища и процесу. Остаточний критерій вірогідності і як модель є: практика, відповідність отриманих результатів і висновку реальним умовам виробництва, економічна змістовність отриманих оцінок.


2.Послідовність та етапи економіко-математичного моделювання господарських операцій та процесів.

Процес моделювання можна умовно розподілити на три етапи:
  • Аналіз економічної закономірності, властивості дослідження явища чи процесу, емпіричних даних про його структуру та особливості, на основі такого аналізу формуються моделі;
  • Визначення мети за допомогою яких можна розв’язати задачі;
  • Аналіз отриманих результатів.


Важливим моментом першого етапу є чітке формування кінцевої мети побудови моделі, а також визначення критеріїв, за яких будують порівняно різні варіанти рішень(прибуток, мінімальні витрати).

На другому етапі відбувається вибір найбільш раціональної математичної моделі.

На третьому етапі – всебічний аналіз результату, отриманого при вивченні економічного явища і процесу.


Тема 5. Інформаційне забезпечення та організація аналізу господарської діяльності.
  1. Основи організації комп’ютерної обробки економічної інформації для економічного аналізу.
  2. Класифікація та характеристика найважливіших видів економічної інформації: правова, нормативно – довідкова, планова, фактографічна.
  3. Система показників та принципи побудови аналітичних таблиць.


1.Основи організації комп'ютерної обробки економічної інформації для економічного аналізу

У сучасних умовах господарювання реформа і технічний процес зажадають від підприємств, об'єднань і головним нарахуванням господарств України > ретельних економічних розрахунків й обгрунтування, які базуються на точному науковому аналізі, що дозволяє врахувати численні, як внутрішні так і зовнішні умови і зв'язки. Це створює потребу не лише в підвищені ін формалізації але й у її деталізації. В результаті виникнення необхідності ретельного аналізу самих інформаційних потоків, їхнього розмежування за факторами, що обслуговуються. Вирішення даної проблеми задачі є неможливим без широкого використання в управлінні підприємством комп'ютерна техніка, наукова методика прийняття рішень й автоматичного застосування збору, перед її обробкою інформації.

Високий рівень використання комп'ютерної техніки - коли на базі комп'ютера створюється локальна проблема — орієнтована автоматична робоче місця. їх використання для автоматичної праці обчислення, і що стосується 1-го відділу підприємства. Ще більше високий рівень - коли між локальної. ПО АРМ установлений зв'язок і вони можуть обміняти між собою вихідною і резервною інформацією. Організація так званої комп'ютерної мережі однак зараз ефективно створюється система управління з організацією включає в інформативний процес комплексної взаємодії і застосування, реєстрування, накопичення, переробки інформації, що дозволяє реалізувати формовані процедури, а також творчі можливості людини в цілому за усіма формами і підрозділами управління підприємства.

Такі системи - АСУ. Вони належать до класу організованих систем, що мають потреби у процесі їх формування в особистої участі людини, тому АСУ відрізняються від САУ(лише технічні).


2.Класифікація та характеристика найважливіших видів економічної інформації: правова, нормативно – довідкова, планова, фактографічна.

Класифікація:
  • Змінність(постійні, умовно - постійні, змінні, інформаційні)
  • Насиченості (недостатньо, достатньо, надлишкові);
  • Способи зображення( текстові, графічні, мультимедійні);
  • Функціональне призначення (прогностичні, планові, нормативні, облікові) ;
  • Ступінь обробки( вхідна, вихідна) ;
  • Місце утворення (внутрішні, зовнішні) ;
  • Обсяг необхідних відомостей для управління економікою підприємств (комплексні, тематичні) ;
  • Носії інформації (нематематичні, математичні).

Правова - нормативні акти, інструкції, закони, розпорядження, накази, котрі регулюють і регламентують господарську діяльність підприємства.

Планова - інформація про майбутні процеси і явища, мінімальні результати. Це всі види планів (перспективні, оперативні, господарські завдання).

Нормативно - договірні - використання при прогностичному, техніко - економічному, оперативному плануванні, економічному обґрунтуванні (норми витрат пального, електроенергетичних матеріалів, розцінки, тарифні ставки, амортизаційні відрахування).

Фактографічні - дані бухгалтерського обліку, статутного, оперативного обліку ( облік, регламентація первинних документів, зведених про використання робочого часу, підвищення продуктивності праці), дані бухгалтерського, статутного, оперативного, звітного обліку ( форма 1, форма 2, звіт про використання капіталовкладень).


3.Система показників та принципи побудови аналітичних таблиць.


Результати аналізу звичайно викладаються у формі таблиць, вона найбільше раціональніша і зручніша для сприйняття змісту аналітичної інформації про досліджене явище за допомогою цифр розташованих у певному порядку, а також вираз, і це наочніше ніж текс викладу.

Існують 3 види таблиць:
  • Прості;
  • Групові;
  • Комбіновані.

У просторі перераховується одиниця сукупності показників, що характеризують явище. У групові табличні дані по окремим одиницям досліджу вальної сукупності об'єднуються у групи за однією істотною ознакою.

У комбіновані таблиці матеріал розбивають на групи і підгрупи за декількома ознаками. У груповані таблиці поділяються просте угрупування, у комбіновані - комбіноване. Вони допомагають установлювати зв 'язки між досліджу вальними явищами.

Проста таблиця дає лише перелік інформації про досліджу вальне явище.

За аналітичним змістом розробляються таблиці, що відбивають характеристику досліджу вального об'єкта за тими чи іншими ознаками, порівняного розрахунку показників, динаміки досліджу вальних показників, структурні зміни у складі показників, їх взаємозв'язку за різноманітними ознаками, результати розрахунку впливу чинників на рівні досліджу вального показника, методологія підрахунку резервів, зведені результати аналізу.


Тема 6. Види економічного аналізу та основи їх класифікації.
  1. Техніко – економічний аналіз.
  2. Управлінський та фінансовий аналіз: зміст, завдання, основні джерела інформації.



1.Техніко – економічний аналіз.

Для правильного розуміння змісту та задач економічного аналізу має важливе значення класифікація його видів.

В економічній літературі зустрічаються різні ознаки, що покладені в основу класифікації видів економічного аналізу. Види економічного аналізу відрізняються в залежності від термінів проведення, об'єктів та суб'єктів, змісту аналітичних програм та за іншими ознаками. Типологію видів економічного аналізу подано у вигляді табл.


Таблиця

Типологія видів економічного аналізу


Класифікаційна ознака

Види аналізу

Рівень суспільного виробництва

Економічний аналіз на макрорівні (галузі національної економіки, адміністративний регіон), економічний аналіз на мікрорівні (підприємство і його структурні підрозділи)

Залежно від стадії процесу розширеного відтворення

Економічний аналіз процесу виробництва, економічний аналіз процесу обміну, економічний аналіз процесу розподілу, економічний аналіз процесу споживання

Об'єкти управління

Техніко-економічний, фінансовий, соціально- економічний, управлінський, маркетинговий, економіко-статистичний, економіко екологіч­ний тощо

Суб'єкти управління і зацікавлені особи в його проведенні

Аналіз, що проводиться керівництвом, функціональними службами, власниками, постачаль­никами, покупцями, кредитними організаціями, науковими і проектними установами, ау­диторськими фірмами, агентствами по фінансовому оздоровленню і банкрутству, судово- правовими органами тощо




Класифікаційна ознака

Види аналізу

Широта і доступність

інформаційного забезпечення аналізу

Внутрішній та зовнішній аналіз

Періодичність проведення

Річний, квартальний, місячний, щоденний, змінний, одноразовий

Просторовий

Внутрішньогосподарський і міжгосподарський

Галузевий

Галузевий і міжгалузевий

Повнота охоплення об'єкта

Суцільний і вибірковий, локальний і тематичний

Часова ознака

Послідуючий (ретроспективний, історичний); попередній (перспективний, стратегічний); оперативний (ситуаційний); експрес-аналіз

Зміст аналізу

Комплексний та тематичний (економічний аналіз фінансових результатів, економічний аналіз засобів праці, економічний аналіз предметів праці, економічний аналіз трудових ресурсів)

За методами та метою дослідження

Детермінований аналіз, стохастичний аналіз, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз, порівняльний аналіз, діагностичний аналіз, факторний аналіз, кореляційно-регресивний аналіз, маржинальний аналіз тощо

Джерела інформації

Фінансовий, управлінський, інвестиційний, інноваційний, податковий

Ступінь механізації і

автоматизації» обчислювальних робіт

3 ручною обробкою, з використанням засобів малої механізації, з ЕОМ (комп'ютерний аналіз)


Відмітними ознаками кожного виду аналізу є його цільова направленість, задачі і об'єкти дослідження, джерела інфор­мації та методика проведення.

Зупинимось більш детально на класифікації видів економічного аналізу за об'єктами управління.

Техніко-економічний аналіз проводять технічні служби підприємства (головного інженера, головного технолога тощо). Його змістом є вивчення взаємодії технічних і економічних процесів та встановлення їх впливу на економічні результати роботи підприємства.

Техніко-економічний аналіз — де, в основному внутрішньогосподарський аналіз. У процесі такого аналізу досліджується діяльність усіх структурних підрозділів підприємства, служб, цехів, бригад і окремих робочих місць Джерелом інформації для такого аналізу є планово-нормативні дані, матеріали оперативного, бухгалтерського обліку, позаоблікові дані. Техніко-економічний аналіз проводять щоденно, за декаду, місяць/квартал, рік до складання підсумково! звітності. На підставі результатів такого аналізу приймаються важливі управлінські рішення.

Фінансовий аналіз представляє собою спосіб накопичення, трансформації і використання інформації фінансового ха­рактеру, що має за мету:
  • оцінити сучасний та перспективний фінансовий стан підприємства,
  • оцінити можливі та доцільні темпи розвитку підприємства з позиції їх фінансового забезпечення;
  • виявити доступні джерела коштів і оцінити можливість та доцільність їх мобілізації, спрогнозувати стан підприємства на ринку капіталу.

Соціально-економічний аналіз проводять економічні служби управління, соціологічні лабораторії, статистичні органи. Він вивчає взаємозв'язок соціальних і економічних процесів, їх вплив один на одного і на економічні результати господарської діяльності.

2.Управлінський та фінансовий аналіз: зміст, завдання, основні джерела інформації.